Постанова

від 19.04.2018 по справі 920/571/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2018 р. Справа № 920/571/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В. О.;

за участі секретаря судового засідання Кладька А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Сумиобленерго” (вх.№155С/2) та апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Заливна 39” (вх.№196С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 14.12.2017 у справі №920/571/17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Заєць С.В., суддя Резніченко О.Ю., суддя Соп`яненко О.Ю., повний текст складено 19.12.2017)

за позовом Публічного акціонерного товариства “Сумиобленерго”, м. Суми,

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Заливна 39”, м. Суми,

про врегулювання розбіжностей у договорі; -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою у порядку статті 181 Господарського кодексу України, в якій просив урегулювати розбіжності між сторонами по договору про постачання електричної енергії від 26.04.2017 №1613168, зокрема, у пунктах договору: 1.2., 1.3., 2.3.2., 2.3.5., 4.1.1., 4.2.1., 4.2.5., 5.1 (3 та 4 абзаци), 5.2., 6.1.3. (п.п. 2, 3, 4, 5, 6, 8), п. 6.2., п. 6.3. (абзац 2), 7.3., 7.9.; та додатках до договору: 1, 3.1., 3.2., 4, 10.1., 10.2., 11 і 12; виклавши спірні пункти вищезазначеного договору у редакції, яка запропонована позивачем.

Ухвалами господарського суду Сумської області від 20.07.2017 та 02.08.2017 за клопотаннями відповідача, ураховуючи специфіку даної справи та з метою повного з'ясування обставин справи: щодо визначення величини споживання електричної потужності для ОСББ, здійснення оплати за перетікання реактивної електроенергії, резервування обсягу електричної енергії для ОСББ, визначення точки встановлення комерційних засобів обліку електричної енергії та здійснення розрахунку використаної електричної енергії з використанням лічильників побутових споживачів; поставлені відповідні питання та викликано у судове засідання працівника (спеціаліста) Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Сумській області для надання пояснень щодо поставлених судом питань. Зокрема: де знаходяться точка балансової належності, точка експлуатаційної відповідальності, точка узгодженого навантаження, точка забезпечення узгодженого рівня надійності електропостачання, точка контролю параметрів якості електричної енергії та точка продажу електричної енергії у спірному багатоквартирному будинку; чи можуть зазначені вище точки знаходитись поза межами будинку, безпосередньо у ТП-472, яка не є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку; до обов'язків якого із суб'єктів входить обслуговування лінії електропередачі, яка відходить від ТП-472 до ВРП ж/б по вул. Заливна,39 м. Суми; та який фах має мати особа по обслуговуванню цих мереж (допуски, ліценції); тощо. При цьому судом були направлені Державній інспекції: позовна заяву №57-06/3380 від 19.06.2017 з додатками, відзив на позовну заяву та додаткові пояснення відповідача.

Ухвалами господарського суду Сумської області від 05.09.2017, 20.09.2017, 05.10.2017 у даній справі суд зобов'язував Державну інспекцію з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Сумській області надати відповіді на поставлені запитання, а у разі неможливості надання відповідей – письмові пояснення з обґрунтуванням причин неможливості надання відповідей. Повторно викликано у судове засідання представника (спеціаліста з технічних питань) Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Сумській області для надання відповіді на раніше поставлені запитання.

Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Сумській області відповіді на поставлені судом запитання не надала, натомість: 28.08.2017 надала відповідь про те, що надані матеріали є неповними, для встановлення власника кабельних ліній необхідно надати технічні умови приєднання будинку до ТП-472 (а.с. 2, том 2); 10.10.2017 та 24.11.2017 інспекцією направлено до суду для долучення до матеріалів справи лист на ім'я голови правління ПАТ «Сумиобленерго» щодо відключення від електричних мереж багатоквартирних будинків у районах Сумської області. У листі, зокрема, зазначено, що Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996 (зі змінами та доповненнями), пункт 2.7, якщо до електричних мереж електропередавальної організації приєднані електричні мережі, які на підставі права власності не належать жодному суб'єкту господарювання та через які електрична енергія передається до технологічних мереж споживача, межа експлуатаційної відповідальності та точка продажу електричної енергії встановлюються на межі балансової належності споживача. Такі електричні мережі в установленому законодавством України порядку мають бути передані в господарське відання електропередавальної організації, до мереж якої вони приєднані (а.с.59-61, 96-97, том 2).

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.12.2017 позов щодо спірних умов договору про постачання електричної енергії від 26.04.2017 №1613168, укладеного між Публічним акціонерним товариством “Сумиобленерго” та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Заливна 39”, викладений у редакції позивача, задоволено частково.

Мотивуючи рішення щодо врегулювання розбіжностей по спірному пункту 1.3 договору, додатків 6, 7 до нього, які стосуються установлення точки балансової належності, точки продажу еклектичної енергії тощо по кожному об'єкту споживача, суд першої інстанції, надавши оцінку позиції позивача, який обґрунтовує позовні вимоги в цій частині тим, що 4 кабельні лінії від рубильників в РУ-0,4вК ТП472 до ввідно-роздподільчого пристрою (ВПР) житлового будинку по вул.Заливній,39, м.Суми (далі - спірні кабельні лінії) не належать ПАТ «Сумиобленерго» за ознакою права власності або користування, або повного господарського відання, а є спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, та позиції відповідача, який зазначає, що на балансі ОСББ лінії електропередач не знаходяться, технічна документація на спірні кабельні лінії електропередач відсутня, ураховуючи висновки Конституційного Суду України у рішенні від 02.03.2004 у справі №4-рп/2004, норми ст.319, 382, 385 Цивільного кодексу України, положення Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст.72 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил користування електричною енергію; дійшов висновку, що межа балансової належності є спірною; власники квартир і виділених нежитлових приміщень, щодо яких оформлено право власності на певну особу (певних осіб) у багатоквартирному будинку, є співвласниками спільного майна у ньому; що чинним законодавством України не передбачено оформлення окремого документа щодо права власності на спільне майно багатоквартирного будинку. Узявши до уваги умови договору про постачання електричної енергії, укладеного з попереднім споживачем, який згідно з актом від 13.09.2016 передав ОСББ «Заливна 39» в управління житловий будинок, а також те, що факт створення в багатоквартирному будинку ОСББ, що є підтвердженням надання власниками квартир та виділених нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку повноважень ОСББ щодо управління, утримання і використання спільного майна цього багатоквартирного будинку, а також позицію відповідача, що ОСББ – це фактично населення, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо викладення пункту 1.3. договору, додатків 6 та 7 до договору у запропонованій ним редакції обґрунтованими, правомірними та такими, що за своїм правовим змістом відповідають вимогам чинного законодавства, у тому числі пункту 1.2., 1.4 Правил, а відповідачем не доведено, що власником ліній електропередач є позивач, а запропонована відповідачем редакція пункту 1.3 договору не узгоджується з пунктом 1.4 Правил, ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Стосовно додатку 3.1 до договору «Перелік та дані комерційних обліків засобів обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію споживачу» та додатку 10.2 «Розрахунок частки втрат електричної енергії в мережах споживача, викликаних передачею електричної енергії на потреби субспоживачів» господарський суд погодився з позицією відповідача щодо виключення додатку 10.2. з договору та виключення у додатку 3.1. до договору рядку у таблиці положень стосовно побутових споживачів, ураховуючи, що зазначення побутових споживачів в якості субспоживачів, які згідно з додатком 1 до договору відсутні, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині є безпідставним та не узгоджується з умовами договору, у додатку 10.2. та у договорі не визначено, що частка втрат за додатком 10.2. відноситься на рахунок позивача, а позивач при цьому не обґрунтовує, з чого він виходить.

Щодо спірного пункту 4.2.1 договору, який передбачає сплату пені у разі порушення термінів оплати, господарський суд зазначив, що з договору про постачання електричної енергії № 1612860 від 23.07.2015, який був укладений позивачем з попереднім споживачем (ТОВ “Побутсервіс Суми”), редакція пункту 4.2.1. є аналогічною редакції вказаного пункту, запропонованого позивачем у договорі № 1613168 від 26.04.2017, у зв'язку з чим суд задовольнив вимоги позивача щодо викладення пункту 4.2.1. у запропонованій позивачем редакції, оскільки відповідає редакції вказаного пункту у Типовому договорі.

Стосовно розбіжностей при викладенні редакції пункту 5.1 (абзаців 3, 4) договору та додатку №1 до договору суд першої інстанції зазначив, що тариф на електроенергію для ОСББ установлений постановою НКРЕКП від 26.02.2015 №220 як такий, що відпускається населенню, в якому, зокрема, зазначено, що оплата у багатоквартирному будинку здійснюється за електричну енергію, яка витрачається в багатоквартирних будинках та гуртожитках на технічні цілі (роботу ліфтів, насосів та замково-переговорних пристроїв, що належать власникам квартир багатоквартирного будинку на праві спільної власності) та освітлення дворів, східців і номерних знаків. Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 N441 “Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі” місцеві енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами). З урахуванням викладеного суд погодився з позицією відповідача щодо заміни цифрового показника словами “без обмежень” за текстом додатку 1 до договору у таблиці даних по кожному стовпчику “Назва розрахункового періоду” та “Разом”, а також щодо виключення з тексту договору абзаців 3 та 4 пункту 5.1 договору.

Суд першої інстанції, розглядаючи розбіжності сторін договору по пункту 4.2.5. зазначив, що пункт 4.2.5. відсутній у договорі про постачання електричної енергії №1612860 від 23.07.2015, який був укладений позивачем з попереднім споживачем (ТОВ “Побутсервіс Суми”). Також, відповідний пункт відсутній у Типовому договорі, затвердженому Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996. Умова пункту 4.2.5. щодо відповідальності за наявність приладів обліку електричної енергії та пломб не передбачена пунктами Правил, на які посилається позивач. Крім того, обов'язковою умовою для притягнення споживача до відповідальності за незбереження цілісності пломб на засобах обліку електроенергії є наявність акту про пломбування, акту про збереження пломб, що не ураховано позивачем у спірному пункті договору. З урахуванням вказаного, господарський суд погодився з позицією відповідача щодо виключення пункту 4.2.5. з тексту спірного договору.

Розглянувши пункт 6.1.3. договору, який визначає випадки, коли електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником, з повідомленням споживача не пізніше ніж за три робочих дні, суд першої інстанції дійшов висновку стосовно підпункту 6) пункту 6.1.3 договору про викладення останнього у редакції позивача, оскільки він узгоджується з пунктом 7.5. Правил, але за виключенням положення: “(в т.ч. автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (далі - АСКОЕ) або локального устаткування збору та обробки даних (далі-ЛУЗОД))”: “6) невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів”.

Суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача щодо викладення пункту 6.3. договору у редакції позивача в частині, яка узгоджується з пунктом 8.6. Правил: “Постачальник, якщо він виконав передбачені законодавством та цим Договором умови запровадження обмежень та відключень Споживача від джерел електропостачання, не несе відповідальності за можливі наслідки, пов'язані з таким обмеженням або повним відключенням Споживача”. У частині викладення другого абзацу пункту 6.3. договору вимог позивача господарський суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та відмовив у задоволенні позову в цій частині, оскільки розділ 6 договору стосується порядку обмеження та припинення електропостачання, при цьому умови нарахування пені визначені сторонами у пункті 4.2.1. договору розділу 4 “Відповідальність сторін”.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 14.12.2017 у справі №920/571/17 у частині виключення пунктів: 4.2.5, 5.1 (абз.3, 4), 6.1.3 (п.п.6), 6.3. (абзац 2) з договору, а також у частині виключення з договору додатків 1, 3.1, 10.2, і в цій частині прийняти нове рішення, яким викласти зазначені спірні пункти та додатки договору в редакції ПАТ "Сумиобленерго", викладеній у резолютивній частині апеляційної скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що в частині оскаржуваних пунктів договору рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, ґрунтується на неповному з'ясуванні обставин справи, є таким, що не відповідає вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла на момент розгляду справи та прийняття рішення) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі усіх обставин справи у їх сукупності.

Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про виключення з договору пункту 4.2.5 договору, посилаючись на частину 4 ст.179 Господарського кодексу України, зазначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Позивач вважає, що внесення у договір пункту 4.2.5 є конкретизацією його умов, оскільки вказаний пункт повністю відповідає положенням Правил.

На підставі пункту 3.3, підпункту 26 пункту 10.2, пункту 10.8 Правил користування електричною енергією позивач вважає, що обов'язок та відповідальність за цілісність та збереження розрахункових засобів обліку настає вже на тій підставі, що обліки встановлені на території (в приміщенні) споживача, без наведення будь-яких інших підстав та умов настання такої відповідальності. Правила не містять посилань на наявність акту про пломбування для відповідальності за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії, що, на думку позивача, не було враховано судом першої інстанції. Позивач вважає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що актами про опломбування та встановлення індикаторів №20160360, №20160361, складеними 08.12.2016 та підписаними представниками сторін, підтверджено встановлення пломб, місця їх встановлення та передачу цих пломб на зберігання відповідачу. Крім того, згідно з абз.2 пункту 11 Правил користування електричною енергією для населення відповідальність за збереження по квартирних засобів обліку, встановлених на сходових клітках, та пломб на них несе власник будинку або організація, у віданні якої перебуває будинок. У даному пункті не передбачено наявність акту про пломбування, як підставу настання відповідальності за збереження по квартирних засобів обліку, встановлених на сходових клітках та пломб на них.

Щодо зміни та викладення у новій редакції пункту 5.1 договору позивач зазначає, що абзаци 3 та 4 пункту 5.1 договору повністю узгоджуються з абзацами 1, 3 пункту 4.2 Правил та визначають саме погодження та встановлення договірних величин, що є істотною умовою договору згідно з підпунктом 11 пункту 5.5 Правил, що безпідставно не ураховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення. Крім того, вказані абзаци пункту 5.1 договору не визначають застосування будь-яких санкцій для відповідача, як помилково зазначає суд.

Позивач вважає необґрунтованим викладення підпункту 6 пункту 6.1.3 договору у новій редакції, оскільки згідно з пунктом 1.2 Правил локальне устаткування збору та обробки даних (ЛУЗОД) та автоматизована система комерційного обліку електричної енергії (АСКОЕ) є безпосередньо розрахунковим засобом обліку, дані яких використовуються для проведення розрахунків, про що у відповідності до вимог Правил зроблено конкретизацію в підпункті 6 пункту 6.1.3 договору, що не порушує прав відповідача та не покладає на нього додаткових обов'язків. Крім того, пункт 7.7 договору, який залишився у редакції позивача, як і підпункт 6 пункту 6.1.3 договору також містить посилання: «(у тому числі впроваджених у встановленому порядку АСКОЕ (ЛУЗОД))», що, на думку позивача, не враховано судом.

Позивач також не погоджується з виключенням абзацу 2 пункту 6 договору, оскільки даний абзац узгоджується з пунктом 4.2.1. Типового договору, яким передбачено обов'язок споживача за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, сплатити пеню за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Посилаючись на підпункти 2, 8 пункту 8.1 Правил, ст.202 Господарського кодексу України, ст.598, 599 Цивільного кодексу України, позивач зазначає, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з припиненням постачання електричної енергії, відповідно відключення електроенергії не припиняє грошових зобов'язань споживача та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, що і конкретизовано в абзаці 2 пункту 6.3 договору.

Позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно у додатку 1 до договору виключив цифрові показники щодо очікуваного обсягу постачання електричної енергії у таблиці по кожному стовпчику «Назва розрахункового періоду» та «Разом», та замінив цифрові показники словами «Без обмежень», що призвело до відсутності у договорі усіх істотних його умов, які у відповідності до частини 4 ст.180 Господарського кодексу України, передбачені Правилами, і як наслідок договір не може вважатися укладеним. Також, зазначає, що відповідно до положень Правил порядок визначення договірних величин, у тому числі, і застосування фактичних обсягів споживання у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року встановлено для всіх споживачів без винятку, як ОСББ, так і інших споживачів електроенергії, з якими укладено чи укладаються договори про постачання електричної енергії, при цьому наявність будь-якого іншого механізму розрахунку обсягів очікуваного споживання електричної енергії, як безпосередньо співвласниками багатоповерхових будинків, так і іншими споживачами, законодавство не визначає. Також, позивач вважає помилковим твердження суду першої інстанції про те, що тариф на електроенергію для ОСББ встановлений постановою НКРЕКП від 26.02.2015 №220 як такий, що відпускається населенню, оскільки в примітках зазначеної постанови не зазначено, що цей тариф на електроенергію спожиту на технічні цілі житлового будинку застосовується виключно для ОСББ, а застосовується також і для інших управителів, якими можуть бути житлово - експлуатаційні організації та інші суб'єкти господарювання. Позивач зазначає, що з урахуванням пункту 2 Правил користування електричною енергією для населення, пункту 2.1 Порядку застосування тарифів на електроенергію чітко убачається розмежування електричної енергії, яка споживається на комунально-побутові потреби споживачів населеного пункту та на технічні цілі та інші потреби населеного пункту, до яких відноситься електроенергія, яка використовується для роботи ліфтів, освітлення під'їздів, номерних знаків та при будинкової території, на роботу насосів підкачування води, електроенергія на аварійне освітлення. Крім того, позивач зазначає, що у пункті 12.6 Правил йде мова про не нарахування підвищеної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величиною обсягу електричної енергії, а не про визначення та зазначення у договорі про постачання електричної енергії обсягів споживання (договірних величин) споживання електричної енергії, тим більше вказаний пункт Правил передбачає наявність договірних величин, що не було враховано господарським судом Сумської області.

Виключення судом з договору додатку 10.2., на думку позивача, є неправильним застосуванням норм матеріального права, адже технологічні електричні мережі житлового будинку по вул.Заливана,39, до яких безпосередньо приєднані електроустановки квартир мешканців житлового будинку (побутових споживачів), не належать позивачу за ознакою права власності чи користування, або ж господарського відання. Зважаючи на те, що електроустановки квартир приєднані не до мереж позивача, а до технологічних електричних мереж житлового будинку, позивач вважає, що у розумінні Правил населення житлового будинку є субспоживачами. З урахуванням положень підпункту 4 пункту 5.7 Правил та того, що електроенергія передається споживачам через електричні мережі, які не належать позивачу, і в яких відбуваються втрати електроенергії, наявність додатку 10.2. до договору є, як стверджує позивач, обов'язковим. Також, позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про виключення у додатку 3.1 до договору рядку в таблиці стосовно побутових споживачів, адже, наявність вказаного рядка врегульовує питання визначення обсягу електроенергії переданої технологічними мережами, що у свою чергу застосовується для визначення втрат, які покладаються на позивача. Зазначені умови договору повністю узгоджуються з положеннями Правил, що не враховано судом при прийнятті оскаржуваного рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Сумиобленерго” (вх.№155С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 14.12.2017 у справі №920/571/17. Встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання позивачу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 призначено справу №920/571/17 до розгляду на 22.02.2018. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи. Попереджено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги буде здійснюватися за правилами Господарського процесуального кодексу України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017, та, зокрема, встановлює, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України). Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 ст.58 Господарського процесуального кодексу України). Також, роз'яснено учасникам справи, що копії довіреностей, видані представникам, так само як і інші письмові докази, що подаються у копіях, мають відповідати вимогам ст.91 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач також не погодився з рішенням суду Сумської області від 14.12.2017 у даній справі та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить: скасувати рішення господарського суду Сумської області від 14.12.2017 у справі №920/571/17 у частині викладення пунктів 1.3., 4.2.1., та додатків 6, 7 до спірного договору у редакції позивача; відмовити у задоволення позовних вимог у цій частині; ухвалити нове рішення, яким визначити умови пунктів 1.3, 4.2.1 договору, додатків 6, 7 до договору у редакції, запропонованій відповідачем.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що, приймаючи рішення в оскаржуваній відповідачем частині, суд першої інстанції не урахував рівності прав та інтересів сторін договору. Щодо прийнятого в редакції позивача пункту 4.2.1. договору відповідач вважає, що суд установив для відповідача саме максимальний розмір пені, такий висновок зроблено без посилання на прямі норми матеріального права. Пункт 4.2.1. договору у редакції, викладеній позивачем, не відповідає змісту Типового договору. Посилання суду на лист НКРЕКП від 28.11.2016 №12856/20.2/7-16, яким передбачено, що договір про постачання електричної енергії на технічні цілі багатоквартирного будинку укладається з новим споживачем на умовах договору про постачання електричної енергії, укладеного з попереднім споживачем, є необґрунтованими, оскільки дії попереднього споживача – ТОВ «Побутсервіс Суми», що здійснював обслуговування будинку №39 по вул.Заливній, не ґрунтуються на прямих нормах Закону, а є особистим волевиявленням останнього. Крім того, пункт 4.2.1. договору має відсилочну норму на пункти 2.3.3-2.3.4 договору.

Стосовно залишення у редакції позивача пункту 1.3 договору, а також додатків 6 та 7 до договору відповідач зазначає, що суть відмінностей редакцій спірних умов договору полягає у визначення належності ліній електропередач, які відходять від ТП-472 до ВРП ж/б по вул.Заливна,39, та відповідальності за їх утримання і обслуговування. Як стверджує відповідач: на балансі ОСББ лінії електропередач не знаходяться та не можуть знаходитись, оскільки ОСББ є лише формою управляння будинком, який у свою чергу належить співвласникам; лінії електропередач, що знаходяться поза межами житлового будинку жодним чином не пов'язані з діяльністю ОСББ; технічна документація на лінії електропередач, які відходять від ТП-472 до ВРП ж/б по вул.Заливна,39, у відповідача відсутня. Відповідач вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на акт приймання – передачі житлового будинку від ТОВ «Побутсервіс Суми» на баланс ОСББ «Заливна, 39» як на доказ належності ліній електропередач саме ОСББ, адже, ОСББ не має права приймати спільне майно власників на баланс, оскільки здійснює лише функції з управління будинком, у зв'язку з чим до акту внесено відповідні зміни 20.11.2017. Також, зазначений акт передбачав лише передачу виконавчої схеми ліній електропередач, які виконані обслуговуючою організацією ТОВ «Побутсервіс Суми», а тому не є технічною документацією, тим більше не можуть підтверджувати права власності співвласників будинку. Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності згідно з додатками 6, 7 до договору встановлена у трансформаторній підстанції ТП-472, яка знаходиться за межами господарської компетенції та функціональної відповідальності ОСББ «Заливна,39», що не узгоджується з положеннями Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирних будинках», згідно з положеннями яких ОСББ відповідає лише за будинок та земельну ділянку, на якій він розташований і здійснює реалізацію житлово-комунальних прав співвласників будинку лише в межах указаних повноважень. Відповідач вважає, що визначення у додатках 6,7 до договору межі експлуатаційної відповідальності та балансової належності суперечить обставинам щодо належності кабельної лінії, по якій здійснюється електропостачання будинку ОСББ «Заливна,39», та положенням частини 2 пункту 2.2., 2.7 Правил користування електричною енергією, що в свою чергу є порушенням ст.77 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача (вх.№196С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 14.12.2017 у справі №920/571/17. Призначено розгляд апеляційної скарги на 22.02.2018. Встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання відповідачу. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги. Попереджено сторони, що відповідно до частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, у редакції закону від 03.12.2017, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до пункту 11 частини 16-1 Перехідних положень до Конституції України, представництво сторін у судах апеляційної інстанцій виключно адвокатами здійснюється з 01.01.2018. Роз'яснено учасникам справи, що копії довіреностей, видані представникам, так само як і інші письмові докази, що подаються у копіях, мають відповідати вимогам ст.91 Господарського процесуального кодексу України.

15.02.2018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1575), в якому вважає доводи апеляційної скарги відповідача безпідставними та необґрунтованими, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині – без змін. Зокрема, зазначає, що редакція відповідача пункту 4.2.1. договору позбавляє позивача встановленого законом права забезпечення виконання зобов'язання, що вірно встановлено судом першої інстанції. Розмір пені, встановлений у пункті 4.2.1 договору, не передбачає додаткового отримання коштів позивачем, а слугує виключно забезпеченням належного виконання зобов'язань з боку відповідача. Щодо вимог відповідача про скасування рішення в частині 1.3 договору та додатків 6, 7 позивач зазначає, що спірні кабельні лінії є безпосередньо електричним обладнанням даного житлового будинку. Оскільки вони живлять (обслуговують) більше одного житлового чи нежитлового приміщення, то відповідно до частини 2 ст.382 Цивільного кодексу України та пункту 6 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є, на думку позивача, спільним майном багатоквартирного будинку. Суд першої інстанції правильно установив, що створення у багатоквартирному будинку ОСББ є підтвердженням факту надання власниками квартир та виділених нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку повноважень ОСББ щодо управління, утримання і використання спільного майна цього багатоквартирного будинку, яким, зокрема, є електричне обладнання, у тому числі і за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення. При цьому чинним законодавством не передбачено оформлення окремого документа щодо права власності на спільне майно багатоквартирного будинку. Відповідач в апеляційній скарзі не зазначив доводів, підстав та не надав доказів у спростування зазначеного. Посилання відповідача на лист позивача вважає безпідставним та помилковим, оскільки в листі йдеться про належність ТОВ «БВКК «Федорченко» засобів обліку, а не про живлячі кабельні лінії житлового будинку. Крім того, позивач зазначає, що пункт 1.3. договору не визначає межі балансової належності електроустановок, на чому наполягає відповідач в апеляційній скарзі.

Відповідно до розпоряджень в.о. керівника апарату суду від 21.02.2018, протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018 у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.

Згідно з пунктом 14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 апеляційні скарги прийнято до спільного розгляду: оголошено перерву у судовому засіданні до 13.03.2018 о 12:00 год.; задоволено заяву відповідача про участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду з розгляду справи №920/571/17, яке відбудеться 13.03.2018 о 12:00, у режимі відео конференції; доручено господарському суду Сумської області забезпечити проведення відеоконференції.

03.03.2018 від відповідача до суду надійшли пояснення (вх.№2027) у даній справі у яких зазначає, що прийнятий судом першої інстанції у редакції відповідача додаток 1 і визнання обов'язковим для підписання не порушує норм Правил користування електричною енергією та частину 4 ст.180 Господарського кодексу України, не порушує інтересів позивача, оскільки ПАТ «Сумиобленерго» неодноразово укладались договори про постачання електричної енергії з іншими ОСББ у редакції із зазначенням обсягів «без обмежень», що, на думку відповідача, свідчить про практичну можливість укладання подібних договорів. Також, відповідач зазначає, що ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як юридична особа за окремим спеціалізованим Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». Тарифи для ОСББ є регульованими. Відповідач вважає, що доводи апеляційної скарги позивача стосовно неврахування судом першої інстанції рішень Вищого господарського суду України 2008 та 2011 років, не прийняття до уваги рекомендації Сумського територіального відділення АМКУ від 13.04.2017 №02-08/720, протоколу наради при Сумській обласній адміністрації від 19.04.2017 та невірного трактування норм пункту 12.16 ПКЕЕ є необґрунтованими та суперечливими. На думку відповідача, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо укладення у його редакції додатків 3.1., 3.2., 10.2. до договору, оскільки така позиція суперечить самому договору та нормам матеріального права.

У судовому засіданні 13.03.2018 після заслуховування усіх учасників справи по суті їх доводів та заперечень щодо апеляційних скарг оголошено перерву до 19.04.2018 о 16:00 год, задоволено заяву відповідача про участь у судовому засіданні 19.04.2018 у режимі відеоконференції, доручено господарському суду Сумської області забезпечити проведення відеоконференції у справі №920/571/17, у зв'язку з чим Харківським апеляційним судом була винесена відповідна ухвала від 13.03.2018.

Учасники процесу були повідомлені належним чином про час та місце судового засідання 19.04.2018.

У судовому засіданні 19.04.2018, яке проходило у режимі відеоконференції, продовжено розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах та відзиві на апеляційну скаргу та поясненнях доводи та вимоги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду установила таке.

Як правильно визначено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, листом від 26.04.2017 №57-09/2418 позивач направив відповідачу два примірники договору про постачання електричної енергії від 26.04.2017 №1613168 (фіскальний чек № 0838 від 27.04.2017).

Листом від 15.05.2017 за №32 відповідач повернув позивачу договір від 26.04.2017 №1613168, підписаний з протоколом розбіжностей від 15.05.2017 щодо спірних пунктів договору та додатків до нього.

Зазначений лист з додатками отриманий позивачем 30.05.2017, про що свідчить відповідний штамп вхідної кореспонденції (а.с.65, том 2).

Листом від 16.06.2017 за №57-06/3349 позивач надіслав на адресу відповідача протокол узгодження розбіжностей від 15.06.2017, в якому сторонами урегульовано частину спірних пунктів.

19.06.2017 позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про врегулювання розбіжностей по договору №1613168 від 26.04.2017 про постачання електричної енергії, по яких сторонами не досягнуто згоди, зокрема: , у пунктах договору: 1.2., 1.3., 2.3.2., 2.3.5., 4.1.1., 4.2.1., 4.2.5., 5.1 (3 та 4 абзаци), 5.2., 6.1.3. (п.п. 2, 3, 4, 5, 6, 8), п. 6.2., п. 6.3. (абзац 2), 7.3., 7.9.; та додатках до договору: 1, 3.1., 3.2., 4, 10.1., 10.2., 11 і 12.

Відповідно до ст.179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 N28 (далі - Правила).

Відповідно до пунктів 1.3., 1.6. Правил постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом. Договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно зі ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до суду з позовом про врегулювання розбіжностей по договору з дотриманням строку та порядку, визначеного ст.181 Господарського кодексу України.

Пунктами 5.5., 5.6., 5.7. Правил визначено, що договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей: 1) найменування постачальника електричної енергії та споживача; 2) місце і дату укладення Договору про постачання електричної енергії; 3) договірні величини споживання електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності (помісячно); 4) величини дозволеної та приєднаної потужності; 5) клас напруги споживача за точкою продажу, порядок застосування тарифів на електричну енергію, що використовується на потреби струмоприймачів різних тарифних груп тощо; 6) режим роботи електроустановки споживача. У разі укладення одного договору про постачання електричної енергії за двома або більше об'єктами споживача значення величин дозволеної та приєднаної потужності, режим роботи електроустановок споживача визначаються за кожним з об'єктів споживача; 7) значення показників якості електричної енергії (ПЯЕ); 8) узгоджений рівень надійності електропостачання (за категорією надійності); 9) порядок обліку перетікання реактивної електричної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (у разі приєднання електроустановок споживача безпосередньо до мереж постачальника електричної енергії за регульованим тарифом); 10) режими постачання, розрахунковий облік споживання електричної енергії та величини потужності, контролю показників якості електричної енергії, порядок розрахунків за спожиту електричну енергію; 11) порядок погодження, встановлення, перегляду та коригування договірних величин; 12) заходи з підтримання стійкості енергосистеми, порядок введення обмежень та відключень при дефіциті енергії та потужності в енергосистемі; 13) відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування; 14) зобов'язання сторін у разі порушення договірних величин; 15) порядок зняття показів розрахункових засобів обліку, порядок надання та підтвердження інформації щодо даних розрахункового обліку електричної енергії, порядок та строки проведення розрахунків; 16) строк дії договору; 17) умови та порядок розірвання договору; 18) місцезнаходження, банківські реквізити сторін.

Невід'ємними частинами договору про постачання електричної енергії є: 1) акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії (точка встановлення, тип, покази на момент укладання договору тощо); 3) схема електропостачання споживача із зазначенням ліній, що живлять електроустановки споживача, і точок їх приєднання; 4) повідомлення про граничні величини споживання електричної потужності та години контролю максимального навантаження енергосистеми; 5) за необхідності до договору про постачання електричної енергії додаються: а) акти екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача; б) порядок розрахунку технічних втрат електричної енергії в електричних мережах; в) перелік випадків, коли постачання електричної енергії може бути обмежене споживачу, та порядок обмеження.

У разі укладення договору про постачання електричної енергії між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем (основним споживачем), до технологічних електричних мереж якого приєднані електроустановки інших суб'єктів господарювання (субспоживачів або електропередавальних організацій), у ньому зазначаються додатково такі умови: 1) відомості про приєднані електроустановки інших суб'єктів господарювання та їх власників; 2) обсяги передачі електричної енергії в електричні мережі інших суб'єктів господарювання; 3) порядок припинення електропостачання субспоживачів у передбачених цими Правилами випадках; 4) порядок розрахунку втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача), пов'язаних з передачею електричної енергії в електроустановки інших суб'єктів господарювання; 5) порядок розрахунку балансу електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача); 6) порядок передачі даних про обсяги переданої електричної енергії в електроустановки інших суб'єктів господарювання, у тому числі у випадках порушення розрахункового обліку електричної енергії у цих суб'єктів господарювання.

Апелянтами оскаржуються редакції пунктів договору: 1.3., 4.2.1., 4.2.5., 5.1. (3 та 4 абзаци), 6.1.3 (п.п.6), п.6.3. (абз.2); та редакції додатків до спірного договору: 1, 3.1., 6, 7 і 10.2.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції залишив пункт 1.3. договору та додатків 6, 7 до договору у редакції, запропонованій позивачем, зокрема: “Точки продажу електричної енергії по кожному об'єкту Споживача встановлюються на межі балансової належності його електроустановок та зазначені в додатку 7 “Схема електропостачання об'єкта Споживача” до Договору”.

Згідно з додатком 7 до договору точка балансової належності, точка експлуатаційної відповідальності, точка узгодженого навантаження, точка забезпечення узгодженого рівня надійності електропостачання, точка контролю параметрів якості електричної енергії та точка продажу електричної енергії у багатоквартирному будинку по вул.Заливна, 69, м.Суми знаходиться у точці 4КЛ-04 кВ ж/б до рубильників у РУ-0,4 кВ ТП - 472.

Відповідно до додатку 6 до договору “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін” у запропонованій ним редакції (щодо пунктів 3-7) балансова належність електромереж та установок постачальника: ТП-472, споживача: 4КЛ-0,4кВ від рубильників у РУ-0,4кВ ТП-472 до ВРП ж/б, ВРП ж/б по вул.Заливна, 39; межа балансової належності електромереж та установок - у точці підключення 4КЛ-0,4кВ ж/б до рубильників у РУ-0,4кВ ТП-472; межа експлуатаційної відповідальності електромереж та установок - у точці підключення 4КЛ-0,4кВ ж/б до рубильників у РУ-0, 4кВ ТП-472; постачальник несе відповідальність за технічний стан: ТП-472, споживач несе відповідальність за технічний стан 4КЛ-0,4кВ від рубильників у РУ-0,4 кВ ТП-472 до ВРП ж/б, ВРП ж/б по вул.Заливна, 39.

Позивач зазначає, що 4 кабельні лінії 0,4 кВ від рубильників у РУ-0,4кВ ТП472 до ввідно-розподільчого пристрою (ВРП) житлового будинку по вул.Заливній, 39, м.Суми не належить йому за ознакою права власності або користування, або повного господарського відання.

Натомість відповідач в обґрунтування своєї позиції також посилається на те, що спірні кабельні лінії електропередач на балансі ОСББ не знаходяться; технічна документація на них у ОСББ відсутня.

Згідно зі ст.72 Закону України “Про ринок електричної енергії” споживач отримує електричну енергію на межі балансової належності його мереж.

Відповідно до пункту 1.2. Правил користування електричною енергією межа балансової належності - точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання.

Межа експлуатаційної відповідальності - точка розділу електричної мережі за ознакою договірних зобов'язань з експлуатації тих чи інших її ділянок або елементів, встановлюється за згодою сторін. За відсутності такої згоди межа експлуатаційної відповідальності збігається з межею балансової належності.

Точка обліку - межа балансової належності, на якій за допомогою засобів обліку або розрахунковим шляхом визначаються та обліковуються значення обсягів споживання/передачі електричної енергії та величини споживання/транзиту електричної потужності за певний період.

Точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію.

Електрична мережа – є сукупність електроустановок для передачі та розподілу електричної енергії.

Відповідно до пункту 1.4. Правил точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії. Електропередавальна організація покриває всі витрати, пов'язані з доставкою електричної енергії в точку продажу.

Згідно з пунктом 2.7.Правил, якщо до електричних мереж електропередавальної організації приєднані електричні мережі, які на підставі права власності не належать жодному суб'єкту господарювання та через які електрична енергія передається до технологічних електричних мереж споживача, межа експлуатаційної відповідальності та точка продажу електричної енергії встановлюються на межі балансової належності споживача.

Такі електричні мережі в установленому законодавством України порядку мають бути передані в господарське відання електропередавальної організації, до мереж якої вони приєднані.

Отже, у даному випадку спірним є визначення межи балансової належності спірних кабельних ліній (точки розділу елементів електричної мережі).

Згідно з частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Аналогічно унормовано поняття спільного майна багатоквартирного будинку частиною 1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі по тексту постанови - Закон про особливості здійснення права власності).

Частиною першою статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення ОСББ, вступу до нього.

Таким чином, власники квартир і виділених нежитлових приміщень щодо яких оформлено право власності на певну особу (певних осіб) (далі - виділені нежитлові приміщення), у багатоквартирному будинку є співвласниками спільного майна в ньому. При цьому, чинним законодавством не передбачено оформлення окремого документа щодо права власності на спільне майно багатоквартирного будинку.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до положень статей 4 та 6 вказаного Закону об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Для створення об'єднання скликаються установчі збори. Установчі збори приймають рішення про створення об'єднання і затверджують його статут.

Статтями 3 та 7 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” встановлено, що діяльність ОСББ здійснюється на основі статуту, який складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з положеннями статті 12 даного Закону управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. Статтею 22 цього Закону передбачено, що питання самостійного забезпечення об'єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України у частині господарчого забезпечення діяльності не господарюючих суб'єктів.

Статтею 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що ОСББ – це є лише одна із форм управління багатоквартирним будинком.

Згідно з випискою від 04.07.2016 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗАЛИВНА 39» (код 40608320) як юридична особа зареєстровано 30.06.2016 (1 632 102 0000 013843) (а.с. 96, том 1).

Ураховуючи вищенаведене, факт створення у багатоквартирному будинку ОСББ є підтвердженням надання власниками квартир та виділених нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку повноважень ОСББ щодо управління, утримання і використання спільного майна цього багатоквартирного будинку.

Частинами 1, 4, 5, 6 ст.5 Закону про здійснення права власності у багатоквартирному будинку унормовано, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників; співвласник має право вільного доступу до технічної документації на багатоквартирний будинок. Забудовник будівництва або попередній власник будинку зобов'язаний передати один примірник технічної документації на будинок згідно з переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, співвласникам в особі їх об'єднання або особі, уповноваженій власниками у встановленому цим Законом порядку. У разі зміни форми управління багатоквартирним будинком особа, яка здійснювала управління, повинна передати наявну в неї технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок особі, визначеній співвласниками такого будинку.

Частиною 1 ст. 7 Закону про здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено, що співвласники зобов'язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна. Витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку, а також витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна (стаття 12 цього Закону).

Разом з тим, взаємовідносини, які виникають у процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробником або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються Привалами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.1009 за №417/1442 (зі змінами).

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг листом від 29.11.2016 N12856/20.2/7-16 надала відповідні роз'яснення, що при зміні форми управління багатоквартирним житловим будинком договір про постачання електричної енергії на технічні цілі багатоквартирного будинку укладається з новим споживачем на умовах договору про постачання електричної енергії, укладеного з попереднім споживачем.

Згідно з додатками 6 та 7 до договору про постачання електричної енергії №1612860 від 23.07.2015, який був укладений між ПАТ «Сумиобленерго» та ТОВ “Побутсервіс Суми”, у тому числі щодо постачання електричної енергії по об'єкту: житловий будинок по вул.Заливна,39 у м.Суми, балансова належність електромереж та установок постачальника: ТП-472, споживача: 4КЛ-0,4кВ від рубильників у РУ-0,4кВ ТП-472 до ВРП ж/б, ВРП ж/б по вул.Заливна, 39; межа балансової належності електромереж та установок - у точці підключення 4КЛ-0,4кВ ж/б до рубильників у РУ-0,4кВ ТП-472; межа експлуатаційної відповідальності електромереж та установок - у точці підключення 4КЛ-0,4кВ ж/б до рубильників у РУ-0,4кВ ТП-472; постачальник несе відповідальність за технічний стан: ТП-472, споживач несе відповідальність за технічний стан 4КЛ-0,4кВ від рубильників у РУ-0,4 кВ ТП-472 до ВРП ж/б, ВРП ж/б по вул.Заливна, 39.

Точка балансової належності, точка експлуатаційної відповідальності, точка узгодженого навантаження, точка забезпечення узгодженого рівня надійності електропостачання, точка контролю параметрів якості електричної енергії та точка продажу електричної енергії у багатоквартирному будинку по вул.Заливна,39 м.Суми знаходиться у точці 4КЛ-04 кВ ж/б до рубильників у РУ-0,4 кВ ТП - 472.

Отже, убачається, що межа балансової належності, точка експлуатаційної відповідальності, точка узгодженого навантаження, точка забезпечення узгодженого рівня надійності електропостачання, точка контролю параметрів якості електричної енергії та точка продажу у попередньому договорі були визначені аналогічним чином, як і у вимогах даного позову.

Загальними зборами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Заливна 39”, які проведені 29.07.2016 (протокол №2), ухвалено рішення про прийняття багатоквартирного будинку по вул.Заливна, 39, м.Суми у самостійне управління ОСББ “Заливна 39” та затверджено комісію по прийняттю будинку.

Таким чином, відповідачем підтверджено статус та отримання функцій як управителя будинку №39 по вул.Заливна у м. Суми.

Згідно з актом приймання-передачі житлового будинку від ТОВ “Побутсервіс Суми” на баланс ОСББ “Заливна 39” від 13.09.2016 від першого другому передано, у тому числі, виконавчу схему зовнішніх мереж кл-0,4 кВ, ТП-472 (спірних кабельних ліній) (а.с.13-16, 79, том 2).

22.11.2017 відповідачем та ТОВ “Побутсервіс Суми” внесено зміни до акту приймання-передачі житлового будинку щодо передачі ОСББ “Заливна 39” житлового будинку в управління, а не на баланс.

Як стверджує відповідач, на балансі ОСББ лінії електропередач не знаходяться та не можуть знаходитись, оскільки ОСББ є лише формою управляння будинком, який у свою чергу належить співвласникам. Лінії електропередач, що знаходяться поза межами житлового будинку жодним чином не пов'язані з діяльністю ОСББ. Технічна документація на спірні лінії електропередач у відповідача відсутня. Відповідач вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на акт приймання – передачі житлового будинку від ТОВ «Побутсервіс Суми» на баланс ОСББ «Заливна, 39» як на доказ належності ліній електропередач саме ОСББ, адже ОСББ не має права приймати спільне майно власників на баланс, оскільки здійснює лише функції з управління будинком, у зв'язку з чим до акту внесено відповідні зміни 20.11.2017. Також, відповідач зазначає, що зазначений акт передбачав лише передачу виконавчої схеми ліній електропередач, які виконані обслуговуючою організацією ТОВ «Побутсервіс Суми», а тому не є технічною документацією, тим більше не можуть підтверджувати права власності співвласників будинку. Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності згідно з додатками 6, 7 до договору встановлена у трансформаторній підстанції ТП-472, яка знаходиться за межами господарської компетенції та функціональної відповідальності ОСББ «Заливна,39», яке відповідає лише за будинок та земельну ділянку, на якій він розташований і здійснює реалізацію житлово-комунальних прав співвласників будинку лише в межах указаних повноважень. Відповідач вважає, що визначення у додатках 6, 7 до договору межі експлуатаційної відповідальності та балансової належності суперечить обставинам щодо належності кабельної лінії, по якій здійснюється електропостачання будинку ОСББ «Заливна,39» та положенням частини 2 пункту 2.2., 2.7 Правил користування електричною енергією, що в свою чергу є порушенням ст.77 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.2 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики 17.01.2013 N 32, замовник - фізична або юридична особа, яка письмово або іншим способом, визначеним цими Правилами, повідомила електропередавальній організації про намір приєднати до електричних мереж новозбудовані електроустановки або змінити технічні параметри діючих електроустановок внаслідок реконструкції чи технічного переоснащення;

місце приєднання (точка приєднання) електроустановки - існуюча або запроектована межа балансової належності електроустановок споживача або замовника;

технічне завдання на проектування - комплекс умов та вимог щодо будівництва, реконструкції та/або технічного переоснащення електричних мереж від точки забезпечення потужності до точки приєднання електроустановок замовника;

технічні умови на приєднання до мереж (об'єктів) електроенергетики - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта замовника електричною енергією, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам щодо електропостачання, та є невід'ємним додатком до договору про приєднання (далі - технічні умови);

Пунктом 1.10 Правил передбачено, що у разі зміни форми власності чи власника електроустановки за умови, що це не призведе до зміни технічних параметрів та вимог до категорії з надійності електропостачання цієї електроустановки, нові технічні умови не видаються.

Отже, з огляду на норми статей 1, 5, 7, 9, 12 Закону про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку для забезпечення, зокрема, і належного утримання майна співвласників будинку (у тому числі для забезпечення належного обслуговування та експлуатації електроустановок, призначених для виробництва, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії у споживача) при створенні ОСББ останнє має ужити усіх заходів щодо отримання у забудовника або у попереднього власника, або іншої особи, яка здійснювала функції щодо утримання майна багатоквартирного будинку, усієї технічної документації на будинок. Лише посилання ОСББ на відсутність такої документації без надання доказів звернення до забудовника, попереднього власника або у іншої особи, яка здійснювала функцію управління майном, з вимогами щодо її надання не є обґрунтованим, а тому не може бути узято до уваги колегією суддів.

Позивач зазначає, що спірні 4 кабельні лінії є безпосередньо електричним обладнанням даного житлового будинку. Оскільки вони обслуговують більше одного житлового чи нежитлового приміщення, то відповідно до частини 2 ст.382 Цивільного кодексу України та пункту 6 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є спільним майном багатоквартирного будинку.

Колегія суддів зазначає, що у спростування даних доводів відповідач не надав доказів того, що зазначені лінії не є спільною власністю мешканців будинку, а матеріали справи не містять будь-яких проектних або технічних документів (технічних рішень, технічних умов, робочого проекту) на спірний багатоквартирний будинок, у тому числі технічної документації на прокладку спірних кабельних ліній електропередачі.

Відповідач як на докази відсутності на балансі ОСББ спірних кабельних ліній та наявності їх на балансі ТОВ «БВКК «Федорченко» посилається на копію листа філії Сумське МРВЕ ПАТ «Сумиобленерго» від 29.07.2016 №57-10/7818 (а.с. 3, 4, том 2) та Рішення виконкому СМР від 17.10.2000 №467 (а.с.24, 25, том 2).

Однак із змісту даного листа убачається, що він стосується питання проведення технічних перевірок та обстеження засобів обліку електроенергії цього будинку, разом з тим, ст.1 Правил користування електричною енергією засобами обліку – є засоби вимірювальної техніки, у тому числі лічильники, трансформатори струму та напруги, кола обліку, які використовуються для визначення обліку електричної потужності.

Рішенням виконкому Сумської міської ради від 17.10.2000 №467 про затвердження акту державної приймальної комісії по введенню в експлуатацію 107 квартирного житлового будинку по вул.Залівній, 39, затверджено акт по введенню в експлуатацію цього будинку, а також вирішено питання про залишення будинку на балансі виробничо-комерційної фірми «Побутсервіс» для подальшої його експлуатації.

Колегія суддів зазначає, що лист та рішення виконкому встановлюють інші факти і не доводять жодним чином обставини наявності або відсутності на балансі ТОВ «БВКК «Федорченко» та ВКФ «Побутсервіс» спірних кабельних ліній.

Також, у матеріалах справи є лист філії Сумське МРВЕ ПАТ «Сумиобленерго» №06.01-16/2248 від 09.11.2017, у якому зазначено, що позивач надає попередню згоду на прийняття на баланс 4 КЛ-0,4кВ від ТП-472 до ВРП житлового будинку по вул.Заливна,39, при виконанні наступних умов: надання технічної документації на прокладку кабельних ліній та креслення траси кабельних ліній; надання рішення Сумської міської ради про передачу кабельних ліній на баланс ПАТ «Сумиобленерго», із зазначенням мети передачі та зазначенням, що лінії передаються безкоштовно (а.с.99, том 2).

Колегія суддів вважає, що такий лист не підтверджує того факту, що на момент складення цього листа спірні кабельні мережі не були частиною спільної власності спірного багатоквартирного будинку, цей лист свідчить про те, що вказані кабельні лінії житлового будинку по вул.Заливна,39, не знаходяться на балансі ПАТ «Сумиобленерго», і що позивач за умов надання, у тому числі технічної документації та відповідного рішення міської ради із зазначенням мети такої передачі, згоден на їх передачу.

Також, у матеріалах справи відсутні докази у підтвердження того, хто був забудовником цього будинку, а також попереднім власником житлового будинку по вул.Заливна,39. Убачається, що з 17.10.2000 (з моменту введення в експлуатацію цього будинку) за рішенням Сумської міської ради №467 спірний будинок був переданий на баланс Виробничо-комерційної фірми «Побутсервіс» для подальшої його експлуатації. Матеріалами справи не доводиться і того факту, що попередній балансоутримувач (ВКФ «Побутсервіс») і попередній споживач за договором на поставку електроенергії (ТОВ «Побурсервіс Суми») є однією і тією ж юридичною особою.

Колегія суддів звертає увагу на те, що роз'яснення НКРЕ України дійсно не є обов'язковими для суб'єктів енергоринку, але за відсутності у матеріалах даної справи належних доказів того, що спірні кабельні лінії як окремі елементи електроустановки, що живлять спірний багатоповерховий будинок, не мають відношення до ОСББ, на чому саме наполягає відповідач, то такі твердження не можна вважати обґрунтованими. Окрім того, виконавча схема кабельних ліній дійсно не є доказом у підтвердження права власності, але є свідченням того, що вона передавалася разом з іншими документами на багатоквартирний будинок від особи, на балансі якої перебував цей будинок (ТОВ "Побутсервіс Суми") до ОСББ.

З огляду на зазначене, відповідач не спростував того факту, що кабельні лінії належать на праві спільної власності мешканцям цього багатоквартирного будинку.

Ураховуючи приписи ст.382 Цивільного кодексу України, беручи до уваги умови договору про постачання електричної енергії, укладеного з попереднім споживачем, який згідно з актом від 13.09.2016 передав ОСББ “Заливна 39” в управління житловий будинок, а також те, що створення в багатоквартирному будинку ОСББ є підтвердженням факту надання власниками квартир та виділених нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку повноважень ОСББ щодо управління, утримання і використання спільного майна цього багатоквартирного будинку, як вказує відповідач, ОСББ - це фактично населення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який задовольнив вимоги позивача щодо викладення пункту 1.3. договору та додатків 6 та 7 до договору у запропонованій ним редакцій. При цьому слід зазначити, що відповідачем не доведено, що запропонована відповідачем редакція пункту 1.3. договору не узгоджується з нормами ст.72 Закону України “Про ринок електричної енергії”, а також з пунктом 1.4. Правил.

Відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині викладення пункту 4.2.1 договору у редакції позивача та пропонує викласти вказаний пункт договору в наступній редакції: “За внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатком 4 "Порядок розрахунків" до Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0% за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком”.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на пункт 4.2.1. Типового договору, пункт 8.1. Правил.

Відповідач в обґрунтування запропонованої редакції вказує на те, що договір на постачання електричної енергії з попереднім споживачем (ТОВ “Побутсервіс”) не передбачав сплату пені, редакція пункту 4.2.1. не відповідає Типовому договору.

Згідно зі ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 4.2.1. Типового договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3, 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі ____ % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Таким чином, редакція пункту 4.2.1 договору, запропонована позивачем, відповідає редакції вказаного пункту у Типовому договорі.

Розмір пені у Типовому договорі не вказано, але установлено її застосування за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3, 2.3.4 договору, з порушенням термінів.

Редакція пункту 2.3.3., пункту 2.3.4. договору №1613168 від 26.04.2017 погоджена сторонами та узгоджується з редакцією вказаних пунктів у Типовому договорі.

Відповідачем пеня визначена у розмірі 0%, тобто фактично пеня не нараховується, що суперечить положенням пункту 4.2.1. Типового договору.

Разом з цим, за умовами пункту 8.1. договору постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії (підпункт 8).

Розмір пені, визначений позивачем, не перевищує граничного розміру пені, визначеного ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача щодо викладення пункту 4.2.1. у запропонованій ним редакції, оскільки за своїм правовим змістом повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції у частині задоволення абзаців 3 та 4 пункту 5.1. щодо відхилення від обсягів фактичного споживання електричної енергії у редакції, запропонованій відповідачем. Також, вважає за необхідне залишити додаток 1 до договору у запропонованій позивачем редакції, посилаючись на пункти 1.2., 4.2., 5.4. Правил.

Згідно з пунктом 1.2. Правил договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України;

Договірна величина споживання електричної енергії - узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Згідно з пунктом 5.5. Правил договірні величини споживання електричної енергії є істотними та обов'язковими умовами для договору про постачання електричної енергії.

Відповідно до пункту 4.2. Правил відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором. У разі відхилення від обсягів фактичного споживання за минулий рік на 15% обсяги очікуваного споживання електричної енергії обґрунтовуються споживачем за даними запланованої до використання потужності та режиму роботи електроустановок відповідно до умов договору.

Пропозиції споживача щодо необхідного йому обсягу електричної енергії та строків постачання є пріоритетними для оформлення договірних величин споживання електричної енергії за наявності виробничих можливостей у постачальника електричної енергії.

Розмір очікуваного споживання електричної енергії визначається та вказується для кожної площадки вимірювання.

У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.

Узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання електричної потужності оформлюються додатком до договору як договірні величини.

За приписами пункту 6.6. Правил оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Споживачі за взаємною згодою сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з показами засобу (засобів) обліку.

Суб'єкти господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії.

Разом з цим, пункт 6.6. Правил визначає порядок оплати вартості обсягу спожитої електричної енергії, натомість у додатку 1 до договору мова йде про договірні величини споживання (очікуваний обсяг постачання), які є істотними та обов'язковими умовами для договору про постачання електричної енергії.

У вказаному додатку відсутні посилання на обов'язок споживача оплачувати очікуваний обсяг постачання.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

Згідно з положеннями пункту 1.2 Правил населений пункт - юридична особа - споживач (власник електроустановок населеного пункту або уповноважена власником (співвласниками) експлуатаційна організація, в господарському віданні якої є електроустановки населеного пункту), об'єднує населення на визначеній території та утримує ці електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів населеного пункту; населення - споживачі електричної енергії - фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької та/або незалежної професійної діяльності.

Особливості постачання електричної енергії для населених пунктів визначені у розділі 12 Правил.

Електрична енергія постачається населеному пункту на підставі договору про постачання електричної енергії (пункт 12.1. Правил).

Точка продажу електричної енергії населеному пункту встановлюється на межі балансової належності електроустановок цього населеного пункту (пункт 12.2. Правил).

Населений пункт на підставі договору про постачання електричної енергії здійснює закупівлю електричної енергії у постачальника електричної енергії з метою її подальшого використання споживачами населеного пункту для задоволення комунально-побутових потреб споживачів населеного пункту, для технічних цілей та інших потреб населеного пункту. За обсяг закупленої електричної енергії з постачальником електричної енергії розраховується населений пункт відповідно до умов договору (пункт 12.3. Правил).

До населення та населених пунктів у частині використання електричної енергії на комунально-побутові потреби не застосовується нарахування підвищеної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величиною обсягу електричної енергії та між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності (пункт 12.16. Правил).

Виходячи зі змісту викладених норм, ОСББ є юридичною особою - споживачем, який споживає електричну енергію для забезпечення колективних комунально-побутових потреб населення, відповідно до останнього не можуть бути застосовані вимоги енергопостачальної компанії щодо здійснення оплати за перетікання реактивної електроенергії, а також, оскільки обсяги споживання електричної енергії не лімітуються, до таких споживачів не можуть бути застосовані штрафні санкції у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії (потужності). Відповідна позиція викладена у листі від 29.11.2016 №12856/20.2/7-16 НКРЕКП.

Тариф на електроенергію для ОСББ встановлений постановою НКРЕКП від 26.02.2015 №220 як такий, що відпускається населенню, в якій зазначено, що оплата у багатоквартирному будинку здійснюється за електричну енергію, яка витрачається в багатоквартирних будинках та гуртожитках на технічні цілі (роботу ліфтів, насосів та замково-переговорних пристроїв, що належать власникам квартир багатоквартирного будинку на праві спільної власності) та освітлення дворів, східців і номерних знаків.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 N441 “Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі” місцеві енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами).

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правомірно узяв до уваги позицією відповідача щодо заміни цифрового показника словами “без обмежень” за текстом додатку 1 до договору у таблиці даних по кожному стовпчику “Назва розрахункового періоду” та “Разом”, а також щодо виключення з тексту договору абзаців 3 та 4 пункту 5.1.

Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо виключення з договору пункту 4.2.5, який в проекті договору було викладено в наступній редакції: “Споживач, який має на обслуговуванні житловий фонд, несе відповідальність за наявність та збереження приладів обліку електричної енергії: загальнобудинкового, освітлення місць загального користування, енергозабезпечення ліфтів та насосів підкачки води, лічильників димовидалення та пожежогасіння, поквартирних, встановлених в електрощитових на сходових клітинах житлових будинків, а також пломб на всіх перелічених лічильниках, згідно з додатками 3.1, 3.2, 11 до Договору” з урахуванням пункту 3.2., пункту 3.3., пункту 10.8 Правил. Позивач зазначає, що відповідно до пункту 4 ст.179 Господарського кодексу України сторони договору мають право конкретизувати його умови, а внесення до договору пункту 4.2.5 є, на думку позивача, конкретизацією умов, оскільки вказаний пункт повністю відповідає положенням правил.

Також, позивач вважає необґрунтованим виключення з додатку 3.1. до договору “Перелік та дані комерційних обліків засобів обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію споживачу” рядка №2 споживання побутових споживачів згідно з реєстром м.Суми, вул.Заливана,39 (кв.4-107), вказуючи на те, що наявність цього додатку з зазначенням у таблиці “споживання побутових споживачів згідно реєстру, м.Суми, вул.Заливна, буд.39”, регулює питання визначення обсягу електроенергії переданої технологічними мережами, що застосовується для визначення втрат, які покладаються на енергопостачальника.

Позивач вважає безпідставним виключення з договору додатку 10.2. “Розрахунок частки втрат електричної енергії в мережах споживача, викликаних передачею електричної енергії на потреби субспоживачів”, у викладених позивачем редакціях з урахуванням пункту 1.4., пункту 6.25, пункту 6.27, підпункту 5 пункту 5.6., підпункту 4 пункт 5.7 Правил користування електричною енергією та враховуючи, що згідно з останнім додатком частка втрат відноситься на рахунок позивача.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами позивача з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3.2. Правил відповідальною за технічний стан засобів обліку є організація, на балансі якої вони перебувають, або оператор засобів комерційного обліку (електропередавальна організація або інша організація) на підставі відповідного договору.

Пунктом 3.3. Правил передбачено, що відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.

Згідно з пунктом 10.2. Правил споживач електричної енергії зобов'язаний забезпечувати збереження і цілісність встановлених на його території (у його приміщенні) розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування (підпункт 26)).

Відповідно до пункту 10.8. Правил у разі порушення схеми розрахункового обліку електроенергії, пошкодження або викрадення розрахункових засобів обліку електричної енергії внаслідок дій (бездіяльності) споживача їх ремонт, заміну і технічну перевірку здійснюють за рахунок споживача.

За умовами пункту 11 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 26.07.1999 N1357, відповідальність за збереження засобів обліку, встановлених у квартирі, на інших об'єктах побутового споживача, та пломб на них несе побутовий споживач.

Відповідальність за збереження поквартирних засобів обліку, встановлених на сходових клітках, та пломб на них несе власник будинку або організація, у віданні якої перебуває будинок.

У разі встановлення приладу обліку на сходових клітках електророзподільне підприємство складає акт про збереження пломб у присутності власника будинку або особи, яка здійснює управління багатоквартирним будинком, та побутового споживача (за його згодою). Акт складається у трьох примірниках, один з яких надається побутовому споживачеві. У разі, коли акт складено без присутності побутового споживача, один примірник складеного акта надається в інший день особисто або надсилається побутовому споживачеві поштою.

Відповідний пункт відсутній у Типовому договорі, затвердженому постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996.

Умова пункту 4.2.5. щодо відповідальності за наявність приладів обліку електричної енергії та пломб не передбачена пунктами Правил, на які посилається позивач.

Крім того, обов'язковою умовою для притягнення споживача до відповідальності за незбереження цілісності пломб на засобах обліку електроенергії є наявність акту про пломбування, акту про збереження пломб, що не враховано позивачем у спірному пункті договору.

У листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.11.2016 N12856/20.2/7-16 роз'яснено, що при зміні форми управління багатоквартирним житловим будинком договір про постачання електричної енергії на технічні цілі багатоквартирного будинку укладається з новим споживачем на умовах договору про постачання електричної енергії, укладеного з попереднім споживачем.

Аналогічного пункту 4.2.5. договір про постачання електричної енергії №1612860 від 23.07.2015, що був укладений позивачем з попереднім споживачем (ТОВ “Побутсервіс Суми”), не містив.

Не можна вважати норми цього пункту конкретизацією умов Типового договору, обґрунтовуючи тим, що вказаний спірний пункт, на думку позивача, відповідає положенням Правил, оскільки уточненню або конкретизації можуть підлягати норми саме Типового договору, і жодного посилання на можливість уточнення з урахуванням Правил або інших нормативних актів не є обґрунтованим.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про виключення пункту 4.2.5. з тексту спірного договору.

Відповідно до пункту 1.2. Правил основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації; субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача; технологічні електричні мережі - сукупність електроустановок з усією інфраструктурою, у тому числі електричні мережі, системи автоматики, захисту, управління, регулювання та зв'язку, що призначені для перетворення, передачі та/або розподілу електричної енергії, що належать основному споживачу і використовуються для передачі електричної енергії для власного споживання та/або субспоживачам, а також для транзиту електричної енергії в мережі електропередавальної організації.

Згідно з пунктом 1.4. Правил точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії. Електропередавальна організація покриває всі витрати, пов'язані з доставкою електричної енергії в точку продажу.

Межа балансової належності - точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання (пункт 1.2. Правил).

Згідно з пунктом 6.25. Правил, у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі розподілу балансової належності електромереж значення обсягу електричної енергії, визначеного за показами такого засобу обліку, приводиться до відповідної межі балансової належності електромереж, а саме, втрати електричної енергії на ділянці мережі від точки обліку до точки вимірювання відносяться на рахунок організації, на балансі якої перебуває зазначена ділянка мережі.

Відповідно до пункту 6.27. Правил розрахунок обсягу технологічних втрат електричної енергії в мережах споживача (основного споживача) здійснюється відповідно до методичних рекомендацій, затверджених центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці.

У разі встановлення розрахункових засобів обліку реактивної електричної енергії не на межі розподілу балансової належності електромереж обсяги перетікання реактивної електричної енергії коригуються відповідно до методичних рекомендацій, затверджених центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці.

За приписами пункту 5.6. Правил за необхідності до договору про постачання електричної енергії додаються: а) акти екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача; б) порядок розрахунку технічних втрат електричної енергії в електричних мережах; в) перелік випадків, коли постачання електричної енергії може бути обмежене споживачу, та порядок обмеження.

Відповідно до пункту 5.7 Правил у разі укладення договору про постачання електричної енергії між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем (основним споживачем), до технологічних електричних мереж якого приєднані електроустановки інших суб'єктів господарювання (субспоживачів або електропередавальних організацій), у ньому зазначаються додатково такі умови: 1) відомості про приєднані електроустановки інших суб'єктів господарювання та їх власників; 2) обсяги передачі електричної енергії в електричні мережі інших суб'єктів господарювання; 3) порядок припинення електропостачання субспоживачів у передбачених цими Правилами випадках; 4) порядок розрахунку втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача), пов'язаних з передачею електричної енергії в електроустановки інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 N1357 побутовий споживач - фізична особа, яка використовує електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі договору про користування електричною енергією з електропостачальником.

За умовами пункту 11 Правил користування електричною енергією для населення відповідальність за збереження поквартирних засобів обліку, встановлених на сходових клітках, та пломб на них несе власник будинку або організація, у віданні якої перебуває будинок.

Щодо додатку 3.1. “Перелік та дані комерційних обліків засобів обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію споживачу” та додатку 10.2. “Розрахунок частки втрат електричної енергії в мережах споживача, викликаних передачею електричної енергії на потреби субспоживачів” колегія суддів зазначає таке.

Згідно з додатком 1 до договору, у розділі 2 (дані про відпуск електричної енергії субспоживачам на 2017 рік) вказано, що субспоживачі відсутні.

Позивач посилається на те, що частка втрат за додатком 10.2 відноситься на рахунок позивача, а виключення даного пункту з договору суперечить іншим умовам договору, якими передбачено, що цей додаток є невід'ємною частиною договору.

Під субспоживачами ПАТ «Сумиобленерго» розуміє фізичних осіб – власників квартир (побутових споживачів), а об'єктами субспоживачів визначає по квартирні лічильники, що розміщені на сходових клітинах (додаток №11 до договору).

У договорі відсутні пункти, в яких передбачається обов'язок постачальника самостійно погашати витрати електричної енергії в мережах споживача, викликаних передачею електричної енергії на потреби субспоживачів.

ОСББ - є формою управлінням будинком, отже, мешканці будинку, де створено ОСББ, не є субспоживачами у розумінні пункту 1.2 ПКЕЕ, останні є побутовими споживачами, які використовують електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі договору про користування електричною енергією з електропостачальником. З кожним побутовим споживачем електричної енергії ПАТ “Сумиобленерго” укладені договори про користування електричною енергією, а тому застосування до мешканців будинку поняття «субспоживач» є невірним.

Листом від 28.11.2016 №12856/20.2/7-16 НКРЕКП повідомило, що під електроенергією, що використовується для технічних цілей розуміється комунальна електроенергія за допомогою якої забезпечується робота ліфту, насосів для підкачки води, освітлення прибудинкової території та під'їзду.

У постанові НКРЕКП від 26.02.2015 №220 установлено, що електрична енергія, яка витрачається в багатоквартирних будинках та гуртожитках на технічні цілі (роботу ліфтів, насосів та замково-переговорних пристроїв, що належать власникам квартир багатоквартирного будинку на праві спільної власності) та освітлення дворів, східців і номерних знаків, відпускається за тарифом 107,5 коп. за 1 кВт год (без податку на додану вартість).

Отже, для ОСББ визначено вид електричної енергії (комунальна) та окремий тариф, за яким здійснюється її оплата.

Засоби поквартирного обліку споживачів - фізичних осіб не можуть використовуватись, як комерційний засіб обліку для ОСББ - юридичної особи.

ОСББ як неприбуткова організація може проводити оплату та контролювати витрати, понесені з реалізацією мети (цілей, завдань) та напрямів її діяльності, визначених установчими документами, та не здійснює розподіл доходу чи витрат серед засновників (учасників), членів ОСББ, працівників, членів органів управління та інших, пов'язаних з ним осіб.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив обставини справи з даного питання, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про виключення додатку 10.2. з договору та виключення у додатку 3.1. до договору рядку в таблиці стосовно побутових споживачів, оскільки зазначення побутових споживачів у якості субспоживачів, які згідно з додатком 1 до договору відсутні, є безпідставним та не узгоджується з умовами договору, у додатку №10.2. та у договорі не визначено, що частка втрат за додатком 10.2. відноситься на рахунок позивача.

Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про викладення у новій редакції підпункту пункту 6.1.3. договору без зазначення: «у тому числі автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (далі - АСКОЕ) або локального устаткування збору та обробки даних (далі - ЛУЗОД)), виключення з редакції договору абзацу 2 пункту 6.3 договору.

Розділ 6 договору регулює порядок обмеження та припинення електропостачання.

Пункт 6.1.3. договору визначає випадки, коли електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником, з повідомленням споживача не пізніше ніж за три робочих дні.

Відповідно до пункту 6.1.3 Типового договору електропостачання Споживача може бути обмежено або припинено Постачальником з повідомленням Споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі:

відсутності у Споживача персоналу для обслуговування електроустановок або договору на обслуговування електроустановок;

споживання електричної енергії Споживачем після закінчення строку дії цього Договору;

недопущення Споживачем посадових осіб органів, на яких покладено відповідні обов'язки згідно з чинним законодавством, до власних електроустановок або розрахункових засобів обліку електроенергії;

несплати Споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені додатком “Порядок розрахунків”.

Згідно з пунктом 7.5. Правил постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі:

1) відсутності персоналу для обслуговування електроустановок споживача або договору на обслуговування електроустановок (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади);

2) недопущення до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів обліку електричної енергії уповноважених посадових осіб органів виконавчої влади та/або електропередавальної організації, на яких покладено згідно з законодавством України та/або договором відповідні обов'язки;

3) несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами (для споживача, який у встановленому законодавством порядку визнаний банкрутом, припинення повністю або частково постачання електричної енергії здійснюється без попередження у разі наявності від'ємного сальдо на особовому рахунку згідно з показаннями засобу обліку, крім випадків, коли такий споживач, щодо якого в установленому порядку вживаються заходи для запобігання банкрутству, здійснює своєчасний розрахунок поточної плати за спожиту електричну енергію, а погашення його заборгованості включено до заходів щодо забезпечення вимог кредиторів);

4) несплати за недовраховану електричну енергію, визначену відповідно до законодавства;

5) невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади;

6) невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів;

7) закінчення терміну дії, розірвання або неукладення між суб'єктами господарювання договорів, наявність яких передбачена цими Правилами;

8) порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж унаслідок незабезпечення збереження електричних мереж, створення неналежних умов експлуатації зазначених електричних мереж, створення умов, наслідком яких можуть стати нещасні випадки від впливу електричного струму. Відключенню підлягають електроустановки та струмоприймачі споживача, для електрозабезпечення яких використовуються електричні мережі, щодо яких споживачем порушуються Правила охорони електричних мереж.

Отже, позовні вимоги в частині підпункту 6) пункту 6.1.3 договору правомірно задоволено судом першої інстанції у редакції, що узгоджується з пунктом 7.5. Правил, без зазначення “(у т.ч. автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (далі - АСКОЕ) або локального устаткування збору та обробки даних (далі - ЛУЗОД))”: “6) невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів”.

Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про виключення з редакції договору абзацу 2 пункту 6.3. договору: «Повне відключення чи обмеження Споживача в постачанні електроенергії не звільняє його від сплати пені за кожний день прострочення терміну сплати платежів по цьому Договору”, оскільки абзац 2 даного пункту узгоджується та відповідає підпункту 4.2.1 Типового договору, яким передбачено обов'язок споживача за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, сплатити пеню за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати. Позивач вказує, що пункт 6.3. договору відповідає підпункту 8 пункту 8.1, підпункту 4 пункту 8.6. Правил.

Згідно з умовами підпункту 8 пункту 8.1 Правил користування електричною енергією постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії.

За змістом пункту 4 пункту 8.6. Правил постачальник електричної енергії за регульованим тарифом не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну споживачу або третім особам внаслідок обмеження у постачанні електричної енергії, та матеріальні збитки, які викликані внаслідок припинення або обмеження електропостачання, здійсненого у порядку, встановленому цими Правилами, та/або застосованого відповідно до законодавства України.

Виходячи з вказаних положень Правил, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо викладення пункту 6.3. у редакції позивача в частині, яка узгоджується з пунктом 8.6. Правил: “Постачальник, якщо він виконав передбачені законодавством та цим Договором умови запровадження обмежень та відключень Споживача від джерел електропостачання, не несе відповідальності за можливі наслідки, пов'язані з таким обмеженням або повним відключенням Споживача”.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано виключив другий абзац пункту 6.3. договору, оскільки розділ 6 договору стосується порядку обмеження та припинення електропостачання, при цьому умови нарахування пені визначені сторонами у пункті 4.2.1. договору розділу 4 “Відповідальність сторін”.

Стосовно посилання позивача на неврахування судом першої інстанції рішень Вищого господарського суду України 2008 та 2011 років, не прийняття до уваги рекомендацій Сумського територіального відділення АМКУ від 13.04.2017 №02-08/720, протоколу наради при Сумській обласній адміністрації від 19.04.2017 колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки вказівки та рекомендації, що містяться у зазначених рішеннях, не є обов'язковими для виконання та застосування при прийнятті рішення господарським судом.

З огляду на зазначені обставини справи, норми чинного законодавства, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги, а викладені в апеляційних скаргах доводи і обґрунтування не спростовують законність оскаржуваного рішення. Судом першої інстанції не порушено і норми процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що у відповідності до вимог ст.277 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом правильно застосовані норми матеріального права до спірних правовідносин, надана оцінка усім доказам, що мають значення для справи, винесено законне та обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 14.12.2017 у справі №920/571/17 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду; –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Сумиобленерго” залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Заливна 39” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 14.12.2017 у справі №920/571/17 залишити без змін.

                    Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

                    Повний текст постанови складено 23.04.2018.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя О.О.Крестьянінов

Суддя В.О.Фоміна