Постанова

від 28.08.2018 по справі 910/23324/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2018 р. Справа№ 910/23324/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар судового засідання Бойко Р.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Тісо Трейд

на рішення Господарського суду міста Києва

від 23.04.2018 (повний текст рішення складено 03.05.2018)

у справі № 910/23324/17 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Плеттак

до Товариства з обмеженою відповідальністю Тісо Трейд

про стягнення 745 108, 78 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Плеттак (далі - ТОВ Плеттак , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Тісо Трейд (далі - ТОВ Тісо Трейд , відповідача) про стягнення 745108,78 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 006/2016 від 18.02.2016 щодо сплати оренди за користування риштувальним обладнанням та вартості неповернутого майна, відтак просило стягнути з відповідача 151 905,24 грн. заборгованості по орендній платі з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат та 593 203,54 грн. вартості втрачених риштувань.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що повернення риштувань із орендного використання відбувалось на підставі Актів здачі-приймання з оренди № 002/006/2016-зО від 12.05.2016, 0023/006/2016-зО від 16.05.2016, 004/006/2016-зО від 19.05.2016 та 006/006/2016-30 від 25.05.2016. При цьому, залишок не повернутих риштувань відбувався згідно наступних накладних: від 08.07.2016, № 1 від 26.04.2016, від 12.02.2016, від 19.02.2016, від 16.05.2016, від 11.07.2016, від 21.10.2016, від 23.06.2016, від 30.05.2016, від 08.06.2016, від 26.05.2016, від 25.05.2016, від 26.05.2016, від 24.05.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/23324/17 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Тісо Трейд на користь ТОВ Плеттак 140 535,00 грн. орендної плати, 1 264,82 грн. інфляційних нарахувань, 589,09 грн. три відсотки річних, 593 203,54 грн. вартості втрачених риштувань та судовий збір у розмірі 11 033,89 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Тісо Трейд оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати в частині стягнення 140 535,00 грн. орендної плати, 1 264,82 грн. інфляційних нарахувань, 589,09 грн. трьох відсотків річних, 593 203,54 грн. вартості втрачених риштувань, в іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням приписів процесуального та неправильним застосуванням матеріального права. За твердженнями апелянта, судом першої інстанції не взято до уваги та не надано правової оцінки документам, які додано відповідачем до відзиву та які підтверджують факт повернення позивачу залишку риштувань. На переконання апелянта, фактично висновки суду ґрунтуються на порівняльному аналізі кількості переданих в оренду та кількості отриманих з оренди риштувань, який було подано позивачем. Проте наданий позивачем перелік документів, на яких формувався порівняльний аналіз, містить ряд недоліків, зокрема, ці документи не мають посилань на документ, відповідно до якого зазначена в них особа має право приймати матеріальні цінності, а також містять значну кількість виправлень, що є недопустимим при складанні бухгалтерських документів та ставить під сумнів юридичну значимість цих документів. Крім цього, на думку скаржника, задоволений судом розмір збитків є недостовірним й ґрунтується виключно на рахунку постачальника на суму 452 865, 76 грн. вартості втрачених риштувань, розміру доставки товару на суму 43 400, 00 грн. та витрат на митне очищення на суму 96 937, 78 грн. При цьому, зазначав про відсутність у позивача документів на підтвердження понесених ним витрат у зв'яленому розмірі.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив, в якому зазначив про безпідставність на необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції 28.08.2018 представники сторін не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали, відтак апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 18.02.2016 між ТОВ Плеттак (позивачем, орендодавцем за договором) та ТОВ Тісо Трейд (відповідачем, орендарем за договором) укладено договір №006/2016 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування універсальні будівельні риштування plettac® alu-star 140 hpoб.=12,0 m - 4 шт. (далі - риштування, майно) в обсязі згідно специфікації №1.

Відповідно до п. 3.1 договору орендар сплачує заставну суму за риштування в сумі 3 000,00 грн.

Риштування вважаються переданими орендарями з моменту підписання акта здачі-приймання в оренду (п. 4.1 договору).

Положеннями п. 4.2 договору сторони погодили, що термін оренди риштувань складає 30 календарних діб. Початок перебігу строку оренди риштувань, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акту прийому-передачі риштувань.

За умовами п. 4.3 договору у випадку збільшення терміну оренди по п.4.2 або внесення змін в п.1.1 сторонами складається додаткова угода, в якій визначаються нові додаткові умови здачі риштувань в оренду, яка є невід'ємною частішою договору.

Платежі за можливу подальшу оренду риштувань після перших 30 календарних діб в разі подовження терміну оренди (п. 5.2 договору) сплачуються за 5-7 календарних діб поточного місяця передплатою за фактичну кількість діб у наступному місяці на підставі виставлених ТОВ Плеттак рахунків-фактур. В разі терміну перебування риштувань в оренді понад 30 календарних діб, орендар сплачує орендні платежі тільки за фактичне перебування риштувань в оренді.

За змістом п. 8.1 договору після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом однієї доби повернути риштування орендодавцю на об'єкті за актом здачі-прийняття з оренди згідно специфікації. Риштування повинні бути доставлені орендарем на склад орендодавця в супроводі повноважного представника для підписання акту технічного огляду стану та акту прийому-передачі з оренди риштувань.

У випадку пошкоджень та втрати елементів, орендар згідно п. 9.1.4 договору відшкодовує вартість таких елементів, втрачених під час оренди, на підставі додатково виписаного орендодавцем рахунку-фактури і у відповідності з діючими ринковими цінами на нові елементи риштувань, а також оплачує всі витрати, пов'язані з ремонтними роботами, придбанням нових елементів риштувань, або відшкодовує втрачені елементи риштувань ідентичними, які придбаває сам орендар у безспірному порядку.

Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Господарським на підставі ч. 1 ст. 173 ГК України визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Положеннями ст.628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.193 ГК України, ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов згаданого договору позивачем згідно акту №001/006/2016-вО від 22.02.2016 передано відповідачу в орендне користування будівельні риштування plettac® alu-star 140 hpoб.=12,0 m в загальному обсязі 4 шт. згідно специфікації №1, яка узгоджена сторонами.

В подальшому, угодою №001/006/2016 від 24.02.2016 про внесення змін та доповнень до договору сторони збільшили об'єм риштування, яке передане в оренду в обсязі 1000м 2 згідно специфікації №2, а також визначили вартість послуг за оренду 30 календарних діб риштувань в обсязі 1000м 2 в сумі 22 500, 00 грн. з ПДВ й вартість послуг доставки риштувань в сумі 3 000, 00 грн. з ПДВ.

Угодою №002/006/2016 від 01.03.2016 про внесення змін та доповнень до договору сторони збільшили об'єм риштування, яке передане в оренду, в обсязі 1000м 2 згідно специфікації №3, а також визначили вартість послуг за оренду 30 календарних діб риштувань в обсязі 1000м 2 в сумі 22 500, 00 грн. з ПДВ й вартість послуг доставки риштувань у сумі 3 000, 00 грн. з ПДВ, загалом 25 500,00 грн. з ПДВ.

Угодою №003/006/2016 від 07.04.2016 про внесення змін та доповнень до договору сторони збільшили об'єм риштування, яке передане в оренду в обсязі 1000м 2 згідно специфікації №4, а також визначили вартість послуг за оренду 30 календарних діб риштувань в обсязі 1000м 2 в сумі 22 500, 00 грн. з ПДВ.

Угодою №004/006/2016 від 11.04.2016 про внесення змін та доповнень до договору сторони збільшили об'єм риштування, яке передане в оренду в обсязі 2000м 2 згідно специфікації №5, а також визначили вартість послуг за оренду 20 календарних діб риштувань в обсязі 2000м 2 в сумі 30 000, 00 грн. з ПДВ.

Факт приймання-передачі риштувань підтверджується актами здачі-прийняття в оренду риштувань № 001/006/2016 вО від 22.02.2016, № 001/006/2016-вО від 25.02.2016, № 003/006/2016-вО від 04.04.2016, № 004/006/2016 вО від 08.04.2016, № 005/006/2016 вО від 11.04.2016.

Часткове повернення риштувань із орендного користування відбулось за твердженнями позивача на підставі актів здачі-прийняття з оренди № 002/006/2016-зО від 12.05.2016, №003/006/2016-зО від 16.05.2016, №004/006/2016-зО від 19.05.2016, №006/006/2016-зО від 25.05.2016.

Матеріалами справи встановлено, що в липні 2017 ТОВ Плеттак звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом ТОВ Тісо Трейд про стягнення вартості оренди риштувань за вересень 2016 в сумі 11 313,33 грн. (із штрафними санкціями та інфляційними нарахуваннями загалом 13 737,64 грн.) та вартості риштувань, які відповідач не повернув позивачеві загальною вартістю 474 655,32 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 № 910/9366/17 позовні вимоги ТОВ Плеттак задоволено в частині стягнення вартості оренди риштувань за вересень 2016 в сумі 11 313,33 грн. (із штрафними санкціями та інфляційними нарахуваннями загалом 13737,64 грн.). В частині стягнення вартості неповернутих риштувань судом в задоволенні позовних вимог відмовлено з огляду на те, що позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогою про вилучення майна або доказів вчинення дій щодо вилучення орендованого майна, перешкоджання відповідачем вилученню майна.

Зокрема, рішенням суду встановлено, що спірний договір припинено 01.06.2017 у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків з оплати за користування майном протягом вересня 2016.

При цьому, ТОВ Плеттак , не заявляючи вимог про вилучення майна або вчинення відповідних дій, одразу звернувся до відповідача з вимогою про сплату вартості неповернутого майна в сумі 474 655,32 грн. згідно рахунку-фактури № 322 від 21.10.2016, відтак суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення вартості неповернутого майна в сумі 474 655,32 грн. є передчасними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищезазначені висновки суду, позивач звернувся до відповідача з листом від 09.10.2017 (вих.№0316), в якому просив повернути раніше отримані риштування загальною вартістю 474 655,32 грн. та сплатити орендні платежі за період від 01.10.2016 по 31.05.2017 на загальну суму 140 535,00 грн. До листа позивачем додано перелік неповернутих риштувань, детальний розрахунок заборгованості із орендної плати та рахунок-фактуру № 309 від 04.09.2017 про сплату орендної плати на суму 140 535, 00 грн. за період з 01.10.2016 по 31.05.2017. Вказаний лист залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач жодним чином не виконав викладених в листі від 09.10.2017 вимог, позивач 31.10.2017 повторно направив відповідачу листа (вих № 0334) із вимогою про відшкодування вартості втрачених риштувань та відповідно до умов п. 9.1.4 договору додав відповідний рахунок-фактуру № 361 від 31.10.2017. Відповідачем зазначена вимога отримана 08.11.2017, проте відповіді не надано, орендоване майно не повернуто.

Як встановлено матеріалами справи, на підтвердження своїх позовних вимог в частині стягнення вартості неповернутого майна позивачем надано суду рахунок RE1703524 від 01.11.2017 від постачальника риштувань компанії ТОВ Аьтрад Плеттак Асско (Німеччина) на загальну суму 14 138,80 Євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ на день звернення із цією заявою до суду складає 452 865,76 грн. (32,03 грн. за 1 євро); лист-відповідь ТОВ Грін Роут від 01.11.2017, в якому зазначено, що вартість доставки товару від постачальника до складу позивача складатиме 43 400,00 грн.; відповідь брокерської компанії ПП Бекас , в якій вказано, що митне очищення на території України для товару вказаного в рахунку постачальника складає 96 937,78 грн. За розрахунками позивача, витрати пов'язані із придбанням нових втрачених елементів риштувань складають 593 203,54 грн. та складаються із вартості товару, транспортування та витрат на митне очищення.

Окрім витрат на придбання втрачених елементів риштування, позивач просив стягнути з відповідача плату за фактичне користування риштуваннями за період з 01 жовтня 2016 по 31 травня 2017 в сумі 140 535,00 грн. відповідно до рахунку-фактури № 309 від 04.09.2017, а також 2 460,32 грн. 3 % річних та 8 909,92 грн. інфляційних втрат.

Збитками є втрати, яких особа зазнала в зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України).

Під збитками в розумінні ч. 2 ст. 224 ГК України передбачаються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, що допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Положеннями п. 9.1.4 договору сторони погодили, що у випадку пошкоджень та втрати елементів, орендар відшкодовує вартість таких елементів, втрачених під час оренди, на підставі додатково виписаного орендодавцем рахунку-фактури і відповідно до діючих ринкових цін на нові елементи риштувань, а також оплачує всі витрати пов'язані з ремонтними роботами, придбанням нових елементів риштувань, або відшкодовує втрачені елементи риштувань ідентичними, які придбаває сам орендар у безспірному порядку.

Матеріалами справи встановлено, а відповідачем не спростовано факту неповернення позивачу частини орендованого риштування згідно договору. Повний перелік неповернутого риштування позивачем зазначено в переліку елементів риштувань доданого до листа № 0316 від 09.10.2017, а також в порівняльному аналізі кількості переданих в оренду та кількості отриманих з оренди риштувань, який було додано позивачем до відповіді на відзив.

При цьому, слід зазначити, що при визначенні кількості втраченого (неповернутого) майна позивачем враховано факт повернення відповідачем риштувань згідно накладних від 08.07.2016, № 1 від 26.04.2016, від 12.02.2016, від 19.02.2016, від 16.05.2016, від 11.07.2016, від 21.10.2016, від 23.06.2016, від 30.05.2016, від 08.06.2016, від 26.05.2016, від 25.05.2016, від 26.05.2016 та від 24.05.2016, відтак твердження апелянта (відповідача) щодо неврахування судом першої інстанції наданих відповідачем документів, які підтверджують факт повернення позивачу залишку риштувань, як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

Як встановлено матеріалами справи, згідно рахунку № RE1703524 від 01.11.2017, виставленого постачальником риштувань компанією ТОВ Альтрад Плеттак Асско (Німеччина), вартість втраченого майна становить 14 138,80 Євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ на день звернення із цією заявою до суду складає 452 865,76 грн. (32,03 грн. за 1 євро). Відповідно до листа-відповіді ТОВ Грін Роут від 01.11.2017 вартість доставки товару від постачальника до складу позивача складатиме 43 400,00 грн. Згідно відповіді брокерської компанії ПП Бекас митне очищення на території України для вказаного в рахунку постачальника товару складає 96 937,78 грн.

Загальний розмір витрат з придбання нових втрачених елементів риштувань дорівнює 593 203,54 грн., що складається із вартості втраченого (неповернутого) товару, витрат транспортування та витрат на митне очищення.

З огляду на наведене та те, що судом встановлено факт неповернення відповідачем орендованого майна, відповідач, з урахуванням вимог ст. 22 ЦК України та умов п. 9.1.4 договору, зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість втрачених під час оренди елементів риштування за діючими ринковими цінами на нові елементи риштувань з урахуванням витрат, пов'язаних з придбанням нових елементів риштувань, тому вимоги про стягнення 593 203,54 грн. вартості втрачених риштувань підлягають задоволенню в повному обсязі.

З приводу вимог про стягнення 140 535,00 грн. плати за користування риштуваннями за період з 01 жовтня 2016 по 31 травня 2017 відповідно до рахунку-фактури № 309 від 04.09.2017, слід зазначити, що на підставі п.4.2 договору термін оренди риштувань складає 30 календарних діб. Початок перебігу строку оренди риштувань, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акту прийому-передачі риштувань.

За можливу подальшу оренду риштувань після перших 30 календарних діб у разі подовження терміну оренди, платежі сплачуються згідно п. 5.2 договору за 5-7 календарних діб поточного місяця передплатою за фактичну кількість діб у наступному місяці на підставі виставлених ТОВ Плеттак рахунків-фактур. В разі терміну перебування риштувань в оренді понад 30 календарних діб, орендар сплачує орендні платежі тільки за фактичне перебування риштувань в оренді.

За умовами п. 4.3 договору у випадку збільшення терміну оренди сторонами складається додаткова Угода, в якій визначаються нові додаткові умови здачі риштувань в оренду, яка є невід'ємною частішою договору.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач користувався орендними риштуваннями, проте орендної плати не сплачував, отже позивач просив стягнути з відповідача плату за фактичне користування риштуваннями за період з 01 жовтня 2016 по 31 травня 2017.

Як вище згадувалось, рекомендованим листом за № 0316 від 09.10.2017 позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату суми бору за оренду майна за період з 01 жовтня 2016 по 31 травня 2017 в сумі 140 535,00 грн. з додаванням рахунку-фактури № 309 від 04.09.2017, який, в свою чергу, отриманий відповідачем 10.10.2017, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи умови п. 5.2 договору щодо оплати за оренду, за користування майном відповідач повинен сплатити по 17.10.2017.

Оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів оплати відповідачем оренди за користування майном за період з 01 жовтня 2016 по 31 травня 2017, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі сумі 140 535,00 грн. є обґрунтованими та документально підтвердженими, відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Будь-яких доказів на спростування наведених позивачем обставин відповідачем не надано, як й доказів звернення до позивача з претензіями щодо вартості оренди згідно з рахунком № 309 від 04.09.2017 або щодо кількості орендованого майна.

Крім цього, за прострочення сплати орендних платежів, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2 460,32 грн. 3 % річних за період з 08.05.2017 по 07.12.2017 та 8 909,92 грн. інфляційних втрат за період за період з травня по листопад 2017.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. п. 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 згаданої постанови пленуму).

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний суд встановив, що позивач при визначенні періоду прострочення, посилаючись на п. 5.2 договору, зазначив останнім строком оплати 07.05.2018. Проте невірно визначив період прострочення, оскільки за умовами договору підставою для оплати є виставлені рахунки-фактури, і як було встановлено судом вище, останні згідно листа № 0316 від 09.10.2017 були отримані відповідачем 10.10.2017, відтак прострочення виконання зобов'язання розпочалося з 18.10.2017.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідача на користь позивача підлягає стягнення 589,09 грн. 3% річних та 1 264,82 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з 18.10.2017 по 07.12.2017.

Доводи відповідача (апелянта) з приводу порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 240, 269-270, 273, 275, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тісо Трейд залишити без задоволення, на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/23324/17 - без змін.

Матеріали справи № 910/23324/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.09.2018

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук