Постанова
від 16.08.2018 по справі 924/1265/17
РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року Справа № 924/1265/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Гудак А.В.,

суддя Василишин А.Р.,

суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

прокурор - Лис Р.В., прокурор Гончар І.О.;

позивача - не з`явився;

відповідача - Заболотний А.М. адвокат

третьої особи ОСОБА_2- не з`явився

третьої особи ОСОБА_3 - не з`явився

третьої особи ОСОБА_4 - не з`явився

третьої особи ОСОБА_5 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.04.18р. у справі № 924/1265/17 (суддя Гладюк Ю.В., м.Хмельницький, повний текст рішення складено 03.05.18р.)

за позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пімліко", м. Васильків Київської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- ОСОБА_6, смт. Лозове, Деражнянський район, Хмельницька обл.

- ОСОБА_3 м. Хмельницький

- ОСОБА_4, м. Славута

- ОСОБА_5, м. Хмельницький

про витребування земельних ділянок із незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Хмельницької області звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю „Пімліко" на користь територіальної громади м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради земельних ділянок, а саме: кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га, що розташована за адресою: м. Хмельницький, АДРЕСА_1; кадастровий номер НОМЕР_2 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га у м. Хмельницький, АДРЕСА_2; кадастровий номер НОМЕР_5 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га у м. Хмельницький, АДРЕСА_3; кадастровий номер НОМЕР_3 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га, що розташована у м. Хмельницький, АДРЕСА_4; кадастровий номер НОМЕР_4 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га у м. Хмельницький, АДРЕСА_5.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що вищезгадані земельні ділянки безпідставно вибули із комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького поза волею останньої, тому міська рада вправі витребувати земельні ділянки із незаконного володіння добросовісного набувача - ТОВ „Пімліко" в порядку ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.04.2014 у позовах Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пімліко", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - ОСОБА_2, - ОСОБА_3, - ОСОБА_4, - ОСОБА_5 про витребування земельних ділянок із незаконного володіння, відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження недійсності (нечинності) як рішення Олешинської сільської ради №7 від 03.02.1997р., так і державних актів на право власності на землю, вважається, що останні прийняті Олешинської сільською радою в установленому законом порядку та в межах встановленої компетенції. Відтак, правомочності щодо розпорядження земельними ділянками в 1997 році належали Олешинській сільській раді. Згідно з ч. 1 ст. 387 ЦК України лише власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. З вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами як ст. 387 так і ст. 388 ЦК України, може звертатися лише особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем, відтак до кола предмету доказування в даному випадку входить доведення належності позивачу на праві власності або володінні, за законом чи договором, спірного нерухомого майна. Таким чином, судом першої інстанції в даній справі не встановлено, що позивач - Хмельницька міська рада є власником спірних земельних ділянок на момент їх вибуття - 1997 рік. Саме лише перебування таких земельних ділянок з 2011 року в межах міста Хмельницького не може свідчити про перебування таких ділянок у власності територіальної громади м. Хмельницького, оскільки не спростованим в даній справі залишається факт відчуження їх компетентним органом у 1997 році. До аналогічних висновків дійшли суди у справах №686/23214/16-ц, №686/23209/16-ц та №686/23219/16-ц, які в силу положень ст. 75 ГПК України не потребують доказування. Зазначеними судовими рішеннями також встановлено правомірність набуття ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 права власності на земельні ділянки саме 08.12.1997 р. на підставі державних актів на право приватної власності на землю, а також встановлено, що спірні земельні ділянки на момент набуття громадянами права приватної власності на них, розташовувалися на території Олешинської сільської ради, яка в межах своєї компетенції прийняла рішення про передачу земельних ділянок у власність громадянам, зареєструвала та видала останнім державні акти. При цьому, під час судового розгляду також встановлено, що Хмельницька міська рада не є власником спірних земельних ділянок, а тому її право у спірних правовідносинах не порушено.

За таких обставин, оскільки прокурором та позивачем не спростовано підставу набуття громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на спірні земельні ділянки, суд першої інстанції не знайшов підстав для витребування таких земельних ділянок від ТОВ „Пімліко" в порядку віндикації.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Перший заступник прокурора Хмельницької області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 25.04.2018 по справі №924/1265/17 та прийняти нове про задоволення позовів заступника прокурора Хмельницької області про витребування земельних ділянок.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факти реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки, які видані на ім`я третіх осіб. Судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що визначені законодавцем обов`язкові умови для набуття права власності на земельні ділянки, а саме встановлення меж в натурі (на місцевості) видача та реєстрація державних актів станом на 1997 рік були відстутні.

Скаржник переконаний, що проект встановлення межі м.Хмельницького, виготовлений Хмельницькою філією інституту землеустрою Української Академії аграрних наук в 1994 році; постанова Верховної Ради України від 19.01.1995 №12/95-ВР Про зміну межі міста Хмельницького ; технічний звіт по геодезичних роботах та опис межі м.Хмельницького, 1996 року, виготовлений Державним проектно-розвідувальним інститутом Хмельницькдіпроводгосп ; книга опису межі м.Хмельницького, 1996 року, розроблена Державним проектно-розвідувальним інститутом Хмельницькдіпроводгосп ; каталог координат точок повороту межі м.Хмельницького розроблений Державним проектно-розвідувальним інститутом Хмельницькдіпроводгосп ; кроки пунктів геодезичної основи м.Хмельницького 1996 року, розроблені Державним проектно-розвідувальним інститутом Хмельницькдіпроводгосп ; Лист №008/2018 від 29.03.2018 ТОВ НК Земекперт - у відповідності до ст.ст. 25, 46 Закону України Про землеустрій є документами, які підтверджують перебування спірних земельних ділянок в межах міста Хмельницького станом на 1997 року і по даний час.

Поряд з цім, скаржник відзначає, що рішення сесії Олешинської сільської ради народних депутатів від 03.02.1997 № без наявності обов`язкових реквізитів, без підписів посадових осіб та відтиску гербової печатки не має юридичної сили документа прийнятого колегіальним органом та не може розцінюватись як офіційний правовстановлюючий документ. Як наслідок є неналежним, недостовірним та недопустимим доказом по справі в розумінні ст.ст. 76-78 ГПК України і є таким документом, який не може бути оскарженим в судовому порядку.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.04.18р. у справі №924/1265/17 та розгляд апеляційної скарги призначено на "04" липня 2018 р. о 10:00 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 6.

22.06.2018 на адресу суду від Хмельницької міської ради надійшов відзив в якому просить суд задовольнити апеляційну скаргу першого заступника прокурора Хмельницької області по справі №924/1265/17 в повному обсязі.

22.06.2018 на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Хмельницької міської ради надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої просить доручити господарському суду Хмельницької області (м. Хмельницький, майдан Незалежності 1).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2018 клопотання Хмельницької міської ради про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, задоволено. Доручено господарському суду Хмельницької області (29005, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1) забезпечити проведення судового засідання у справі №924/1265/17, яке відбудеться 04.07.2017 о 10:00 год., в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Хмельницької області за участю уповноважених представників Хмельницької міської ради.

02.07.2018 на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Пімліко", третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_11 надійшов відзив в якому просить суд апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.04.2018 у справі №924/1265/17 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 25.04.2018 у справі №924/1265/17 залишити без змін.

Прокурор в судовому засіданні 04.07.2018 підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням процесуального та матеріального права, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задовольнити, з мотивів наведених в апеляційній скарзі та наданих усних пояснень.

Представник Хмельницької міської ради в судовому засіданні 04.07.2018 підтримав доводи апеляційної скарги та викладену позицію прокурора в даному судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.07.2018 апеляційну скаргу заперечили в повному обсязі з підстав викладених у відзиві та з наданих усних пояснень, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 04.07.2018 треті особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі не з'явилися, про місце, час і дату судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки не повідомили.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2018 оголошено перерву у судовому засіданні до 14:30 год. 16 серпня 2018 року, яке відбудеться у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 6. Зобов`зано Товариство з обмеженою відповідальністю "Пімліко" надати суду в строк до 26 липня 2018 року належним чином завірені копії судових рішень Хмельницького міськрайонного суду та Апеляційного суду Хмельницької області, а саме: у цивільній справі №686/23214/16-ц - рішення від 10.07.2017 та ухвали від 03.10.2017; у цивільній справі №686/23209/16-ц - рішення від 16.05.2017 та ухвали від 05.07.2017; у цивільній справі №686/23219/16-ц - рішення від 29.05.2017 та ухвали від 23.11.2017 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав власності та витребування земельної ділянки з незаконного володіння. Запропоновано учасникам справи №924/1265/17 надати суду до 26 липня 2018 року - письмові пояснення щодо доцільності призначення в даній справі земельно-технічної експертизи з наведенням відповідних питань, які необхідно поставити перед судовим експертом.

30.07.2018 на адресу суду від відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надійшли пояснення в яких зазначають, що призначення в даній справі земельно-технічної експертизи є недоцільним, а експерт не зможе надати належний висновок. З доказів поданих прокуратурою області експерт не зможе достовірно встановити меже міста Хмельницького та с.Олешин та накладення земельних ділянок на межі міста Хмельницького станом на 03.02.1997 через наявні розбіжності. Звертає увагу суду на те, що позивач листами №4166/02-01-11 від 20.11.2015, №12-0085-02-10 від 18.01.2016 підтвердив, що межі міста Хмельницького змінено і встановлено лише постановою Верховної Ради України від 12.05.2011 №3349-VI. Листом №04-14/17-50 від 27.12.2016 Комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Верховної Ради України підтверджено, що у вищезазначеній постанові не йдеться про вилучення земель із суміжних населених пунктів та затвердження зовнішніх меж міста Хмельницький. Вважають, що віднесення земельних ділянок до меж міста Хмельницького станом на 1997 на підставі каталогу координат, які небули затверджені уповноваженим органом - Верховною радою України, не можуть слугувати належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами на підставі яких експерт має право робити висновки з тих чи інших питань. Поряд з цим, відповідач відзначає, що в судових засіданнях неодноразово наголошувалось на тому, що старшим слідчим з ОВС Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Лисюком О.І. в рамках кримінального провадження №42016240000000037 призначалася земельно-технічна експертиза, по якій ставилися питання експерту Чи накладалися земельні ділянки на межі міста Хмельницького станом на лютий-грудень 1997 року? Якщо так, то в якій частині та яка площа накладення? . А тому, прокуратура Хмельницької області могла надати такий висновок як доказ по справі. Оскільки заявлені прокурором позови за своїм змістом є віндикаційним позовом, то саме позивач - Хмельницька міська рада повинна довести своє право власності на майно. Прокурор та позивач мали можливість клопотати упродовж строків про призначення відповідних експертиз у суді першої інстанції. Разом з тим, такі клопотання ними подані не були.

02.08.2018 на адресу суду від Прокуратури Хмельницької області надійшли пояснення в яких прокурор пропонує на вирішення земельно-технічної експертизи поставити наступні питання: Чи накладаються земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_4 на межі міста Хмельницького станом на 03.02.1997 року? Якщо так, то в якій частині та яка площа накладення?

09.08.2018 на адресу суду від відповідача та третіх осіб надійшли додаткові пояснення в яких зазначають, що за відсутності рішення уповноваженого органу влади про встановлення межі населеного пункту межі такого населеного пункту вважаються невстановленими. Крім того, вважають, що відсутність юридично встановлених меж населеного пункту робить неможливим виконання судової експертизи щодо встановлення факту належності чи неналежності земельної ділянки до складу земель населеного пункту.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2018 року в справі №924/1265/17 у зв`язку з перебуванням у щорічній основній відпустці судді-члена колегії по справі №924/1265/17 Олексюк Г.Є. у період з 30 липня 2018 по 04 вересня 2018 включно, перебування у відпустці судді-члена колегії - Петухова М.Г. у період з 06 серпня 2018 по 07 вересня 2018 включно та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, стаття 155 Закону України Про судоустрій і статут суддів , пунктів 18, 20 Розділу VІІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суду, призначено заміну судді-члена колегії у справі №924/1265/17.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії від 15.08.2018 автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.08.2018 прийнято апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.04.2018 у справі №924/1265/17 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л.

Прокурори в судовому засіданні 16.08.2018 підтримали доводи апеляційної скарги та просили оскаржуване рішення скасувати, а апеляційну скаргу - задовольнити, з мотивів наведених в апеляційній скарзі та наданих усних пояснень.

Поряд з цим, прокурорами в даному судовому засіданні підтримали пояснення щодо доцільності призначення в даній справі земельно-технічної експертизи.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.08.2018 апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Щодо доцільності призначення в даній справі земельно-технічної експертизи категорично заперечив. Зазначив, що відсутність юридично встановлених меж населеного пункту робить неможливим виконання судової експертизи щодо встановлення факту належності чи неналежності земельної ділянки до складу земель населеного пункту. Також звернув увагу суду на те, що прокурор та позивач мали реальну можливість клопотати упродовж розумних строків про призначення відповідних експертиз у суді першої інстанції. Разом з тим, такі клопотання ними подані не були, тому збирати нові докази в суді апеляційної інстанції вважає неприпустимим та таким що призведе до затягування розгляду даної справи.

В судове засідання 16.08.2018 представники Хмельницької міської ради та третіх особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі не з'явилися, про місце, час і дату судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки не повідомили.

Щодо доцільності призначення в даній справі земельно-технічної експертизи колегія суддів зазначає наступне.

Поряд з цим, матеріалами справи встановлено, що відповідачем в поясненнях, які надійшли н адресу суду 30.07.2017 та надіслані на адресу скаржника Першого заступника прокурора Хмельницької області наголошується на тому, що старшим слідчим з ОВС Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Лисюком О.І. в рамках кримінального провадження №42016240000000037 призначалася земельно-технічна експертиза, по якій ставилися питання експерту "Чи накладалися земельні ділянки на межі міста Хмельницького станом на лютий-грудень 1997 року? Якщо так, то в якій частині та яка площа накладання?".

Даний факт прокурорами в судовому засіданні 16.08.2018 не заперечувався.

Колегія суддів приходить до висновку, що в силу вимог статей 76, 78, 79 ГПК України, прокуратура Хмельницької області мала можливість надати такий висновок як доказ по справі ще під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Необґрунтоване зупинення провадження у даній справі призведе до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, судова колегія вважає, що підтримка доцільності призначення експертизи по справі №924/1265/17 маючи можливість надати суду як першої так і апеляційної інстанції висновок земельно-технічної експертизи, який отриманий в рамках кримінального провадження №42016240000000037 свідчить про недобросовісну поведінку прокурора.

Поряд з цим, прокурором при поясненні щодо призначення експертизи до суду апеляційної інстанції не обґрунтовано доцільність проведення експертизи та зупинення провадження у справі, а також не вказано, з`ясування яких обставин, що мають значення для правильного вирішення спору потребує спеціальних знань та не визначено конкретних підстав для проведення експертизи, і відповідно, для зупинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення прокурорів та представника відповідача, що з'явились у судове засідання 16.08.2018, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, представники учасників справи, що не з'явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Участь представників, що не з'явилися, у судовому засіданні 16.08.2018, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та про витребування додаткових доказів не надходило. При цьому, судом враховано, що представник Хмельницької міської ради приймав участь у попередньому судовому засіданні 04.07.2018 та надавав суду свої пояснення, які судом апеляційної інстанції прийняті до уваги.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Першого заступника прокурора Хмельницької області не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Хмельницької області від 25.04.18р. у справі № 924/1265/17 слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.1992 виконком Хмельницької міської ради звернувся з листом за вих.№02-10-894 до Хмельницької обласної державної адміністрації в якому повідомляє про необхідність, у зв`язку із встановленням меж міста, створення обласної комісії для проведення обстеження і встановлення межі міста Хмельницького відповідно до Генерального плану міста, затвердженого Кабінетом міністрів України від 20.02.1985р. №79 (а.с. 220-222 т.6).

07.08.1992 розпорядженням представника президента України „Про утворення комісії по встановленню межі м. Хмельницький №153 вирішено: у зв`язку із змінами в межі міста Хмельницького, які стались на протязі останніх років, створити відповідну комісію із залученням голів відповідних місцевих рад народних депутатів Хмельницького району, території яких межують із м. Хмельницьким (а.с.24 т.6 ).

23.02.1994 протоколом засідання обласної комісії з питань встановлення межі міста Хмельницького було постановлено інформацію взяти до відома із наступними зауваженнями: (п.4, 5 протоколу) межу міської ради на території Олешинської сільської ради провести по західній границі території заводу „Будмаш до перетину з шляхом Хмельницький-Іванківці, далі по межі об`їзного шляху; землі торфооб`єднання на південь від с. Олешин включити в територію міської ради у зв`язку із будівництвом водоймища (а.с.25 т.6 ).

29.03.1994 обласної комісії з питань встановлення межі міста Хмельницького за участю голови Олешинської сільської ради народних депутатів ОСОБА_15 було складено акт польового обстеження та погодження меж Хмельницької міської ради народних депутатів, міста Хмельницького разом із додатком, відповідно до якого визначено землі, які передбачається ввести в межі міста Хмельницького, в тому числі за рахунок земель Олешинської сільської ради загальною площею 105 га, в тому числі 17 га сільськогосподарських угідь, 45 га під водою, 45 га інших земель (а.с.18-19 т.6 ).

05.04.1994 протоколом засідання обласної комісії з питань встановлення межі міста Хмельницького було вирішено (п.1 протоколу): межу міської ради в північно-західній частині провести по існуючій межі Олешинської сільської ради (а.с. 26 т.6 ).

25.05.1994 розпорядженням голови Хмельницької міської ради народних депутатів №1321 „Про затвердження проекту формування території міської ради та встановлення меж м. Хмельницького вирішено: 1) затвердити проект формування території міської ради та встановлення меж м. Хмельницького; 2) відділу земельних ресурсів внести відповідні зміни у земельно-облікові документи; 3) просити обласну раду народних депутатів на черговій сесії розглянути та затвердити проект формування території міської ради і встановлення меж міста Хмельницького (а.с.27 т.6 ).

25.07.1994 Хмельницька міська рада звернулась до Хмельницької райради із пропозицією розглянути проект формування території міської ради, розроблений Хмельницьким філіалом інституту „Укрземпроект, і надати своє рішення в обласну раду для остаточного вирішення цього питання (а.с.28 т.6 ).

20.09.1994 згідно висновку Хмельницької районної ради „Про погодження межі міста м. Хмельницького районна рада вирішила: по Шаровечській сільські раді погодити включення в межі міста Хмельницького територію на площі 33,6 га вздовж Львівського шосе; землі відділку Гречани площею 2197,7 га, а також землі площами 49,80 га та 32,60 га по обидві сторони Вінницького шосе; з іншими рішеннями проекту погодитись (а.с.29 т.6 ).

Матеріалами справи встановлено, що про проведені роботи по встановленню меж міста свідчать: Проект встановлення межі м. Хмельницького за 1994 рік, розроблений Хмельницьким філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук, Технічний звіт по геодезичних роботах та опис межі м. Хмельницького за 1996 рік, розроблений державним проектно-розвідувальним інститутом Хмельницькдіпроводгосп Державного комітету України по водному господарству, Каталог координат повороту межі м. Хмельницького за 1996 рік, розроблений державним проектно-розвідувальним інститутом Хмельницькдіпроводгосп Державного комітету України по водному господарству, кроки пунктів геодезичної основи за 1996 рік, розроблений державним проектно-розвідувальним інститутом Хмельницькдіпроводгосп Державного комітету України по водному господарству (а.с.12-30; 32-55; 57-113; 114-207 т.6 ).

28.10.1994 рішенням ІІ сесії Хмельницької обласної ради №11 „Про погодження межі міста Хмельницького, на підставі розпорядження представника президента в області від 07.08.1992р. №153 та матеріалів, розроблених ХФ інституту землеустрою Української академії аграрних наук, вирішено: 1) погодити землі, що ввійдуть в межу міста Хмельницького в розмірі 3064 га та встановлення нової межі міста загальною площею 8624 га згідно із додатком і висновком Хмельницької райради від 20.09.1994р.; 2) просити Верховну Раду України встановити межу міста Хмельницького(а.с.210-211 т.6 ).

19.01.1995 постановою Верховної Ради України №12/95-ВР „Про зміну межі міста Хмельницького постановлено: включити в межу міста Хмельницького землі Хмельницького району загальною площею 3064 га. (а.с. 40 т.4 ).

03.02.1997 рішенням 6-ої сесії Олешинської сільської ради народних депутатів від. №7 „Про приватизацію земельних ділянок", вирішено: згідно статті 17 Земельного кодексу України передати у приватну власність безкоштовно земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства згідно поданих заяв 28 громадянам площею 22,35 га згідно додатку №1 (а.с.18-20 т.6 ).

У відповідності до переліку (додаток №1) громадянам надано земельні ділянки по 0,80 га. кожному для ведення особистого підсобного господарства, в тому числі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.19-20 т.6 ).

03.02.1997 на підставі рішення Олешинської сільської ради №7 передано у приватну власність земельні ділянки площею 0,80 га для ведення підсобного господарства, громадянам, зокрема: ОСОБА_2 08.12.1997р. видано державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_8 площею 0,80 га, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №01622, підписано головою Олешинської с/р народних депутатів ОСОБА_15, опис зовнішніх меж земельної ділянки підписано ОСОБА_16 (а.с. 112-113 т.4).; ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_6 площею 0,80 га, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №01618, підписано головою Олешинської с/р народних депутатів ОСОБА_15, опис зовнішніх меж земельної ділянки підписано ОСОБА_16 (а.с.1345-135 т.4 ).; ОСОБА_8 видано державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_9 площею 0,80 га, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №01619, підписано головою Олешинської с/р народних депутатів ОСОБА_15, опис зовнішніх меж земельної ділянки підписано ОСОБА_16 (а.с. 72-73 т.4).; ОСОБА_4 видано державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_7 площею 0,80 га, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №01617, підписано головою Олешинської с/р народних депутатів ОСОБА_15, опис зовнішніх меж земельної ділянки підписано ОСОБА_16 (а.с. 51-52 т.4 ).; ОСОБА_5 видано державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_10 площею 0,80 га, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №01616, підписано головою Олешинської с/р народних депутатів ОСОБА_15, опис зовнішніх меж земельної ділянки підписано ОСОБА_16 (а.с. 93-94 т.4 ).

12.05.2011 постановою Верховної Ради України №3349-VІ „Про зміну і встановлення меж міста Хмельницький та Хмельницького району Хмельницької області" постановлено: змінити межі міста Хмельницький і Хмельницького району Хмельницької області, збільшивши територію міста на 681,0 гектара земель, в тому числі, за рахунок 130,0 гектара земель, що знаходяться у віданні Грузевицької сільської ради, 34, 0 гектара земель - Давидковецької сільської ради, 474,0 гектара земель - Копистинської сільської ради, 10,0 гектара земель - Олешинської сільської ради, 6,0 гектара земель - Розсошанської сільської ради та 27,0 гектара земель - Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району, та затвердила територію міста Хмельницький загальною площею 9305,0 гектара і територію Хмельницького району загальною площею 122011,98 гектара; постановлено встановити межі міста Хмельницького Хмельницької області згідно з доданим додатком (а.с.42-43 т.3 ).

12.08.2015 Олешинська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області звернулася із листом №327/1 до Державного архіву Хмельницької області з проханням затвердити додатковий опис справ постійного зберігання за 1997 рік, куди внесена одна справа №230 „Протокол 6-ої сесії ХХІІ скликання сільської ради та рішення №1-№7" від 03.02.1997, у зв'язку із тим, що така справа втрачена (а.с. 17 т.5 ).

07.10.2015 приватним підприємством „Діоріт Плюс 1" розроблені технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, а саме: на земельну ділянку ОСОБА_4, кадастровий НОМЕР_15, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства площею 0, 8 га, за адресою: м. Хмельницький, АДРЕСА_1; на земельну ділянку ОСОБА_8, кадастровий НОМЕР_11 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га у м. Хмельницький, АДРЕСА_3; на земельну ділянку ОСОБА_5, кадастровий НОМЕР_12 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га у м. Хмельницький, АДРЕСА_2; На земельну ділянку ОСОБА_2, кадастровий НОМЕР_14 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га у м. Хмельницькому, АДРЕСА_5; на земельну ділянку ОСОБА_3, кадастровий НОМЕР_13 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га, що розташована у м. Хмельницький, АДРЕСА_4. (а.с. 42-147 т.4).

Листом №05/1/1-1424вих-15 від 06.11.2015 прокурор Хмельницької області звернувся до Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі із вимогою про надання копій землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_2, НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_1.(а.с.21-22 т.3 ).

10.11.2015 Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області листом №10-28-99.10-2947/15-15 повідомлено про відсутність документації з землеустрою на вказані земельні ділянки у зв'язку із тим, що документації із землеустрою ПП „Діоріт Плюс 1" до місцевого фонду не передавалась, а місце перебування вказаних земельних ділянок з 1995 року визначити неможливо у зв'язку із відсутністю проектів зміни меж міста Хмельницького в Управлінні Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області(а.с. 23 т.3 ).

19.11.2015 прокуратура Хмельницької області листом №05/1/1-1462вих-15 звернулась до начальника Управління земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради, із проханням повідомити, чи знаходяться в межах міста Хмельницького та з якого терміну земельні ділянки за вказаними кадастровими номерами (а.с.24-25 т.3 ).

20.11.2015 Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів Управління земельних ресурсів та земельної реформи Хмельницької міської ради повідомив листом №4166/02-01-11 про те, що 12.05.2011 Верховною Радою України прийнято постанову "Про зміну і встановлення меж міста Хмельницький і Хмельницького району Хмельницької області", відповідно до якої змінено межі міста Хмельницького, зокрема, збільшено територію міста Хмельницького на 681, 0 га земель, в тому числі, за рахунок земель, що знаходилися у віданні Грузевицької, Давидковецької, Копистинської, Олешинської, Розсошанської та Стуфчинецької сільських рад Хмельницького району, та затверджено територію міста Хмельницького загальною площею 9305,0 га. Відтак, зазначені земельні ділянки входять у межі м. Хмельницького (а.с.23 т.3 ).

26.11.2015 Заступник прокурора області надіслав Управлінню Держгеокадастру у Хмельницькому районі листа №05/1/1-1490вих-15 про надання копій правовстановлюючих документів на зазначені земельні ділянки, проте упраління повідомило листом №10-28-99.4-4080/0/15-15 від 30.11.2015 про відсутність документації із землеустрою на вказані земельні ділянки у зв'язку із їх непереданням на зберігання до місцевого фонду документації із землеустрою(а.с.27-29 т.3 ).

12.01.2016 прокуратура Хмельницької області листом №05/1-9вих-16 звернулась до Хмельницького міського голови із проханням надати інформацію: з якого часу знаходяться в межах міста Хмельницького земельні ділянки згідно переліку, а також повідомити про прийняття міською радою рішення про надання прав на вказані земельні ділянки, а також присвоєння їх адрес по вул. Кооперативній у м. Хмельницькому (а.с. 31-32 т.3 ).

Листом №12-0085-02-10 від 18.01.2016 Виконавчий комітет Хмельницької міської ради повідомив прокуратуру, що земельні ділянки згідно зазначеного переліку входять в межі міста Хмельницького відповідно до Постанови ВР України від 12.05.2011, будь-які рішення щодо надання в оренду або у власність вказаних земельних ділянок не приймались (а.с. 33-34 т.3 ).

08.02.2016 Хмельницька міська рада листом №12-85-02-10 надала інформацію про те, що наявні в управлінні земельних ресурсів та земельної реформи картографічні матеріали 1995 року свідчать, що вказані у зверненні земельні ділянки входили в межі міста Хмельницького, проте у зв'язку із виявленими недоліками (невідповідність площі міста (8624 га), яка вказана у картографічних матеріалах, та площі, яка встановлена за результатами винесення меж міста (більше 9129 га), вставити, в яких місцях та де безпосередньо були розбіжності, неможливо (а.с. 35 т.3 ).

З матеріалів справи вбачається, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 18.12.2017 року, земельні ділянки кадастровими НОМЕР_15, НОМЕР_2, НОМЕР_5, НОМЕР_3 належить на праві приватної власності ТОВ „Пімліко" на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 31.03.2016, від 01.04.2016 (а.с. 16-18, т.1; а.с. 110-112, т.1; а.с.16-18, т.2; а.с.108-111 т.2; ).

Висновком експерта Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №110 Т від 04.08.2016 встановлено, зокрема, що відбитки печатки круглої форми з реквізитами „Олешинська сільська рада народних депутатів" на державних актах на право приватної власності на землю виконано не печаткою Олешинської сільської ради, а іншим кліше (а.с. 52-71 т.3 ).

27.12.2016 Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області листом №31-28-99.2-11196/0/15-16 повідомило про відсутність затверджених та погоджених карт міста Хмельницького із межами станом на 1993-1994 роки, на 1995-1998 роки; затверджені та погоджені карти населених пунктів Олешинської сільської ради Хмельницького району із межами населених пунктів Олешинської сільської ради Хмельницького району із межами населених пунктів станом на 1993-1994 роки та станом на 1995-1998 роки; матеріали встановлення і зміни меж міста Хмельницького станом на 19.01.1995 року; відсутня інформація щодо площ міста Хмельницького станом на 31.12.1994 року, 31.12.1995 року, 31.12.1997 року відповідно до держаної статистичної звітності (форма 6-зем) "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями" та відсутня інформація щодо площ Олешинської сільської ради станом на 31.12.1994 року, 31.12.1995 року, 31.12.1997 року відповідно до державної статистичної звітності (форма 6-зем) "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями"; немає інформації, чи змінювалась площа міста Хмельницького та Олешинської сільської ради упродовж 1994-1998 років (а.с. 32-33 т.4 ).

З доказів поданих в матеріалах справи вбачається, що прокуратурою подано копію висновку за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №278, 2341-23480/17-26 від 21.04.2017 року, отриманого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні (а.с. 167-178 т.1 ).

Згідно висновку експерта Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №278, 2341-2380/17-26 від 21.04.2017, підпис від імені ОСОБА_15 в рядку „підпис", що у графі „голова Олешинської с/ради народних депутатів ОСОБА_15" у державних актах на право приватної власності на землю виконаний не ОСОБА_15, а іншою особою. Згідно трудової книжки ОСОБА_17, остання з 05.04.2007 переведена на посаду інженера другої категорії Хмельницького БТІ (а.с.179-181 т.1 ).

У заяві свідка ОСОБА_18 від 16.02.2018 року зазначено, що вона перебувала на посаді секретаря Олешинської сільської ради з 1985 року по жовтень 1997 року; після ознайомлення із копією протоколу та рішення 6-ої сесії Олешинської сільської ради від 03.02.1997 року №№1-7 ОСОБА_18 вказує, що вказана сесія ніколи не проводилася, рішення за вказаними номерами ніколи не приймались, у тому числі, рішення №7 про передачу у приватну власність безкоштовно земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства згідно поданих заяв 28 громадянам загальною площею 22,35 га по 0,80 га кожному згідно додатку. Також звертає увагу на непідписання державних актів сільським головою та зазначення іншого землевпорядника, ніж того, що працював на той час у сільській раді (а.с. 33 т.5 ).

У відповідності до заяв свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_15, останні повідомили, що упродовж 1995-2006 років земельні ділянки, що були передані третім особам, на момент такої передачі перебували в межах Олешинської сільської ради і в межі м. Хмельницький не передавались (а.с. 154, 176 т.5 ).

Матеріалами справи встановлено, що треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відповідях на запитання прокурора вказали, що звертались до Олешинської сільської ради із заявами про виділення земельних ділянок, державна реєстрація земельної ділянки у 1997 році була здійснена посадовими особами Олешинської сільської ради, що підтверджується відповідними відмітками на державних актах (а.с. 178-183 т.5 ).

Листом №318 від 12.03.2018 Олешинської сільської ради надано інформацію про те, що межа міста Хмельницького та Олешинської сільської ради упродовж 1992-1995 років, до затвердження меж міста Хмельницького, проходила по лінії розмежування згідно доданої карти; натомість постановою ВРУ №12/95-ВР від 19.01.1995 не було затверджено межі міста Хмельницького та Олешинської сільської ради (а.с.118 т. 5).

Листом №04-14/17-50 від 27.12.2016 Комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Верховної Ради України підтверджено, що у вищезазначеній постанові не йдеться про вилучення земель із суміжних населених пунктів та затвердження зовнішніх меж міста Хмельницький(а.с. 41 т.4).

Листом №18/02-01-14 від 05.01.2017 Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів Управління земельних ресурсів та земельної реформи Хмельницької міської ради повідомив, що витребувані в даній справі земельні ділянки за наявними в управлінні даними перебували упродовж 1992-1994 років поза межами міста Хмельницького (а.с. 31 т. 4 ).

Листом №129 від 27.02.2017 Олешинська сільська рада повідомила про те, що постановою ВРУ №12/95-ВР від 19.01.1995 збільшено площу міста за рахунок земель Хмельницького району, конфігурація та карта земельних ділянок, які були передані місту з району, в Олешинській сільські раді відсутні (а.с.27-29 т.4 ).

12.03.2018 листом архівного сектору Хмельницької районної державної адміністрації №26 повідомлено про вилучення поліцією 05.04.2016, крім інших документів, протоколу сесії від 03.02.1997 та рішення Олешинської сільської ради №7 від 03.02.1997 (а.с. 26 т.5).

Листом .№31-22-0.33-5/315-18 від 19.03.2018 відділом у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомлено, що оригінали Книги реєстрації державних актів на право власності на землю Олешинської сільської ради за 1996-1998 роки були вилучені ГУ Національної поліції України в Хмельницькій області (а.с. 147 т.5).

29.03.2018 ТОВ „НК „Земексперт" листом №008/2018 у відповідь на запит прокуратури зазначило, що земельні ділянки, в тому числі ті, що є предметом спору, знаходилися в межах м. Хмельницького згідно з проектом встановлення межі м. Хмельницький (1994 рік) та технічного звіту по геодезичних роботах та опису межі м. Хмельницького (1996 року) (а.с. 230-232 т.6).

30.03.2018 ДП „Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою повідомило листом №61 заступника прокурора Хмельницької області про те, що спірні в даній справі земельні ділянки перебувають в межах земель, які знаходяться в межах міста Хмельницького (а.с.226-227 т.6 ).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10.07.2017 по цивільній справі №686/23214/16-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 03.10.2017, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.05.2017. по цивільній справі №686/23209/16-ц яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 05.07.2017, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.05.2017р. по цивільній справі № 686/23219/16-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 23.11.2017р., відповідно до яких у позовах заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю „Пімліко" за участю третьої особи на стороні відповідачів, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Олешинської сільської ради про визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав власності та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, було відмовлено. Вказаними судовими рішеннями було встановлено, що міська рада не є власником спірних земельних ділянок, тому її право у спірних правовідносинах не порушено.

Враховуючи вищевикладене, Заступник прокурора Хмельницької області, посилаючись на порушення публічних інтересів, пов'язаних із незаконним вибуттям земель із комунальної власності, та в порядку ст. 387 ГПК України, звернувся із позовами до ТОВ „Пімліко" про витребування із чужого незаконного володіння на користь територіальної громади м. Хмельницького в особі Хмельницької міської ради земельні ділянки площею по 0,80 га кожна, а саме: кадастровий НОМЕР_15, м. Хмельницький, АДРЕСА_1; кадастровий НОМЕР_12, м. Хмельницький, АДРЕСА_2; кадастровий НОМЕР_11, м. Хмельницький, АДРЕСА_3; кадастровий НОМЕР_13, АДРЕСА_6; кадастровий НОМЕР_14, м. Хмельницький, АДРЕСА_5 (об'єднані в одне провадження зі справою №924/1265/17 ухвалами господарського суду Хмельницької області від 19.01.2018 по справі №924/1238/17, від 19.01.2018 по справі № 924/1248/17, від 19.01.2018 по справі № 924/1244/17, від 19.01.2018 по справі №924/1264/17).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У відповідності до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Положеннями ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Так, у Законі України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Звертаючись до суду із даними позовами прокурор вказує, що підставою для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру є те, що Хмельницькою міською радою заходи щодо повернення до комунальної власності незаконно відчужених земельних ділянок не вчиняються. Водночас, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке проведене, на думку прокурора, з порушенням вимог чинного законодавства. Окрім того, прокурор наголошує, що правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Враховуючи норми ГПК України, Закону України "Про прокуратуру" та статті 6, 7, 13, 143 Конституції України, зважаючи на те, що даний спір може стосуватись незаконного позбавлення територіальної громади м. Хмельницького права власності на земельні ділянки, а на прокуратуру покладено обов'язок захищати інтереси держави (в т.ч. органу місцевого самоврядування чи інший суб'єкта владних повноважень (ст. 23 Закону України "Про прокуратури"), звернення прокурора з даним позовом колегія суддів вважає обґрунтованим.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі статтями 317 і 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини пов'язані із власністю, до них застосовуються міжнародні-правові акти, положення Конституції України, норми кодексів та інших законодавчих актів України, правові висновки міжнародних судових інстанцій та Верховного суду України, спрямовані на захист права власності.

Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Господарський процесуальний кодекс України також передбачає можливість застосування при вирішенні спорів міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі колізії, саме норми міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, мають пріоритет над відповідними нормами законодавства України.

У листопаді 1950 року була прийнята Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі за текстом - Конвенція), яка згодом була доповнена відповідними приписами щодо захисту прав на майно, а саме, - стаття 1 "Захист власності" Першого протоколу (далі з текстом - Перший протокол), який був підписаний у березні 1952 року.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Україна ратифікувала Конвенцію 17.07.1997 року (Законом України №475/97-ВР, із заявами та застереженнями) і вона набула чинності для України 11.09.1997 року. Таким чином, Конвенція, поряд із іншими нормативно-правовими актами, є частиною українського законодавства й її приписи та гарантії, як норми прямої дії, відіграють істотну роль у національному праві, зокрема, при вирішення спорів різноманітного характеру.

Статтею 1 Закону України №475/97-ВР в Україні було визнано обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", національні суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Стаття 1 Першого протоколу Конвенції гарантує право на мирне володіння майном і обумовлює випадки втручання у таке право мирного володіння майном.

Практика ЄСПЛ, зокрема (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Матеріалами справи встановлено, що прокурор просить суд витребувати земельні ділянки із незаконного володіння відповідача, оскільки на дати оформлення Державних актів та на час державної реєстрації і відчуження громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не набули права власності на земельні ділянки, а оскільки спірні земельні ділянки вибули з власності територіальної громади м.Хмельницького поза її волею, то міська рада вправі витребовувати їх від відповідача ТОВ "Пімліко".

Колегія суддів відзначає, що з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами ст. 388 ЦК України може звертатися лише особа, яка є власником майна (неволодіючим власником), відтак до кола предмету доказування в даному випадку входить доведення належності позивачу спірних земельних ділянок на праві власності.

Приписами ст. 63 Земельного кодексу Української РСР (в редакції станом на 19.01.1995) встановлено, що до земель міста належать усі землі в межах міста. Межа міста встановлюється і змінюється в порядку, що визначається Верховною Радою України. Повноваження міської ради на розпорядження землями розповсюджуються лише на земельні ділянки, які знаходяться на території міст та відносяться до земель комунальної власності, як це визначено статтею 12 Земельного кодексу України.

Згідно, ст. 173 Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття рішення №7 від 03.02.1997) межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викупу) відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи аналіз вищевикладених приписів законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що межі населеного пункту встановлюються, змінюються відповідними компетентними органами у відповідності до положень земельного законодавства та законодавства про містобудівну діяльність, яке діяло на час утворення населеного пункту або зміни його меж. Межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно до розроблених проектів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до їх територій, після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натуру (на місцевість), закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру (АС ДЗК), якщо межі населеного пункті не були встановлені/змінені у іншому порядку передбаченому законодавством, яке діяло на час утворення населеного пункту його розбудови та/ або зміни меж.

Матеріалами справи встановлено, що постановою Верховна Рада України від 19.01.1995 "Про зміну межі міста Хмельницького" включено в межу міста Хмельницького землі Хмельницького району загальною площею 3064 га.

Враховуючи дану постанову Верховної Ради України, прокурор наполягає в своїх доводах про те, що законодавець включив в межу міста Хмельницького землі Хмельницького району в тому числі спірні земельні ділянки.

Проте, матеріалами справи встановлено, що листом № 04-14/17-50 від 27.12.2016 Комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Верховної Ради України підтверджено, що в вищезазначеній постанові не йдеться про вилучення земель із суміжних населених пунктів та затвердження зовнішніх меж міста Хмельницький(а.с. 41 т.4).

Крім того, Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області у листі № 31-28-99.2-11196/0/15-16 від 27.12.2016 р. повідомило про відсутність затверджених та погоджених карт міста Хмельницького із межами станом на 1993-1994 роки, на 1995-1998 роки(а.с. 32-33 т.4 ).

Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів Управління земельних ресурсів та земельної реформи Хмельницької міської ради у листі №18/02-01-14 від 05.01.2017 р. повідомив, що витребовувані в даній справі земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_4 за наявними в управлінні даними перебували упродовж 1992-1994 років поза межами міста Хмельницького(а.с. 31 т. 4 ).

Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області листом № 10-28-99.10-2947/15-15 від 10.11.2015 р. повідомило у відповідь на лист заступника прокурора Хмельницької області № 05/1/1-1424вих-15 від 06.11.2015 про надання завірених копій землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок, в тому числі, з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_4 про відсутність документації з землеустрою на вказані земельні ділянки у зв'язку із її не переданням ПП "Діоріт Плюс 1" до місцевого фонду документації із землеустрою. При цьому, місце перебування вказаних земельних ділянок з 1995 р. визначити неможливо у зв'язку із відсутністю проектів зміни меж міста Хмельницького в Управлінні Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області(а.с. 23 т.3 ).

Поряд з цим, Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів Управління земельних ресурсів та земельної реформи Хмельницької міської ради у відповідь на лист-запит заступника прокурора області №05/1/1-1462вих-15 від 19.11.2015 повідомив листом № 4166/02-01-11 від 20.11.2015 про те, що 12.05.2011 Верховною Радою України прийнято Постанову "Про зміну і встановлення меж міста Хмельницький і Хмельницького району Хмельницької області". Згідно з даною постановою змінено межі міста Хмельницького, зокрема, збільшено територію міста Хмельницького на 681, 0 га земель, в тому числі, за рахунок земель, що знаходилися у віданні Грузевицької, Давидковецької, Копистинської, Олешинської, Розсошанської та Стуфчинецької сільських рад Хмельницького району, та затверджено територію міста Хмельницького загальною площею 9305,0 га. Зазначена постанова прийнята на підставі проекту землеустрою щодо встановлення та зміни меж м. Хмельницького, згідно з яким земельні ділянки, в тому числі, з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_4 входять в межі м. Хмельницького(а.с.23 т.3 ).

Виконавчий комітет Хмельницької міської ради у листі № 12-0085-02-10 від 18.01.2016 р. повідомив прокуратуру Хмельницької області, що земельні ділянки із кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_4 входять в межі міста Хмельницького відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.05.2011 р.; Хмельницькою міською радою рішення щодо надання в оренду або у власність вказаних земельних ділянок не приймалось; земельна ділянка із кадастровим номером НОМЕР_1 має адресу: м. Хмельницький, АДРЕСА_1; із кадастровим номером НОМЕР_2 має адресу м. Хмельницький, АДРЕСА_2; із кадастровим номером НОМЕР_5 має адресу м. Хмельницький, АДРЕСА_3; із кадастровим номером НОМЕР_3 має адресу АДРЕСА_6; із кадастровим номером НОМЕР_4 має адресу м. Хмельницький, АДРЕСА_5; інформація щодо належності вказаних земельних ділянок до меж м. Хмельницького до 2011 року вивчається, оскільки під час виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення та зміни меж м. Хмельницького, який розроблявся протягом 2006-2011 років, було виявлено ряд недоліків та неточностей, в тому числі в частині невідповідності площі міста Хмельницького (8624 га), яка вказана у картографічних матеріалах, та площі, яка встановлена за результатами винесення меж м. Хмельницький (більше 9129 га). (а.с. 33-34 т.3 ).

У відповідь на лист Заступника прокурора області № 05/1/1-1424вих-15 від 06.11.2015 про надання завірених копій землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок, в тому числі, з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_4 Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області листом № 10-28-99.10-2947/15-15 від 10.11.2015 р. повідомило про відсутність документації з землеустрою на вказані земельні ділянки у зв'язку із її не переданням ПП "Діоріт Плюс 1" до місцевого фонду документації із землеустрою. При цьому, місце перебування вказаних земельних ділянок з 1995 року визначити неможливо у зв'язку із відсутністю проектів зміни меж міста Хмельницького в Управлінні Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області(а.с. 23 т.3 ).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що віднесення земельних ділянок до меж міста Хмельницького станом на 1997 на підставі технічного звіту чи каталогу координат, які не були затверджені уповноваженим органом влади, не можуть бути належними, допустимими та достатніми доказами у даній справі, такий проект не несе жодних юридичних наслідків. Межі міста Хмельницького змінено і встановлено лише постановою Верховної Ради України від 12.05.2011 № 3349-VI, що під час розгляду даної справи в суді першої та апеляційної інстанції учасники справи і не оспорювали, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_4 увійшли до меж міста Хмельницького на виконання цієї постанови.

Таким чином, оскільки матеріалами справи встановлено, що відсутні необхідні документи щодо встановлення і зміни меж відповідних адміністративно-територіальних утворень - проекти землеустрою, які мали б розроблятись відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів відповідно до вищенаведених норм, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором і позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами в порядку ст.ст.74, 76, 77 ГПК України належність земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_4 до меж міста Хмельницького на час одержання права власності на них громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, тоді як включення земельних ділянок у 2011 році в межі міста не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками.

Поряд з цим, колегією суддів встановлено, що на підставі рішення Олешинської сільської ради від 03.02.1997 року №7, громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 надано у приватну власність для ведення підсобного господарства земельні ділянки площею по 0,8 га. В подальшому, третім особам видано відповідні державні акти на право приватної власності на земельні ділянки.

Згідно із ст. ст. 6, 9, 17 Земельного кодексу України (в редакції, на час прийняття рішення Олешинської сільської ради від 03.02.1997 року №7) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для ведення, зокрема, особистого підсобного господарства. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для ведення особистого підсобного господарства. До відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, в тому числі, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу та реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі. Передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї. Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що Олешинська сільська рада станом на 1997 рік була наділена повноваженнями передавати у приватну власність фізичним особам земельні ділянки для ведення підсобного господарства в межах компетенції. Із пояснень третіх осіб вбачається, що громадяни зверталися у 1997 році до Олешинської сільської ради із заявами про виділення земельних ділянок у приватну власність для ведення особистого селянського господарства. При цьому, відсутність у матеріалах справи письмових заяв третіх осіб щодо виділення земельних ділянок у приватну власність не позбавляли можливості Олешинську сільську раду Хмельницького району передати земельну ділянку у власність громадян. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заперечення прокурора в частині відсутності доказів звернення третіх осіб щодо виділення земельних ділянок судом до уваги не приймаються.

Посилання прокурора на те, що спірні земельні ділянки не належали на момент прийняття такого рішення до комунальної власності Олешинської сільської ради колегією суддів відхиляються, оскільки матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження належності позивачу спірних земельних ділянок станом на 1997 рік та до меж міста Хмельницького. Однак, матеріалами справи встановлено, що листами Хмельницької міської ради, Держгеокадастру, департаменту Хмельницької міської ради підтверджується, що вказані земельні ділянки достовірно лише з 2011 року були включені до меж міста Хмельницького, а встановити їх належність станом на 1997 рік не має можливості.

Колегія суддів відзначає, що наступні документи, а саме: лист №008/2018 від 29.03.2018 року ТОВ "НК "Земексперт", проект встановлення межі м. Хмельницького, 1994 рік, розроблений Хмельницьким філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук, технічний звіт по геодезичних роботах та опис межі м. Хмельницького, 1996 рік, розроблений державним проектно-розвідувальним інститутом "Хмельницькдіпроводгосп" Державного комітету України по водному господарству, каталог координат повороту межі м. Хмельницького, 1996 рік, розроблений державним проектно-розвідувальним інститутом "Хмельницькдіпроводгосп" Державного комітету України по водному господарству, кроки пунктів геодезичної основи, 1996 рік, розроблений державним проектно-розвідувальним інститутом "Хмельницькдіпроводгосп" Державного комітету України по водному господарству також не можуть бути належними доказами на підтвердження перебування спірних земельних ділянок в межах міста Хмельницького станом на 1997 рік. Зокрема, не надано доказів на підтвердження достовірності викладених у листі ТОВ "НК "Земексперт" обставин та компетентність останнього на встановлення вказаних фактів, а із наявних проектів не вбачається за можливе встановити знаходження земельних ділянок в межах певних населених пунктів, в т.ч. станом на 1997 рік.

Щодо доводів прокурора про неналежне оформлення та ознаки підробки Державних актів та рішення сесії сільської ради, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами1, 3 ст.6 ч.1,3, 4,7 ст.17 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для ведення особистого підсобного господарства. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно. Передача земельних ділянок у власність провадиться місцевими радами народних депутатів на території яких розташовані земельні ділянки. Відповідна рада розглядає подані громадянами заяви і матеріали та приймає відповідне рішення.

Згідно ч.1 ст.22, ч.1 ст.23 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), право власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Пунктами 3.1, 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету по земельним ресурсам від 15.04.1993 р. і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.04.1993 р. за № 31, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що державні акти на право приватної власності на землю видаються і реєструються тією сільською радою, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність. Державні акти на право приватної власності на землю реєструються у Книзі записів (реєстрацій) державних актів за формою згідно з додатком № 2.

Державна реєстрація права є обов'язковою. Інформація про право на нерухоме майно і їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація, записи до державного реєстру прав вносяться на підставі, зокрема, державних актів на право власності на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі рішення Олешинської сільської ради №7 від 03.02.1997 згідно переліку (додаток до рішення) громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було передано у приватну власність безкоштовно земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства та видано державні акти на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХМ за №№ 036572, 036574, 036571, 036577, 036573, які також зареєстровані сільською радою 08.12.1997р. відповідно за№№1617, 01619, 01616, 01622, 01618.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання прокурора на підробку державних актів на землю (невідповідність підписів та відбитку печатки ради на актах згідно висновків експертизи), а також на відсутність їх реєстрації у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за 2007 рік, не може спростовувати факт передачі та отримання громадянами земельних ділянок у приватну власність, а можливе їхнє підроблення та відсутність державної реєстрації не спростовує існування рішення ради про надання вказаним громадянам земельних ділянок.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові від 22.10.2012 у справі №3-34гс12 Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку законодавчо прирівняний до інших титулів на право власності, тобто підстав виникнення цього права, а саме, до цивільно-правових угод та заповітів. Судами встановлено, що зазначені державні органи спірні акти не видавали і посадові особи цих установ їх не складали та не підписували, а тому підстави для набуття права власності на ці земельні ділянки були відсутні. Проте усупереч чинному законодавству земельні ділянки на вказані підприємства зареєстровані та ними використовуються. З метою припинення цього права та їх реєстрації прокурор і звернувся до суду із зазначеним позовом. Припинення правовідношення власності відповідача на земельну ділянку можливе шляхом припинення дії правового титулу, як підстави виникнення такого права, тобто визнанням недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки. При цьому припинення правовідношення власності відповідача, як спосіб захисту цивільного права, можливе у разі реалізації позивачем свого права на звернення до суду відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Крім того, позиція прокурора щодо неоскарження рішення №7 від 03.02.1997 року через його відсутність у зв'язку з неналежними реквізитами рішення (відсутністю підпису та печатки) не може безумовно свідчити про не прийняття такого рішення. Як встановлено матеріалами справи, воно було виявлене саме Олешинською сільською радою у документах ради, та нею ж передане в архів. Окрім того, на підставі такого рішення третіми особами було отримано державні акти та розроблено технічну документацію на спірні земельні ділянки.

Факт відсутності рішення Олешинської сільської ради №7 від 03.02.1997 року як правовстановлюючого документа належними та допустимими доказами не встановлено. Рішення суду у спорі про оскарження такого акту в матеріалах даної справи відсутнє. Наведеним також спростовуються посилання прокурора на ДСТУ "Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення". Окрім того, останній посилається на положення ДСТУ 2004 року, проте, його вимоги не можуть застосуватись до актів органів місцевого самоврядування, які приймалися у 1997 році.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що у постанові від 17.02.2015 по справі № 21-551а14 Верховний Суду України висловив правову позицію, яка полягає у тому, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки особи та такі права підтверджуються чи оформленні відповідним правовстановлюючим документом, подальше оспорювання іншою особою правомірності набуття фізичною чи юридичною особою права має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Такого ж висновку Верховний Суд України дійшов у постановах від 24 лютого 2015 року(справа №21-34а15), від 16 грудня 2014 року (справа №21-544а14) від 09 грудня 2014 року (справа №21-308а14), від 11 листопада 2014 року(справа №21 -493а14).

Колегія суддів відхиляє в якості доказів заяви свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_15, оскільки останні базуються на припущеннях та є суперечливими, що не узгоджується вимогами ст.87 ГПК України. Так, свідок ОСОБА_18 у заяві від 16.02.2018 року зазначає, що вона перебувала на посаді секретаря Олешинської сільської ради з 1985 року по жовтень 1997 року; після ознайомлення із копією протоколу та рішення 6-ої сесії Олешинської сільської ради від 03.02.1997 року №№1-7 ОСОБА_18 вказує, що вказана сесія ніколи не проводилася, рішення за вказаними номерами ніколи не приймались, у тому числі, рішення №7 про передачу у приватну власність безкоштовно земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства згідно поданих заяв 28 громадянам загальною площею 22,35 га по 0,80 га кожному згідно додатку. Також звертає увагу на непідписання державних актів сільським головою та зазначення іншого землевпорядника, ніж того, що працював на той час у сільській раді (а.с. 33 т.5 ).

Поряд з цим свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_15 у заявах від 16.03.2018р. повідомляють, що спірні земельні ділянки на момент їх передачі входили в межі Олешинської сільської ради та не мали жодного відношення до меж міста Хмельницького. Також наголошено на тому, що після складання секретарем протоколу сесії на ньому проставлявся відбиток печатки та підпис сільського голови(а.с. 154, 176 т.5 ).

Крім того, на підтвердження факту реєстрації за вказаними в державних актах номерами державних актів інших осіб прокурор надав суду витяг з Книги реєстрації державних актів на право власності на землю Олешинської сільської ради, сформованої в 2007 році. Однак, такий доказ не може бути взятий до уваги судом, оскільки перевірити належність реєстрації державних актів можливо тільки за відповідною Книгою записів державних актів на право приватної власності на землю за 1997 рік.

Як передбачено ст. 77 ГПК України, допустимим може вважатися лише той доказ, який відповідно до законодавства повинен підтверджувати певні обставини. Обставини надання у приватну власність земельних ділянок можуть підтверджувати лише відповідні правовстановлюючі документи, зокрема, рішення компетентного органу або/та видані на підставі них державні акти. Покази свідків в частині проведення/непроведення сесій рад, входження земельних ділянок в межі населених пунктів не можуть носити характер достовірних доказів, що також відображено у ч. 2 ст. 87 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами те, що у 1997 році спірними земельними ділянками не розпорядився компетентний на те орган шляхом передання їх у власність третім особам.

При цьому, колегія суддів відзначає, що відповідно до предмету позову витребування з незаконного володіння земельних ділянок, рішення №7 від 03.02.1997 року Олешинської сільської ради не є предметом доказування у даній справі, як і державні акти на земельні ділянки.

Згідно ст. 38 ЦК України встановлено, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Таким чином, прокурором та позивачем не доведено, що Хмельницька міська рада є власником спірних земельних ділянок на даний час або на момент їх вибуття - 1997 рік. Саме лише перебування таких земельних ділянок з 2011 року в межах міста Хмельницького не може свідчити про перебування таких ділянок у власності територіальної громади м. Хмельницького, оскільки не спростованим в даній справі залишається факт відчуження їх компетентним органом у 1997 році. Аналогічна правова позиція викладена у справах №686/23209/16-ц, №686/23214/16-ц та №686/23219/16-ц.

Так, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16.05.2017 у справі №686/23209/16-ц (з урахуванням додаткового рішення від 26.05.2017) відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до ОСОБА_8, Товариства з обмеженою відповідальністю Пімліко , третя особа - Олешинська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку ОСОБА_8 (кадастровий номер НОМЕР_5) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,8га, яка розташована по вулиці Кооперативній, 54 у м.Хмельницькому та у задоволенні вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_5) призначеної для ведення особистого селянського господарства, площею 0,8 га, укладеного 25.11.2015 року між ОСОБА_8 та Товариством з обмеженою відповідальністю Патріот 2014 , розташованої по вулиці Кооперативній, 54 у м. Хмельницькому. Судом в даному рішенні встановлено, що факту порушення права позивача на спірну земельну ділянку в ході судового розгляду справи встановлено не було, оскільки доводи позовної заяви щодо належності земельної ділянки до земель комунальної власності м.Хмельницький станом на час видачі державного акта свого підтвердження в судовому засіданні не здобули. Надані позивачем докази на підтвердження цієї обставини стосуються лише факту перебування земельної ділянки в межах м. Хмельницький на даний час, після зміни меж міста шляхом збільшення його території. Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 173 ЗК України (в редакції станом на дату зміни меж міста в 2001 році), включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України в постановах від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-805цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-649цс16(а.с. 8-15 т.8). Дане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 05.07.2017 (а.с. 16-22 т.8).

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 10.07.2017 у справі №686/23214/16-ц в задоволенні позовних вимог заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю Пімліко , третя особа - Олешинська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області про визнання недійсним договору купівлі продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації прав власності та витребування земельної ділянки з незаконного володіння відмовлено. Судом в даному рішенні встановлено, що факту порушення права позивача на спірну земельну ділянку в ході судового розгляду справи встановлено не було, оскільки доводи позовної заяви щодо належності земельної ділянки до земель комунальної власності м. Хмельницький станом на час видачі державного акта свого підтвердження в судовому засіданні не здобули. Надані позивачем докази на підтвердження цієї обставини стосуються лише факту перебування земельної ділянки в межах м. Хмельницький на даний час, після зміни меж міста шляхом збільшення його території. Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 173 ЗК України(в редакції станом на дату зміни меж міста в 2001 році), включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України в постановах від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-805цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-649цс16(а.с. 23-29 т.8). Дане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 03.10.2017 (а.с. 30-36 т.8).

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 29.05.2017 у справі №686/23219/16-ц в задоволенні позову заступника прокурора Хмельницької області, який діє в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Пімліко , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Олешинська сільська рада Хмельницького району про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Пімліко та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, відмовлено. Судом в даному рішенні встановлено, що факту порушення права позивача на спірну земельну ділянку в ході судового розгляду справи встановлено не було, оскільки доводи позовної заяви щодо належності земельної ділянки до земель комунальної власності м. Хмельницький станом на час видачі державного акта свого підтвердження в судовому засіданні не здобули. Надані позивачем докази на підтвердження цієї обставини стосуються лише факту перебування земельної ділянки в межах м. Хмельницький на даний час, після зміни меж міста шляхом збільшення його території. Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 173 ЗК України (в редакції станом на дату зміни меж міста в 2001 році), включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України в постановах від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-805цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-649цс16(а.с.37-44 т.8). Дане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 23.11.2017 (а.с. 45-52 т.8).

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Згідно з преамбулою та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини та згідно з рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є джерелом права.

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже судові рішення у справах №686/23209/16-ц, №686/23214/16-ц та №686/23219/16-ц не можуть бути поставлені під сумнів, а прийняте рішення не може їм суперечити, обставини, встановлені у цих рішеннях, не потребують доказування.

Колегія суддів відзначає, що ч. 6 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Однак, у матеріалах даної справи відсутній вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили щодо факту вчинення кримінального правопорушення посадовими або іншими особами у зв`язку із переданням у приватну власність безкоштовно земельних ділянок кадастровий номер НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_4. Оскільки юрисдикція господарського суду не поширюється на кримінально-правові відносини, суд не вправі давати оцінку вказаним документам з точки зору кримінального закону. Суд вбачає у цьому порушення принципу рівності сторін у господарському процесі, оскільки відповідач та треті особи були позбавлені можливості подавати докази, які були вилучені слідчим та знаходяться у кримінальному проваджені. Інші доводи прокурора також не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Судова колегія відхиляє подані прокурором в якості доказу висновок почеркознавчої експертизи №278 від 21.04.2017 та висновок експерта від 04.08.2016 № 110 Т, які отримані під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201624000000037, якими встановлено, що підпис від імені сільського голови ОСОБА_15 у вказаних державних актах на право власності на землю був виконаний не ним, а іншою особою, відбитки печатки круглої форми з реквізитами "Олешинська сільська рада народних депутатів" на державних актах на право приватної власності на землю виконано (нанесено) не печаткою Олешинської сільської ради, відбитки якої на 10-ти аркушах формату А-4 вилучених в ході проведення обшуку 31.03.2016 року в Олешинській сільській раді, а іншим кліше. Так, ст.ст. 99, 101 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Отже надані прокурором висновки почеркознавчої експертизи №278 від 21.04.2017р., від 04.08.2016 № 110 Т, які отримані під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201624000000037 не можуть бути джерелом доказів в розумінні ст. 101 ГПК України. При цьому, ані позивачем, ані відповідачем та третіми особами не надано у матеріали справи висновок експерта, складений на їх замовлення

Таким чином, прокурором не доведено належними та допустимими доказами те, що у 1997 році спірними земельними ділянками не розпорядився компетентний на те орган шляхом передання їх у власність громадянам - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які скористались правом, передбаченим Земельним Кодексом України.

Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах ОСОБА_20 проти Італії (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії(&?з;...&gс;) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справіАнтріш проти Франції, від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льон рот проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Суд звертає увагу на те, що позовні вимоги повинні бути доведені "поза розумним сумнівом". У цьому разі розумний сумнів не є сумнівом, що базується на чисто теоретичній можливості чи викликаний для уникнення негативних висновків. Суд повинен спиратися на всі елементи наданих йому доказів чи у разі потреби на ті, які він зможе офіційно отримати (справа Європейського суду з прав людини "Грецька справа", № 3321/67, 3322/67, 3323/67, 3344/67, доповідь Комісії від 5 листопада 1969 р.; рішення Європейського суду з прав людини по справі "Вільваража та інші проти Об'єднаного Королівства" від 30 жовтня 1991 р. № 215, § 107; рішення Європейського суду з прав людини по справі "Науменко проти України" від 10 лютого 2004 року § 109).

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.3 ст.129 Конституції України та ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, недоведеності "поза розумним сумнівом" належності спірних земельних ділянок на праві власності Хмельницькій міській раді та вибуття таких земельних ділянок поза волею власника, колегія суддів не знаходить підстав для витребування їх у ТОВ "Пімліко" для передання Хмельницькій міській раді, тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо заяви відповідача та третіх осіб про застосування наслідків спливу строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами цивільного законодавства право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (стаття 344 ЦК України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України не застосовуються (постанова Верховного Суду України від 05.10.2016 р. по справі №916/2129/15).

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 25.04.2018 у справі № 924/1265/17 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 25.04.18р. у справі № 924/1265/17 без змін.

2. Справу №924/1265/17 повернути господарському суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 21 серпня 2018 року

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.


Суд	Рівненський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	16.08.2018
Оприлюднено	21.08.2018
Номер документу	75974763
Судочинство	Господарське

Гладюк Ю. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 16.08.2018 по справі 924/1265/17РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —924/1265/17

Постанова від 16.08.2018

Постанова
від 16.08.2018 по справі 924/1265/17
РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД