УХВАЛА
08 жовтня 2018 року
м. Київ
Справа № 924/1265/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Рівненської області
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2018
та на рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.04.2018
за позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пімліко"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
1. ОСОБА_4
2. ОСОБА_5
3. ОСОБА_6
4. ОСОБА_7
про витребування земельних ділянок із незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
10.09.2018 заступник прокурора Рівненської області звернувся із касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.04.2018 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
14.09.2018 заступником прокурора Рівненської області направлено до Касаційного господарського суду клопотання про долучення платіжного доручення №1572 від 10.09.2018 на суму 16 000,00 грн. про сплату судового збору.
Розглянувши матеріали касаційної скарги заступника прокурора Рівненської області, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №924/1265/17 виходячи з наступного.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно із частиною 5, 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Із матеріалів справи вбачається, що заступник прокурора Хмельницької області у позовних заявах просить суд витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Пімліко" на користь територіальної громади м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами 6810100000:33:001:0088, 6810100000:33:001:0093, 6810100000:33:001:0085, 6810100000:33:001:0083, 6810100000:33:001:0082 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
В матеріалах справи наявний лист Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області №10-28-99.4-10232/0/15-16 від 15.11.2016, в якому зазначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок за кадастровими номерами вказаних у запиті листі становить 3 701,00 грн., для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га (а. с. 51, т. 1)
Таким чином, вартість земельних ділянок становить 5 * 3 701,00 грн. = 18 505,00 грн.
Отже, предметом позову у даній справі є витребування земельних ділянок із незаконного володіння, вартість яких становить 18 505,00 грн., а отже, ціна позову у справі №924/1265/17 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами Господарського процесуального кодексу України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10.07.2017 по цивільній справі №686/23214/16-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 03.10.2017, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.05.2017. по цивільній справі №686/23209/16-ц яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 05.07.2017, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.05.2017 по цивільній справі № 686/23219/16-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 23.11.2017, у позовах заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до відповідачів - ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "Пімліко" за участю третьої особи на стороні відповідачів, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Олешинської сільської ради про визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав власності та витребування земельної ділянки з незаконного володіння? було відмовлено. Вказаними судовими рішеннями було встановлено, що міська рада не є власником спірних земельних ділянок, тому її право у спірних правовідносинах не порушено.
Господарські суди дійшли правомірного висновку, що віднесення земельних ділянок до меж міста Хмельницького станом на 1997 на підставі технічного звіту чи каталогу координат, які не були затверджені уповноваженим органом влади, не можуть бути належними, допустимими та достатніми доказами у даній справі, такий проект не несе жодних юридичних наслідків.
Спірні земельні ділянки увійшли до меж міста Хмельницького на підставі постанови Верховної Ради України від 12.05.2011 № 3349-VI, що не заперечувалось учасниками справи під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні необхідні документи щодо встановлення і зміни меж відповідних адміністративно-територіальних утворень - проекти землеустрою, які мали б розроблятись відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів відповідно до вищенаведених норм, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором і позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами в порядку статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належність земельних ділянок з кадастровими номерами 6810100000:33:001:0088, 6810100000:33:001:0093, 6810100000:33:001:0085, 6810100000:33:001:0083, 6810100000:33:001:0082 до меж міста Хмельницького на час одержання права власності на них громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, тоді як включення земельних ділянок у 2011 році в межі міста не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками.
Колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що прокурором та позивачем не доведено, що Хмельницька міська рада є власником спірних земельних ділянок на теперішній час або на момент їх вибуття 1997 року. Перебування земельних ділянок з 2011 року в межах міста Хмельницького не може свідчити про перебування таких земельних ділянок у власності територіальної громади міста Хмельницького, так як факт відчуження їх компетентним органом у 1997 році залишається не спростованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Касаційний господарський суд вважає, що наведені заявником у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у даній справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тому у Суду відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Підстав передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі заступника прокурора Рівненської області не наведено.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №924/1265/17 за касаційної скаргою заступника прокурора Рівненської області.
Керуючись статтями 12, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України,
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №924/1265/17 за касаційної скаргою заступника прокурора Рівненської області.
2. Касаційну скаргу та додані до неї документи (у тому числі оригінал платіжного доручення №1572 від 10.09.2018 на суму 16 000,00 грн.) повернути заявнику.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді І. В. Кушнір
Є. В. Краснов
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 08.10.2018 |
Оприлюднено | 09.10.2018 |
Номер документу | 76972120 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Мачульський Г.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні