Рішення

від 17.04.2018 по справі 819/2204/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2204/17

17 квітня 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання Заблоцька І.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову і виступає на стороні відповідача Релігійна громада "Парафія Святого Архідиякона Степана" с. Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату про визнання дискримінаційним, протиправним та скасування розпорядження Тернопільської обласної державної адміністрації від 27.06.2017 року № 370-од "Про статут релігійної організації УПЦ КП села Котюжини Збаразького району у новій редакції",

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 ( надалі позива, ОСОБА_4.) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації ( надалі відповідач, ТОДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову і виступає на стороні відповідача Релігійна громада "Парафія Святого Архідиякона Степана" с. Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату (надалі третя особа, релігійна громада) про визнання дискримінаційним, протиправним та скасування розпорядження Тернопільської обласної державної адміністрації від 27.06.2017 року № 370-од " Про статут релігійної організації УПЦ КП села Котюжини Збаразького району у новій редакції".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, при цьому пояснив, що ОСОБА_4 в даному випадку заявив позов у своїх власних інтересах, так як він є настоятелем Релігійної громади " Парафія Святого Архідиякона Степана" с. Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви, а також в інтересах 96 осіб - парафіян, які доручили йому представляти їх інтереси у цьому спорі у відповідності до протоколу парафіяльних зборів. По суті спору пояснив, що оскаржуване розпорядження ТОДА є дискимінаційним, оскільки не забезпечує рівність прав двох релігійних громад с.Котюжини Збаразького району Тернопільської області, а також тому що позивач не був присутній при винесенні даного розпорядження, а ТОДА проігнорувала письмові заяви, які їй направлялись ним особисто в інтересах Релігійної громади " Парафія Святого Архідиякона Степана" с. Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату. Вважає, що розпорядження ТОДА від 27.06.2017 року № 3700од прийняте з порушенням ст. ст. 9, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 2, 5, 6, 7 Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні , ч. 5 ст.5, ст.7, ч.1 ст.12, ч.4, 5 ст.16 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , Статуту УПЦ, Статуту про управління УПЦ, а тому вважає вказане розпорядження протиправним і таким, що підлягає до скасування.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні в повному обсязі. Вказав, що оскаржуване розпорядження прийняте у відповідності до вимог Закону України Про свободу совісті та релігійні організації з дотриманням ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.1 ст. 35 Конституції України та на підставі повноважень, які надані ТОДА Законом України Про місцеві державні адміністрації від 09.04.1999 року № 586-ХІХ в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення. Просить врахувати рішення Європейського суду з прав людини від 14.06.2007 року у справі Свято-Михайлівська Парафія проти України . Також вказав, що ТОДА в даному випадку виступає лише реєструючим органом, який при прийнятті рішення перевіряє та вивчає лише ту інформацію, яка міститься в поданій релігійною громадою заяві та статуті.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснив, що Релігійна громада "Парафія Святого Архідиякона Степана" с. Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату та Релігійна громада " Парафія Святого Архідиякона Степана" с. Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви є однією і тією ж юридичною особою ( мають одинаковий ідентифікаційний код - 21161061 та місцезнаходження с. Котюжини вул. Сільська, 24), 30.06.2017 року було змінено назву даної юридичної особи та канонічне підпорядкування, а не поділ релігійної громади. Просить врахувати, що релігійна громада" Парафія Святого Архідиякона Степана" с. Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви не є стороною у справі

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступних підстав.

У розумінні ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Крім цього, згідно зі статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Велика палата Європейського Суду з прав людини підтвердила право релігійних організацій на самоврядування. Таке рішення Суд постановив 14 вересня у справі Нагі проти Угорщини (Nagy v. Hungary), чим підтвердив принцип церковної автономії. Велика палата ЄСПЛ захистила право церков на "церковні суди та дисципліну служителів церкви".

Судом встановлено, що 30 березня 2017 року в Тернопільську обласну державну адміністрацію із заявою про реєстрацію статуту звернулося десять парафіян релігійної громади Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви. Разом із заявою було подано проект статуту, протокол загальних (парафіяльних) зборів №3 від 19 березня 2017 року. З даного Протоколу вбачається, що на зборах релігійна громада Української православної церкви вирішила поміняти канонічне підпорядкування та перейти в Українську православну церкву Київського патріархату та зареєструвати статут громади в новій редакції.

Розпорядженням Голови Тернопільської обласної державної адміністрації №370-од від 27 червня 2017 року, у зв'язку із переходом релігійної громади Української православної церкви під юрисдикцію Української православної церкви Київського патріархату, зареєстровано Статут релігійної організації Парафія Святого архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату , зареєстрований рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів від 25 серпня 1991 року №212, у редакції згідно з додатком.

У відповідності до п.1.1 вказаного Статуту, Релігійна організація Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату в канонічних і організаційних питаннях підлегла Тернопільській єпархії Української православної церкви Київського патріархату. Парафія являється правонаступником релігійної громади з наданням їх всіх попередніх прав і обов'язків, зареєстрованої рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради 25 серпня 1991 року№212.

Поряд з цим, Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації звернулося з листом від 10 квітня 2017 року №01-218/01-12 до Збаразької районної державної адміністрації з прохання надати вмотивований висновок щодо реєстрації статут релігійної організації Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату.

Збаразька районна державна адміністрація листом від 24 квітня 2017 року №01-730/01-17 повідомила відповідне управління, що вивчивши релігійну ситуацію у селі Котюжини Збаразького району, підтверджує свою позицію яка визначає право релігійної громади на вільну зміну конфесійної підлеглості і на перехід релігійної громади під юрисдикцію Української православної церкви Київського патріархату та не заперечує щодо реєстрації змін і доповнень до статуту релігійної громади УПЦ села Котюжини.

Згідно рішення виконавчого комітету Великовікнинської сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 08 травня 2017 року №36, орган місцевого самоврядування відзначив право більшої частини релігійної громади Української православної церкви на вільну зміну конфесійної приналежності та перехід під юрисдикцію Української православної церкви Київського патріархату та не заперечував щодо реєстрації статуту релігійної громади у новій редакції

Правовідносини, пов'язані із свободою совісті та діяльністю релігійних організацій регулюються Законом України Про свободу совісті та релігійні організації та іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до нього та Конституції України.

У відповідності до ст.3 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Статтею 7 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації передбачено, що релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Згідно ст.8 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

У відповідності до ст.12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях. Статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про: 1) вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження; 2) місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об'єднання; 3) майновий стан релігійної організації; 4) права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів; 5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації; 6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації.

Статут (положення) може містити й інші відомості, пов'язані з особливостями діяльності даної релігійної організації. Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству. Документи, які визначають віросповідну діяльність, вирішують інші внутрішні питання релігійної організації, не підлягають реєстрації в державних органах.

Згідно ст.14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам. У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний термін. Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень). У разі необхідності в розгляді питання про реєстрацію статуту (положення) можуть брати участь з дорадчим голосом представники релігійної організації.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів, як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію і є необхідним в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, уповноваженими особами релігійної організації Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату подано до Тернопільської обласної державної адміністрації повний та вичерпний перелік документів, що визначений чинним законодавством України для реєстрації Статуту релігійної організації у новій редакції, що дає виключні підстави для реєстрації такого статуту.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Чинним законодавством України на обласні державні адміністрації покладено обов'язок із реєстрації статутів релігійних організацій, а також змін і доповнень до них. Така реєстрація здійснюється шляхом видачі головою обласної державної адміністрації розпорядження відповідно до ч.1 ст.6 та ч.1 ст.41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Згідно ч.1 ст.14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" для реєстрації статуту релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відтак, в даному випадку, Тернопільська обласна державна адміністрація виступає лише реєструючим органом, який при прийнятті рішення керується виключно зазначеними нормами Закону і перевіряє та вивчає лише ту інформацію, яка міститься в поданій релігійною громадою заявою по суті. Тернопільська обласна державна адміністрація, на думку суду, не повинна і не вивчає компетенцію осіб, які подають документи для реєстрації статуту релігійної громади, протокол чи списки членів громади, правомірність проведення загальних зборів громади, з огляду на те, що це внутрішня справа громади, а держава в межах Закону України Про свободу совісті та релігійні організації не втручається в діяльність релігійних організацій.

Саме на загальних зборах віруючих громадян вирішуються питання, пов'язані з діяльністю релігійної організації як юридичної особи, яка користується правами і несе обов'язки відповідно до законодавства і статуту.

Разом з тим, статтею 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Статтею 37 Закону України Про місцеві державні адміністрації передбачено, що місцеві державні адміністрації взаємодіють з політичними партіями, громадськими, релігійними організаціями, професійними спілками та їх об'єднаннями, організаціями роботодавців та їх об'єднаннями для забезпечення прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, екологічних, соціальних, економічних, культурних та інших інтересів з урахуванням загальнодержавних і місцевих інтересів, сприяють виконанню статутних завдань та забезпечують додержання законних прав таких об'єднань громадян.

Забезпечення виконання та додержання законодавства про свободу совісті, світогляду, віросповідання та релігійні організації здійснюють у межах компетенції центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері релігії, інші центральні органи виконавчої влади, органи прокуратури, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Зокрема, у розумінні ст.30 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, забезпечує проведення державної політики щодо релігій і церкви шляхом:здійснення реєстрації статутів (положень) релігійних організацій, зазначених у частині другій статті 14 цього Закону, а також змін і доповнень до них.

Рішенням Європейського Суду з прав людини від 14 червня 2007 року у справі Свято-Михайлівська Парафія проти України (заява №77703/01), у якому суд вказав, що право на свободу віросповідання виключає будь-які повноваження держави оцінювати легітимність способу вираження релігійних поглядів. Право віруючих на свободу віросповідання, яке включає право кожного сповідувати релігію разом з іншими, передбачає очікування, що віруючі матимуть змогу вільно об'єднуватися без жодного свавільного втручання з боку держави. Будь-які повноваження держави оцінювати легітимність релігійних поглядів є несумісними з її обов'язком, визначеним у практиці Суду бути нейтральною та безсторонньою.

Суд приймає до уваги посилання сторони позивача на практику Європейського Суду з прав людини (справи Священий синод Болгарської православної церкви (Митрополит Інокентій) та інші проти Болгарії за заявою№ 412/03 та 35677/04 до ЄСПЛ від 22.01.2009 ролу; Серіф проти Греції за Заявою № 38178/97 до ЄСПЛ від 14.03.2003 року; Хасан та Чауш проти Болгарії за Заявою № 30985/96 до ЄСПЛ від 26.10.2000 року; Бессарабська митрополія проти Молдови за заявою № 45701/99 до ЄСПЛ від 13 грудня 2001 року; Верховна священна рада Союзу мусульман Болгарії проти Болгарії за заявою № 39023/97 до ЄСПЛ від 16.12.2004 року, оскільки: В рамках системи, яка регулює питання отримання статусу юридичної особи, держави повинні виконувати свої обов'язки, забезпечуючи щоб національне законодавство надавало релігійним громадам, які дотримуються певних переконань, можливість самим вирішувати питання щодо власного керівництва, внутрішніх правил, сутнісного змісту своїх переконань, структури громади та методів призначення священослужителів тощо .

З огляду на зазначене вище, суд не приймає до уваги заяву о.О.Кантицького від 08 лютого 2017 року про вжиття заходів щодо недопущення релігійного конфлікту, а також заяву о.О.Кантицького від 11.02.2017 року з проханням не приймати рішення про перереєстрацію (реєстрацію статуту в новій редакції) релігійної громади Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви на Українську православну церкву Київського патріархату, оскільки такі заяви не можуть мати правових наслідків для реєстрації Статуту релігійної громади в новій редакції.

Суд також не приймає до уваги Розпорядження Голови Тернопільської обласної державної адміністрації №164 від 25 березня 2010 року, яким зареєстрований Статут релігійної громади Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви, зареєстрований Рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів №212 від 25.08.1991 року, а також Статут у попередній редакції, оскільки вони не мають правових наслідків для здійснення реєстрації (перереєстрації) Статуту релігійної громади у новій редакції.

В той же час, підстави та випадки відмови в реєстрації статуту (положення) релігійної організації наведені у ст. 15 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", відповідно до якої у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству. Рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

З аналізу зазначеної вище норми слід дійти висновку, що відмова у реєстрації статуту релігійної організації, відповідно й змін і доповнень до нього, можлива виключно у таких випадках: статут такої релігійної організації суперечить чинному законодавству або діяльність релігійної організації суперечить чинному законодавству. В даному випадку, на думку суду відмова відповідача в реєстрації Статуту (реєстрації в новій редакції) була б невиправданим втручанням держави (органу державної влади) у внутрішню діяльність релігійної громади. Суд зазначає, що члени громади користуються своїм правом на внесення змін у статут шляхом викладення його у новій редакції.

Разом з тим, судом не здобуто, а позивачем не наведено, що Статут або діяльність релігійної громади Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Україснької православної церкви Київського патріархату суперечить чинному законодавству України.

З огляду на те, що вказані документи не містять інформацію, що спростовує чи підтверджує правомірність статуту чи діяльності релігійної організації, суд не приймає до уваги Протокол № 5 від 09.04.2017 року парафіяльних зборів Релігійної громади Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної церкви, Протокол №1 від 07.02.2017 року парафіяльних зборів релігійної громади Парафія Святого Архідиякона Степан села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви, Протокол №2 від 11.02.2017 року парафіяльних зборів релігійної громади Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви, Протокол №3 від 21.02.2017 року парафіяльних зборів Релігійної громади Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної церкви.

Крім того, згідно наявних в матеріалах справи витягів, виписок з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, припинення юридичної особи - релігійної громади Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної церкви не зареєстроване. Доказів про те, що утворювалися нові юридичні особи чи припинялися діючі, сторонами не надавались. Таким чином жодного позбавлення статусу чи правосуб'єктності юридичної особи не відбувалося, а тому не відбувся поділ, чи припинення юридичної особи.

При цьому, позивачем ОСОБА_4 не наведено обґрунтованих тверджень та не підтверджено належними та допустимими доказами, що порушені його власні інтереси як фізичної особи, яка звертається до суду, захист яких є завданням адміністративного судочинства у розумінні ст.2 КАС України.

Поряд з цим, суд приймає до уваги, що ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2017 року, ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 20 грудня 2017 року також встановлено, що релігійна громада Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії УПЦ не має статусу юридичної особи, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань записів про вказану релігійну громаду не знайдено.

Окрім того, з довідки №2329 від 04.12.2017 року, виданої Виконкомом Великовікнинської сільської ради Збаразького району вбачається, що, з урахуванням фактичної ситуації, в селі Котюжини діє дві релігійні громади: УПЦ без статусу юридичної особи з настоятелем ОСОБА_4 та УПЦ КП з настоятелем ОСОБА_7, як юридична особа з 27.06.2017 року.

В матеріалах справи також містяться такі документи, як заява о.О.Кантицького від 13.02.2017 року про відсутність прийнятого рішення релігійної громади про зміну канонічної підпорядкованості, доповнення до даної заяви від 15.02.1017 року заява о.О.Кантицького від 03.03.2017 року щодо роз'яснення представникам релігійної громади УПЦ с.Котюжини повідомити про відповідальність за розпалювання релігійної ворожнечі та захоплення розгляду даної заяви, заяву о.О.Кантицького від 20.03.2017 року (релігійна громада УЦ с.Котюжини не зверталася до Тернопільської ОДА із заявою про перереєстрацію статуту, клопотання о.О.Кантицького від 09 квітня 2017 року щодо неприйняття розпорядження про внесення змін до статуту релігійної громади УПЦ с.Котюжини, повідомлення о.О.Кантицького від 24.04.2017 року про врахування інформації та недопущення дискримінації, однак суд не приймає їх до уваги, оскільки спірні правовідносини охоплюють питання щодо правомірності реєстрації Статуту релігійної організації в новій редакції та винесення відповідного розпорядження щодо цього.

З цих же мотивів судом не приймаються до уваги матеріали кримінальних провадження №12017210090000139 та № 12017210090000125, які об'єднані в одне за №12017210090000056.

Тому, суд не заперечуючи права релігійної громади на вільний вибір конфесійної належності та права на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості, дійшов висновку про законність та обґрунтованість оспорюваного розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації №370-од від 27.06.2017 року.

У розумінні п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України, всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації. Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються (ч.ч. 1,2 ст.6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні"). Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб (ч.3 ст.6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні"). Таким чином, дискримінацією є відповідні обмеження прав та свобод осіб, які створюють перешкоди у їх реалізації.

У даному випадку судом не встановлено, а позивачем не наведено та не підтверджено належними та допустимими доказами наявність дискримінаційних ознак у розпорядженні голови Тернопільської ОДА № 370-од від 27.06.2017 року. Натомість, члени релігійної громади скористались своїм законним правом на вільну зміну канонічної юрисдикції, що передбачала вихід громадян з Української православної церкву та перехід в Українську православну церкву Київського патріархату.

Крім того, суд зазначає, що ст. 5 КАС України містить вичерпний перелік шляхів захисту порушених, на думку позивача, його прав, свобод або законних інтересів, однак обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання дискримінаційним розпорядження голови Тернопільської ОДА № 370-од від 27.06.2017 року у даній статті відсутній.

Також суд зазначає, що розпорядження голови Тернопільської ОДА № 370-од від 27.06.2017 року не є актом індивідуальної дії у розумінні п. 19 ч.1 ст.4 КАС України, оскільки стосується інтересів невизначеного кола осіб, а не фізичної особи ОСОБА_8, чи настоятеля ОСОБА_8

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1, 2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до задоволенні не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову і виступає на стороні відповідача Релігійна громада " Парафія Святого Архідиякона Степана" с. Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату про визнання дискримінаційним, протиправним та скасування розпорядження Тернопільської обласної державної адміністрації від 27.06.2017 року № 370-од " Про статут релігійної організації УПЦ КП села Котюжини Збаразького району у новій редакції" - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 квітня 2018 року.

Головуючий суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.