Рішення

від 17.04.2018 по справі 925/1011/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Черкаси справа № 925/1011/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., із секретарем Дяченко Т.В. за участю представників: позивача (за первісним позовом) - Москаленко Д.С. за довіреністю, відповідача (за первісним позовом) - не з'явився, третьої особи (за первісним позовом) - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за первісним позовом Споживчого товариства "Центральний ринок - Золотоноша" до Фізичної особи- підприємця Гребенюк Юлії Олександрівни, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - Золотоніська міська рада про стягнення 4 384,54 грн. та за зустрічним позовом фізичної особи - підприємця Гребенюк Юлії Олександрівни до Споживчого товариства "Центральний ринок - Золотоноша" про визнання недійсним договору оренди,-

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 4 384,54 грн. за договором оренди торгового місця № 39А на території ринку від 01.03.2017, з яких: 866,00 грн. основного боргу з орендної плати, 3 484,64 грн. за надані послуги та 33, 90грн. пені.

Відповідачем подано зустрічний позов про визнання недійсним договору оренди торгового місця №39А на території ринку від 01.03.2017, який ухвалою суду від 19.10.2017 прийнято до розгляду спільно з первісним.

Представники відповідача та третьої особи за первісним позовом в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, дослідивши наявність в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, судом було встановлено наступне:

01 березня 2017 року споживче товариство Центральний ринок-Золотоноша (далі - Позивач) і фізична особа підприємець Гребенюк Юлія Олександрівна (далі -Відповідач) уклали договір оренди торгового місця № 39А на території ринку.

За умовами договору від 01.03.2017 за актом приймання-передачі позивач надав в оренду строком на 12 місяців з 01.03.2017 по 01.03.2018 відповідачу у тимчасове платне користування торгове місце № 39А площею 4,75 кв.м. (далі об'єкт оренди), яке розташоване на території ринку за адресою м. Золотоноша вул. Обухова За, для торгівлі м'ясом та м'ясопродуктами.

Пунктом 4.1 договору від 01.03.2017 його сторони встановили орендну плату у розмірі 3 грн. 50 коп. за 1 кв.м. у місяць, виходячи з розміру об'єкта оренди 4,75 кв.м. орендна плата складає 433 грн. 00 коп. за місяць оренди.

Пунктом 4.2 договору від 01.03.2017 встановлено: своєчасно , не пізніше 20-го числа поточного місяця і в повному обсязі сплачувати орендодавцю плату за користування об'єктом оренди, готівкою в касу підприємства.

За спірний період з 01.05.2017 р. по 30.06.2017 позивачем було начислено орендну плату за торгове місце:

За травень місяць 2017 року - 433,00 грн.(рахунок - фактура №СФ-000705 від 10.05.2017);

За червень місяць 2017 року - 433,00 грн.(рахунок - фактура №СФ-001048 від 10.06.2017).

Всього нараховано орендну плату 866,00 грн. за торгове місце. Також позивач стверджує, що Гребенюк Юлії Олександрівні надавались послуги: розруб м'яса та зважування на торгових вагах. За надані послуги Гребенюк Ю.О. за спірний період з 16.05.2017 по 29.07.2017 заборгувала 3484грн. 64коп; (розруб м'яса - 3416,49 грн. за 4437кг послуга за 1кг становить-0,77 коп;зважування на торгових вагах-68,15 грн. послуга становить -1,45 грн. за зважування).

Нараховану орендну плату за користування об'єктом оренди відповідач не сплатив та не оплатила за надані послуги.

Пунктом 5.2 договору передбачено, за несвоєчасну сплату орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно розрахунку за прострочення сплати орендної плати позивач нарахував пеню за дні прострочення з 20.05.2017 по 1.07.2017 в сумі 33,90грн.

На підтвердження своїх повноважень щодо укладення договору оренди торгового місця позивач за первісним позовом посилається на договір оренди об'єкта нерухомості від 01.01.2016, укладеного з Черкаською обласною спілкою споживчих товариств (Спілка). За умовами цього договору Спілка надала в оренду нерухоме майно: магазин, замощення, ворота, вигрібну яму, що розташоване в м. Золотоноша, вул. Обухова, 3-б.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в сил) якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно договору оренди торгового місця б/н від 01.03.2017 Предметом даного договору є торгові місця № 39А, які розташовані на території ринку (тобто на земельній ділянці) за адресою м. Золотоноша, вул. Обухова, За.

Частинами 1, 2, 3, 6 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що:

1. За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

2. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

3. Об'єктом оренди можуть бути:

державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

6. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

За ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Частиною 1 ст. 184 Цивільного кодексу України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 868, містить, зокрема, такі норми:

1. Дія цього Положення поширюється на продовольчі, непродовольчі та змішані ринки (далі - ринки) незалежно від форми власності.

2. У Положенні під терміном "ринок" розуміється об'єкт торгівлі, на території якого суб'єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій даний об'єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями (далі - суб'єкт господарювання). Об'єкти торгівлі, які функціонують як гіпермаркети, торговельні центри, універмаги, універсами, супермаркети, міні-маркети, магазини, крамниці, є відокремленими капітальними спорудами та мають окрему поштову адресу, до ринків не належать.

3. Послуги з обслуговування та утримання торговельних місць на території ринку надаються суб'єктом господарювання, який є юридичною особою.

4. У разі коли підприємець сплатив ринковий збір за 30 і більше днів на одному ринку, суб'єкт господарювання зобов'язаний за заявою такого підприємця укласти з ним договір оренди торговельного місця згідно з типовою формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 № 278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи".

6. Суб'єкт господарювання повинен мати затверджений відповідним органом місцевого самоврядування план території ринку, в якому зазначається розмір земельної ділянки, інформація про наявність правовстановлюючих документів на неї, кількість торговельних місць та займана ними площа, площа стоянок для транспортних засобів (із зазначенням кількості таких засобів, що можуть розміститися на стоянці), найменування, призначення і площа будівель та інших споруд, розташованих на території ринку.

Оцінивши спірний договір на предмет його відповідності вимогам приведених вище нормам чинного законодавства господарський суд дійшов до таких висновків.

Торгове місце на ринку є окремим індивідуально визначеним майном, що може бути об'єктом оренди.

Споживче товариство "Центральний ринок - Золотоноша", як суб'єкт господарювання, у відповідності з вимогам ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України та п. 2 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 №868, не мало права на передачу в оренду торгових місць на території ринку за адресою: м. Золотоноша, вул. Обухова, 3-а, оскільки не мало права власності чи майнових (у даному випадку речових) прав на цей ринок як на об'єкт торгівлі, а відповідно й на його торгові місця, а також прав на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій цей ринок розташований, що є основною підставою для здійснення цим споживчим товариством на вказаному ринку діяльності з організації та/або створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями, а відповідно і для передачі їм торговельних місць в оренду.

Таким чином, спірний договір не відповідає вимогам ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України та п. 2 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 868.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині, якщо воно не відповідає вимогам закону.

У даному випадку невідповідність спірного договору вимогам ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України та п. 2 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 868 є підставою для визнання його недійсним відповідно до вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України.

За таких обставин зустрічний позов фізичної особи - підприємця Гребенюк Юлії Олександрівни підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується вимог позивача за первісним позовом, то суд виходить з наступного.

Оскільки суд дійшов висновку про невідповідність Закону договору оренди торгового місця від 01.03.2017 і , як наслідок, визнання його не дійсним, то не може бути задоволеною вимога позивача про стягнення орендної плати, нарахованої на умовах цього договору.

Вимога про стягнення вартості наданих послуг також задоволеню не підлягає, оскільки позивачем не надано доказів укладення з відповідачем договору щодо порядку надання цих послуг та їх оплати. Також не подав позивач і доказів надання відповідачу цих послуг і прийняття їх останнім.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем за подання зустрічного позову судовий збір у сумі 1600 грн. підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст. ст.232, 233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У первісному позові відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди торгового місця від 01.03.2017 року укладеного між Споживчим товариством "Центральний ринок - Золотоноша" та Фізичною особою - підприємцем Гребенюк Юлією Олександрівною.

Стягнути з Споживчого товариства "Центральний ринок - Золотоноша" (вул. Грибоєдова, 2, м. Золотоноша, Черкаська область, 19700, код 38094781) на користь Фізичної особи - підприємця Гребенюк Юлії Олександрівни (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) - 1600 грн. судових витрат.

Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08 травня 2018р.

СУДДЯ К.І. Довгань