Постанова

від 16.04.2018 по справі 917/140/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2018 р. Справа № 917/140/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Гребенюк Н.В., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю прокурорів - Пальонна О.О. (посвідчення №033010 від 10.04.2015 р.), ОСОБА_1 (посвідчення №032167 від 11.02.15 р.),

та представників сторін:

першого позивача- Пуленко М.І. (довіреність №03-15/13180 від 29.12.2017 р.),

другого позивача- не з'явився,

першого відповідача - не з'явився,

другого відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 68 від 20.02.2018р., договір №27/2 про надання правової допомоги від 26.01.2018 р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №904 від 25.02.2011р. ),

розглянувши апеляційну скаргу другого відповідача - ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (вх.282П/3-38) та апеляційну скаргу прокурора (вх.300П/3-38) на рішення господарського суду Полтавської області, ухвалене 10.01.2018 року об 11:51 год. у приміщенні вказаного суду, суддею Ціленко В.А., у справі №917/140/17

за позовом Заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі

Кабінету Міністрів України, м. Київ,

Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ,

до 1. Виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області, м.Гребінка, Полтавська область,

2. Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ,

про визнання недійсними та скасування рішення виконавчого комітету та свідоцтв про право власності, визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України звернувся до господарського суду з позовом до Виконавчого комітету Гребінківської міської ради, Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про:

визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Гребінківської міської ради № 43 від 01.02.2012 Про розгляд звернення філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Гребінківський елеватор ;

визнання недійсним і скасування свідоцтва серії САЕ № 535440 від 21.02.2012 про право приватної власності на майновий комплекс - будівлі та споруди, загальною площею 13168,2 кв.м., розташовані по пров. Пирятинський, 46 в м. Гребінка Полтавської області, видане ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" виконавчим комітетом Гребінківської міської ради;

визнання недійсним та скасування свідоцтва серії САЕ № 535441 від 21.02.2012 про право приватної власності на майновий комплекс - будівлі та споруди, загальною площею 5368,2 м2, розташовані по пров. Пирятинський, 7, в м. Гребінка Полтавської області, видане виконавчим комітетом Гребінківської міської ради Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України";

визнати за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України право власності на нерухоме майно - майнові комплекси, які розташовані: по провулку Пирятинський, 46, місто Гребінка Полтавської області, площею 13 168,2 кв.м., а саме: силкорпус №2, А-8, загальною площею 2 642,2 кв.м; силкорпус №1, А1-5, загальною площею 1 162,3 кв.м; силкорпус №3, А2-5, загальною площею 1 240,3 кв.м; силкорпус №5, А3-5, загальною площею 1 195 кв.м; силкорпус №4, А4-5, загальною площею 1 173,2 кв.м; силкорпус №6, А5-5, загальною площею 2414,9 кв.м; приймальна-лабораторія, Б-2, загальною площею 117,4 кв.м; магазин з підвалом, В-1, загальною площею 66,8 кв.м; альтанка (2 шт.). Г,г; будівля ПРУ, Д-1, загальною площею 151,8 кв.м; автомобільна вагова, Е-1, загальною площею 150,4 кв.м; автомобільна вагова, Є-1, загальною площею 152,9 кв.м; пождепо з насосною, майстерня, Ж-1, загальною площею 289,4 кв.м; підвал, З; приймальна установка автотранспорта, І-1, загальною площею 153,3 кв.м; сушарка, Й-2, загальною площею 149,1 кв.м; електрощитова, К-1, загальною площею 23,9 кв.м; сушарка, Л-2, загальною площею 149,9 кв.м; електроцех, М-1, загальною площею 49,6 кв.м; вбиральня, Н; навіс, О; адміністративний корпус, П-2, загальною площею 821,6 кв.м; вагонна вагова, Р-1; гараж, С-1; загальною площею 195,7 кв.м; гараж для автотракторного парку, С1-1, загальною площею 193,2 кв.м; свинарник, Т-1, загальною площею 530,0 кв.м; склад рідкого палива, У-1, загальною площею 58,3 кв.м; депо тепловоза, Ф-1, загальною площею 87,0 кв.м; вбиральня, X; сарай, Ч-1; асфальтоплощадка, №1; асфальтоплощадка, №2; асфальтоплощадка, №3; асфальтоплощадка, №4; асфальтоплощадка, №5; асфальтоплощадка, №6; асфальтоплощадка, №7; робоча башня, №8; резервуар води, мех. дільниця, №9; резервуар води, №10; огорожа, №11; пож. водопровід, №12; водопровід пож. мех.дільниця, №13; резервуар води, №14; насосна станція, №15; арт скважина, №16; водонапірна башня, №17; цистерна, №№18-21; цистерна, №22; під'їзна залізнична колія, №23; стрілочний перевод, №24; мережа каналізації, №25; мережа водопостачання, №26; газифікація, №27; водопровід, №28; по провулку Пирятинський, 7, місто Гребінка Полтавської області, площею 5368,2 кв.м, а саме: лабораторія №2, А-1, а, загальною площею 80,7 кв.м; прохідна, Б-1, б, загальною площею 9,7 кв.м; вагова, В-1, в, загальною площею 89,0 кв.м; приймально - очисна башня, Г-3, г; загальною площею 175,1 кв.м; зерносклад №1, Д-1, загальною площею 891,4 кв.м; зерносклад №2, Е-1, загальною площею 1011,9 кв.м; зерносклад №3, Є-1, є, загальною площею 903,2 кв.м; зерносклад №4, Ж-1, загальною площею 959,4 кв.м; зерносклад №6, З-1, загальною площею 1 226,7 кв.м; вбиральня, І; склад мішкотари, К-1, загальною площею 21,1 кв.м; площадка №1, №1; площадка №2, №2; площадка №3, №3; покриття двору, №4; мех. резервна площадка, №5; ворота прохідної, №6; ворота, №7; огорожа, №8; огорожа, №9; водогін, №10; під'їзна залізнична колія, №11.

Прокурор, звертаючись до суду із позовом, зазначає, що філія Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Гребінківський елеватор під час звернення до виконавчого комітету Гребінківської міської ради із заявою від №79 від 18.01.2012р., на підставі якої прийнято оспорюване рішення, не надала документів, які б підтверджували зміну форми власності майнового комплексу з державної на приватну.

Як зазначає прокурор, відповідно до положень Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999р., "Гребінківський елеватор", який розташований в м.Гребінка Полтавської області, не підлягає приватизації, а у "Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані" зазначене підприємство відсутнє.

Таким чином, на думку прокурора, оспорюване рішення прийнято виконавчим комітетом Гребінківської міської ради із перевищенням повноважень, що, в свою чергу, є підставою для визнання його недійсним та скасування, а також визнання недійсним та скасування свідоцтв, виданих останнім на виконання рішення №43 від 01.02.2012 «Про розгляд звернення філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Гребінківський елеватор » .

В якості правових підстав для звернення до суду із позовом прокурор вказує на норми ст. ст. 15, 16, 21, 326, 392 ЦК України.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.04.2017 р. у даній справі (а.с.120 т.2), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 10.07.2017 р. (а.с.57 т.3) позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2017р. рішення господарського суду Полтавської області від 10.04.2017р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2017р. у даній справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.148 т.3).

В наведеній постанові суд касаційної інстанції погодився з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій про те, що держава в особі Кабінету Міністрів України здійснила заходи щодо зміни організаційно-правової форми ДП "ДПЗКУ" на ПАТ "ДПЗКУ", і визначила розмір статутного капіталу останнього, проте, майно, на суму вартості якого сформовано статутний капітал, у тому числі, спірний комплекс нежитлових будівель, у власність ПАТ "ДПЗКУ" переданий не був. Вищий господарський суд в своїй постанові зазначив, що приймаючи оскаржуване рішення, виконком Гребінківської міської ради не з'ясував належності права власності на спірне майно та безпідставно визнав на нього право власності за ПАТ "ДПЗКУ", а тому, суди прийшли до правильного висновку про наявність підстав для визнання незаконним спірного рішення та недійсним свідоцтва про право власності.

Разом із тим, Вищий господарський суд в своїй постанові вказав на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки заяві ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про застосування строків позовної давності, зокрема, поза оцінкою суду залишилися доводи другого відповідача про те, що Міністерству аграрної політики та продовольства України стало відомо про оформлення ПАТ "ДПЗК України" права приватної власності на спірне майно з 28.03.2012 (ПАТ "ДПЗК України" направило Міністерству аграрної політики та продовольства України лист № 130-2-802/2-15/2032 на виконання доручення першого заступника Міністра аграрної політики та продовольства України № 11-3/95 від 26.03.2012 щодо надання інформації про об'єкти нерухомого майна для формування і ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності ПАТ "ДПЗК України"). Крім того, судами попередніх інстанцій не вмотивовано, яким чином положення Закону України "Про доступ до публічної інформації" перешкоджали позивачам ознайомитися з публічною, загальнодоступною інформацією (а саме з рішенням виконавчого комітету Гребінківської міської ради №43 від 01.02.2012р.) з часу її оприлюднення.

За результатами нового розгляду, господарським судом Полтавської області прийнято рішення від 10.01.2018р. у справі № 917/140/17, яким позов задоволено частково.

Відмовлено в позові в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Гребінківської міської ради № 43 від 01.02.2012 "Про розгляд звернення філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" "Гребінківський елеватор".

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво серії САЕ № 535440 від 21.02.2012р. про право приватної власності на майновий комплекс - будівлі та споруди загальною площею 13168,2 кв. м., розташовані по пров. Пирятинський, 46 м. Гребінка, Полтавської області, видане виконавчим комітетом Гребінківської міської ради публічному акціонерному товариству «Державна продовольчо-зернова корпорація України» .

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво серії САЕ № 535441 від 21.02.2012р. про право приватної власності на майновий комплекс - будівлі та споруди, загальною площею 5368,2 кв. м, розташовані по пров. Пирятинський, 7, м. Гребінка, Полтавської області, видане виконавчим комітетом Гребінківської міської ради публічному акціонерному товариству «Державна продовольчо-зернова корпорація України» .

Визнано за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України право власності на нерухоме майно - майнові комплекси, які розташовані:

по провулку Пирятинський, 46, місто Гребінка Полтавської області, площею 13168,2 кв. м., а саме: силкорпус №2, А-8, загальною площею 2642,2 кв. м; силкорпус №1, А1-5, загальною площею 1162,3 кв. м; силкорпус №3, А2-5, загальною площею 1240,3 кв. м; силкорпус №5, А3-5, загальною площею 1195 кв. м; силкорпус №4, А4-5, загальною площею 1173,2 кв. м; силкорпус №6, А5-5, загальною площею 2414,9 кв. м; приймальна-лабораторія, Б-2, загальною площею 117,4 кв. м; магазин з підвалом, В-1, загальною площею 66,8 кв. м; альтанка (2 шт.). Г,г; будівля ПРУ, Д-1, загальною площею 151,8 кв.м; автомобільна вагова, Е-1, загальною площею 150,4 кв. м; автомобільна вагова, Є-1, загальною площею 152,9 кв. м; пождепо з насосною, майстерня, Ж-1, загальною площею 289,4 кв.м; підвал, З; приймальна установка автотранспорта, І-1, загальною площею 153,3 кв.м; сушарка, Й-2, загальною площею 149,1 кв.м; електро щитова, К-1, загальною площею 23,9 кв.м; сушарка, Л-2, загальною площею 149,9 кв.м; електроцех, М-1, загальною площею 49,6 кв.м; вбиральня, Н; навіс, О; адміністративний корпус, П-2, загальною площею 821,6 кв.м; вагонна вагова, Р-1; гараж, С-1; загальною площею 195,7 кв.м; гараж для автотракторного парку, С1-1, загальною площею 193,2 кв.м; свинарник, Т-1, загальною площею 530,0 кв.м; склад рідкого палива, У-1, загальною площею 58,3 кв.м; депо тепловоза, Ф-1, загальною площею 87,0 кв.м; вбиральня, X; сарай, Ч-1; асфальтоплощадка, №1; асфальтоплощадка, №2; асфальтоплощадка, №3; асфальтоплощадка, №4; асфальтоплощадка, №5; асфальтоплощадка, №6; асфальтоплощадка, №7; робоча башня, №8; резервуар води, мех. дільниця, №9; резервуар води, №10; огорожа, №11; пож. водопровід, №12; водопровід пож. мех.дільниця, №13; резервуар води, №14; насосна станція, №15; арт скважина, №16; водонапірна башня, №17; цистерна, №№18-21; цистерна, №22; під'їзна залізнична колія, №23; стрілочний перевод, №24; мережа каналізації, №25; мережа водопостачання, №26; газифікація, №27; водопровід, №28;

по провулку Пирятинський, 7, місто Гребінка Полтавської області, площею 5368,2 кв.м, а саме: лабораторія №2, А-1, а, загальною площею 80,7 кв.м; прохідна, Б-1, б, загальною площею 9,7 кв.м; вагова, В-1, в, загальною площею 89,0 кв.м; приймально - очисна башня, Г-3, г; загальною площею 175,1 кв.м; зерносклад №1, Д-1, загальною площею 891,4 кв.м; зерносклад №2, Е-1, загальною площею 1011,9 кв.м; зерносклад №3, Є-1, є, загальною площею 903,2 кв.м; зерносклад №4, Ж-1, загальною площею 959,4 кв.м; зерносклад №6, З-1, загальною площею 1226,7 кв.м; вбиральня, І; склад мішкотари, К-1, загальною площею 21,1 кв.м; площадка №1, №1; площадка №2, №2; площадка №3, №3; покриття двору, №4; мех. резервна площадка, №5; ворота прохідної, №6; ворота, №7; огорожа, №8; огорожа, №9; водогін, №10; під'їзна залізнична колія, №11.

В наведеній постанові місцевий господарський суд зазначив, що ПАТ «ДПЗКУ» , як суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки, здійснює свою діяльність на основі права господарського відання, а спірне майно, до виключення його з переліку майна, що не підлягає приватизації, та завершення процедури приватизації в установленому законодавством порядку залишається об'єктом права державної власності.

Як вказав суд першої інстанції, держава в особі Кабінету Міністрів України здійснила заходи щодо зміни організаційно - правової форми ДП "ДПЗК України" на ПАТ "ДПЗК України", і визначила розмір статутного капіталу останнього, проте, майно, на суму вартості якого сформовано статутний капітал, у тому числі, спірний комплекс нежитлових будівель, у власність ПАТ "ДПЗК України" переданий не був.

На підставі викладеного, господарський суд Полтавської області дійшов висновку, що оспорюване рішення виконавчого комітету Гребінківської міської ради № 43 від 01.02.2012 "Про розгляд звернення філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" "Гребінківський елеватор", яким вирішено видати Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо - зернова корпорація України" свідоцтво на право власності ( із зазначенням форми власності - приватна) на спірні нежитлові об'єкти, в розмінні норми ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України, порушує інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Разом із тим, посилаючись на п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), місцевий господарський суд вказав, що вимога прокурора про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування (тобто ненормативного акту, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів) не може бути задоволена, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію фактом виконання.

Стосовно заяви другого відповідача про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в її задоволенні, оскільки Кабінет Міністрів України та Міністерство аграрної політики та продовольства України дізнались про оскаржуване рішення міської ради лише у 2016 році, з листів прокуратури Полтавської області, а отже, прокурор звернувся до суду із позовом в межах визначеного статтею 257 ЦК України строку.

Другий відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі другий відповідач, зокрема, зазначає про те, що зміна форми власності спірних майнових комплексів з державної на приватну відбулась в межах процедури реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства ДПЗКУ у Публічне акціонерне товариство ДПЗКУ ; в п.4.3 Статуту ПАТ ДПЗКУ зазначено, що останнє є власником майна, переданого йому засновником та акціонерами як вклади до статутного капіталу, у зв'язку з чим, висновок суду першої інстанції щодо відсутності волевиявлення держави на передачу державного майна в статутний фонд другого відповідача у власність, а не на підставі інших речових прав (господарське відання) є необгрунтованими.

На думку другого відповідача, зі зміною організаційно-правової форми суб'єкта господарювання (другого відповідача), змінилась і форма власності майна, переданого йому до статутного капіталу.

Другий відповідач вважає, що ПАТ ДПЗКУ володіє майном, переданим йому як вклад до статутного капіталу на праві приватної власності, оскільки держава отримала 100% акцій (корпоративні права) товариства.

Крім того, апелянт зазначає про те, що господарський суд Полтавської області при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував, що другий відповідач листом №130-2-802/2-15/2032 від 28.03.2012 року повідомив Міністерство аграрної політики та продовольства України про реєстрацію за ПАТ ДПКЗУ права приватної власності на спірне нерухоме майно, що є підставою для задоволення заяви другого відповідача про застосування строків позовної давності.

Прокурор також не погодився з рішенням господарського суду Полтавської області від 10.01.2018 р. у даній справі та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати в частині відмови у визнанні недійсним рішення виконавчого комітету Гребінківської міської ради № 43 від 01.02.2012 "Про розгляд звернення філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" "Гребінківський елеватор" та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. В іншій частині рішення суду першої інстанції прокурор просить залишити без змін.

Апеляційна скарга прокурора мотивована тим, що оспорюване рішення Виконавчого комітету Гребінківської міської ради №43 від 01.02.2012 року, яким ПАТ ДПЗКУ оформлено право приватної власності на майнові комплекси, прийняте за відсутності рішення власника про зміну правового статусу майна, що суперечить вимогам статтей 13,19,41 Конституції України, статтям 321,325,328 ЦК України, Закону України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , а тому, наявні підстави для визнання вказаного рішення недійсним.

Прокурор зазначає, що правова позиція, викладена в рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009р. N 7-рп/2009 стосується самостійного позову про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади. Однак, у даному випадку, як вказує прокурор, рішення органу місцевого самоврядування оскаржується разом із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів (свідоцтв про право власності), виданих на підставі вказаного рішення, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позову про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Гребінківської міської ради №43 від 01.02.2012 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2018р. апеляційну скаргу прокурора та апеляційну скаргу другого відповідача об'єднано в одне апеляційне провадження.

Кабінет Міністрів України надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на Закон України Про перелік об'єктів права приватної власності, що не підлягають приватизації , а також ч.3 ст.145 Господарського кодексу України, ч.2 ст.325, ст.393 ЦК України, зазначає про те, що рішення Виконавчого комітету Гребінківської міської ради №43 від 01.02.2012 року є незаконним, порушує інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України. Стосовно заяви другого відповідача про застосування строків позовної давності, Кабінет Міністрів України пояснює, що дізнався про оформлення за ПАТ ДПЗКУ права приватної власності на спірне нерухоме майно у 2016 році з листа прокуратури Полтавської області, у зв'язку з чим, строки позовної давності для звернення до суду із даним позовом не сплинули. Просить апеляційну скаргу другого відповідача залишити без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора задовольнити, рішення господарського суду Полтавської області від 10.01.2018 року скасувати в частині відмови у визнанні недійсним рішення виконавчого комітету Гребінківської міської ради №43 від 01.02.2012 року та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Другий відповідач надав суду письмові пояснення №130-2-21/1230 від 26.02.2018 року, в яких зазначає, що Закон України Про управління об'єктами державної власності покладає на Міністерство аграрної політики та продовольства України обов'язок контролювати стан державного майна, яке перебуває в його управлінні та щорічно проводити його інвентаризацію, а отже, другий позивач мав можливість дізнатись про оформлення ПАТ ДПЗКУ права власності на спірне майно 31.12.2012 року (дата щорічної інвентаризації). Також, як зазначає другий відповідач, він неодноразово протягом 2013-2014 рр. повідомляв Міністерство аграрної політики та продовольства України про зміну правового режиму спірного нерухомого майна.

Прокурор надав суду відзив на апеляційну скаргу другого відповідача, в якому, зазначає, зокрема, що при реорганізації ДП ДПЗКУ у ПАТ ДПЗКУ , згідно з постановою Кабінету Міністрів України №764 від 11.08.2010 року, майно державного підприємства не передавалось у власність товариства, а лише надавалось йому для здійснення статутної діяльності шляхом включення майна до статутного капіталу товариства, що спростовує доводи другого відповідача про зміну форми власності спірного майна.

Прокурор зазначає, що позивачі дізнались про прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету та видачі оскаржуваних свідоцтв про право власності 26.08.2016 року та 29.04.2016 року, після отримання листів прокуратури Полтавської області з проханням надати інформацію щодо зміни форми власності спірних майнових комплексів, а доводи другого відповідача про наявність у позивачів об'єктивної можливості дізнатись про порушення їх прав ще у 2012 році є безпідставними. На підставі наведеного, прокурор вважає, що ним не пропущено строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом.

У відзиві на апеляційну скаргу другого відповідача та в письмових поясненнях №05/2-370вих18 від 23.03.2018 року прокурор також зазначає про те, що апеляційну скаргу ПАТ ДПЗКУ підписано ОСОБА_3 на підставі довіреності №600 від 29.12.2017 року.

Однак, як вказує прокурор, в порушення ч.3 ст.131-2 Конституції України, ч.4 ст.60 ГПК України, ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру , до апеляційної скарги не додано доказів того, що ОСОБА_3 уповноважена за довіреністю представляти інтереси ПАТ ДПЗК як адвокат, зокрема, з довіреності не вбачається укладення договору про надання правової допомоги між ПАТ ДПЗКУ та ОСОБА_3 як адвокатом.

На підставі викладеного, прокурор просить суд закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ ДПЗКУ на підставі п.2 ч.1 ст.264 ГПК України, оскільки апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.

На думку прокурора, з аналогічних підстав не можуть бути прийняті судом пояснення представника ПАТ ДПЗКУ ОСОБА_2, надані в судовому засіданні 28.02.2018 року.

В судовому засіданні 16.04.2018 року прокурори та представник першого позивача підтримали клопотання про закриття апеляційного провадження.

Представник другого відповідача заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Колегія суддів, розглянувши клопотання прокурора, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України).

Як передбачено статтею 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України, представництво відповідно до статті 131-2 цієї Конституції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року.

Згідно з частиною 1 статті 6, частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка зокрема склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Апеляційна скарга ПАТ ДПЗКУ №130-2-21/561 від 29.01.2018 року підписана представником ОСОБА_3 на підставі довіреності №600 від 29.12.2017 року, яка додана до апеляційної скарги (а.с.78 т.4).

Також до апеляційної скарги додано копію посвідчення адвоката, виданого ОСОБА_3 Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури (а.с.75 т.4).

Другим відповідачем в підтвердження повноваження ОСОБА_3 на підписання апеляційної скарги надано суду договір про надання правової допомоги №27/1 від 26.01.2018 року, укладений між адвокатом ОСОБА_3 та ПАТ ДПЗКУ .

Згідно п.2.1.4 вказаного договору про надання правової допомоги, адвокат ОСОБА_3 має право підпису апеляційних скарг від імені товариства.

Отже, матеріали справи містять докази, що представник другого відповідача ОСОБА_3 здійснює адвокатську діяльність та уповноважена як адвокат на підписання апеляційної скарги від імені ПАТ ДПЗКУ на підставі договору про надання правової допомоги №27/1 від 26.01.2018 року та довіреності №600 від 29.12.2017 року.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга ПАТ ДПЗКУ підписана особою, яка має право на її підписання, у зв'язку з чим відсутні підстави для закриття апеляційного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.264 ГПК України.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання прокурора про закриття апеляційного провадження.

Колегія суддів не погоджується з доводами прокурора стосовно відсутності повноважень у ОСОБА_2 на представництво інтересів ПАТ ДПЗКУ в судових засіданнях 28.02.2018 року та 16.04.2018 року з огляду на наступне.

Другим відповідачем додано до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №27/2 від 26.01.2018 року, укладений між адвокатом ОСОБА_2 та ПАТ ДПЗКУ , довіреність ПАТ ДПЗКУ №596 від 29.12.2017 року на представництво ОСОБА_2 інтересів товариства (а.с.170 т.4), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №904 від 25.02.2011р., видане ОСОБА_2 (а.с.226 т.4).

Відповідно до п.2.16 договору про надання правової допомоги №27/2 від 26.01.2018 року, адвокат ОСОБА_2 має право приймати участь в судових засіданнях господарських апеляційних судів як представник ПАТ ДПЗКУ .

Отже, повноваження ОСОБА_2 як адвоката на представництво інтересів ПАТ ДПЗКУ в судових засіданнях підтверджені належним чином.

Другий позивач та перший відповідач не надали суду відзиви на апеляційні скарги прокурора та другого відповідача.

В судове засідання 16.04.2018 року другий позивач та перший відповідач не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурорів, представників першого позивача, другого відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 25.03.2010 року САЕ № 000056, від 25.03.2010 року САЕ № 000057, виданих виконавчим комітетом Гребінківскої міської ради, власником майнового комплексу нежитлових будівель та споруд, розташованих по пров. Пирятинський, 46 та пров. Пирятинський, 7, м. Гребінка, Полтавської області є держава в особі Кабінету Міністрів України, майно знаходиться в господарському управлінні Державної акціонерної компанії «Хліб України» та в оперативному управлінні ДП «Гребінківський елеватор", форма власності майна - державна (а.с.98-101 т.1).

11.08.2010 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №764 «Про заходи з утворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» ( далі-постанова №764) (а.с.74-76 т.1).

Відповідно до п. 4 вказаної постанови №764, утворено державне підприємство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» з віднесенням його до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Кабінетом Міністрів України зазначено в постанові, що статутний капітал підприємства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії «Хліб України» , що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів товариства, у тому числі ,і шляхом передачі цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Гребінківський елеватор» (п.5 постанови №764).

На виконання постанови №764, державному підприємству «Державна продовольчо-зернова корпорація України» передано цілісний майновий комплекс ДП ДАК «Хліб України» «Гребінківський елеватор» , до складу якого входить комплекс нежитлових будівель та споруд, розташованих по пров. Пирятинський, 46 та пров. Пирятинський, 7 в м. Гребінка Полтавської області.

Вказана обставина підтверджується актом приймання-передачі №15 від 20.01.2011р., який підписаний головою ліквідаційної комісії ДП ДАК «Хліб України» «Гребінківський елеватор» , генеральним директором державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та затверджено Міністерством аграрної політики України (а.с.60-73 т.1).

06.06.2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №593, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 року №764, а саме: погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо перетворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» у державне публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» , повноваження з управління корпоративним правами якого здійснює зазначене Міністерство (далі - постанова №593) (а.с.77 т.1).

Пунктом 2 постанови №593 встановлено, що:

100% акцій державного публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» , які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України;

державне публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не може вчиняти дій стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі, передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо;

Міністерству аграрної політики та продовольства України здійснити в установленому порядку заходи, пов'язані з перетворенням державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» .

07.07.2011 р., на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 р. № 593, Міністерством аграрної політики та продовольства України видано наказ №325, яким реорганізовано державне підприємство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» шляхом його перетворення у публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (п.1 наказу) та встановлено, що статутний капітал товариства формується на базі майна державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (п.4 наказу) (а.с.78 т.2).

17.11.2011 Міністерством аграрної політики та продовольства України прийнято наказ № 634 "Про деякі питання діяльності публічного акціонерного товариства "ДПЗК України", яким, зокрема: створено ПАТ "ДПЗК України" шляхом перетворення ДП "ДПЗК України" та затверджено його Статут; здійснено емісію акцій ПАТ "ДПЗК України" на весь розмір його статутного капіталу - 867 717 000 грн.; вирішено випустити 8 677 170 простих іменних акцій у бездокументарній формі номінальною вартістю 100 грн. кожна (п. 2 наказу); створено філії ПАТ "ДПЗК України" згідно з додатком до наказу, в тому числі, філію "Гребінківський елеватор" (п. 4 наказу) (а.с.19-21 т.2).

Згідно з п. 1.4. Статуту ПАТ "ДПЗК України", засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами товариства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 593 від 06.06.2011 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України.

ПАТ "ДПЗК України" є правонаступником усіх прав і обов'язків ДП "ДПЗК України" (п. 1.6. Статуту ПАТ "ДПЗК України").

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2, 6.6 Статуту ПАТ ДПЗКУ , статутний капітал товариства становить 867 717 000 грн. та формується за рахунок вартості майна, переданого йому засновником. До прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України 100% акцій товариства, які випускаються на величину його статутного капіталу, є власністю держави.

За п. 7.1. вказаного Статуту ПАТ ДПЗКУ акціонерами товариства є, зокрема, держава в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію акцій товариства та в особі Фонду державного майна України - після передачі йому акцій товариства, визначених для продажу згідно з прийнятим у встановленому порядку рішення про їх приватизацію.

Наказом голови правління ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" №180 від 18.11.2011 затверджено Положення про філію ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Гребінківський елеватор" (а.с.37-40 т.1).

В січні 2012 року філія Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Гребінківський елеватор» звернулася до виконавчого комітету Гребінківської міської ради з заявою № 79 від 18.01.2012р. про оформлення права приватної власності на майновий комплекс будівель і споруд, що знаходяться за адресами: м. Гребінка, пров. Пирятинський, 46, та м. Гребінка, пров. Пирятинський,7 (а.с.35-36 т.1).

01.02.2012 року Виконавчим комітетом Гребінківської міської ради прийнято рішення № 43 «Про розгляд звернення філії Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Гребінківський елеватор» , яким вирішено видати Публічному акціонерному товариству «Державна продовольчо-зернова корпорація України» свідоцтво на право власності (із зазначенням форми власності - приватна) на цілісні майнові комплекси за адресою: м.Гребінка, пров. Пирятинський, 46 та пров. Пирятинський, 7 (а.с.34 т.1).

Пунктом 2 вказаного рішення доручено Лубенському міському бюро технічної інвентаризації оформити документи про право власності Публічному акціонерному товариству «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на вказане нерухоме майно.

На підставі рішення від 01.02.2012 року №43, виконавчим комітетом Гребінківської міської ради видано ПАТ ДПЗКУ свідоцтва від 21.02.2012 року серії САН №535440 та серії САН №535441 про право приватної власності на нерухоме майно, яке розташоване по пров. Пирятинський, 46, м. Гребінка, Полтавської області та пров. Пирятинський, 7, м. Гребінка, Полтавської області (а.с.83,85 т.1).

Право приватної власності ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на вказані об'єкти нерухомого майна було зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягами про державну реєстрацію прав, виданими КП Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації (а.с.84,87 т.1) та інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.12.2016р. (а.с.88-97 т.1).

Судова колегія враховує наступне.

За приписами ст. 115 Цивільного кодексу України, ст.85 Господарського кодексу України та статті 12 ЗУ «Про господарські товариства» , господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу. При цьому вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, набуття товариством права власності на майно, передане засновниками до статутного фонду, відбувається у разі волевиявлення засновників на передачу цього майна саме у власність; наявність такого волевиявлення презюмується у цивільних правовідносинах, якщо інше не встановлено законом чи установчими документами.

На відміну від акціонерних товариств, які засновуються на базі приватної власності, створення акціонерних товариств на базі майна державних підприємств регулюється не лише нормами ЦК України та ГК України, ЗУ «Про господарські товариства» та ЗУ «Про акціонерні товариства» , а й спеціальним законодавством про приватизацію державного майна, яке передбачає своєрідний порядок набуття такими акціонерними товариствами права власності на майно, що передається державою до їх статутного фонду.

Відповідно до ч.2 ст.145 Господарського кодексу України зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного підприємства відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.15 ЗУ «Про приватизацію державного майна» , приватизація державного майна здійснюється шляхом: продажу об'єктів приватизації; продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах; продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства; викупу об'єктів приватизації; продажу акцій на міжнародних фондових ринках, у тому числі у вигляді депозитарних розписок; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей.

Таким чином, з урахуванням наведених норм, зміна державної форми власності може відбуватися виключно шляхом приватизації.

При цьому, передприватизаційна підготовка державних підприємств може включати процес створення акціонерних товариств на базі державного майна або майна державного підприємства (корпоратизація) (ст.10-1 ЗУ «Про приватизацію державного майна» ).

Тобто, корпоратизація державних підприємств через їх перетворення у господарські товариства розглядається як передумова для їх подальшої приватизації, шляхом продажу у приватну власність належних державі акцій таких акціонерних товариств.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 № 210/93, корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством, у відкриті акціонерні товариства.

Порядок створення акціонерного товариства в процесі корпоратизації регулюється гл.8 ГК України, а також Положенням про порядок корпоратизації підприємств, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 року №508.

Як свідчать матеріали справи, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 року №593 та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №325 від 07.07.2011 року, відбулась процедура корпоратизації шляхом перетворення ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України» у ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» .

Засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України (п. 1.4. Статуту ПАТ «ДПЗКУ» ) (а.с.41-59 т.1).

Відповідно до п.7.1 Статуту ПАТ ДПЗКУ , акціонерами товариства є, у тому числі, держава в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію акцій товариства.

В результаті корпоратизації державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до переліку необоротних активів, що передавались як вклад (внесок) до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» увійшли об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресами: Полтавська область, м. Гребінка, пров. Пирятинський, 46 та пров. Пирятинський, 7.

При цьому, 100 відсотків акцій ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» залишились у державній власності (п.2 постанови №593).

В п.6.6 Статуту ПАТ ДПЗК також зазначено, що до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України, 100 відсотків акцій товариства, які випускаються на величину його статутного капіталу, є власністю держави.

Як зазначено вище в постанові, майно суб'єктів господарювання, заснованих на державній власності, може змінювати державну форму власності лише у разі приватизації.

Однак, проведення корпоратизації ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України» у ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не є приватизацією такого підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися як підстава для зміни форми власності на державне майно.

Враховуючи наведене, державне майно, що передане державою до статутного фонду ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація» , корпоратизованого у акціонерне товариство, сто відсотків акцій статутного фонду якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю.

Вказаним вище спростовуються доводи другого відповідача в апеляційній скарзі про те, що постановою №593, Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про зміну правового режиму майна у спосіб, передбачений ст.85 Господарського кодексу України.

Необхідно зазначити, що відповідно до ч.5 ст.18 ЗУ «Про приватизацію державного майна» , при перетворенні державного унітарного підприємства в акціонерне товариство таке акціонерне товариство є правонаступником підприємства, що приватизується.

Враховуючи наведене, до моменту завершення процедури приватизації, до створюваного акціонерного товариства в силу правонаступництва, переходять права та обов'язки, які мало державне підприємство, у тому числі, обсяг майнових прав на державне майно.

Частиною 3 статті 73 ГК України передбачено, що майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким товариством на праві господарського відання чи оперативного управління.

Таким чином, державне майно, яке закріплювалось за ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на праві господарського відання, до завершення процедури приватизації, перебуває у створюваного ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на праві господарського відання.

Даний висновок узгоджується з положенням статті 136 ГК України, згідно з якою право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва. В свою чергу, до суб'єктів підприємництва належать господарські товариства (акціонерні товариства).

У даному випадку, наведене підтверджується волевиявленням власника державного майна, а саме постановою Кабінету Міністрів України №593 від 06.06.2011 року про заборону державному ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі, передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

З огляду на викладене, помилковими є доводи другого відповідача в апеляційній скарзі про те, що ПАТ ДПЗКУ є власником спірного майна, оскільки до завершення процедури приватизації товариство володіє лише тим обсягом майнових прав, які належали державному підприємству.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що акціонерне товариство, яке створюється на базі майна державного підприємства шляхом його корпоратизації, може набути право власності на майно, передане до його статутного фонду, за умови реалізації процедури приватизації.

Відповідно до статті 5 ЗУ «Про приватизацію державного майна» , до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать, в тому числі, акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.

Таким чином, при проведенні процедури приватизації державного акціонерного товариства об'єктом приватизації можуть виступати, в тому числі акції, що належать державі у майні акціонерного товариства.

Відповідно до статті 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності на державне майно у разі його приватизації.

Разом із тим, ч.3 ст.145 ГК України встановлено, що правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінено тільки шляхом приватизації майна державного підприємства.

Аналогічне положення міститься в ст.1 ЗУ «Про приватизацію державного майна» , за яким приватизація державного майна - це платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

З огляду на викладене, акціонерне товариство, яке створюється на базі майна державного підприємства шляхом його корпоратизації, може набути право власності на майно, передане державою до його статутного фонду, за умови реалізації процедури приватизації шляхом продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 року №588 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2015 року №271» , до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2016-2017 роках включено 100% акцій ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (а.с.191-210 т.1).

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів завершення процедури приватизації акцій ПАТ «ДПЗКУ» шляхом їх продажу у приватну власність, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати, що майно, передане до статутного фонду ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» перейшло у приватну власність товариства.

Другий відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що держава в особі Кабінету Міністрів України, передавши до статутного капіталу ПАТ ДПЗКУ майно, в обмін , набула право власності на 100% акцій товариства, а ПАТ ДПЗКУ , відповідно, набуло право власності на передане йому майно.

Однак, такі доводи другого відповідача суперечать чинному законодавству, оскільки право приватної власності на майно, передане державою до статутного фонду, може набуватись товариством лише у разі продажу належних державі акцій у приватну власність в процедурі приватизації, а не шляхом обміну акцій товариства на державне майно, як вважає апелянт.

Твердження другого відповідача в апеляційній скарзі про те, що зі зміною організаційно-правової форми суб'єкта господарювання (ПАТ ДПЗКУ ) змінилась і форма власності майна, переданого до його статутного капіталу, не відповідають приписам ч.3 ст.145 ГК України, а отже, не можуть бути прийняті судом.

В апеляційній скарзі другий відповідач зазначає, що виходячи із загальних принципів господарського та цивільного права та враховуючи відсутність будь-яких законодавчих обмежень щодо статусу спірного нерухомого майна, ПАТ ДПЗКУ є власником майна, переданого як внесок до статутного капіталу товариства.

Однак, судова колегія не погоджується з такими доводами апелянта, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 статті 325 Цивільного кодексу України, фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Частиною 3 статті 86 Господарського кодексу України передбачено, що забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ.

Нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження (ч. 9 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності").

Враховуючи наведене, внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вклад до статутного (складеного) капіталу забороняється.

До Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженому Законом України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , включено Гребінківський елеватор (код ЄДРПОУ 00955680), органом управління якого є Міністерство аграрної політики та продовольства України.

При цьому, ДП ДАК «Хліб України» «Гребінківський елеватор» відсутнє в Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, затвердженому Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» .

За таких обставин, ПАТ ДПЗКУ не може належати на праві приватної власності майно, яке відповідно до наведеного вище закону, не підлягає приватизації.

Наведеним спростовуються посилання другого відповідача на відсутність законодавчих обмежень щодо статусу спірного нерухомого майна.

Відповідно до п.4 ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Другим відповідачем при зверненні до виконавчого комітету Гребінківської міської ради із заявою щодо оформлення та видачі свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно не додано документів, що б підтверджували зміну форми власності цілісних майнових комплексів, що розташовані за адресою: м.Гребінка, пров.Пирятинський,7 та пров.Пирятинський,46 з державної на приватну.

Матеріали справи не містять, а відповідачами не доведено, що у даному випадку наявне волевиявлення держави на зміну державної форми власності на іншу, а також малася на меті передача державного майна у статутний фонд господарського товариства (ПАТ "ДПЗКУ") у власність, а не на підставі інших речових прав.

Аналогічного висновку дійшов суд касаційної інстанції у даній справі та зазначив в своїй постанові від 01.11.2017, що держава в особі Кабінету Міністрів України здійснила заходи щодо зміни організаційно-правової форми ДП "ДПЗК України" на ПАТ "ДПЗК України", і визначила розмір статутного капіталу останнього, проте, майно, на суму вартості якого сформовано статутний капітал, у тому числі спірні майнові комплекси, у власність ПАТ "ДПЗК України" передані не були (а.с.152 т.3).

За змістом положень ст. ст. 317, 326 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до статтей 4, 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", суб'єктом управління об'єктами державної власності є Кабінет Міністрів України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 «Про заходи з утворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» Міністерство аграрної політики та продовольства України здійснює повноваження з управління корпоративними правами держави щодо ДАК «Хліб України» .

Отже, власником спірного нерухомого майна є держава в особі Кабінету Міністрів України, а органом, уповноваженим на управління корпоративними правами ДАК «Хліб України» , є Міністерство аграрної політики та продовольства України.

У відповідності до ст.326 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зазначає в позові, що Кабінетом Міністрів України та Міністерством аграрної політики та промисловості України не вжито заходів для усунення порушень законодавства, які призвели до вибуття з державної власності об'єктів нерухомого майна по пров.Пирятинський, 46 та пров.Пирятинський, 7 у м.Гребінка, що стало підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом.

Як зазначає прокурор, порушення інтересів держави полягає в неправомірному вибутті майнових комплексів ПАТ ДПЗКУ з державної власності та передачу їх у приватну власність, що покладає прокуратуру обов'язок щодо їх захисту.

Відповідно до статті 293 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Згідно п.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність оскаржуваних актів органів місцевого самоврядування вимогам ст. ст. 317, 326 ЦК України, Закону України «Про приватизацію державного майна» та порушення у зв'язку з їх прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів держави як власника спірного нерухомого майна.

Отже, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог прокурора про визнання незаконним та недійсним рішення виконавчого комітету Гребінківської міської ради № 43 від 01.02.2012 Про розгляд звернення філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Гребінківський елеватор ; а також свідоцтва серії САЕ № 535440 від 21.02.2012 про право приватної власності на майновий комплекс - будівлі та споруди, загальною площею 13168,2 кв.м., розташовані по пров. Пирятинський, 46 в м. Гребінка Полтавської області, видане ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" виконавчим комітетом Гребінківської міської ради; визнання недійсним та скасування свідоцтва серії САЕ № 535441 від 21.02.2012 про право приватної власності на майновий комплекс - будівлі та споруди, загальною площею 5368,2 м2, розташовані по пров. Пирятинський, 7, в м. Гребінка Полтавської області, видане виконавчим комітетом Гребінківської міської ради Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України .

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов вірного висновку про те, що оспорюване рішення виконавчого комітету Гребінківської міської ради № 43 від 01.02.2012 "Про розгляд звернення філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" "Гребінківський елеватор", яким вирішено видати Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо - зернова корпорація України" свідоцтво на право власності ( із зазначенням форми власності - приватна) на спірні нежитлові об'єкти, в розумінні норми ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України, порушує інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Разом із тим, місцевий господарський суд, посилаючись на п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), зазначив, що прийняте Гребінківською міською радою рішення "Про розгляд звернення філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" "Гребінківський елеватор" є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію виконанням, а відтак, його скасування не породжує наслідків для власника майна оскільки у особи виникло правоволодіння, яке грунтується на правовстановлюючих документах.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки правова позиція, викладена в рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009р. N 7-рп/2009 стосується випадків подання самостійних позовів про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування, що дійсно не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання).

Втім, вказане не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

Аналогічна правова думка висловлена Верховним судом України в постанові від 30.09.2015 року у справі №3-553гс15.

Прокурор, при зверненні до суду із даним позовом, оскаржує рішення органу місцевого самоврядування разом із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів (свідоцтв про право власності), виданих на підставі вказаного рішення.

Судова колегія враховує, що свідоцтво про право власності не є правочином, а лише документом, яким оформлюється (підтверджується) право власності.

Разом із цим, питання правомірності видачі та дії свідоцтва про право власності на нерухоме майно безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого таке свідоцтво видане.

Таким чином, в даному випадку вимоги прокурора щодо визнання недійсним рішення виконавчого комітету Гребінківської міської ради та визнання недійсним виданих на його підставі свідоцтв про право власності, відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів, передбаченим ст.16 ЦК України, і саме у такий спосіб порушене право власності позивачів на спірне майно може бути захищено з метою відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Крім того, про наявність підстав для визнання незаконним та недійсним оспорюваного рішення міської ради вказав також суд касаційної інстанції в своїй постанові від 01.11.2017 року у даній справі.

З огляду на наведене, судова колегія вважає доводи апеляційної скарги прокурора обгрунтованими.

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вже встановлено колегією суддів, ПАТ «ДПЗКУ» неправомірно набуло право власності на спірне нерухоме майно, не визнає та оспорює право власності держави, у зв'язку з чим виник даний спір.

Разом із тим, незаконне оформлення права приватної власності на об'єкти нерухомого майна за відповідачем - ДП «ДПЗКУ» та вибуття цих об'єктів з державної власності порушує інтереси держави у сфері реалізації прав власника об'єкта державної власності, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ним.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора про визнання за державою в особі Кабінету Міністрів України права власності на нерухоме майно: майнові комплекси, які розташовані за адресою: м.Гребінка, пров.Пирятинський, 7 та пров.Пирятинсткий, 46 є обгрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Стосовно заяви другого відповідача про застосування строків позовної давності (а.с.213 т.1), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність факту пропуску строку позовної давності з огляду на наступне.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України.

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно з частинами першою, четвертою статті 29 ГПК України ( в редакції на час подання позову) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

За змістом частин першої, другої, четвертої статті 29 ГПК України ( у відповідній редакції), статті 261 ЦК України в разі звернення прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, позовна давність повинна обраховуватись із дати, коли саме позивачу (яким є орган, в інтересах якого звернувся до суду прокурор) стало відомо про порушення його права, а не з моменту, коли про порушене право стало відомо прокурору (аналогічна правова думка міститься в постанові Верховного суду України від 22 квітня 2015 року у справі N 3-54гс15).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачами стало відомо про прийняття оскаржуваного рішення виконавчим комітетом Гребінківської міської ради після звернення прокуратури Полтавської області із запитанням про обізнаність Кабінетом Міністрів України та Міністерством щодо зміни форми власності філією ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Гребінківський елеватор» , що підтверджується листом Секретаріату Кабінету Міністрів України № 14723/0/2-16 від 20.09.2016 (т.1 а.с.105) та листом Міністерства аграрної політики та продовольства України №'37-27-3-15/7920 від 31.05.2016 (т.1 а.с.103).

Позивачі не були обізнані про прийняття оспорюваного рішення саме з моменту його прийняття, оскільки рішення приймалося без участі позивачів.

В своїх письмових поясненнях позивачі наполягають, що дізнались про оформлення другим відповідачем права приватної власності на спірне нерухоме майно лише у 2016 році, з листів прокуратури Полтавської області.

Другий відповідач в обгрунтування своєї заяви посилається на статтю 15 Закону України Про доступ до публічної інформації ( в редакції на час прийняття міською радою оскаржуваного рішення), відповідно до якої розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії, прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

На думку другого відповідача, рішення виконавчого комітету Гребінківської міської ради №43 від 01.02.2012 року - це публічна, загальнодоступна інформація, яка підлягає обов'язковому оприлюдненню, у зв'язку з чим позивачі мали можливість дізнатись про вказане рішення з часу його оприлюднення.

Однак, матеріали справи не містять доказів створення у 2012 року офіційного веб-сайту Гребінківської міської ради та оприлюднення на ньому рішення Виконавчого комітету Гребінківської міської ради №43 від 01.02.2012 року.

Гребінківська міська рада підтвердила, що рішення виконавчого комітету Гребінківської міської ради №43 від 01.02.2012 року Про розгляд звернення філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Гребінківський елеватор» не оприлюднювалось (лист №02-24/42 від 07.04.2017 року а.с.115 т.2).

За таких обставин, враховуючи, що оспорюване рішення міської ради не оприлюднювалось, у позивачів була відсутня об'єктивна можливість дізнатись про порушення своїх прав з моменту оформлення другим відповідачем права власності на спірне нерухоме майно, а отже, доводи другого відповідача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Також другий відповідач зазначає, що відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державну реєстрацію права власності ПАТ ДПЗКУ на спірне нерухоме майно здійснювало Міністерство юстиції України, яке є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. У зв'язку з цим, другий відповідач вважає, що з 23.02.2012 року першому позивачу в особі Міністерства юстиції України було відомо або могло бути відомо про реєстрацію права власності ПАТ ДПЗКУ на спірне майно.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими доводами другого відповідача з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.6 Закону України Про центральні органи виконавчої влади , Міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади є юридичними особами публічного права (ст.4 вказаного Закону).

Таким чином, Кабінет Міністрів України та Міністерство юстиції України є різними суб'єктами владних повноважень.

Крім того, відповідно до статті 7 закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), до компетенції Міністерства юстиції України належали формування державної політики у сфері реєстрації прав, керівництво та контроль за діяльністю у сфері реєстрації прав, організація роботи з підвищення кваліфікації державних реєстраторів та ін.

При цьому, реєстрація спірного майна належала виключно до компетенції державного реєстратора.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно став відкритим лише з 06.10.2015 на підставі постанови Кабінету Міністрів України №786 від 30.09.2015.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до Закону України Про Кабінет Міністрів України , до Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №950 від 18.07.2007 у редакції постанови №1156 від 09.11.2011, до повноважень Кабінету Міністрів України не віднесено здійснення моніторингу ні державних реєстрів прав, ні офіційних сайтів органів місцевого самоврядування.

Враховуючи наведене, доводи другого відповідача є необгрунтованими.

Другий відповідач також зазначає, що листом №130-2-802/2-15/2032 від 28.03.2012 року ПАТ ДПЗКУ повідомило Міністерство аграрної політики та продовольства України про отримання свідоцтв про право приватної власності: серії САЕ №535440 та серії САЕ №535441 від 21.02.2012 року (а.с.230-234 т.1), а отже, другому позивачу було відомо ще у 2012 році про вказані обставини.

В підтвердження направлення вказаного листа другому позивачу ПАТ ДПЗКУ надало суду копію журналу вихідної кореспонденції №130-1-10 за період з 15.03.2012 року по 20.04.2012 року (а.с.235-237 т.1).

Однак, копія журналу вихідної кореспонденції не є належним доказом в підтвердження факту направлення Міністерству аграрної політики та продовольства України листа, на який посилається другий відповідач, оскільки є документом, складеним в односторонньому порядку та підтверджує лише факт реєстрації кореспонденції, а не її направлення.

Крім того, журнал обліку вихідної кореспонденції ПАТ ДПЗКУ не оформлений належним чином, а саме, відсутня нумерація сторінок, журнал не прошнуровано та не скріплено печаткою підприємства.

Другий позивач заперечує факт отримання такого листа.

Відповідно до п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, підтвердженням надання послуг поштового зв'язку є розрахунковий документ встановленої форми (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Другим відповідачем не надано суду належних доказів (таких як касовий чек, розрахункова квитанція тощо), які б свідчили про направлення на адресу другого позивача листа №130-2-802/2-15/2032 від 28.03.2012 року.

Враховуючи наведене, посилання другого відповідача на лист №130-2-802/2-15/2032 від 28.03.2012 року в підтвердження факту обізнаності другого позивача про оформлення ПАТ ДПЗКУ права власності на спірні об'єкти нерухомого майна є безпідставними та не приймаються судом.

Другий відповідач в обгрунтування своїх доводів щодо обізнаності позивачів про оформлення ПАТ ДПЗКУ права власності на спірне нерухоме майно також посилається на лист Буринської міської ради №272 від 19.02.2012 року на адресу Кабінету Міністрів України (а.с.12 т.2).

Однак, Буринська міська рада не є учасником спірних правовідносин сторін, а зміст листа не стосується питання права власності на спірне нерухоме майно.

Враховуючи наведене, доводи другого відповідача не приймаються судом.

Крім того, другий відповідач зазначає, що факт обізнаності другого позивача з 2013 року про оформлення ПАТ ДПЗКУ права власності на спірне майно підтверджується інформацією з сайту Державної аудиторської служби України, в якій викладено Результати контролю в окремих сферах економіки чи з окремих питань господарської діяльності від 29.11.2013 року (а.с.3 т.4).

Однак, з тексту наданої роздруківки вбачається лише, що ревізіями фінансово-господарської діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України, підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління засвідчено сталу тенденцію щодо наявності порушень фінансової дисципліни у системі Мінагрополітики України. Державною аудиторською службою України зазначено, що корпорацією узаконено право приватної власності на майно, передане їй до статутного капіталу на суму близько 500 млн. грн. або 57% від його загального розміру .

Таким чином, у висновках аудиторської служби не міститься даних про оформлення права приватної власності ПАТ ДПЗКУ на майнові комплекси філії Гребінківський елеватор .

З урахуванням викладеного, наданий другим відповідачем роздруківка з сайту Державної аудиторської служби не є належним доказом в підтвердження факту обізнаності позивачів про оформлення права власності на спірні об'єкти нерухомого майна у 2013 році.

Доводи другого відповідача про те, що Міністерство аграрної політики та продовольства України, як вищий орган управління ПАТ ДПЗКУ був обізнаний та приймав участь у вирішенні питання стосовно реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, не підтверджені документально.

З огляду на наведене та враховуючи, що позивачами не було пропущено передбачений статтею 257 ЦК України строк на звернення до суду із даним позовом, заява другого відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Апеляційна скарга другого відповідача не спростовує правомірних висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви другого відповідача про застосування строків позовної давності.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Гребінківської міської ради №43 від 01.02.2012 року є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 10.01.2018 року у справі №917/140/17- скасуванню у вказаній частині з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити повністю. В іншій частині вказане рішення суду повинно бути залишеним без змін.

Відповідно до статті 282 ГПК України, у разі скасування судового рішення, суд апеляційної інстанції зазначає новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції, а також здійснює розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Витрати прокурора зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 10.01.2018 року у даній справі, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Враховуючи викладене, керуючись ст.129, ст.270, п.2 ч.1 ст. 275, п.4 ч.1 ст.277, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.01.2018 року у справі №917/140/17 в частині відмови у визнанні недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Гребінківської міської ради №43 від 01.02.2012 року Про розгляд звернення філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Гребінківський елеватор" скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Гребінківської міської ради № 43 від 01.02.2012 "Про розгляд звернення філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" "Гребінківський елеватор".

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 10.01.2018 року у справі №917/140/17 залишити без змін.

Стягнути з Виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області (вул. Ярослава Мудрого, буд.35, м. Гребінка, Полтавська область, 37400; ідентифікаційний код 04057406) на користь Прокуратури Полтавської області (вул. 1100 - річчя Полтави, буд.7, м. Полтава, 36000; ідентифікаційний код 02910060) 78707 грн. 14 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позову та 1200 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського, буд.1, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код 37243279) на користь Прокуратури Полтавської області (вул. 1100 - річчя Полтави, буд.7, м. Полтава, 36000; ідентифікаційний код 02910060) 78707 грн. 14 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позову та 1200 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом 20 днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 23.04.2018 р.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Пелипенко Н.М.