Постанова

від 12.04.2018 по справі 761/32388/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 761/32388/13-ц

провадження № 61-3251св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О.,

ОлійникА. С. (суддя-доповідач),

СтупакО. В.,

УсикаГ. І.

учасники справи:

позивач - Хамілтон Фармс с.р.о. (Hamilton Farms s.r.o.),

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6 (ОСОБА_6),

треті особи: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу СеркізовськаТетяна Леонідівна, Державна виконавча служба України,

представник приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовської ТетяниЛеонідівні - Муха Роман Михайлович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Мухи РоманаМихайловича в інтересах приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовської Тетяни Леонідівни на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року у складі судді ОСОБА_14 та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Котули Л.Г., Немировської О.В., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року Хамілтон Фармс с.р.о. ( Hamilton Farms s.r.o.) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовська Т. Л., Державна виконавча служба України, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позов обґрунтовано тим, що 08 серпня 2011 року між ним та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юріяком М.І., зареєстрований у реєстрі за №№ 2717 та 2718, за умовами якого останній продав йому частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Грей Ленд Україна (далі - ТОВ Грей Ленд Україна ), номінальної вартістю 14 562 821,00 грн. або 97,09 %, у результаті чого він став єдиним учасником товариства, який володіє 100% статутного капіталу в розмірі 15 000 000,00 грн, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 22 листопада 2013 року № 17627000.

У жовтні 2013 року позивач отримав лист від Державної виконавчої служби України від 05 вересня 2013 року № І - 12865/5-250/15 про те, що відкрито виконавче провадження № 39653327 на підставі виконавчого напису від 27 серпня 2013 року № 792, виданого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т. Л., про стягнення з нього на користь ОСОБА_6 2 004 399,07 євро, що еквівалентно за курсом Національного банку України (далі - НБУ) 21 396 262,54 грн.

Виконавчий напис є незаконним, оскільки відсутні документи, які б підтверджували безспірність заборгованості. Позивач просив задовольнити його вимоги та визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме пункту 3.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року позов Хамілтон Фармс с.р.о. ( Hamilton Farms s.r.o) до ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовська Т. Л., Державна виконавча служба України, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволено.

Визнано виконавчий напис від 27 серпня 2013 року, вчинений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т. Л., зареєстрований у реєстрі за № 792, про стягнення з Хамілтон Фармс с.р.о. (чеською мовою - Hamilton Farms s . r . o .), юридичної особи, що зареєстрована та діє за законодавством Чеської Республіки, на користь ОСОБА_6 (англійською мовою - ОСОБА_6 ), громадянина Республіки Ірландія, невиплачених у строк на підставі договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юріяком М. І. 18 серпня 2011 року за реєстровими №№ 2717, 2718, грошових коштів у сумі 1 710 632, 00 євро, що на дату вчинення цього виконавчого напису за курсом НБУ станом на 27 серпня 2013 року еквівалентно 18 260 401,30 грн, кінцевий строк сплати яких настав 31 грудня 2012 року, неустойки (пені) у сумі 293 767,07 євро, що на дату вчинення цього виконавчого напису за курсом НБУ станом на 27 серпня 2013 року еквівалентно 3 135 861,24 грн, нарахованої за прострочення платежів за період з 27 серпня 2012 року по 27 серпня 2013 року, на загальну суму 2 004 399,07 євро, що на дату вчинення цього виконавчого напису за курсом НБУ станом на 27 серпня 2013 року еквівалентно 21 396 262,54 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Хамілтон Фармс с.р.о. судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовська Т. Л. вчинила виконавчий напис від 27 серпня 2013 року, зареєстрований у реєстрі за № 792, без документів, які б підтверджували безспірність заборгованості позивача перед відповідачем, а також не вчинила належних дій для з'ясування дійсного розміру заборгованості позивача перед відповідачем та факту безспірності вимог відповідача.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року відхилено апеляційні скарги ОСОБА_6 та Сафастад Холдінгс Лімітед, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що на час вчинення виконавчого напису вже існував спір між сторонами щодо розміру заборгованості, який підтверджує, що заявлені вимоги ОСОБА_6 до Хамілтон Фармс с.р.о. не є безспірними.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що на підтвердження того, що між сторонами був спір щодо розміру заборгованості позивач надав до суду листування між Хамілтон Фармс с.р.о. та ОСОБА_6, що свідчить про наявність спору, який представник останнього пропонував позивачу вирішити в позасудовому порядку.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовська Т. Л. вчинила виконавчий напис від 27 серпня 2013 року без документів, які б підтверджували безспірність заборгованості, позивача перед відповідачем, а також не вчинила належних дій для з'ясування дійсного розміру заборгованості позивача перед відповідачем та факт безспірності вимог відповідача.

У листопаді 2016 року Муха Р. М. в інтересах Серкізовської Т. Л. звернувся до суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

23 січня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та зупинено виконання судових рішень до закінчення касаційного провадження у справі.

08 червня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційну скаргу обгрунтовано тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік документів), згідно з яким нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Такий правовий висновок висловлено у постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15, який не враховано судами. Документи надані відповідачем для вчинення виконавчого напису відповідали Переліку документів, тому нотаріус правомірно вчинив виконавчий напис. Суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки дія цього закону не поширюється на зазначених у справі осіб. Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та не навів обґрунтованого висновку. Документи, переклад яких здійснено з англійської мови на українську виконав перекладач ОСОБА_12, а не нотаріус, а отже, він не є доказом у справі. Як зазначалось у апеляційній скарзі, підпис перекладача ОСОБА_12 засвідчено керуючим партнером АО Юридична фірма Проксен та Партнери ОСОБА_13, який є особою, яка бере участь у справі, виступає представником позивача, а отже, ОСОБА_12 перебуває у службовій та іншій залежності від ОСОБА_13, що викликає сумнів у об'єктивності перекладу документів, який виконано перекладачем ОСОБА_12 У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують наявність спору щодо суми заборгованості за договором. Суд першої інстанції виходив саме з цих доказів у справі. З метою з'ясування обставин у справі, що мають істотне значення для справи та потребують спеціальних знань, представник приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовської Т. Л. - Муха Р. М. вважав за необхідне провести судово - лінгвістичну експертизу, у зв'язку з чим у апеляційній скарзі було заявлено клопотання приватного нотаріуса про призначення експертизи. Взяті до уваги апеляційним судом платіжні документи від 13 червня 2012 року на суму 50 066,50 євро, 08 жовтня 2012 року на суму 100 100,21 євро, від 27 березня 2013 року - 119 465, 05 євро, від 14 червня 2013 року - 20 009, 73 євро, де підставою для переказу зазначено: договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 19 серпня 2011 року , не є допустимими доказами оплати. У рішенні суду має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Першого Протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції. Суд апеляційної інстанції провів розгляд справи без дотримання принципу неупередженості та справедливості. Підставою для сумнівів у відсутності неупередженості є той факт, що апеляційний суд не розглянув клопотання про постановлення окремої ухвали щодо судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_14 Суддями не заявлено самовідвід, незважаючи на наявність таких підстав.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення - без змін.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 08 серпня 2011 року між ОСОБА_6 та Хамілтон Фармс с.р.о. (чеською мовою - Hamilton Farms s . r . o .), юридичною особою, що діє за законодавством Чеської Республіки у формі товариства з обмеженою відповідальністю, зареєстрованою за адресою: Чеська Республіка, 12000, м. Прага, 2, Нове Місто, вулиця Штепанська, 540/7, було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі (далі - договір), що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юріяком М. І. (далі - приватний нотаріус Юріяк М. І.) 18 серпня 2011 року, за реєстровими №№ 2717, 2718.

За умовами вказаного договору ОСОБА_6 передав у власність, а Хамілтон Фармс с .р .о . прийняв та оплатив на умовах, визначених уцьому договорі, належну продавцю частку (корпоративні права) у статутному капіталі (фонді) ТОВ Грей Ленд Україна , код ЄДРПОУ 34285384, розмір частки (корпоративних прав), що відчужуєтьсяза цим договором, становить 97,09 % статутного капіталу (фонду) товариства у процентному виразі; номінальна вартість такої частки згідно з установчими документами товариства становить 14 562 821,00 грн, що еквівалентно 1 927 098,21 євро (пункт 1, 2 договору) (т. 1 а.с. 6 - 15).

Відповідно до пункту 5 указаного договору продаж зазначеної часткивчиняється за ціною 2 000 000,00 євро, що еквівалентно 22 907 060,00 грн згідно з курсом НБУ на дату укладення договору.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АГ № 870821 станом на 22 листопада 2013 року засновники - юридична особа Хамілтон Фармс с .р .о ., Чеська Республіка, 1200, м. Прага 2, Нове місто, вул. Штепанська, 540/7, розмір внеску до статутного фонду - 15 000 000,00 грн ( т. 1 а.с. 16-18).

Судами встановлено, що оплата вартості продажу частки за договором від 08 серпня 2011 року здійснюється таким чином: 642 020,00 євро перераховується протягом 10 календарних днів з моменту підписання договору. Решта суми сплачується в термін до 31 грудня 2012 року згідно з графіком платежів, який погоджений сторонами та наведений у додатку 1 до договору (пункт 6 договору).

Між сторонами було укладено договір застави корпоративних прав, за умовами якого сторони погодили для забезпечення повного і своєчасного виконання своїх зобов'язань, визначених у пункті 2 цього договору, що заставодавець надає заставодержателеві у заставу предмет застави, визначений у пункті 3 цього договору.

Предметом застави за цим договором є корпоративні права, а саме: частка заставодавця як учасника в статутному капіталі ТОВ Грей Ленд Україна , код ЄДРПОУ 34285384, яке знаходиться з адресою: Україна, Тернопільська область, Зборівський район, село Млинівці, вулиця Залозецька, будинок 35, номінальною вартістю 15 000 000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу товариства, власником яких є заставодавець(т. 2 а. с. 13 - 21).

Судами встановлено та досліджено, що 27 серпня 2013 року за заявою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_15 ,приватним нотаріусомТернопільського міського нотаріального округу Серкізовською Т. Л. вчинено виконавчий напис № 792 про стягнення з Хамілтон Фармс с .р .о . на користь ОСОБА_6 невиплачених у строк на підставі договору купівлі-продажу частини в статутному капіталі, посвідченого приватним нотаріусом Юріяком М. І. 18 серпня 2011 року за реєстровим №№ 2717, 2718, грошових коштів у сумі 1 710 632,00 євро, що на дату вчинення цього виконавчого напису за курсом НБУ станом на 27 серпня 2013 року еквівалентно 18 260 401, 30 грн, кінцевий строк сплати яких настав 31 грудня 2012 року, неустойки (пені) у сумі 293 767,07 євро, що на дату вчинення цього виконавчого напису за курсом НБУ станом на 27 серпня 2013 року еквівалентно 3 135 861,24 грн., нараховану за прострочення платежів за період з 27 серпня 2012 року по 27 серпня 2013 року, разом 2 004 399, 07 євро, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 27 серпня 2013 року 21 396 262,54 грн (т. 1 а. с. 19 - 21).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості Хамілтон Фармс с.р.о. перед ОСОБА_6 згідно з договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі, посвідченого приватним нотаріусом Юріяком М. І. 18 серпня 2011 року за реєстровими №№ 2717, 2718 (оригінали та нотаріальна копія); нотаріальна копія додатку №1 до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 18 серпня 2011 року, реєстровий №№ 2717, 2718; заяви Патріка Харісона від 06 серпня 2013 року, бухгалтера та податкового консультанта з підтверджуючим документом банку щодо сплачених Хамілтон Фарм С.Р.О. на користь ОСОБА_6 коштів згідно з договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 18 серпня 2011 року, реєстровими №№ 2717, 2718; довідки компанії Eesti Era OU від 19 липня 2013 року про відсутність заборгованості ТОВ Грейн Ленд Україна перед компанією Eesti Era OU та копії актів звірки щодо взаєморозрахунків між ТОВ Грейн Ленд Україна та компанією Eesti Era OU за договорами позикивід 27 травня 2008 року та 02 лютого 2009 року; витяги з Єдиного державного реєстру щодоТОВ Грей Ленд Україна та доручення від 22 липня 2013 року на представництво (нотаріальна копія) (т. 1 а. с. 243 ‑ 250).

За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII Про нотаріат (далі - Закон) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону та глава 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі статтею 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у кредитора (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). За змістом підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка боржника на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану у договорі адресу.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені увказаному Переліку документів . При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку.

Статтею 50 Закону визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати саме безспірна заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону). Характер правового регулювання вказаних правовідносин дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості, чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів .

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із Переліком документів, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону у вказаній справі суди перевірили доводи боржника в повному обсязі й установили, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису вже існував спір між сторонами щодо розміру заборгованості боржника, що заявлено ОСОБА_6 до Хамілтон Фармс с. р. о., тобто заборгованість не є безспірною.

Разом із тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Суди першої та апеляційної інстанції дали належну оцінку заяві Патріка Харісона від 06 серпня 2013 року та дійшли обгрунтованого висновку про те, що довідка не свідчить, що вимоги ОСОБА_6 є безспірними, а є лише підтвердженням, що у ОСОБА_6 є банківські рахунки в Ірландії і на них поступили грошові кошти від Хамілтон Фармс с.р.о. у сумі 269 368 євро.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що розрахунок заборгованості Хамілтон Фармс с.р.о. перед ОСОБА_6 згідно з договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 18 серпня 2011 року, реєстровий № 2717, 2718, від імені останнього складено за довіреністю його представником ОСОБА_15 без надання відповідних первинних бухгалтерських документів на підтвердження цього розрахунку (т.1 а.с. 245).

Позивач не визнає розмір заборгованості за договором у сумі 2 004 399,04 євро, з тих підстав, що він виконував свої грошові зобов'язання.

Судами встановлено, що відповідно до пункту 5 договору ціна придбаної частки у статутному капіталі товариства складала 2 000 000,00 євро, що на дату укладеннядоговору складала 22 907 060,00 грн. Позивач на дату подання позовної заяви до суду сплатив 931 388,00 євро, що на дату вчинення напису складало 10 049 444,61 грн. Отже, розмір основної заборгованостіза договором на час вчинення виконавчого напису складав 1 068 612 ,00 євро або 11 530 057,40 грн.Водночас у постанові про відкриття виконавчого провадження розмір основної заборгованості за договором складає 1 710 632,00 євро, що на дату вчинення виконавчого напису складало 18 260 401,30 грн.

На підтвердження спору між сторонам щодо розміру заборгованостіпозивач надав суду листування між позивачем та відповідачем.

Зі змісту листа ОСОБА_16 від 24 травня 2013 року, направленого на адресу Хамілтон Фармс с.р.о., встановлено, що представник відповідача звернувся до позивача у зв'язку з тим, що останній частково не погасив борг ОСОБА_6, тому пропонував повідомити його про можливість вирішення спору в позасудовому порядку.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку пронаявність спору, який представник ОСОБА_6 пропонував позивачу вирішити в позасудовому порядку. Вказаний переклад був здійснений перекладачем ОСОБА_17 ( т.1 а.с. 218,219).

Як встановлено судами, у відповідь на вказаний лист виконавчий директор Хамілтон Фармс с.р .о. Джеремі Франсуа Хамілтон Крісто повідомив, що ознайомивсяз наданими йому різними повідомленнями та занепокоєний розміром вимог і вважав, що з урахуванням останнього платежу у розмірі 100 000 євро, заборгованість Хамілтон Фармс с.р .о . становить 900 000 євро, тому йому не зрозуміло, на яких підставах було встановлено такий розмір заборгованості , у зв'язку з чим просивнадати розрахунокта документи , на яких він ґрунтується.

Зі змісту листа ОСОБА_16 від 13 червня 2013 року судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 не погоджується з указаною сумою заборгованості та надав платежі, отримані ОСОБА_6 та його Естонською компанією, Eesti Era OU від позивача, і повідомив, що вони зробили запити щодо банківських довідок, після отримання яких вони будуть направлені Хамілтон Фармс с.р.о. для усунення сумнівів щодо загальної заборгованості ( т. 1 а. с. 231).

Судами встановлено, що між сторонами існує листування, 18 липня 2013 року юридична компанія, залучена Хамілтон Фармс с.р.о. для вирішення спору, повідомила представника ОСОБА_6 про відсутність у клієнта документів, які б підтверджували заборгованість на суму 22 13622,53 євро, пред'явлених Хамілтон Фармс с.р.о., у зв'язку з чим запропоновано надати договори, підписані сторонами як на підтвердження вказаної суми боргу.

У листі також зазначається, що представники Хамілтон Фармс с.р.о. переглянули договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі, укладений між ОСОБА_6 та Хамілтон Фармс с.р.о. 08 серпня 2011 року, та пов'язані з ним документи, які наявні у Хамілтон Фармс с.р.о., і не знайшли жодних підтверджень наявності заявленого боргу, тому запропоновано надіслати належним чином посвідчені первинні документи, наявні у ОСОБА_6, для підтвердження боргу (т. 1 а. с. 232-240).

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що позивачем було надано листування за період з 24 травня 2013 року по 03 жовтня 2013 року, зокрема, в листах від 24 травня 2013 року сума заборгованості, яка є предметом обговорення у вказаному листі, відрізняється від суми заборгованості, яка була заявлена представником відповідача для вчинення виконавчого напису від 07 вересня 2013 року.

Суди дійшли висновку, що на час вчинення виконавчого напису вже існував спір між сторонами щодо розміру заборгованості, і це підтверджує, що заявлені ОСОБА_6 вимоги до Хамілтон Фармс с.р.о. не є безспірними.

Задовольняючи позов та визнаючи виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, суди першої та апеляційної інстанції правильно застосували положення статті 88 Закону та пункту 1 Переліку документів та дійшли обгрунтованого висновку, що приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовська Т. Л. вчинила виконавчий напис від 27 серпня 2013 року, зареєстрований у реєстрі за № 792, без документів, які б підтверджували безспірність заборгованості позивача перед відповідачем, а також не з'ясувала дійсного розміру заборгованості позивача перед відповідачем та факту безспірності вимог відповідача.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Хамілтон Фармс с.р.о. надано банківські документи про оплату за частку за договором купівлі-продажу у статутному капіталі від 18 серпня 2011 року, переклад, яких нотаріально посвідчений, згідно з якими: 25 серпня 2011 року сплачено позивачу 642 090,18 євро; 13 червня 2012 року - 50 066,50 євро; 08 жовтня 2012 року - 100 100,21 євро; 27 березня 2013 року - 119 465,05 євро; 14 червня 2013 року - 20 009,73 євро (т. 1 а. с. 24 - 33).

Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом українською мовою, тому переклади документів, виконані представником позивача, викликають сумнів у їх достовірності, є такими, що не спростовують висновків судів, які на обґрунтування спору між сторонами посилалися не лише на переклад листів, але й на банківські документи (т. 1 а.с. 24 - 33), засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т. А., які є належними і допустимими доказами. Крім того, суд апеляційної інстанції виходив із того, що доказів про невідповідність та на підтвердження того, що зазначений переклад є неправильним, представником приватного нотаріуса суду не надано.

Посилання в касаційній скарзі на непроведення судами лінгвістичної експертизи листів без викладення аргументів щодо її не проведення не спростовують висновків апеляційного суду, а доводи заявника щодо неправильного перекладу документів ґрунтуються на припущеннях, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини існування неупередженості повинно бути визначено за такими критеріями (Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти): суб'єктивний тест, що вивчає персональні переконання і поведінку конкретного судді, з метою визначення, чи існувало неупереджене або суб'єктивне ставлення судді у конкретній справі; також, відповідно до об'єктивного тесту визначається, чи суд, а також, серед іншого, його структура, забезпечила відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно його неупередженості.

Посилання щодо порушення апеляційним судом принципу неупередженості та справедливості в сенсі статті 6 пункту 1 Конвенції є необґрунтованими, оскільки відсутні підтверджені факти, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості суддів (справа Клейн та інші проти Нідерландів , заяви № 39343/98), а отже, це був суд, встановлений законом у розумінні пункту 1 статті Конвенції.

Отже, доводи касаційної скарги про те, що судді апеляційної інстанції не заявили у справі самовідвід, є необґрунтованими, оскільки заявник не навів переконливих аргументів про наявні підстави для застосування статей 20, 21, 23 ЦПК України від 18 березня 2004 року №1618- IV (далі - ЦПК України 2004 року).

Згідно зі статтею 211 ЦПК України 2004 року суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.

Посилання в касаційній скарзі на непостановлення окремої ухвали не свідчить про несправедливу процедуру. При вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов'язком

Доводи касаційної скарги, що дія Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не поширюється на коло осіб, визначених у вказаній справі, а саме: фізичну особу ОСОБА_6, громадянина Республіки Ірландія, юридичну особу Хамілтон Фармс с. р. о., що зареєстрована та діє за законодавством Чеської Республіки, є безпідставними, оскільки спірні правовідносини виникли на території України і цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, зокрема на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, та визначає порядок надання первинних документів бухгалтерського обліку, які також надаються на підтвердження розрахунку заборгованості.

Твердження в касаційній скарзі про порушення судом вимог процесуального права, оскільки ОСОБА_6 не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, є необґрунтованими, суд апеляційної інстанції виклав аргументи щодо повідомлення ОСОБА_6: у справі брав участь представник ОСОБА_6 - ОСОБА_15, який був уповноважений представляти інтереси останнього за нотаріально посвідченою довіреністю. Відповідно до вимог пункту 5 статті 76 ЦПК України 2004 року вручення судової повістки представнику особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, 03 вересня 2014 року представник ОСОБА_15 повідомив суд, про те, що видана ОСОБА_6 довіреність на ім'я ОСОБА_15 втратила чинність, тому отримана ним судова повістка є неналежним повідомленням відповідача. У зв'язку з цим суд оголосив перерву, а 04 лютого 2015 року направив відповідно до вимог Гаазької Конвенції від 1965 року доручення Центральному органу Республіки Ірландії про вручення судової повістки відповідачу на 28 квітня 2015 року, а отже, судом були дотримані вимоги цивільного процесуального закону (т. 2 а. с. 49).

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain), серія А, № 303А, п. 29, від 09 грудня 1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії ( Suominen v . Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль 61 здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Посилаючись у касаційній скарзі на положення Конвенції щодо обґрунтування рішення апеляційного суду, представник приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовської Т. Л. - Муха Р. М. не навів переконливих аргументів порушення процесуальних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції.

З урахуванням установлених обставин у конкретній справі, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про наявність підстав для відмови в позові.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені судами обставини, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2017 року зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року до закінчення касаційного провадження, виконання судових рішень за результатами їх перегляду підлягають поновленню відповідно до вимог частини третьої статті 436 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409 - 415, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу МухиРомана Михайловича в інтересах приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Серкізовської Тетяни Леонідівни залишити без задоволення.

РішенняШевченківського районного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 рокузалишити без змін.

Поновити виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

О.В. Ступак

Г.І. Усик