Рішення

від 26.04.2018 по справі 923/1089/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року Справа № 923/1089/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. при секретарі судового засідання Борхаленко О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат, договір від 19.10.2017р.

від відповідача-1: ОСОБА_2 - уповн. предст., дов. від 12.12.2017р.

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс", с.Гаврилівка Каланчацького району Херсонської області

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус",с.Бабенківка Друга, Каланчацького району Херсонської області

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОН-ЛАЙН", м.Вінниця

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Латифундист Медіа" Полтавська область, Карлівський район, м.Карлівка

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації

Описова частина рішення: Провадження у справі порушено за позовом ТОВ "Таврида-Плюс" про визнання інформації, поширеної 17.08.2017р. о 12год. 30хв. ТОВ "Агро-Тріус" (відповідач-1) та ТОВ "ОН-ЛАЙН" (відповідач-2) через мережу Інтернет, недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право ТОВ "Таврида-Плюс" на недоторканість ділової репутації та зобов'язання відповідачів спростувати таку інформацію шляхом поширення в мережі Інтернет тексту, запропонованого позивачем.

Позов обґрунтовано твердженням про невідповідність дійсності інформації стосовно ТОВ "Таврида-Плюс", розповсюдженої у мережі Інтернет.

В тексті позовної заяви позивач зазначає, що інформація "В результаті необачних дій працівників господарства "Таврида-Плюс" сусіднє агропідприємство втратило урожай рису ", не відповідає дійсності та є недостовірною.

Позивач стверджує, що доказів того, що позивач будь - яким чином впливав на врожай ТОВ "Агро-Тріус" немає.

За твердженнями позивача, негативна, недостовірна інформація, поширена відповідачами про позивача, порушила право на недоторканість ділової репутації, оскільки створила та принизила оцінку діяльності ТОВ "Таврида-Плюс" з боку громадськості, юридичних осіб та суспільства, ця оцінка перестала бути об'єктивною, поставила під сумнів наявність у ТОВ "Таврида-Плюс" необхідного досвіду господарської діяльності щодо товарного сільськогосподарського виробництва на території Каланчацького району Херсонської області, дотримання товариством моральних та правових норм, створила враження вчинення позивачем неправомірних дій спрямованих на знищення врожаю сусіднього агропідприємства ТОВ "Агро-Тріус".

14.12.2017р. (за вх. № 2/4517/17) від ТОВ "Агро-Тріус" надійшов відзив на позовну заяву ТОВ "Таврида-Плюс", за яким відповідач-1 зазначає, що є неналежним відповідачем по справі, оскільки не є власником веб-сайту на якому була розміщена інформація.

Відповідач-1 вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме ТОВ "Агро-Тріус є автором статті, інформацію в якій просить спростувати позивач, а також те, що ТОВ "Агро-Тріус поширила означену інформацію на веб-сайті в мережі Інтернет.

03.01.2018р. за вх. № 267/18 від ТОВ "ОН-ЛАЙН" надійшов лист, в якому відповідач-2 повідомив, що займається наданням послуг хостингу, реєстрації доменних імен та не займається створенням сайтів, їх адмініструванням та наповненням. Також відповідач-2 вказав, що не є власником сайту та домену на якому було розміщено інформацію заявлену позивачем до спростування.

Ухвалою суду від 11.01.2018р. сторін по справі було повідомлено про набрання чинності з 15.12.2017р. нової редакції ГПК України та зазначено, що справа № 923/1089/17 знаходиться на стадії підготовчого провадження. Цією ж ухвалою учасникам справи було роз'яснено їх можливість на реалізацію процесуальних прав передбачених ГПК України та було встановлено строк для вчинення означених дій.

30.01.2018р. за вх.№98518 від ТОВ "ОН-ЛАЙН" надійшли заперечення на позовну заяву, які з урахуванням положень ч.2 ст.161 ГПК України суд розцінює, як відзив на позовну заяву.

В означеному відзиві відповідач-2 зазначив, що ТОВ "ОН-ЛАЙН" є офіційним реєстратором доменних імен та зареєстрував доменне ім'я superagronom.com власником якого є ТОВ "Латифундист Медіа", яке і є належними відповідачем по справі, а не ТОВ "ОН-ЛАЙН".

09.02.2018р. судом отримано клопотання (вх. № 221/18) позивача про залучення до участі у справі співвідповідача - ТОВ "Латифундист Медіа".

Обґрунтовуючи клопотання, позивач зазначив, що ним отримано відповідь від ТОВ "ОН-ЛАЙН" на адвокатський запит, в якому зазначалося, що товариство є офіційним реєстратором доменних імен. Власником домену - superagronom.com є ТОВ "Латифундист Медіа", за яким здійснена реєстрація вказаного домену на підставі заявки на делегування доменного імені.

Ухвалою суду від 12.03..2018р. на підставі ст.48 ГПК України було задоволено клопотання позивача та до участі у справ було залучено співвідповідача ТОВ "Латифундист Медіа".

Цією ж ухвалою було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 12.04.2018р.

Після судового засідання 12.03.2018р. від відповідача-1 надійшли пояснення про залучення до участі у справі співвідповідача (вх. № 2469/18), клопотання про забезпечення судових витрат (вх. № 2467/18).

Відповідно до довідки складеної робітником відділу канцелярії господарського суду Херсонської області означене клопотання та пояснення представника відповідача-1 не було скріплено електронним цифровим підписом.

Так, відповідно до ч.3 ст.91 ГПК України, учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняних до власноручного підпису відповідно до закону.

Подані відповідачем пояснення та клопотання означеним вимогам не відповідають і залишенні судом без розгляду.

15.03.2018р. за вх. № 2642/18 від представника відповідача-1 надійшли пояснення до клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача.

Відповідач-1 зазначає, що клопотання позивача про залучення у справі співвідповідача не підлягає задоволенню, оскільки на думку ТОВ "Агро-Тріус, відповідачем у даній справі повинен бути власник веб-сайту superagronom.com. За твердженнями відповідача-1, власником доменного імені та веб-сайту можуть бути дві різні особи.

15.03.2018р. від відповідача-1 надійшло клопотання про забезпечення судових витрат (вх. № 2/769/18 від 15.03.2018р.). Відповідач-1, з посиланням на норми ст.125 ГПК України, просив суд забезпечити судові витрати на професійну правничу допомогу шляхом зобов'язання ТОВ "Таврида Плюс" внести на депозитний рахунок грошову суму 74350грн. для забезпечення відшкодування фактичних та майбутніх витрат відповідача-1 на професійну правничу допомогу.

Клопотання мотивоване наступними твердженнями. Відповідач-1 зазначає, що у справах про захист ділової репутації юридичної особи належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи, яких позивач повинен установити та зазначити у позовній заяві.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ТОВ "Агро-Тріус" є автором статті "Обробка посівів пшениці призвела до знищення урожаю рису" або є власником сайту, на якому розміщено інформацію, або саме ним поширено інформацію.

Тому, на думку відповідача-1, він є неналежним відповідачем у справі, позовні вимоги до відповідача-1 ґрунтуються лише на припущеннях позивача; позов містить ознаки завідомо безпідставного.

Ухвалою суду від 05.04.2018р. було відмовлено в клопотанні відповідача-1 про забезпечення судових витрат, оскільки ТОВ "Агро-Тріус" ототожнено поняття підстава позову та не належний відповідач.

Також відповідачем-1 в порушення положень ч.5 ст.125 ГПК України не було надано документального обґрунтування суми витрат на професійну правничу допомогу.

Детально про причини відмови в задоволенні клопотання відповідача-1 по забезпечення судових витрат зазначено в ухвалі суду від 05.04.2018р.

Ухвалою суду від 05.04.2018р. підготовче провадження у справі було закрито, а розгляд справ по суті призначено на 26.04.2018р. на 12:30.

В судовому засіданні 26.04.2018р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 26.04.2018р. заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.

Також перед судовим засіданням 26.04.2018р. за вх.№2/983/18 представником позивача було подано клопотання про доручення доказів.

Означене клопотання було подано без доказів направлення зазначених доказів відповідачам по справі.

Окрім того, представником відповідача -1 до закінчення судових дебатів по справі було зроблено заяву про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у зв'язку з неможливістю до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених ТОВ "Агро - Тріус" судових витрат.

Представник ТОВ "ОН-ЛАЙН" в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв клопотань від нього не надходило. Про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, наявного в матеріалах справи.

Представник ТОВ "Латифундист Медіа" в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Ухвали суду від 12.03.2018р., 05.04.2018р., 18.04.2018р. надсилалася на адресу відповідача-3, яка зазначена в ЄДР, а саме, 39500, Полтавська область, Карлівський район, м.Карлівка, вул.40 років Перемоги,5, що підтверджується реєстрами вихідної кореспонденції та списками згрупованих відправлень листі рекомендованих, наявних в матеріалах справи.

Ухвала суду від 05.04.2018р. про призначення розгляду справи по суті на 26.04.2018р. на 12год.30хв. надсилалася на адресу ТОВ "Латифундист Медіа", що підверджується реєстром вихідної поштової кореспонденції за 10.04.2018р. та списком №441 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, до суду не повернулась.

Окрім того, судом 06.04.2018р. на сторінці господарського суду Херсонської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, було розміщено повідомлення про дату, місце та час судового засідання (т.2, а.с.38-39).

На підставі ст.240 ГПК України в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2017р. о 12год.30хв. у мережі Інтернет, на сайті superagronom.com. було розміщено статтю під заголовком "У Херсонській області, внаслідок десикації посівів пшениці на шести чеках по сусідству було повністю знищено урожай рису. За матеріалами справи відкрито кримінальне провадження".

У даній статті було зазначено наступне, мовою оригіналу: "На шести чеках господарства "АГРО-Тріус" (Каланчацький район Херсонської області) агрономи помітили масову загибель посівів рису. Листя рослин пожовкли і погоріли під дією невідомої хімічної речовини. Коріння не постраждали, тому агрономи прийшли висновку, що отрута потрапила на рис з повітря, повідомляє favoritekherson.со.

Місцеві розповідають, що кілька днів поспіль, з 10 по 15 червня, вранці, над полями господарства неодноразово пролітав літак АН-2 жовто-блакитного кольору.

Як виявилось, у районі є тільки два таких літака і обидва належать інакшому агропідприємству ТОВ "Таврида-ПЛЮС". Це товариство займається вирощуванням пшениці і його поля межують з рисовими чеками "АГРО-Тріус". Встановлено, що в зазначені дні за допомогою авіатехніки господарство проводило дисекацію посівів пшениці.

В результаті необачних дій працівників господарства "Таврида-Плюс" сусіднє агропідприємство втратило урожай рису.

За фактом масового знищення рисових посіві поліція відкрила кримінальне провадження за статтею ч.2 ст.194 КК України - умисне знищення майна в особливо великих розмірах, карається позбавленням волі від трьох до десяти років ."

За твердженнями позивача які містяться в позовній заяві, інформація: "В результаті необачних дій працівників господарства "Таврида-Плюс" сусіднє агропідприємство втратило урожай рису" є недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право ТОВ "Таврида-Плюс" на недоторканість ділової репутації, що в свою чергу стало підставою для звернення до суду за захистом порушених прав.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про наступне.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для захисту ділової репутації та спростування недостовірних відомостей.

Відповідно до частини першої статті 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" передбачено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію" кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами першою та другою статті 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно із статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1) роз'яснено, що, беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на спростування недостовірної інформації відповідно до статті 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до статті 299 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 34 ГК України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 ЦК України.

Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Як зазначено в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 вказано, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

З роздруківки з веб-сайту, наданої позивачем до позовної заяви вбачається розміщення у мережі Інтернет на веб-сайті superagronom.com спірної інформації - статті "У Херсонській області, внаслідок десикації посівів пшениці на шести чеках по сусідству було повністю знищено урожай рису. За матеріалами справи відкрито кримінальне провадження " (http://superagronom.com/news/1866-na-hersonshine-sproba-pidjiviti-pshenitsyu-prisvelo-do-znischennya-urojayu-risu).

Однак, автор спірної статті не вказаний.

Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що електронна (цифрова) інформація - аудіовізуальні твори, музичні твори (з текстом або без тексту), комп'ютерні програми, фонограми, відеограми, програми (передачі) організацій мовлення, що знаходяться в електронній (цифровій) формі, придатній для зчитування і відтворення комп'ютером, які можуть існувати і (або) зберігатися у вигляді одного або декількох файлів (частин файлів), записів у базі даних на зберігаючих пристроях комп'ютерів, серверів тощо у мережі Інтернет, а також програми (передачі) організацій мовлення, що ретранслюються з використанням мережі Інтернет.

Статтею 1 вказаного Закону України "Про інформацію" визначено, що:

- веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об'єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов'язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об'єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо;

- власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу;

- власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею;

- доменне ім'я - ім'я, що використовується для адресації комп'ютерів і ресурсів в Інтернеті.

Разом з тим, кожен комп'ютер при підключенні до Інтернету має свою власну унікальну адресу-число, яке складається з чотирьох байтів (ІР- адреса). Доменна Система Імен влаштована таким чином, що дозволяє призначати декілька доменних імен одній IP-адресі, що дає можливість декільком веб-сайтам функціонувати на одній ІР-адресі.

Згідно з визначеннями, що містяться у статті 1 Закону України "Про телекомунікації", домен - це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовується адміністратором; доменне ім'я - це позначення (словесне, цифрове, словесно-цифрове), яке використовується для ідентифікації діяльності юридичних і фізичних осіб в мережі Інтернет, з будь-якою метою.

Власником сайту є особа, на яку зареєстроване відповідне доменне ім'я. Доменне ім'я, зареєстроване у відповідному домені, використовується для позначення відповідного сайту. Для того, щоб сайт був позначений конкретним доменним ім'ям, спочатку необхідно зареєструвати доменне ім'я у відповідному домені.

Таким чином, виникають правовідносини з реєстрації доменного імені, суб'єктами яких є: реєстрант, реєстратор та адміністратор адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені:

реєстрант - особа, що бажає користуватися та розпоряджатися певним доменним іменем в публічному домені. Це і є особа, якій належить доменне ім'я, а отже і сайт, для позначення якого воно використовується;

реєстратор - суб'єкт господарювання, який надає реєстранту послуги, необхідні для технічного забезпечення делегування і функціонування доменного імені;

адміністратор - адміністратор публічного домену, в якому відбувається делегування.

Під час реєстрації доменного імені реєстрант надає контактну інформацію про себе реєстратору, а, отже, ці дані є в розпорядженні реєстратора та адміністратора. Факт реєстрації доменного імені означає делегування прав на нього реєстранту, який використовує відповідне доменне ім'я для позначення сайту, тобто є власником цього сайту з відповідним доменним ім'ям.

З урахуванням пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 належним підтвердженням того, що певна особа є власником сайту, можуть бути дані, отримані від адміністратора адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені, а також дані, отримані від реєстратора, який на підставі цивільно-правового договору, укладеного з реєстрантом, здійснював реєстрацію відповідного доменного імені.

ТОВ "Таврида-Плюс" в позовній заяві визначено трьох відповідачів - ТОВ "Агро-Тріус", ТОВ "ОН-ЛАЙН", ТОВ "Латифундист Медіа", які на думку позивача порушили його законні права та охоронювані законом інтереси розповсюдивши недостовірну інформацію про позивача.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що ТОВ "ОН-ЛАЙН" (відповідач-2) є належним відповідачем по справі оскільки воно є власником інтернет сайту у мережі Інтернет superagronom.com., яким та на сторінці якого поширено недостовірну інформацію.

Означенні твердження позивача спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідно до інформації наданої ТОВ "ОН-ЛАЙН", останнє є офіційним реєстратором доменних імен.

19.10.2016р. реєстратор отримав заявку (заповнену он-лайн, на сайті що належить реєстратору www.bestname.ua) на делегування доменного імені superagronom.com від ТОВ "Латифундист Медіа" в лиці гр. ОСОБА_3

Після чого реєстратор здійснив реєстрацію даного домену згідно публічної оферти, яка зазначена на сайті за адресою https:// www.bestname.ua//agreement.php.

На підтвердження означених обставин ТОВ "ОН-ЛАЙН" надано платіжне доручення №391350 від 19.10.2016р. (т.1, а.с. 106) про сплату ТОВ "Латифундист Медіа" на рахунок ТОВ "ОН-ЛАЙН" 329грн., у графі "призначення платежу" зазначено, мовою оригіналу: "за продовження домену в зоні соm на 1 рік згідно рах. № СФ-1003271 від 19.10.2016р. - реєстрація домену в зоні соm терміном на 1 рік. "

Також, ТОВ "ОН-ЛАЙН" надало акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-03071 від 19.10.2016р. складений між ТОВ "ОН-ЛАЙН" як виконавцем, та ТОВ "Латифундист Медіа" як замовником, про те, що виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) по рахунку № СФ-1003271 від 19.10.2016р. реєстрація домену зоні соm терміном на 1 рік.

Враховуючи означені докази у їх сукупності ТОВ "ОН-ЛАЙН" є неналежним відповідачем по справі про спростування недостовірної інформації, оскільки позивачем не доведено, що відповідач-2 є автором спірної статті, власником веб-сайту, а також те що ТОВ "ОН-ЛАЙН" розповсюджувало спірну інформацію, а з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ОН-ЛАЙН" є лише реєстратором домену superagronom.com.

Отже , позовні вимоги ТОВ "Таврида-Плюс " до ТОВ "ОН-ЛАЙН" про визнання інформації, поширеної 17.08.2017р. о 12год.30хв. через мережу Інтернет, недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право ТОВ "Таврида-Плюс" на недоторканість ділової репутації та зобов'язання відповідача-2 спростувати таку інформацію шляхом поширення в мережі Інтернет тексту, запропонованого позивачем, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог заявлених ТОВ "Таврида-Плюс" до ТОВ "Агро-Тріус", суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 3, 4 ст.74 ГПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно ч.1 ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 ст.77 встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певним засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не надано доказів того, що ТОВ "Агро-Тріус" є автором статті інформацію в якій просить спростувати позивач та власником веб-сайту на якому розміщена означена інформація.

Припущення позивача про те, що ТОВ "Агро-Тріус" є ініціатором і можливо замовником поширеної недостовірної інформації, не підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, позовні вимоги ТОВ "Таврида-Плюс" заявлені до ТОВ "Агро-Тріус" про визнання інформації, поширеної 17.08.2017р. о 12год.30хв. через мережу Інтернет, недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право ТОВ "Таврида-Плюс" на недоторканість ділової репутації та зобов'язання відповідача-1 спростувати таку інформацію шляхом поширення в мережі Інтернет тексту, запропонованого позивачем, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог заявлених ТОВ "Таврида-Плюс" до ТОВ "Латифундист Медіа" , як власника домену superagronom.com., суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Паеффген проти Німеччини (PAEFFGEN GMBH v. Germany, № 25379/04, 21688/05, 21722/05, 21770/05, ECHR 2007)", вказав на те, що власник доменного імені вправі самостійно визначати способи його використання (розмістити рекламу, сайт про послуги і товари, зробити доступ платним або безкоштовним, здавати доменне ім'я в оренду, продати його). Тому виключне право на використання доменного імені має економічну цінність, а відповідно є правом власності в змісті статті першої Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Як зазначалося вище, у пункті 12 якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Тобто, Верховним Судом України було визначено обставини лише за наявності яких власник веб-сайту є належним відповідачем по справі про спростування недостовірної інформації, а саме: неможливість встановлення автора поширеної інформації та вільний доступ до сайта.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію" у визначенні терміну власник веб-сайту зазначено, за відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу;

Позивачем не надано доказів того, що автора спірної інформації встановити не можливо та докази того, що доступ до сайту superagronom.com є вільним.

Також, для притягнення власника веб-сайту до відповідальності повинно бути доведено першочергове розповсюдження спірної інформації саме на даному веб-сайті.

Означеного позивачем зроблено не було в порушення норм ст. ст.74, 77, 79 ГПК України. Більш того у статті, в якій міститься спірна інформація є посилання на інший Інтернет ресурс, а саме зазначено, мовою оригіналу: "На шести чеках господарства "АГРО-Тріус" (Каланчацький район Херсонської області) агрономи помітили масову загибель посівів рису. Листя рослин пожовкли і погоріли під дією невідомої хімічної речовини. Коріння не постраждали, тому агрономи прийшли висновку, що отрута потрапила на рис з повітря, повідомляє favoritekherson.со. "

Позивачем не надано доказів звернення до ТОВ "Латифундист Медіа" з намаганням дізнатися, хто є власником веб-сайту superagronom.com. та чи вільний доступ до означеного сайту.

Окрім того, з даних наданих ТОВ "ОН-ЛАЙН" про реєстрацію домену superagronom.com. вбачається, що домен реєструвався в зоні на 1 рік.

Позивач не був позбавлений можливості заявити клопотання у порядку 81 ГПК України про витребування доказів у разі неможливості самостійно подати докази необхідні для вирішення справи по суті, але позивач наданим йому правом не скористався.

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права, що ТОВ "Таврида -Плюс" означеного не доведено.

Враховуючи означене, позовні вимоги ТОВ "Таврида-Плюс" заявлені до ТОВ "Латифундист Медіа" про визнання інформації, поширеної 17.08.2017р. о 12год.30хв. через мережу Інтернет, недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право ТОВ "Таврида-Плюс" на недоторканість ділової репутації та зобов'язання відповідача-3 спростувати таку інформацію шляхом поширення в мережі Інтернет тексту, запропонованого позивачем, задоволенню не підлягають .

Окрім того, як зазначалося вище, відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

За таких обставин, однією з підстав для задоволення позову про визнання недостовірною, такою, що не відповідає дійсності та принижує ділову репутацію позивача є доведеність тієї обставини, що поширена інформація порушує особисті немайнові права або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відтак, на позивача, відповідно до вимог ст. 74 ГПК України, покладено обов'язок довести наявність юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про визнання інформації недостовірною та її спростування незалежно від того, чи ним заявлено позовну вимогу про відшкодування збитків, заподіяних таким порушенням юридичній особі.

Водночас, позивач не подав суду належних та допустимих доказів на доведеність настання для нього негативних наслідків у зв'язку з розміщенням спірної інформації, зокрема, щодо того, що оцінка діяльності позивача перестала бути об'єктивною.

ТОВ "Таврида - Плюс" в позовній заяві з приводу негативних наслідків які настали для товариства у зв'язку з розміщенням спірної інформації, не зазначає конкретних порушень та негативних наслідків, а загалом зазначає яке враження на думку позивача означення інформація, залишила у фізичних та юридичних осіб.

Отже, факти, підтверджені письмовими доказами, які б доводили, що згадані вище публікація мотивовані цілеспрямованими діями з метою принизити ділову репутацію позивача, в матеріалах справи - відсутні.

Суд не бере до уваги в якості доказу по справі подану позивачем в судовому засіданні 26.04.2018р. статистичну звітність ТОВ "Агро-Тріус".

Так, відповідно до ч.11 ст.80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Позивачем не надано доказів направлення статистичної звітності ТОВ "Агро-Тріус" відповідачу-2 (ТОВ "ОН-ЛАЙН") та відповідачу-3 (ТОВ "Латифунлдист Медіа"), також не зазначено про наявність таких доказів у відповідачів-2 та 3, а обсяг поданих позивачем доказів не є надмірним та вони не є публічно доступними.

Враховуючи, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності сторін, а учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків передбаченим ГПК України, і враховуючи не обізнаність відповідача -2 та 3 в поданих позивачем доказах на стадії розгляду справи по суті, суд не розглядає подані позивачем докази 26.04.2018р. без доказів направлення їх відповідачу 2 і 3.

З огляду на положення статті 2 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог статті 74 ГПК України обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме ТОВ "Агро-Тріус", ТОВ "ОН-ЛАЙН", ТОВ "Латифундист Медіа" з урахуванням належності обраного способу судового захисту. Як зазначалося вище, зокрема, при зверненні з позовом про спростування недостовірної інформації до певної особи позивач повинен довести, що відповідна інформація поширена саме відповідачем.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про недоведеність сукупності обставин, що входять до юридичного складу правопорушення, а відтак і відсутність підстав для задоволення позову в даній справі в повному обсязі.

Як зазначалося в описовій частині рішення ТОВ "Агро - Тріус" до закінчення судових дебатів по справі було зроблено заяву про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у зв'язку з неможливістю до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених ТОВ "Агро-Тріус" судових витрат.

Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до пунктів 3 та 4 додатку №1 від 02.03.2018р. договору №01-02/18 від 01.02.2018р. про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ "Агро-Тріус" (клієнт) та адвокатом ОСОБА_4, клієнт сплачує адвокату частину гонорару в розмірі 30000грн. не пізніше 15 днів з дня підписання цього договору. Решта гонорару підлягає сплаті в продовж 15 днів з набрання чинності рішенням суду в справі № 923/1084/17.

Враховуючи означене, суд визнає поважними причини не можливості подати ТОВ "Агро-Тріус" до закінчення судових дебатів докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє заяву ТОВ "Агро-Тріус" та призначає судове засідання для вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України у зв'язку з відмовою в позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 221, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 14 травня 2018 року на 15год. 00хв. за адресою: м.Херсон, вул. Театральна, 18, зал судових засідань № 2 (третій поверх).

3. Встановити ТОВ "Агро-Тріус" строк до 10 травня 2018 року для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 27.04.2018р.

Суддя Н.А. Павленко