Рішення

від 22.06.2007 по справі 15/78пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/78пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.06.07 р.                                                                               Справа № 15/78пн                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Агрегат” м. Слов'янськ (код ЄДРПОУ 30098511)

до відповідача відкритого акціонерного товариства „Слов'янський завод „Тореласт” м. Слов'янськ (код ЄДРПОУ 00300363)

про зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,52 га

за участю представників сторін:

від позивача: Котельников М.О. за довіреністю № 480 від 10.04.2007 р., Пензова І.В. – голова правління відповідно протоколу № 9 загальних зборів акціонерів від 28.04.2006 р.

від відповідача: Кириєнко Н.О. за дорученням від 03.04.2007 р.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 13.06.2007 року до 22.06.2007 року

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Агрегат” м. Слов'янськ до відкритого акціонерного товариства „Тореласт” м. Слов'янськ  про зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,52 га та звільнити вказану ділянку від усіх споруд, які на ній знаходяться.

Ухвалою суду від 23.03.2007 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/78пн, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.  

Під час судового розгляду справи судом було встановлене правильне найменування відповідача – згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та статуту дійсне найменування відповідача є наступним: відкрите акціонерне товариство „Слов'янський завод „Тореласт” (код ЄДРПОУ 00300363)

          21.05.2007 року від відповідача та позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на один місяць.

          Ухвалою суду від 21.05.2007 року строк розгляду справи був продовжений до 22.06.2007 року.

У судовому засіданні від представників позивача та відповідача було заявлено письмове клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалася фіксація судового процесу.

Судом, відповідно до вимог статті  81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Слов'янської районної ради „Про відвод земельної ділянки Слов'янському ремонтному заводу під будівництво турбази із земель держлісфонду Маяцького лісництва площею 1,0 га” від 23.07.1969 року № 39/3, розпорядженням Донецької обласної ради „пункт И” № 1321-р від 02.12.1969 року та розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 30.10.1969 року № 1109-р Слов'янському ремонтному заводу (в подальшому перетворений у відкрите акціонерне товариство „Агрегат” – позивач по справі) під розміщення туристичної бази був відведений 1,0 га лісопокритої площі із держлісфонду Маяцького лісництва  Слов'янського лісгоспзагу у Слов'янському районі.

На вказаній земельній ділянці збудована туристична база відпочинку „Незабудка”, яка  використовується позивачем для відпочинку працівників.

Як вказує позивач у позовній заяві більшу частину земельної ділянки площею 0,52 га самовільно без оформлення будь-яких правовстановлюючих документів зайняв відповідач, де розташував турбазу „Дубравушка”. Позивач звертався до керівництва відповідача з проханням звільнити самовільно зайняту земельну ділянку від самочинно збудованих на ній споруд (лист № 1010 від 21.12.2006 року  долучений до матеріалів справи).  Але відповідач відповіді на звернення позивача не надав, жодних дій щодо звільнення зайнятої земельної ділянки не вчинив.

За вказаних обставин позивач як належний землекористувач, відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 15-16 Цивільного кодексу України  звернувся за захистом порушених прав з даним позовом до господарського суду Донецької області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на вищевказані рішення про виділ земельної ділянки, лист Слов'янського держлісгоспу № 305 від 08.09.2004 р., лист Національного природного парку „Святі Гори” № 31 від 23.01.2007р., схему-план бази відпочинку „Незабудка” у селищі Райгородок, вул. Першого травня, 175 від 08.02.2007 р., акт технічного обстеження лісової площі від 25.12.2006 р., лист комітету з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку села Верховної ради України № 01-13/11 від 11.08.1998 р. , науково-технічний звіт по топографо-геодезичним роботам на об'єкті: „Зйомка та інвентаризація ділянки ВАТ „Агрегат” під турбазою „Незабудка” в с. Райгородок Слов'янського району від 12.03.2007 р.    

Відповідач - відкрите акціонерне товариство „ Слов'янський завод Тореласт” надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти позовних вимог та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав:    

       По-перше, спірною земельною ділянкою ВАТ „ Слов'янський завод „Тореласт” (раніше до перейменування та реорганізації – завод поліхлорвінілової плівки) користується більше 30 років, з 1973 року з письмової згоди Слов'янського ремонтного заводу (лист  позивача від 12.02.1973 р. долучений до матеріалів справи). В 1995 році листом № 3/25 від 19.01.1995р. позивач підтвердив дозвіл на користування земельною ділянкою.

На думку відповідача, обидва ці листи свідчать про те, що позивач добровільно відмовився від частини земельної ділянки,  наданої йому в користування в інтересах відповідача.

У 1996 році було проведено інвентаризацію земельної ділянки турбази „Дубравушка” одночасно з інвентаризацією всієї земельної ділянки, раніше виділеної Слов'янському ремонтному заводу. Із пояснювальної записки до технічного звіту провадження інвентаризації земельної ділянки під турбазою „Дубравушка” вбачається, що зовнішні межі показані представникам: Райгородоцької селищної ради, землекористувачу та суміжним землекористувачам – Слов'янському лісгоспзагу та ВАТ „Агрегат”. Пропашка меж не проводилася. Матеріали інвентаризації земельної ділянки включають погодження відводу землі Слов'янською міжрайСЕС, інспекцією екологічної безпеки, держлісгоспом, районною архітектурою. Рішенням Райгородоцької селищної ради від 12.09.1996 р. затверджено матеріали інвентаризації земель турбази „Дубравушка” ВАТ „Слов'янський завод Тореласт” площею 0,52 га.

Постановою Верховної ради України від 05.03.1999 р. № 476-ХІV попередньо погоджене місце розташування бази відпочинку „Дубравушка” ВАТ „Слов'янський завод Тореласт (0,52 га лісів першої групи) на землях Слов'янського держлісгоспу.

По-друге, на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно бази  відпочинку „Дубравушка”, яке на балансі відповідача знаходиться  частково з 1974 року, частково з 1977р. та належить відповідачу на праві власності (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.11.2006 р. додане до матеріалів справи). Нерухоме майно було передане до статутного фонду ВАТ „Слов'янський завод „Тореласт” згідно з наказом Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості від 22.04.1994 р. № 72, який є засновником вказаного товариства.

На думку відповідача, повернення земельної ділянки позивачу приведе до позбавлення відповідача права власності на нерухомі об'єкти, оскільки таке повернення неможливе без часткового демонтажу та часткового знищення об'єктів нерухомого майна.

По-третє, статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у 3 роки. Згідно ст. 261 того ж кодексу перебіг позовної давності  починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. На думку відповідача, позивач з 1973 року володів інформацією про те, що відповідач користується частиною земельної ділянки, раніше відведеною йому. Від тоді і почався перебіг позовної давності. Протягом наступних 33 років позивач  не заявляв про самовільне зайняття відповідачем спільної земельної ділянки, не звертався до суду за захистом порушеного права. Відповідач просить суд згідно ч. 3. ст. 267 Цивільного кодексу України застосувати позовну давність при розгляді даного спору.

Позивач вважає строк позовної давності не пропущеним, стверджує, що раніше усі роки не знав про неправомірне використання відповідачем спірної земельної ділянки та розміщення там турбази „Дубравушка”, тому як не перевіряв на місцевості зовнішні межі відведеної йому землі. Щодо листів 1973 р та 1995 р., на які посилається відповідач як на погодження розміщення своєї турбази на землях позивача, то вказані листи не підтверджують фактичну забудову земельної ділянки об'єктами нерухомості відповідача. Крім того, у листі від 1995 року позивач не заперечує про виділ відповідачу під базу відпочинку частину території площею 0,25 га, а не 0,52 га, яку фактично займає відповідач. На думку позивача, йому достовірно стало відомо про самовільне використання відповідачем спірної земельної ділянки тільки після проведеної інвентаризації у 2006-2007 роках. Від цього слід відраховувати позовну давність.  

За вищевказаних обставин суд дійшов наступного висновку:

Позивач є законним користувачем земельної ділянки площею 1,0 га, на території якої розташовані бази відпочинку „Незабудка”, яка належить позивачу та „Дубравушка”, яка належить відповідачу. Як вбачається із матеріалів справи, позивач в 1973 році надав згоду відповідачу на прийняття його на базу відпочинку  у районі річки Сіверський Донець з дольовою участю будівництва колодязю, відкритого майданчика для ігор, кухні. Будівництво будинків легкого типу дозволялося не більше 8 одиниць (лист позивача від 12.02.1973 р. за  підписом директора заводу та голови завкому профспілки, скріплений гербовою печаткою позивача).

Також у матеріалах справах є інший лист позивача вже після проведення його реорганізації у ВАТ „Агрегат” № 3/25 від 19.01.1995 р. на ім'я голови Райгородоцької селищної ради, яким ВАТ „Агрегат”  не заперечує проти виділення частини території своєї бази відпочинку у районі річки Сіверський Донець площею 0,25 га для облаштування бази відпочинку ВАТ „Слов'янський завод „Тореласт”.   

Відповідач на спірній земельній ділянці за письмовим погодженням позивача збудував базу відпочинку „Дубравушка”, якою користувався тривалий час для власних потреб без будь-яких заперечень з боку позивача. Також відповідач здійснював певні дії, які були направлені на отримання спірної земельної ділянки у законне користування. Так ним була проведена інвентаризація вказаної земельної ділянки у 1996 році, отримані необхідні погодження усіх контролюючих органів на експлуатацію земельної ділянки, отримане попереднє погодження на виділ земельної ділянки під базу відпочинку Верховної ради України, отриманий дозвіл Донецької обласної ради у 1999 році на оформлення проекту відводу земельної ділянки під розміщення бази відпочинку „Дубравушка”, попереднє погодження Слов'янською райдержадміністрацією  місцезнаходження земельної ділянки позивача у тимчасове довгострокове користування строком 25 років під розміщення бази відпочинку „Дубравушка” площею 0,52 га, рішення Райгородоцької селищної ради від 18.11.2004 року про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди терміном на 25 років для функціонування та експлуатації турбази „Дубравушка”, попередній договір № 257 від 02.11.2006 року про укладання договору оренди земельної ділянки в майбутньому на підставі рішення Райгородоцької селищної ради № 5/6-119 від 01.11.2006 р. (усі ці документи додані до матеріалів справи).    

Але вказані заходи відповідач до кінцевого завершення не довів, відповідного рішення щодо права користування спірної земельною ділянкою не отримав.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають право користування земельними ділянками за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Набуття права на землю здійснюється шляхом надання земельних ділянок в користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у користуванні, провадиться лише після вилучення її в порядку, передбаченому цим кодексом.

У матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують факт вилучення органом місцевої влади або самоврядування спірної земельної ділянки із користування позивача та передачу її у користування відповідачу.

Таким чином, суд вважає, що відповідач без законних підстав тривалий час користувався земельною ділянкою, яка була виділена у законному порядку позивачу. За таких обставин позивач мав законне право вимагати від відповідача припинення незаконного користування спірною земельною ділянкою у будь-який час з моменту зайняття цієї земельної ділянки відповідачем.

Вищевказані листи позивача від 1973 р. та 1995 р. про надання згоди відповідачу на зайняття спірної земельної ділянки не дають відповідачу законного права на її користування, оскільки порядок отримання земель у користування або  у власність встановлений законом. Виключне право надавати землі у користування або у  власність належить органам місцевої влади або самоврядування.

Право власності у відповідача на нерухомі об'єкти, що розташовані на спірній ділянці, не є обставиною, що звільняє відповідача від відповідальності за порушення земельного законодавства. Тобто обставини, вказані позивачем у позовній заяві, суд вважає обґрунтованими, за винятком строку, коли позивач був обізнаний або міг дізнатися про порушення законних прав та інтересів.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснював самовільного зайняття спірної земельної ділянки, про що позивач не був обізнаний, а навпаки розбудував турбазу на вказаній ділянці за письмовим погодженням позивача. Також при проведенні інвентаризації спірної земельної ділянки відповідачем у 1996 році працівниками Слов'янського госпрозрахункового землевпорядного бюро зовнішні межі спірної земельної ділянки були показані позивачу в натурі, що підтверджується  пояснювальною запискою до технічного звіту при проведенні інвентаризації та іншими документами, які оформлював відповідач для відводу у користування земельної ділянки, та які свідчать про сумісне користування спірною земельною ділянкою позивачем та відповідачем з 1973 року.   У цих документах  відповідач не приховує факт сумісного користування земельною ділянкою. До вказаних документів належать лист від 05.06.1995 р. № 234-11/343 на адресу Слов'янської районної ради; акт інвентаризації земель турбази „Дубравушка” ВАТ „Слов'янський завод „Тореласт” згідно розпорядження Слов'янської райдержадміністрації  від 28.06.1999 р. № 442; акт технічного обстеження лісових площ, витребуваних до відводу із складу державного лісового фонду від 1997 р.; акт показу (здачі) меж в натурі від 2000 р. з відомостями про те, що межові знаки і напрями на них в натурі вказані представникам ВАТ „Агрегат” та ВАТ „Слов'янський завод „Тореласт” (вищевказані документи додані до матеріалів справи).

Крім того, позивач не заперечує, що постійно використовував базу відпочинку „Незабудка” на відведеній йому території, а як законний землекористувач був зобов'язаний згідно статті 96 Земельного кодексу України ефективно використовувати земельну ділянку площею 1,0 га, а саме: забезпечувати її  використання за цільовим призначенням, своєчасно подавати відповідним органам виконавчої влади дані про стан і використання земель, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.     

Належне виконання вищевказаних обов'язків земельного користувача позивачем неможливе без фактичного встановлення в натурі зовнішніх меж земельної ділянки, яку він отримав у користування ще у 1969 році, вжиття постійних заходів на вказаній земельній ділянці для виконання вимог Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”.

За таких обставин суд вважає, що позивач фактично був обізнаний або мав бути обізнаний  про порушення свого права на вільне користування земельною ділянкою та про особу відповідача, який порушував вказане право з моменту здійснення відповідачем дій, направлених на будівництво бази відпочинку „Дубравушка”, тобто приблизно з 1973 року. З цього періоду та до березня 2007 року позивач за захистом порушеного права до суду не звертався, тобто пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності. Будь-яких заяв від позивача про наявність поважних причин спливу строку позовної давності та клопотання про відновлення такого строку до суду не надходило. За своєю ініціативою відновлювати пропущений позивачем  строк позовної давності суд не вважає можливим у зв'язку з відсутністю законних для цього підстав.

Згідно ст. 267 ч. 4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.  

За таких обставин суд вважає, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з пропуском строку позовної давності та заявою відповідача про застосування судом позовної давності  до правовідносин сторін  у даному спорі.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 22.06.2007 р. оголошено текст  рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя