Постанова

від 04.05.2018 по справі 823/1045/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 травня 2018 року

Київ

справа № 823/1045/15

адміністративне провадження № К/9901/7388/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2017 року у справі № 823/1045/15 за позовом ОСОБА_2 до Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області та Черкаської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року ОСОБА_2 (надалі також - позивач) звернулась до суду з позовом до Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області та Черкаської обласної державної адміністрації про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 травня 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу на вищенаведене рішення як особи, які не брали участь при розгляді справи.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку та у відкритті апеляційного провадження.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 березня 2017 року відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Суд касаційної інстанції вказав, що скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2017 року у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції процесуальних норми - статей 160, 186, 189 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України; в редакції до 15 грудня 2017 року, що діяла на момент подання цієї заяви). У заяві позивач просив скасувати рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій, а справу повернути для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

На думку заявника, суд касаційної інстанції неоднаково застосував процесуальні норми щодо визначення початку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення - не з моменту отримання особою копії судового рішення, а з часу, коли особа дізналась про своє порушене право. Також вказав, що ні судом касаційної, ні судом апеляційної інстанцій не було враховано його статусу у справі - особи, що не брала участі при її розгляді у суді першої інстанції.

Як на приклад неоднакового правозастосування ОСОБА_1 послався на постанови Верховного Суду України від 9 червня 2009 року у справі № 21-489во09, від 2 червня 2009 року у справі № 21-300во09, ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2006 року у справі № к-2671/06, від 20 вересня 2012 року провадження № К/9991/16118/11, від 22 листопада 2012 року провадження № К/9991/73565/11, від 25 квітня 2013 року провадження № К/9991/20771/11, від 13 червня 2013 року провадження № К/9991/67763/11, від 19 вересня 2013 року провадження № К/9991/33953/11, у яких суд по-іншому і, на переконання заявника, правильно застосував одні й ті самі норми процесуального права у подібних правовідносинах.

З матеріалів адміністративної справи № 823/1045/15 вбачається, що 6 січня 2017 року заявник звернувся до суду апеляційної інстанції із скаргою на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29травня 2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2017 року апеляційну скаргу заявника залишено без руху, оскільки вона подана з пропуском десятиденного строку на оскарження. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що про оскаржуване рішення скаржник був повідомлений листом Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області від 28 березня 2016 року № 01-01-15/16, саме з цієї дати необхідно обчислювати строк на апеляційне оскарження.

Скаржником надіслано до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому вказано, що строк дійсно було пропущено, але з поважних причин - оскаржуване рішення прийнято без залучення до участі, зокрема, і ОСОБА_1 На думку заявника, строк на апеляційне оскарження відповідно до частини другої статті 186 КАС України повинен обчислюватись з моменту отримання ним копії судового рішення. У свою чергу, коли заявник дізнався про своє порушене право з листа Золотоніської районної державної адміністрації, він звернувся до суду першої інстанції із позовом, однак постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року (справа № 695/1557/16-а) у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з існування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 29 травня 2015 року. Копію цього рішення заявник отримав лише 30 грудня 2016 року, а тому строк на апеляційне оскарження повинен обчислюватись, на думку заявника, саме з моменту отримання цієї копії.

Однак суд апеляційної інстанції ухвалою від 6 березня 2017 року відмовив у поновленні такого строку та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

У свою чергу, суд касаційної інстанції, погодившись із висновком суду апеляційної інстанції, відмовив у відкритті касаційного провадження.

Перевіривши наведені у заяві доводи та надані для порівняння судові рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 160, 186, 189 КАС України з огляду на наступне.

Так, в оскаржуваному рішенні суд касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження, погодившись із висновком суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначивши, що скаржники, дізнавшись про наявність оскаржуваного рішення з листа Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області від 28 березня 2016 року № 01-01-15/16, звернулись до суду апеляційної інстанції з пропуском десятиденного строку. У свою чергу, вони мали можливість реалізувати своє право на доступ до судових рішень через Єдиний державний реєстр судових рішень.

В судових рішеннях, що надані заявником для порівняння, суди вказували, що перебіг строку на апеляційне оскарження повинен відраховуватись з дати отримання копії оскаржуваного рішення учасника справи.

Пунктом 2 частини першої статті 237 КАС України передбачено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

В судових рішеннях, що надані для порівняння суди застосовували вищенаведені норми до правовідносин, де особи мали статус учасника справи, а тому суд зобов'язаний був встановити момент отримання копії оскаржуваного рішення, з якого і здійснюється обчислення строку на апеляційне оскарження.

Проте, у справі № 823/1045/15 ОСОБА_1 не приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, а тому копія постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 29 травня 2015 року йому не надсилалась, до суду за копією цього рішення він не звертався. Окрім того, дата, з якої ОСОБА_1 пов'язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження, є момент, коли він отримав копію рішення у зовсім іншій справі - № 695/1557/16-а.

Отже, застосування процесуальних норм здійснювалось судом касаційної інстанції за різних обставин, а тому не можливо стверджувати про неоднакове правозастосування.

Враховуючи вищенаведене та відповідно до частини першої статті 244 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду