Постанова

від 03.05.2018 по справі 916/1861/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/1861/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання - Бендерук Є.О.

за участю представників учасників справи:

від Одеської міської ради, м. Одеса - ОСОБА_1 - за довіреністю від 20.02.2018 року №54/вих-мр;

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Альпійський", м. Одеса - не з'явився;

від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса - ОСОБА_2 - за довіреністю від 27.12.2017 року №01-36/38;

від ОСОБА_3, м. Одеса - не з'явився;

від ОСОБА_4, с. Яськи Біляївського району Одеської області - не з'явився;

від ОСОБА_5, м. Одеса - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Альпійський", м.Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2017 року, м. Одеса, головуючий суддя Д'яченко Т.Г., судді Степанова Л.В., Рога Н.В., повний текст складено 04.12.2017 року

у справі № 916/1861/17

за позовом : Одеської міської ради, м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Альпійський", м. Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, м. Одеса, ОСОБА_4, с. Яськи Біляївського району Одеської області, ОСОБА_5, м. Одеса

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У серпні 2017 року Одеська міська рада, м. Одеса звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альпійський", м. Одеса, в якій просила суд витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю „Альпійський", м. Одеса на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, м. Одеса земельну ділянку площею 0,0850 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1089234751101, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого це рішення після набрання ним законної сили є підставою для реєстрації права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на земельну ділянку площею 0,0850 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1089234751101, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Альпійський", м. Одеса є добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0,0850 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1089234751101, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка вибула з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради не з її волі, так як ані ОСОБА_5, ані ОСОБА_3, ані ОСОБА_4 не мали жодних підстав для здійснення будь-якого правочину щодо вказаної земельної ділянки. У зв'язку з цим Одеська міська рада вважає, що є підстави для витребування вказаної земельної ділянки на користь територіальної громади міста Одеси.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2017 року у справі №916/1861/17 (суддя Д'яченко Т.Г.) залучено до участі у справі № 916/1861/17 Департамент комунальної власності Одеської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.09.2017 року у справі №916/1861/17 (суддя Д'яченко Т.Г.) залучено до участі у справі № 916/1861/17 ОСОБА_3, м. Одеса, ОСОБА_4, с. Яськи Біляївського району Одеської області, ОСОБА_5, м. Одеса в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.11.2017 року у справі №916/1861/17 (головуючий суддя Д'яченко Т.Г., судді Степанова Л.В., Рога Н.В.) позов Одеської міської ради, м. Одеса задоволено частково, витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю „Альпійський", м. Одеса на користь територіальної громади м.Одеси в особі Одеської міської ради, м. Одеса земельну ділянку, площею 0,0850 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер: НОМЕР_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1089234751101, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), в іншій частині позовних вимог відмовлено, а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги Одеської міської ради обґрунтовано, зокрема, положеннями статті 388 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник має право витребувати майно від набувача, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника не з його волі, а іншим шляхом, та направлено на витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю „Альпійський", м. Одеса майна, а саме земельної ділянка, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Тульська. 112, як у добросовісного набувача, яке вибуло з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради не з її волі. В іншій частині позовних вимог було відмовлено судом першої інстанції через невірно обраний спосіб захисту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю „Альпійський", м. Одеса з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2017 року у справі №916/1861/17 в частині витребування земельної ділянки по вул. Тульській, 112 в м. Одесі та стягнення з відповідача судового збору у розмірі 2 202 грн. 00 коп. скасувати як незаконне і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судовий збір за апеляційний перегляд рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, на думку скаржника, суд першої інстанції зробив невірний висновок щодо відсутності у ОСОБА_5 законних підстав для вчинення будь-якого правочину, оскільки з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 0,0850 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_5 не скасоване (припинене) та за Одеською міською радою не зареєстроване. Ні уповноваженим органом, ні судом не приймалось рішення про скасування запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_5, зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносились.

Крім того, скаржник вважає, що Одеською міською радою було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 року у справі №916/1861/17 (головуючий суддя Ярош А.І., судді Принцевська Н.М., Колоколов С.І.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Альпійський", м. Одеса надати до суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 422 грн. 20 коп.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Ярош А.І. та судді Принцевської Н.М. у відпустці, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 року у справі № 916/1861/17 колегією суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Головея В.М., Колоколова С.І. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Альпійський", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2017 року у справі № 916/1861/17. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 року у справі № 916/1861/17 розгляд справи призначено на 04.04.2018 року.

У зв'язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Савицького Я.Ф. і судді учасника-колегії ОСОБА_6, а також відрядженням судді учасника-колегії ОСОБА_7, на підставі розпорядження в. о. керівника апарату суду від 03.04.2018 року № 406, було здійснено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

12.01.2018 року до суду від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2017 року у справі № 916/1861/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві Департамент комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса зазначає, що земельна ділянка по вул. Тульській, 112 в м. Одесі вибула з комунальної власності Одеської міської ради поза волею власника - територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, оскільки останньою жодних рішень щодо спірної ділянки не приймалось.

Від Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Альпійський", м.Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2017 року у справі №916/1861/17 залишити без задоволення, а рішення без змін.

У відзиві позивач зазначає, що рішення ЄСПЛ Стретч проти Сполученого Королівства не має ніякого відношення до судового спору, пов'язаного з витребуванням майна, тому посилання скаржника в апеляційній скарзі на дане рішення є необґрунтованим.

Також Одеська міська рада зазначає, що до 16.06.2013 року законодавством України не була запроваджена державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності. Так, державний реєстр речових прав запрацював з 01.01.2013 року, а процедура державної реєстрації речових прав (права власності) на земельні ділянки державної та комунальної власності запроваджена з 16.06.2013 року на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв'язку з їх розмежуванням .

Щодо посилання скаржника про застосування позовної давності, Одеська міська рада вказує на те, що відповідна заява відповідачем не подавалась, в матеріалах справи на час розгляду у суді першої інстанції така заява відсутня.

В судовому засіданні представники Одеської міської ради і Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса підтримали свої заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Також представником Одеської міської ради було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи поштової кореспонденції, що була адресована Одеською міською радою іншим учасникам справи, зокрема, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, Товариству з обмеженою відповідальністю Альпійський на підтвердження факту їх належного сповіщення. Судовою колегією документи долучено до матеріалів справи.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, копія реєстру вихідної кореспонденції Одеського апеляційного господарського суду і роздруківки з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта . Учасники справи про причини неявки суд не повідомили та не скористались своїми процесуальними правами на участь у судових засіданнях. Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду явка сторін не визнавалась обов'язковою, тому колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне переглянути справу у межах доводів апеляційної скарги, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в справі № 916/1861/17 та наданих присутніми представниками сторін пояснень.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги відповідача, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2017 року у справі № 916/1861/17 є правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом і апеляційним господарським судом встановлено та неоспорено учасниками справи такі обставини.

Заочним рішенням Київського районного суду м Одеси від 06.12.2011 року у справі №2-2529/11 визнано незаконним та анулювано Державний акт від 23.10.2008 року серії ЯЖ № 300183 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0850 га, за адресою: АДРЕСА_1 виданий для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на ім'я ОСОБА_5, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010850501454. Анулювано реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, площею 0,0850 га, за адресою: АДРЕСА_1 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010850501454. Витребувано земельну ділянку, площею 0,0850 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1, із незаконного володіння ОСОБА_5 на користь Одеської міської ради. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі 94 грн. 10 коп.

Рішення Київського районного суду м Одеси від 06.12.2011 року у справі №2-2529/11 набрало законної сили 17.12.2011 року.

Рішенням Київського районного суду м Одеси від 06.12.2011 року у справі №2-2529/11 встановлено, що земельна ділянка належала ОСОБА_8 на підставі Державного акту від 27.03.2008 року серії ЯД № 943278, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010850500569, виданого на підставі постанови Київського районного суду м. Одеси від 14.12.2007 року про визнання протиправним рішення Одеського управління земельних ресурсів щодо відмови у видачі Державного акту про право власності на земельну ділянку, зобов'язання регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах зареєструвати вказаний акт.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22.10.2009 року за заявою першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, зазначена постанова Київського районного суду м. Одеси від 14.12.2007 року скасована. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2009 року провадження у справі було закрито.

Як встановлено судом, Державним виконавцем Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції 25.09.2012 року складено Акт державного виконавця щодо витребування майна, а саме: про витребування земельної ділянки загальною площею 0,0850 га за кадастровим номером 5110136900:20:036:0002 від ОСОБА_5 на користь Одеської міської ради, у зв'язку з чим постановою Державного виконавця Першого Київського відділу Державної виконавчої служи Одеського міського управління юстиції від 25.09.2012 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа за №2-2529/11, який видано на підставі рішення Київського районного суду м Одеси від 06.12.2011 року у справі №2-2529/11.

У подальшому, гр. ОСОБА_5 19.11.2016 року укладено з гр. ОСОБА_3 договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хомою А.С. за реєстровим номером № 1680, за яким передано у власність останнього земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

17.03.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хомою А.С. за реєстровим номером №502, за умовами якого було передано у власність останньому земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3

ОСОБА_4, як учасником Товариства з обмеженою відповідальністю „Альпійський", відповідно до Акту приймання-передачі №2 майна, що вноситься до Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю „Альпійський" від 12.05.2017 року, було передано у якості внеску до Статутного капіталу зазначеної юридичної особи земельну ділянку під АДРЕСА_4 (кадастровий номер НОМЕР_2.

Місцевий господарський суд встановив, що відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю „Альпійський" є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вищевикладені обставини справи вірно встановлені судом першої інстанції.

З огляду на те, що апеляційний господарський суд обмежений у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України доводами апеляційної скарги, а учасники справи не заперечують проти відмови у задоволенні вимоги Одеської міської ради стосовно порядку виконання рішення суду в зв'язку з невірно обраним способом захисту порушеного права, судова колегія перевіряє висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки від добросовісного набувача.

Норми права, які підлягають застосуванню.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 41 Конституції України та статтею 321 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю Альпійський , м. Одеса є особою, яка не знала і не могла знати про те, що особа, у якої майно придбано, не має права його відчужувати, тобто є добросовісним набувачем в силу частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, що сторонами не заперечується.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, статтею 388 Цивільного кодексу України передбачена можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею. Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Положення статті 388 Цивільного кодексу України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Таким є правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.12.2016 року № 6-2233цс16, який відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим у правозастосовній практиці для всіх судів України.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

І у такому випадку чинне законодавство України не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів чинного договору, або вчинення іншої дії, спрямованої на відчуження цього майна.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (постанова Верховного Суду України від 11.10.2011р. у справі № 5002-8/5447-2010).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами частини 5 статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Статтею 172 Цивільного кодексу України передбачено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Отже територіальна громада як власник об'єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 року у справі № 3-604гс16, від 23.11.2016 року у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 року у справі № 916/2131/15.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в пункті 2.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 року № 11, судове рішення про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстровано право власності на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає такій реєстрації, за позивачем (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Тому, в силу частини 5 статті 16, частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Одеська міська рада, яка в силу статті 19 Конституції України зобов'язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, територіальна громада міста Одеси, як власник спірної земельної ділянки, делегує Одеській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто, воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Київського районного суду м Одеси від 06.12.2011 року у справі №2-2529/11 було виконано та земельна ділянка за адресою: м.Одеса, вул. Тульська, 112, кадастровий номер НОМЕР_1, була витребувана із незаконного володіння ОСОБА_5 та повернута на користь Одеської міської ради.

Тому продаж ОСОБА_5 даної земельної ділянки в подальшому є неправомірним.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка вибула із володіння територіальної громади поза її волею, колегія суддів приходить до висновку про правомірність вимог Одеської міської ради щодо витребування земельної ділянки у відповідача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Судова колегія також вважає, що у спірних правовідносинах не вбачається порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

§ 1 статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Колегія суддів зазначає, що Конвенція має сприйматись як „живий інструмент, її положення мають тлумачитись динамічно, тобто, одне й те саме положення в різних історичних умовах цілком може втрачати свою актуальність. Слід враховувати, що рішення ЄСПЛ стосуються конкретної справи, в яких іноді використовуються концепції, не відомі українській правовій системі, що ускладнює застосування висновків у конкретній справі до окремої справи, що розглядається судом України.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його витребування на користь держави (територіальної громади).

Перший протокол Конвенції ратифікований Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Про міжнародні договори України застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, які слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

У даній справі з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.

Витребування спірного майна на користь територіальної громади з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Альпійський , м. Одеса відповідає критерію законності: витребування із його власності спірного майна, здійснюється на підставі норми статті 388 Цивільного кодексу України, яка відповідає вимогам доступності, чіткості передбачуваності, офіційний текст якої є публічним та загальнодоступним. Сумніви та уявлення відповідача щодо правильності тлумачення та застосування цієї норми судом не можуть свідчити про незаконність втручання у право власності відповідача.

Прийняттям рішення про передачу у приватну власність окремому суб'єкту господарювання об'єктів комунальної власності фактично було позбавлено територіальну громаду можливості володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами комунальної власності. Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям об'єктів із комунальної власності, становлять суспільний публічний інтерес, а правочини, на підставі яких об'єкти вибули із комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідають.

У даній справі "суспільним", "публічним" інтересом звернення Одеської міської ради до суду з вимогою витребування земельної ділянки із володіння відповідача є задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення права комунальної власності, захист такого права шляхом повернення до комунальної власності її земельної ділянки, які були передані відповідачу внаслідок порушення чинного законодавства при первинному відчуженні земельної ділянки, що належить до комунальної власності.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, відсутня невідповідність втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном.

Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні у право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації. Однак, відповідач у даній справі зустрічні вимоги про надання йому компенсації не заявляв і не скористався правом звернутися до суду із відповідним позовом про відшкодування йому компенсації вартості витребуваного майна (збитків), що сприяло б дотриманню принципу пропорційності. В даному випадку його не було порушено.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно захистив порушене право територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради та правомірно витребував спірну земельну ділянку у добросовісного набувача.

Судова колегія відхиляє аргументи, викладені в апеляційній скарзі та приймає до уваги аргументи, викладені у відзивах на неї.

Так, Одеський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням Одеської міської ради про те, що до вступу в силу Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв'язку з їх розмежуванням не було запроваджено державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності.

Також судова колегія погоджується з аргументами Одеської міської ради, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу про те, що клопотання про застосування строку позовної давності відповідачем не заявлялось до суду першої інстанції і в апеляційній інстанції ним не наведено поважних причин та належного обґрунтування для розгляду такої вимоги судом апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 210 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Письмові, речові і електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред'являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам. Учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу письмових, речових та електронних доказів або протоколів їх огляду, ставити питання експертам. Першою ставить питання особа, за клопотанням якої було викликано експерта.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Враховуючи викладене, посилання скаржника на пропуск позовної давності в апеляційній скарзі відхиляються як такі, що не були заявлені взагалі до суду першої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законодавством України.

Місцевий господарський суд, дослідивши обставини справи, надавши правову кваліфікацію діям сторін, правильно дійшов висновку про те, що права позивача порушені і захистив їх шляхом витребування у відповідача спірної земельної ділянки.

Переглядаючи у апеляційному порядку рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2017 року у справі № 916/1861/17, суд апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, не виявив порушення чи неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття Господарським судом Одеської області неправильного судового рішення у справі.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2017 року у справі № 916/1861/17 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Водночас, скаржником не було виконано вимог ухвали Одеського апеляційного господарського суду про доплату судового збору за апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2017 року у справі № 916/1861/17 у сумі 2422 грн. 20 коп., у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне стягнути ці кошти зі скаржника на користь Державного бюджету України.

Також скаржником не було виконано вимог суду апеляційної інстанції про надання доказів направлення копії апеляційної скарги всім учасникам справи, проте, враховуючи тривалий розгляд справи у суді апеляційної інстанції, судова колегія вважає, що у третіх осіб була можливість ознайомитись з матеріалами справи з огляду на належне повідомлення всіх учасників судового процесу про кожне судове засідання. Будь-яких клопотань або заяв з цього приводу до суду не надійшло у строки, встановлені ухвалою, яка була отримана учасниками справи до судового засідання.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Альпійський", м.Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2017 року у справі № 916/1861/17 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2017 року у справі № 916/1861/17 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Альпійський", 65114, м.Одеса, вул. Тульська, 110; код 41277183 на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса, код ЄДРПОУ отримувача: 38016923, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011 № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030101 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050), символ звітності 206 код ЄДРПОУ суду 26016990) судовий збір за апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2017 року у справі № 916/1861/17 у сумі 2422 грн. 20 коп.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 03.05.2018 року, повний текст постанови складено 07 травня 2018 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська І.Г. Філінюк