Рішення

від 18.04.2018 по справі 152/1642/17

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/1642/17

2/152/22/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 квітня 2018 року м. Шаргород

Cправа №152/1642/17

Провадження №2/152/22/18

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді - Славінської Н.Л.,

з участю:

секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.,

представників позивача за

первісним позовом та відповідача

за зустрічним позовом -

ФГ Слобідське - ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2,

відповідача за первісним позовом

та позивача за зустрічним

позовом - ОСОБА_3,

представника відповідача за

первісним позовом та позивача

за зустрічним позовом -

ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

співвідповідача за зустрічним

позовом - державного реєстратора ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Фермерського господарства Слобідське до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 1,3853 га з кадастровим номером 0525383000:02:001:0233 та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Фермерського господарства Слобідське , державного реєстратора ОСОБА_5 про визнання договору оренди землі від 19.11.2016 року недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди,

встановив:

ОСОБА_6 виклад позицій позивачів за первісним і зустрічним позовами та заперечень відповідачів за первісним і зустрічним позовами

1. Виклад позиції позивача за первісним позовом - ФГ Слобідське .

24.10.2017 року ФГ Слобідське звернулося до Шаргородського районного суду з позовом до ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, який ухвалою суду від 26.10.2017 року залишено без руху та надано строк для виправлення недоліків позову.

06.11.2017 року на виконання вимог ухвали суду від 26.10.2017 року ФГ Слобідське подано позов із виправленими недоліками до ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, в якому позивач просив зобов'язати ОСОБА_3 звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, земельну ділянку площею 1,3853 га з кадастровим номером 0525383000:02:001:0233, яка розташована на території с. Клекотина Шаргородського району; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

26.12.2017 року позивачем за первісним позовом подано заяву про зміну предмету позову.

У позові, з врахуванням заяви про зміну предмета позову від 26.12.2017 року, ФГ Слобідське просить зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ним земельною ділянкою площею 1,3853 га з кадастровим номером 0525383000:02:001:0233, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області шляхом звільнення відповідачем за власний рахунок вказаної земельної ділянки від будь-яких посівів і насаджень сільськогосподарських та (або) інших культур і приведення земельної ділянки до стану, який існував до порушення прав.

Позовні вимоги ФГ Слобідське , з врахуванням заяви про зміну предмета позову від 26.12.2017 року, мотивовані тим, що господарство є орендарем означеної земельної ділянки на підставі Договору оренди землі від 19.11.2016 року, укладеного між позивачем - ФГ Слобідське в особі голови ФГ ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_3 строком на десять років і зареєстрованого у встановленому законодавством порядку, згідно з яким в оренду передавалася земельна ділянка, належна відповідачу на підставі державного акта серії ВН №065559, загальною площею 1,3853 га.

Незважаючи на те, що строк дії вказаного Договору не закінчився і він є чинним, оскільки угоди про розірвання договору чи припинення його дії між позивачем і відповідачем не укладалися і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином, відповідачем ОСОБА_3 у 2017 році земельна ділянка була зорана та засіяна, що фактично позбавило позивача права користування орендованою земельною ділянкою.

Позивач на підставі договору оренди є землекористувачем і має право самостійно, згідно з умовами договору, господарювати на цій земельній ділянці, відповідно до вимог ст.95 ЗК України та ст.25 ЗУ Про оренду землі , має право власності на посіви і насадження сільськогосподарських культур на ній, на отриману від господарювання продукцію.

Відповідно до вимог ст.152 ЗК України, позивач має право на звернення до суду з позовом про усунення будь-яких порушень його прав на користування земельною ділянкою, а також на відшкодування збитків.

Частиною 2 ст.27 ЗУ Про оренду землі передбачено, що позивач, як орендар земельної ділянки на підставі чинного договору оренди, має право на витребування орендованої земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею.

У судовому засіданні, у вступному слові та заключному слові представники позивача за первісним позовом ФГ Слобідське ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності від 11.01.2018 року (а.с.162) та адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 22.12.2017 року (а.с.164), підтримали позовні вимоги ФГ з підстав, що заявлені в позові, з врахуванням заяви про зміну предмету позову.

Суду пояснили, що 19.11.2016 року позивач уклав договір оренди землі із відповідачем ОСОБА_3, предметом якого є строкове платне користування строком на 10 років земельною ділянкою на території с. Клекотина площею 1,3853 га з кадастровим номером 0525383000:02:001:0233, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить відповідачеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю. Цей договір зареєстрований 28.01.2017 року державним реєстратором, є чинним, позивач виконує свої зобов'язання за ним, тоді як відповідач ОСОБА_3 восени 2017 року зорала земельну ділянку, яка є об'єктом договору оренди, та посіяла на ній сільськогосподарську культуру.

Вважають, що між позивачем та відповідачем діють договірні відносини, оскільки договір оренди не визнано недійсним, не розірвано, до нього не вносилися зміни сторонами, тому позивач, відповідно до умов договору оренди, має право використовувати спірну земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва, обробляти, засіювати, отримувати та реалізовувати сільськогосподарську продукцію, за що сплачує ОСОБА_3 орендну плату, передбачену договором, яку остання отримує.

Оскільки ОСОБА_3 зорала та засіяла належну їй земельну ділянку, що є об'єктом договору оренди між нею та ФГ, то тим самим вона чинить перешкоди господарству у використанні земельної ділянки за призначенням, позбавляє права на отримання доходів від використання її для товарного сільськогосподарського виробництва, то вважають, що позов слід задовольнити в повному обсязі, зобов'язавши ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні господарством спірною земельною ділянкою шляхом звільнення її відповідачем за власний рахунок від будь-яких посівів і насаджень сільськогосподарських та (або) інших культур і приведення земельної ділянки до стану, який існував до порушення прав.

Крім того, вважають, що факт наявності перешкод, які чинить відповідач ОСОБА_3 фермерському господарству, підтверджується фототаблицею, яка додана до позовної заяви після виправлення недоліків, а також визнається відповідачем, котра не заперечує того, що зорала та засіяла земельну ділянку, що є об'єктом договору оренди від 19.11.2016 року.

2. Виклад заперечень відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3

Відповідач - ОСОБА_3 18.12.2017 року подала до суду відзив на позовну заяву ФГ Слобідське (а.с.57-58).

У поданій 18.12.2017 року заяві по суті (а.с.57-58) - відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 зазначає, що ствердження позивача про укладення договору оренди земельної ділянки між нею та ФГ Слобідське 19.11.2016 року строком на десять років, не відповідає дійсності, так як договору вона не укладала та землі в оренду позивачеві у 2016 році не передавала та не мала такого наміру, так як діяв попередній договір оренди.

Так, до листопада 2017 року діяв договір оренди землі, укладений між нею та ФГ Слобідське від 20.03.2007 року, який зареєстрований в ДЗК 08.11.2007 року. Також, 08.11.2007 року за актом прийому-передачі земельної ділянки в оренду, ФГ отримало належну їй земельну ділянку в оренду строком на десять років, тобто до 08.11.2017 року, тому доданий до позовної заяви позивачем договір оренди землі вважає підробленим.

Позовні вимоги ФГ Слобідське не визнає у повному обсязі.

Вважає, що ФГ Слобідське скористалося тим, що з 01.01.2013 року державну реєстрацію договорів оренди землі здійснює реєстраційна служба, якій було невідомо про дію договору оренди землі №32 від 08.11.2007 року, а тому дії позивача, на її думку, є шахрайством, що тягне за собою кримінальну відповідальність.

У судовому засіданні у вступному слові та заключному слові відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності від 23.11.2017 року (а.с.64), не визнали позовних вимог ФГ Слобідське , просили відмовити у задоволенні первісного позову.

Заперечуючи щодо позову ФГ Слобідське , пояснили, що ОСОБА_3 не чинить жодних перешкод господарству у використанні орендованих ним земель, в тому числі і належними їй земельними ділянками. Відповідач ОСОБА_3 має кілька земельних ділянок, а також земельні ділянки мають члени її сім'ї. Частина земельних ділянок, що належать відповідачеві і членам її сім'ї, перебуває у оренді у позивача - ФГ Слобідське , а частину господарство повернуло родині відповідача після закінчення строку дії договорів оренди. Де саме на території с. Клекотина поза його межами знаходяться земельні ділянки, які належать ОСОБА_3, остання не знає, так як ніколи ними не користувалася. В тому числі, відповідачеві невідомо, де саме, на якому конкретно полі, біля яких об'єктів знаходиться спірна земельна ділянка, так як вона її не зорювала та не засіювала. Обробітком всіх земельних ділянок, які знаходяться у власності сім'ї ОСОБА_3, займається її чоловік, проте, відповідачеві не відомо, щоб чоловік зорював чи засіював спірну земельну ділянку, так як остання ніколи не була на місці знаходження цієї ділянки, а чоловік їй про такі обставини не повідомляв. Можливо, з'ясовуючи, де саме знаходиться спірна ділянка, її чоловік встановив знаки - кілки, але їй це достовірно невідомо.

Крім того, ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 пояснили, що відповідач має право на використання своєї земельної ділянки на власний розсуд, оскільки договір оренди спірної земельної ділянки закінчився у листопаді 2017 року, хоча і не використовує, а договір оренди від 19.11.2016 року вважають недійсним, так як відповідач не мала волевиявлення на його укладення, не підписувала, та взагалі не отримувала від ФГ будь-яких пропозицій щодо поновлення договору оренди від 08.11.2007 року.

До того ж, ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 пояснили, що додана ФГ Слобідське до позову фототаблиця не може бути прийнята судом як належний, допустимий, достовірний, достатній доказ того, що ОСОБА_3 зорала та засіяла спірну земельну ділянку, так як невідомо, ким виготовлена ця фототаблиця, яке поле на ній зображено, на території якої сільської ради знаходиться поле, ким саме зроблено висновок, що певна точка на фото є земельною ділянкою ОСОБА_3 площею 1,3853 га з кадастровим номером 0525383000:02:001:0233 на території Мурафської сільської ради за межами с. Клекотина.

3. Виклад позиції позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3

10.01.2018 року ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву до Фермерського господарства Слобідське , з участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання договору оренди землі недійсним, яка ухвалою суду від 29.01.2018 року залишена без руху, надано строк для виправлення недоліків зустрічного позову.

05.02.2018 року на виконання вимог ухвали суду від 29.01.2018 року ОСОБА_3 подано зустрічну позовну заяву із виправленими недоліками до Фермерського господарства Слобідське , державного реєстратора ОСОБА_5 про визнання договору оренди землі від 19.11.2016 року недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди, яка, відповідно до ухвали суду від 12.02.2018 року, прийнята до спільного розгляду із первісним позовом.

У зустрічному позові, з врахуванням уточнення позовних вимог в підготовчому засіданні 28.02.2018 року, ОСОБА_3 просить визнати договір оренди землі, укладений 19.11.2016 року строком на десять років, згідно з яким в оренду ФГ Слобідське передано належну їй на праві приватної власності на підставі державного акту серії ІV-ВН №065559 земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:02:001:0233, недійсним та скасувати державну реєстрацію даного договору, реєстраційний номер - 1163877005253 від 28.01.2017 року.

Зустрічний позов ОСОБА_3 мотивує тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 1,3853 га на території с. Клекотина Мурафської сільської ради з кадастровим номером 0525383000:02:001:0233, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом про право приватної власності серії ІV-ВН №065559. Ця земельна ділянка була передана нею в оренду ФГ Слобідське на підставі договору оренди землі від 20.03.2007 року, який 08.11.2007 року пройшов державну реєстрацію і був укладений строком на десть років, тобто був чинним до 09.11.2017 року. В провадженні Шаргородського районного суду знаходиться справа за позовом ФГ Слобідське до неї про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка належить їй на праві власності. До позовної заяви ФГ Слобідське надало в суд інший договір оренди, який був укладений 19.11.2016 року, а зареєстрований у січні 2017 року, який нею не підписувався. Припускає, що договір міг бути підписаний лише під впливом обману з боку ФГ при отриманні орендної плати. Таким чином, в подальшому є незаконними і дії державного реєстратора ОСОБА_5 при проведенні державної реєстрації вказаного договору 28.01.2017 року, тобто на момент, коли був чинний договір оренди землі за №32, укладений 20.03.2007 року.

Влітку 2017 року вона попередила ФГ Слобідське про неприпустимість використання в подальшому її земельної ділянки, подала відповідачеві за зустрічним позовом угоду про розірвання договору оренди землі від 19.11.2016 року, проте ФГ Слобідське , в особі директора, відмовилося від розірвання договору оренди землі і продовжує використовувати належну їй земельну ділянку всупереч її волі.

Вважає, що державна реєстрація договору оренди землі від 19.11.2016 року підлягає скасуванню, так як державний реєстратор ОСОБА_5 була зобов'язана впевнитися, що державна реєстрація попереднього договору оренди вказаної земельної ділянки відсутня, а ФГ Слобідське повинно було надати реєстраторові відомості про державну реєстрацію попереднього договору оренди земельної ділянки.

На її думку, вчинення реєстратором реєстраційних дій щодо реєстрації договору оренди землі від 19.11.2016 року, що мало місце 28.01.2017 року, коли ще до листопада 2017 року діяв попередній договір оренди від 20.03.2007 року, призвело до подвійної реєстрації державним реєстратором оренди земельної ділянки, що суперечить вимогам п.3 ч.3 ст.10 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Так як договір оренди землі від 19.11.2016 року нею не підписувався, міг бути підписаний тільки під впливом обману, то він не відповідає її дійсній волі і підлягає визнанню недійсним, а державна реєстрація цього договору підлягає скасуванню внаслідок вчинення державним реєстратором подвійної реєстрації обтяження на належну їй земельну ділянку у вигляді договору оренди.

У судовому засіданні, у вступному слові та заключному слові позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 підтримали вимоги зустрічної позовної заяви, просили її задовольнити. Суду пояснили, що ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 1,3853 га на території тепер Мурафської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, а раніше - Клекотинської сільської ради, що підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ІV-ВН №065559. Протягом тривалого часу ФГ Слобідське користувалося її земельною ділянкою, оскільки у 2007 році було укладено договір оренди, який діяв до листопада 2017 року. Вказаний договір ОСОБА_3 не підписувала, але погодилася з його існуванням та отримувала орендну плату за використання господарством її земельної ділянки. Договору оренди належної їй земельної ділянки від 19.11.2016 року ОСОБА_3 також не підписувала ні особисто, ні не уповноважувала на це інших осіб, отже, позивач за зустрічним позовом не мала волевиявлення на вчинення договору. Під час отримання орендної плати у відповідача за зустрічним позовом, останній зобов'язував підписуватися у чистих бланках, невідомих документах, інакше орендна плата не виплачувалася, тому підпис від її імені в договорі оренди міг з'явитися саме так, шляхом обману. Проте, ОСОБА_3 впевнена і запевняє суд, що підпис під договором оренди землі від 19.11.2016 року їй не належить. Підтвердити вказану обставину доказами, зокрема, висновком почеркознавчої експертизи, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 не може, так як не має коштів на проведення експертизи, а також вважає, що не зобов'язана доводити цю обставину, оскільки має конституційне право на власний розсуд використовувати належне їй майно та розпоряджатися ним. Дізнавшись про наявність договору оренди від 19.11.2016 року ОСОБА_3 зверталася до державного реєстратора ОСОБА_5 з метою з'ясувати підстави його державної реєстрації, на що остання повідомила їй, що реєстрація договору відповідає вимогам закону, порекомендувала звернутися до керівника ФГ з заявою про розірвання цього договору. Влітку 2017 року вона зверталася до керівника ФГ Слобідське ОСОБА_7 з вимогою про розірвання договору оренди землі від 19.11.2016 року, подавала проект угоди про розірвання договору, але керівник господарства 16.08.2017 року відмовився підписати угоду про розірвання договору оренди.

Вважають підставою для визнання договору оренди землі недійсним ту обставину, що ОСОБА_3 його не підписувала, а підставою для скасування державної реєстрації договору ті обставини, що договір є недійсним через відсутність волевиявлення на його укладення, а також - наявність подвійної реєстрації договору оренди на одну і ту ж земельну ділянку.

Також вважають, що реєстрація спірного договору не є ні пролонгацією, ні поновленням попереднього договору, оскільки у даному випадку сторонами договору не вчинялися дії, передбачені ст.33 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Просять зустрічний позов задовольнити, а у задоволенні первісного позову відмовити.

4. Виклад заперечень відповідача за зустрічним позовом - ФГ Слобідське .

26.02.2018 року ФГ Слобідське подало заяву по суті - відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ФГ Слобідське , державного реєстратора ОСОБА_5 про визнання договору оренди землі від 19.11.2016 року недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди, у якому зазначає про те, що зустрічний позов вважає необґрунтованим і безпідставним.

Так, 20.03.2007 року між ОСОБА_3 та ФГ Слобідське дійсно було укладено договір оренди земельної ділянки за №32 строком на десять років, відповідно до якого ОСОБА_3 передала ФГ Слобідське у платне користування належну їй на праві власності земельну ділянку.

19.11.2016 року, користуючись переважним правом орендаря на продовження оренди земельної ділянки, ФГ узгодило з ОСОБА_3 умови нового договору оренди земельної ділянки. В зв'язку з цим 19.11.2016 року між ОСОБА_3 та ФГ Слобідське укладено новий договір оренди земельної ділянки строком на десять років, а 28.01.2017 року - проведено його державну реєстрацію.

Відповідач за зустрічним позовом вважає, що, оскільки у спірному договорі оренди землі зазначені всі істотні умови договору, визначені законом Про оренду землі , договір підписаний сторонами, наміри сторін відповідали їх волі і спрямовані на настання наслідків оренди, то підстави для визнання його недійсним відсутні.

Крім того, щодо реєстрації договору оренди землі від 19.11.2016 року, зазначає, що засади проведення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень визначаються ЗУ від 01.07.2004 року № 1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , на підставі норм якого держреєстратор під час реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність уже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації, тобто одночасної реєстрації речового права за різними особами. Державним реєстратором при проведення реєстрації спірного договору ця обставина перевірена. Тому, враховуючи, що речове право щодо користування земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_3, з 2007 року зареєстроване за ФГ Слобідське (остання реєстрація - 28.01.2017 року), підстави вважати, що здійснено подвійну державну реєстрацію речового права, відсутні. З наведених підстав позовні вимоги ОСОБА_3 до державного реєстратора також вважає безпідставними.

У судовому засіданні представники відповідача за зустрічним позовом - ФГ Слобідське ОСОБА_1 та адвокат ОСОБА_2 просили відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, зсилаючись на те, що позивач не надала суду належних, допустимих, достовірних доказів на підтвердження того, що не підписувала договору оренди землі від 19.11.2016 року, або що він укладався під впливом обману, тобто не надала доказів недійсності договору, встановлених ст.ст.203, 215 ЦК України, а також на те, що державна реєстрація договору проведена державним реєстратором відповідно до норм ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ФГ було і є єдиним орендарем спірної земельної ділянки, тому відсутні підстави для скасування державної реєстрації договору оренди.

5. Виклад заперечень співвідповідача за зустрічним позовом - державного реєстратора Слободо-Шаргородської сільської ради ОСОБА_5

20.02.2018 року співвідповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ФГ Слобідське , державного реєстратора ОСОБА_5 про визнання договору оренди землі від 19.11.2016 року недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди - державним реєстратором ОСОБА_5 подано заяву по суті - відзив на зустрічну позовну заяву, у якому остання зазначає, що вважає вимоги ОСОБА_3 у зустрічному позові щодо скасування державної реєстрації договору оренди через наявність подвійної реєстрації обтяження на цю земельну ділянку необґрунтованим.

Так, 28.01.2017 року до неї звернувся представник ФГ Слобідське з метою державної реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 1,3853 га на підставі договору оренди, укладеного між ФГ Слобідське та ОСОБА_3, надавши на виконання вимог ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вказаний договір оренди та копію Державного акту про право власності на земельну ділянку, а нею встановлено відповідність поданих документів та прийнято рішення про державну реєстрацію. Щодо встановлення дійсності підпису ОСОБА_3 в договорі оренди землі вона повноважень не має. Договір оренди 19.11.2016 року не визнано недійсним, а факт його укладення свідчить про волевиявлення ОСОБА_3

Крім того, співвідповідач за зустрічним позовом зазначає, що форма договору оренди землі від 20.03.2007 року не відповідає вимогам законодавства, що діяло на момент реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:02:001:0233, а тому представником ФГ Слобідське замість додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди подано договір в новій редакції, що відповідає діючому законодавству. Подвійної реєстрації, про яку стверджує ОСОБА_3 у зустрічному позові, вона не здійснювала, оскільки подвійна реєстрація права оренди на земельні ділянки може мати місце тільки тоді, коли реєстрація права вже проведена з одним суб'єктом, а реєстратор приймає рішення про реєстрацію за іншим суб'єктом. Такий правовий висновок міститься у постанові Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі №802/1171/16-а. Жодних суперечностей між заявленими та зареєстрованими правами не існувало, а ОСОБА_3 не зазначає, у чому саме полягає, на її думку, подвійна реєстрація і яким чином державним реєстратором порушено її права. Підстав відмови ФГ Слобідське у здійсненні реєстраційних прав, відповідно до ст.24 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не існувало, а подвійної державної реєстрації права оренди земельної ділянки вона не вчинила, так як щодо однієї земельної ділянки наявне зареєстроване право оренди за одним і тим же орендарем, а не за різними орендарями. Вважає, що доводи ОСОБА_3 у зустрічному позові є необґрунтованими, тому просить відмовити у задоволенні зустрічного позову.

У судовому засіданні державний реєстратор ОСОБА_5 підтримала відзив на зустрічну позовну заяву, просить у її задоволенні відмовити з наведених у відзиві підстав, оскільки вона не вчинила подвійної державної реєстрації договору оренди землі під час проведення реєстрації 28.01.2017 року договору оренди землі від 19.11.2016 року, укладеного між ФГ Слобідське та ОСОБА_3, враховуючи, що єдиним орендарем цієї земельної ділянки є ФГ Слобідське . Підстав для відмови у реєстрації договору оренди не було. ОСОБА_3 не подавала заяви про заборону реєстрації договору оренди землі.

6. Виклад заперечень позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3 на відзив співвідповідача за зустрічним позовом державного реєстратора ОСОБА_5

26.02.2018 року представником позивача по зустрічному позову ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подано відповідь на відзив державного реєстратора ОСОБА_5, у якому останній зазначає про те, що право оренди земельної ділянки ОСОБА_3 у ФГ Слобідське виникло за договором оренди від 20.03.2007 року, укладеним строком на 10 років, що був зареєстрований 08.11.2007 року, а 28.01.2017 року державний реєстратор ОСОБА_5 знову здійснює реєстрацію договору оренди, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ Слобідське 19.11.2016 року. Тому вважає, що ФГ Слобідське і державний реєстратор ОСОБА_5 були зобов'язані виконати вимоги ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , зокрема ФГ Слобідське - повідомити про наявність договору оренди вказаної земельної ділянки, строк дії якого не закінчився, а державний реєстратор - звернутися до органу ДЗК для з'ясування чи перебуває чи не перебуває земельна ділянка ОСОБА_3 в оренді. Таким чином, згідно з вимогами ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор ОСОБА_5 не повинна була здійснювати державну реєстрацію договору оренди 28.01.2017 року, поки не закінчиться дія попереднього договору оренди.

ІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідача

1. 06.11.2017 року представником позивача за первісним позовом - ФГ Слобідське на виконання ухвали Шаргородського районного суду Вінницької області від 26.10.2017 року про залишення без руху позовної заяви Фермерського господарства Слобідське до ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, надіслано позовну заяву з виправленими недоліками за підписом голови ФГ Слобідське ОСОБА_7 (а.с.31-35).

26.12.2017 року від представника позивача ФГ Слобідське - ОСОБА_1 надійшла заява про зміну предмета позову (а.с.77-78).

26.12.2017 року від представника ФГ Слобідське надійшла заява про подальший розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження (а.с.80).

26.02.2018 року ФГ Слобідське подано відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 (а.с.134-137).

2. Відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 18.12.2017 року подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.57-63).

26.12.2017 року представником ОСОБА_3- ОСОБА_4 подано заяву, у якій останній зазначає, що не заперечує щодо розгляду справи у спрощеному позовному провадженні та просить проводити розгляд справи з викликом сторін (а.с.86).

10.01.2018 року ОСОБА_3 подано до суду зустрічну позовну заяву до ФГ Слобідське , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, про визнання договору оренди землі недійсним (а.с.89).

01.02.2018 року на виконання ухвали суду від 29.01.2018 року представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подано заяву про сплату судового збору та додано квитанцію (а.с.108).

05.02.2018 року представником позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подано заяву про залучення до участі в справі в якості співвідповідача державного реєстратора ОСОБА_5 (а.с.111) та зустрічну позовну заяву із виправленими недоліками на виконання ухвали суду від 29.01.2018 року (а.с.113-114).

26.02.2018 року представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подано відповідь на відзив державного реєстратора ОСОБА_5 (а.с.138-139).

3. 20.02.2018 року співвідповідачем за зустрічним позовом державним реєстратором ОСОБА_5 подано відзив на зустрічну позовну заяву (а.с.128-131).

ІІІ. Процесуальні дії у справі

1. Відповідно до ухвали суду від 26.10.2017 року залишено без руху позовну заяву ФГ Слобідське до ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки (а.с.29).

2. Ухвалою суду від 16.11.2017 року відкрито провадження у справі за позовом ФГ Слобідське до ОСОБА_3 про повернення самовільно занятої земельної ділянки за нормами ЦПК України в ред.2004 року (а.с.40).

3. 13.12.2017 року проведено попереднє судове засідання за нормами ЦПК України в ред.2004 року та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 20.12.2017 року, яке відкладено (а.с.54).

4. Згідно з ухвалою суду від 26.12.2017 року прийнято рішення про продовження розгляду справи за позовом ФГ Слобідське до ОСОБА_3 про повернення самовільно занятої земельної ділянки у порядку спрощеного позовного провадження, зі стадії призначення судового засідання для розгляду справи по суті та запропоновано відповідачеві у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду відзив на позовну заяву (а.с.82-83).

5. Ухвалою суду від 29.01.2018 року прийнято до розгляду заяву Фермерського господарства Слобідське про зміну предмету позову у цивільній справі за позовом ФГ Слобідське до ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки (а.с.97-98).

6. Ухвалою суду від 29.01.2018 року залишено без руху зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ФГ Слобідське про визнання договору оренди землі недійсним (а.с.99-100).

7. Відповідно до ухвали суду від 12.02.2018 року відкрито провадження за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ФГ Слобідське , державного реєстратора ОСОБА_5 про визнання договору оренди землі від 19.11.2016 року недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди та прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом ФГ Слобідське до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, об'єднано його в одне провадження з первісним позовом, вирішено подальший розгляд цивільної справи за первісним та зустрічним позовами здійснювати в порядку загального позовного провадження, відкрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі і призначено підготовче судове засідання (а.с.120-122).

8. Ухвалою суду від 28.02.2018 року прийнято уточнення позовних вимог представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4 зустрічного позову, закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.151-152).

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, а також докази, відхилені судом та мотиви їх відхилення

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли договірні правовідносини щодо речового права на чуже майно, права оренди земельної ділянки, в тому числі реєстрації права оренди земельної ділянки, щодо недійсності правочинів.

Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим №0525383000:02:001:0233 площею 1,3853 га, яка знаходиться на території с. Клекотина Мурафської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, за межами населеного пункту та належить їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ВН №065559, виданого 26.04.2002 року на підставі розпорядження Шаргородської РДА за №35 від 08.02.2002 року (а.с.61).

Із матеріалів справи вбачається, що між ФГ Слобідське та ОСОБА_3 20.03.2007 року було укладено договір оренди землі №42 строком на 10 років, об'єктом оренди якого стала означена земельна ділянка, який 08.11.2007 року зареєстровано у Шаргородському районному відділі Вінницької області регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №04:08:830:00884 (а.с.91-92).

По акту про передачу та прийом земельної ділянки від 08.11.2007 року орендодавець ОСОБА_3 передала означену земельну ділянку орендареві - ФГ Слобідське (а.с.92 на звороті).

19.11.2016 року між ФГ Слобідське та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі (а.с.66-69).

Згідно з умовами даного договору, ОСОБА_3 передала ФГ Слобідське , а ФГ Слобідське прийняло у строкове платне користування строком на 10 років за орендну плату, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки в розмірі 1231,44 грн., для сільськогосподарського використання належну їй земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,39 га, з кадастровим номером 0525383000:02:001:0233, яка знаходиться на території Клекотинської (тепер - Мурафської) сільської ради Шаргородського району Вінницької області (п.п.1.1., 2.1., 3.1., 4.1. Договору) (а.с.66-69).

Крім того, судом встановлено, що договір від 19.11.2016 року укладений у письмовій формі, містить істотні умови договору оренди землі, тобто відповідає вимогам ст.ст.14, 15 ЗУ Про оренду землі .

Також, судом встановлено, що договір оренди землі від 19.11.2016 року підписаний сторонами договору: орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ФГ Слобідське і містить печатку ФГ (а.с.66-69).

Означений договір оренди землі від 19.11.2016 року між позивачем ФГ Слобідське та відповідачем ОСОБА_3, відповідно до вимог ст.6 ЗУ Про оренду землі , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.01.2017 року державним реєстратором Шаргородської РДА ОСОБА_5, номер запису про інше речове право - 18857069, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.72), який міститься у реєстраційній справі (а.с.65-72).

Отже, судом встановлено, що договір є чинним, таким, що відповідає волевиявленню сторін договору, містить усі істотні умови, встановлені ЗУ Про оренду землі , спрямований на настання наслідків, які в ньому передбачені, тобто повинен виконуватися сторонами договору.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем за первісним позовом ФГ Слобідське не представлено суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що сторона договору оренди землі від 19.11.2016 року - орендодавець ОСОБА_3 чинить господарству перешкоди у використанні об'єкту оренди відповідно з умовами договору, зокрема, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на вказаній земельній ділянці, з метою отримання прибутку.

Також, суд вважає безпідставним ствердження відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 про те, що вона не підписувала договір оренди землі від 19.11.2016 року, і що підпис у договорі міг бути вчинений під впливом обману з боку ФГ Слобідське , керівництво якого під час отримання орендної плати примушує орендодавців підписувати різні відомості, документи, незаповнені бланки договорів, оскільки відповідач не надала суду належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів на підтвердження вказаних аргументів.

Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).

Таким чином, під час судового розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення.

Об'єктом оцінки судом при ухваленні рішення є як докази (фактичні дані, відомості), так і процесуальні джерела, що їх містять (показання свідків, висновки експертів, тощо).

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий учасниками справи на підтвердження своїх вимог або заперечень до заяв по суті - позову, зустрічного позову, відзивів на позов та на зустрічний позов, відповіді на відзив.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі Гурепка проти України №2 наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

В п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі Серявін та інші проти України зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… ОСОБА_8 за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

Відтак, суд, проаналізувавши та оцінивши кожний аргумент, наведений учасниками справи у заявах по суті та в судовому засіданні, а також представлені сторонами докази, констатує той факт, що позивачем за первісним позовом ФГ Слобідське не надано належних, достовірних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 чинить перешкоди господарству у використанні об'єкту оренди за договором оренди землі від 19.11.2016 року згідно з його умовами та метою, а також, що позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 не надано належних, достовірних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що вона не підписувала вказаний договір оренди, що б свідчило про його недійсність, та на підтвердження факту укладення договору під впливом обману.

Таким чином, позивачем за первісним позовом ФГ Слобідське не доведено факту порушення його прав з боку відповідача за первісним позовом ОСОБА_3

При цьому, суд вважає, що фототаблиця, зазначена ФГ Слобідське як Додаток 1 до позовної заяви, не є належним, допустимим, достовірним, достатнім доказом на підтвердження позовних вимог ФГ, оскільки не містить інформації щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України); одержана з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України), так як виготовлена невідомо ким; на її підставі судом не можуть бути встановлені дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України); вона не дає змоги дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Отже, посилання позивача за первісним позовом на вказану фототаблицю, як на єдиний доказ чинення ОСОБА_3 перешкод господарству у використанні об'єкту оренди відповідно до умов договору оренди є безпідставним.

Також, безпідставним є ствердження представників ФГ Слобідське в судовому засіданні на те, що сама ОСОБА_3 визнає, що нею чиняться перешкоди у користуванні господарством земельною ділянкою, оскільки вказане ствердження спростоване в ході судового розгляду, так як ОСОБА_3 не визнала обставин про те, що нею зорано та засіяно земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:02:001:0233.

Крім того, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 не доведено порушення її права на володіння, користування та розпорядження належним їй майном з боку відповідача за зустрічним позовом, оскільки електронних, письмових, речових доказів, висновків експертів, спеціалістів щодо того, що під договором оренди землі міститься не її підпис, суду не надано.

До того ж, судом перевірялося ствердження ОСОБА_3 щодо факту порушення її права співвідповідачем за зустрічним позовом - державним реєстратором ОСОБА_5 шляхом вчинення подвійної реєстрації права оренди на земельну ділянку.

При цьому, судом встановлено, що державним реєстратором ОСОБА_5 при здійсненні 28.01.2017 року державної реєстрації договору оренди землі від 19.11.2016 року не вчинено подвійної реєстрації.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам ЗУ Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. Подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, зокрема тих, які є невід'ємною частиною договору оренди цієї ділянки, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав за іншою особою, є передбаченою у статті 24 ЗУ Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.

Саме такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 30.03.2016 року №21-1434а15.

Але, оскільки судом встановлено, що орендарем спірної земельної ділянки за договором оренди від 19.11.2016 року стало також ФГ Слобідське , як і за попереднім договором від 20.03.2007 року, який діяв до 08.11.2017 року, а не інша юридична особа, то відсутня подвійна реєстрація обтяження на земельну ділянку.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Встановленим судом фактам відповідають договірні правовідносини щодо речового права на чуже майно, права оренди земельної ділянки, в тому числі реєстрації права оренди земельної ділянки, щодо недійсності правочинів, які регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, ЗК України, ЦК України, спеціальним нормативно-правовим актом - ЗУ Про оренду землі , ЗУ Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю… Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст.317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.319 ЦК України).

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.93 ЗК України та ст.1 Закону України Про оренду землі , право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької і іншої діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом, Цивільним кодексом, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст.2 Закону України Про оренду землі ).

Згідно із ч.4 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ст.792 ЦК України, ст.2 ЗУ Про оренду землі ).

Згідно із ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства… Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст.13, ч.1 ст.14 ЗУ Про оренду землі ).

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями (ч.ч.1, 2 ст.27 ЗУ Про оренду землі ).

Вказана норма спеціального закону кореспондується із нормою ст.391 ЦК України щодо права власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3 та 4 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам… Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч.1 ст.206 ЦК України).

За правилами ст.208 ЦК України правочини між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, крім правочинів, передбачених ч.1 ст.206 ЦК України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 Цивільного Кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони… Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Оскільки, відповідно до ч.1 ст.202, ч.3 ст.203 ЦК України, головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є спрямованість волі сторін на укладення договору.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , судам відповідно до вимог ст.215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220, ч.1 ст.224 ЦК України тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч.2 ст.222, ч.2 ст.223, ч.1 ст.225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним лише за рішенням суду.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) (ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю… Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою (ч.ч.1, 5 ст.216 ЦК України).

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (ч.1 ст.230 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 18 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень… Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам… Під час подання заяви про державну реєстрацію прав заявник зобов'язаний повідомити державного реєстратора про наявність встановлених законом обтяжень речових прав на нерухоме майно… Датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Пунктом 1 ч.1 ст.27 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, в тому числі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

VІ. Норми права, на які посилався позивач, які суд не застосував, мотиви їх незастосування

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 під час судового розгляду посилалися на норми ст.33 ЗУ Про оренду землі , стверджуючи, що якби ФГ Слобідське бажало продовження орендних відносин, які виникли між ОСОБА_3 та ФГ Слобідське за договором оренди землі від 20.03.2007 року, то, відповідно до ст.33 ЗУ Про оренду землі , поновило б договір оренди, запропонувавши це орендодавцеві, що зроблено не було.

Так, ст.33 ЗУ Про оренду землі встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі… До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється… Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку…

Суд вважає, що в даному випадку не відбулося поновлення договору оренди, відповідно до ст.33 ЗУ Про оренду землі , оскільки договір між сторонами від 20.03.2007 року не відповідав нормам законодавства про оренду землі та про реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень, які діяли на момент реєстрації договору оренди від 19.11.2016 року, зокрема, попередній договір оренди землі не містив вказівки на кадастровий номер земельної ділянки, який є обов'язковою ознакою об'єкту оренди - істотної умови договору оренди, що передбачено ст.15 ЗУ Про оренду землі , тому сторони не могли укласти додаткову угоду до діючого договору, а уклали новий договір оренди землі, який відповідає вимогам ЦК України, ЗК України та ЗУ Про оренду землі .

VІІ. Висновки суду

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм законодавства та доказів, суд приходить до висновку, що ФГ Слобідське як орендар земельної ділянки, належної ОСОБА_3, в силу вимог ст. 27 ЗУ Про оренду землі , має право на захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку, зокрема, має право на усунення перешкод у користуванні нею, тобто має право на звернення до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, у випадку, якщо такі перешкоди чинить орендодавець.

Проте, аналіз перевірених і оцінених в судовому засіданні доказів переконує суд, що позивачем за первісним позовом не доведено факту порушення його прав на користування земельною ділянкою ОСОБА_3 відповідно до умов договору оренди від 19.11.2016 року та чинення відповідачем перешкод господарству у здійсненні прав та обов'язків орендаря.

Також, виходячи з системного аналізу норм Конституції України та ЦК України, ОСОБА_3, як власник земельної ділянки, має право на мирне володіння та розпорядження належною їй земельною ділянкою.

Аналіз перевірених і оцінених в судовому засіданні доказів переконує суд, що позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 не доведено факту порушення спірним договором оренди її прав та охоронюваних законом інтересів на мирне володіння та розпорядження своїм майном (земельною ділянкою), передбачене ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод з боку відповідача за зустрічним позовом - ФГ Слобідське .

Також, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 не доведено факту порушення її прав володіти та розпоряджатися своєю власністю з боку співвідповідача - державного реєстратора ОСОБА_5 вчиненням державної реєстрації договору оренди землі, оскільки договір є дійсним, підписаний сторонами, відповідає їх внутрішній волі, спрямований на настання наслідків, обумовлених у ньому.

З наведених підстав суд прийшов до переконання що первісний позов Фермерського господарства Слобідське до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 1,3853 га з кадастровим номером 0525383000:02:001:0233 та зустрічний позов ОСОБА_3 до Фермерського господарства Слобідське , державного реєстратора ОСОБА_5 про визнання договору оренди землі від 19.11.2016 року недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди - задоволенню не підлягають.

З наведених підстав не підлягають задоволенню вимоги сторін про стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст.ст.202, 203, 206, 207, 208, 215, 216, 230, 391, 627, 792 ЦК України, ст.ст.93, 124, 125 Земельного кодексу України, ст.ст.1, 2, 14, 15 Закону України Про оренду землі , ст.ст.2, 10, 18, 27 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ,

вирішив:

У задоволенні позову Фермерського господарства Слобідське с. Клекотина Шаргородського району Вінницької області, вул. Вишнева, 90, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32349791 до ОСОБА_3, жительки АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 1,3853 га з кадастровим номером 0525383000:02:001:0233 - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, жительки АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 до Фермерського господарства Слобідське с. Клекотина Шаргородського району Вінницької області, вул. Вишнева, 90, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32349791, державного реєстратора ОСОБА_5, с. Слобода-Шаргородська, вул. Першотравнева, 13, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 13326759 про визнання договору оренди землі від 19.11.2016 року недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Шаргородський районний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Повне судове рішення складено 23.04.2018 року.

Суддя :