Рішення

від 17.04.2018 по справі 915/1376/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року Справа № 915/1376/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

секретар судового засідання Мавродій Г.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1 - дов.№ 691/02.02.01-22/02.06/14/18 від 11.04.2018,

за участю представника відповідача - ОСОБА_2 - довіреність б/н від 06.03.18.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Миколаївської міської ради, 54001, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 20

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Абали НК» , 54055, м.Миколаїв, проспект Леніна (Центральний), 101; 54025, АДРЕСА_1

про: - зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Абали НК» знести об'єкт самочинного будівництва;

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Абали НК» повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 300 кв.м., яка розташована за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Дзержинського, поблизу будинку №49/1 шляхом підписання акту прийому - передачі земельної ділянки.

18.12.2017 Миколаївська міська рада звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Абали НК» в якому просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог вх. №1928/18 від 12.02.2017):

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Абали НК» знести об'єкт самочинного будівництва;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Абали НК» повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 300 кв.м., яка розташована за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Дзержинського, поблизу будинку №49/1 шляхом підписання акту прийому - передачі земельної ділянки.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається зокрема на ст. 16, 376, 391, 406, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 98, 102, 152 Земельного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Позов обґрунтовує тим, що на підставі рішення Миколаївської міської ради від 23.12.2011 № 12/25, між Миколаївською міською радою та ТОВ Абали НК було укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту від 07.06.2012 № 99 відносно земельної ділянки площею 300 кв.м по вул. Дзержинського, поблизу будинку № 49/1 у місті Миколаєві для розміщення групи поряд розташованих тимчасових об'єктів для розміщення об'єктів громадського харчування у кількості 10 шт., кожний площею 30 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності. Строк дії вказаного договору продовжувався. Відповідно до договору про зміни від 29.05.2015 №99 С/3-15 строк встановлення особистого строкового сервітуту подовжено до 07.06.2016. Відповідно до пункту 2.2 розділу 2 Договору, п.п.2.1.50 п.2.1 розділу 2 Порядку, договір припинив свою дію 07.06.2016 в зв'язку з закінчення строку, на який його було укладено, оскільки лист ТОВ Абали НК від 17.05.2016 про продовження строку дії Договору (зареєстрований у канцелярії виконавчого комітету Миколаївської міської ради 24.05.2016 за вх. № 6397/020201-18/03/16), надійшов з порушенням встановленого пунктом 2.2 розділу 2 Договору строку. Відповідачу було запропоновано у строк до 08.06.2016 звільнити передану йому земельну ділянку від розміщених на ній об'єктів та привести її у стан, не гірший порівняно з тим, в якому вона була до їх розміщення, як це передбачено пунктом 5.1 розділу 5 Договору.

Також, позивач зазначає, що пунктами 1.1, 4.1 Договору передбачено, що особистий строковий сервітут встановлюється відносно земельної ділянки для розміщення групи поряд розташованих тимчасових об'єктів для розміщення об'єктів громадського харчування у кількості 10 шт., кожний площею 30 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності. Однак, на названій земельній ділянці площею 300 кв.м. фактично розташований об'єкт нерухомості, а саме піцерія Челентано . Відповідачем усупереч вимог договору про встановлення особистого строкового сервітуту та чинної містобудівної документації, самовільно, за відсутності будь-яких дозвільних документів, на вказаній земельній ділянці побудовано капітальний об'єкт нерухомості.

Враховуючи викладене, оскільки земельна ділянка площею 300 кв.м по вул. Дзержинського, поблизу будинку № 4.9/1 у місті Миколаєві, щодо якої договором від 07.06.2012 №99 встановлено особистий строковий сервітут, не надавалася відповідачеві для здійснення будь-яких будівельних робіт, то вона підлягає поверненню належному власнику - Миколаївській міській раді, а самовільно побудований об'єкт нерухомості - знесенню.

Відповідач у наданому відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог. Щодо припинення дії Договору №99 від 07.06.2012 вказує, що з 07.06.2016 питання продовження строку дії вказаного договору знаходиться в роботі, що підтверджується листом начальника управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради №02-18/1893 від 10.08.2016. На даний час позивач не повідомляв ТОВ Абали НК щодо результату розгляду даного питання. Крім того, ТОВ Абали НК 31.05.2016 оплатило плату за вищевказаним договором в розмірі 74 403, 73 грн.

Також, відповідач вказує, що ТОВ Абали НК жодного самочинного будівництва нерухомого майна не проводило, в тому числі й у м.Миколаєві, біля будинку №49/1 по вул. Дзержинського, тому й відповідно не має ніякого відношення до заявленої позовної вимоги щодо знесення самочинного будівництва. Посилаючись на ч.1,3, ч.8 п.4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №439/2011 від 08.04.2011 зазначає, що органи ДАБІ, в рамках своїх повноважень, відповідно до наявних в матеріалах справи доказах не встановили наявність самочинного будівництва біля будинку №49/1 по вул. Дзержинського в м.Миколаєві.

20.03.2018 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що доводи відповідача щодо неприпинення договору № 99 від 07.06.2012 є безпідставними, оскільки позивач листом від 06.06.2016 повідомив відповідача про закінчення договірних відносин між сторонами та про необхідність звільнення та повернення земельної ділянки на підставі п.п. 5.1, 7.4, 9.8 Договору № 99 від 07.06.2012. Договір про зміни між сторонами не укладався. Посилаючись на ч.1 ст.376 ЦК України вказує, що управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради виявлено, що на наданій відповідачу земельній ділянці збудовано капітальній об'єкт. Таким чином, збудована двоповерхова будівля є самочинним будівництвом, адже земельна ділянка, на якій вона розташовується, не відводилась для цієї мети. Враховуючи те, що відповідачем не повідомлялось про факт використання наданої йому під особистий строковий сервітут земельної ділянки третіми особами, вважаємо, що самочинне будівництво здійснено саме відповідачем.

Відповідач у наданому додатку до відзиву, вказує, що враховуючи що відповідач звертався 24.05.2016 до позивача з заявою щодо поновлення строку дії договору сервітуту листом від 17.05.2016 та користується нею до теперішнього часу, а також відсутність в місячний термін заперечень власника щодо поновлення договору сервітуту вказаний договір сервітуту є поновленим, а відтак немає підстав в задоволені вимоги щодо повернення земельної ділянки.

Ухвалою суду від 22.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Миколаївської міської ради №12/25 від 23.12.2011 Про розміщення тимчасових об'єктів (груп розташованих поряд тимчасових об'єктів) для провадження підприємницької діяльності та укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту вирішено:

Пунктом 1 зазначеного рішення дозволено розміщення тимчасових об'єктів (груп розташованих поряд тимчасових об'єктів) для провадження підприємницької діяльності: ТОВ Абали НК для розміщення групи розташованих поряд тимчасових об'єктів для розміщення об'єктів громадського харчування у кількості 10 шт. (кожен площею 30 кв.м) за адресою: м. Миколаїв, вул. Дзержинського, поблизу будинку № 49/1.

Пунктом 2 зазначеного рішення зобов'язано протягом двох місяців з дати прийняття цього рішення звернутись до управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради щодо укладання договору про встановлення особистого строкового сервітуту строком на п'ять років: ТОВ Абали НК щодо земельної ділянки площею 300 кв.м за адресою: м. Миколаїв, вул. Дзержинського, поблизу будинку № 49/1 (а.с.10).

07 червня 2012 року між Миколаївською міською радою (власник) та ТОВ Абали НК (сервітуарій) було укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту №99 (далі - Договір), відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 Миколаївська міська рада встановлює особистий строковий сервітут відносно земельної ділянки площею 300 кв.м по вул. Дзержинського, поблизу будинку №49/1/Центральний район/ в інтересах сервітуарія, для розміщення групи поряд розташованих тимчасових об'єктів для розміщення об'єктів громадського харчування у кількості 10 шт., кожний площею 30 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності (а.с.11-12).

Відповідно до п.2.1 Договору, договором встановлюється особистий строковий сервітут строком на 1 рік з дати реєстрації цього договору (до 07.06.2013).

Строк дії Договору продовжувався на підставі заяв відповідача, відповідно до договорів про зміни від 01.07.2013 № 99/1-13, від 01.07.2014 № 99 С/2-14 та від 29.05.2015 № 99 С/3-15 (а.с.17-20).

Так, відповідно до Договору про зміни від 29.05.2015 № 99 С/3-15 строк встановлення особистого строкового сервітуту подовжено до 07.06.2016 (п.1.1 Договору про внесення змін).

Таким чином, сторони погодили, що особистий сервітут за Договором № 99 від 07.06.2012 встановлено до 07.06.2016.

Пунктом 2.2 Договору (в редакції Договору про зміни від 29.05.2015 № 99 С/3-15) визначено, що Сервітуарій має переважне право поновлення договору на той же термін протягом 3 років без відповідного рішення міської ради. Для цього Сервітуарій зобов'язаний за один місяць до закінчення строку дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту (до 07.05.2016) письмово звернутися до управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради для подовження строку його дії на наступний рік.

У разі відсутності в управлінні земельних ресурсів заперечень від підрозділів міської ради проти подовження строку сервітуту дія договору про встановлення особистого строкового сервітуту подовжується на один рік шляхом укладення додаткової угоди (договору про зміни). При цьому додаткова угода (договір про зміни) набуде чинності після здійснення Сервітуарієм плати за наступний рік протягом 10 днів з дати її підписання.

Після закінчення п'яти років з моменту укладання договору про встановлення особистого строкового сервітуту (07.06.2017) підставою для подовження строку дії договору буде відповідне рішення міської ради , у зв'язку з цим Сервітуарій зобов'язаний не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору звернутися письмово до міської ради з клопотанням щодо подовження його строку.

У разі порушення строку звернення до управління земельних ресурсів (або до міської ради) з питання подовження (поновлення) цього договору або нездійснення плати у термін, визначений договором, його дія припиняється з дати закінчення строку дії договору, на який його було укладено, наслідком чого буде звільнення земельної ділянки від тимчасових об'єктів.

У разі закінчення строку дії договору, його припинення або розірвання, сервітуарій зобов'язаний звільнити земельну ділянку від тимчасових об'єктів та привести її у стан, не гірший порівняно з тим, в якому вона була до розміщення тимчасових об'єктів (п.5.1 Договору).

Згідно п.7.4 Договору, сервітуарій зобов'язаний, зокрема:

- розмістити групу тимчасових об'єктів, відповідно до паспортів;

- звернутись з клопотанням щодо подовження строку дії у порядку, встановленому пунктом 2.2 розділу 2 договору;

- у разі відмови сервітуарія від подовження строку дії договору припинити використання, демонтувати тимчасові об'єкти до закінчення строку дії договору, привести земельну ділянку у стан, придатний для використання за призначенням та письмово повідомити про е власника;

- у разі не подовження власником строку дії договору сервітуарій зобов'язаний демонтувати тимчасові об'єкти та привести земельну ділянку у стан, придатний для використання за призначенням без відшкодування міською радою втрат замовника, у тому числі вартості майна;

- у разі зміни адреси, місця проживання або телефону у 10 - денний термін з дня зміни повідомити про це управління земельних ресурсів міської ради.

У пункті 9.2 Договору передбачили, дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У разі припинення, розірвання цього договору або неподовження строку його дії Сервітуарій зобов'язаний демонтувати тимчасові об'єкти та повернути Власнику земельну ділянку на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання Сервітуарієм обов'язку щодо демонтування тимчасових об'єктів та умов повернення земельної ділянки Сервітуарій зобов'язаний відшкодувати Власнику завдані збитки (п.9.8 Договору).

Договір підписаний обома сторонами та зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів про встановлення особистого строкового сервітуту вчинено запис від 07.06.2012 за № 99.

Миколаївською міською радою, на підставі рішення від 23.12.2011 за № 12/25, передано, ТОВ Абали НК прийнято земельну ділянку, відносно якої встановлено особистий строковий сервітут для розміщення групи розташованих поряд тимчасових об'єктів загальною кількістю 10 шт. (кожний площею 30 кв.м.) по вул. Дзержинського, поблизу будинку №49/1, що підтверджується Актом приймання-передачі земельної ділянки відносно якої встановлено особистий сервітут від 07.06.2012 (а.с.13).

У зв'язку із закінченням строку дії договору 07.06.2016 року та бажанням поновити договір про встановлення особистого строкового сервітуту від 07.06.2012 №99 сервітуарій ТОВ Абали НК 17.05.2016 звернувся до заступника міського голови із заявою про продовження строку дії договору на наступний рік шляхом укладення договору про зміни. Лист від 17.05.2016 отримано Миколаївським міськвиконкомо 24.05.2016 за вх. №6397/626201-18/09/16 (а.с.22).

Як вбачається з інформації від 27.05.2016 №17-2771 наданої Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради, за результатами розгляду заяви ТОВ Абали НК та керуючись Законом України Про регулювання містобудівної діяльності та враховуючи не цільове використання земельної ділянки площею 300 кв.м., Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради вважає недоцільним продовження терміну дії правових документів на землекористування для розміщення групи тимчасових споруд біля будинку по вул. 3 Слобідська, 49/1 (а.с.23).

Листом за вих. №6597/020201-18/14/16 від 06.06.2016 Миколаївська міська рада повідомили ТОВ Абали НК , що оскільки звернення про подовження строку дії договору надійшло до міської ради лише 24.05.2016 Договір припиняє свою дію 07.06.2016 у зв'язку із закінчення строку, на який його було укладено. Також, просить в строк до 08.06.2016 повернути земельну ділянку площею 300 кв.м. по вул. Дзержинського, поблизу будинку №49/1/Центральний район/ щодо якої було встановлено особистий строковий сервітут за договором від 07.06.2012 №99, звільнити земельну ділянку від об'єктів та привести її у стан, не гірший порівняно з тим, в якому вона була до розміщення об'єктів (а.с.26).

Не зважаючи на наведене вище, відповідач вимог, зазначених у листі міської ради не виконав, займану ділянку від об'єктів не звільнив, у попередній стан не привів та міській раді не повернув.

З огляду на наведене, Миколаївська міська рада звернулась до суду з даним позовом до ТОВ Абали НК про зобов'язання знести об'єкт самочинного будівництва та зобов'язання повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 300 кв.м., яка розташована за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Дзержинського, поблизу будинку №49/1 шляхом підписання акту прийому - передачі земельної ділянки.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 395 ЦК України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Згідно з ч.1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 статті 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Статтею 98 ЗК України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

У відповідності до ст.100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадку, зокрема, закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут (ч.1 ст.102 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Разом з цим, механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Миколаєва регламентовано рішенням Миколаївської міської ради від 14.02.2013 № 25/19 Про внесення змін та доповнень до рішення Миколаївської міської ради від 26.01.12 № 14/16 Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Миколаєва (далі - Порядок).

Відповідно до п.п. 2.1.27 п. 2.1 розділу 2 Порядку за один місяць до закінчення строку дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту замовник звертається до управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради для подовження строку дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту на наступний рік. Строк дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту подовжується на один рік шляхом укладання договору про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту без відповідного рішення міської ради після здійснення плати за наступний рік протягом 3 днів після його підписання.

Після закінчення п'яти років з моменту укладання договору про встановлення особистого строкового сервітуту подовження строку дії договору відбувається у порядку, визначеному п. 2.1.33, на підставі рішення Миколаївської міської ради. Вказане кореспондується з ч. 3 п.2.2 Договору.

Системний аналіз вищевказаних норм законодавства та умов п.2.2 Договору (в редакції Договору про зміни №99 С/3-15 від 29.05.2015) дозволяє дійти висновку про припинення дії укладеного між сторонами договору у зв'язку із закінченням строку його дії, оскільки відповідач повинен був письмово звернутись до управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради за один місяць до закінчення дії договору (до 07.05.2016), як встановлено вище відповідач звернувся до міської ради з листом від 17.05.2016, який зареєстровано у миколаївському міськвиконкому 24.05.2016 на вх. №6397/020201-18/09/16, тобто відповідач звернувся до міської ради з порушенням встановленого пунктом 2.2 Договору (в редакції Договору про зміни №99 С/3-15 від 29.05.2015) строку.

Оскільки з моменту укладення договору №99 від 07.06.2012 минуло п'ять років, то подовження строку дії договору відбувається на підставі рішення Миколаївської міської ради. Станом на день розгляду справи Миколаївською міською радою не прийнято жодного рішення щодо продовження дії Договору про встановлення особистого строкового сервітуту №99 від 07.06.2012 та Договір про зміни не укладався, що підтверджено представниками сторін у судовому засіданні.

Як зазначалось вище, у п.9.2 Договору сторони погодили, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. А згідно з п.2.1 Договору (в редакції Договору про зміни №99 С/3-15 від 29.05.2015) строковий сервітут встановлюється строком до 07.06.2016. Отже, договір № 99 від 07.06.2012 є таким, що припинив свою дію 07.06.2016, у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Суд не досліджував питання сплати відповідачем плати за договором, оскільки останнє не стосується предмету даного спору (міська рада, відмовляючи відповідачу у продовженні дії договору, не посилалась на обставину несплати відповідачем плати, передбаченої п.3.2 договору).

У пункті 5.1 Договору сторони передбачили обов'язок у разі закінчення строку дії договору, його припинення або розірвання, сервітуарій зобов'язаний звільнити земельну ділянку від тимчасових об'єктів та привести її у стан, не гірший порівняно з тим, в якому вона була до розміщення тимчасових об'єктів.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Абали НК» повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 300 кв.м., яка розташована за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Дзержинського, поблизу будинку №49/1 шляхом підписання акту прийому - передачі земельної ділянки.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Абали НК» знести об'єкт самочинного будівництва суд зазначає наступне.

Позивач в позовній заяві зазначив, що на земельній ділянці площею 300 кв.м. по вул. 3 Слобідська (Дзержинського), поблизу будинку №49/1 у місті Миколаєві розташований об'єкт нерухомості - піцерія Челентано (інформаційний лист від 27.05.2016 №17-2771).

Як на підтвердження того, об'єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом позивач посилається на інформацію Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 13.12.2017 №17-5653, в якій зазначено, що за адресою вул. 3 Слобідська (Дзержинського), поблизу будинку №49/1 у місті Миколаєві містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки управлінням містобудування та архітектури не надавалось (а.с.25).

Також посилається на інформацію від 22.12.2017 №1014-7909-17 надану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, в якій вказано, що у 2015 році Управлінням було встановлено факт подання замовником будівництва ТОВ Абали НК недостовірних даних, наведених у зареєстрованій за № МК 083142450421 від 02.09.2014 декларації про початок виконання будівельних робіт на об'єкті Будівля громадського харчування по вул. Дзержинського, поблизу ж/б № 49/1 в м. Миколаєві (а.с.83).

Відповідно до положень містобудівного законодавства наказом Управління від 21.04.2015 № 44 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт №МК 083142450421 від 02.09.2014 (об'єкт будівництва - Будівля громадського харчування по вул. Дзержинського, поблизу ж/б №49/1 в м. Миколаєві ) (а.с.131).

Позивач стверджує, що відповідачем усупереч умов договору про встановлення строкового сервітуту та чинної містобудівної документації, самовільно, за відсутності будь-яких дозвільних документів, на вказаній вище земельній ділянці самовільно побудовано капітальний об'єкт нерухомості, який підлягає знесенню.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання знести об'єкт самочинного будівництва не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Виходячи зі змісту частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництво є будівництво за наявності хоч одного з елементів:

- будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, тобто цільове призначення земельної ділянки, наданої у власність або користування (оренду), прямо не передбачає зведення (будівництво) певного об'єкту нерухомості;

- будівництво без належного дозволу, тобто без дозволу на виконання будівельних робіт та дозволу на будівництво або без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів будівництва, які належать до I - III категорій складності, чи дозволу на виконання будівельних робіт щодо об'єктів будівництва, які належать до IV і V категорій складності (з 12.03.2011 - дня набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності");

- будівництво без належно затвердженого проекту, тобто без архітектурного проекту на будівництво, розробленого, погодженого і затвердженого в порядку, передбаченому Законом України "Про архітектурну діяльність". Стаття 1 Закону України "Про архітектурну діяльність" визначає поняття проекту. Проект - це документація для будівництва об'єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об'єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил;

- будівництво з істотними порушеннями будівельних норм і правил, тобто зведення об'єкту нерухомості з суттєвим відхиленням від установлених державних будівельних норм, регіональних і місцевих правил забудови. Стаття 16 Закону України "Про основи містобудування" визначає поняття будівельних норм, державних стандартів, норм і правил. Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та як найкращих умов життєдіяльності людини. Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об'єктів містобудування розробляються і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом. Істотність порушення при будівництві об'єкту нерухомості будівельних норм та правил є ознакою самочинного будівництва, однак істотність таких порушень - це оціночне поняття, встановлення якого потребує спеціальних знань у галузі будівництва.

Для правильного вирішення спору суду слід з'ясувати природу спірних правовідносин відповідно до підстав поданого позову, встановити наявність чи відсутність ознак самочинності згідно з приписами законодавства, наявність чи відсутність у зв'язку з цим порушених прав власника земельної ділянки, що підлягають судовому захисту.

Збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності (п.22 Постанови №6 від 30.03.2012).

Відповідно до ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до ч.1 та 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №439/2011 від 08.04.2011, Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт, перепланування та реконструкції (дообладнання) житлового фонду, будівель громадського призначення, елементів упорядження територій для задоволення потреб осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення.

Відповідач у відзиві та в судових засіданнях зазначає, що жодних дій щодо самочинного будівництва нерухомого майна за адресою: м. Миколаїв, вул. Дзержинського, поблизу будинку №49/1 не вчиняв.

Згідно зі ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач не надав до суду належних, достовірних та достатніх доказів в підтвердження обставин про зобов'язання відповідача знести самовільно побудовану споруду з підстав, передбачених ст.376 ЦК України, та встановлення порушення саме з боку відповідача законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме не надав доказів: - що спірна споруда є самочинно збудованим нерухомим майном; - зведена саме відповідачем; - про вжиття заходів до реагування та притягнення відповідача до відповідальності (винесення припису).

Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку про відсутність належних доказів та правових підстав для зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Абали НК» знести об'єкт самочинного будівництва, що знаходиться за адресою м. Миколаїв, вул. Дзержинського, поблизу будинку №49/1, у зв'язку із не доведенням позивачем, що вказана споруда є саме самочинно збудованим нерухомим майном та не доведено що саме відповідач побудував нерухомий об'єкт.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 191, 195, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Абали НК» (54055, м.Миколаїв, проспект Леніна (Центральний), 101; 54025, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37757982) повернути Миколаївській міській раді (54001, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573) земельну ділянку площею 300 кв.м., яка розташована за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Дзержинського, поблизу будинку №49/1 шляхом підписання акту прийому - передачі земельної ділянки.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариста з обмеженою відповідальністю «Абали НК» (54055, м.Миколаїв, проспект Леніна (Центральний), 101; 54025, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37757982) на користь Миколаївської міської раді (54001, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573) 1600,00 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 17.04.2018, повний текст рішення складено 26.04.2018.

Суддя Н.О. Семенчук