Постанова

від 14.06.2018 по справі 923/1089/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/1089/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів : Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю:

від ТОВ Агро-Тріус - ОСОБА_1, ордер № 052347 від 14.06.2018;

від ТОВ Таврида-Плюс - ОСОБА_2, ордер № 004005 від 01.03.2018;

Інші представники сторін в судове засідання не з'явилися.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Таврида-Плюс

на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.04.2018 та додаткове рішення від 14.05.2018

суддя - Павленко Н.А.

час та місце ухвалення: 13:26:20, м. Херсон

по справі № 923/1089/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Таврида-Плюс

до відповідачів:

1 Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Тріус

2. Товариства з обмеженою відповідальністю ОН-ЛАЙН

3. Товариства з обмеженою відповідальністю Латифундист Медіа

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю Таврида-Плюс (Далі - ТОВ Таврида-Плюс ) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про визнання інформації, поширеної 17.08.2017 о 12 год. 30 хв. ТОВ Агро-Тріус (відповідач-1) та ТОВ ОН-ЛАЙН (відповідач-2) через мережу Інтернет, недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право ТОВ Таврида-Плюс на недоторканість ділової репутації та зобов'язання відповідачів спростувати таку інформацію шляхом поширення в мережі Інтернет тексту, запропонованого позивачем.

Позов обґрунтовано твердженням про невідповідність дійсності інформації стосовно ТОВ Таврида-Плюс , розповсюдженої у мережі Інтернет.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 12.03.2018 на підставі ст.48 ГПК України залучено до участі у справі співвідповідача ТОВ Латифундист Медіа .

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.04.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.05.2018 з рахуванням ухвали від 24.05.2018 про виправлення описки, вимоги ТОВ Агро -Тріус про стягнення з ТОВ Таврида-Плюс витрат на професійну правничу допомогу по справі № 923/1089/17 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Таврида-Плюс на користь ТОВ Агро-Тріус 5000 грн . судових витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ Таврида-Плюс звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 26.04.2018 у справі № 923/1089/17 та додаткове рішення від 14.05.2018,здійснити розгляд справи по суті і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ Таврида-Плюс в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

ТОВ Таврида-Плюс вважає, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване судове рішення, належним чином не дослідив та не надав належної правової оцінки обставинам, якими позивач обґрунтував свої вимоги.

Скаржник зазначає, що поширена інформація про ТОВ Таврида-Плюс , а саме В результаті необачних дій працівників господарства Таврида-Плюс сусіднє агропідприємство втратило урожай рису , не відповідає дійсності та є недостовірною, крім того доказів того, що позивач будь - яким чином впливав на врожай ТОВ Агро-Тріус немає.

Негативна, недостовірна інформація, поширена відповідачами про ТОВ Таврида-Плюс , порушила право на недоторканість ділової репутації, оскільки створила та принизила оцінку діяльності ТОВ "Таврида-Плюс" з боку громадськості, юридичних осіб та суспільства, ця оцінка перестала бути об'єктивною, поставила під сумнів наявність у ТОВ "Таврида-Плюс" необхідного досвіду господарської діяльності щодо товарного сільськогосподарського виробництва на території Каланчацького району Херсонської області, дотримання товариством моральних та правових норм, створила враження вчинення позивачем неправомірних дій спрямованих на знищення врожаю сусіднього агропідприємства ТОВ Агро-Тріус .

Також не погоджується з доводами суду першої інстанції стосовно того, що позивачем не надано доказів того, що доступ до сайту superagronom.com є вільним.

ТОВ Таврида-Плюс вважає, що ТОВ Агро-Тріус не надав належних доказів на підтвердження витрат у розмірі 5000 грн., оскільки адвокат ОСОБА_1 отримав свідоцтво адвоката лише 09.01.2018, уклав договір з відповідачем 01.02.2018, коли розгляд справи закінчувався, не був присутній після 01.02.2018 ні на одному судовому засіданні у даній справі, надав докази, що ним підготовлено лише клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції та здійснив розрахунок попередніх судових витрат по справі, на думку скаржника вказаний об'єм послуг дорівнює 1000 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 923/1089/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Таврида-Плюс на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.04.2018 та додаткове рішення від 14.05.2018.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 призначено справу № 923/1089/17 до розгляду на 14.06.2018 о 10:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні 14.06.2018 надав пояснення по суті спору, підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 26.04.2018 та додаткове рішення від 14.05.2018.

Представник ТОВ Агро-Тріос в судовому засіданні 14.06.2018 надав відзив на апеляційну скаргу, клопотання про відшкодування судових витрат та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду Херсонської області від 26.04.2018 та додаткове рішення від 14.05.2018 залишити без змін.

Інші представники сторін в судове засідання не з'явилися.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 17.08.2017 о 12 год.30хв. у мережі Інтернет, на сайті superagronom.com. було розміщено статтю під заголовком У Херсонській області, внаслідок десикації посівів пшениці на шести чеках по сусідству було повністю знищено урожай рису. За матеріалами справи відкрито кримінальне провадження".

У даній статті було зазначено наступне, мовою оригіналу: На шести чеках господарства АГРО-Тріус (Каланчацький район Херсонської області) агрономи помітили масову загибель посівів рису. Листя рослин пожовкли і погоріли під дією невідомої хімічної речовини. Коріння не постраждали, тому агрономи прийшли висновку, що отрута потрапила на рис з повітря, повідомляє favoritekherson.со.

Місцеві розповідають, що кілька днів поспіль, з 10 по 15 червня, вранці, над полями господарства неодноразово пролітав літак АН-2 жовто-блакитного кольору.

Як виявилось, у районі є тільки два таких літака і обидва належать інакшому агропідприємству ТОВ Таврида-ПЛЮС . Це товариство займається вирощуванням пшениці і його поля межують з рисовими чеками АГРО-Тріус . Встановлено, що в зазначені дні за допомогою авіатехніки господарство проводило дисекацію посівів пшениці.

В результаті необачних дій працівників господарства Таврида-Плюс сусіднє агропідприємство втратило урожай рису.

За фактом масового знищення рисових посіві поліція відкрила кримінальне провадження за статтею ч.2 ст.194 КК України - умисне знищення майна в особливо великих розмірах, карається позбавленням волі від трьох до десяти років ."

За твердженнями позивача які містяться в позовній заяві, інформація: В результаті необачних дій працівників господарства Таврида-Плюс сусіднє агропідприємство втратило урожай рису є недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право ТОВ Таврида-Плюс на недоторканість ділової репутації, що в свою чергу стало підставою для звернення до суду за захистом порушених прав.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для захисту ділової репутації та спростування недостовірних відомостей.

ТОВ Таврида-Плюс в позовній заяві визначено трьох відповідачів - ТОВ Агро-Тріус , ТОВ ОН-ЛАЙН , ТОВ Латифундист Медіа , які на думку позивача порушили його законні права та охоронювані законом інтереси розповсюдивши недостовірну інформацію про позивача.

Відповідно до частини першої статті 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Згідно із статтею 1 Закону України Про інформацію під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України Про інформацію передбачено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Відповідно до статті 5 Закону України Про інформацію кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами першою та другою статті 7 Закону України Про інформацію визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно із статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на спростування недостовірної інформації відповідно до статті 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до статті 299 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 34 ГК України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 ЦК України.

Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Так, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Судом першої інстанції встановлено факт поширення спірної інформації - статті У Херсонській області, внаслідок десикації посівів пшениці на шести чеках по сусідству було повністю знищено урожай рису. За матеріалами справи відкрито кримінальне провадження (http://superagronom.com/news/1866-na-hersonshine-sproba-pidjiviti-pshenitsyu-prisvelo-do-znischennya-urojayu-risu).

Місцевим судом було встановлено, що автор спірної статті не вказаний.

Колегією суддів встановлено, що позивачем не було надано суду належних і допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, які були чинні на дату подання позову, а також ст.ст. 74, 76, 77, 79 ГПК України в чинній редакції на підтвердження того, що саме відповідач - ТОВ Агро-Тріус , є автором спірного інформаційного матеріалу (або авторами є його посадові чи службові особи при виконанні посадових (службових) обов'язків) або того, що ТОВ Он-Лайн є власником сайту на якому поширено спірну інформацію, а також, не довів факт, що внаслідок поширення інформації ТОВ Латифундист Медіа було порушено особисті майнові права позивача.

Так, статтею 1 Закону України Про авторське право і суміжні права визначено, що електронна (цифрова) інформація - аудіовізуальні твори, музичні твори (з текстом або без тексту), комп'ютерні програми, фонограми, відеограми, програми (передачі) організацій мовлення, що знаходяться в електронній (цифровій) формі, придатній для зчитування і відтворення комп'ютером, які можуть існувати і (або) зберігатися у вигляді одного або декількох файлів (частин файлів), записів у базі даних на зберігаючих пристроях комп'ютерів, серверів тощо у мережі Інтернет, а також програми (передачі) організацій мовлення, що ретранслюються з використанням мережі Інтернет.

Разом з тим, кожен комп'ютер при підключенні до Інтернету має свою власну унікальну адресу-число, яке складається з чотирьох байтів (ІР- адреса). Оскільки запам'ятовування десятків чи навіть сотень знаків є важким і недоцільним, для спрощення у користуванні було вирішено ввести спеціальні назви - домени та доменні ім'я. Доменна Система Імен влаштована таким чином, що дозволяє призначати декілька доменних імен одній IP-адресі, що дає можливість декільком веб-сайтам функціонувати на одній ІР-адресі.

Згідно з визначеннями, що містяться у статті 1 Закону України Про телекомунікації , домен - це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовується адміністратором; доменне ім'я - це позначення (словесне, цифрове, словесно-цифрове), яке використовується для ідентифікації діяльності юридичних і фізичних осіб в мережі Інтернет, з будь-якою метою.

У Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади, затвердженого наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25.11.2002 року № 327/225, міститься визначення, згідно з яким веб-сайт - це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет.

Відповідно до зазначеного особа, яка володіє сайтом, має ІР-адресу (число, яке складається з чотирьох байтів), проте сайт має свою назву - http://stopcor.org/, при цьому доменним ім'ям є "stopcor.org", а доменами - "stopcor ", "org". Тобто для позначення певного сайту використовується доменне ім'я, яке створюється за допомогою доменів різних рівнів.

Власником сайту є особа, на яку зареєстроване відповідне доменне ім'я. Доменне ім'я, зареєстроване у відповідному домені, використовується для позначення відповідного сайту. Для того, щоб сайт був позначений конкретним доменним ім'ям, спочатку необхідно зареєструвати доменне ім'я у відповідному домені.

Таким чином, виникають правовідносини з реєстрації доменного імені, суб'єктами яких є: реєстрант, реєстратор та адміністратор адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені:

реєстрант - особа, що бажає користуватися та розпоряджатися певним доменним іменем в публічному домені. Це і є особа, якій належить доменне ім'я, а отже і сайт, для позначення якого воно використовується;

реєстратор - суб'єкт господарювання, який надає реєстранту послуги, необхідні для технічного забезпечення делегування і функціонування доменного імені;

адміністратор - адміністратор публічного домену, в якому відбувається делегування.

Під час реєстрації доменного імені реєстрант надає контактну інформацію про себе реєстратору, а, отже, ці дані є в розпорядженні реєстратора та адміністратора. Факт реєстрації доменного імені означає делегування прав на нього реєстранту, який використовує відповідне доменне ім'я для позначення сайту, тобто є власником цього сайту з відповідним доменним ім'ям.

З урахуванням пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 належним підтвердженням того, що певна особа є власником сайту, можуть бути дані, отримані від адміністратора адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені, а також дані, отримані від реєстратора, який на підставі цивільно-правового договору, укладеного з реєстрантом, здійснював реєстрацію відповідного доменного імені.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до інформації наданої ТОВ ОН-ЛАЙН , останнє є офіційним реєстратором доменних імен.

19.10.2016 реєстратор отримав заявку (заповнену он-лайн, на сайті що належить реєстратору www.bestname.ua) на делегування доменного імені superagronom.com від ТОВ Латифундист Медіа в лиці гр. ОСОБА_3

Після чого реєстратор здійснив реєстрацію даного домену згідно публічної оферти, яка зазначена на сайті за адресою https:// www.bestname.ua//agreement.php.

На підтвердження означених обставин ТОВ Он-Лайн надано платіжне доручення №391350 від 19.10.2016 про сплату ТОВ Латифундист Медіа на рахунок ТОВ Он-Лайн 329 грн., у графі призначення платежу зазначено, мовою оригіналу: за продовження домену в зоні соm на 1 рік згідно рах. № СФ-1003271 від 19.10.2016 - реєстрація домену в зоні соm терміном на 1 рік.

Крім того, ТОВ Он-Лайн надало акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-03071 від 19.10.2016 складений між ТОВ Он-Лайн як виконавцем, та ТОВ Латифундист Медіа як замовником, про те, що виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) по рахунку № СФ-1003271 від 19.10.2016 реєстрація домену зоні соm терміном на 1 рік.

Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ Он-Лайн є неналежним відповідачем по справі про спростування недостовірної інформації, оскільки позивачем не доведено, що відповідач-2 є автором спірної статті, власником веб-сайту, а також те що ТОВ Он-Лайн розповсюджувало спірну інформацію, а з матеріалів справи вбачається, що ТОВ Он-Лайн є лише реєстратором домену superagronom.com.

Також, скаржник не надано доказів до суду першої інстанції, а також не містить зміст апеляційної скарги того, що ТОВ Агро-Тріус є автором статті інформацію в якій просить спростувати позивач та власником веб-сайту на якому розміщена означена інформація.

Твердження скаржника про те, що ТОВ Агро-Тріус є ініціатором і можливо замовником поширеної недостовірної інформації, не підтверджено належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про інформацію у визначенні терміну власник веб-сайту зазначено, за відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу;

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що автора спірної інформації встановити не можливо та докази того, що доступ до сайту superagronom.com є вільним.

Також, для притягнення власника веб-сайту до відповідальності повинно бути доведено першочергове розповсюдження спірної інформації саме на даному веб-сайті.

В спірній статті, є посилання на інший Інтернет ресурс, а саме зазначено, мовою оригіналу: На шести чеках господарства АГРО-Тріус (Каланчацький район Херсонської області) агрономи помітили масову загибель посівів рису. Листя рослин пожовкли і погоріли під дією невідомої хімічної речовини. Коріння не постраждали, тому агрономи прийшли висновку, що отрута потрапила на рис з повітря, повідомляє favoritekherson.со.

Позивачем не надано доказів звернення до ТОВ Латифундист Медіа з намаганням дізнатися, хто є власником веб-сайту superagronom.com. та чи вільний доступ до означеного сайту.

Окрім того, з даних наданих ТОВ Он-Лайн про реєстрацію домену superagronom.com. вбачається, що домен реєструвався в зоні на 1 рік.

За змістом п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , підставою для задоволення позову у справах зазначеної категорії є сукупність всіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. А отже, за відсутності однієї з наведених обставин підстави для задоволення позову відсутні.

Місцевий господарський суд законно і обґрунтовано відмовив ТОВ Таврида-Плюс у задоволенні позову до ТОВ Агро-Тріус , ТОВ ОН-ЛАЙН та ТОВ Латифундист Медіа про захист ділової репутації та спростування недостовірних відомостей.

Посилання в апеляійній скарзі на те, що суд першої інстанції не дослідив та не надав правової оцінки обставинам справи, а також, що суд дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними вірними доводами місцевим господарського суду.

Крім того, колегія судів зазначає, що матеріали справи не містять також і жодного доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між розміщенням спірної статті та зниженням ділової репутації позивача, а також доказів того, що за результатом поширення недостовірної інформації, позивач зазнав негативних наслідків.

Щодо доводів апеляційної скарги ТОВ Таврида-Плюс , що ТОВ Агро-Тріус не надав належних доказів на підтвердження судових витрат у розмірі 5000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат(ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Матеріали справи містять Договір про надання правової допомоги №01-02/18 від 01.02.2018, копію звіту про надання правової допомоги (акт здачі-приймання наданої правової допомоги №1 до договору про надання правової допомоги №01-02/18 від 01.02.2018) від 26.04.2018; копію видаткового касового ордеру від 01.03.2018 на суму 10000 грн.; копію видаткового касового ордеру від 02.03.2018 на суму 10000 грн.; копію видаткового касового ордеру від 05.03.2018 на суму 10000 грн, що підтверджують витрати Відповідача-1 на правову допомогу.

Місцевим господарським судом оцінено надані докази і встановлено, що адвокатом ОСОБА_1 було складено пояснення до клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача, складено попередній (орієнтовний) розрахунку судових витрат, складено клопотання про забезпечення судових витрат; забезпечено направлення доказів, клопотань та пояснень засобами поштового зв'язку, надано консультації щодо правового врегулювання спору та з'ясування обставин справи і опрацьовано судову практику та практику Європейського суду з прав людини (але не доведено витрачений адвокатом час та вчинення означених дій).

Об'єктивно оцінивши рівень адвокатських витрат, суд правомірно додатковим рішенням від 14.05.2018 знизив розмір витрат на послуги адвоката з 30000 грн. до 5 000 грн.

На підставі викладеного, рішення Господарського суду Херсонської області від 26.04.2018 по справі № 923/1089/17 та додаткове рішення від 14.05.2018 є законними та обґрунтованими, оскільки їх винесено в результаті повного з'ясування обставин, що мають значення для справи та правильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Таврида-Плюс суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до п. в ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю Таврида-Плюс , оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281- 283

Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 26.04.2018 та додаткове рішення від 14.05.2018 у справі № 923/1089/17 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Таврида-Плюс - залишити без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю Таврида-Плюс .

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому параграфом 1 глави 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.06.2018.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя К.В. Богатир