Рішення

від 25.04.2018 по справі 924/1265/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2018 р.Справа № 924/1265/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., при секретарі судового засідання Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "Пімліко", м. Васильків Київської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- ОСОБА_1, смт. Лозове, Деражнянський район, Хмельницька обл.

- ОСОБА_2 м. Хмельницький

- ОСОБА_3, м. Славута

- ОСОБА_4, м. Хмельницький

про витребування земельних ділянок із незаконного володіння

учасники справи:

від позивача - не з'явився

від відповідача - ОСОБА_5 - за довіреністю

від прокуратури - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - згідно посвідчення

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1; ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4 - представник ОСОБА_5 - за довіреностями

встановив:

Прокурор у позовних заявах просить суд витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю „Пімліко» на користь територіальної громади м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради земельні ділянки:

- кадастровий номер 6810100000:33:001:0088 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0, 8 га, що розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Кооперативна, 46;

- кадастровий номер 6810100000:33:001:0093 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га у м. Хмельницький, вул. Кооперативна, 48;

- кадастровий номер 6810100000:33:001:0085 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га у м. Хмельницький, вул. Кооперативна,54;

- кадастровий номер 6810100000:33:001:0083 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га, що розташована у м. Хмельницький, вул. Кооперативна, 52;

- кадастровий номер 6810100000:33:001:0082 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га у м. Хмельницький, вул. Кооперативна, 60.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що зазначені земельні ділянки безпідставно вибули із комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького поза волею останньої, тому міська рада вправі витребувати земельні ділянки із незаконного володіння добросовісного набувача - ТОВ „Пімліко» в порядку ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Прокурор стверджує, що із комунальної власності зазначені земельні ділянки вибули на користь ТОВ „Компанія з управління активами „Патріот 2014» на підставі державних актів на право приватної власності на землю, які видавались за відсутності рішень Олешинської сільської ради, відповідних записів про державну реєстрацію державних актів, а також за відсутності документації із землеустрою, яка не розроблялась та не затверджувалась. Повідомив, що подані до позовної заяви докази були здобуті прокуратурою області в ході проведення досудового розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України.

Прокурор посилається на висновки експерта Хмельницького науково-дослідного інституту судових експертиз, відповідно до яких експертом встановлено невідповідність відбиток печатки з реквізитами „Олешинська сільська рада» на державному акті із печаткою, вилученою в ході проведення обшуку, а також гр. ОСОБА_8, ініціали і підпис якої значиться у державному акті на право власності на землю згідно трудової книжки у Олешинській сільській раді на посаді інженера-землевпорядника та на інших посадах не працювала.

Вказує, що згідно інформації управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі від 30.11.2015 №10-28-99.4-4080/0/15-15 документація із землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 відсутня, що порушенням ст.32 Закону України „Про землеустрій» , відтак відповідна документація не розроблялась та не затверджувалась.

Тому стверджує, що на момент укладання вказаних договорів купівлі-продажу між вищезазначеними громадянами та ТОВ „Компанія з управління активами „Патріот 2014» , останні не були власниками земельних ділянок в розумінні ст. 29 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» , державні акти на право власності не землю цим особам не видавались, у встановленому законом порядку не реєструвались.

Прокурор посилається на лист Держгеокадастру у Білогірському районі від 12.05.2016р. №22-28-99.1-987/15-16, зі змісту якого слідує, що державні бланки на право приватної власності на землю були використані при посвідченні права власності інших осіб, зокрема №036577 - гр. ОСОБА_10, №036574 - гр. ОСОБА_11, №036572 - гр. ОСОБА_12, №004596 - гр. ОСОБА_13, №004586 - гр. ОСОБА_14

Також, згідно висновків почеркознавчої експертизи №278 від 21.04.2017р., отриманих під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201624000000037, підпис від імені сільського голови ОСОБА_15 був виконаний не ним, а іншою особою. Відтак вважає, що в 1997 році вказані державні акти на право власності на землю вищеназваним особам взагалі не видавались, а земельні ділянки по цих держаних актах на час реєстрації права власності (2015р.) та на даний момент знаходяться в межах міста Хмельницького та до земель Олешинської сільської ради ніколи не належали. Посилається на інформаційні листи міської ради від 18.01.2016р. №12-0085-02-10, від 08.02.2016р. №12-85-02-10, а також на постанову Верховної ОСОБА_16 України від 12.05.2011р. №3349-VI „Про зміну і встановлення меж міста Хмельницького і Хмельницького району Хмельницької області» .

Прокурор, посилаючись на ст. 83 ЗК України стверджує, що земельні ділянки, які є предметом спору по даній справі, є власністю територіальної громади міста Хмельницького, і міською радою будь-які рішення про надання права власності вказаним вище громадянам на спірні земельні ділянки не приймались. Таким чином, згідно вимог ст.ст. 330, 388, 658 ЦК України право власності на майно, яке було передане за угодами про його відчуження поза межами волі власника, не набувається, у тому числі добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

При цьому на наявність права власника на майно не впливає і та обставина, що воно було предметом угод відчуження, укладених іншими особами, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а ст. 346 ЦК України не передбачено припинення права власності дійсного власника у зв'язку із реєстрацією договорів купівлі-продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, що відбулось без участі та поза межами волі дійсного власника. Відтак, спірна земельна ділянка вибула із комунальної власності територіальної громади м. Хмельницького поза її волею, тому міська рада вправі її витребувати із незаконного володіння добросовісного набувача - ТОВ „Пімліко» .

Прокурор посилається на п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №5 „Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК України. У зв'язку із цим, коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Відтак стверджує, що із комунальної власності Хмельницької міської ради на користь громадян ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 неправомірно вибули земельні ділянки площею 0,8 га кожна, які у подальшому відчужувались на користь ТОВ „Компанія з управління активами „Патріот 2014» та ТОВ „Пімліко» , що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 ЗК України. Оскільки Хмельницькою міською радою заходи щодо повернення до комунальної власності незаконно відчуженої земельної ділянки не вживались, прокурор звернувся із даним позовом до суду про повернення земельних ділянок в порядку статей 387, 388 ЦК України.

У додаткових письмових поясненнях (від 22.01.2018р., від 12.02.2018р., від 22.02.2018р., від 27.02.2018р., від 07.03.201/8р., від 02.04.2018р.) прокурор підтримав правову позицію, викладену у позовах. Додатково повідомив, що всі наявні в матеріалах справи докази, крім висновків експерта, були зібрані прокурором до внесення відомостей до ЄДР по факту вчинення злочину. Вказує, що відповідно до ст. 101 ГПК України учасник справи має право подавати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Вважає, що наявність в матеріалах справи висновків експертів не суперечить нормам ГПК України та жодним чином не порушує рівність сторін під час збирання та надання доказів суду, враховуючи вимоги ст. 104 ГПК України (висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказам). Вказує, що згідно ст. 222 КПК України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим, однак не передбачено як має бути оформлено дозвіл слідчого чи процесуального прокурора щодо розголошення відомостей досудового розслідування.

Посилається на те, що в даному випадку прокурором на підставі ст.222 КПК України передано певний обсяг документів, які отримані під час досудового розслідування у кримінальному проваджені №42016240000000037, до відповідного структурного підрозділу апарату прокуратури Хмельницької області для вивчення та за наявності підстав для вжиття заходів представницького реагування. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини прокурор стверджує, що присутністю прокурора у справі не порушено принцип рівності сторін у справі.

Щодо неоскарження рішення Олешинської сільської ради та державних актів вказує, що прокуратурою 16.02.2018р. отримано заяву свідка ОСОБА_17, яка працювала секретарем Олешинської сільської ради в період з 1985-1997р., яка повідомила, що рішення сесії про розподіл земельних ділянок не приймалось, державні акти не видавались, земельні ділянки не розподілялись, отже право власності на земельні ділянки у ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 на підставі документів з 1997р. не було набуто, про що свідком подано заяву.

Щодо правомочності рішення Олешинської сільської ради від 03.02.1997р. №7 , то останнє не підписано головою та секретарем, джерело походження копії такого рішення невідоме. Також не вважає за необхідне застосовувати у даній справі факти, встановлені рішеннями міськрайонного суду у справах №686/23214/16-ц, №686/23209/16-ц, 686/23219/16-ц, оскільки коло учасників по цих справах інші, ніж у даній справі.

Прокурор стверджує, що спірні земельні ділянки ще з 1995 року входили до земель міста Хмельницького, оскільки 19.01.1995р. згідно постанови ВРУ №12/95-ВР „Про зміну меж міста Хмельницького» в межі міста Хмельницького були включені землі Хмельницького району площею 3064 га. На виконання зазначеної постанови, відповідно до річного звіту виконання планів робіт з проектування за 1995 рік Хмельницького філіалу Державного проектно-розвідувального інституту „Львівдіпроводгосп» протягом року було проведено роботи по встановленню та закріпленню межі міста Хмельницького. Згідно відомостей відображених у реєстрі виконання робіт, зазначений об'єм роботи інститутом вже був виконаний станом на 01.01.1996р.

Відтак, прокурор вважає, що станом на 1997 рік, яким датовані державні акти на право власності на земельні ділянки, вже існувала та була встановлена межа міста Хмельницького відповідно до постанови ВРУ №12/95 - ВР „Про зміну меж міста Хмельницького» . Відтак, спірні земельні ділянки знаходились в межах міста Хмельницького відповідно до Проекту встановлення межі м.Хмельницький 1994р. та Технічного звіту по геодезичних роботах та опису межі м.Хмельницький 1996 р.

При цьому, не погоджується із твердженням відповідача про те, що спірні земельні ділянки відійшли до міської ради в 2011р., оскільки відповідно до постанови ВРУ від 12.05.2011р. №3349-УІ в межі міста Хмельницького з земель с. Олешин було включено лише 10 га в іншому земельному масиві, на значній відстані від спірних земельних ділянок зі східної сторони села.

Позивач (Хмельницька міська рада) у письмовому поясненні від 26.02.2018р. позовні вимоги прокурора вважає обґрунтованими, просить їх задовольнити. Стверджує, що земельні ділянки вибули з комунальної власності м. Хмельницького в 2015 році шляхом проведення реєстрації права власності без волі власника. При цьому вважає, що спірні земельні ділянки станом на 2015 рік та на сьогодні знаходяться в межах міста Хмельницького, що підтверджується постановою ВРУ від 12.05.2011р. „Про зміну і встановлення меж міста Хмельницького Хмельницького району Хмельницької області» , а Хмельницька міська рада не приймала будь-якого рішення про надання прав на вказані земельні ділянки іншим особам. Відтак вважає, що спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького поза її волею, тому є всі підстави для їх витребування.

У відзиві із позовними вимогами прокурора по справі №924/1265/17 (об'єднане провадження у справах №924/1244/17, №924/1265/17, №924/1238/17, №924/1264/17, 924/1248/17) відповідач не погодився, вважає їх безпідставними. Посилаючись на вимоги ст.ст. 387, 388 ЦК України, вказує, що поданий прокурором позов є віндикаційним, тобто позовом неволодіючого майном власника до його фактичного набувача про витребування індивідуально - визначеного майна з чужого незаконного володіння. Водночас, прокурором не зазначено, коли саме земельні ділянки вибули із комунальної власності територіальної громади міста, що має принципове значення для з'ясування усіх обставин вказаної справи. При цьому, будь-яких доказів належності спірних земельних ділянок до земель територіальної громади міста Хмельницького станом на момент вибуття прокурором не надано, що суперечить правовій природі віндикаційного позову.

Відповідач вказує на те, що відповідно до постанови Верховної ОСОБА_16 України від 19 січня 1995 року №12/95 - ВР „Про зміну меж міста Хмельницького» було включено в межі міста Хмельницького землі Хмельницького району загальною площею 3064 га. Вивченням змісту інформації Хмельницької міської ради від 08.02.2016 №12-85-02-10, відповідно до якої під час підготовки проекту землеустрою щодо встановлення та зміни меж міста Хмельницького, який розроблявся протягом 2006 - 2011 років, було виявлено ряд недоліків та неточностей, в т.ч. в частині невідповідності площі міста Хмельницького (8624 га), яка вказана в картографічних матеріалах, та площі, яка встановлена за результатами винесення меж міста Хмельницького (більше 9129 га).

За таких обставин вважає, що земельні ділянки не можуть бути витребувані у ТОВ „ПІМЛІКО» , оскільки вибули із комунальної власності Олешинської сільської ради 08.12.1997р. на підставі рішення шостої сесії Олешинської сільської ради XXII скликання № 7 від 03.02.1997р. та правомірно були передані громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у приватну власність на підставі державних актів на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХМ № 036572, серії ІІІ-ХМ №036574, серії ІІІ-ХМ №036571, серії ІІІ-ХМ №036577, серії ІІІ-ХМ №036573 відповідно. ОСОБА_16, будь-які рішення суду про визнання їх нечинними на даний час відсутні.

Вказує, що прокурором не доведено, що спірні земельні ділянки в 1995 році увійшли до складу земель міста Хмельницького, а також що на момент вибуття спірних земельних ділянок із земель комунальної власності Олешинської сільської ради та набуття права приватної власності на них ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вони входили до земель Хмельницької міської ради. При цьому, визнання державних актів підробленими та незареєстрованими у встановленому законом порядку не належить до юрисдикції господарського суду, оскільки належить до юрисдикції кримінального судочинства.

Також, відповідач просить в порядку ч.4 ст. 75 ГПК України прийняти до уваги обставини, які були встановлені рішеннями Хмельницького міськрайонного суду у цивільних справах №686/23214/16-ц, №686/23209/16-ц, №686/23219/16-ц про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав власності та витребування земельної ділянки з незаконного володіння. У задоволенні позовних вимог суд відмовив, а судові рішення по даних справах набули чинності.

Відповідач вважає, що прокурором при зверненні із даним позовом пропущено строк позовної давності. Так, згідно із ст.73 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції чинній станом на 08.12.1997р.), загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Статтею 76 Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. ОСОБА_16 до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Вказує, що відповідно до правових позицій Верховного Суду України по справах №6-2165цс15 від 14.09.2016р., №6-832цс16 від 28.09.2016р. держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Відповідач стверджує, що міська рада, а також органи прокуратури могли довідатись про власників земельних ділянок під час розроблення упродовж 2010-2011 років документації із землеустрою щодо зміни та встановлення меж міста Хмельницького, що підтверджується листом Хмельницької міської ради №4166/02-01-11 від 20.11.2015р., який доданий прокурором до позовної заяви. Відтак, стверджує, що строк позовної давності при звернені із даним позовом прокурор пропустив, тому просить відмовити у позові.

Також, відповідач, посилаючись на практику Європейського суду із прав людини (у рішеннях „Салов проти України» від 06.09.2005р., „Надточій проти України» від 15.05.2008р., „Менчінська проти Росії» від 15.01.2009р.) вказує про порушення принципу рівності сторін у судовому процесі. Суд зауважив, що сама наявність прокурора в судовому процесі порушує ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки прокурор надаючи свої зауваження та міркування, таким чином стає союзником однієї із сторін, що створює відчуття нерівності у іншої сторони.

Відтак, відповідач вказує, що участь прокурора в судовому процесі без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, порушує принцип рівності сторін у справі.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що до матеріалів позовних заяв додані документи, які отримані слідчим при досудовому розслідуванні кримінального провадження, а кінцеве рішення у вказаному провадженні не прийнято. Вважає, що не можуть бути подані до суду докази, що підтверджують заперечення проти позову, оскільки вони перебувають у віданні слідчого. При цьому, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише із письмового дозволу слідчого або прокурора, проте такого дозволу суду не подано. ОСОБА_16 до ч.2 ст.77 ГПК України докази, одержані з порушенням закону, судом не можуть прийматись до уваги.

У додаткових письмових запереченнях від 12.02.2018р., від 26.02.2018р., від 28.03.2018р., від 03.04.2018р. відповідач підтвердив позицію, викладену у відзиві на позов, а також повідомив суд, що ним 05.03.2018р. на адресу слідчого направлявся запит про надання інформації щодо кримінального провадження №42016240000000037, а також із вимогою надати належним чином завірені копії державних актів ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, протоколу 6-ої сесії Олешинської сільської ради та рішення №1-7 від 03.02.1997р. Проте, листом від 07.03.2018р. у наданні такої інформації було відмовлено, що вважає порушенням принципу рівності сторін, оскільки прокурором до матеріалів справи подавались документи, які становлять доказову базу кримінального провадження.

Треті особи (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2Л.) у письмових поясненнях не погоджуються із позицією прокурора. У письмових пояснення представник третіх осіб посилається на те, що реєстрація приватним нотаріусом у 2015 році права власності ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірні земельні є лише офіційним визнанням цих прав державою, а не свідчить про їх виникнення. Як встановлено рішенням Хмельницького міськрайонного суду по цивільних справах №686/23214/16-ц, №686/23209/16-ц, №686/23219/16-ц треті особи набули права власності 08.12.1997р.

При цьому, право приватної власності на земельні ділянки, порядок набуття такого права визначався Земельним кодексом України 1992р., згідно з яким рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність громадян є необхідною передумовою виникнення такого права, після чого орган місцевого самоврядування на підставі вказаного рішення видає громадянам державні акти на право власності на земельні ділянки, які є документами, що посвідчують це право.

Разом із тим, право власності на земельні ділянки виникає у громадян після того, як орган місцевого самоврядування видав їм державний акт на право власності на землю та зареєстрував його у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю. Посилаючись на вимоги ст.ст.204,320 ЦК України, вказують на те, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, треті особи не погоджуються із твердженням прокурора про те, що спірні земельні ділянки ввійшли до складу земель Хмельницької міської ради у 1995р. Посилаються на те, що згідно із п. 5 Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затвердженого указом Президії Верховної ОСОБА_16 Української РСР від 12.03.1981 №1654-Х, віднесення населених пунктів до категорій міст республіканського, обласного, районного підпорядкування, встановлення і зміна їх меж, а також зміна їх підпорядкованості проводяться Верховною ОСОБА_16 Української РСР.

Статтею 63 Земельного кодексу Української РСР (в редакції станом на 19.01.1995) встановлено, що до земель міста належать усі землі в межах міста. Межа міста встановлюється і змінюється в порядку, що визначається Верховною ОСОБА_16 України. Водночас, постановою Верховної ОСОБА_16 України від 19.01.1995 №12/95-ВР, на яку посилається прокурор, лише включено в межі міста Хмельницького землі Хмельницького району загальною площею 3064 га. При цьому, згідно рішення Хмельницької обласної ради від 28.10.1994р. №II „Про погодження межі міста Хмельницького» обласна рада просила ОСОБА_23 України встановити межу міста Хмельницького.

Однак стверджують, що Верховною ОСОБА_23 України 19.01.1995р. межі міста змінені не були, натомість межі міста Хмельницького було змінено і встановлено лише постановою Верховної ОСОБА_23 України від 12.05.2011р. №3349-VI. За таких обставин, треті особи наполягають на правомірності прийнятого Олешинською сільською радою рішення про передачу земельних ділянок третім особам на підставі державних актів про право власності земельних ділянок. Просять відмовити прокурору у позові.

Прокурор в засіданні суду 25.04.2018р. позовні вимоги підтримав, просив про задоволення позовів.

Позивач в засідання суду 25.04.2018р. не прибув, у письмових поясненнях підтримав позицію прокурора.

Представники відповідача та третіх осіб проти позовів прокурора заперечили, просять в позовах відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

23.07.1992р. виконком Хмельницької міської ради листом за вих.№02-10-894 звернувся до Хмельницької обласної державної адміністрації із повідомленням про необхідність, у зв'язку із встановленням меж міста, створення обласної комісії для проведення обстеження і встановлення межі міста Хмельницького відповідно до Генерального плану міста, затвердженого ОСОБА_24 міністрів України від 20.02.1985р. №79.

Згідно розпорядження представника президента України „Про утворення комісії по встановленню межі м. Хмельницький» від 07.08.1992р. №153 вирішено: у зв'язку із змінами в межі міста Хмельницького, які стались на протязі останніх років, створити відповідну комісію із залученням голів відповідних місцевих рад народних депутатів Хмельницького району, території яких межують із м. Хмельницьким.

23.02.1994р. згідно протоколу засідання обласної комісії з питань встановлення межі міста Хмельницького було постановлено інформацію взяти до відома із наступними зауваженнями: (п.4, 5 протоколу) межу міської ради на території Олешинської сільської ради провести по західній границі території заводу „Будмаш» до перетину з шляхом Хмельницький-Іванківці, далі по межі об'їзного шляху; землі торфооб'єднання на південь від с. Олешин включити в територію міської ради у зв'язку із будівництвом водоймища.

29.03.1994р. відповідною комісією за участю голови Олешинської сільської ради народних депутатів ОСОБА_15 було складено акт польового обстеження та погодження меж Хмельницької міської ради народних депутатів, міста Хмельницького разом із додатком, відповідно до якого визначено землі, які передбачається ввести в межі міста Хмельницького, в тому числі за рахунок земель Олешинської сільської ради загальною площею 105 га, в тому числі 17 га сільськогосподарських угідь, 45 га під водою, 45 га інших земель.

05.04.1994р. протоколом засідання обласної комісії з питань встановлення межі міста Хмельницького було вирішено (п.1 протоколу): межу міської ради в північно-західній частині провести по існуючій межі Олешинської сільської ради .

Розпорядженням голови Хмельницької міської ради народних депутатів від 25.05.1994р. №1321 „Про затвердження проекту формування території міської ради та встановлення меж м. Хмельницьког» було вирішено: 1) затвердити проект формування території міської ради та встановлення меж м. Хмельницького; 2) відділу земельних ресурсів внести відповідні зміни у земельно-облікові документи; 3) просити обласну раду народних депутатів на черговій сесії розглянути та затвердити проект формування території міської ради і встановлення меж міста Хмельницького.

25.07.1994р. за вих.№02-10-261 Хмельницька міська рада звернулась до Хмельницької райради із пропозицією розглянути проект формування території міської ради, розроблений Хмельницьким філіалом інституту „Укрземпроект» , і надати своє рішення в обласну раду для остаточного вирішення цього питання.

20.09.1994р. відповідно до висновку Хмельницької районної ради „Про погодження межі міста м. Хмельницького» районна рада вирішила: по Шаровечській сільські раді погодити включення в межі міста Хмельницького територію на площі 33,6 га вздовж Львівського шосе; землі відділку Гречани площею 2197,7 га, а також землі площами 49,80 га та 32,60 га по обидві сторони Вінницького шосе; з іншими рішеннями проекту погодитись.

Про проведені роботи по встановленню меж міста свідчать подані в матеріалах справи: Проект встановлення межі м. Хмельницького за 1994 рік, розроблений Хмельницьким філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук, Технічний звіт по геодезичних роботах та опис межі м. Хмельницького за 1996 рік, розроблений державним проектно-розвідувальним інститутом „Хмельницькдіпроводгосп» Державного комітету України по водному господарству, Каталог координат повороту межі м. Хмельницького за 1996 рік, розроблений державним проектно-розвідувальним інститутом „Хмельницькдіпроводгосп» Державного комітету України по водному господарству, кроки пунктів геодезичної основи за 1996 рік, розроблений державним проектно-розвідувальним інститутом „Хмельницькдіпроводгосп» Державного комітету України по водному господарству.

28.10.1994р. рішенням ІІ сесії Хмельницької обласної ради №11 „Про погодження межі міста Хмельницького» , на підставі розпорядження представника президента в області від 07.08.1992р. №153 та матеріалів, розроблених ХФ інституту землеустрою Української академії аграрних наук, вирішено: 1) погодити землі, що ввійдуть в межу міста Хмельницького в розмірі 3064 га та встановлення нової межі міста загальною площею 8624 га згідно із додатком і висновком Хмельницької райради від 20.09.1994р.; 2) просити ОСОБА_23 України встановити межу міста Хмельницького.

ОСОБА_16 до постанови Верховної ОСОБА_16 України від 19.01.1995р. №12/95-ВР „Про зміну межі міста Хмельницького» постановлено: включити в межу міста Хмельницького землі Хмельницького району загальною площею 3064 га.

ОСОБА_24 Верховної ОСОБА_24 України від 12.05.2011р. №3349-VІ „Про зміну і встановлення меж міста Хмельницький та Хмельницького району Хмельницької області» постановлено: змінити межі міста Хмельницький і Хмельницького району Хмельницької області, збільшивши територію міста на 681,0 гектара земель, в тому числі, за рахунок 130,0 гектара земель, що знаходяться у віданні Грузевицької сільської ради, 34, 0 гектара земель - Давидковецької сільської ради, 474,0 гектара земель - Копистинської сільської ради, 10,0 гектара земель - Олешинської сільської ради, 6,0 гектара земель - Розсошанської сільської ради та 27,0 гектара земель - Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району, та затвердила територію міста Хмельницький загальною площею 9305,0 гектара і територію Хмельницького району загальною площею 122011,98 гектара; постановлено встановити межі міста Хмельницького Хмельницької області згідно з доданим додатком.

ОСОБА_16 до рішення 6-ої сесії Олешинської сільської ради народних депутатів від 03.02.1997р. №7 „Про приватизацію земельних ділянок» , вирішено, зокрема: згідно статті 17 Земельного кодексу України передати у приватну власність безкоштовно земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства згідно поданих заяв 28 громадянам площею 22,35 га згідно додатку №1.

Згідно переліку (додаток №1) громадянам надано земельні ділянки по 0,80 га кожному для ведення особистого підсобного господарства, в тому числі: ОСОБА_25, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Листом архівного сектору Хмельницької районної державної адміністрації №26 від 12.03.2018р. повідомлено про вилучення поліцією 05.04.2016р., крім інших документів, протоколу сесії від 03.02.1997р. та рішення Олешинської сільської ради №7 від 03.02.1997р.

На підставі рішення Олешинської сільської ради №7 від 03.02.1997р. передано у приватну власність земельні ділянки площею 0,80 га для ведення підсобного господарства, а саме:

- ОСОБА_25 08.12.1997р. видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХМ №036577 площею 0,80 га, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №01622, підписано головою Олешинської с/р народних депутатів ОСОБА_15, опис зовнішніх меж земельної ділянки підписано ОСОБА_26;

- ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХМ №036573 площею 0,80 га, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №01618, підписано головою Олешинської с/р народних депутатів ОСОБА_15, опис зовнішніх меж земельної ділянки підписано ОСОБА_26;

- ОСОБА_9 видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХМ №036574 площею 0,80 га, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №01619, підписано головою Олешинської с/р народних депутатів ОСОБА_15, опис зовнішніх меж земельної ділянки підписано ОСОБА_26;

- ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХМ №036572 площею 0,80 га, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №01617, підписано головою Олешинської с/р народних депутатів ОСОБА_15, опис зовнішніх меж земельної ділянки підписано ОСОБА_26;

- ОСОБА_4 видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХМ №036571 площею 0,80 га, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №01616, підписано головою Олешинської с/р народних депутатів ОСОБА_15, опис зовнішніх меж земельної ділянки підписано ОСОБА_26.

Згідно Книги реєстрації державних актів на право власності на землю Олешинської сільської ради за 2007 рік, записи від 06.11.2007 року та 08.12.2007 року відсутні.

Згідно інформації відділу у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (лист за вих.№31-22-0.33-5/315-18 від 19.03.2018р.) слідує, що оригінали Книги реєстрації державних актів на право власності на землю Олешинської сільської ради за 1996-1998 роки були вилучені ГУ Національної поліції України в Хмельницькій області.

Олешинська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області звернулася із листом №327/1 від 12.08.2015р. до Державного архіву Хмельницької області з проханням затвердити додатковий опис справ постійного зберігання за 1997 рік, куди внесена одна справа №230 „Протокол 6-ої сесії ХХІІ скликання сільської ради та рішення №1-№7» від 03.02.1997р., у зв'язку із тим, що така справа втрачена.

07.10.2015р. приватним підприємством „Діоріт Плюс 1» розроблені технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, а саме: на земельну ділянку ОСОБА_3, кадастровий №6810100000:33:001:0088, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства площею 0, 8 га, за адресою: м. Хмельницький, вул. Кооперативна, 46; на земельну ділянку ОСОБА_9, кадастровий №6810100000:33:001:0085 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га у м. Хмельницький, вул. Кооперативна,54; на земельну ділянку ОСОБА_4, кадастровий №6810100000:33:001:0093 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га у м. Хмельницький, вул. Кооперативна, 48; На земельну ділянку ОСОБА_1, кадастровий №6810100000:33:001:0082 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га у м. Хмельницькому, вул. Кооперативна, 60; на земельну ділянку ОСОБА_2, кадастровий №6810100000:33:001:0083 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га, що розташована у м. Хмельницький, вул. Кооперативна, 52.

Прокурор Хмельницької області (лист №05/1/1-1424вих-15 від 06.11.2015р.) звернувся до Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі із вимогою про надання копій землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами: 6810100000:33:001:0093, 6810100000:33:001:0085, 6810100000:33:001:0083, 6810100000:33:001:0082, 6810100000:33:001:0088.

Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області (лист №10-28-99.10-2947/15-15 від 10.11.2015р.) надало інформацію про відсутність документації з землеустрою на вказані земельні ділянки у зв'язку із тим, що документації із землеустрою ПП „Діоріт Плюс 1» до місцевого фонду не передавалась, а місце перебування вказаних земельних ділянок з 1995 року визначити неможливо у зв'язку із відсутністю проектів зміни меж міста Хмельницького в Управлінні Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області.

19.11.2015р. прокуратура області (лист №05/1/1-1462вих-15) звернулась до начальника Управління земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради, із проханням повідомити, чи знаходяться в межах міста Хмельницького та з якого терміну земельні ділянки за вказаними кадастровими номерами.

Листом №4166/02-01-11 від 20.11.2015р. Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів Управління земельних ресурсів та земельної реформи Хмельницької міської ради повідомив про те, що 12.05.2011 року Верховною ОСОБА_16 України прийнято постанову "Про зміну і встановлення меж міста Хмельницький і Хмельницького району Хмельницької області", відповідно до якої змінено межі міста Хмельницького, зокрема, збільшено територію міста Хмельницького на 681, 0 га земель, в тому числі, за рахунок земель, що знаходилися у віданні Грузевицької, Давидковецької, Копистинської, Олешинської, Розсошанської та Стуфчинецької сільських рад Хмельницького району, та затверджено територію міста Хмельницького загальною площею 9305,0 га. Відтак, зазначені земельні ділянки входять у межі м. Хмельницького.

Заступник прокурора області надіслав Управлінню Держгеокадастру у Хмельницькому районі листа №05/1/1-1490вих-15 від 26.11.2015 року про надання копій правовстановлюючих документів на зазначені земельні ділянки, натомість останнє у відповідь повідомило листом №10-28-99.4-4080/0/15-15 від 30.11.2015 року про відсутність документації із землеустрою на вказані земельні ділянки у зв'язку із їх непереданням на зберігання до місцевого фонду документації із землеустрою.

Листом №05/1-9вих-16 від 12.01.2016р. прокуратура області звернулась до Хмельницького міського голови із проханням надати інформацію: з якого часу знаходяться в межах міста Хмельницького земельні ділянки згідно переліку, а також повідомити про прийняття міською радою рішення про надання прав на вказані земельні ділянки, а також присвоєння їх адрес по вул. Кооперативній у м. Хмельницькому.

Виконавчий комітет Хмельницької міської ради (лист №12-0085-02-10 від 18.01.2016р.) повідомив прокуратуру, що земельні ділянки згідно зазначеного переліку входять в межі міста Хмельницького відповідно до Постанови ВР України від 12.05.2011р., будь-які рішення щодо надання в оренду або у власність вказаних земельних ділянок не приймались.

Також, листом №12-85-02-10 від 08.02.2016р. міська рада надала інформацію про те, що наявні в управлінні земельних ресурсів та земельної реформи картографічні матеріали 1995 року свідчать, що вказані у зверненні земельні ділянки входили в межі міста Хмельницького, проте у зв'язку із виявленими недоліками (невідповідність площі міста (8624 га), яка вказана у картографічних матеріалах, та площі, яка встановлена за результатами винесення меж міста (більше 9129 га), вставити, в яких місцях та де безпосередньо були розбіжності, неможливо.

Як вбачається із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 18.12.2017 року, земельні ділянки кадастровими №6810100000:33:001:0088, 6810100000:33:001:0093, 6810100000:33:001:0085, 6810100000:33:001:0083 належить на праві приватної власності ТОВ „Пімліко» на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 31.03.2016р., від 01.04.2016р.

Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області у листі №31-28-99.2-11196/0/15-16 від 27.12.2016р. повідомило про відсутність затверджених та погоджених карт міста Хмельницького із межами станом на 1993-1994 роки, на 1995-1998 роки; затверджені та погоджені карти населених пунктів Олешинської сільської ради Хмельницького району із межами населених пунктів Олешинської сільської ради Хмельницького району із межами населених пунктів станом на 1993-1994 роки та станом на 1995-1998 роки; матеріали встановлення і зміни меж міста Хмельницького станом на 19.01.1995 року; відсутня інформація щодо площ міста Хмельницького станом на 31.12.1994 року, 31.12.1995 року, 31.12.1997 року відповідно до держаної статистичної звітності (форма 6-зем) "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями" та відсутня інформація щодо площ Олешинської сільської ради станом на 31.12.1994 року, 31.12.1995 року, 31.12.1997 року відповідно до державної статистичної звітності (форма 6-зем) "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями"; немає інформації, чи змінювалась площа міста Хмельницького та Олешинської сільської ради упродовж 1994-1998 років.

Олешинська сільська рада повідомила у листі №129 від 27.02.2017 року про те, що постановою ВРУ №12/95-ВР від 19.01.1995р. збільшено площу міста за рахунок земель Хмельницького району, конфігурація та карта земельних ділянок, які були передані місту з району, в Олешинській сільські раді відсутні.

Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів Управління земельних ресурсів та земельної реформи Хмельницької міської ради у листі №18/02-01-14 від 05.01.2017 року повідомив, що витребувані в даній справі земельні ділянки за наявними в управлінні даними перебували упродовж 1992-1994 років поза межами міста Хмельницького.

Заступник прокурора області надіслав заступнику прокурора області копію висновку за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №278, 2341-23480/17-26 від 21.04.2017 року, отриманого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Як вбачається із висновку експерта Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №110 Т від 04.08.2016р. експертом встановлено, крім іншого, що відбитки печатки круглої форми з реквізитами „Олешинська сільська рада народних депутатів» на державних актах на право приватної власності на землю виконано не печаткою Олешинської сільської ради, а іншим кліше.

Згідно висновку експерта Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №278, 2341-2380/17-26 від 21.04.2017 року, підпис від імені ОСОБА_15 в рядку „підпис» , що у графі „голова Олешинської с/ради народних депутатів ОСОБА_15» у державних актах на право приватної власності на землю виконаний не ОСОБА_15, а іншою особою. Згідно трудової книжки ОСОБА_8, остання з 05.04.2007р. переведена на посаду інженера другої категорії Хмельницького БТІ.

ДП „Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою повідомило листом №61 від 30.03.2018 року заступника прокурора області про те, що спірні в даній справі земельні ділянки перебувають в межах земель, які знаходяться в межах міста Хмельницького.

ТОВ „НК „Земексперт» у листі №008/2018 від 29.03.2018р. у відповідь на запит прокуратури вказало, що земельні ділянки, в тому числі ті, що є предметом спору, знаходилися в межах м. Хмельницького згідно з проектом встановлення межі м. Хмельницький (1994 рік) та технічного звіту по геодезичних роботах та опису межі м. Хмельницького (1996 року).

ОСОБА_16 до заяви свідка ОСОБА_17 від 16.02.2018 року зазначено, що вона перебувала на посаді секретаря Олешинської сільської ради з 1985 року по жовтень 1997 року; після ознайомлення із копією протоколу та рішення 6-ої сесії Олешинської сільської ради від 03.02.1997 року №№1-7 ОСОБА_17 вказує, що вказана сесія ніколи не проводилася, рішення за вказаними номерами ніколи не приймались, у тому числі, рішення №7 про передачу у приватну власність безкоштовно земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства згідно поданих заяв 28 громадянам загальною площею 22,35 га по 0,80 га кожному згідно додатку. Також звертає увагу на непідписання державних актів сільським головою та зазначення іншого землевпорядника, ніж того, що працював на той час у сільській раді.

Згідно заяв свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_15, останні повідомили, що упродовж 1995-2006 років земельні ділянки, що були передані третім особам, на момент такої передачі перебували в межах Олешинської сільської ради і в межі м. Хмельницький не передавались.

Треті особи (ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2Л.) у відповідях на запитання прокурора вказали, що звертались до Олешинської сільської ради із заявами про виділення земельних ділянок, державна реєстрація земельної ділянки у 1997 році була здійснена посадовими особами Олешинської сільської ради, що підтверджується відповідними відмітками на державних актах.

Згідно листа Олешинської сільської ради №318 від 12.03.2018р. надано інформацію про те, що межа міста Хмельницького та Олешинської сільської ради упродовж 1992-1995 років, до затвердження меж міста Хмельницького, проходила по лінії розмежування згідно доданої карти; натомість постановою ВРУ №12/95-ВР від 19.01.1995р. не було затверджено межі міста Хмельницького та Олешинської сільської ради.

В матеріалах справи наявні рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10.07.2017р. по цивільній справі №686/23214/16-ц (набуло чинності згідно ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 03.10.2017р.), рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.05.2017р. по цивільній справі №686/23209/16-ц (набуло чинності згідно ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 05.07.2017р.), рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.05.2017р. по цивільній справі № 686/23219/16-ц (набуло чинності згідно ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 23.11.2017р.), відповідно до яких у позовах заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю „Пімліко» за участю третьої особи на стороні відповідачів, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Олешинської сільської ради про визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав власності та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, було відмовлено. Вказаними судовими рішеннями було встановлено, що міська рада не є власником спірних земельних ділянок, тому її право у спірних правовідносинах не порушено.

Прокурор, посилаючись на порушення публічних інтересів, пов'язаних із незаконним вибуттям земель із комунальної власності, та в порядку ст. 387 ГПК України, звернувся із позовами (об'єднані в одне провадження) до ТОВ „Пімліко» про витребування із чужого незаконного володіння на користь територіальної громади м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради земельні ділянки площею по 0,80 га кожна, а саме: кадастровий №6810100000:33:001:0088, м. Хмельницький, вул. Кооперативна, 46; кадастровий №6810100000:33:001:0093, м. Хмельницький, вул. Кооперативна, 48; кадастровий №6810100000:33:001:0085, м. Хмельницький, вул. Кооперативна,54; кадастровий №6810100000:33:001:0083, м. Хмельницький, вул. Кооперативна,52; кадастровий №6810100000:33:001:0082, м. Хмельницький, вул. Кооперативна, 60.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається таке.

ОСОБА_16 до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтями 317 і 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи із змісту статей 317, 318 ЦК України, лише власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння, тобто віндикація.

Ч. 1 ст. 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правоморчностей.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, права відчужувати це майно.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд повинен встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст.388 Цивільного кодексу України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.

Вказана правова позиція закріплена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 25.01.2017 р. по справі №916/2131/15.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога прокурора про витребування із чужого незаконного володіння відповідача на користь територіальної громади міста Хмельницького земельних ділянок в порядку ст. 387 ГПК України, посилаючись на те, що останні на дату прийняття Олешинської сільською радою рішення №7 від 03.02.1997р. знаходились у межах міста Хмельницького, а міською радою будь-які рішення про передачу земельних ділянок у власність громадянам, не приймались.

Статтею 6 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. №561-ХІІ (в редакції, на час прийняття рішення сільською радою) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для ведення, зокрема, особистого підсобного господарства. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими ОСОБА_16 народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безоплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для ведення особистого підсобного господарства.

Згідно ст. 9 Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття рішення) передбачалось, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування ОСОБА_16 народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, в тому числі, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу, та реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі.

Статтею 17 Земельного кодексу України (в редакції змін від 22.06.1993р.) передбачено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться ОСОБА_16 народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ОСОБА_16 народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї. ОСОБА_16 народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) ОСОБА_16 народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) ОСОБА_16 народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Відтак, станом на 1997 рік сільські (селищні) ради були наділені повноваженнями приймати рішення про передачу у приватну власність фізичним особам земельних ділянок для ведення підсобного господарства.

Тому, 03.02.1997 року Олешинська сільська рада правомірно та у межах своєї компетенції прийняла рішення №7 від 03.02.1997р., яким розпорядилась земельними ділянками, надавши їх безкоштовно у приватну власність фізичним особам для ведення особистого підсобного господарства.

Посилання прокурора на відсутність самого оригіналу рішення Олешинської сільської ради №7 від 03.02.1997р. як на причину його неоскарження прокурором у судовому порядку, також не може братись до уваги, оскільки факт того, що останнє 03.02.1997р. сільською радою не приймалось, також мало б бути встановлено у судовому порядку. Прийняття такого рішення мало відповідні правові наслідки, оскільки на підставі останнього фізичними особами отримувались державні акти та розроблено технічну документацію на спірні земельні ділянки.

Відтак, доводи прокурора стосовно того, що таке рішення Олешинської сільською радою взагалі не приймалось, суд вважає припущенням та до уваги не приймає.

Наявні в матеріалах справи письмові свідчення ОСОБА_17 стосовно того, що шоста сесія ради ніколи не проводилась, рішення за вказаним номером не приймалось, а державні акти на право приватної власності на земельні ділянки громадянам не видавались, судом оцінюється критично. У даному випадку суд не може прийняти до уваги такі показання свідків як доказ, оскільки допустимим може вважатися лише той доказ, який відповідно до законодавств підтверджує певні обставини.

Судом враховується, що згідно ч.2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Відтак, обставини надання у приватну власність земельних ділянок можуть підтверджуватись лише відповідними правовстановлюючими документами, зокрема рішеннями компетентного органу, або відповідними державними актами, виданими на підставі таких рішень. Інші доводи прокурора щодо неналежності рішення сільської ради як доказу також не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Посилання прокурора на те, що на момент прийняття сільською радою рішення спірні земельні ділянки не належали до земель Олешинської сільської ради, а перебували у межах міста Хмельницького, судом не приймається до уваги, оскільки матеріали справи не містять жодного належного та достовірного доказу на підтвердження належності спірних земельних ділянок станом на 1997 рік до меж міста Хмельницького.

Наявні в матеріалах справи листи Хмельницької міської ради, Держгеокадастру, департаменту Хмельницької міської ради інформують адресатів про те, що вказані земельні ділянки достовірно лише з 2011 року були включені до меж міста Хмельницького, а встановити їх належність станом на 1997 рік не вбачається за можливе. Інші докази, зокрема: Проект встановлення межі м. Хмельницького за 1994 рік, Технічний звіт по геодезичних роботах та опис межі м. Хмельницького за 1996 рік, Каталог координат повороту межі м. Хмельницького за 1996 рік, а також кроки пунктів геодезичної основи за 1996 рік, також не можуть належним чином підтвердити фактичне перебування спірних земельних ділянок в межах міста Хмельницького станом на 1997 рік.

Згідно ч.1 ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції змін від 22.06.1993р.) було передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними ОСОБА_16 народних депутатів.

Із матеріалів справи слідує, що на підставі рішення Олешинської сільської ради №7 від 03.02.1997р. згідно переліку (додаток до рішення) громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_25 та ОСОБА_2 було передано у приватну власність безкоштовно земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства та видано державні акти на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХМ за №№ 036572, 036574, 036571, 036577, 036573, які також зареєстровані сільською радою 08.12.1997р. відповідно за№№1617, 01619, 01616, 01622, 01618.

Посилання прокурора на підробку державних актів на землю (невідповідність підписів та відбитку печатки ради на актах згідно висновків експертизи), а також на відсутність їх реєстрації у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за 2007 рік, не може спростовувати факт передачі та отримання громадянами земельних ділянок у приватну власність, а можливе їхнє підроблення та відсутність державної реєстрації не спростовує існування рішення ради про надання вказаним громадянам земельних ділянок.

Згідно п.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» роз'яснено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, ОСОБА_16 Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому, з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України, захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення „законів» . Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що втручання відповідало вимозі закону і не було свавільним.

Особа, на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади. Потреба виправити минулу „помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження недійсності (нечинності) як рішення Олешинської сільської ради №7 від 03.02.1997р., так і державних актів на право власності на землю, вважається, що останні прийняті Олешинської сільською радою в установленому законом порядку та в межах встановленої компетенції. Відтак, правомочності щодо розпорядження земельними ділянками в 1997 році належали Олешинській сільській раді.

Згідно з ч. 1 ст. 387 ЦК України лише власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами як ст. 387 так і ст. 388 ЦК України, може звертатися лише особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем, відтак до кола предмету доказування в даному випадку входить доведення належності позивачу на праві власності або володінні, за законом чи договором, спірного нерухомого майна.

Таким чином, судом в даній справі не встановлено, що позивач - Хмельницька міська рада є власником спірних земельних ділянок на момент їх вибуття - 1997 рік. Саме лише перебування таких земельних ділянок з 2011 року в межах міста Хмельницького не може свідчити про перебування таких ділянок у власності територіальної громади м. Хмельницького, оскільки не спростованим в даній справі залишається факт відчуження їх компетентним органом у 1997 році.

До аналогічних висновків дійшли суди у справах №686/23214/16-ц, №686/23209/16-ц та №686/23219/16-ц, які в силу положень ст. 75 ГПК України не потребують доказування.

Зокрема, судами відмовлено в позовах заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю „Пімліко» за участю третьої особи на стороні відповідачів, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Олешинської сільської ради про визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав власності та витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

Зазначеними судовими рішеннями також встановлено правомірність набуття ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки саме 08.12.1997 р. на підставі державних актів на право приватної власності на землю, а також встановлено, що спірні земельні ділянки на момент набуття громадянами права приватної власності на них, розташовувалися на території Олешинської сільської ради, яка в межах своєї компетенції прийняла рішення про передачу земельних ділянок у власність громадянам, зареєструвала та видала останнім державні акти.

При цьому, під час судового розгляду також встановлено, що Хмельницька міська рада не є власником спірних земельних ділянок, а тому її право у спірних правовідносинах не порушено.

Зокрема, суд також зазначив, що прокурором не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, що на час набуття права власності на спірні земельні ділянки вони належали територіальній громаді м. Хмельницького, а також що ці землі входили до складу земель, які постановою Верховної ОСОБА_16 України від 19.01.1995 року № 12/95-ВР, були включені в межі міста.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

ОСОБА_16 до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Зміст вказаних приписів свідчить, що предметом віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава , територіальні громади (ч.1 ст.374 ЦК України).

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).

За таких обставин, суд виходить із того, що звертаючись з віндикаційним позовом прокурор мав би надати докази, які безспірно підтверджують право власності територіальної громади міста Хмельницького у 1997 році на спірні землі, тобто їх знаходження в межах міста, а також довести, що земельні ділянки на той період вибули із володіння власника поза його волею, і відповідач володіє вказаними земельними ділянками незаконно.

Натомість прокурор на підставі зібраних у справі доказів фактично просив суд встановити за територіальною громадою міста право власності на землі станом 1997 рік (дата винесення рішення Олешинської сільською радою та видачі державних актів на право власності на землі), обґрунтовуючи при цьому територіальну приналежність земель до міста, що не входить у предмет доказування за віндикаційним позовом.

В ході дослідження доказів судом також встановлено, що прокурором на підтвердження позовних вимог подані документи та матеріали, які отримувались слідчим в ході досудового розслідування в межах кримінального провадження №42016240000000037, остаточне рішення по якому не було прийнято.

Оскільки юрисдикція господарського суду не поширюється на кримінально-правові відносини, суд не вправі давати оцінку вказаним документам з точки зору кримінального закону. Суд вбачає у цьому порушення принципу рівності сторін у господарському процесі, оскільки відповідач та треті особи були позбавлені можливості подавати докази, які були вилучені слідчим та знаходяться у кримінальному проваджені. На запит представника позивача до слідчого (лист від 05.03.2018р.) про надання інформації та копій засвідчених документів, останнім було відмовлено із посиланням на таємницю досудового розслідування (лист від 07.03.2018р. за вих.№2019/121/24-2018). Інші доводи прокурора також не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

За таких обставин, оскільки прокурором та позивачем не спростовано підставу набуття громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на спірні земельні ділянки, суд не знаходить підстав для витребування таких земельних ділянок від ТОВ „Пімліко» в порядку віндикації.

Судом також враховано, що до спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність іншим суб'єктам права, підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року й із огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

ОСОБА_16 до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах „Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, „Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, „Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, „Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, „Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, „Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, „Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, „East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно „суспільний» , „публічний» інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення „суспільного» , „публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися „значною свободою (полем) розсуду» . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип „пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. „Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе „індивідуальний і надмірний тягар» .

В питаннях оцінки „пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності „суспільного» , „публічного» інтересу, також визнає за державою достатньо широку „сферу розсуду» , за виключенням випадків, коли такий „розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах „Спорронґ і Льоннорт проти Швеції» , „Булвес» АД проти Болгарії» ).

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах „Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, „Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001 року, „Аркурі та інші проти Італії» від 5 липня 2001 року, „Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року, „ОСОБА_5 проти Російської Федерації» від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання „справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

У даній справі, з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, суд не вбачає відповідності заходу втручання держави у право власності відповідача, що також не відповідає критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини.

Щодо заяви відповідача та третіх осіб про застосування наслідків спливу строку позовної давності судом до уваги приймається таке.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. В свою чергу, ст. 261 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки судом не виявлено в даному випадку порушення права позивача, відсутні підстави і для вирішення питання спливу строку позовної давності.

Судом також враховується, що за приписами цивільного законодавства право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (стаття 344 ЦК України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України не застосовуються (постанова Верховного Суду України від 05.10.2016 р. по справі №916/2129/15)

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні правові підстави для витребування земельних ділянок у ТОВ „Пімліко» , тому у задоволенні позовів прокурора суд вважає за необхідне відмовити.

ОСОБА_16 до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на прокуратуру у зв'язку із відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У позовах відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Повне рішення складено 03.05.2018р.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 8 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу (вул. Гагаріна, 3, м. Хмельницький),

3 - відповідачу (вул. Соборна, 66, м. Васильків, Київської обл., 08600).

4 - прокуратурі (пров. військоматський, 3, м. хмельницький, 29000).

5 - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1);

6 - ОСОБА_2 (АДРЕСА_2);

7 - ОСОБА_3 (АДРЕСА_3);

8 - ОСОБА_4 (АДРЕСА_4). Всім рек. з пов.