Рішення

від 23.04.2018 по справі 187/579/17

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/579/17

2/0187/78/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2018 р. смт Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Караула О.А., за участю секретаря судового засідання Дудки В.В., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши в порядку загального провадження в смт. Петриківка у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 187/579/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Петриківського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації.

Ухвалою суду від 23.01.2018 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору було залучено Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

В позовній заяві позивач просить суд ухвалити рішення, яким усунути йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності:5298110, індексний номер:12298423 ухвалене 09.04.2014 року реєстратором реєстраційної служби Петриківського районного управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_4 на об'єкт житлової нерухомості житловий будинок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 335175912237), а також стягнути з відповідачки ОСОБА_3 понесені ним судові витрати.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що 7 березня 2012 року в смт Петриківка помер його батько ОСОБА_5. Після його смерті відкрилася спадщина яка складалася, в тому числі, з земельної ділянки та домоволодіння за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, смт Петриківка, вул.. Переможна, 6.

Позивач прийняв спадщину, подавши у встановлений законодавством строк відповідну заву до Петриківської держаної нотаріальної контори за останнім місцем проживання та смерті батька.

Наразі позивач є власником земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, смт Петриківка, вул.. Переможна, 6, яку він успадкував після смерті батька ОСОБА_5.

19 вересня 2013 року рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області по справі № 0431/1688/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, третя особа: Петриківська державна нотаріальна контора були частково задоволені вимоги. Було визнано недійсним заповіт подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складений та посвідчений 20 травня 2005 року (зареєстрований в реєстрі за №1029) в частині розпорядження земельною ділянкою розташованою в смт. Петриківка Петриківського району Дніпропетровської області вул.. Переможна, 6.

Суд частково задовольнив вимоги ОСОБА_3 і визнав право власності за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок та господарчі будівлі, що складається з житлового будинку А-1, загальною площею 42,8 кв. м. із них житлової - 18,7 кв. м., літної кухні Б-1, вбиральні Г-1 та колодязю і огорожі, розташованих за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, смт Петриківка, вул.. Переможна, 6.

При розгляді справи №0431/1688/12 не було предметом розгляду узаконення самочинного будівництва та/або реконструкції будинку, інших будівель та споруд які входять до складу даного домоволодіння.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області по справі №0431/1688/12 вступило в законну силу 5 грудня 2013 року.

В квітні 2014 року, а саме 08.04.2014, за заявою ОСОБА_3 державним реєстратором ОСОБА_4 було зареєстровано право власності (номер запису про право власності:5289110, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12298423 від 09.04.2014) на об'єкт житлової нерухомості житловий будинок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 335175912237).

При проведенні технічної інвентаризації спеціалістами обласного КП Дніпродзержинське БТІ 06.10.2016 року було встановлено, що в домоволодінні в період 2005-2012 років були побудовані об'єкти самочинного будівництва та проведена реконструкція будинку зі зміною функціонального призначенні приміщень.

В результаті таких дій будинок та господарчі будівлі втратили тотожність з тими, на які батько позивача отримав право власності в 2003 році за договором купівлі-продажу і не тотожні тому, права власності на які зареєстровано ОСОБА_3 державним реєстратором ОСОБА_4

Зміни в домоволодінні, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, смт Петриківка, вул.. Переможна, 6., в тому числі дати проведення реконструкцій, поліпшень, спорудження інших об'єктів самочинного будівництва відображені при проведенні технічної інвентаризації домоволодіння спеціалістами КП Дніпродзержинське БТІ 06.10.2016 року.

Тобто відповідно до чинного законодавства цей будинок при реєстрації за ОСОБА_3 права власності був об'єктом самочинного будівництва, оскільки, згідно правової позиції ВСУ (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 4 грудня 2013 р. у справі № 6-130цс13), самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт від органів архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим на який власником раніше отримано право власності.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля споруда інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч. 2 ст. 376 ЦК України об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти, не є об'єктами права власності, тому виключаються із цивільного обороту і це майно не ,може бути предметом угод.

Право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці.

При подачі заяви про реєстрації права власності гр.. ОСОБА_3 додала до заяви рішення суду по справі 0431/1688/12 від 19.09.2013, видане Петриківським районним судом Дніпропетровської області та технічний паспорт, складений інженером проектувальником ОСОБА_7 25 березня 2013 року, в якому не було відображені об'єкти самочинного будівництва.

В той же час, відповідно до п. 44 постанови КМУ від 22 червня 2011 року №703 Про затвердження порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень Порядку надання інформації з держаного реєстру речових прав на нерухоме майно , яка діяла на час реєстрації, державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно щодо реконструйованого нерухомого майна проводиться за наявності державної реєстрації речового права на земельну ділянку, на якій розташоване таке майно, за заінтересованою особою.

Крім того, пунктом 46 вказаної постанови визначений перелік документів, які подаються органові державної реєстрації прав для проведення державної реєстрації прав на реконструйовані об'єкти нерухомого майна, а саме:

-документ, що посвідчує речове право на земельну;

-витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер);

-документ, що зазначений .у пункті 27 Порядку та підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на Нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна), в даному випадку рішення суду, що набрало законної сили;

-документи, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

З цього переліку документів гр.. ОСОБА_3 подала органові державної реєстрації прав для проведення державної реєстрації прав для проведення державної реєстрації прав лише рішення суду та технічний паспорт на якому не були відображені об'єктів самочинного будівництва та реконструкція будинку.

Державна реєстрація об'єктів самочинного будівництва (житловий будинок, будівля ,споруда, інше нерухоме майно) вказаною постановою взагалі не передбачено.

Тобто гр. ОСОБА_3 органові державної реєстрації прав був поданий неповний пакет документів для реєстрації прав власності на будинок як на реконструйований об'єкт,і таким чином реєстрація прав власності на будинок була проведена незаконно.

Наявність незаконно зареєстрованого права власності за сторонньою особою на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві приватної власності порушує його права на вільне володіння і розпорядженні належною йому земельною ділянкою.

Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння передбачений статтею 391 ЦК України.

Згідно з положеннями цієї статті власник майна має право вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням володіння.

Підставою для подання позову згідно з цією нормою є вчинення особою перешкод власнику на належне йому право користування і розпорядження майном.

Відповідачка ОСОБА_3 своїми діями створює перешкоди позивачу, як власнику земельної ділянки, у користуванні і розпорядженні належної йому земельною ділянкою. Наприклад, 27.11.2015 року ОСОБА_3 незаконно, без його дозволу, проникла на належну йому земельну ділянку разом зі своїм адвокатом ОСОБА_2 ,та експертом ОСОБА_8. Вони незаконно проводили обстеження, огляд та обміри земельної ділянки, яка належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджуються матеріалами експертного дослідження 1117-11 від 30.11.2015 року.

Крім того, з часу реєстрації в квітні 2014 році права власності на будинок за ОСОБА_3 і вселення ОСОБА_3 в будинок орендарів, на належній позивачу земельній ділянці знищуються плодові дерева, виноград та інші плодові та ягідні рослини, облаштовуються смітники, без його згоди відповідачка та орендарі користуються водними ресурсами його земельної ділянки, садять городину.

Також ОСОБА_3 має наміри облаштувати на земельній ділянці будівельний майданчик для ремонту будинку, оскільки їй потрібно постійно робити поточний ремонт належних їй будівель, оскільки вони були збудовані в 1961 році.

Всі ці дії відповідачки, хоча і не позбавляють позивача права власності на земельну ділянку, але не дають йому можливості повноцінного користування та розпорядження земельною ділянкою.

Також орендарі, які з дозволу відповідачки ОСОБА_3 проживають у будинку, перешкоджають уповноваженим особам позивача проводити роботи на земельній ділянці а також проходити через його земельну ділянку сусідам, яким він це дозволив.

Позивач неодноразово пропонував відповідачці через її представника ОСОБА_2 продати йому будинок, який зареєстрований за нею, але вона відмовлялась навіть розглядати таку можливість.

Також позивач звертався в листопаді 2015 року до відповідачки з пропозицією про встановлення сервітуту на належні їй об'єкти нерухомості, які знаходяться на належній йому земельній ділянці, але ніякої відповіді на свою пропозицію не отримав.

Все вище викладене позбавляє позивача повноцінного володіння та розпорядження його земельною ділянкою.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та посилалися на обставини, що зазначені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, її представник ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки вважає, що відповідач не чинить жодних перешкод в користуванні земельною ділянкою позивачу, а право власності на житловий будинок, розташований в смт. Петриківка по вул.. Переможна, 6 зареєстровано відповідно до діючого на той час законодавства.

Представник третьої особи Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився. До суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відділу, проти позовних вимог не заперечують, та просять прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Судом були встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно копії рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19.09.2013 року, що набрало законної сили, судом визнано недійсним заповіт подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складений та посвідчений 20 травня 2005 року (зареєстрований в реєстрі за № 1029) в частині розпорядження земельною ділянкою розташованою в смт. Петриківка Петриківського району Дніпропетровської області вул. Переможна 6. За ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок та господарчі будівлі, що складається з житлового будинку А-1, загальною площею 42,8 кв.м. із них житлової - 18,7 кв.м., літньої кухні Б-1, сараю В-1, вбиральні Г-1 та колодязю і огорожі, розташованих за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Петриківка, вул. Переможна, 6, у порядку спадкування за заповітом подружжя ОСОБА_5, померлого 07 березня 2012 року та ОСОБА_6, померлої 04 вересня 2007 року, складений та посвідчений 20 травня 2005 року (зареєстрований в реєстрі за № 1029).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 09.04.2014 року, ОСОБА_3 є власником житлового будинку та господарчих будівель, що складається з житлового будинку А-1, загальною площею 42,8 кв.м. із них житлової - 18,7 кв.м., літньої кухні Б-1, сараю В-1, вбиральні Г-1 та колодязю і огорожі, розташованих за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Петриківка, вул. Переможна, 6.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 29.09.2014 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1496 га, що розташована за адресою Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Петриківка, вул. Переможна, 6.

В судовому засіданні були також оглянутий технічний паспорт на будинок, що розташований за адресою Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Петриківка, вул. Переможна, 6 виготовлений станом на 03.10.2016 року, відповідно до якого будинок складається з житлового будинку А-1, загальною площею 42,8 кв.м. із них житлової - 18,7 кв.м., літньої кухні Б-1, сараю В-1, вбиральні Г-1 та колодязю і огорожі. Крім того зазначено самовільно збудований тамбур б-1 у літній кухні Б-1, а також наявні об'єкти - навіс Д-1, вбиральня Є-1.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінальних проваджень № 12016040520000010, 12016040520000198, 120160405200000367 вбачається, що Петриківським ВП проводилося досудове розслідування за заявами ОСОБА_1 по фактам незаконного проникнення ОСОБА_8, ОСОБА_2 та невідомої особи на територію земельної ділянки за адресою смт. Петриківка, вул. Переможна, 6. Однак постановами слідчого вказані провадження були закриті у зв'язку з відсутністю складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.

З електронних документів реєстраційної справи № 335175912237 роздрукованих з Державного реєстру прав на об'єкт нерухомого майна: житловий будинок за адресою смт. Петриківка, вул. Переможна, 6, вбачається, що 09.04.2014, за заявою ОСОБА_3 державним реєстратором ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на об'єкт житлової нерухомості: житловий будинок за адресою смт. Петриківка, вул. Переможна, 6. Матеріали реєстраційної справи, окрім іншого, містять заяву ОСОБА_3, копію рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19.09.2013 року, копію технічного паспорту на житловий будинок за адресою смт. Петриківка, вул. Переможна, 6 станом на 25.03.2013, відповідно до якого він складається з житлового будинку А-1, загальною площею 42,8 кв.м. із них житлової - 18,7 кв.м., літньої кухні Б-1, сараю В-1, вбиральні Г-1 та колодязю і огорожі.

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які суду пояснили, що вони є внутрішньо переміщеними особами та з середини 2016 року за безоплатним договором оренди з ОСОБА_3 проживають в житловому будинку за адресою смт. Петриківка, вул. Переможна, 6. Земельну ділянку біля будинку вони не обробляють, лише обробили клумбу біля дому, де раніше були посаджені квіти. Хто саме спиляв дерева на земельній ділянці їм не відомо. Також користуються водою зі свердловини та вигрібною ямою. Побутове сміття вивозиться один раз на тиждень.

Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення сторін, свідків, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Так позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, однією з підстав для їх задоволення зазначив порушення вимог законодавства при реєстрації права власності на будинок за адресою смт. Петриківка, вул. Переможна, 6.

При цьому позивач помилково посилається на порушення Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 22 червня 2011 року №703, який на час здійснення реєстрації права власності на будинок за адресою смт. Петриківка, вул. Переможна, 6 втратив чинність, оскільки на час реєстрації права власності, тобто 09.04.2014, була чинною Постанова КМУ від 17 жовтня 2013 р. № 868 Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якою були встановлені наступні вимоги:

П. 36. Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявником подаються документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на таке майно та державної реєстрації речового права, що є похідним від нього.

П.п. 10) п. 37. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

42. Для проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об'єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.

Суд вважає, що в матеріалах реєстраційної справи № 335175912237 містяться всі необхідні дані та документи, які відповідно до вищезазначеного Положення вимагаються при реєстрації права власності на будинок, а тому підстав вважати, що реєстрація відбулася з порушенням вимог законодавства не вбачається.

Суд також вважає безпідставними посилання позивача на ту обставину, що будинок на час проведення реєстрації був реконструйованим, а тому державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно повинна була проходити за процедурою, що передбачена для реконструйованого нерухомого майна, оскільки а ні з рішення суду про визнання права власності на будинок, а ні з технічного паспорту, що були в розпорядженні реєстратора на час реєстрації права власності, відомостей, які б вказували, що будинок є об'єктом реконструйованого нерухомого майна не було.

Таким чином суд вважає, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача про подання ОСОБА_3 органові державної реєстрації прав неповного пакету документів для реєстрації прав власності на будинок, що призвело до незаконної реєстрації права власності, і як наслідок порушило його права на вільне володіння і розпорядженні належною йому земельною ділянкою, а тому його позовна вимога з даних підстав є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Іншою підставою для задоволення позовних вимог на думку позивача є створення йому перешкод в користуванні земельною ділянкою відповідачем та особами, які з її дозволу проживають за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст.. 391 ЦК України, на яку посилається позивач, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач по справі є особою, яка на законних підставах на праві приватної власності володіє житловим будинком за адресою смт. Петриківка, вул. Переможна, 6. За вказаною адресою з дозволу відповідача проживають ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини практика ЄСПЛ застосовується українськими судами як джерело права.

ЄСПЛ виходить із того, що положення ст. 1 Першого протоколу містить три правила: (а) перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; (б) друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у право на мирне володіння майном правомірним; (в) третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно суспільний інтерес ; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних органів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного інтересу , при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить суспільний інтерес . Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

Принцип пропорційності , закріплений як загальний принцип у Договорі про заснування ЄС, вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів).

Принцип пропорційності тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності , натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип пропорційності як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

На переконання суду наведені позивачем в позовній заяві доводи та посилання на обставини, які на його думку перешкоджають здійсненню ним права користування та розпоряджання земельною ділянкою, в даному випадку не можуть слугувати підставами для скасування державної реєстрації права власності на будинок відповідача, оскільки таке втручання з боку суду у права останньої на мирне володіння своїм майном було б непропорційним, занадто обтяжливими та значно більшим, ніж необхідно для реалізації забезпечення прав позивача на користування та розпоряджання його земельною ділянкою, у зв'язку з чим суд не вважає за необхідне навіть надавати оцінку таким доводам з точки зору їх підтвердження відповідними доказами.

Разом з тим, глава 29 Розділу І Книги третьої ЦК України передбачає менш обтяжливі способи захисту прав власника майна, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту своїх прав, а тому його позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на будинок, що заявлена з підстав створення йому перешкод в користуванні земельною ділянкою є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги, що позивачу відмовлено в позові, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації -відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петриківський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: ОСОБА_11