Постанова

від 02.05.2018 по справі 910/6515/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/6515/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, В.І. Студенець, І.В. Ткач

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу компанії UAB "RYTU LOGISTIKA"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2017р.

у складі колегії суддів: О.О. Хрипун - головуючий, Г.В. Корсакова, В.Г. Суховий

за позовом компанії UAB "RYTU LOGISTIKA"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа -Транс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

1. Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія АСКА";

2. Приватне акціонерне товариство "Сантехкомплект"

про стягнення 46 428, 30 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Компанія UAB "RYTU LOGISTIKA" (Литва) звернулася до господарського суду з позовом до ТОВ "Альфа-Транс" про стягнення 1 733,24 дол. США, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на 20.04.2017р. складає 46 428,30 грн., з яких 1 583,24 дол. США вартості втраченого вантажу та 150 дол. США штрафу за порушення строку доставки за договором-заявкою на перевезення вантажу № UA-16/01 від 05.05.2016р.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2017р. у справі №910/6515/17 позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача 1 583,24 дол. США, що еквівалентно 42 410,25 грн., вартості втраченого вантажу, 150 дол. США, що еквівалентно 4 018,05 грн., штрафу за порушення строку доставки, 8 500 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1 600 грн. судового збору.

Місцевий господарський суд послався, зокрема, на норми ст. ст. 525, 526, 924 ЦК України, ст. 314 ГК України та дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови заявки від 05.05.2016 р. і доставлено вантаж не в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом нестачі товару №К1-00000120 від 16.05.2016р., який складений у присутності вантажоодержувача, перевізника та страховика. Враховуючи, що позивачем (замовником) було відшкодовано власнику цього вантажу збитки у розмірі 1 583,24 дол. США, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості втраченого вантажу є обґрунтованими.

Посилаючись на умови п. 6 заявки суд дійшов висновку про підставність і позовних вимог в частині стягнення штрафу за порушення строку доставки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2017р. у справі №910/6515/17 рішення місцевого господарського суду скасоване, прийняте нове рішення, у позові відмовлено повністю.

Апеляційний господарський суд виходив із того, що на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (далі - Конвеція).

Суд дійшов висновку, що оскільки матеріали справи не містять доказів невідповідності між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній, а позовні вимоги UAB "RYTU LOGISTIKA" ґрунтуються виключно на припущенні про втрату перевізником довіреного йому за CMR А №0876137 від 06.05.2016р. відправником вантажу, відсутні правові підстави для їх задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до ч. 3, 4 ст. 30 Конвенції прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача. Суд вказав, що позивач не надав доказів звернення до перевізника з відповідною письмовою заявою щодо прострочення доставки вантажу протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

UAB "RYTU LOGISTIKA" звернулося до господарського суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Скаржник посилається на ч. 1 ст. 17 Конвенції, згідно з якою перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що стались з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

На думку скаржника, апеляційним господарським судом не враховано, що серед інших умов договору перевезення вантажу, вантаж було прийнято перевізником не тільки по кількості вантажних місць, а й з відповідною оголошеною вартістю вантажу. Актом нестачі товару був засвідчений факт нестачі товару на суму 1 583,24 дол. США.

Скаржник вважає, що суд застосував пп. 15.2 п. 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які не регламентують перевезення вантажів у міжнародному сполученні.

Також скаржник не погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що місцем доставки вантажу у місце його призначення є відділ митного оформлення, що знаходиться на території митного поста за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, 58.

За твердженням скаржника висновки апеляційного суду про те, що позивач не надав доказів понесення збитків та нестачі вантажу на суму 1 583,24 дол. США, не відповідають даним, що містяться в матеріалах справи.

Скаржник також не згодний з відмовою апеляційного суду у стягненні судових витрат на послуги адвоката.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає її безпідставною та просить відмовити в її задоволенні.

Відповідач зазначає, що приймання-передача вантажу одержувачем у перевізника здійснюється виключно за даними зазначеними у товарно-транспортній накладній, в даному випадку за кількістю місць вантажу та його вагою.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

03 травня 2016р. UAB "RUBINETA" як замовником та UAB "RYTU LOGISTIKA" як виконавцем підписано заявку на перевезення 05-06. Вантаж вагою брутто 4050 кг, об'ємом 13 палет та вартістю близько 60 429,39 дол. США за маршрутом Литва (м. Вільнюс) - Україна (м. Київ), дата та час завантаження - 06.05.2016р. о 9:00. Відправник - UAB "Rubineta", одержувач - ПрАТ "Сантехкомплект". Додаткова інформація: присутність водія при погрузці, перерахунок місць.

05 травня 2016р. між компанією UAB "RYTU LOGISTIKA", Литва, як замовником та ТОВ "Альфа-Транс" як виконавцем був укладений договір-заявка на перевезення вантажу № UA-16/01, на умовах якого виконавець зобов'язався здійснити доставку збірного вантажу за маршрутом Литва (м. Вільнюс) - Україна (м. Київ), дата та час завантаження - 06.05.2016р. о 9:00, строк доставки - 13.05.2016р. Адреса завантаження - Литва, м. Вільнюс, вул. Граічуно, 34, адреса розвантаження - згідно СМР (міжнародних транспортних накладних), вартість перевезення - 1 000 євро.

Згідно з умовами п. 1 договору-заявки взаємовідносини сторін, що виникають відповідно до цього договору, регулюються Женевською конвенцією 1956 р. (КДПВ), Конвенцією МДП та іншими міжнародними угодами, ратифікованими обома державами.

Відповідно до п. 4 договору-заявки виконавець зобов'язаний, зокрема, доставити ввірений йому замовником вантаж у пункт призначення відповідно до вимог міжнародних Конвенцій та видати його одержувачу, вказаному у товарно-транспортній накладній; негайно інформувати замовника про будь-які затримки з доставкою вантажу; при завантаженні/вивантаженні звірити кількість та стан вантажу завантаженого на транспортний засіб з кількістю та станом вантажу, занесеним до товарно-транспортної накладної; слідкувати за розміщенням та кріпленням вантажу на вантажній платформі з метою уникнення пошкодження вантажу під час завантаження та транспортування; негайно інформувати замовника і не приступати до перевезення без його дозволу у випадку невідповідності даний про характер вантажу, маршрут перевезення, митної обробки, обумовлених договором-заявкою на перевезення, фактичному стану вантажу та інструкціям вантажовідправника (вантажоодержувача).

Згідно з п. 6 договору-заявки за кожну розпочату добу несвоєчасної доставки вантажу вантажоодержувачу виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 50 доларів США.

На виконання договору-заявки від 05.05.2016р. відповідачем було прийнято до перевезення збірний вантаж (KARNET TIR АХ79349704), у складі якого за міжнародною товарно-транспортною накладною CMR А № 0876137 від 06.05.2016р. на 13 палетах знаходилось 303 ящика сантехнічних виробів, вагою брутто 4 051,00 кг: 174 картонних ящики змішувачів - 2 682 кг; 55 картонних ящиків шлангів - 639 кг; 51 картонний ящик сантехнічних деталей - 518 кг; 22 картонних ящики душових головок - 210 кг; 1 картонний ящик фітингів латунних - 2 кг.

Відправником вказаного вантажу згідно із CMR А № 0876137 від 06.05.2016р. є ЗАТ "Rubineta", а одержувачем - ПрАТ "Сантехкомплект"; місце розвантаження вантажу - Київ, Україна. У графі 13 містяться вказівки відправника: брутто: 4051 кг, нетто 3074 кг, ВМО "Дніпровська", Новопирогівська, 58. У нижній частині графи 13 вказана оголошена вартість вантажу - 60 429,39 USD. Умови оплати (графа 14): DAP KIEV. У графі 22 CMR А № 0876137 від 06.05.2016р. міститься підпис та печатка відправника - UAB "Rubineta", у графі 23 - підпис та штамп перевізника - ТОВ "Альфа-Транс", у графі 24 - підпис та печатку одержувача вантажу - ПрАТ "Сантехкомплект", а також припис "Товар прийнятий згідно акта нестачі № К1-00000120 від 16.05.2016р."

Суди встановили, що 12.05.2016р. ТОВ "Альфа-Транс" звернулося до ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" із заявою про настання події та надало пояснення про те, що 11.05.2016р. на митному терміналі Ліски по вул. Довбуша, 22, у м. Києві було виявлено крадіжку вантажу.

ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" не визнала вищезазначену подію страховою відповідно до умов договору страхування і відмовила у здійсненні виплати страхового відшкодування виходячи з постанови про закриття кримінального провадження від 31.10.2016р., за якою відомості відносно крадіжки вантажу, що сталась 11.05.2016р., не підтвердились, оскільки компетентними органами крадіжка вантажу, його перелік та розмір завданих збитків встановлено не було.

16 травня 2016 р. ПрАТ "Сантехкомплект" за адресою м. Київ, вул. Куренівська, 16-А, склад 11 Київ, №1 в присутності перевізника ТОВ "Альфа-Транс" та страхової компанії СК АСКА АТ складений акт нестачі товару № К1-00000120 від 16.05.2016р. для підтвердження фактичної нестачі надходження товару від постачальника, а саме ЗАТ "Рубінета" (Литва), за договором №20121130/01 від 30.11.2012р., рахунок-фактура: SU035614 від 27.04.2016р., МД № 100270002/2016/286651 від 16.05.2016р., CMR А №0876137. Цим актом засвідчено, що товар прийнятий матеріально-відповідальною особою покупця в присутності представників перевізника та страхової компанії за кількістю згідно із кодом, артикулом, номенклатурою поштучно, та виявлено недопоставку товару в порівнянні з МД на суму 1 583,24 дол. США.

23 травня 2016р. позивач отримав претензію ЗАТ "Rubineta" з приводу часткової втрати товару при перевезенні на суму 1 583,24 дол. США.

12 червня 2016р. між позивачем та ЗАТ "Rubineta" було укладено угоду про мирне врегулювання спору, за якою позивач зобов'язався до 15.07.2016р. відшкодувати ЗАТ "Rubineta" 1 583,24 дол. США за втрачений вантаж, а ЗАТ "Rubineta" зобов'язалося передати всі наявні документи для реалізації права зворотної вимоги з приводу втрати вантажу до перевізника ТОВ "Альфа-Транс".

14 липня 2016р. позивач перерахував на користь ЗАТ "Rubineta" 1 583,24 дол. США, що підтверджується міжнародним платіжним дорученням №07141413 від 14.07.2016р. з призначенням платежу "оплата згідно претензії 23.05.2016р.".

6. Норми права, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

За приписами статті 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007р. № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007р.

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

З огляду на умови договору-заявки на перевезення вантажу № UA-16/01 від 05.05.2016р. та враховуючи, що обставини даного спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що на спірні правовідносини поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів.

Відповідно до ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

За положенням ч. 1 ст. 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в п. 2 ст. 17, лежить на перевізнику.

Апеляційний господарський суд відмовляючи в задоволенні позову виходив із тих обставин, що матеріалами справи не підтверджується факт крадіжки вантажу за CMR А №0876137 від 06.05.2016р. при перевезенні. Зокрема, суд послався на пояснення відповідача, в яких останній зазначив, що під час перебування в зоні митного контролю 11.05.2016р., за адресою вул. Довбуша, 22, у м. Києві, представник ТОВ "Егзагон" виявив відсутність парфумерно-косметичної продукції, яка перебувала у вантажі, що перевозився разом із вантажем ЗАТ "Rubineta" для ПрАТ "Сантехкомплект". Однак представники за повідомленням перевізника не прибули для виявлення нестачі вантажу за CMR А №0876137 від 06.05.2016р. Під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню встановити вартість викраденого майна не виявилось можливим, оскільки потерпілий (представник ТОВ "Егзагон") не надав жодних документів чи чеків з фіксованою вартістю на викрадене майно, що унеможливлює встановлення суми збитку завданого кримінальним правопорушенням, а також документів, що підтверджують або спростовують наявність вказаного майна. У зв'язку з цим 31.10.2016р. була винесена постанова про закриття кримінального провадження у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення. Також суд послався на звернення відповідача до ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" із заявою про настання події щодо виявлення крадіжки вантажу та відмову останнього у здійсненні виплати страхового відшкодування,.

Верховний Суд звертає увагу, що вказані обставини стосуються недостачі парфумерно-косметичної продукції, яка постачалась одержувачу - ТОВ "Егзагон". Предметом даного позову є стягнення вартості втраченого вантажу - сантехніки, який поставлявся одержувачу - ПрАТ "Сантехкомплект". Таким чином вказані висновки господарського суду апеляційної інстанції не відносяться до предмету спору у даній справі.

Судами попередніх інстанцій не досліджено зв'язку звернення відповідача до страхової компанії за виплатою, кримінального провадження та обставин, які є підставою позову у даній справі.

Також суд апеляційної інстанцій вказав, що з пояснень водія ТОВ "Альфа-Транс" не вбачається, що ним було виявлено пошкодження тари чи відсутність вантажу (його частини) за CMR А №0876137 від 06.05.2016р., одержувачем якого був ПрАТ "Сантехкомплект".

Проте зазначені твердження апеляційного суду свідчать про неповне дослідження та нез'ясування всіх обставин справи в їх сукупності, що призвело до недостатньо обґрунтованих висновків. Судом не надано оцінки наявним у справі поясненням водія, в яких зокрема вказано, що 11.05.2016р. ним виявлено розірвані та пусті ящики. Вказаним доводам апеляційним господарським судом оцінка надана не була.

Апеляційний суд також вказав, що оскільки акт нестачі товару № К1-00000120 від 16.05.2016р. не містить відомостей про виявлення розбіжностей у кількості місць вантажу чи його вазі, вказане свідчить про те, що вантаж за CMR А № 0876137 від 06.05.2016р. був отриманий одержувачем - ПрАТ "Сантехкомплект" у зазначеній в ній кількості та вазі.

При цьому місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, взяв до уваги складений тристоронній акт недостачі товару №К 1-00000120 від 16.05.2016р. як належний доказ.

Між тим ні судом першої, ні судом апеляційної інстанцій не досліджено обставин визнання відповідачем факту втрати товару, не надано оцінки підпису представника відповідача на акті нестачі та не досліджено повноваження представника.

Відмовляючи в позові апеляційний суд фактично виходив з недоліків складеного акту, який не засвідчив обставини невідповідності між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній, а засвідчив лише конкретний перелік товарів, за якими виявлена недостача.

Проте Верховний Суд звертає увагу, що жодна зі сторін не заперечує факт нестачі. Тягар доведення її обсягів покладений на позивача, яким надано розгорнуті розрахунки, та які належним чином не досліджено судом апеляційної інстанції.

Доводи скаржника про помилкове застосування апеляційним господарським судом Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які не регламентують перевезення вантажів у міжнародному сполученні, є обґрунтованими.

Верховний Суд бере до уваги, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення не застосовано норми Конвенції та поверхнево досліджено наявні у справі докази. Апеляційний господарський суд також не дав належної оцінки всім наявним у справі доказам в сукупності та припустився неповного дослідження суттєвих обставин справи, що призвело до передчасних висновків.

Верховний Суд вважає за необхідне рішення та постанову у даній справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1 583,24 дол. США, що еквівалентно 42 410,25 грн., вартості втраченого вантажу та 8 500 грн. витрат на оплату послуг адвоката скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Щодо позовних вимог про стягнення 150 дол. США штрафу за прострочення поставки, Верховний Суд вважає висновки апеляційного господарського суду в цій частині законними та обґрунтованими. Судом встановлено, що у відповідній графі CMR А №0876137 від 06.05.2016р. одержувачем ПрАТ "Сантехкомплект" не здійснено застереження щодо прострочення доставки вантажу, а згідно із відміткою митниці 13.05.2016р. вантаж був доставлений у визначений вказівкою відправника митний термінал.

Суд враховує норми ч. ч. 3, 4 ст. 30 Конвенції, згідно з якою прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача. При обчисленні термінів, що передбачені цією статтею, відповідно день видачі вантажу, день перевірки, або день передачі вантажу у розпорядження одержувача до терміну не зараховується.

Як вірно вказано апеляційним господарським судом, позивач безпідставно ототожнює дату складання ПрАТ "Сантехкомплект" акту нестачі товару з днем доставки вантажу у місце його призначення та днем передачі вантажу у розпорядження одержувача. Таким чином, висновки апеляційного господарського суду про відсутність підстав для покладення на ТОВ "Альфа-Транс" відповідальності у вигляді штрафу за несвоєчасну доставку вантажу вантажоодержувачу є правомірними.

7. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги та дії, які повинен виконати суд першої інстанції при новому розгляді

Виходячи з вищевикладеного, з дотриманням передбачених ГПК України меж перегляду судових рішень, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32-34, 43, 82, 84 ГПК України в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваних рішень, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відсутність у суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи, перешкоджає ухваленню нового рішення, тому справа підлягає передачі на розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене вище, з'ясувати всі обставини, належним чином дослідити наявні у справі докази та встановити наявність/відсутність факту нестачі товару, дослідити обставини визнання цього факту відповідачем, надати правову оцінку змісту позовних вимог та дослідити наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача, чи наявність інших підстав, на які посилається позивач як на підставу позову.

Крім того, за наслідками нового розгляду судам слід надати належну оцінку наявним у справі доказам на підтвердження витрат позивачем за послуги адвоката.

Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого суду, то відповідно до вимог ч. 14 ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 110, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу компанії UAB "RYTU LOGISTIKA" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2017р. у справі №910/6515/17 скасувати.

Справу №910/6515/17 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя В. І. Студенець

Суддя І.В. Ткач