Рішення

від 17.04.2018 по справі 754/9500/17

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1182/18

Справа №754/9500/17

РІШЕННЯ

Іменем України

17 квітня 2018 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді : Галась І.А.

при секретарі - Дмитрієвій А.А.

за участі: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Деснянський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

24.07.2017 р. позивач ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_4, Деснянський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23.10.2014 р. та ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.04.2015 р., які набрали законної сили суд вирішив: стягнути з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 2 000 грн., щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитини відповідного віку, починаючи з 01.08.2014 р. і до досягнення дітьми повноліття.

В липні 2015 року, на примусове виконання рішення суду про стягнення аліментів, на підставі виконавчого листа №2-5215/14, відкрито виконавче провадження №48322000.

В липні 2015 року боржник звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з першим позовом про зменшення визначеного судом розміру аліментів. 10.09.2015 р. рішенням Солом'янського районного суду м. Києва в задоволені вказаного позову відмовлено.

17.11.2015 р. ухвалою Апеляційного суду м. Києва, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10.09.2015 р. залишено без змін. Однак боржник нічого не добившись, замість того щоб почати сплачувати аліменти 06.01.2016 р. звернувся із заявою до державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві з проханням надіслати виконавчий документ за місцем перебування боржника в с. Монастирище Чернігівської області, однак дану заяву було обґрунтовано відхилено.

З початку виконавчого провадження і тривалий час ні державний виконавець, ні стягувач не могли встановити офіційне місце роботи боржника. Згодом, через електронні сервіси Міністерства юстиції вдалося встановити, що боржник працевлаштований в Товаристві з обмеженою відповідальністю Дольче Віта , ЄДРПОУ 32206630, місцезнаходження м. Київ, вул. Бориспільське шосе, 7-Б.

Державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника. Позивач отримала вказану постанову на руки та передала її на виконання до роботодавця боржника. Однак, як тільки до роботодавця боржника надійшла на виконання постанова про звернення стягнення на заробітну плату боржника і було проведено перше відрахування із заробітної плати боржника на утримання дітей, боржник одразу припинив із роботодавцем офіційні трудові відносини.

Зазначає, що поки вона (позивач) намагалась добитися хоча би якогось відрахування на утримання дітей, боржник звернувся із другим позовом до Солом'янського районного суду м. Києва про зменшення визначеного судом розміру аліментів. 31.03.2017 р. рішенням Солом'янського районного суду м. Києва у задоволенні позову відмовлено.

В позовній заяві, позивач зазначила, що вищенаведені обставини вказують на те, що у відповідача наявний стійкий умисел на ухилення від сплати аліментів і заборгованість виникла з його вини.

Станом на 05.07.2017 р. заборгованість відповідача зі сплати аліментів склала 60235 грн. 72 коп. З розрахунку заборгованості по аліментам вбачається, що відповідач навіть не намагається платити в міру якихось своїх можливостей.

11.07.2017 р. позивач звернулась за професійною допомогою у застосуванні норм законодавства з питань визначення пені відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України до аудитора, фізичної-особи підприємця ОСОБА_7.

Відповідно до розрахунку, станом на 11.07.2017 р. сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів склала 57262 грн. 34 коп.

Отже, наявні всі фактичні і юридичні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_4 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 57262 грн. 34 коп.; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені і документально підтверджені витрати на оплату допомоги у застосуванні норм законодавства з питань визначення пені, відповідно до ч.1 ст. 196 СК України у розмірі 900 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28.08.2017 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного процесуального кодексу України Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017, № 2147-VIII, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, вважають їх законними і обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві.

Представник відповідача заперечувала проти позову, в наданому до суду відзиву (письмові заперечення) від 01.11.2017 р. зазначила, що по-перше, заборгованість по сплаті аліментів з боку відповідача виникла з незалежних від нього обставин, тобто без наявності вини з його сторони, оскільки не маючи офіційного місця роботи, в період з 01.07.2014 р. по 08.02.2016 р., перебиваючись тимчасовими підробітками та знаючи про свій обов'язок сплачувати аліменти, відповідач здійснював по мірі можливості витрати на утримання своїх малолітніх дітей, зокрема: купівля гоночної автівки на суму 177,84 грн.; купівля гірлянди Зірочка та набір куль, 8 шт. на суму 80 грн. 93 коп. ; купівля шапок різнокольорових на суму 72 грн.; купівля куртки осінньої для хлопчика на суму 179 грн.; купівля спортивних туфель дошкільних на суму 81,99 грн.; купівля одягу дитячого на суму 474,30 грн.; купівля набору машинок 6 шт. на суму 34,95 грн., що підтверджується відповідними фіскальними чеками.

Здійснення зазначених витрат на утримання своїх дітей у період з 01.07.2014 р. по 08.02.2016 р. ніяк не може свідчити про умисне ухилення відповідачем від виконання своїх обов'язків, а напрочуд свідчить, що відповідач є та був зацікавлений приймати участь у забезпеченні необхідним своїх малолітніх дітей.

Твердження сторони позивача про те, що тривалий час не могли встановити місце роботи відповідача свідчать про пасивний підхід до виконавчого провадження зі сторони саме стягувача, який не використовуючи наданих законодавством про виконавче провадження прав, ініціює подачу судових позовів, які базуються на недостовірних та неналежних доказах.

Представник відповідача зазначила, що у період з 08.02.2016 р. відповідачем були здійсненні наступні витрати на утримання дітей та часткової сплати аліментів згідно копій розрахункових документів, а саме: купівля двоярусової залізної дороги на суму 396 грн.; купівля шкарпеток на суму 100 грн.; купівля ранця-шкільного каркасного-трансформер на суму 5989,03 грн.; купівля брюк для хлопчика на суму 540 грн. та піджака для хлопчика на суму 798 грн.; купівля іграшки дитячої Міні скейтборд на суму 24,95 грн.; купівля конструктора дитячого Робот на суму 19,95 грн.; купівля конструктора дитячого на суму 24,95 грн.; купівля халата LARV S/M кобальт на суму 300 грн.; купівля іграшки дитячої Удар на суму 13,95 грн.; 26.12.2016 р. сплата аліментів на суму 400 грн.; 31.03.2016 р. сплата аліментів на суму 1000 грн., що також підтверджується відповідними фіскальними чеками.

При здійснені вищезазначених витрат на утримання малолітніх дітей, часткової сплати аліментів в період з 01.07.2014 р. достеменно відомо позивачу.

Але навіть враховуючи наведену інформацію про відсутність у період з 28.02.2017 р. офіційного постійного місця роботи, відповідач здійснював часткову сплату аліментів згідно фіскального чека від 22.06.2017 р. на суму 500 грн. та продовжує наразі здійснювати витрати та сплачувати аліменти в тому числі і заборгованість за аліментами, зокрема: купівля трусів hmd на суму 252 грн.; 31.07.2017 р. сплата аліментів на суму 500 грн.; 26.08.2017 р. сплата аліментів на суму 500 грн.; 18.09.2017 р. сплата аліментів на суму 1050 грн.; 30.09.2017 р. сплата аліментів на суму 1050 грн.; 17.10.2017 р. сплата аліментів на суму 600 грн.

Враховуючи наведену інформацію про сплату у вересні 2017 року в рахунок аліментів суми 2100 грн. свідчать про перерахування відповідачем 100 грн. в рахунок сплати заборгованості за аліментами, що утворилися за минулі періоди. Це свідчить про свідоме та відповідальне ставлення (в залежності від фінансових можливостей) ставлення відповідача до виконання свого обов'язку зі сплати аліментів та заборгованості за аліментами.

По-друге, з 07.10.2015 р. відповідач перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою ОСОБА_8. Від даного шлюбу, наразі, має ще одну малолітню дитину ОСОБА_9, 22.05.2016 р. року народження. Несплата та/або неповно сплата сум аліментів у період з 01.04.2016 р. (з моменту перебуванням ОСОБА_8, на лікарняному, у зв'язку з вагітністю та пологами ) виникла об'єктивними, незалежними від волі відповідача обставинами та не може свідчити про умисне ухилення від сплати аліментів, присуджених за рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23.10.2014 р.

По-третє, повністю є безпідставним посилання відповідача в обґрунтування наявності умислу у відповідача щодо несплати аліментів та заборгованості за аліментами, на заяву відповідача щодо повідомлення останнім державного виконавця Данилюка Р.А. про зміну місця свого перебування. Надіслання даної заяви 06.01.2016 р. з копією паспорта свідчить ні про що інше, як про виконання покладеного чинним законодавством України про виконавче провадження на боржника обов'язку повідомляти державного виконавця про зміну свого місця проживання.

По-четверте, наданий позивачем розрахунок пені за прострочення сплати аліментів та розрахунок заборгованості по аліментах від 05.07.2017 р. здійснений головним державним виконавцем Данилюком Р.В. не можуть вважатися належними та допустимими доказами у контексті даного спору, оскільки в основу здійсненого ФОП ОСОБА_10 розрахунку покладений розрахунок заборгованості по аліментах, наданий Деснянським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, складений на 05.07.2017 р. та який не містить повних відомостей про здійснення відповідачем витрат в рахунок сплати аліментів та часткової сплати аліментів у період з 01.07.2014 р. по 05.07.2017 р. Розрахунок складений ФОП ОСОБА_10 є лише припущенням щодо суми пені, а також розрахунок не є висновком експерта, оскільки відсутня відповідна компетенція, знання та навички з проведення будь-яких фінансових розрахунків, в тому числі і розрахунків пені за прострочення пені за прострочення сплати аліментів.

Крім того, складений 05.07.2017 р. розрахунок заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем не було доведено до відома відповідача як боржника, оскільки відповідач жодного розрахунку не отримував. Отже не можна вважати, що відповідач був належним чином проінформований про наявність заборгованості зі сплати аліментів саме у такому розмірі, на який посилається відповідач, обґрунтовуючи розмір своїх позовних вимог.

По-п'яте, доводи позивача про наявність стійкого умислу у відповідача щодо несплати/неповної сплати аліментів у період з 01.07.2014 р. по 05.07.2017 р. не можуть ґрунтуватися на тому, що відповідач двічі подавав позовні заяви про зменшення розміру аліментів. Враховуючи той факт, що відповідач у період з 01.07.2014 р. по 078.02.2016 р. не мав офіційного місця роботи та постійного стабільного заробітку, а з 01.04.2016 р. має на утриманні ще одну малолітню дитину та дружину, яка не працює та здійснює догляд за їхньою малолітньою дитиною, останній використовував надане чинним законодавством право на звернення до суду із позовом про зменшення розміру аліментів, у зв'язку зі змінами матеріального та сімейного стану.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача зазначила, що позивачем не доведено факту наявності вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів як єдиної визначальної підстави покладення відповідальності на платника аліментів за прострочення їх сплати, а отже можливості сплати неустойки, не надано жодних належних та допустимих доказів, які б містили у собі достовірну суму заборгованості зі сплати аліментів. Заборгованість зі сплати аліментів утворилася з незалежних від відповідача причин, таких як: відсутність офіційного працевлаштування та постійного заробітку у період з 01.07.2014 р. по 08.02.2016 р. та у період з 28.02.2017 р. по 05.07.2017 р., наявність на утриманні в період з 01.04.2016 р. дружини та ще однієї малолітньої дитини. Крім того, навіть у період відсутності офіційного заробітку, маючи на утриманні ще одну малолітню дитину та дружину, яка за нею доглядає,відповідач вживав і вживає заходи щодо погашення боргу по аліментах, що свідчить про відсутність умислу в ухиленні від сплати аліментів. Та просила суд відмовити в задоволенні позову ві повному обсязі.

Представник Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві до судового засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідмлено своєчасно та належним чином., причини неявки суду невідомі.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23.10.2014 р. стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 аліменти у розмірі 2000 грн., щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

На виконання рішення суду про стягнення аліментів, 16.03.2015 р. Солом'янським районним судом було видано виконавчий лист 2-5215/14.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з розрахунку заборгованості по аліментах від 27.12.2017 р. заборгованість становить 68111,04 грн. станом на 27.12.2017 р. (а.с.134).

У відповідності до ч. 3 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Статтею 196 Сімейного кодексу України встановлено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене статтею 196 Сімейного кодексу України, не пов'язується з обов'язковим попередженням боржника про наявність заборгованості по аліментам та наданням йому строку для її погашення.

За положеннями Сімейного кодексу України аліменти призначаються та повинні сплачуватися щомісячно, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення. Пеня за один місяць прострочення сплати аліментів становить 1% від простроченої суми аліментного платежу за місяць та загальної кількості днів прострочення. Загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів є сумою пені, нарахованої за кожен місяць періоду, у якому було допущено прострочення сплати аліментів.

Оскільки, згідно з положеннями Сімейного кодексу України, аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Така правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України по справі № 6-94цс15 від 01.07.2015 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для суду при розгляді по цій категорії справ.

В п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що передбачена статтею 196 Сімейного кодексу України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

В постанові Верховного суду України від 11 вересня 2013 року № 6-81 цс 13 сформульована обов'язкова для всіх судів України правова позиція, виходячи з якої, оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, то суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

З огляду на викладене сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів становить:

2014 рік

серпень 2014 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 31 день = 620 грн. - сума неустойки (пені);

вересень 2014 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 30 днів = 600 грн. - сума неустойки (пені);

жовтень 2014 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 31 день = 620 грн. - сума неустойки (пені);

листопад 2014 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 30 днів = 600 грн. - сума неустойки (пені);

грудень 2014 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 31 день = 620 грн. - сума неустойки (пені).

2015 рік

січень 2015 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 31 день = 620 грн. - сума неустойки (пені);

лютий 2015 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 28 днів = 560 грн. - сума неустойки (пені);

березень 2015 року нарахована сума аліментів 1269,00 грн. х пеня (1%) х 31 день = 393,39 грн. - сума неустойки (пені);

квітень 2015 року нарахована сума аліментів 1500,00 грн. х пеня (1%) х 30 днів = 450 грн. - сума неустойки (пені);

травень 2015 року нарахована сума аліментів 1000,00 грн. х пеня (1%) х 31 день = 310 грн. - сума неустойки (пені);

червень 2015 року нарахована сума аліментів 1500,00 грн. х пеня (1%) х 30 днів = 450 грн. - сума неустойки (пені);

липень 2015 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 31 день = 620 грн. - сума неустойки (пені);

серпень 2015 року нарахована сума аліментів 900,00 грн. х пеня (1%) х 31 день = 279 грн. - сума неустойки (пені);

вересень 2015 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 30 днів = 600 грн. - сума неустойки (пені);

жовтень 2015 року нарахована сума аліментів 1000,00 грн. х пеня (1%) х 31 день = 310 грн. - сума неустойки (пені);

листопад 2015 року нарахована сума аліментів 1400,00 грн. х пеня (1%) х 30 днів = 420 грн. - сума неустойки (пені);

грудень 2015 року нарахована сума аліментів 700,00 грн. х пеня (1%) х 31 день = 217 грн. - сума неустойки (пені).

2016 рік

січень 2016 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 31 день = 620 грн. - сума неустойки (пені);

лютий 2016 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 28 днів = 560 грн. - сума неустойки (пені);

березень 2016 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 31 день = 620 грн. - сума неустойки (пені);

квітень 2016 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 30 днів = 600 грн. - сума неустойки (пені);

травень 2016 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 31 день = 620 грн. - сума неустойки (пені);

червень 2016 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 30 днів = 600 грн. - сума неустойки (пені);

липень 2016 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 31 день = 620 грн. - сума неустойки (пені);

серпень 2016 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 31 день = 620 грн. - сума неустойки (пені);

вересень 2016 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 30 днів = 600 грн. - сума неустойки (пені);

жовтень 2016 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 31 день = 620 грн. - сума неустойки (пені);

листопад 2016 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 30 днів = 600 грн. - сума неустойки (пені);

грудень 2016 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 31 день = 620 грн. - сума неустойки (пені).

2017 рік

січень 2017 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 31 день = 620 грн. - сума неустойки (пені);

березень 2017 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 31 день = 620 грн. - сума неустойки (пені);

квітень 2017 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 30 днів = 600 грн. - сума неустойки (пені);

травень 2017 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 31 день = 620 грн. - сума неустойки (пені);

червень 2017 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 30 днів = 600 грн. - сума неустойки (пені);

станом на 11 липня 2017 року нарахована сума аліментів 2000,00 грн. х пеня (1%) х 31 день = 220 грн. - сума неустойки (пені).

Враховуючи, що стягнення неустойки (пені) спрямоване на підвищення захисту майнових прав дитини, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь пені за прострочення сплати аліментів є правомірними.

Вимоги позивача відповідачем не спростовані.Оскільки відповідач, всупереч вимогамст. 12, 13 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів відсутності його вини щодо несплати аліментів у повному обсязі, суд вбачає наявність підстав для стягнення пені.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Положеннями ст. 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ч.ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача понесених і документально підтверджених витрат на оплату допомоги у застосуванні норм законодавства з питань визначення пені відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у розмірі 900 грн. не підлягають задоволенню, оскільки не відносяться до судових витрат.

Крім того, відповідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрат и на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначена правова позиція також висловлена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2016 року.

Однак, позивачем не було надано вищезазначеного пакету документів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат понесених останньою на оплату допомоги у застосуванні норм законодавства з питань визначення пені відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у розмірі 900 грн., у зв'язку з відсутністю належним чином підтверджуючих документів.

Таким чином, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалась позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в сумі 18419,39 гривень, в іншій частині позу відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180, 196 СК України, ст.549 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-82,89, 133, 137, 141, 259, 265, 280, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Деснянський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНН НОМЕР_2) пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів станом на 11 липня 2017 року в розмірі 18419 гривень 39 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: