Постанова

від 10.04.2018 по справі 925/1611/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2018 р. м.Київ Справа№ 925/1611/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Яковлєва М.Л.

Суліма В.В.

За участю секретаря судового засідання Цибульському Р.М.

Представники учасників справи:

Від позивача: Чуганська Л.Г.

Від відповідача-1: не з'явився;

Від відповідача-2: Недосєка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Громадської організації "Спілка громадян-співвласників майна та земельних паїв (пасовища та сіножаті) реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства АПВ "Красносільська" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.12.2017 (повний текст підписано 04.01.2018) у справі №925/1611/16 (суддя Васянович А.В.)

За позовом Громадської організації "Спілка громадян-співвласників майна та земельних паїв (пасовища та сіножаті) реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства АПВ "Красносільська"

до 1.Чигиринської районної державної адміністрації;

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Голов'ятинське"

про скасування розпорядження, визнання договору недійсним та скасування його реєстрації

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація "Спілка громадян-співвласників майна та земельних паїв (пасовища та сіножаті) реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства АПВ "Красносільська" звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Чигиринської районної державної адміністрації та товариства з обмеженою відповідальністю "Голов'ятинське" про:

- визнання частково недійсним та скасування розпорядження Чигиринської райдержадміністрації №268 від 10.12.2015 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в частині передачі в оренду земельних ділянок площею 199.79 га;

- визнання недійсним договору оренди землі від 15.12.2015, укладеного між Чигиринською райдержадміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Голов'ятинське" щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125482500:01:000:0590 з моменту його укладення;

- скасування державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договору оренди землі від 15.12.2015, що укладений між Чигиринською райдержадміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Голов'ятинське" щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125482500:01:000:0590.

Позовні вимоги мотивовані тим, що земельні ділянки, які були передані в оренду на підставі спірного розпорядження та договору є землями пайового фонду бувшого КСП "Україна" і обліковувалися як землі спільної нерозподіленої власності громадян с. Красносілля, проте, перший відповідач в порушення чинного земельного законодавства, 10 грудня 2015 року прийняв розпорядження №268, яким без згоди власників передав в оренду другому відповідачу земельні ділянки - частки пайового фонду площею 199,79 га (пасовища і сіножаті). При цьому, збори стосовно розподілу землі не проводилися, а відтак райдержадміністрація передала в оренду земельні ділянки без визначення їх статусу як "нерозподілених земель". Позивач вказував, що земельні ділянки площею 199,79 га відповідно до державного акта на землю від 02 вересня 1994 року передано у колективну власність в числі 5 388,9 га і належать членам спілки на праві спільної часткової власності. Крім того позивач зазначав, що договір оренди від 15 грудня 2015 року, який укладено між Чигиринською райдержадміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Голов'ятинське" на підставі спірного розпорядження від 10 грудня 2015 року №268, не містить істотних умов (відсутній об'єкт оренди; нормативно-грошова оцінка земельної ділянки не проводилась), а відтак, відповідно до положень ст.203, ст.215 Цивільного кодексу України є недійсним. Також, позивач наголошував, що статутом спілки передбачено, що метою створення і діяльності спілки є задоволення і захист інтересів її членів, пов'язаних з розпорядженням спільним майном, до складу якого входять спірні землі сіножатей та пасовищ, зокрема шляхом звернення до суду. Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що громадська організація має право захищати законні інтереси своїх членів у спосіб, що не заборонений законом.

Відповідач-1 в обгрунтування заперечень на позов посилався на те, що оскаржуване розпорядження було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України. При укладенні спірного договору Чигиринська районна державна адміністрація безпосередньо користувалася даними Державного земельного кадастру. Крім того перший відповідач зазначав, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують право власності позивача на земельний масив, на який претендує останній. Позивач наданим йому правом вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) не скористався, не виконував покладений на нього обов'язок зі сплати земельного податку, із заявами до Чигиринської районної державної адміністрації про виділення земельної частки (паю) в натурі не звертався, про наміри укласти договір оренди, відповідно до належного йому сертифікату, не повідомляв. Також, відповідач-1 зазначав, що до моменту пред'явлення вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) члени колишнього КСП АПВ "Красносільське" є лише власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай), який не є правовстановлюючим документом та не посвідчує їх права на земельну ділянку. Оскаржуване розпорядження не може вважатися таким, що порушує право позивача, оскільки прав на певну (конкретну) земельну ділянку, зареєстрованих у встановленому порядку, у позивача не виникло. Позивачем не було наведено у позовній заяві в чому саме полягає порушення його прав та інтересів у зв'язку з прийняттям оскаржуваного розпорядження та договору.

Відповідач-2 в обґрунтування заперечень на позов посилався на те, що на підставі розпорядження Чигиринської райдержадміністрації №268 від 10 грудня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Голов'ятинське" набуло право користування земельними ділянки загальною площею 313,6795 га, в тому числі і сіножаттями та пасовищами в адмінмежах Красносільської сільської ради в розмірі 199,79 га. Прийняттю оскаржуваного розпорядження передувала процедура формування земельних ділянок та їх відведення, яка була проведена відповідно до норм законодавства, а договір оренди укладений згідно закону. Згідно даних статистичної звітності за формою 6-зем. земельна ділянка мала визначені угіддя (188,6 га сіножатей та 13,2 га пасовищ) та обліковувалася як землі спільної нерозподіленої власності громадян за межами с Красносілля не надані у власність та користування. Зокрема, це підтверджується довідкою виданою відділом Держгеокадастру у Чигиринському районі № 14-28-100.4-1955-2-15 від 19.10.2015. При укладенні оспорюваного договору Чигиринська РДА безпосередньо користувалася даними Державного земельного кадастру як основною інформаційною базою. Згідно ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Товариство з обмеженою відповідальністю "Голов'ятинське" посилається на те, що, що громадяни - мешканці с. Красносілля, отримавши державні акти на землю здавши при цьому сертифікати вже реалізували своє право, а тому відповідно втратили право на додаткове отримання ділянок сіножатей.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.02.2017 позов задоволено повністю, а саме: визнано частково недійсним та скасовано розпорядження Чигиринської райдержадміністрації №268 від 10.12.2015 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)" в частині передачі в оренду земельних ділянок площею 199,79 га., визнано недійсним договір оренди землі від 15.12.2015, укладений між Чигиринською райдержадміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Голов'ятинське" щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125482500:01:000:0590 з моменту його укладення, скасовано державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договору оренди землі від 15.12.2015, що укладений між Чигиринською райдержадміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Голов'ятинське" щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125482500:01:000:0590, стягнуто 4 134 грн. витрат по сплаті судового збору пропорційно по: 2 067 грн. із Чигиринської районної державної адміністрації та 2 067 грн. із товариства з обмеженою відповідальністю "Голов'ятинське" на користь Громадської організації "Спілка громадян-співвласників майна та земельних паїв (пасовища та сіножаті) реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства АПВ "Красносільська".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 рішення господарського суду Черкаської області від 27.02.2017 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 та рішення господарського суду Черкаської області від від 27.02.2017 - скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.12.2017 (повний текст підписано 04.01.2018) у справі №925/1611/16 у задоволенні позову Громадської організації "Спілка громадян-співвласників майна та земельних паїв (пасовища та сіножаті) реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства АПВ "Красносільська" до 1.Чигиринської районної державної адміністрації; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Голов'ятинське" про скасування розпорядження, визнання договору недійсним та скасування його реєстрації - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивовано тим, що особи - громадської організації, яка звернулася з позовом до суду саме як позивач відсутнє суб'єктивне матеріальне право на земельні паї пасовищ та сіножатей, власниками яких (прав на землю) є фізичні особи - члени колишнього сільськогосподарського підприємства, і які за спірними розпорядженням та договором були передані в оренду як нерозподілені землі, а тому права позивача на захист яких подано позов не є порушеними, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає незалежно від інших встановлених судом обставин.

Не погодившись з вказаним рішенням, Громадська організація "Спілка громадян-співвласників майна та земельних паїв (пасовища та сіножаті) реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства АПВ "Красносільська" звернулась до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким: визнати частково недійсним та скасувати розпорядження Чигиринської районної державної адміністрації №268 від 10.12.2015 в частині передачі в оренду земельних ділянок площею 199.79 га; визнати недійсним договір оренди землі від 15.12.2015 укладений між Чигиринською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голов'ятинське" щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125482500:01:000:0590 з моменту його укладення; скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договору оренди землі від 15.12.2015 укладеного між Чигиринською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голов'ятинське" щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7125482500:01:000:0590.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилався на те, суд першої інстанції не надав правової оцінки законності чи правомочності розпорядження Чигиринської РДА № 268 від 10.12.2015, тобто неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального права. В мотивувальній частині рішення суд першої інстанції визнав дійсними розпорядження Чигиринської РДА № 291 та № 293 від 19.10.2016, якими внесено зміни до розпоряджень Чигиринської РДА № 357 від 03.12.2003 та № 44 від 26.02.2004, що є ненормативними актами індивідуальної дії та вичерпали свою дію, і суд першої інстанції не надав оцінки впливу цих розпоряджень на чинність розпоряджень Чигиринської РДА № 357 від 03.12.2003 та № 44 від 26.02.2004. Крім того, скаржник зазначав, що оспорюваний договір оренди не містить предмету договору та є недійсним, а його державна реєстрація підлягає скасуванню. Також, скаржник наголошував, що статутом спілки передбачено, що метою створення і діяльності спілки є задоволення і захист інтересів її членів, пов'язаних з розпорядженням спільним майном, до складу якого входять спірні землі сіножатей та пасовищ, зокрема шляхом звернення до суду. Враховуючи вищенаведене,скаржник вважає, що громадська організація має право захищати законні інтереси своїх членів у спосіб, що не заборонений законом.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №925/1611/16 для розгляду апеляційної скарги Громадської організації "Спілка громадян-співвласників майна та земельних паїв (пасовища та сіножаті) реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства АПВ "Красносільська" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.12.2017 (повний текст підписано 04.01.2018) розподілено для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Яковлєв М.Л., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 925/1611/16за апеляційною скаргою Громадської організації "Спілка громадян-співвласників майна та земельних паїв (пасовища та сіножаті) реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства АПВ "Красносільська" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.12.2017 (повний текст підписано 04.01.2018) у справі №925/1611/16, призначено справу до розгляду в судовому засіданні 22.02.2018.

16.02.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив на позов, в якому відповідач-2 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, посилаючись на його відповідність норма матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач-2 вказував на те, що у громадської організації, яка звернулась з позовом, відсутнє суб'єктивне матеріальне право на земельні паї пасовищ та сіножатей, які за спірними розпорядженням та договором були передані в оренду як нерозподілені землі, а тому права позивача на захист яких подано позов, не є порушеними. Крім того, відповідач-2 вказував на те, що на момент відведення спірні земельні ділянки належали до нерозподілених земель, що підтверджено відповідною довідкою 6-зем.

В судовому засіданні 22.02.2018 оголошено перерву до 06.03.2018.

06.03.2018 розгляд справи №925/1611/16 за апеляційною скаргою Громадської організації "Спілка громадян-співвласників майна та земельних паїв (пасовища та сіножаті) реорганізованого коллективного сільськогосподарського підприємства АПВ "Красносільська" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.12.2017 (повний текст підписано 04.01.2018) - не відбувся.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 справу № 925/1611/16 призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.04.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 в судовому засіданні 03.04.2018 оголошено перерву до 10.04.2018.

10.04.2018 від скаржника через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення по суті спору, в яких зазначав, що розпорядженням Чигиринської РДА № 268 від 10.12.2015 передано в оренду сіножаті та пасовища як нерозподілені земельні ділянки, посилаючись на ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , однак, в порушення вказаних норм закону не визнала ці землі нерозподіленими, не склала та не надала суду списки осіб, які не взяли участь у розподілі, не надала докази повідомлення цих осіб про результати розподілу.

В судовому засіданні 10.04.2018 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд у задоволенні апеляційної скарги - відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-1 в судове засідання 10.04.2018 представників не направив, про розгляд справи повідомлений належним чином, проте, неявка представників відповідача-1 не є перешкодою для розгляду справи.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, скасовуючи прийняті у справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 та рішення господарського суду Черкаської області від 27.02.2017, Вищий господарський суд України в своїй постанові від 19.09.2017 зазначав, що при вирішенні спору у даній справі поза увагою господарських судів попередніх інстанцій без всебічної оцінки умов договору у сукупності та відповідного розпорядження залишилось те, що з предмету спірного розпорядження та договору оренди вбачається, що в оренду передавались нерозподілені земельні ділянки до моменту отримання власниками земельних ділянок (паїв) документів на право власності на земельні ділянки. Крім того, умовами договору визначено, що його дія припиняється у разі, зокрема, отримання власниками земельних ділянок (паїв) документів на право власності на земельні ділянки.

Також судова колегія касаційної інстанції у своїй постанові зазначила, що згідно з ст. 1 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття постанови судом касаційної інстанції) підприємства, установи, організації та інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів; через положення ч. 1 ст. 1 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття постанови судом касаційної інстанції) реалізується принцип доступності правосуддя, відповідно до якого до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. При цьому відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 2 ГПК України). Відтак, за встановленим законодавчим приписом, право на звернення до господарського суду державних та інших органів повинно бути прямо передбачено законодавчими актами України. В силу наведених законодавчих норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Проте, зазначені обставини при розгляді справи господарські суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що в свою чергу призвело до не з'ясування у повному обсязі фактичного обсягу прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що звертаючись до суду, позивач зазначав, що оскаржуване розпорядження від 10.12.2015 №268 прийнято з порушенням вимог Земельного кодексу України, Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", оскільки було передано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які не були віднесені до нерозподілених, так як були виключені з площ земельних ділянок, що підлягали розподілу.

Крім того, 02.09.1994 проведено роздержавлення земель КСП "Україна" та видано державний акт серії ЧР-18-3 на право колективної власності та право постійного користування землею площею 5 388,9 га.

У 1999 році проведено паювання земель колективної власності КСП "Україна", видані земельні сертифікати на земельні частки ріллі, сіножатей та пасовищ.

У березні 1999 року КСП "Україна" було реорганізовано в агрофірму приватних власників (далі - АПВ) "Україна".

Так, за рішенням 534 співвласників паїв була створена агрофірма приватних власників колективне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма приватних власників "Красносільська". Проведено розподіл земель, за яким АПВ "Красносільська" отримала у колективну власність 1535.8 га та у постійне користування- 490,0 га. земель.

Проект реструктуризації КСП "Україна" затверджений зборами уповноважених членів АПВ "Україна" протоколом №3 від 14 березня 1999 року та розпорядженням Чигиринської РДА №137 від 14 липня 2000 року.

13.01.2000 власники земельних часток (паїв) уклали договір про спільне володіння, користування і розпорядження землею, що отримана в результаті паювання.

05.07.2001 зборами співвласників майна реорганізованого КСП "Україна" - члени "АПВ "Красносільська" було створено Спілку громадян-співвласників майна реорганізованого КСП "АПВ "Красносільська" та затверджено її Статут.

Спілка громадян-співвласників майна реорганізованого КСП "АПВ "Красносільська" у встановленому порядку зареєстрована.

Розпорядженням Чигиринської РДА від 14.07.2000 №137 затверджено проект реструктуризації агрофірми приватних власників "Україна".

У 2003 році розроблена технічна документація по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки власникам земельних паїв на території Красносільської сільської ради.

Уточнені списки громадян, що мають право на земельний пай - 527 паїв (482 державних акта).

Визначений середній розмір паю - 2.48 га ріллі, сіножатей та пасовищ.

Розподіл земельних ділянок щодо ріллі між власниками земельних паїв затверджений загальними зборами власників паїв 03.12.2003 (а.с.100-101 т.1).

У 2004 році, держпідприємством "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" розроблена Технічна документація на земельні ділянки спільної часткової власності співвласників землі в адмінмежах Красносільської сільської ради.

Із Технічної документації на земельні ділянки спільної часткової власності (паї) вбачається, що при проведенні підготовчих робіт по складанню державних актів на право власності на землю виявилося, що сіножаті на площі 186,4 га та пасовищ на площі 13,4 га, розташовані в поймі р.Тясмин, зважаючи на негативні наслідки при їх подрібненні (частина може заболотитись, а з частини може взагалі зникнути трав'яний покрив і перетворитись в піски) були залишені в спільній частковій власності, але не з обов'язковим, а можливим їх подрібненням на земельні ділянки.

Розпорядженням голови Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області №357 від 03.12.2003 Про затвердження остаточного розміру та вартості земельної частки (паю) колишнього КСП Україна та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) Красносількьої сільської ради (а.с.100 т.1) затверджено остаточний розмір земельного паю в розмірі 2,33 га., затверджено протокол комісії по розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) від 03 грудня 2003 року №3 та передано в приватну власність громадян земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в розмірах та по ділянках згідно з додатком до протоколу комісії, а п. 3 даного розпорядження було вирішено залишити в спільній частковій власності з можливим наступним поділом в натурі 186,44 га сіножатей вартістю 418 424,00 грн. та 1 336 га пасовищ вартістю 10 000,00 грн.

Відповідно до Розпорядження голови Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області №44 від 26.02.2004 Про землі спільної часткової власності в адміністративних межах Красносільської сільської ради (а.с.45 т.1) залишено в спільній частковій власності 212,94 га земель (сіножаті та пасовища) з можливим наступним поділом в натурі.

Як зазначав позивач у позові, фізичним особам було видано сертифікати про право на земельний пай (рілля, сіножаті, пасовища), про що головою Красносільської сільської ради народних депутатів Черкаської області затверджено реєстр сертифікатів.

В подальшому сертифікати було замінено на державні акти на право власності на землю щодо ріллі, а у спільній частковій власності пайовиків залишено сіножаті та пасовища площею 199,8 га з можливим наступним поділом в натурі, відповідно до розробленої спеціалістами Держкомзему методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі.

19.10.2016 розпорядженням Чигиринської районної державної адміністрації №291 Про внесення зміни до розпорядження голови райдержадміністрації від 03.12.2003 № 357 (надалі - Розпорядження №291) внесено зміни до розпорядження голови Чигиринської районної державної адміністрації від 03.12.2003 №357 "Про затвердження остаточного розміру та вартості земельної частки (паю) колишнього КСП "Україна" та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) Красносільської сільської ради" шляхом виключення пункту 3.

19.10.2016 розпорядженням Чигиринської районної державної адміністрації №293 Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 26.02.2004 № 44 внесено зміни до розпорядження голови Чигиринської районної державної адміністрації від 26.02.2004 №44 "Про землі спільної часткової власності в адміністративних межах Красносільської сільської ради" виклавши пункт 1 в новій редакції: "Земельні ділянки загальною площею 212, 94 га, в тому числі: сіножаті поліпшені - 85,4 га; сіножаті - 101,0 га; пасовища - 13,4 га; проектні польові шляхи - 13, 13, віднести до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок".

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, вказані розпорядження є чинними.

10.12.2015 розпорядженням Чигиринської районної державної адміністрації №268 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)" передано в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Голов'ятинське" земельні ділянки загальною площею 313,6795 га нерозподілених земельних ділянок терміном на 15 років (до моменту отримання їх власниками документів на право власності на земельні ділянки) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в адміністративних межах Красносільської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

15.12.2015 між Чигиринською районною державною адміністрацією (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Голов'ятинське" (орендар) було укладено договір оренди землі, згідно умов якого орендодавець на підставі розпорядження Чигиринської районної державної адміністрації від 10.12.2015 №268 надав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 29,2137 га кадастровий номер 7125482500:01:000:0590 (нерозподілені земельні ділянки членів колишнього колективного сільськогосподарського підприємства) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Красносільської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, за межами населеного пункту.

Договір оренди укладено терміном на 15 років (до моменту отримання власниками земельних ділянок (паїв) документів на право власності на земельні ділянки) (п. 8 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, здійснюється за даними про середній розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі землі по Черкаській області, що для цієї земельної ділянки становить 410 306 грн. 42 коп. з розрахунку за 1 га площі сіножаті - 14 045 грн. 00 коп. (п. 5 договору).

Пунктом 26 договору визначено, що передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав осіб на цю ділянку.

Дія договору припиняється у разі отримання власниками земельних ділянок (паїв) документів на право власності на земельні ділянки (п. 35 договору).

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В пункті 2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. При цьому інтерес такої особи стосовно придбання у власність земельної ділянки має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). (п. 2.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Згідно з частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Частиною 3 статті 2 Земельного кодексу України визначено, що об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

У відповідності до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Як визначено у пунктах 1, 6 Указу Президента України від 08.08.1995 N720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", сертифікат на право на земельну частку (пай) визначено як правовстановлюючий документ, що підтверджує право спільної часткової власності на вказані в ньому умовні кадастрові гектари сільськогосподарських земель.

Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначені організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Статтями 3 та 11 цього Закону визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. У разі подання заяв про виділення власників земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Тобто, в подальшому для осіб, які здійснюють оформлення державного акту на право приватної власності необхідно відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку.

Однак вказаний обов'язок визначений лише для власників земельних часток.

Отже, земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) є різними об'єктами земельних відносин і мають різний правовий режим.

За своєю правовою природою поняття земельні частки (паї) не є тотожним земельними ділянками, а тому оренда земельної частки (паю) і оренда земельної ділянки мають суттєво різні якісні відносини, у випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом.

Відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельні ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно з пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України N122 від 04 лютого 2004 року "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відтак, законодавством передбачена можливість раціонального використання земельних часток до оформлення їхніми власниками правовстановлюючих документів з можливістю надходження коштів до бюджету.

При цьому, оренда нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок не є сталою і не може забезпечити постійну площу орендованої земельної ділянки, оскільки земельні ділянки надаються на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Вказане також унеможливлює розроблення проекту землеустрою та присвоєння кадастрового номера орендованої земельної ділянки.

Враховуючи положення пункту 3 Указу Президента України від 08.08.1995 N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та вимоги до форми сертифіката на право на земельну частку (пай), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року N 801 "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)", встановлення розмірів земельної частки (паю) передбачається в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Виходячи з нормативних положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України від 08.08.1995 N720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", нерозподілена (не витребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

З огляду на що, на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.

Згідно з пунктом 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що земельна частка (пай) не є земельною ділянкою та не відноситься до об'єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а норми статті 79 1 Земельного кодексу України та статті 3 Закону України "Про оренду землі", відносно визначення об'єкта оренди - не поширюється на відносини щодо оренди земельної частки (паю).

При цьому, спеціальним законодавством не визначено спеціального порядку передачі не витребуваних земельних ділянок (паїв) відповідним державним адміністраціям, з яким пов'язане виникнення права на розпорядження ними згідно зі статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок сіножатей та пасовищ.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду першої інстанції в грудні 2016 року, про що на позові міститься вхідний штамп канцелярії суду.

Станом на 01 грудня 2016 року (т.4 а.с.182-185) до громадської організації "Спілка громадян-співвласників майна та земельних паїв (пасовища та сіножаті) реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства АПВ "Красносільська" входило 360 членів, що мають право на земельні паї сіножатей та пасовищ.

Зі змісту оспорюваного позивачем розпорядження Чигиринської райдержадміністрації №268 від 10.12.2015 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в частині передачі в оренду земельних ділянок площею 199.79 га вбачається, що 15 земельним ділянкам, загальною площею 313,6795 га було присвоєно кадастрові номери і затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Разом з тим, дослідивши наявні матеріали справи в сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в оренду відповідачу-2 фактично було передано земельні ділянки (паї) членів колишнього сільськогосподарського підприємства на території Красносільскої сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту як нерозподілених (не витребуваних) земель.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що спеціальне законодавство України з спірних правовідносин не містить прямої імперативної норми про те, що отримання не витребуваних (нерозподілених) паїв (часток) в оренду здійснюється на підставі затвердженої документації із землеустрою певного виду.

Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) є необхідним лише в разі виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) за заявами останніх.

Позивач, як самостійна юридична особа ніколи не був та не є власником земельних паїв чи прав на них, оскільки відповідні сертифікати мали фізичні особи - члени колишнього КСП. Належних, допустимих та достатніх доказів протилежного скаржником не було надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного провадження.

Доводи скаржника про те, що розпорядженням Чигиринської РДА № 268 від 10.12.2015 передано в оренду сіножаті та пасовища як нерозподілені земельні ділянки, посилаючись на ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , однак, в порушення вказаних норм закону не визнала ці землі нерозподіленими, не склала та не надала суду списки осіб, які не взяли участь у розподілі, не надала докази повідомлення цих осіб про результати розподілу - судом апеляційної інстанції відхиляються саме як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки саме громадяни-власники паїв не позбавлені права реалізувати надані їм законом права власників паїв.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Наведене свідчить про те, що передумовою для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Статтями 1 та 21 Закону України "Про громадські об'єднання" громадським організаціям надано право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами. При цьому, право громадських організацій на звернення до суду із відповідними позовами у розумінні пункту другого частини першої статті 21 наведеного Закону є загальною прерогативою та обмежено певними категоріями правовідносин, з якими безпосередньо пов'язана статутна діяльність громадських організацій, та законодавством, яке безпосередньо регулює відповідні правовідносини.

Також у Рішенні Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 у справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв'язку із положеннями пункту "г" частини 1 статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб (постанова Вищого господарського суду України від 13 грудня 2016 року зі справи №922/2113/16).

Згідно наявного у матеріалах справи статуту громадської організації "Спілка громадян-співвласників майна та земельних паїв (пасовища та сіножаті) реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства АПВ "Красносільська" (затвердженого зборами членів громадської організації від 05 вересня 2016 року №3) метою створення і діяльності спілки є задоволення і захист законних економічних інтересів, пов'язаних з розпорядженням спільним майном, отриманим в результаті реорганізації КСП "АПВ "Красносільська".

До складу спільного майна спілки входять земельні ділянки (пасовища і сіножаті), на які не виготовлені державні акти (п. 8 статуту).

Пунктом 9 статуту визначено завдання спілки до яких входять:

- прийняття рішень про передачу майна, зазначеного в пункті 8 цього статуту, в оренду, позику, про продаж, обмін, тощо;

- допомога в передачі в оренду;

- вирішення питання щодо оформлення права власності на земельні ділянки пасовищ та сіножатей спілки;

- здійснення контролю за ефективним і раціональним використанням майна і землі користувачами (орендарями);

- вирішення питань щодо переоцінки і списання майна, переданого у користування юридичним і фізичним особам, та продажу спільного майна;

- прийняття рішень про розподіл майна та землі між групами громадян-співвласників;

- вирішення та погодження з сільською радою та користувачами питань щодо соціального розвитку та благоустрою села з використанням спільного майна і землі та плати за їх користування, а також надання майнової допомоги окремим співвласникам за наявності відповідних обставин (складне матеріальне становище тощо.).

Пунктом 25 статуту спілки визначено, що голова спілки представляє інтереси громадян-співвласників з питань, що стосуються використання їх спільного майна і землі в державних органах та громадських організаціях, судах.

За змістом ст. ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент звернення позивача з відповідним позовом до суду та винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення) до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права. Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

При цьому, у відповідності до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент звернення позивача з відповідним позовом до суду та винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення) позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Також чинною редакцією ч. 2 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що громадська організація "Спілка громадян-співвласників майна та земельних паїв (пасовища та сіножаті) реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства АПВ "Красносільська" є саме позивачем, а не представником фізичних осіб - власників земельних сертифікатів.

Крім того, у позові не міститься посилань, як не надано і відповідних доказів, що громадська організація звертається до суду в інтересах фізичних осіб, та не вказано в інтересах кого саме з 360 членів спілки звертається до суду громадська організація, оскільки в такому б випадку статус позивачів мали б саме визначені спілкою фізичні особи - власники земельних сертифікатів і з урахуванням положень процесуального законодавства, суб'єктного складу та позиції Верховного Суду України зі справи №464/6255/14-ц від 13 вересня 2017 року даний спір підлягав вирішенню судам загальної юрисдикції.

Нормами господарського процесуального права не передбачено право юридичних осіб звертатись до суду від власного імені в якості позивача, але в інтересах третіх осіб. Юридичні особи, в тому числі громадські організації, які не є суб'єктами спірних правовідносин мають право лише представляти інтереси, зокрема, як представники сторін, але в будь-якому випадку позивачем має бути безпосередньо особа, права та охоронювані інтереси якої порушено.

Крім того, позивачем не було пїдтверджено належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, що оспорюване розпорядження та оскаржуваний договір оренди, укладений між відповідачами, порушують саме його права та охоронювані законом інтереси.

При цьому, приписами ст.15 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у особи - громадської організації, яка звернулася з позовом до суду саме як позивач відсутнє суб'єктивне матеріальне право на земельні паї пасовищ та сіножатей, власниками яких (прав на землю) є фізичні особи - члени колишнього сільськогосподарського підприємства, і які за спірними розпорядженням та договором були передані в оренду як нерозподілені землі, а тому права позивача на захист яких подано позов не є порушеними, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відповідно до ч. 7 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов громадської організації "Спілка громадян-співвласників майна та земельних паїв (пасовища та сіножаті) реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства АПВ "Красносільська" до Чигиринської районної державної адміністрації та товариства з обмеженою відповідальністю "Голов'ятинське" задоволенню не підлягає, у зв'язку з чим суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у його задоволенні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Черкаської області від 26.12.2017 (повний текст підписано 04.01.2018) у справі №925/1611/16 - відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської організації "Спілка громадян-співвласників майна та земельних паїв (пасовища та сіножаті) реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства АПВ "Красносільська" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.12.2017 (повний текст підписано 04.01.2018) у справі №925/1611/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.12.2017 (повний текст підписано 04.01.2018) у справі №925/1611/16 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №925/1611/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 24.04.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Сулім