Постанова

від 23.04.2018 по справі 914/1886/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2018 р. Справа № 914/1886/17

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Скрипчук О.С.

ОСОБА_2,

секретар судового засідання Кіра М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сапфір (надалі ТзОВ Сапфір ) б/н від 09.03.2018р. (вх.№01-05/879/18 від 15.03.2018р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2018р. (суддя Крупник Р.В.; повний текст рішення складено 21.02.2018р.)

у справі № 914/1886/17

за позовом: Першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації

до відповідача-1: Стрийської районної державної адміністрації Львівської області

до відповідача-2: ТзОВ Сапфір

про визнання недійсними розпорядження, договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку,

за участю:

від прокуратури: ОСОБА_3 (посвідчення № 047917 від 13.09.2017р.);

від позивача ОСОБА_1 обласної державної адміністрації: ОСОБА_4 - представник (довіреність № 5/34-58/0/2-18-2 від 04.01.2018р.);

від відповідача-1 : не з'явився;

від відповідача-2 : ОСОБА_5 - адвокат (ордер серія ЛВ № 119610 від 22.03.2018р.),

ВСТАНОВИВ:

13.09.2017р. Перший заступник керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації з позовом до Стрийської районної державної адміністрації Львівської області та ТзОВ Сапфір про визнання недійсними розпорядження голови Стрийської РДА № 356 від 26.06.2009р. Про продовження строку договору оренди земельних ділянок для виробничих потреб на території Вівнянської сільської ради ТзОВ Сапфір в частині продовження договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, кадастровий номер 4625380200:03:000:0045, та договору оренди земельної ділянки від 05.02.2010р., укладеного між Стрийською РДА та ТзОВ Сапфір , зареєстрованого в Державному реєстрі земель 25.10.2010р. за №041044500001; зобов'язання ТзОВ Сапфір повернути земельну ділянку кадастровий номер 4625380200:03:000:0045 площею 37,5627 га на території Вівнянської сільської ради Стрийського району Львівської області в державну власність в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації шляхом підписання акта приймання-передачі.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.02.2018р. у справі №914/1886/17 позов задоволено повністю. Визнано недійсним розпорядження голови Стрийської районної державної адміністрації від 26.06.2009р. №356 «Про продовження строку дії договору оренди земельних ділянок для виробничих потреб на території Вівнянської сільської ради ТзОВ «Сапфір» в частині продовження договору оренди земельної ділянки кадастровий №4625380200:03:000:0045. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.02.2010р., укладений між Стрийською районною державною адміністрацією та ТзОВ «Сапфір» та зареєстрований 25.10.2010р. у Стрийському РВ ОСОБА_1 регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за №041044500001. Зобов'язано ТзОВ «Сапфір» повернути у державну власність ОСОБА_1 обласної державної адміністрації земельну ділянку кадастровий №4625380200:03:000:0045, площею 37,5627 га, яка знаходиться на території с.Вівня Стрийського району Львівської області за межами населеного пункту. Стягнути з Стрийської районної адміністрації та ТзОВ «Сапфір» на користь прокуратури Львівської області по 2400,00 грн. судового збору.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, Стрийська РДА не була уповноважена на передачу земельної ділянки в оренду поза за межами населеного пункту, а тому таке розпорядження підлягає визнанню недійсним в частині продовження договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий №4625380200:03:000:0045. Суд прийшов до висновку, що спірний договір оренди земельної ділянки суперечить вимогам законодавства, оскільки ні станом на день укладення, ні станом на день розгляду справи, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ТзОВ «Сапфір» не проводилась. Суд вказав, що оскільки спірні розпорядження та укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки визнані недійсними, тому відповідач-2 зобов'язаний повернути земельну ділянку у державну власність, а саме ОСОБА_1 ОДА, яка являється розпорядником земель державної власності за межами населених пунктів. З приводу заяви відповідача-2 про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, суд зазначив, що ОСОБА_1 ОДА довідалася про порушення своїх прав, як розпорядника спірної земельної ділянки, лише у жовтні 2015р., відтак позовна заява подана прокурором у межах трирічного строку позовної давності.

Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що станом на дату укладення спірного договору саме Стрийська РДА здійснювала від імені українського нараду права власника даної земельної ділянки на підставі розпорядження від 26.06.2009р. Звертає увагу на те, що Товариство, укладаючи договір оренди від 05.02.2010р. з державою, в особі Стрийської РДА, сподівалось на легітимність добросовісних дій державного органу та не порушувало жодних положень законодавства, тому не може нести відповідальності та негативних юридичних наслідків від допущеної цим державним органом помилки як щодо наявності в нього компетенції на прийняття розпорядження від 26.06.2009р., так і щодо процедури визначення розміру орендної плати. Покликається на те, що прокурор при зверненні до суду з даним позовом пропустив трирічний строк позовної давності, оскільки перебіг позовної давності в частині оспорювання розпорядження розпочався з 27.06.2009р. та закінчився 27.06.2012р., а щодо оспорювання договору - розпочався 06.02.2010р. та закінчився 06.02.2013р. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2018р. у справі №914/1886/17, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Перший заступник керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи скаржника безпідставними та необґрунтованими, а рішення місцевого господарського суду - законним. Вказує, що за відсутності законодавчих повноважень відповідач-1 позбавив належного розпорядника земель державної власності - ОСОБА_1 ОДА права володіння та користування спірною земельною ділянкою протягом тривалого періоду - 49 років. Окрім цього, внаслідок передачі земельної ділянки в оренду без проведення її нормативної грошової оцінки, відповідач-1 позбавив державу від отримання плати за землю в належному розмірі. Звертає увагу на те, що про спірні порушення вимог земельного законодавства прокуратурі стало відомо лише в лютому 2017 року з листа Стрийської РДА № 02-22/299 від 16.02.2017р. У свою чергу, про факт прийняття спірного розпорядження та укладення договору оренди земельної ділянки від 05.02.2010р. ОСОБА_1 ОДА стало відомо лише у жовтні 2015 року, що спростовує доводи апеляційної скарги у відповідній частині. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2018р. у справі №914/1886/17, апеляційну скаргу ТзОВ «Сапфір» - без задоволення.

Позивач ОСОБА_1 ОДА у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що станом на дату прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення спірного договору оренди земельної ділянки повноваженнями на передачу в оренду земельних ділянок державної власності за межами населених пунктів для всіх потреб були наділені виключно обласні державні адміністрації. Відповідно, прийнявши 26.06.2009р. розпорядження № 356, Стрийська РДА вийшла за межі наданих їй повноважень. Звертає увагу на те, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі , а також порушення вимог ст.ст. 4-6, 11,17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди та визнання договору недійсним відповідно до закону. З приводу заяви відповідача-2 про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин зазначає, що облдержадміністрації стало відомо про оспорюване розпорядження в жовтні 2015 року, тому строк позовної давності в даному випадку не пропущено. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2018р. у справі №914/1886/17, апеляційну скаргу ТзОВ «Сапфір» - без задоволення.

Відповідач-1 не надавав письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2018р., 05.04.2018р. (головуючий-суддя Зварич О.В. судді: Хабіб М.І., Юрченко Я.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ «Сапфір» та призначено справу №914/1886/17 до розгляду на 23.04.2018р. о 10 год. 20 хв.

За розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду № 118 від 23.04.2018р. проведено автоматизовану заміну судді-члена колегії суддів у справі №914/1886/17 в зв'язку з відставкою судді Юрченка Я.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2018р. у справі № 914/1886/17 суддю Юрченка Я.О. замінено на суддю Скрипчук О.С.

Розгляд справи розпочато заново в складі колегії суддів: головуючий-суддя Зварич О.В., судді: Скрипчук О.С., Хабіб М.І.

В судовому засіданні представник відповідача-2 підтримав вимоги, наведені у апеляційній скарзі.

Прокурор та представник позивача ОСОБА_1 ОДА просили залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-1 не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника. Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 05.04.2018р. обізнаний з датою, часом і місцем розгляду справи.

Суд не визнавав обов'язковою явку в судове засідання учасників судового процесу. Отже, в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності відповідача-1.

Апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників судового процесу, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ТзОВ «Сапфір» та скасування рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2018р. у справі №914/1886/17.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2004р. між Стрийською РДА (орендодавець) та ТзОВ Сапфір (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки: 4625380200:03:000:0045 - площею 36,8072 га; 4625380200:03:000:0044 - площею 100,2976 га на 5 років (26.04.2004р. - 25.04.2009р.) (а.с.16-17, т.1).

26.06.2009р. голова Стрийської районної державної адміністрації видав оспорювань розпорядження №356 «Про продовження строку дії договору оренди земельних ділянок для виробничих потреб на території Вівнянської сільської ради ТзОВ «Сапфір» , згідно якого продовжено строк дії договору оренди земельної ділянки від 12.05.2004р., зареєстрованого за №040444500047, для виробничих потреб на території Вівнянської сільської ради Товариству з обмеженою відповідальністю Сапфір на 49 років (а.с.18, т.1).

05 лютого 2010 року між Стрийською РДА (орендодавець) та ТзОВ Сапфір (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець, на підставі розпорядження голови Стрийської районної державної адміністрації № 356 від 26.06.2009р. надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для виробничих потреб, яка знаходиться за межами населеного пункту села Вівня на на території Вівнянської сільської ради (а.с.20-21, т.1).

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 37,5627 га, в т.ч.: під будівлями - 0 га, під дорогами - 0,0682 га, під ріллею - 36,2423 га, під водою - 0,5419 га, під сторонніми землекористувачами - 0,7103 га.

В пункті 5 договору вказано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена.

Договір продовжено на 49 років (п. 8 договору).

У відповідності до п.п. 9, 11 договору орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 5 земельних податків, що становить 2312,09 грн. на 2010 рік. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати.

Пунктом 13 договору визначено, що розмір орендної плати переглядається щорічно.

Згідно п. 15 договору земельна ділянка передається в оренду для виробничих потреб.

Права та обов'язки сторін договору визначено в пунктах 28-31.

Договір оренди земельної ділянки від 05.02.2010р. підписаний його сторонами, скріплений відтисками їхніх печаток та зареєстрований у Стрийському районному відділі ОСОБА_1 регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.10.2010р. № 041044500001.

Згідно кадастрового плану земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору, кадастровий номер орендованої земельної ділянки - 4625380200:03:000:0045.

25.10.2010р. Вівнянська сільська рада передала, а ТзОВ Сапфір отримало в оренду земельну ділянку площею 37,5627 га, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 24, т.1).

Підставою звернення Першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що передача земельної ділянки кадастровий номер 4625380200:03:000:0045 площею 37,5627 га на території Вівнянської сільської ради Стрийського району Львівської області відбулася поза межами наданих Стрийській РДА повноважень, передбачених ч. 3 ст. 122 ЗК України, а також те, що на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 05.02.2010р. не було проведено нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, тому договір оренди суперечить приписам чинного законодавства.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву заявив про необхідність застосування позовної давності до вимог прокурора (а.с.95-98, т.1).

При винесенні постанови колегія суддів враховує таке.

Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту особистого немайнового або майнового права та інтересу в судовому порядку, є визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відповідно до положень частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В ході розгляду справи суд встановив, що спірним розпорядженням голови Стрийської районної державної адміністрації №356 від 26.06.2009р. продовжено строк дії договору оренди земельної ділянки від 12.05.2004р., зареєстрованого за №040444500047 для виробничих потреб на території Вівнянської сільської ради Товариству з обмеженою відповідальністю Сапфір на 49 років.

В пункті 1 договору оренди земельної ділянки від 12.05.2004р., строк дії якого продовжено вказаним розпорядження голови Стрийської РДА, зазначено, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер 4625380200:03:000:0045) несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для виробничих потреб, знаходиться за межами населеного пункту села Вівня на території Вівнянської сільської ради.

Згідно частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до частини 3, 4 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на 26.06.2009р.) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Наведеними нормами законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, розмежовано повноваження районних державних адміністрацій та обласних державних адміністрацій, які виконують функції власника земельних ділянок державної форми власності стосовно ділянок за межами населених пунктів для всіх потреб.

Вказане підтверджує твердження прокурора і позивача про те, що Стрийська районна державна адміністрація при прийнятті розпорядження №356 від 26.06.2009р. «Про продовження строку дії договору оренди земельних ділянок для виробничих потреб на території Вівнянської сільської ради ТзОВ «Сапфір» вийшла за межі власних повноважень, що є підставою для визнання недійсним спірного розпорядження в частині продовження договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер 4625380200:03:000:0045.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.02.2010р., укладеного між Стрийською РДА та ТзОВ Сапфір , зареєстрованого в Державному реєстрі земель 25.10.2010р. за № 041044500001, слід зазначити наступне.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбавено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 05.02.2010р., вчинений у письмовій формі та зареєстрований в Стрийському районному відділі ОСОБА_1 регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах .

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.02.2010р., укладеного між відповідачами, прокурор вважає те, що в частині орендної плати він суперечить приписам Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі , Закону України Про оцінку земель в редакції, чинній на час укладення спірного договору, оскільки нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, не проводилася.

З аналізу матеріалів справи та нижченаведених правових норм випливає, що вказані доводи прокурора є підтвердженими та обгрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на 05.02.2010р.) передбачено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на 05.02.2010р.) - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

Згідно положень статей 23, 24 Закону України «Про плату за землю» (чинного станом на 05.02.2010р. у відповідній редакції) грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.

У відповідності до частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатись чи змінюватись та припинятись сторонами договору за власним волевиявленням.

В матеріалах справи відсутні докази про проведення при укладенні спірного договору нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

Відтак, обгрунтованими є твердження прокурора про невідповідність договору оренди земельної ділянки від 05.02.2010р., укладеного між Стрийською РДА та ТзОВ Сапфір , зареєстрованого в Державному реєстрі земель 25.10.2010р. за № 041044500001, вимогам Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі , Закону України Про оцінку земель в редакції, чинній на час його укладення.

З аналізу вищевказаного, відповідні доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному судовому рішенні.

Разом з тим, відповідач-2 просив суд застосувати до спірних правовідносин позовну давність та відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позовної давності.

Прокурор у своєму позові зазначив, що ОСОБА_1 обласна державна адміністрація, в інтересах якої заявлено позов, не є стороною спірного договору та органом, який видав розпорядження, на підставі якого укладено спірний договір. Про існування спірних розпорядження та договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 ОДА стало відомо у жовтні 2015 року з листа Стрийської РДА № 02-03/1920 від 19.10.2015р., а прокурору стало відомо про порушення інтересів держави та вимог земельного законодавства у лютому 2017 року з отриманої інформації від Стрийської РДА (лист №02-22/300 від 16.02.2017р.) та в червні 2017 року з отриманої інформації Відділу у Стрийському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (лист № 34-28-0.3-1714/9-17-АП від 12.06.2017р.).

Аналізуючи обставини справи № 914/1886/17 у вищеназваній частині, необхідно зазначити таке.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Спірне розпорядження видане головою Стрийської РДА 26.06.2009р., на підставі якого 05.02.2010р. укладено оспорюваний договір оренди земельної ділянки.

З позовом про визнання недійсними вказаних розпорядження та договору прокурор звернувся 22 вересня 2017р.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України).

Враховуючи те, що прокурор у даній справі не є самостійним позивачем, а виступає в інтересах ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, тому строк позовної давності необхідно обраховувати з часу, коли відповідний орган довідався чи міг довідатися про порушення його права чи особу, яка його порушила.

В силу положень пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Пунктом «а» частини 1 статті 17 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції станом на 26.06.2009р.) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на момент прийняття розпорядження №356 від 26.06.2009р. «Про продовження строку дії договору оренди земельних ділянок для виробничих потреб на території Вівнянської сільської ради ТзОВ «Сапфір» уповноваженим органом держави щодо розпорядження даною земельною ділянкою була ОСОБА_1 ОДА.

В даному випадку при дослідженні питання пропуску позовної давності необхідно з'ясувати, коли про порушення своїх прав довідалась (або могла довідатись) держава в особі уповноваженого органу, з огляду на презумпцію можливості та обов'язку особи, яка здійснювала повноваження держави, знати про стан своїх майнових прав у разі недоведення протилежного.

Держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку мають підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Матеріалами справи підтверджено, що спірний договір оренди земельної ділянки від 05.02.2010р. укладений на підставі розпорядження голови Стрийської РДА №356 від 26.06.2009р., зареєстровано у Стрийському районному відділі ОСОБА_1 регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.10.2010р. №041044500001, що свідчить про можливість держави в особі її уповноважених органів довідатися про укладення цього договору та наявність спірного розпорядження з часу їх оприлюднення.

Відтак, для держави в особі її уповноваженого органу - ОСОБА_1 ОДА строк позовної давності за вимогою про визнання недійсними розпорядження та договору оренди землі з підстав, які заявлені прокурором, почав обчислюватись з наступного дня від дати вчинення запису у Державному реєстрі земель про реєстрацію спірного договору (26.10.2010р.) та закінчився 26.10.2013р.

Проте суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що початок перебігу строку позовної даності для позивача слід визначати із жовтня 2015 року, коли ОСОБА_1 ОДА, яка не була стороною укладеного між відповідачами договору, із листа Стрийської РДА №02-03/1920 від 19.10.2015р. стало відомо про наявність оспорюваних розпорядження та договору, і неправильно застосував норми матеріального права.

Позовну заяву від 23.08.2017 № 05-11-218-17 в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації подано Першим заступником керівника Стрийської місцевого прокуратури Львівської області до господарського суду Львівської області 22.09.2017р. з пропуском загального строку позовної давності тривалістю в три роки, так як він закінчився 26.10.2013р.

Прокурор зазначав, що причини пропуску позовної давності є поважними з тих підстав, що ОСОБА_1 ОДА не видавала спірного розпорядження та не була стороною оскаржуваного договору, відповідно їй не було відомо про них.

Однак, враховуючи відсутність клопотання ОСОБА_1 ОДА про визнання поважними причин пропуску позовної давності та належних доказів поважності таких причин, колегія суддів не вбачає підстав для застосування положень частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України.

З вищенаведених підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що позов Першого заступника керівника Стрийської місцевого прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації про визнання недійсними розпорядження голови Стрийської РДА № 356 від 26.06.2009р. Про продовження строку договову оренди земельних ділянок для виробничих потреб на території Вівнянської сільської ради ТзОВ Сапфір в частині продовження договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер 4625380200:03:000:0045 та договору оренди земельної ділянки від 05.02.2010р., укладеного між Стрийською РДА та ТзОВ Сапфір , зареєстрованого в Державному реєстрі земель 25.10.2010р. за №041044500001; зобов'язання ТзОВ Сапфір повернути земельну ділянку кадастровий номер 4625380200:03:000:0045 площею 37,5627 га на території Вівнянської сільської ради Стрийського району Львівської області в державну власність в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, шляхом підписання акта приймання-передачі не підлягає задоволенню у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Висновки, наведені в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, не у повній мірі відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому його необхідно скасувати і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позовної давності.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції слід покласти на прокурора, позивача і скаржника порівно згідно вимог ст.129 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сапфір б/н від 09.03.2018р. (вх.№01-05/879/18 від 15.03.2018р.) задоволити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2018р. у справі №914/1886/17 скасувати. Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покласти на прокурора, позивача і скаржника порівну.

Стягнути з ОСОБА_1 обласної державної адміністрації (79008, м. Львів, вул.Винниченка, 18, код ЄДРПОУ 00022562) на користь Прокуратури Львівської області (79005, м.Львів, пр. Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) 1600,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір» (79053, м. Львів, вул.В.Великого, 71/83, код ЄДРПОУ 13800920) на користь Прокуратури Львівської області (79005, м.Львів, пр. Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) 1600,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 обласної державної адміністрації (79008, м. Львів, вул.Винниченка, 18, код ЄДРПОУ 00022562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір» (79053, м. Львів, вул. В.Великого, 71/83, код ЄДРПОУ 13800920) 2400,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Прокуратури Львівської області (79005, м.Львів, пр. Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапфір» (79053, м.Львів, вул. В.Великого, 71/83, код ЄДРПОУ 13800920) 2400,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Скрипчук О.С.

ОСОБА_2