Постанова

від 28.08.2018 по справі 819/2204/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4198/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Рибачука А.І., Хобор Р.Б.

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року, ухвалене суддею Дерех Н.В., 16:47:34 год, м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 27 квітня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача - Релігійна громада Парафія Святого Архідиякона Степана с. Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату про визнання дискримінаційним, протиправним та скасування розпорядження,-

В С Т А Н О В И В:

13.12.2017 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача - Релігійна громада Парафія Святого Архідиякона Степана с. Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату, в якому просить визнати дискримінаційним, протиправним та скасувати розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 27.06.2017р. № 370-од Про статут релігійної організації УПЦ КП села Котюжини Збаразького району у новій редакції .

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що уповноваженими особами релігійної організації Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату подано до Тернопільської обласної державної адміністрації повний та вичерпний перелік документів, що визначений чинним законодавством України для реєстрації Статуту релігійної організації у новій редакції, що дає виключні підстави для реєстрації такого статуту.

Суд першої інстанції вказує на те, що в даному випадку, Тернопільська обласна державна адміністрація виступає лише реєструючим органом, який при прийнятті рішення керується виключно зазначеними нормами Закону і перевіряє та вивчає лише ту інформацію, яка міститься в поданій релігійною громадою заявою по суті. Тернопільська обласна державна адміністрація не повинна і не вивчає компетенцію осіб, які подають документи для реєстрації статуту релігійної громади, протокол чи списки членів громади, правомірність проведення загальних зборів громади, з огляду на те, що це внутрішня справа громади, а держава в межах Закону України Про свободу совісті та релігійні організації не втручається в діяльність релігійних організацій. Саме на загальних зборах віруючих громадян вирішуються питання, пов'язані з діяльністю релігійної організації як юридичної особи, яка користується правами і несе обов'язки відповідно до законодавства і статуту.

Разом з тим, позивачем не доведено, що Статут або діяльність релігійної громади Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату суперечить чинному законодавству України.

При цьому, позивачем ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих тверджень та не підтверджено належними та допустимими доказами, що порушені його власні інтереси як фізичної особи, яка звертається до суду, захист яких є завданням адміністративного судочинства, у розумінні ст.2 КАС України.

Суд першої інстанції, не заперечуючи права релігійної громади на вільний вибір конфесійної належності та права на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості, дійшов висновку про законність та обґрунтованість оспорюваного розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації

Також, суд першої інстанції зазначає, що вказане розпорядження не є актом індивідуальної дії у розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України, оскільки стосується інтересів невизначеного кола осіб.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з'ясуваванням обставини, що мають значення для справи, визнаннням встановленими обставини, що мають значення для справи, які насправді недоведені відповідачем, не відповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норми матеріального права та порушенням норм процесуального права, ОСОБА_1 оскаржив його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт стверджує, що суд першої інстанції не розглянув позов з підстав, які були наведені позивачем, не навів аргументів та мотивів, які б спростовували заявлені підстави позову. Водночас, суд першої інстанції розглянув справу в супереч ч.2 ст.77 КАС України, оскільки у даному випадку обов'язок доказування протиправності рішення ОДА поклав на позивача, що суперечить положенням КАС та принципу верховенства права. В порушення КАС України суду першої інстанції зробив висновки, які є двозначними (суперечливими), оскільки прямо суперечать прийнятому рішенню. Також, суд першої інстанції не взяв до уваги практику Європейського суду, оскільки ст.9 Конвенції гарантує право змінювати віросповідання тим членам громади, які не згідні з канонами даної релігійної громади, зміна віросповідання відбувається шляхом виходу цієї громади. Тобто, ті члени, які вийшли з громади, можуть утворити нову громаду або увійти до складу іншої громади, яка їм до вподоби, однак не мають права перереєстровувати статут тієї громади, з якої вони вийшли.

Апелянт зазначає, що протягом 1991- січня 2017року в селі Котюжини діяла одна релігійна громада УПЦ (код ЄДРПОУ 21161061), що підтверджується Статутом УПЦ, витягом з ЄДРЮО та ФОП та не заперечується сторонами у справі. В лютому 2017 в селі Котюжини відбувся поділ УПЦ, що підтверджується висновком службового розслідування ГУНПУ в Тернопільській області. З лютого 2017 по червень в селі Котюжини діяли дві громади: перша - УПЦ зі статусом юридичної особи, яка була утворена в 1991р. на підставі рішення Тернопільської обласної ради від 25.09.1991р. №212, друга - УПЦ КП без статусу юридичної особи, яка була утворена в лютому 2017р., що підтверджується листами ОДА та довідкою сільською ради №387. З червня 2017 року по даний час в селі Котюжини продовжують свою діяльність дві громади: перша - УПЦ без статусу юридичної особи, яка була утворена в 1991р. та перереєстрована розпорядженням ОДА від 27.06.17р. №370-од, що підтверджується довідкою сільради №2329, друга - УПЦ КП зі статусом юридичної особи, яка була утворена в лютому 2017р., та набула статусу юридичної особи на підставі розпорядження ОДА від 27.06.17р. №370-од про перереєстрацію статуту УПЦ, що видно із заяви представників УПЦ КП та підтверджується спірним розпорядженням. 07, 11, 21 лютого 2017р., 09 квітня 2017р. УПЦ проводила парафіяльні збори, на яких виступила проти переходу в УПЦ КП та проти внесення змін до статуту УПЦ, що підтверджується протоколом №1 від 07.02.2017р., протокол №2 від 11.02.2017р., протокол №3 від 21.02.2017р., протоколом № 5 від 09.04.2017р. Суд першої інстанції не звернув уваги, що 19.03.2017р. ні члени УПЦ, ні настоятель УПЦ ОСОБА_1 збори не скликали та не проводили, інтересів громади ОСОБА_1 не представляв та документів (протоколу №3) не підписував.

Крім того, апелянт звертає увагу, що протягом лютого-червня 2017 року УПЦ систематично направляла звернення (заяви, скарги) до ОДА про вжиття заходів щодо недопустимості перереєстрації статуту діючої релігійної організації УПЦ в іншу конфесію -УПЦ КП. У зазначених зверненнях УПЦ наголошувала, що в селі відбувся поділ громади УПЦ, у зв'язку із чим частина жителів села утворила нову громаду - УПЦ КП. Діюча громада УПЦ не проводила зборів релігійної громади УПЦ 19 березня 2017 року. На підтвердження викладеного у зазначених заявах, до звернень долучалися протоколи релігійної громади УПЦ та витяги з ЄРДР про відкриття кримінального провадження за фактами підробки протоколів УПЦ від 11 лютого та 19 березня 2017 року. ОДА належним чином зазначених звернень не розглянула та не врахувала при прийнятті оскаржуваного розпорядження ОДА від 27.06.17р. №370-од.

Апелянт вказує на те, що він не заперечує, щоб особи, які вийшли зі складу зареєстрували статут УПЦ КП, водночас він проти перереєстрації статуту УПЦ особами, що змінили своє віросповідання, оскільки та частина громади УПЦ (97 осіб), яка залишилася в складі канонічної УПЦ, змін до статуту УПЦ не приймала.

Також, апелянт зазначає, що відповідачем було порушено такі інтереси позивача та УПЦ: право на свободу сповідування релігії у спосіб, який визначений Статутом УПЦ, Статуту про управління УПЦ та канонами УПЦ; реалізація своїх духовних потреб в культовій споруді, яку позивач використовував до перереєстрації статуту УПЦ, зокрема вільне відправлення богослужіння у культовій споруді УПЦ; свобода дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів в порядку визначеному канонами УПЦ, Статутом УПЦ, Статуту про управління УПЦ; гарантія щодо дотримання процедури внесення змін до статуту релігійної громади архієреєм УПЦ; гарантія щодо заборони втручатися в діяльність релігійної громади УПЦ збоку УПЦКП; гарантія рівних прав усіх віросповідань; гарантія мати права та обов'язки, самостійно їх здійснювати, тобто володіти правосуб'єктністю (правоздатністю та дієздатністю) в особі релігійної організації УПЦ, настоятелем, якої є позивач; право релігійної громади УПЦ, настоятелем якої є позивач, мати власний статут та були юридичною особою; гарантія, яка передбачає, що зміна органів управління (керівника) релігійної організації УПЦ визначається власними настановами даної релігійних організацій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав:

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.3 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Згідно ст.8 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межа релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

У відповідності до ст.12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організаці статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях. Статут (положення) релігійної організа повинен містити відомості про: 1) вид релігійної організації, її віросповідну приналежність^ місцезнаходження; 2) місце релігійної організації в організаційній структурі релігійне об'єднання; 3) майновий стан релігійної організації; 4) права релігійної організації заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створеї навчальних закладів; 5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігії організації; 6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльне релігійної організації.

Статтею 14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації встановлено, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігії організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам. У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державв адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів, цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний термін.

Зміни і доповнення до статутів (положень) релігійних організа підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень). У разі необхідності в розгляді питання про реєстрацію статуту (положення) можуть брати участь з дорадчим голосом представники релігійної організації (ч.6 ст.14 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації ).

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 30 березня 2017 року десять парафіян релігійної громади Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви звернулося із заявою в обласну державну адміністрацію про реєстрацію статуту. Разом із заявою було подано проект статуту, протокол загальних (парафіяльних) зборів №3 від 19 березня 2017 року. Із змісту даного Протоколу видно, що на загальних зборах релігійна громада Української православної церкви вирішила змінити канонічне підпорядкування та перейти в Українську православну церкву Київського патріархату та зареєструвати статут громади в новій редакції.

Тобто, уповноваженими особами релігійної організації Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату подано до Тернопільської обласної державної адміністрації повний та вичерпний перелік документів, що визначений чинним законодавством України для реєстрації Статуту релігійної організації у новій редакції, що дає виключні підстави для реєстрації такого статуту.

Розпорядженням Голови Тернопільської обласної державної адміністрації №370-од від 27 червня 2017 року, у зв'язку із переходом релігійної громади Української православної церкви під юрисдикцію Української православної церкви Київського патріархату, зареєстровано Статут релігійної організації Парафія Святого архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату , зареєстрований рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів від 25 серпня 1991 року №212, у редакції згідно з додатком.

У відповідності до п.1.1 вказаного Статуту, Релігійна організація Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату в канонічних і організаційних питаннях підлегла Тернопільській єпархії Української православної церкви Київського патріархату. Парафія являється правонаступником релігійної громади з наданням їх всіх попередніх прав і обов'язків, зареєстрованої рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради 25 серпня 1991 року№212.

Поряд з цим, Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації звернулося з листом від 10 квітня 2017 року №01-218/01-12 до Збаразької районної державної адміністрації з проханням надати вмотивований висновок щодо реєстрації статуту релігійної організації Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату.

Збаразька районна державна адміністрація листом від 24 квітня 2017 року №01-730/01- 17 повідомила відповідне управління, що вивчивши релігійну ситуацію у селі Котюжини Збаразького району, підтверджує свою позицію, яка визначає право релігійної громади на вільну зміну конфесійної підлеглості і на перехід релігійної громади під юрисдикцію Української православної церкви Київського патріархату та не заперечує щодо реєстрації змін і доповнень до статуту релігійної громади УПЦ села Котюжини.

Згідно рішення виконавчого комітету Великовікнинської сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 08 травня 2017 року №36, орган місцевого самоврядування відзначив право більшої частини релігійної громади Української православної церкви на вільну зміну конфесійної приналежності та перехід під юрисдикцію Української православної церкви Київського патріархату та не заперечував щодо реєстрації статуту релігійної громади у новій редакції.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на ту обставину, що ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2017 року, ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 20 грудня 2017 року встановлено, що релігійна громада Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії УПЦ не має статусу юридичної особи, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів про вказану релігійну громаду не знайдено.

Статут про управління Української православної церкви, прийнятий собором УПЦ 25-27 листопада 1990 року не прийнятий на загальних зборах віруючих громадян відповідної релігійної громади, не зареєстрований.

Що стосується покликань позивача на те, що протоколи релігійної громади №2 від 11.02.2017 року та №3 від 19.03.2017 року з приводу вирішення питання про зміну канонічної та релігійної підлеглості релігійної громади шляхом виходу з підпорядкування Тернопільсько-Кременецької єпархії УПЦ та переходу до Тернопільської єпархії УПЦ КП є підробленими і за даними фактами внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, колегія суддів апеляційного адміністративного суду зазначає, що відповідно до повідомлення Збаразького ВП Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області від 20.10.2017 року дане кримінальне провадження закрито 28.09.2017 року у зв'язку з відсутністю кримінальних правопорушень, передбачених статтями 295-1, 179 КК України. Підстави закриття - відсутність складу кримінальних правопорушень.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не заперечуючи права релігійної громади на вільний вибір конфесійної належності та права на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості, оспорюване розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації Про статут релігійної організації УПЦ КП села Котюжини Збаразького району у новій редакції №370-од від 27.06.2017 року є законним та обґрунтованим.

Статтею 5 КАС України (право на звернення до суду та способи судового захисту) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Вимога про визнання дискримінаційним оспорюваного розпорядження ОДА - це неналежний спосіб захисту порушених прав(на думку позивача) та його свобод.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у справі №819/2204/17 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача - Релігійна громада Парафія Святого Архідиякона Степана с. Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату про визнання дискримінаційним, протиправним та скасування розпорядження - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді А. І. Рибачук Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 28.08.2018р.