Постанова

від 11.07.2018 по справі 914/1886/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/1886/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 (головуючий суддя Зварич О.В., судді Скрипчук О.С., Хабіб М.І.) у справі №914/1886/17

за позовом Першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації

до 1) Стрийської районної державної адміністрації Львівської області,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір"

про визнання недійсними розпорядження, договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку,

за участю представників:

прокуратури - Збарих С.М.,

позивача - Брильовська О.Р.,

відповідача - не з'явився,

відповідача 2 - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

13.09.2017 Перший заступник керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області звернувся в Господарський суд Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації з позовом до Стрийської районної державної адміністрації Львівської області (відповідач 1) та ТОВ "Сапфір" (відповідач 2) про визнання недійсними розпорядження голови Стрийської РДА № 356 від 26.06.2009 "Про продовження строку договору оренди земельних ділянок для виробничих потреб на території Вівнянської сільської ради ТОВ "Сапфір" в частині продовження договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, кадастровий номер 4625380200:03:000:0045, та договору оренди земельної ділянки від 05.02.2010, укладеного між Стрийською РДА та ТОВ "Сапфір", зареєстрованого в Державному реєстрі земель 25.10.2010 за №041044500001; зобов'язання ТОВ "Сапфір" повернути земельну ділянку кадастровий номер 4625380200:03:000:0045 площею 37,5627 га на території Вівнянської сільської ради Стрийського району Львівської області в державну власність в особі Львівської обласної державної адміністрації шляхом підписання акта приймання-передачі.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.02.2018 у справі №914/1886/17 позов задоволено повністю. Визнано недійсним розпорядження голови Стрийської районної державної адміністрації від 26.06.2009 №356 "Про продовження строку дії договору оренди земельних ділянок для виробничих потреб на території Вівнянської сільської ради ТОВ "Сапфір" в частині продовження договору оренди земельної ділянки кадастровий №4625380200:03:000:0045. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.02.2010, укладений між Стрийською районною державною адміністрацією та ТОВ "Сапфір" та зареєстрований 25.10.2010 у Стрийському РВ Львівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за №041044500001. Зобов'язано ТОВ "Сапфір" повернути у державну власність Львівської обласної державної адміністрації земельну ділянку кадастровий №4625380200:03:000:0045, площею 37,5627 га, яка знаходиться на території с. Вівня Стрийського району Львівської області за межами населеного пункту.

Мотивуючи вказане рішення, суд першої інстанції послався на встановлення обставин, які свідчать про те, що на момент прийняття оскаржуваного розпорядження Стрийська РДА не була уповноважена на передачу земельної ділянки в оренду поза межами населеного пункту, а тому таке розпорядження підлягає визнанню недійсним в частині продовження договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий №4625380200:03:000:0045. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірний договір оренди земельної ділянки суперечить вимогам законодавства, оскільки ні станом на день укладення, ні станом на день розгляду справи, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ТОВ "Сапфір" не проводилась. Суд вказав, що оскільки спірні розпорядження та укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки визнані недійсними, тому відповідач-2 зобов'язаний повернути земельну ділянку у державну власність, а саме Львівській ОДА, яка являється розпорядником земель державної власності за межами населених пунктів.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем 2 заявлено про сплив позовної давності у даному спорі (т.1, а.с. 95-98).

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні надав правову оцінку такому клопотанню відповідача 2 та відмовив в його задоволенні, посилаючись на те, що Львівська ОДА довідалася про порушення своїх прав як розпорядника спірної земельної ділянки лише у жовтні 2015, відтак, позовна заява подана прокурором у межах трирічного строку позовної давності.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у даній справі рішення Господарського суду Львівської області від 13.02.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску позовної давності та здійснено перерозподіл судових витрат.

В даному рішенні апеляційний господарський суд зазначив про хибність висновку суду першої інстанції про те, що початок перебігу строку позовної даності для позивача слід визначати із жовтня 2015 року, коли Львівській ОДА, яка не була стороною укладеного між відповідачами договору, із листа Стрийської РДА №02-03/1920 від 19.10.2015 стало відомо про наявність оспорюваних розпорядження та договору, оскільки для держави в особі її уповноваженого органу - Львівської ОДА строк позовної давності за вимогою про визнання недійсними розпорядження та договору оренди землі з підстав, які заявлені прокурором, почав обчислюватись з наступного дня від дати вчинення запису у Державному реєстрі земель про реєстрацію спірного договору (26.10.2010) та закінчився 26.10.2013.

16.05.2018 Заступник прокурора Львівської області через Львівський апеляційний господарський суд подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі № 914/1886/17, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

На думку прокурора, судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 261, 267 ЦК України, ст.ст. 73, 86 ГПК України, оскаржувана постанова містить висновки, які не відповідають обставинам справи.

Скаржник наголошує, що позивач не був стороною оспорюваного договору оренди земельної ділянки та про існування оспорюваного розпорядження голови Стрийської РДА від 26.06.2009 №356 та договору оренди земельної ділянки від 05.02.2010 дізнався в жовтні 2015 з листа Стрийської РДА від 19.10.2015 №02-03/1920. З огляду на це прокурор зазначає, що перебіг позовної давності для позивача у даному спорі розпочався з жовтня 2015, а відтак, позовна заява подана прокуратурою у межах трирічного строку позовної давності, з огляду на що заява відповідача 2 про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач 2 зазначив про необгрунтованість доводів заявника касаційної скарги та наголосив на обставинах пропуску позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом.

В судове засідання 11.07.2018 з'явився прокурор та представник позивача, інші учасники справи представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце засідання належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та інформація з офіційного сайту Укрпошти стосовно відстеження поштових відправлень. Зважаючи на зазначене, суд здійснює розгляд касаційної скарги у даній справі за відсутності представників відповідачів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 12.05.2004 між Стрийською РДА (орендодавець) та ТОВ "Сапфір" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки: 4625380200:03:000:0045 - площею 36,8072 га; 4625380200:03:000:0044 - площею 100,2976 га на 5 років (26.04.2004 - 25.04.2009).

26.06.2009 голова Стрийської районної державної адміністрації видав оспорюване розпорядження №356 "Про продовження строку дії договору оренди земельних ділянок для виробничих потреб на території Вівнянської сільської ради ТОВ "Сапфір", згідно якого продовжено строк дії договору оренди земельної ділянки від 12.05.2004, зареєстрованого за №040444500047, для виробничих потреб на території Вівнянської сільської ради Товариству з обмеженою відповідальністю "Сапфір" на 49 років.

05.02.2010 між Стрийською РДА (орендодавець) та ТОВ "Сапфір" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець, на підставі розпорядження голови Стрийської районної державної адміністрації № 356 від 26.06.2009 надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для виробничих потреб, яка знаходиться за межами населеного пункту села Вівня на території Вівнянської сільської ради.

В пункті 5 договору вказано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена.

Договір продовжено на 49 років (п. 8 договору).

Договір оренди земельної ділянки від 05.02.2010 підписаний його сторонами, скріплений печатками та зареєстрований у Стрийському районному відділі Львівської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель 25.10.2010 вчинено запис № 041044500001.

25.10.2010 Вівнянська сільська рада передала, а ТОВ "Сапфір" отримало в оренду земельну ділянку площею 37,5627 га, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки.

Господарські суди попередніх інстанцій, враховуючи приписи ст. 3 Земельного кодексу України, ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ч.ч. 3, 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на 26.06.2009), встановили, що Стрийська районна державна адміністрація при прийнятті розпорядження №356 від 26.06.2009 вийшла за межі власних повноважень, що є підставою для визнання недійсним спірного розпорядження в частині продовження договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер 4625380200:03:000:0045.

Крім того, господарські суди, посилаючись на норми ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про оцінку земель" в редакції, чинній на час укладення спірного договору, дійшли висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.02.2010, укладеного між Стрийською РДА та ТОВ "Сапфір", зареєстрованого в Державному реєстрі земель 25.10.2010 за №041044500001, з тих підстав, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, не проводилася.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною четвертою статті 300 ГПК України унормовано, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Тобто, з аналізу наведених норм слід дійти висновку, що переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційний суд обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо не встановить порушення норм процесуального права, або неправильне застосування норм матеріального права.

В даному випадку колегія суддів не вбачає порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні позовних вимог та зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норми матеріального права, а саме, ст.ст. 261, 267 ЦК України, а тому вважає за доцільне перевірити правильність застосування судом апеляційної інстанції саме цих норм матеріального права.

Обгрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, прокурор зазначав, що Львівська обласна державна адміністрація, в інтересах якої заявлено позов, не є стороною спірного договору та органом, який видав розпорядження, на підставі якого укладено договір. Про існування спірних розпорядження та договору оренди земельної ділянки Львівській ОДА стало відомо у жовтні 2015 року з листа Стрийської РДА № 02-03/1920 від 19.10.2015, а прокурору стало відомо про порушення інтересів держави та вимог земельного законодавства у лютому 2017 року з отриманої інформації від Стрийської РДА (лист №02-22/300 від 16.02.2017) та в червні 2017 року з отриманої інформації Відділу у Стрийському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (лист № 34-28-0.3-1714/9-17-АП від 12.06.2017). З огляду на наведене прокурор вказував, що причини пропуску позовної давності є поважними і порушене право підлягає захисту.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (або відмовити у задоволенні заявлених вимог у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір із застосуванням наведеної норми ЦК України).

Апеляційним господарським судом встановлено, що спірне розпорядження, на підставі якого 05.02.2010 укладено оспорюваний договір оренди земельної ділянки, видано головою Стрийської РДА 26.06.2009.

З позовом про визнання недійсними вказаних розпорядження та договору прокурор звернувся у вересні 2017 року.

Згідно з частинами 1, 4 статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Враховуючи те, що прокурор у даній справі не є самостійним позивачем, а виступає в інтересах Львівської обласної державної адміністрації, тому строк позовної давності необхідно обраховувати з часу, коли відповідний орган довідався чи міг довідатися про порушення його права чи особу, яка його порушила.

Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права.

Господарськими судами встановлено, що станом на момент прийняття розпорядження №356 від 26.06.2009 уповноваженим органом держави щодо розпорядження даною земельною ділянкою була Львівська ОДА.

Держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку мають підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Як встановлено апеляційним господарським судом, спірний договір оренди земельної ділянки від 05.02.2010, укладений на підставі розпорядження голови Стрийської РДА №356 від 26.06.2009, зареєстровано у Стрийському районному відділі Львівської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.10.2010 №041044500001, що свідчить про можливість держави в особі її уповноважених органів довідатися про укладення цього договору та наявність спірного розпорядження з часу їх оприлюднення.

Відтак, колегія суддів касаційного господарського суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що для держави в особі її уповноваженого органу - Львівської ОДА строк позовної давності за вимогою про визнання недійсними розпорядження та договору оренди землі з підстав, які заявлені прокурором, почав обчислюватись з наступного дня від дати вчинення запису у Державному реєстрі земель про реєстрацію спірного договору (26.10.2010) та закінчився 26.10.2013.

Позовну заяву в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації подано Першим заступником керівника Стрийської місцевого прокуратури Львівської області в Господарський суд Львівської області у вересні 2017 року, тобто, з пропуском загального строку позовної давності тривалістю в три роки, так як він закінчився 26.10.2013.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на пропуск строку позовної давності, за відсутності клопотання про його поновлення.

В силу приписів ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі № 914/1886/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.