Рішення

від 18.04.2018 по справі 920/558/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.04.2018 Справа № 920/558/17

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Заєць С.В.,

судді Соп'яненко О.Ю.,

судді Котельницької В.Л.

при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В.,

розглянувши матеріали справи № 920/558/17

за позовом: Фізичної особи-підприємця Кружкова Василя Івановича,

АДРЕСА_1

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю Володимирське , с. Голубівка, Середино-Будський район, Сумська область

про стягнення 461425,29 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Конорєв В.О.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Володимирське 461425 грн. 29 коп., з яких: 353772 грн. 00 коп. сума основного боргу, 49925 грн. 25 коп. пеня, 8199 грн. 29 коп. 3% річних за невиконання умов Договору на виконання сільськогосподарських робіт № 02-03 від 15.04.2016.

12.07.2017 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що сторонами в 2016 році не був укладений договір № 02-03, тому що сторонами на момент підписання бланку договору не було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору, які передбачені законом для даного виду договору, і тих його істотних умов, що містяться в наданому позивачем бланку договору на виконання сільськогосподарських робіт. Окрім цього, відповідач зазначає, що позивачем в позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а саме, позивачем не зазначено, які саме роботи ним виконувалися для відповідача, за які він вимагає стягнення грошей. Відповідач також вказує те, що позивач, заволодівши примірником підписаного сторонами бланку договору і примірником підписаного сторонами бланку акту таємно та одноосібно і на власний розсуд без згоди відповідача, без врахування внутрішньої волі і волевиявлення керівника відповідача вчинив рукописні дописки в деякі пусті графи вже підписаного сторонами бланку договору щодо деяких суттєвих його умов.

Також, представник відповідача подав заяву про обгрунтування суми судових витрат відповідача на правову допомогу адвоката в сумі 15000 грн.

13.07.2017 позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення по суті позовних вимог, в яких зазначив, що укладаючи договір сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов для договору даного виду; позивач виконав, а відповідач прийняв роботи вартістю 353772,00 грн., відповідно до акту приймання виконаних робіт від 05.09.2016.

13.07.2017 представник позивача подав заяву про виправлення технічної помилки, відповідно до якої просить суд вважати вірним наступний зміст п. 1 прохальної частини позову: " 1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирське" (ідентифікаційний номер 03780151, 41032, Сумська область, Середино-Будський район, с. Голубівка) на користь фізичної особи-підприємця Кружкова Василя Івановича (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) 461425,29 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 353772,00 грн., пеню у розмірі 49925,45 грн., 3% річних у розмірі 8199,29 грн., 49528,08 грн. (інфляційне збільшення боргу)."

22.08.2017 відповідач подав відзив на позовну заяву (додатковий), в якому зазначив, що за час розгляду судом даної господарської справи відповідачем отримані додаткові відомості, які є доказами на підтвердження правової позиції відповідача щодо безпідставності заявлених позивачем позовних вимог, а саме: отримано офіційну відповідь на запит представника відповідача адвоката Конорєва В.О. до державної установи в повноваження якої, між іншим, входить реєстрація сільськогосподарської техніки суб'єктів господарської діяльності агропромислового комплексу виробництва, до яких належить і позивач. Представник відповідача додав до відзиву копію адвокатського запиту і відповідь Головного управління державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Одеській області, зміст якої засвідчує факт відсутності у позивача будь-якої сільськогосподарської техніки, що, на думку відповідача, додатково підтверджує відсутність у позивача навіть можливості для здійснення в 2016р. жнив на землях ТОВ "Володимирське", про виконання яких безпідставно стверджував в судовому засіданні представник позивача. Також, відповідач зазначає, що невиконання позивачем вимог ухвали суду від 13.07.17 щодо надання суду письмових пояснень стосовно обставин складання примірників бланків акту та договору і неприбуття позивача для надання суду особистих пояснень, на переконання відповідача, є додатковим доказом щодо фальшивості наданого позивачем акту та щодо неукладання договору № 02-03, на який посилається позивач.

29.08.2017 судом надіслане повідомлення в порядку ст.. 90 Господарського процесуального кодексу України до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в зв'язку з виявленням у діяльності господарювання порушення законності, що містять ознаки дії, преслідуваної у кримінальному порядку.

12.12.2017 позивачем подано суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, які зареєстровані за позивачем.

Відповідно до п.п.9 ч. 1 ст. 1 Перехідних положень ГПК України, з урахуванням Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-19 від 03.10.2017, який набрав чинності 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинністю цією редакцією Кодексу.

Згідно ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд 11.01.2018 ухвалою постановив, що розглядає дану справу в порядку загального позовного провадження та здійснює розгляд справи із стадії підготовчого провадження і за правилами ГПК України, з урахуванням змін, які набрали чинності 15.12.2017.

30.01.2018 відповідач надав суду відзив, в якому виклав свою позицію щодо предмету спору та просив в задоволенні позову відмовити за його безпідставністю. Окрім цього, зазначив, що оскільки розгляд справи триває і відповідач продовжує нести відповідні судові витрати, які склали 30000 грн.

Представник позивача подав суду письмове клопотання б/н від 20.02.2018, в якому просить суд визнати поважними причини неподачі позивачем у справі № 920/588/17 заяви свідка ОСОБА_3 разом з позовною заявою, долучити до матеріалів справи № 920/558/17 та прийняти до розгляду заяву свідка ОСОБА_3 від 16.02.2018, зареєстрованого у реєстрі за № 711, підпис ОСОБА_3 на якій посвідчено нотаріально.

20.02.2018 ухвалою суду задоволено клопотання позивача про долучення до матеріалів справи заяви свідка та прийняти її до розгляду у справі.

20.02.2018 до господарського суду Сумської області надійшло клопотання відповідача б/н від 20.02.2018 (вх. № 414к від 20.02.2018) про призначення експертизи, відповідно до якого відповідач просить суд призначити технічну експертизу документів щодо того, чи було проведено дописки в наданих суду стороною позивача документах, після їх складання представниками сторін.

Ухвалою суду від 03.04.2018 в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Володимерське б/н від 20.02.2018 (вх. № 414к від 20.02.2018) про призначення технічної експертизи відмовлено.

19.03.2018 через канцелярію господарського суду Сумської області від відповідача надійшла заява про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця Пузанова Віталія Вікторовича.

03.04.2018 ухвалою суду в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю Володимерське б/н від 16.03.2018 (вх. № 599к від 19.03.2018) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача відмовлено.

10.04.2018 представником позивача надано суду клопотання (вх. 3 2845 від 10.04.2018) про розгляд справи без участі позивача та його представника, також зазначає прохання про задоволення позовних вимог.

В судове засідання 18.04.2018 представник позивача не прибув, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 18.04.2018 представник відповідача надав усні пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі та просив в задоволенні позову відмовити.

Оскільки неявка в судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне:

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15.04.2016 року між фізичною особою-підприємцем Кружковим Василем Івановичем в якості виконавця та Товариством з обмеженою відповідальністю Володимирське в якості замовника було укладено договір на виконання сільськогосподарських робіт № 02-03.

На виконання умов договору № 02-03 від 15.04.2016 позивач виконав, а відповідач прийняв, відповідно до акту приймання виконаних робіт від 05.09.2016 року роботи, вартістю 353772 грн. 00 коп., проте відповідач не сплатив за виконані роботи, що стало підставою звернення з позовом до суду.

Відповідач проти позовних вимог заперечує зазначаючи, що сторонами в 2016 році не був укладений договір № 02-03. В свою чергу відповідач підтверджує, що між сторонами були підписано два бланки не заповнених договорів та два бланки актів виконаних робіт, проте на момент підписання бланку договору не було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов договору, які передбачені законом для даного виду договору, і тих його істотних умов, що містяться в наданому позивачем бланку договору на виконання сільськогосподарських робіт. Позивачем таємно та одноосібно, на власний розсуд без згоди відповідача, без врахування внутрішньої волі і волевиявлення керівника відповідача вчинено рукописні дописки в деякі пусті графи вже підписаного сторонами бланку договору щодо деяких суттєвих його умов і лише в своєму примірнику бланку договору, а саме дописки зроблені в графі щодо дати і місця, в графі п.2.1, в графі 4.2, в графі 4.3 так само позивач вчинив і щодо акту приймання виконаних робіт, які ним фактично не виконувалися, а відповідачем не приймалися. Тому відповідач зазначає, що вимоги позивача ґрунтуються на договорі який не вчинено, який не відбувся, як юридичний факт і не став правочином, а тому і відсутні правові підстави для задоволення позову.

В матеріалах справи наявні копії примірників договорів надані як позивачем так і відповідачем. Суд зазначає, що дані документи мають відмінності, зокрема щодо їх заповнення рукописними дописками.

Надаючи юридичну оцінку відносинам між сторонами суд керується наступним:

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг;

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами не досягнуто згоди (ні в заповненому позивачем примірнику договору ні в примірнику відповідача) щодо конкретного виду сільськогосподарських робіт та строку їх виконання. Однак, в бланку вказаного договору, як і в законі передбачено відповідні положення, як такі, що є істотними і підлягають визначенню за умови досягнення відповідної домовленості сторін на момент його підписання. Окрім цього, сторонами не досягнуто домовленості щодо вартості робіт та загальної суми виконаних робіт, оскільки дописки були здійснені позивачем лише в своєму примірнику без погодження з відповідачем, про що може свідчити відсутність означених дописок в примірнику відповідача.

Доводи позивача про фактичне виконання робіт за договором суд оцінює критично, оскільки як основний доказ виконання робіт позивач зазначає акт приймання виконаних робіт від 5 вересня 2016 року. Проте, окрім того, що акти подані позивачем і відповідачем різняться між собою здійсненими з боку позивача в своєму примірнику дописок, з даного акту суд не може достеменно встановити які саме роботи виконувалися, на підставі якого договору чи без договірне надання послуг та в який саме період. Заява свідка ОСОБА_3, надана позивачем до матеріалів справи, підтверджує, що між позивачем та відповідачем відбувались домовленості щодо співпраці з питань ведення сільського господарства, проте, доказів та доводів щодо укладення спірного договору 02-03, а відповідно і його виконання не зазначено та не підтверджено належними доказами. Надані сторонами документи щодо наявності чи відсутності у позивача сільськогосподарської техніки не є належним доказом укладення та виконання договору, може бути лише припущенням.

Суд не може робити висновки на підставі припущень чи ймовірності існування певних фактів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вважає, що сторони при укладанні договору не досягли згоди щодо всіх істотних умов, передбачених законодавством для даного виду договору, зокрема, не визначили вид сільськогосподарських робіт, які належить виконати та не обумовили термін виконання таких робіт, не узгодили суму робіт, у зв'язку з чим договір № 02-03 на виконання сільськогосподарських робіт є неукладеним, і, як наслідок, позовні вимоги про стягнення 461425 грн. 29 коп. заборгованості за виконані роботи (факт виконання робіт належними і достатніми доказами позивачем не підтверджений) такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у разі відмови у задоволенні позовних вимог, суд приймає до уваги заяву відповідача про обґрунтування суми судових витрат відповідача на правову допомогу адвоката.

Відповідач зазначає про понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката, понесені ним в зв'язку зі звернення позивача з позовом до суду по розгляду справи № 920/558/17 у розмірі 30000 грн. і які просить покласти на позивача.

У відповідності до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать в т.ч. витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В справу адвокатом подано договір про надання правової допомоги відповідачу від 09.06.2017, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Конорєва В.О., квитанції до прибуткового касового ордеру № 10 від 09.06.2017, № 12 від 03.07.2017, № 17 від 02.08.2017 на загальну суму 15000 грн. акт приймання - передачі звіту від 07.09.2017, акт приймання - передачі звіту від 16.01.2018.

Беручи до уваги вищезазначене, враховуючи складність справи, предмет спору, заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу у розмірі 30000,00грн. є завищеними.

Суд, згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, вважає обґрунтованими витрати на правову допомогу на підставі Договору про надання правових послуг від 09.06.2017 в розмірі 15000,00грн.

У відповідності до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату правничої допомоги адвоката покладаються на позивача у разі відмови йому у позові.

На підставі викладеного, понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 15000,00 грн. слід покласти на позивача повністю, оскільки у позові відмовлено.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236,237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кружкова Василя Івановича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Володимирське (41032, Сумська область. Середино-Будський район, село Голубівка, код 03780151) судові витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

4. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.04.2018.

Головуючий суддя С.В. Заєць

суддя О.Ю. Соп'яненко

суддя В.Л. Котельницька