Постанова

від 17.04.2018 по справі 521/10517/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/444/18

Номер справи місцевого суду: 521/10517/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2018 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г.

за участю секретаря - Сідлецької Ю.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Одеський олійноекстраційний завод , представники відповідача - ОСОБА_4,ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський олійноекстраційний завод на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 березня 2017 року у складі судді Поліщук І.О.,

встановила:

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до відповідача про визнання незаконними наказів про відсторонення від роботи, скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на посаді слюсаря - ремонтника, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, посилаючись на те, що такі дії були вчинені відповідачем незаконно.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним та таким, що підлягає скасуванню наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський олійноекстраційний завод від 07.11.2015 року № 133/1-к про відсторонення від робіт підвищеної небезпеки слюсаря-ремонтника ОСОБА_2. Поновлено ОСОБА_2 на посаді слюсаря-ремонтника відділу головного механіка Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський олійноекстраційний завод . Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський олійноекстраційний завод на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 32713 (тридцять дві тисячі сімсот тринадцять) гривень 23 копійки та моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський олійноекстраційний завод на користь держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду ТОВ Одеський олійноекстраційний завод звернулось з апеляційною скаргою, в якійпосилається на неповноту дослідження доказів, невмотивованість рішення суду першої інстанції, просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 березня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09 квітня 2015 року ОСОБА_2 був прийнятий на посаду слюсаря-ремонтника до відділу головного механіка, з окладом згідно штатного розпису та випробувальним терміном 1 місяць, відповідно до наказу № 43/1-к від 09.04.2015 року.

В подальшому рішення кваліфікаційної комісії ТОВ Одеський олійноекстраційний завод від 15.05.2015 року ОСОБА_2 визнано таким, що задовільно пройшов теоретичне та практичне навчання та йому присвоєний розряд: слюсар - ремонтник 4-го розряду (а.с.118,т.1).

Наказом директора підприємства № 133/1-к від 07.11.2015 року ОСОБА_2 відсторонено від роботи, обумовленої трудовим договором слюсаря-ремонтника 4-го розряду відділу головного механіка, до проведення переатестації, строк якої назначено на 25.11.2015 року. Цим же наказом, до переатестації, його переведено на роботи з фарбування технологічних трубопроводів у відділенні піно - пожежогасіння (а.с.91,т.1).

Наказ про відсторонення від роботи був виданий на підставі службової записки головного механіка ОСОБА_6 від 07.11.2015 року, в якій зазначено про постійні порушення ОСОБА_2 правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, систематичне невиконання розпоряджень головного механіка та не виконання своїх посадових обов'язків, що може привести до непрацездатності установки піно - пожежогасіння для ліквідації загоряння на підприємстві, тому він просив дати згоду на переатестацію та відсторонення від своїх посадових обов'язків слюсаря - ремонтника 4-го розрядку ОСОБА_2 У службовій записці також вказується, що на період підготовки до переатестації вже дано письмове розпорядження ОСОБА_2 займатися фарбуванням технологічних трубопроводів у відділенні пожежогасіння (а.с.73,т.1).

Наказом № 34-к від 07 квітня 2016 року ОСОБА_2 був звільнений з посади слюсаря-ремонтника відділу головного механіка з 07 квітня 2016 року за п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відсторонення від роботи відбулося з непередбачених законом підстав, а звільнення відбулося без дотримання передбаченого порядку.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду.

Відповідно до ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, в інших випадках, передбачених законодавством. В контексті даної правої норми підлягають відстороненню від роботи працівники, які ухиляються від навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки. Строк відсторонення не повинен бути непомірно великим. Якщо працівник усуне перешкоди для допуску до роботи (пройде курс навчання, інструктажу, здасть відповідний іспит) йому ж одразу ж повинна бути надана можливість продовження роботи.

Згідно до ст.18 Закону України Про охорону праці працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно - правових актів з охорони праці.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.

Відповідно до ст.12 Закону України Про професійний розвиток працівників атестації не підлягають працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Підтверджено, що ОСОБА_2 до прийняття наказу про відсторонення від роботи пройшов із задовільним результатом теоретичний та практичний курс слюсаря-ремонтника, через що йому був присвоєний 4 розряд, та на підприємстві відповідача пропрацював шість місяців.

Таким чином, відповідач міг відсторонити ОСОБА_2 лише з причин, передбачених ст.18 Закону України Про охорону праці , проте в наказі на такі не послався, визначивши підставою переатестацію, що не допускається.

Крім того, з службової записки не вбачається, що ОСОБА_2 відмовився або ухилявся від дій, які можуть стати причиною відсторонення, так само не вбачається таких підстав з наказу про відсторонення від роботи, наказом зазначено підставою переатестацію працівника, а відтак слід погодитися із доводом суду про те, що наказ не ґрунтується на вимогах ст.46 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 до відсторонення від роботи допускав систематичне порушення обов'язків належним чином не підтверджені, факт порушення дисципліни повинен бути належним чином підтверджений, а працівник - ознайомлений з таким документом, таких доказів не надано.

Так, за доводами скарги ОСОБА_2 07.10.2015 року та 30.10.2015 року був відсутній на робочому місці, а 4.10.2015 року не виконував розпоряджень свого керівника, проте викладене підтверджено двома службовими записками та актом, на яких відсутні відомості про ознайомлення працівника і відібрання у нього пояснень, що не дає підстав вважати їх об'єктивними.

Під час відсторонення від роботи дія трудового договору не припиняється, але працівник тимчасово до робот не допускається. При цьому на період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Всупереч викладеному наказом про відсторонення від роботи ОСОБА_2 фактично переведено до виконання робіт, не обумовлених трудовим договором, що забороняється законом.

Доводи апеляційної скарги про те, що переведення було можливим в силу вимог ст.33 КЗпП України, оскільки було обумовлене іншими обставинами, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, не можуть бути прийняті, виходячи з того, що в наказі про відсторонення від роботи таких підстав зазначено не було, а рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вбачається з наказу, що жодне обґрунтування виконання інших робіт в ньому відсутнє, і доводи скарги цього не спростовують.

З Посадової інструкції слюсаря - ремонтника 4 розряду (а.с.122-125,т.1) вбачається, що слюсар - ремонтник виконує роботи з ремонту та поточного обслуговування технологічного та допоміжного обладнання, зобов'язаний здійснювати ремонт, монтаж, демонтаж, випробування, регулювання та налагодження технологічного та насосного обладнання, запірної арматури, трубопроводів, а також забезпечувати здачу обладнання після ремонту, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що фарбування є видом робіт за інструкцією.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про незаконність наказу про вісторонення від роботи.

Водночас наказ про відсторонення мав місце 07.11.2015 року, із позовом про оскарження наказу позивач звернувся 13.06.2016 року, тобто із пропуском тримісячного строку звернення до суду, і, поважних причин, які б надали можливість поновлення строку в цій частині, ним не наведено, із наказом він був ознайомлений ще в 2015 році.

Суд першої інстанції на таке уваги не звернув, питання щодо поновлення строку по цим вимогам не вирішив, що призвело до неправильного вирішення спору, тому апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню, оскільки пропуск строку є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Зважаючи на викладене, рішення суду в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову через пропуск строку звернення до суду.

Встановлено судом, що відсторонення мало місце з підстав не передбачених законом, на заперечувалося сторонами, що на місце роботи було прийнято нового працівника (а.с.90,т.1), а ОСОБА_2 наказом про відсторонення фактично був переведений на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором.

Виходячи з таких обставин справи, звільнення його за прогули неможна вважати законним, оскільки останній з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконувати роботу, обумовлену трудовим договором, а вимагати виконувати його іншу - законом не передбачено.

Крім того, суд дійшов вірного висновку про те, що під час звільнення відповідачем не було дотримано порядку, передбаченого ст.149 КЗпП України про те, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зжати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення; при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Виходячи з таких встановлених обставин та відповідних їм правовідносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі.

Також в цій частині суд правильно виходив з того, що неотримання трудової книжки і не ознайомлення з наказом про звільнення, є підставою вважати строк звернення до суду не пропущеним, тому з цих підстав рішення скасоване бути не може.

Скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі працівника дає підстави для задоволення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який складає 42196 грн.(230дн.Х183,46 грн. (2452,62+1950,42/24), проте рішення суду в цій частині позивачем не оскаржене.

Не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом не надано належної оцінки порушенням ОСОБА_2 трудової дисципліни 16.11.2015 року - наказ №136-к про самовільне залишення робочого місця 12.11.2015 року, оскільки зазначені обставини не були підставою відсторонення від роботи, яке мало місце 07.11.2015 року, і відповідно - підставою звільнення, справа розглядається в межах позовних вимог.

Не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув зайві позовні вимоги, оскільки такі були прийняті судом до провадження, на стадії апеляційного розгляду справа переглядається в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги про несплату позивачем судового збору по вимогам про відшкодування моральної шкоди на зміст висновків суду по суті справи не впливає.

Є обгрунтованими та підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки судом в повній мірі не надана оцінка всім обставинам справи, тому з врахуванням вимог справедливості та розумності, моральна шкода підлягає зменшенню до 500 грн.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає зміні з мотивів та підстав, викладених вище.

Керуючись ст.ст. 367, 374,376,382-384 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський олійноекстраційний завод задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 березня 2017 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський олійноекстраційний завод на користь ОСОБА_2 моральної шкоди змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський олійноекстраційний завод на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 500 гривень.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 березня 2017 року в частині задоволення вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський олійноекстраційний завод від 07.11.2015 року про відсторонення від роботи скасувати, ухвалити в цій частині нове.

В задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський олійноекстраційний завод від 07.11.2015 року про відсторонення від роботи відмовити.

Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 07 березня 2017 року в частині задоволення вимог ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судових витрат залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: