Постанова

від 02.05.2018 по справі 906/1054/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року Справа № 906/1054/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Демидюк О.О. , суддя Павлюк І. Ю.

при секретарі судового засідання Полюхович І.Г.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, адвоката за договором - доручення про надання правової допомоги від 29.01.2018р. №2

відповідача1: ОСОБА_2 - директора за наказом від 23.12.2008р. №03-12/08

відповідача2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду Товариства з обмеженою відповідальністю "Рукос-Полісся"

на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 04.01.18р. суддею Сікорською Н.А., о 11 год. 46 хв., повний текст складено 12.01.2018 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рукос-Полісся"

до

1. Дочірнього підприємства "Лугинське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська лісопереробна група"

2. Лугинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області

про визнання права власності на кошти в розмірі 112260,95 грн. та зняття арешту з рахунків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.01.2018 року у справі №906/1054/17 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Рукос-Полісся" до Дочірнього підприємства "Лугинське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська лісопереробна група", Лугинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання права власності на кошти в розмірі 112260,95 грн. та зняття арешту з рахунків відмовлено.

Обґрунтовуючи вказане рішення, суд першої інстанції, з посиланням на ст.ст.15, 16, 317, 319, 328, 392 ЦК України, вказав, що як вже встановлено грошові кошти в сумі 112260,95 грн. є власністю позивача, які безпідставно набуті відповідачем -1 та перебувають під арештом, накладеним відповідачем-2 в межах виконавчого провадження, боржником за яким є саме відповідач -1. Водночас, відповідач-1 не заперечує та не оспорює право власності позивача на грошові кошти в сумі 112260,95 грн. та підтверджує, що зазначені кошти отримані ним без належної правової підстави. Крім того, в ході судового розгляду встановлено, що кошти в сумі 112260,95 грн. відповідачем -1 отримані без належної правової підстави, оскільки між ДП "Лугинське" ТОВ " Європейська лісопереробна група" та ТОВ "Рукос -Полісся" відсутні будь-які правовідносини, на виконання яких могли б бути перераховані вказані кошти. А тому, суд прийшов до висновку, що оскільки право власності позивача на кошти в сумі 112260,95 грн. відповідачами не оспорюється, підстави для визнання права власності за позивачем на дані кошти відсутні.

Щодо вимоги позивача про зняття арешту з рахунків ДП "Лугинське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська лісопереробна група", які відкриті в Печерській філії ПАТ КБ "Приватбанк" м. Київ ( МФО 300711), в межах 112260,95 грн., накладений в межах виконавчого провадження №510004921 та №51639124, яке здійснюється державним виконавцем органу ДВС Лугинського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, суд першої інстанції, з посиланням на ст. ст.4, 18, 59 Закону України «Про виконавче провадження» , ст.ст. 13, 73, 74, 76 ГПК України зазначив, що кошти в сумі 112260,95 грн., які надійшли на рахунок відповідача -1, згідно платіжної вимоги державного виконавця відділу примусового виконання рішень Лугинського районного відділу ДВС від 23.11.2017 були списані на рахунок Лугинського районного ВДВС № 37312001005237, який відкритий в Держказначейській службі України. А тому, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на грошові кошти в сумі 112260,95 грн., оскільки його право ніким не оспорюється, відтак і відсутні підстави для задоволення вимоги про зняття арешту з коштів в межах здійсненої оплати в сумі 112260,95 грн. З огляду на викладене суд відмовив в задоволенні позову. Водночас суд зазначив, що позивач має право захистити своє право шляхом пред'явлення позову до відповідача-1 про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 112260,95 грн., в порядку ст. 1212 ЦК України.

Не погодившись із прийнятим рішенням, 29.01.2018 року позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 04.01.2018 року №906/1054/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Скаржник вважає рішення суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

22.09.2017 року директором підприємства ТОВ Рукос-Полісся ОСОБА_3 була здійснена господарська операція - оплата за товар згідно рахунку № 29 від 12.06.2017року для державного підприємства Лугинський лісгосп (код ЄДРПОУ 00991864) в розмірі 112260 грн. 95 коп. про що підтверджує квитанція ПАТ КБ ПриватБанк № 0.0.855916633.1 від 22.09.2017 року. Помилково перераховані грошові кошти належали до перерахування на користь ДП Лугинське лісове господарство на підставі договору від 03.04.2017 №04/2/17 та накладної, це стало підставою для надання ДП Лугинське лісове господарство для оплати рахунку № 29 від 12.06.2017року на оплату лісопродукції на суму 112260,95 грн. Відповідне перерахування здійснювалось через платіжний термінал самообслуговування ПАТ КБ ПриватБанк який розташований в м. Житомир, в підтвердження цього є оригінал квитанції ПАТ КБ ПриватБанк № 0.0.855916633.1 від 22.09.2017 року та підтвердження банку про дійсне здійснення цієї операції про оплату через термінал.

В зв'язку з арештом розрахункового рахунку підприємства ТОВ Рукос-Полісся , та необхідністю виконання зобов'язань ТОВ Рукос-Полісся перед ДП Лугинське лісове господарство в частині сплати вартості придбаних товарів, перерахування коштів Відповідачу 1 було здійснено директором підприємства ОСОБА_3 від імені ТОВ Рукос-Полісся .

Після огляду квитанції, було встановлено, що перераховані кошти пішли не на рахунок вказаного підприємства, а на рахунок ДП Лугинське ТзОВ Європейська лісопереробна група (код ЄДРПОУ 36127998).

Тобто кошти були помилково перераховані іншій юридичній особі, а саме відповідачу 1.

Після звернення позивача до відповідача 1 про повернення помилково перерахованих коштів на розрахунковий рахунок підприємства, стало відомо, що цього зробити в принципі не можливо, оскільки розрахунковий рахунок 26003052747250 МФО 300711 ДП Лугинське ТзОВ Європейська лісопереробна група (код ЄДРПОУ 36127998) арештований відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 18.08.2016 року державного виконавця органу ДВС Лугинського районного управління юстиції, при примусовому виконанні судового наказу №906/376/16 від 23.06.2016р. виданого Господарським судом Житомирської області про стягнення з ДП Лугинське ТзОВ Європейська лісопереробна група (код ЄДРПОУ 36127998) коштів в розмірі 125011,56 грн. (виконавче провадження № 51639124 ) та постанови про арешт коштів боржника від 18.08.2016 року Державного виконавця органу ДВС Лугинського районного управління юстиції, при примусовому виконанні судового наказу №906/79/16 від 13.04.2016 року про стягнення з ДП Лугинське ТзОВ Європейська лісопереробна група (код ЄДРПОУ 36127998) коштів в розмірі 108876,37 грн. (виконавче провадження № 51004921).

Так, з посиланням на ст.ст. 11, 316, 317, 319, 321, 391, 400, 1212 ЦК України, ст. 139 ГК України, п. 1.23, 1.24 статті 1 ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. 6 Указу Президента України від 16.03.1995 р. № 227 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України", п. 2.35. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004р., скаржник вказує, що переказ коштів є неналежним, а ДП "Лугинське ТзОВ "Європейська лісопереробна група" є неналежним отримувачем коштів та безпідставно набуло кошти в розмірі 112260,95 гривень.

Позивачем здійснено всі необхідні заходи, передбачені законодавством на випадок помилкового переказу грошових коштів, зокрема, повідомив неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу, відповідно кошти в сумі 112260,95 гривень підлягають поверненню ДП "Лугинське ТзОВ "Європейська лісопереробна група" на рахунок ТОВ Рукос-Полісся .

Скаржник, з посиланням на ст. 16 ЦК України, ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" , п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України зауважує, що особа, яка вважає, що її майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту.

Суд 1-ї інстанції зазначив в рішенні ту обставину, що право власності на кошти в сумі 112260,95 грн. відповідачами не оспорюється, отже підстави для визнання права власності за позивачем на дані кошти відсутні.

Місцевий господарський суд, дійшов до помилкового висновку з приводу того що підставою для задоволення позову має бути встановлено факт не визнання права власності за позивачем на дані кошти. Так суд послався на положення ст. 392 ЦК України проте не звернув уваги, що дана норма в даних правовідносинах є загальною по відношенню до спеціальної норми а саме статті 60 (ст. 59 за новою редакцією закону від 02.06.2016 № 1404-VIII) Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, на думку скаржника, накладення арешту державним виконавцем на кошти позивача уже свідчить про те, що державний виконавець (відповідач-2) вже не визнає права власності позивача на ці кошти а вважає ці кошти майном боржника. Також факт не визнання права власності за позивачем на це майно (кошти) державним виконавцем (відповідачем -2 ) підтверджується серед іншого і вчиненням виконавцем дій щодо списання цих коштів та спрямування їх на погашення боргів відповідача -1 за виконавчими провадженнями.

Судом не було взято до уваги пояснення відповідача -2, викладені в запереченнях, та надані в судовому засіданні 12.12.2017, про те, що ним заперечується належність коштів Позивачу, і що арешт буде знято лише у випадку наявності судового рішення, яким буде доведено належність коштів саме Позивачу.

До того ж, як вказує позивач, суд зауважив, що кошти в сумі 112260,95 грн., які надійшли на рахунок відповідача -1,згідно платіжної вимоги державного виконавця відділу примусового виконання рішень Лугинського районного відділу ДВС від 23.11.2017 були списані на рахунок Лугинського районного ВДВС № 37312001005237, який відкритий в Держказначейській службі України.

Але судом не взято до уваги дана обставина, що списання відбулось внаслідок незадоволення заяви про забезпечення позову, яка була подана позивачем. Також судом не взято до уваги пояснення відповідача-2, які були надані в судовому засіданні 12.12.2017, відповідно до яких кошти, які були списані, знаходяться на казначейському рахунку виконавчої служби, і не будуть розподілені між стягувачами до винесення рішення господарським судом. Також відповідачем-2 зазначено, що у разі прийняття позитивного рішення, кошти будуть повернуті на рахунок відповідача-1 (боржника).

Відповідно до викладеного, суд дійшов до помилкового висновку, що відсутні підстави для визнання права власності на грошові кошти за позивачем.

Відзивів на апеляційну скаргу від відповідачів не надійшло, що відповідно до ч.9 ст. 165 ГПК України не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Відповідач 2 - Лугинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області не скористався правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечив явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлявся заздалегідь та належним чином.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача 2, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника останнього, за наявними у справі доказами.

У судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 04.01.2018 року №906/1054/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача 1 - Дочірнього підприємства "Лугинське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська лісопереробна група" підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задоволити та повернути помилково перераховані кошти.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.09.2017р. директором підприємства ТОВ "Рукос- Полісся" ОСОБА_3 була здійснена господарська операція - оплата за товар згідно рахунку № 29 від 12.06.2017 в сумі 112260,95 грн., яка повинна була надійти на рахунок Державного підприємства "Лугинський лісгосп".

На підтвердження того, що кошти в сумі 112260,95 грн. мали бути перераховані на рахунок ДП "Лугинське лісове господарство" в матеріалах справи наявний рахунок на оплату товару № 29 від 12.06.2017 (а.с.29).

Проте, після здійснення вказаної господарської операції, як зазначає позивач, ним було встановлено, що кошти в сумі 112260,95 грн. перераховано не на рахунок Державного підприємства "Лугинський лісгосп", а на рахунок № 26003052747250 Дочірнього підприємства "Лугинське" ТОВ "Європейська лісопереробна група", що підтверджується квитанцією № 0.0855916633 1 від 22.09.2017 (а.с. 15).

З матеріалів справи убачається, що між ТОВ "Рукос- Полісся" та Дочірнім підприємством "Лугинське" ТОВ "Європейська лісопереробна група" не існує жодних договірних відносин, тому підстав для перерахування коштів в сумі 112260,95 грн. на його рахунок не було.

22.09.2017 року позивач звернувся до ДП "Лугинське" ТОВ "Європейська лісопереробна група" із заявою №22/09.17 про повернення помилково перерахованих коштів у розмірі 112260,95 грн. (а.с. 14).

25.09.2017 року від ДП "Лугинське" ТОВ "Європейська лісопереробна група" надійшла відповідь №06-09/17 на вище вказану вимогу, у якій зазначив, що підприємство погоджується повернути кошти в сумі 112260,95 грн., проте зробити це на даний час не має такої можливості, так як рахунок, на який перераховано кошти, арештований відповідно до постанов державного виконавця від 18.08.2017 за виконавчим провадженням № 51639124 та № 51004921 про арешт коштів боржника ДП "Лугинське ТОВ "Європейська лісопереробна група". Також повідомлено позивача, що підприємство звернеться до установи банку з листом про повернення коштів (а.с.16).

26.09.2017р. листом №07-09/17 відповідач 1 звернувся до ПАТ КБ Приватбанк , у якому просить здійснити повернення помилково перерахованих коштів в сумі 112260,95 грн. згідно реквізитів (а.с. 18).

06.10.2017 ПАТ КБ "Приватбанк" на лист ДП "Лугинське" ТОВ "Європейська лісопереробна група" від 26.09.2017 було повідомлено, що банк відповідно до ЦК України, ЗУ "Про платіжні системи", ЗУ "Про банки і банківську діяльність" та Постанови НБУ № 22 має право здійснювати списання коштів з рахунків клієнта лише за рішенням суду (а.с. 19).

Разом з тим, в ході розгляду спору судом встановлено, що кошти, в сумі 112260,95 грн. були перераховані відповідачу-2 ОСОБА_3, який є директором ТОВ "Рукос-Полісся"

Як випливає із пояснень наявних у справі щодо підстав перерахування коштів відповідачу-1 через директора підприємства ТОВ "Рукос-Полісся" ОСОБА_3 то відповідно до п. 8.3.4 статуту підприємства директор без довіреності представляє інтереси Товариства перед третіми особами та відповідно до п. 8.4.3 має право розпоряджатись майном підприємства. Кошти в сумі 112410,95 грн. були видані директору Товариства під звіт, що підтверджується Звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 1 від 22.09.2017 (а.с. 105) та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3721 за вересень 2017 року, з якого вбачається заборгованість перед ОСОБА_3 в сумі 112410,95грн. Оплата у такий спосіб здійснювалась через те, що на кошти, які знаходились на розрахункових рахунках позивача, було накладено арешт згідно Ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 18.07.2017 у справі № 295/7795/17 (а.с. 132-141).

З матеріалів справи, також, убачається про наявність станом на 11.10.2017 року зведеного виконавчого провадження до якого входять чотири виконавчих провадження по виконанню наказів господарського суду Житомирської області № 906/79/16 від 13.04.2016 року, №906/376/16 від 23.06.2016, №906/743/16 від 28.10.2016, №906/820/16 від 20.10.2016 року (а.с. 52-60).

12.07.2016 державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника.

В ході виконання виконавчих проваджень 18.08.2016р. винесені постанови про арешт коштів, що містяться на рахунках підприємства боржника (відповідач 1) в Печерській філії ПАТ "КБ "Приватбанк" м. Київ (а.с. 61-62).

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки кошти, які перераховані позивачем помилково першому відповідачу на рахунок, який є арештованим, та їх повернення в добровільному порядку з вказаного рахунку є неможливим, позивач, 28.11.2017 року (згідно штемпеля вхідної кореспонденції господарського суду Житомирської області) посилаючись на норми ст.ст. 59, ч.6 ст.51 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 392, 1212 ЦК України, ст.ст.1,3 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", звернувся з даним позовом про визнання за позивачем права власності на кошти в розмірі 112260,95 грн. та зняття арешту з рахунків відповідача-1, які відкриті в Печерській філії ПАТ КБ "Приватбанк" м. Київ (МФО300711) в межах 112260,95 грн., накладений в межах відкритого виконавчого провадження № 51004921 та № 51639124, яке здійснюється державним виконавцем органу ДВС Лугинського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 1 Протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України п. 2 ч.1 ст.3, ст.321 Цивільного кодексу України визначено, що ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Враховуючи, що згідно зі ст.92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню. Аналогічну правову позицію наведено у п.1 Постанови №5 від 07.02.2014р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав .

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст. 317 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (п.5 Постанови №5 від 07.02.2014р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав ).

За приписами ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст.139 ГК України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Так, відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вказувалось вище, обґрунтовуючи поданий позов, позивач посилаючись на ст.ст. 392, 1212 ЦК України вказує, що грошові кошти в сумі 112260,95 грн. є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Рукос-Полісся", безпідставно набуті Дочірнім підприємством "Лугинське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська лісопереробна група" та перебувають під арештом, накладеним в межах виконавчого провадження, боржником за яким є саме відповідач , заявник і звернувся до суду з позовними вимогами про визнання права власності на грошові кошти та звільнення коштів з-під арешту.

Як було встановлено судом, 22.09.2017р. позивачем, згідно квитанції ПАТ КБ Приватбанк №0.0.855916633.1 від 22.09.2017р., помилково перераховано грошові кошти на рахунок відповідача1. В зв'язку із чим позивач звернувся до відповідача про повернення коштів. Останній підтвердив факт отримання коштів та повідомив про неможливість повернення останніх в зв'язку із накладенням арешту на рахунок відповідача.

Відповідно до п. 1.24. ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", помилковим переказом є рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

За умовами п. 1.23. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі, а неналежним платником особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Так, згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Матеріалами справи, а саме платіжним дорученням №194 від 12.10.2017р. на суму 112260,95 грн. (а.с. 104), звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №1 від 22.09.2017р. на суму 112410,95 грн. (а.с. 105), оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 3721 за вересень 2017 року (а.с. 106), договором №04/2/17 від 03.04.2017 року, укладеним між ДП "Лугинське лісове господарство" та ТОВ "Рукос - Полісся" (а.с. 126), актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017р. - 11.10.2017р. між ДП "Лугинське лісове господарство" та ТОВ "Рукос - Полісся" (а.с. 127-128), товарно-транспортними накладними від 08.08.2017р., 09.08.2017р. 15.08.2017р. (а.с. 129-130) підтверджується належність помилково перерахованих коштів саме позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 не заперечує свого обов'язку повернути грошові кошти через відсутність у нього господарських правовідносин із позивачем та права на отримання зазначених грошових коштів.

За таких обставин, враховуючи відсутність правової підстави для отримання грошових коштів відповідачем1, сума 112260,95 грн. підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Водночас, як вже було зазначено на грошові кошти позивача які були помилково перераховані на розрахунковий рахунок 26003052747250 МФО 300711 ДП Лугинське ТзОВ Європейська лісопереробна група (код ЄДРПОУ 36127998) арештований відповідачем № 2 відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 18.08.2016 року Державного виконавця органу ДВС Лугинського районного управління юстиції, при примусовому виконанні судового наказу №906/376/16 від 23.06.2016 виданого господарським судом Житомирської області про стягнення з ДП Лугинське ТзОВ Європейська лісопереробна група (код ЄДРПОУ 36127998) коштів в розмірі 125011,56 грн. (виконавче провадження № 51639124) та постанови про арешт коштів боржника від 18.08.2016 року Державного виконавця органу ДВС Лугинського районного управління юстиції, при примусовому виконанні судового наказу №906/79/16 від 13.04.2016 року про стягнення з ДП Лугинське ТзОВ Європейська лісопереробна група (код ЄДРПОУ 36127998) коштів в розмірі 108876,37 грн. (виконавче провадження № 51004921).

Тобто, з наведеного вбачається, що фактично грошові кошти, помилково перераховані на рахунок відповідача, належать саме позивачеві, а отже, утримання вказаних активів на рахунку відповідача є безпідставним та свідчить про порушення майнових прав позивача.

За приписами ст.59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. 4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

При цьому апеляційний господарський суд зазначає, що ст. 392 ЦК України є загальною по відношенню до спеціальної норми, а саме ст. 59 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно пункту 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України відповідно до статті 60 (ст. 59 за новою редакцією закону від 02.06.2016р. № 1404-19) Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК України.

Також безпідставним є посилання суду на те, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушеного права. На думку суду позивач мав звернутись з позовом про стягнення цих коштів з відповідача-1. Дані висновки помилкові враховуючи наступне:

- за позивачем закріплено диспозитивне право, щодо формування позовних вимог та обрання певного способу захисту порушеного права. Стаття 60 (ст. 59 за новою редакцією закону від 02.06.2016 № 1404-VIII) Закону України "Про виконавче провадження" та ст.ст. 16, 20 ГК України надає право позивачу обрати саме такий спосіб захисту свої прав через визнання права власності на майно у випадку його арешту;

- грошові кошти входять до складу майна, є майном і за цим майном може бути визнане право власності у випадку накладення державним виконавцем арешту;

- положення статті 60 (ст. 59 за новою редакцією закону від 02.06.2016 № 1404-VIII) Закону України "Про виконавче провадження" не пов'язує можливість визнання права власності на арештоване майно за позивачем з фактом визнання або не визнання третіми особами право власності Позивача на це майно. Можливість визнання в даних правовідносинах права власності за особою яка звернулась за захистом порушених прав до суду пов'язано виключно з трьома обставинами: - отримання відповідачем майна без встановлених законом підстав (і це встановлено судом), накладення на це майно арешту державним виконавцем (що фактично свідчить про не визнання права власності цією особою (державною виконавчою службою) за позивачем) та підтвердження належності цього майна саме позивачу (це також підтверджено матеріалами справи).

Відповідно висновок суду першої інстанції про те, що треба заявляти позов про стягнення цієї суми в загальному порядку з відповідача є помилковим та законодавчо не вмотивованим.

За таких обставин, з огляду на наведене вище, виходячи з приписів норм чинного законодавства, в тому числі, ст.59 Закону України Про виконавче провадження , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рукос-Полісся" про визнання права власності на грошові кошти в розмірі 112260,95 грн. та зняття арешту з рахунків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на вказане, судова колегія зазначає, що відображені вище висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки вони не узгоджуються з нормами чинного законодавства та обставинами справи, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтверджуються належними доказами та відповідають нормам чинного законодавства, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рукос-Полісся" підлягає до задоволення.

Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рукос-Полісся" слід задоволити, а рішення господарського суду Житомирської області від 04.01.2018 року у справі №906/1054/17 скасувати та прийняти нове рішення - позов задоволити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача 1 - Дочірнє підприємство "Лугинське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська лісопереробна група".

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рукос-Полісся" на рішення господарського суду Житомирської області від 04.01.2018 року у справі №906/1054/17 задоволити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 04.01.2018 року у справі №906/1054/17 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задоволити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Рукос-Полісся" право власності на кошти в розмірі 112 260 (сто дванадцять тисяч двісті шістдесят)грн. 95 коп., що знаходяться на розрахунковому рахунку Дочірнього підприємства "Лугинське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська лісопереробна група" №26003052747250 в Печерській філії ПАТ "Приватбанк", МФО300711.

Зняти арешт у межах суми 112 260 (сто дванадцять тисяч двісті шістдесят)грн. 95 коп. з розрахункового рахунку Дочірнього підприємства "Лугинське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська лісопереробна група" №26003052747250 в Печерській філії ПАТ "Приватбанк", МФО300711.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Лугинське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська лісопереробна група" (11301, Житомирська обл., Лугинський р-н, смт. Лугини, вул. К.Маркса, 48 , код ЄДРПОУ 36127998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рукос-Полісся" (10030, м. Житомир, вул. Небесної Сотні, б.31/28, код ЄДРПОУ 40870900) 3283 (три тисячі двісті вісімдесят три) грн. 91 коп. витрат зі сплати судового збору за подачу позову.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Лугинське" Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська лісопереробна група" (11301, Житомирська обл., Лугинський р-н, смт. Лугини, вул. К.Маркса, 48 , код ЄДРПОУ 36127998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рукос-Полісся" (10030, м. Житомир, вул. Небесної Сотні, б.31/28, код ЄДРПОУ 40870900) 4925 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 87 коп. витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Господарському суду Житомирської області видати накази на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи №906/1054/17 повернути до господарського суду Житомирської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

Повний текст постанови складений "04" травня 2018 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Павлюк І. Ю.