Постанова

від 09.06.2021 по справі 819/2204/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 819/2204/17

адміністративне провадження № К/9901/62024/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Захарчука Андрія Петровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року (суддя Дерех Н.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року (колегія суддів: Попко Я.С., Рибачук А.І., Хобор Р.В.) у справі № 819/2204/17 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа - Релігійна громада Парафія Святого Архідиякона Степана с. Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату, про визнання дискримінаційним, протиправним та скасування розпорядження,

УСТАНОВИВ:

В грудні 2017 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача - Релігійна громада Парафія Святого Архідиякона Степана с. Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату, в якому просив визнати дискримінаційним, протиправним та скасувати розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 27.06.2017 № 370-од Про статут релігійної організації УПЦ КП села Котюжини Збаразького району у новій редакції .

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з судовими рішеннями позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В касаційній скарзі вказує, що позивач є настоятелем Релігійної громади "Парафія Святого Архідиякона Степана" с. Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви. Зазначає на дискримінаційний характер оскаржуваного розпорядження, оскільки воно не забезпечує рівність прав двох релігійних громад с.Котюжини Збаразького району Тернопільської області. Вважає, що розпорядження ТОДА від 27.06.2017 року № 3700од прийняте з порушенням ст. ст. 9, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 2, 5, 6, 7 Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні , ч. 5 ст.5, ст.7, ч.1 ст.12, ч.4, 5 ст.16 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , Статуту УПЦ, Статуту про управління УПЦ, а тому вважає вказане розпорядження протиправним і таким, що підлягає до скасування.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 30 березня 2017 року десять парафіян релігійної громади Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви звернулося із заявою в обласну державну адміністрацію про реєстрацію статуту. Разом із заявою було подано проект статуту, протокол загальних (парафіяльних) зборів №3 від 19 березня 2017 року. Із змісту даного Протоколу видно, що на загальних зборах релігійна громада Української православної церкви вирішила змінити канонічне підпорядкування та перейти в Українську православну церкву Київського патріархату та зареєструвати статут громади в новій редакції.

Тобто, уповноваженими особами релігійної організації Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату подано до Тернопільської обласної державної адміністрації повний та вичерпний перелік документів, що визначений чинним законодавством України для реєстрації Статуту релігійної організації у новій редакції, що дає виключні підстави для реєстрації такого статуту.

Розпорядженням Голови Тернопільської обласної державної адміністрації №370-од від 27 червня 2017 року, у зв`язку із переходом релігійної громади Української православної церкви під юрисдикцію Української православної церкви Київського патріархату, зареєстровано Статут релігійної організації Парафія Святого архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату , зареєстрований рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради народних депутатів від 25 серпня 1991 року №212, у редакції згідно з додатком.

У відповідності до п.1.1 вказаного Статуту, Релігійна організація Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату в канонічних і організаційних питаннях підлегла Тернопільській єпархії Української православної церкви Київського патріархату. Парафія являється правонаступником релігійної громади з наданням їх всіх попередніх прав і обов`язків, зареєстрованої рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради 25 серпня 1991 року№212.

Поряд з цим, Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації звернулося з листом від 10 квітня 2017 року №01-218/01-12 до Збаразької районної державної адміністрації з проханням надати вмотивований висновок щодо реєстрації статуту релігійної організації Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату.

Збаразька районна державна адміністрація листом від 24 квітня 2017 року №01-730/01- 17 повідомила відповідне управління, що вивчивши релігійну ситуацію у селі Котюжини Збаразького району, підтверджує свою позицію, яка визначає право релігійної громади на вільну зміну конфесійної підлеглості і на перехід релігійної громади під юрисдикцію Української православної церкви Київського патріархату та не заперечує щодо реєстрації змін і доповнень до статуту релігійної громади УПЦ села Котюжини.

Згідно рішення виконавчого комітету Великовікнинської сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 08 травня 2017 року №36, орган місцевого самоврядування відзначив право більшої частини релігійної громади Української православної церкви на вільну зміну конфесійної приналежності та перехід під юрисдикцію Української православної церкви Київського патріархату та не заперечував щодо реєстрації статуту релігійної громади у новій редакції.

Водночас судами встановлено, що релігійна громада Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії УПЦ не має статусу юридичної особи, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів про вказану релігійну громаду не знайдено. Статут про управління Української православної церкви, прийнятий собором УПЦ 25-27 листопада 1990 року не прийнятий на загальних зборах віруючих громадян відповідної релігійної громади, не зареєстрований.

Вважаючи розпорядження облдержадміністрації від 27.06.2017 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що уповноваженими особами релігійної організації Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату подано до Тернопільської обласної державної адміністрації повний та вичерпний перелік документів, що визначений чинним законодавством України для реєстрації Статуту релігійної організації у новій редакції, що дає виключні підстави для реєстрації такого статуту. Відповідач являється лише реєструючим органом, який при прийнятті рішення керується виключно зазначеними нормами Закону і перевіряє та вивчає лише ту інформацію, яка міститься в поданій релігійною громадою заяві по суті. Тернопільська обласна державна адміністрація не повинна і не вивчає компетенцію осіб, які подають документи для реєстрації статуту релігійної громади, протокол чи списки членів громади, правомірність проведення загальних зборів громади, з огляду на те, що це внутрішня справа громади, а держава в межах Закону України Про свободу совісті та релігійні організації не втручається в діяльність релігійних організацій. Саме на загальних зборах віруючих громадян вирішуються питання, пов`язані з діяльністю релігійної організації як юридичної особи, яка користується правами і несе обов`язки відповідно до законодавства і статуту. Разом з тим, позивачем не доведено, що Статут або діяльність релігійної громади Парафія Святого Архідиякона Степана села Котюжини Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату суперечить чинному законодавству України. Також позивачем не наведено обґрунтованих тверджень та не підтверджено належними та допустимими доказами, що порушені його власні інтереси як фізичної особи, яка звертається до суду, захист яких є завданням адміністративного судочинства, у розумінні ст.2 КАС України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визнання предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Фактичною підставою звернення до суду стали протиправне, на думку позивача, розпорядження Голови Рівненської обласної державної адміністрації від 27.06.2017 № 370-од Про статут релігійної організації УПЦ КП села Котюжини Збаразького району у новій редакції .

Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано Законом України Про свободу совісті та релігійні організації від 23.04.1991 №987-ХІІ (далі - Закон №987-ХІІ).

Відповідно до змісту статті 7 Закону №987-ХІІ релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону № 987-ХІІ).

Відповідно до змісту статті 12 Закону №987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону №987-ХІІ для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно з частиною двадцять першою статті 14, частиною другою статті 15 Закону №987-ХІІ перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

Позивач оскаржує до адміністративного суду рішення суб`єкта владних повноважень, посилаючись при цьому на недотримання ним встановленого законом порядку проведення такої реєстрації та неврахування інших обставин по суті.

Однак, з підстав позову вбачається, що незаконність, на думку позивача, реєстрації таких змін пов`язана з тим, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження та при реєстрації змін до статуту не було дотримано норм Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", який визначає певне коло осіб, які можуть скликати парафіяльні збори та порядок внесення змін до статуту, що свідчить про те, що спір у цій справі стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації, а позивач звернувся на захист релігійних прав позивача як учасник релігійної громади, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Відтак, спір, який виник у цій справі, стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.

За змістом позовної заяви, видно, що позов у цій справі подано на захист релігійних прав позивача як настоятеля та учасника релігійної громади.

Тобто правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади. Суд вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону №987-ХІІ.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 у справі №910/8132/19 та від 22.01.2020 у справі № 809/1025/17. Відповідної позиції й дотримується КАС ВС у постановах, зокрема від 26.03.2020 у справі № 460/1549/19, від 20.01.2020 у справі №140/1362/19.

Отже, спір, що виник у даній справі належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Відтак, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Захарчука Андрія Петровича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року скасувати.

Провадження у справі № 819/2204/17 закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до цивільної юрисдикції та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

Л.В. Тацій