Ухвала

від 25.04.2018 по справі 14/233

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

25.04.2018р.                     Справа №14/233                                         

за скаргою від 16.04.2018р. №49 Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м.Луганськ

на дії Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області при виконанні рішення від 01.12.2010р. по справі №14/233

за позовом Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м.Луганськ

до відповідача Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк

про стягнення 141220 грн. 38 коп.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від ВДВС: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.12.2010р. по справі №14/233 відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м.Луганськ до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк про стягнення інфляції в сумі 120969 грн. 18 коп. та трьох процентів річних в сумі 20251 грн. 20 коп.

Постановою господарського суду Донецької області від 08.02.2011р. рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2010р. у справі №14/233 скасовано частково. Згідно вказаної постанови позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія» м.Луганськ задоволено частково: стягнуто з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на користь Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія» 18292 грн. 80 коп. 3% річних, 72837 грн. 84 коп. індексу інфляції, 911 грн. 30 коп. державного мита та 152 грн. 30 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі сумі 455 грн. 65 коп.

14.04.2011р. на виконання вищевказаної постанови видано відповідний наказ.

22.03.2018р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла заява від 19.03.2018р. №38 Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м.Луганськ про часткове відновлення матеріалів справи судового провадження та видачу дублікату наказу по справі №14/233.

Ухвалою від 26.03.2018р. частково відновлені матеріали справи №14/233 та повідомлено сторони про розгляд даної заяви у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.04.2018р. заяву від 19.03.2018р. №38 Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м.Луганськ щодо видачі дублікату наказу по справі №14/233 задоволено; видано Приватному акціонерному товариству «Луганська вугільна компанія», м.Луганськ дублікат наказу від 14.04.2011р. по справі №14/233.

19.04.2018р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга від 16.04.2018р. №49 Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м.Луганськ на дії Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області при виконанні рішення від 01.12.2010р. по справі №14/233, а саме:

- зобов'язати Слов'янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області надати копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.02.2017р. по виконавчому провадженню ВП 26306838;

- визнати незаконними дії Ворошиловського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з приводу винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.02.2017р. по виконавчому провадженню ВП 263026838;

- визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.02.2017р. по виконавчому провадженню ВП 263026838;

- зобов'язати Слов'янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області поновити виконавче провадження ВП 263026838.

19.04.2018р. до суду від скаржника надійшла заява про виправлення описки, оскільки при складані скарги позивачем помилко зазначено справу №20/264 (2010р.) поруч з найменуванням суду до якого спрямована скарга та в найменуванні справи замість вірного №14/233 (2010р.).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.04.2018р. повідомлено сторони та ВДВС про розгляд скарги від 16.04.2018р. №49 Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м. Луганськ на дії Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області при виконанні рішення від 01.12.2010р. по справі №14/233 в судовому засіданні, яке відбудеться 25.04.2018 року об 11:30 год; Слов'янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області зобов'язано направити до суду пояснення по суті скарги, а також належним чином засвідчені копії виконавчого провадження з виконання судового рішення по справи.

Слов'янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у судове засідання не з'явився, відзиву на скаргу не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на скаргу не надав.

Розглянувши матеріали скарги, господарським судом встановлено наступне:

06.05.2011р. заступником начальника відділу державної виконавчої служби Ворошиловського управління юстиції у м.Донецьку винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 14.04.2011р. у справі №14/233 про стягнення з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на користь Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія» 18292 грн. 80 коп. 3% річних, 72837 грн. 84 коп. індексу інфляції, 911 грн. 30 коп. державного мита та 152 грн. 30 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі сумі 455 грн. 65 коп.

Як зазначає скаржник, у зв'язку з тривалим невиконанням судового рішення по справі стягувач неодноразово звертався зі скаргами та заяви щодо бездіяльності державного виконавця.

Зокрема, 16.03.2017р. підприємство звернулося до начальника Ворошилівського районного ВДВС м.Донецька ГТУЮ у Донецькій області із скаргою на бездіяльність державного виконавця.

У відповіді від 03.04.2017р. №10824 орган стягнення повідомив, що на підставі постанови державного виконавця про утворення виконавчої групи функції Ворошилівського ВДВС м.Донецька ГТУЮ у Донецькій області покладено на Слов'янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби. При цьому, згідно вказаного листа виконавчі провадження про стягнення заборгованості з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на користь Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія» перебувають на обліку Ворошилівського районного ВДВС м.Донецька ГТУЮ у Донецькій; у зв'язку з проведенням активної фази АТО доступ до матеріалів виконавчих проваджень Ворошилівського районного ВДВС м.Донецька ГТУЮ у Донецькій не вбачається можливим.

Як вказує стягувач, вимоги, які заявлялися ним до органів примусового виконання, стосувалися зокрема: спонукати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження»; відновити втрачене виконавче провадження ВП 26306838; надати копії про закінчення виконавчого провадження ВП 26306838; способу надіслання постанови про повернення виконавчого документу стягувачу по виконавчому провадженню ВП 26306838; проведення перевірки правомірності винесення державним виконавцем виконавчої групи Слов'янського міського ВДВС міста Донецька ГТУ юстиції у Донецькій області постанови про повернення виконавчого документу стягувачу по виконавчому провадженню ВП 26306838 у період з 23.02.2017р. по 05.03.2017р.; надати засвідчені копії постанови про повернення виконавчого документу стягувачу по виконавчому провадженню ВП 26306838 у період з 23.02.2017р. по 05.03.2017р., для її подальшого оскарження в суді.

Листом №02-20-78 від 21.02.2018р. Управління державної виконавчої головне територіальне управління юстиції у Донецькій області на заяву стягувача №16 від 07.02.2018р. повідомило, що матеріали виконавчих проваджень, які перебували на примусовому виконанні у Ворошиловському районному відділу державної виконавчої служби міста Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області внаслідок захоплення приміщення залишились на непідконтрольній українській владі території а тому підтвердити чи спростувати факт знаходження виконавчих документів у відповідному відділі, який тимчасово переміщено з непідконтрольній українській владі території, не являється можливим. Крім того, у вказаному листі зазначено, що за період з 23.02.2017р. по 05.03.2017р. державним виконавцем відповідного відділу, прийнято рішення про внесення інформації до АСВП щодо повернення виконавчих документів стягувачу у зв'язку з відсутністю матеріалів виконавчих проваджень у паперовому вигляді.

01.03.2018р. позивач звернувся до Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України зі скаргою на бездіяльність державного виконавця по виконавчим провадженням.

На вищевказану скаргу Департамент державної виконавчої служби листом №909/6748-33-18/20.4.1 від 30.03.2018р. надав відповідь «щодо результатів розгляду звернення», в якому повідомив, що згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження ВП 26306838 було завершено відділом 10.11.2014р., оскільки доступ до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень був припинений згідно наказу Міністерства юстиції України від 17.06.2014р. №935/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» дані про завершення виконавчого провадження відповідним відділом було внесено після отримання доступу до вказаного реєстру у період 23.02.2017р. по 05.03.2017р.

Позивач у скарзі №49 від 16.04.2018р. зазначає, що ним було здійснено чимало спроб отримати копію постанови про повернення виконавчих документів стягувану, винесену 23.02.2017р. ВП 26306838 скориставшись інформацією про внесення даних до автоматизованої системи виконавчих проваджень з 11.04.2018р. по 16.04.2018р., однак АСВП не містить тексту постанови, а лише дату винесення постанови про повернення виконавчих документів стягувачу – 23.02.2017р., а тому скаржник проаналізувавши підстави повернення виконавчого документу закріплені у Законі України «Про виконавче провадження» вважає неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 23.02.2017р. по ВП 26306838.

Дослідивши матеріали скарги та інші надані документи, оцінивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга та докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд, на підставі приписів чинного законодавства, дійшов висновку про те, що скарга Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.129 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Вимоги відповідного закону щодо здійснення виконання рішень у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом, є реалізацією одного з принципів діяльності органів влади, визначеного ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»;

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Таким чином, законодавцем передбачено вичерпний перелік підстав повернення виконавчого документа стягувачу.

При цьому, за вимогами ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Як встановлено, за наданими до справи відповідями органів державної виконавчої служби паперовий текст постанови про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням з виконання судового рішення по справі №14/233 відсутній внаслідок втрати.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується: 1) об'єктивний та неупереджений розподіл виконавчих документів між державними виконавцями; 2) надання сторонам виконавчого провадження інформації про виконавче провадження; 3) виготовлення документів виконавчого провадження; 4) централізоване зберігання документів виконавчого провадження; 5) централізоване зберігання інформації про рахунки органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, відкриті для цілей виконавчого провадження; 6) підготовка статистичних даних; 7) реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її проходження; 8) передача документів виконавчого провадження до електронного архіву; 9) формування Єдиного реєстру боржників.

Згідно наданого позивачем витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження наявні, зокрема, наступні відомості щодо виконання судового наказу по справі №14/233: 23.02.2017р. постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, Ворошиловський РВДВС міста Донецьк ГТУЮ у Донецькій області.

Таким чином, незважаючи на відсутність тексту даної постанови у паперовому вигляді, суд вважає таким, що не підлягає доведенню, факт винесення державним виконавцем постанови від 23.02.2017р. про повернення виконавчого документа стягувачу при виконанні наказу суду по справі №14/233.

Проте, проаналізувавши кожну з встановлених законом підстав повернення виконавчого документа стягувачу та матеріали справи №14/233 суд не встановлено наявності відповідних підстав для повернення відповідного виконавчого документу.

Так, державним виконавцем, на вимогу суду, не надано будь-яких пояснень чи матеріалів виконавчого провадження, які б спростовували викладені вище обставини (зокрема, відсутні докази щодо наявності заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, докази відсутності у боржника майна, вчинення позивачем перешкод у проведенні виконавчих дій,наявності відмови стягувача залишити за собою майно боржника тощо).

Крім цього, винесення державним виконавцем постанови від 23.02.2017р. згідно ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачало б повернення виконавчого документа стягувачу.

Проте, як було встановлено судом під час розгляду заяви від 19.03.2018р. №38 Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м.Луганськ про часткове відновлення матеріалів справи та видачу дублікату наказу по справі №14/233, відповідний наказ позивачем отримано не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава за змістом ч.4 ст.13 Конституції України прийняла на себе зобов'язання, через свої органи, забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, встановивши рівність всіх суб'єктів власності перед законом.

Як вказувалось вище, згідно ст.129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Статтею 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” визначено поняття “обов'язковість судових рішень”, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Суд вважає за необхідне застосувати до спірних відносин Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", згідно якого Європейський суд наголосив, що, “відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду"”. Європейський суд також зазначив, що “адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.”.

Аналогічні за змістом висновки містяться в інших рішеннях Європейського суду з прав людини , а саме у справі "Голдер проти Сполученого Королівства ( від 21 лютого 1975 року), “Шмалько проти України”.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до абз.1 п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця, щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, враховуючи правомірність доводів скаржника щодо відсутності належних законних підстав для повернення виконавчого документа по справі №14/233, приймаючи до уваги відсутність доказів виконання судового рішення по даній справі, скарга №49 від 16.04.2018р. Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м.Луганськ в частині вимог про визнання незаконними дії Ворошиловського районного відділу державної виконавчої служби м.Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з приводу винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.02.2017р. по виконавчому провадженню ВП 263026838; визнання недійсною постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.02.2017р. по виконавчому провадженню ВП 263026838 підлягає задоволенню.

При цьому, враховуючи викладені вище висновки суду щодо відсутності тексту постанови від 23.02.2017р. у паперовому вигляді на момент звернення скаржника зі скаргою до суду, приймаючи до уваги визнання недійсною даної постанови, скарга заявника в частині зобов'язання Слов'янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області надати копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.02.2017р. по виконавчому провадженню ВП 26306838 підлягає залишенню без задоволення.

Позивачем також заявлені вимоги про зобов'язання Слов'янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області поновити виконавче провадження ВП 263026838.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Таким чином, враховуючи, що за вимогами даної норми закону відновлення виконавчого провадження є не правом державного виконавця, а фактично обов'язком, скарга №49 від 16.04.2018р. Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м.Луганськ в частині вимог про зобов'язання Слов'янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області поновити виконавче провадження ВП 263026838 також підлягає задоволенню.

Додатково суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на встановлений ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язок стягувача у разі відновлення виконавчого провадження у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.234, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ :

Скаргу від 16.04.2018р. №49 Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м.Луганськ на дії Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області при виконанні рішення від 01.12.2010р. по справі №14/233 задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Ворошиловського районного відділу державної виконавчої служби м.Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.02.2017р. по виконавчому провадженню ВП 263026838.

Визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.02.2017р. по виконавчому провадженню ВП 263026838.

Зобов'язати Слов'янський міськрайонний відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області відновити виконавче провадження ВП 263026838 не пізніше наступного робочого дня з дня одержання відповідного рішення.

В задоволенні решти вимог, викладених у скарзі від 16.04.2018р. №49 Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м.Луганськ, відмовити.

В судовому засіданні 25.04.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали підписано 26.04.2018р.

Згідно із ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина