Рішення

від 23.04.2018 по справі 910/23324/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.04.2018Справа № 910/23324/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Плеттак" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Тісо Трейд" Простягнення 745 108,78 грн

від позивача: Шмаров Є.Ю. - предст. за дов.;

від відповідача: Романюк С.П. - предст. за дов.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛЕТТАК" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО ТРЕЙД" про стягнення 745 108,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІСО ТРЕЙД" було порушено зобов'язання щодо належного виконання зобов'язань зі сплати оренди за користування риштувальним обладнанням, а також зі сплати вартості неповернутого майна, у зв'язку із чим була подана відповідна позовна заява про стягнення з відповідача 151 905,24 грн заборгованості по орендній платі з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат, а також 593 203,54 грн вартості втрачених риштувань.

Відповідач проти позову заперечив посилаючись на те, що повернення риштувань із орендного використання відбувалось на підставі Актів здачі-приймання з оренди № 002/006/2016-зО від 12.05.2016р.; 0023/006/2016-зО від 16.05.2016р.; 004/006/2016-зО від 19.05.2016р. та 006/006/2016-30 від 25.05.2016р. При цьому залишок не повернутих риштувань позивачеві відбувався згідно до наступних накладних: накладна від 08.07.2016, накладна № 1 від 26.04.2016, накладна від 12.02.2016, накладна від 19.02.2016, накладна від 16.05.2016, накладна від 11.07.2016, накладна від 21.10.2016, накладна від 23.06.2016, накладна від 30.05.2016, накладна від 08.06.2016, накладна від 26.05.2016, накладна від 25.05.2016, накладна від 26.05.2016, накладна від 24.05.2016. Також відповідач послався на невірно обраний позивачем спосіб захисту свого права.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/23324/17 від 28.12.2017 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЕТТАК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО ТРЕЙД" про стягнення 745 108,78 грн. залишено без руху.

09.01.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЕТТАК" надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 28.12.2017.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, судом вирішено здійснювати розгляд зазначеної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 у справі № 910/23324/17 вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.02.2018.

25.01.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про неотримання від ТОВ "Плеттак" позовної заяви та доданих до неї документів.

09.02.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зобов'язання позивача направити на адресу ТОВ "Тісо Трей" копії позовної заяви з додатками. Також відповідач просив суд надати йому час для подання відзиву на відзив.

Представник позивача у підготовче засідання 12.02.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.02.2018 надав усні пояснення з приводу поданих раніше через відділ діловодства суду клопотань.

Судом розглянуто та відхилено клопотання відповідача про зобов'язання позивача направити на адресу ТОВ "Тісо Трей" копії позовної заяви з додатками, оскільки в матеріалах справи містяться належні докази виконання позивачем вимог статті 172 Господарського процесуального кодексу України.

Судом задоволено клопотання відповідача та встановлено строк на подання відзиву на позовну заяву до 01.03.2018.

У зв'язку з неявкою в підготовче засідання 12.02.2018 представника позивача, судом вирішено відкласти підготовче засідання на 12.03.2018.

02.03.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов.

У судовому засіданні 12.03.2018 продовжено строки підготовчого провадження на 30 днів та відкладено судове засідання на 16.04.2018.

12.03.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 16.04.2018 судом було оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.04.2018.

У судовому засіданні 23.04.2018 представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні 23.04.2018 надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

У судовому засіданні 23.04.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Плеттак" (за договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тісо Трейд" (за договором - орендар) було укладено Договір №006/2016, за умовами п.1.1 якого позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове платне користування універсальні будівельні риштування plettac® alu-star 140 hpoб.=12,0 m - 4 шт. (надалі - риштування, майно) в обсязі згідно Специфікації №1.

Відповідно до умов договору згідно акту №001/006/2016-вО від 22.02.2016, позивачем було передано відповідачу в орендне користування будівельні риштування plettac® alu-star 140 hpoб.=12,0 m в загальному обсязі 4 шт. згідно Специфікації №1, яка узгоджена сторонами.

Відповідно до п.3.1 договору, орендар сплачує заставну суму за риштування в сумі 3000,00 грн.

Угодою №001/006/2016 від 24.02.2016р. про внесення змін та доповнень до договору сторони збільшили об'єм риштування, яке передане в оренду в обсязі 1000м 2 згідно Специфікації №2, та визначили вартість послуг за оренду 30 календарних діб риштувань в обсязі 1000м 2 в сумі 22 500 грн. з ПДВ, та вартість послуг доставки риштувань у сумі 3000 грн. з ПДВ.

Угодою №002/006/2016 від 01.03.2016р. про внесення змін та доповнень до договору сторони збільшили об'єм риштування, яке передане в оренду, в обсязі 1000м 2 згідно Специфікації №3, та визначили вартість послуг за оренду 30 календарних діб риштувань в обсязі 1000м 2 в сумі 22 500 грн. з ПДВ, та вартість послуг доставки риштувань у сумі 3000 грн. з ПДВ. Загалом 25 500,00 грн. з ПДВ.

Угодою №003/006/2016 від 07.04.2016р. про внесення змін та доповнень до договору сторони збільшили об'єм риштування, яке передане в оренду в обсязі 1000м 2 згідно Специфікації №4, та визначили вартість послуг за оренду 30 календарних діб риштувань в обсязі 1000м 2 в сумі 22 500 грн. з ПДВ,

Угодою №004/006/2016 від 11.04.2016р. про внесення змін та доповнень до договору сторони збільшили об'єм риштування, яке передане в оренду в обсязі 2000м 2 згідно Специфікації №5, та визначили вартість послуг за оренду 20 календарних діб риштувань в обсязі 2000м 2 в сумі 30 000 грн. з ПДВ.

Приймання-передачі риштувань підтверджується актами здачі-прийняття в оренду риштувань № 001/006/2016 вО від 22.02.2016, № 001/006/2016-вО від 25.02.2016, № 003/006/2016-вО від 04.04.2016, № 004/006/2016 вО від 08.04.2016, № 005/006/2016 вО від 11.04.2016.

Позивач вказує, що часткове повернення риштувань із орендного користування відбулось на підставі актів здачі-прийняття з оренди № 002/006/2016-зО від 12.05.2016, №003/006/2016-зО від 16.05.2016р.; №004/006/2016-зО від 19.05.2016р.; №006/006/2016-зО від 25.05.2016р.

В липні 2017 року ТОВ "ПЛЕТТАК" звернулось із позовом до Господарського суду міста Києва, в якому просило стягнути з відповідача вартість оренди риштувань за вересень 2016 року в сумі 11 313,33 гривні (із штрафними санкціями та інфляційними нарахуваннями загалом 13737,64 гривні) та вартість риштувань, які відповідач не повернув позивачеві загальною вартістю 474 655,32 гривні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 № 910/9366/17 задоволено позовні вимоги ТОВ "ПЛЕТТАК" в частині стягнення вартості оренди риштувань за вересень 2016 року в сумі 11 313,33 гривні (із штрафними санкціями та інфляційними нарахуваннями загалом 13737,64 гривні), в частині стягнення вартості неповернутих риштувань судом у задоволенні позовних вимог відмовлено з огляду на те, що позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогою про вилучення майна або доказів вчинення дій щодо вилучення орендованого майна, перешкоджання відповідачем вилученню майна.

Зокрема в рішенні суду встановлено, що спірний договір припинено 01.06.2017, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків з оплати за користування майном протягом вересня 2016 року.

При цьому, ТОВ "Плеттак", не заявляючи вимоги про вилучення майна або вчинення відповідних дій, одразу звернувся до відповідача з вимогою про сплату вартості неповернутого майна у сумі 474 655,32 грн згідно з рахунку-фактури № 322 від 21.10.2016. У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення вартості неповернутого майна в сумі 474 655,32 грн. є передчасними, необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладені висновки суду позивач звернувся до відповідача із листом від 09.10.2017 (вих.№0316), в якому просив відповідача повернути раніше отримані риштування загальною вартістю 474655,32 гривні та сплатити орендні платежі за період від 01.10.2016 року по 31.05.2017 року на загальну суму 140535,00 гривень. До листа позивачем було додано перелік неповернутих риштувань, детальний розрахунок заборгованості із орендної плати та рахунок-фактуру № 309 від 04.09.2017 про сплату орендної плати на суму 140 535 гривень за період з 01.10.2016 по 31.05.2017.

Разом з тим, відповідачем не надано відповіді на зазначений лист та не повернуто орендовано майно, як і не сплачено суми орендних платежів.

Зважаючи на те, що відповідач жодним чином не виконав вимоги, викладені в листі від 09.10.2017, позивачем 31.10.2017 повторно направлено відповідачу листа (вих № 0334) із вимогою про відшкодування вартості втрачених риштувань та, відповідно до умов пункту 9.1.4. договору, додано до зазначеного листа відповідний рахунок-фактуру № 361 від 31.10.2017.

Відповідачем зазначена вимога отримана 08.11.2017, проте відповіді на зазначений лист не надано, орендоване майно не повернуто.

Пункт 9.1.4. договору передбачає, що у випадку пошкоджень та втрати елементів, орендар відшкодовує вартість таких елементів, втрачених під час оренди, на підставі додатково виписаного орендодавцем рахунку-фактури і у відповідності з діючими ринковими цінами на нові елементи риштувань, а також оплачує всі витрати пов'язані з ремонтними роботами, придбанням нових елементів риштувань, або відшкодовує втрачені елементи риштувань ідентичними,які придбаває сам орендар у безспірному порядку.

В обґрунтування розміру втрачених елементів риштувань позивачем надано рахунок RE1703524 від 01.11.2017 від постачальника риштувань компанії ТОВ "АЛЬТРАД Плеттак Асско" (Німеччина) на загальну суму 14 138,80 Євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ на день звернення із цією заявою до суду складає 452 865,76 гривень (32,03 гривень за 1 євро); лист-відповідь ТОВ "Грін Роут" від 01.11.2017, в якому зазначено, що вартість доставки товару від постачальника до складу позивача складатиме 43 400,00 грн; відповідь брокерської компанії ПП "БЕКАС", в якій вказано, що митне очищення на території України для товару вказаного в рахунку постачальника складає 96 937,78 грн.

Таким чином, за розрахунком позивача, витрати пов'язані із придбанням нових втрачених елементів риштувань складають 593 203,54 грн та складаються із вартості товару, транспортування та витрат на митне очищення.

Окрім витрат на придбання втрачених елементів риштування, позивач просить стягнути з відповідача плату за фактичне користування риштуваннями за період з 01 жовтня 2016 по 31 травня 2017 року в сумі 140535,00 грн відповідно до рахунку-фактури № 309 від 04.09.2017.

У зв'язку з простроченням внесення оплати з орендних платежів, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 2 460,32 грн 3 % річних та 8 909,92 грн інфляційних нарахувань.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення з останнього 593 203,54 грн вартості втрачених риштувань, 140 535,00 грн орендної плати, 8 909,92 грн інфляційних нарахувань та 2 460,32 грн три відсотки річних.

Відповідач проти позову заперечив посилаючись на те, що повернення риштувань із орендного використання відбувалось на підставі Актів здачі-приймання з оренди № 002/006/2016-зО від 12.05.2016р.; 0023/006/2016-зО від 16.05.2016р.; 004/006/2016-зО від 19.05.2016р. та 006/006/2016-30 від 25.05.2016р. При цьому залишок риштувань позивачеві повернуто згідно до наступних накладних: накладна від 08.07.2016, накладна № 1 від 26.04.2016, накладна від 12.02.2016, накладна від 19.02.2016, накладна від 16.05.2016, накладна від 11.07.2016, накладна від 21.10.2016, накладна від 23.06.2016, накладна від 30.05.2016, накладна від 08.06.2016, накладна від 26.05.2016, накладна від 25.05.2016, накладна від 26.05.2016, накладна від 24.05.2016. Також відповідач послався на невірно обраний позивачем спосіб захисту свого права.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд задовольняє позовні вимоги частково з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено судом, 18.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Плеттак" (за договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тісо Трейд" (за договором - орендар) було укладено Договір №006/2016, за умовами п.1.1 якого позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове платне користування універсальні будівельні риштування plettac® alu-star 140 hpoб.=12,0 m - 4 шт. (надалі - риштування, майно) в обсязі згідно Специфікації №1.

Відповідно до умов договору згідно акту №001/006/2016-вО від 22.02.2016, позивачем було передано відповідачу в орендне користування будівельні риштування plettac® alu-star 140 hpoб.=12,0 m в загальному обсязі 4 шт. згідно Специфікації №1, яка узгоджена сторонами.

Відповідно до п.3.1 договору, орендар сплачує заставну суму за риштування в сумі 3000,00 грн.

Угодою №001/006/2016 від 24.02.2016р. про внесення змін та доповнень до договору сторони збільшили об'єм риштування, яке передане в оренду в обсязі 1000м 2 згідно Специфікації №2, та визначили вартість послуг за оренду 30 календарних діб риштувань в обсязі 1000м 2 в сумі 22 500 грн. з ПДВ, та вартість послуг доставки риштувань у сумі 3000 грн. з ПДВ.

Угодою №002/006/2016 від 01.03.2016р. про внесення змін та доповнень до договору сторони збільшили об'єм риштування, яке передане в оренду, в обсязі 1000м 2 згідно Специфікації №3, та визначили вартість послуг за оренду 30 календарних діб риштувань в обсязі 1000м 2 в сумі 22 500 грн. з ПДВ, та вартість послуг доставки риштувань у сумі 3000 грн. з ПДВ. Загалом 25 500,00 грн. з ПДВ.

Угодою №003/006/2016 від 07.04.2016р. про внесення змін та доповнень до договору сторони збільшили об'єм риштування, яке передане в оренду в обсязі 1000м 2 згідно Специфікації №4, та визначили вартість послуг за оренду 30 календарних діб риштувань в обсязі 1000м 2 в сумі 22 500 грн. з ПДВ.

Угодою №004/006/2016 від 11.04.2016р. про внесення змін та доповнень до договору сторони збільшили об'єм риштування, яке передане в оренду в обсязі 2000м 2 згідно Специфікації №5, та визначили вартість послуг за оренду 20 календарних діб риштувань в обсязі 2000м 2 в сумі 30 000 грн. з ПДВ.

Приймання-передачі риштувань підтверджується актами здачі-прийняття в оренду риштувань № 001/006/2016 Во від 22.02.2016, № 001/006/2016-вО від 25.02.2016, № 003/006/2016 від 04.04.2016, № 004/006/2016 вО від 08.04.2016, № 005/006/2016 вО від 11.04.2016.

Відповідачем частково було повернуто риштування із орендного користування на підставі актів здачі-прийняття з оренди № 002/006/2016-зО від 12.05.2016, №003/006/2016-зО від 16.05.2016р.; №004/006/2016-зО від 19.05.2016р.; №006/006/2016-зО від 25.05.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 № 910/9366/17 встановлено факт того, що спірний договір припинено 01.06.2017, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків з оплати за користування майном протягом вересня 2016 року.

За умовами п. 8.1 договору, після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом однієї доби повернути риштування орендодавцю на об'єкті за актом здачі-прийняття з оренди згідно специфікації. Риштування повинні бути доставлені орендарем на склад орендодавця в супроводі повноважного представника для підписання акту технічного огляду стану та акту прийому-передачі з оренди риштувань.

Позивачем на адресу відповідача 09.10.2017 було направлено вимогу (вих.№0316), в якій просив відповідача повернути раніше отримані риштування загальною вартістю 474 655,32 грн. До листа позивачем було додано перелік неповернутих риштувань.

Разом з тим, відповідачем не надано відповіді на зазначений лист та не повернуто орендованого майна.

Зважаючи на те, що відповідач жодним чином не виконав вимоги, викладені в листі від 09.10.2017, позивачем 31.10.2017 повторно направлено відповідачу листа (вих № 0334) із вимогою про відшкодування вартості втрачених риштувань та, відповідно до умов пункту 9.1.4. договору, додав до зазначеного листа відповідний рахунок-фактуру № 361 від 31.10.2017.

Судом встановлено, а відповідачем не спростовано факту неповернення позивачу частини орендованого риштування згідно договору № 006/2016 від 18.02.2016.

Повний перелік неповернутого риштування позивачем зазначено в переліку елементів риштувань доданого до листа № 0316 від 09.10.2017, а також в порівняльному аналізі кількості переданих в оренду та кількості отриманих з оренди риштувань, який було додано позивачем до відповіді на відзив.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності, судом встановлено, що твердження відповідача про повернення орендованого майна спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

При цьому, суд наголошує, що позивачем при визначенні кількості втраченого (неповернутого) майна було враховано факт повернення відповідачем риштувань згідно накладної від 08.07.2016, накладної № 1 від 26.04.2016, накладної від 12.02.2016, накладної від 19.02.2016, накладної від 16.05.2016, накладної від 11.07.2016, накладної від 21.10.2016, накладної від 23.06.2016, накладної від 30.05.2016, накладної від 08.06.2016, накладної від 26.05.2016, накладної від 25.05.2016, накладної від 26.05.2016 та накладної від 24.05.2016.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.

У будь-якому випадку для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків .

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

За умовами п. 9.1.4 договору, у випадку пошкоджень та втрати елементів, орендар відшкодовує вартість таких елементів, втрачених під час оренди, на підставі додатково виписаного орендодавцем рахунку-фактури і у відповідності з діючими ринковими цінами на нові елементи риштувань, а також оплачує всі витрати пов'язані з ремонтними роботами, придбанням нових елементів риштувань, або відшкодовує втрачені елементи риштувань ідентичними,які придбаває сам орендар у безспірному порядку.

З огляду на те, що судом встановлено факт неповернення відповідачем орендованого майна, то відповідач, з урахуванням вимог статті 22 Цивільного кодексу України та умов п. 9.1.4 договору, зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість втрачених під час оренди елементів риштування у відповідності з діючими ринковими цінами на нові елементи риштувань з урахуванням витрат пов'язаних з придбанням нових елементів риштувань.

Відповідно до рахунку № RE1703524 від 01.11.2017, виставленого постачальником риштувань компанією ТОВ "АЛЬТРАД Плеттак Асско" (Німеччина) вартість втраченого майна становить суму у розмірі 14 138,80 Євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ на день звернення із цією заявою до суду складає 452 865,76 гривень (32,03 гривень за 1 євро).

Відповідно до листа-відповіді ТОВ "Грін Роут" від 01.11.2017, вартість доставки товару від постачальника до складу позивача складатиме 43 400,00 грн.

Згідно відповіді брокерської компанії ПП "БЕКАС" вказано, що митне очищення на території України для товару вказаного в рахунку постачальника складає 96 937,78 грн.

Таким чином, загальний розмір витрат пов'язаний із придбанням нових втрачених елементів риштувань складає 593 203,54 грн, що складається із вартості втраченого (неповернутого) товару, витрат транспортування та витрат на митне очищення.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог в частині стягнення 593 203,54 грн вартості втрачених риштувань.

Також позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 140 535,00 грн плати за користування риштуваннями за період з 01 жовтня 2016 по 31 травня 2017 року в сумі 140535,00 грн відповідно до рахунку-фактури № 309 від 04.09.2017.

Відповідно до п.4.2 договору, термін оренди риштувань складає 30 календарних діб. Початок перебігу строку оренди риштувань, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акту прийому-передачі риштувань.

Відповідно до п.5.2 договору, платежі за можливу подальшу оренду риштувань після перших 30 календарних діб в разі подовження терміну оренди, сплачуються за 5-7 календарні доби поточного місяця передплатою за фактичну кількість діб у наступному місяці на підставі виставлених ТОВ "Плеттак" рахунків-фактур. В разі терміну перебування риштувань в оренді понад 30 календарних діб, орендар сплачує орендні платежі тільки за фактичне перебування риштувань в оренді.

У випадку збільшення терміну оренди по п.4.2. або внесення змін в п.1.1. сторонами складається додаткова Угода, в якій визначаються нові додаткові умови здачі риштувань в оренду, яка є невід'ємною частішою даного договору (п.4.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач користувався орендними риштуваннями, проте орендної плати не сплачував, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача плату за фактичне користування риштуваннями за період з 01 жовтня 2016 по 31 травня 2017 в сумі 140535,00 грн відповідно до рахунку-фактури № 309 від 04.09.2017.

Матеріали справи містять докази звернення позивача до відповідача з рекомендованим листом за № 0316 від 09.10.2017 з вимогою про сплату суми бору за оренду майна у період з 01 жовтня 2016 по 31 травня 2017 в сумі 140 535,00 грн з додаванням рахунку-фактури № 309 від 04.09.2017, який, в свою чергу, отриманий відповідачем 10.10.2017, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відтак, враховуючи умови оплати за оренду, визначені п. 5.2 договору, суд встановив, що відповідач за користування майном повинен був сплатити по 17.10.2017.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не надано доказів оплати оренди за користування майном у період з 01 жовтня 2016 по 31 травня 2017, тому позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 140 535,00 грн є обґрунтованою та документально підтвердженою, у зв'язку із чим підлягає задоволенню.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав, як і доказів звернення до позивача з претензіями щодо вартості оренди згідно з рахунком № 309 від 04.09.2017, або щодо кількості орендованого майна.

Позивач за прострочення сплати орендних платежів нарахував та просить стягнути з відповідача 2 460,32 грн 3 % річних за період з 08.05.2017 по 07.12.2017, а також інфляційні у розмірі 8 909,92 грн за період з травня по листопад 2017.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При ць,ому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Отже, зобов'язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином. Основні критерії належності виконання містяться у ст.ст. 526 - 530 ЦК України, відповідно до якої належно виконаним буде вважатися зобов'язання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, здійснено сторонами, відповідно до предмета виконання, у передбачений строк (термін), у визначеному місці та у належний спосіб.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, то позивач при визначенні періоду прострочення посилався на п. 5.2 договору та вважає, що останнім строком оплати є 07.05.2018.

Однак, суд вважає, що позивачем невірно визначено період прострочення, оскільки за умовами договору підставою для оплати є виставлені рахунки-фактури, і як судом було встановлено вище, останні згідно листа № 0316 від 09.10.2017 були тримані відповідачем 10.10.2017, у зв'язку з чим прострочення виконання зобов'язання розпочалося з 18.10.2017.

З урахуванням вищенаведеного, судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочення з 18.10.2017-07.12.2017, у відповідності до якого з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 1 264,82 грн інфляційних втрат та 589,09 грн три відсотки річних.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо Трейд" (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ямська, 72, код ЄДРПОУ 38604835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плеттак" (04128, м. Київ, Святошинський р-н, Садове товариство "Берковець-1", вул. Садова, 28, будинок 20, код ЄДРПОУ 24918464) 140 535,00 грн орендної плати, 1 264,82 грн інфляційних нарахувань, 589, 09 грн три відсотки річних, 593 203,54 грн вартості втрачених риштувань та судовий збір у розмірі 11 033,89 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно ч.1 ст.256 та п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення

Повне рішення складено та підписано 03.05.2018

Суддя Спичак О.М.