Постанова

від 16.05.2007 по справі 34/9пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/9пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

16.05.07 р.                                                                                 Справа № 34/9пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Кододової О.В.,при секретарі судового засідання Тараненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом -  Товариства з обмеженою відповідальністю “Уніон” м. Донецьк

до відповідачів – Державної податкової інспекції у Калінінському районі  м. Донецька

Третя особа з боку відповідача – Головне управління державного казначейства Донецької області

про стягнення з Держаного бюджету України  бюджетної заборгованості з податку на додану вартість з 2002року по липень 2004року у розмірі 16142грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача – Сакоян Д.І. (за довіреністю)

від відповідача – Ворона В.Г. (за довіреністю)

від третій особи – Кирилюк А.М. (за довіреністю)

Суть справи : Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ Уніон” м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовною вимогою  до Державної податкової адміністрації у Донецькій області та третьої особи  Головного управління державного казначейства Донецької області  про зобов'язання  Управління державного казначейства Донецької області на поточний рахунок  позивача суму невідшкодованого податку на додану вартість у розмірі 16142грн. за рахунок Державного бюджету.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до п.п. 7.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний  термін після закінчення камеральної перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає  відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку  відповідного  податкового органу  управління державного казначейства надає платнику податку зазначену   у ньому суму бюджетного відшкодування  шляхом перерахування  коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу. Позивач зазначає, що відповідач  не виконав  встановленого законом зобов'язання, відповідно Державне казначейства не виплатило належну суму відшкодування .

Додатковою заявою від 01.03.2007року (вхід. №02-41/8856) позивач уточнив позовні вимоги  та просить суд стягнути з Держаного бюджету України  бюджетну заборгованість з податку на додану вартість з 2002року по липень 2004року у розмірі 16142грн.

Державна податкова адміністрація у Донецькій області у клопотанні від 13.02.2007року (вхід.№02-41/5756)  просить замінити первинного відповідача ДПА у Донецькій області  належним відповідачем ДПІ у Калінінському районі м. Донецька .

Ухвалою господарського суду Донецької області від  13.02.2007року замінено відповідача Державну податкову адміністрацію у Донецькій області належним відповідачем Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецької області.

Позивач у поясненнях від 01.03.2007року (вхід. №02-41/8859) просив замінити відповідача на ДПІ у Калінінському районі м. Донецька.

Відповідач у запереченнях від 01.03.2007року (вхід.№02-41/8858) на позов, зазначає, що позивач не має права на відшкодування бюджетної заборгованості оскільки,  відповідно до п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7   “Про податок на додану вартість” особи не мають права на отримання  бюджетного відшкодування у разі коли особа яка не проводила діяльність протягом останніх дванадцяти  календарних місяців. Відповідач вказує, що позивачем не здійснювалась діяльність понад 12 місяців, внаслідок чого позивачу було анульовано свідоцтво платника ПДВ.

Третя особа у запереченнях від 06.02.2007року  (вхід.№02-41/4779) просить відмовити  у позовних вимогах позивачу в частині зобов'язання ГУДКУ в Донецькій області перерахувати бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 16142грн. на поточний рахунок позивача, оскільки  відповідно до п.п. 7.7.6 Закону України “Про податок на додану вартість”  орган казначейства здійснює перерахування суми бюджетного відшкодування лише на підставі висновку податкового органу. На теперішній час, як зазначає третя особа, висновку органу про повернення  позивачу бюджетної заборгованості по ПДВ у сумі 16142грн. до ГУДКУ в Донецькій області не надходило.

У письмових доповненнях до заперечень на позов від 02 квітня 2007року відповідач 1. зазначає, що  строк звернення позивача до суду з адміністративним позовом закінчився.

Відповідач 1. вказує, що ст.15 Закону України від 21.12.2000року №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено строк на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування – не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Крім того, відповідач 1. зазначає, що позивачем також пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів  передбачений              ст. 99  Кодексу  адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні досліджені надані сторонами письмові докази, що знаходяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд встановив:

Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності – юридичною особою, код            ЄДРПОУ 30585999.

Позивач подав до податкового органу декларації з податку на додану вартість за лютий 2002року - липень 2004 року. Відповідно до цих декларацій  сума ПДВ складає  16142грн.,  яка підлягає відшкодуванню за підсумками поточного (звітного) періоду. При цьому ним зазначено , що  залишок суми ПДВ, який підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань протягом трьох наступних періодів він бажає отримати на рахунок в установі банку.

Як вбачається з листа Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 04.12.2005року невідшкодована сума податку на додану вартість складає 16142грн.

Між сторонами відсутній спір щодо суми бюджетної заборгованості у розмірі 16142грн. Ця сума підтверджується ДПА у Донецькій області, розпечаткою особового рахунку, Довідкою ДПІ. Спір стосується правомірності  вимог позивача з урахуванням строків звернення до суду про стягнення цієї заборгованості.

Позивачем не надано до матеріалів справи декларацій з податку на додану вартість за лютий 2002року - липень 2004 року у зв'язку з закінченням трирічного строку їх зберігання.

Закон України від 21.12.2000року №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  є спеціальним законом з питань оподаткування.

Відповідно до п.п.15.3.1. п.3  ст.15 Закону України від 21.12.2000року №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.           

Тобто позивач  повинен був скористатися правом на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування протягом 1095 днів наступних за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Згідно наданого відповідачем розрахунку остання декларація за період з січня 2002року по  жовтень 2003року була подана до податкового органу 17 листопада 2003року (термін подачі до 20.11.2003р.)  тобто і  строк на право повернення надміру сплачених податків , зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування за цей період починає перебігати з цієї дати та закінчується 21 листопада 2006 року. Позивач звернувся до суду з позовною заявою 09 січня 2007року.

Таким чином позивачем пропущено строк на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування за період з січня 2002року по жовтень 2003року та позов на суму 14433грн. у цій частині задоволенню не підлягає.

Підпунктом  7.7.3. пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі – “Про ПДВ”) передбачено, що у разі коли за  результатами  звітного  періоду  сума ПДВ  має від'ємне значення,  така сума підлягає  відшкодуванню  платнику  податку  з Державного  бюджету  України  протягом  місяця,  наступного  після подачі декларації. Суми,    не    відшкодовані    платнику    податку   протягом визначеного   у   цьому   пункті   строку,   вважаються  бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у  будь-який  момент  після  її виникнення звернутися  до  суду  з  позовом  про  стягнення коштів бюджету.

Підставою для   отримання   відшкодування   є   дані   тільки податкової декларації за  звітний  період.  

Згідно з п. 4 Указу Президента “Про деякі зміни в оподаткуванні” сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, зараховується  у  погашення заборгованості  платника із  сплати  податку  на  додану вартість,  що виникла у минулих звітних періодах, а за відсутності заборгованості  -  у  зменшення  податкових  зобов'язань  платника податку  протягом трьох наступних звітних періодів.

Як зазначено вище, позивач вказав, що суму податку, яка підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів, він бажає отримати на рахунок в установі банку. Можливість отримання відшкодування таким засобом передбачена частиною 3 п. 7.7.3 ст. 7 Закону України “Про ПДВ”.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку наданого відповідачем позивач подав до податкового органу декларацію за грудень 2003 року на суму 147грн. 20.01.2004р., за січень 2004 року на суму 1383грн. 20.02.2004р., за березень 2004року на суму 112грн. 20.04.2004р., за червень 2004 року на суму 67грн. 20.07.2004р.

Таким чином позовні вимоги у цій частині заявлені у межах встановленого законодавством строку.

Враховуючи наведене, сума ПДВ, яка є бюджетною заборгованістю і підлягає поверненню позивачу за період з грудня 2003року по червень 2004року складає 1709,00грн.

Указом Президента “Про деякі зміни в оподаткуванні”  передбачено , що у разі, якщо сума  від'ємного  значення податку не погашається сумами податкових  зобов'язань,  що  виникли  протягом  трьох   наступних звітних  періодів,  така  сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на  умовах,  визначених  законодавством,  протягом місяця,  що  настає  після  подання  декларації  за третій звітний період після виникнення від'ємного значення податку.

Законодавством, а саме п..7.7.3 ст. 7 Закону “Про ПДВ” встановлено, що суми від'ємного значення ПДВ підлягають  відшкодуванню  платнику  податку  з Державного  бюджету  України  протягом  місяця,  наступного  після подачі декларації.  Фактично позивач відшкодування ПДВ з грудня 2003року по червень 2004року у встановлені законодавством терміни не отримав.

Як зазначено вище суми,    не    відшкодовані    платнику    податку   протягом визначеного   у   цьому   пункті   строку,   вважаються  бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у  будь-який  момент  після  її виникнення звернутися  до  суду  з  позовом  про  стягнення коштів бюджету.

За наведених підстав позовні вимоги щодо стягнення з бюджету сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню за грудень 2003року по червень 2004року у розмірі 1709,00 грн. підлягають задоволенню .

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 висновків на відшкодування позивачеві податку на додану вартість за грудень 2003року по червень 2004року у розмірі 1709,00  грн.  до Головного управління Державного казначейства Донецької області не направляв, тому суд вважає, що третя особа не порушував права позивача, як платника податків, оскільки в силу своїх повноважень був позбавлений можливості здійснити позивачу відшкодування податку на додану вартість без одержання відповідного висновку від відповідача .

Таким чином, не виконав зобов'язання щодо направлення висновку органам Державного казначейства, відповідач  порушив право позивача на одержання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Суд розглядає спір із застосуванням Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ).

Основними засадами судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Одним із принципів ( п.4 ст.7 КАСУ) адміністративного судочинства є  змагальність    сторін,   диспозитивність   та   офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до п.4 ст.70 КАСУ обставини, які  за  законом  повинні  бути  підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватися  ніякими іншими  засобами  доказування,  крім  випадків,  коли  щодо  таких обставин не виникає спору.

Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд  оцінює  докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на їх  безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.1 ст.2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 69 КАСУ передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно до ст.70 КАСУ сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.  Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Матеріалами справи доведена правомірність вимог позивача щодо бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у межах 1095 днів за період з грудня 2003року по червень 2004року у розмірі 1709,00грн. і вимоги в цій частині обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна і резолютивна  частина у судовому засіданні 15 травня 2007року в присутності представників сторін.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини  вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. 129 Конституції України,                   п.п. 7.7.1., п. п. 7.7.3.п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.п.15.3.1. п.3  ст.15 Закону України від 21.12.2000року №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III та ст.ст.11,17-20,69-72,86,94,158-163, 167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,

                                              ПОСТАНОВИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Уніон” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька  про стягнення з Держаного бюджету України  бюджетної заборгованості з податку на додану вартість з 2002року по липень 2004року у розмірі 16142грн. задовольнити частково.

Стягнути з Держбюджету України (одержувач УДК у Калінінському районі                           м. Донецька, р/р 31111030700005, КБК доходів 14010200, МФО 834016, банк одержувача ГУ ДКУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 34687090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Уніон” (83023, м. Донецьк,  вул.. Ходаковського,2а/27,                                      р/р 26000301611813 Калінінська філія АКБ “Національний кредит”, МФО 335720, ЄДРПОУ 30585999) бюджетну заборгованість з ПДВ з грудня 2003року по червень 2004року у розмірі 1709,00рн.

У іншій частині позову відмовити.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю “Уніон” (83023, м. Донецьк,  вул. Ходаковського,2а/27, р/р 26000301611813 Калінінська філія АКБ “Національний кредит”, МФО 335720, ЄДРПОУ 30585999) з  Державного бюджету України  судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 17 грн.  09 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подана, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку .Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 21 травня 2007року .

Суддя