Постанова

від 24.12.2009 по справі 2-а-2547/2009

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                            Справа № 2-а-2547/2009 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 грудня 2009 року                                        м. Білопілля

      Суддя Білопільського районного суду Сумської області Терещенко О.І., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1    до управління Пенсійного Фонду України в Білопільському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,

В С Т А Н О В И В:

  17.11.2009 року позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячно, починаючи із січня 2006 року, має право на отримання соціальної грошової допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але   всупереч вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп та від 22 травня 2008 року №10/рп, управління Пенсійного Фонду України в Білопільському районі перерахунок її пенсії за 2007-2008 роки не здійснило. Згідно наведеного розрахунку відповідач не нарахував та не сплатив за зазначений період 2653,70 грн., які позивачка просить нарахувати на її користь.

    В судове засідання позивачка ОСОБА_1  не з’явилася, надавши суду письмову заяву про те, що на позові наполягає, просила розглянути справу без її участі у порядку письмового провадження.

    Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву про слухання справи в його відсутність у порядку письмового провадження, а також письмове заперечення проти позову, в якому зазначено, що позивачка ОСОБА_1  має статус дитини війни і відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на пенсію, підвищену на 30% від мінімальної пенсії за віком.  Проте, відповідно до ст. 7 зазначеного Закону, якою передбачений механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до листа Міністерства юстиції України №21-26-561 від 31 серпня 2007 року питання, пов’язане із визначенням величини мінімальної пенсії за віком, що повинна застосовуватись для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус дитина війни, має бути вирішено у законодавчому порядку. Вимоги позивачки щодо нарахування їй управлінням Пенсійного Фонду України в Білопільському районі підвищення до пенсії за період часу з 1 січня 2006 року по 9 липня 2007 року є такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки в зазначений період діяли норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Крім цього, п. 4.1 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»  було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана  доплата позивачці виплачується у повному обсязі. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вищенаведені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані неконституційними. Також у письмовому запереченні зазначено, що управління Пенсійного фонду в Білопільському районі діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, і не погоджується на поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом.

    Суд вирішив за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними в матеріалах справи доказами у порядку письмового провадження.

    Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

    Судом встановлено, що позивачка має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням серії АА №260573 (а.с.7).  

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону від 18 листопада 2004 року, що набрав чинності 1 січня 2006 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», від 19 січня 2006 року, який набрав чинності 15 березня 2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Надаючи перевагу Законам України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання, тобто немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний суд України п. 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Проте Рішенням Конституційного Суду України  № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року положення пункту 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а це 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 вищенаведені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані неконституційними.

Рішення Конституційного Суду України у зазначених вище справах мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.

Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України  закони, інші правові акти їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп, а також від 22 травня 2008 року №10-рп зворотної дії в часі не мають, від так на період до 9 липня 2007 року, так само як і на період до 22 травня 2008 року, не поширюються. Рішення щодо аналогічних норм Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось.  

Таким чином, судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1  соціальна грошова допомога у  розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у період часу з 9 липня по 31 грудня включно 2007 року та з 22 травня 2008 року не нараховувалась і не виплачувалась.

Крім цього, судом також встановлено, що всупереч вимогам ст. 22 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», протягом 2008 року позивачу виплачувалась соціальна грошова допомога в розмірі 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, а не 30% мінімальної пенсії за віком, про що в позовній заяві зазначив і сам позивач.  

Щодо розміру мінімальної пенсії за віком, з якого   необхідно рахувати підвищення пенсії дітям війни у розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Так, ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на взяті державою зобов’язання, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Offise (Case 47/74 van Duyn v. Home Offise), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей  Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Посилання відповідача на законодавчу неврегульованість питання щодо механізму виплати доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»,  суд вважає хибними виходячи з наступного.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 8   КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.  

Позовні вимоги позивачки щодо зобов’язання управління Пенсійного Фонду України в Білопільському районі нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у визначеній нею грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функції органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі здійснити перерахунок пенсії позивачці ОСОБА_1  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період часу з 9 липня по 31 грудня включно 2007 року, а також починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з підвищенням пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплачених сум у 2008 році, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати.

Разом з тим, ст. 54 ЗУ «Про державний бюджет за 2009 рік» передбачає, що соціальні виплати повинні сплачуватись на рівні грудня 2008 року. Зазначене положення є чинним і ніким не скасоване, тому виплати за 2009 рік задоволенню не підлягають.

Суд відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом через наступне.

Порушення прав позивачки, яка має право на отримання доплати до пенсії, у відповідності зі ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ч.2 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, виходячи з наведеного, суд не вбачає пропущення позивачкою строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», так як предметом оскарження є неправомірність дій УПФУ щодо не здійснення нарахування до доплати до пенсії та її виплаті не в повному обсязі, тобто ці позовні вимоги нерозривно пов’язані між собою.

Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, суд вважає необхідним на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі по не виконанню приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період часу з 9 липня по 31 грудня включно 2007 року, а також починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, яка призвела до порушення прав позивачки на своєчасне нарахування і отримання доплати до пенсії.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 22, 64 Конституції України, ст. ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 р. «Справа про соціальні гарантії громадян», рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р., Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 99, 100, 159-163 КАС України, суд ,

П О С Т А Н О В И В  :

Позовні вимоги   ОСОБА_1     задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі щодо не нарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни – ОСОБА_1 .

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1     з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня по 31 грудня включно 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати недоплачених сум з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду  через Білопільський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня  її проголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ:                                 підпис

Вірно: Суддя

Білопільського районного суду                         ОСОБА_2

Постанова суду законної сили не набрала.

Суддя

Білопільського районного суду                         ОСОБА_2