Постанова

від 25.04.2018 по справі 335/218/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1889/18 Головуючий у 1-й інстанції: Макаров В.О.

Є.У.№ 335/218/18 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Гончар М.С.,

розглянувши в письмовому позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Кам'янсько-Дніпровський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про виключення із актового запису про народження відомостей про колишнього чоловіка як батька дитини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2018 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа Кам'янсько-Дніпровський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про виключення із актового запису про народження відомостей про відповідача як батька дитини.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 визнано неподаною і повернуто позивачці.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

За положенням ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. 14 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ч.3 ст. 185 ЦПК України позивач недоліки позовної заяви не усунув, ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху не виконав.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на законі, а тому з ними не можна погодитися.

Відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 175 і 177 цього кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною та повертається позивачеві.

Згідно до вимог ч.5 ст. 185 ЦПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Як вбачається із тексту позовної заяви від 09.01.2018р., за формою і змістом вона відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_3 без руху, суд першої інстанції в ухвалі від 11 січня 2018 року зазначив, що обраний позивачкою спосіб порушеного права не відповідає вимогам ст.16 ЦК України, зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану. Відмова органів державної реєстрації внести відповідні зміни до актового запису про народження має бути оскаржена в порядку адміністративного судочинства. Крім того, в позовній заяві не зазначено про вжиті позивачкою заходи досудового врегулювання спору, не надані докази звернення позивачки до відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

На виконання вказаної ухвали суду у визначені судом строки ОСОБА_3 надала суду оновлену позовну заяву, в якій виконала всі вимоги суду першої інстанції, виклала підстави звернення за захистом порушеного права в порядку цивільного судочинства, проте суд своєю ухвалою від 07 лютого 2018 року повторно залишив позовну заяву без руху з посиланням на те, що позивачкою обрано неправильний спосіб захисту порушеного права.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до положень ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 цієї статті.

Офіційне тлумачення поняття охоронюваний законом інтерес наведено у п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 N 18-рп/2004, та визначено як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.

За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст.43, 175, 264 ЦПК України визначати предмет та підстави позову є виключним правом позивача і суд не може їх змінити без згоди позивача.

Таким чином, у разі порушення цивільного права відповідно до ст.ст. 4, 13, 43 ЦПК України особа має право обирати той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу, а перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового є обов'язком суду.

Аналогічні роз'яснення містить п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачка виклала в ній обставини, якими обґрунтувала свої вимоги, зазначила докази, які, на її думку, підтверджують наведені обставин. До позовної заяви позивач надав копію відповідних письмових доказів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ст.ст. 12,13 ЦПК України).

З огляду на принцип диспозитивності у цивільному процесі особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Суддя на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги

Позивач сформулювала та зазначила обставини, які, як на її думку, доводять підстави звернення до суду з відповідним позовом.

Відкриття провадження у справі не позбавляє суд першої інстанції в разі необхідності провести підготовче судове засіданні.

Питання чи надані позивачем докази є належними і достатніми, а також надання юридичної оцінки наданим матеріалам, суд має вирішувати в судовому засіданні при розгляді справи по суті, а не на стадії відкриття провадження у справі. Позивач додав до заяви докази, які вважав за потрібне надати суду; якщо ж вони не підтверджують позовні вимоги, то це є підставою для відмови в задоволенні позову.

Оскільки зазначені в ухвалі судді недоліки не свідчать про невідповідність позовної заяви вимогам ст.ст.175 ЦПК України, а тому вважати їх обґрунтованою підставою для визнання позовної заяви неподаною та повернення позивачу не можна.

За вказаних обставин оскаржувану ухвалу не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому на підставі ст.. 379 ЦПК України вона підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: