Постанова

від 06.09.2018 по справі 925/1011/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2018 р. Справа№ 925/1011/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Буравльова С.І.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Мельничук О.С.

від позивача за первісним позовом - Руденко Ю.О.,

від відповідача за первісним позовом - Король О.А.,

від третьої особи - не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу

Споживчого товариства "Центральний ринок - Золотоноша"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2018 (повний текст 08.05.2018)

у справі № 925/1011/17 (суддя - Довгань К.І.)

за первісним позовом Споживчого товариства "Центральний ринок - Золотоноша"

до Фізичної особи - підприємця Гребенюк Юлії Олександрівни,

третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - Золотоніська міська рада

про стягнення 4 384,54 грн.

за зустрічним позовом фізичної особи - підприємця Гребенюк Юлії Олександрівни

до Споживчого товариства "Центральний ринок - Золотоноша"

про визнання недійсним договору оренди, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Споживче товариство "Центральний ринок - Золотоноша" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Гребенюк Юлії Олександрівни про 4 384,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачено нараховану йому орендну плату за користування об`єктом оренди а також не оплачено надані позивачем йому послуги.

08.09.2017 року фізична особа - підприємець Гребенюк Юлія Олександрівна подала зустрічний позов до Споживчого товариства "Центральний ринок - Золотоноша" про визнання недійсним договору оренди.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що земельна ділянка на якій розташований ринок не належить СТ Центральний ринок - Золотоноша . Також, позивач за зустрічним позовом зазначає, що спірне торгове місце не може бути об`єктом оренди, оскільки не відноситься до окремого індивідуального визначеного майна. Також, у зустрічному позові вказано, що у СТ Центральний ринок - Золотоноша відсутні будь-які правовстановлюючі документи на торгові місця та договори оренди/суборенди земельних ділянок, на яких дані місця знаходяться. Окрім цього, позивач за зустрічним позовом звертає увагу, що спірний договір не відповідає типовому договору оренди торгового місця, затвердженого постановами Кабінету міністрів України №278 від 05.03.2009 року та №868 від 29.07.2009 року. Також, ФОП Гребенюк Ю.О. зазначає, що спірний договір останньою не підписувався. Й наостанок, позивач за зустрічним позовом зазначає, що позивач за первісним позовом неправомірно нарахував суму заборгованості із розрахунку 433, 00 грн. за місяць оренди, що призвело до неправильного обрахунку пені.

Ухвалою господарського суду Черкаської області 19.10.2017 прийнято до спільного розгляду з первісним зустрічний позов та залучено до участі у справі третю особу на стороні відповідача без самостійних вимог - Золотоніську міську раду.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.04.2018 року у справі №925/1011/17 відмовлено у первісному позові повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди торгового місця від 01.03.2017 року укладеного між Споживчим товариством "Центральний ринок - Золотоноша" та Фізичною особою - підприємцем Гребенюк Юлією Олександрівною. Присуджено до стягнення з Споживчого товариства "Центральний ринок - Золотоноша" на користь Фізичної особи - підприємця Гребенюк Юлії Олександрівни - 1600 грн. судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний договір не відповідає вимогам ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України та п. 2 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 868, а тому підлягає визнанню недійсним. Також, судом першої інстанції зазначено, що оскільки суд дійшов висновку про невідповідність Закону договору оренди торгового місця від 01.03.2017 року і, як наслідок, визнання його недійсним, то не може бути задоволеною вимога позивача про стягнення орендної плати, нарахованої на умовах цього договору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Споживче товариство "Центральний ринок - Золотоноша" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2018 у справі №925/1011/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Споживчого товариства "Центральний ринок - Золотоноша" задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції не з`ясував всі обставини справи. Зокрема, скаржник звертає увагу, що враховуючи факт, що Черкаська облспоживспілка за договором оренди земельних ділянок по вул. Обухова, 3а у м. Золотоноші площею 0, 2085 га і по вул. Обухова, 3б у м Золотоноші площею 0, 2716 га мала право здавати в оренду земельну ділянку. Тому, Черкаська облспоживспілка заключила договір оренди об`єкта нерухомості з споживчим товариством Централний ринок - Золотоноша в якому надавалось право утримання торговельних місць на території ринку. Після чого споживче товариство Центральний ринок - Золотоноша мало право задавати в оренду торгівельні місця.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2018 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 у справі №925/1011/17 залишено без руху апеляційну скаргу з підстав неподання до суду доказів сплати судового збору встановленому розмірі.

Споживче товариство "Центральний ринок - Золотоноша" 11.06.2018 подало через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків з доказами які підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі №925/1011/17 відкрито апеляційне провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 02.07.2018.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.07.2018, у зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 925/1011/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Жук Г.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2018 року розгляд справи призначено на 19.07.2018 року.

12.07.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Також, 12.07.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що представник позивача знаходитиметься в судовому засіданні Апеляційного суду Черкаської області по кримінальній справі №712/4072/15-к.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 року відкладено розгляд справи на 06.09.2018 року.

26.07.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшли заперечення на відзив, в якому останні просив задовольнити апеляційну скаргу, а також заяву про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

В судовому засіданні 06.09.2018 року представник позивача за первісним позовом надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача за первісним позовом надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.03.2017 року між споживчим товариством "Центральний ринок-Золотоноша" (далі - Позивач) і фізичною особою підприємецем Гребенюк Юлія Олександрівна (далі -Відповідач) укладено договір оренди торгового місця № 39А на території ринку. (а.с. 11-12).

Відповідно до п. 1.1. договору оренди торгового місця орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування торгове місце №39 далі об`єкт оренди, яке розташоване на території ринку за адресою м. Золотоноша, вул. Обухова, 3а.

Загальна площа об'єкта оренди становить 4, 75 кв.м. (п. 1.3. договору).

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі в оренду торгового місця від 01.03.2017 року, відповідно до якого позивач надав в оренду строком на 12 місяців з 01.03.2017 року по 01.03.2018 року відповідачу у тимчасове платне користування торгове місце № 39А площею 4,75 кв.м. (далі об'єкт оренди), яке розташоване на території ринку за адресою м. Золотоноша, вул. Обухова, За, для торгівлі м'ясом та м'ясопродуктами. (а.с. 13).

Відповідно до п. 4.1. договору оренди торгового місця орендна плата у розмірі 3 грн. 50 коп. за 1 кв.м. у місяць, виходячи з розміру об'єкта оренди 4,75 кв.м. орендна плата складає 433 грн. 00 коп. за місяць оренди.

Згідно з п. 4.2. договору оренди торгового місця оренда плата сплачується орендарем шляхом внесення коштів в касу підприємства до двадцятого числа місяця за який сплачується орендна плата.

Пунктом 5.2 договору оренди торгового місця передбачено, за несвоєчасну сплату орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожний день прострочення.

У пункті 6.1 договору оренди торгового місця визначений строк дії останнього з 01 березня 2017 по 01 березня 2018 року.

Відповідно до пункту 6.2 договору оренди торгового місця останній може бути автоматично продовжений, якщо орендар продовжує користуватися об'єктом оренди після закінчення строку даного договору за умови відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця.

Позивач за первісним позовом вказував, що відповідач за первісним позовом не виконує свого обов'язку щодо сплати орендної плати, в зв'язку з чим за період: травень - червень 2017 року борг становить 866 грн. 00 коп.

Водночас, як зазначалося вище, відповідач за первісним позовом звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору оренди торгового місця від 01.03.2017 року укладеного між споживчим товариством "Центральний ринок-Золотоноша" та фізичною - особою підприємцем Гребенюк Ю.О.

В обґрунтування зустрічного позову позивач вказував на невідповідність спірного правочину вимогам законодавства, зокрема Положенню про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року №868, ст.ст.184, 759, 761 ЦК України, через відсутність у орендодавця будь-яких прав на земельну ділянку, частиною якої є об'єкт оренди; невідповідність визначеного у спірному договорі об'єкту оренди критеріям індивідуально визначеного майна; відсутність у орендодавця будь - яких правовстановлюючих документів на передане в оренду торгове місце чи дозвільних документів на тимчасову споруду; невідповідність спірного договору типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року №868. На думку позивача за зустрічним позовом вказані ним невідповідності спірної угоди вимогам законодавства є підставою для визнання її недійсною з підстав передбачених ст. 203, ст. 215 ЦК України та ст. 207 ГК України.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні договори оренди земельних ділянок: по вул. Обухова, 3-а у м. Золотоноші площею 0,2085 га і по вул. Обухова, 3-б у м. Золотоноші площею 0,2716 га від 07.02.2012 року, укладені між Золотоніською міською радою (орендодавець) та Черкаською обласною спілкою споживчих товариств (орендар). (а.с. 58-59, 61-62).

В матеріалах справи також наявні акти приймання-передачі вказаних земельних ділянок. (а.с. 60, 63).

15.03.2012 року вказані договори оренди землі були зареєстровані у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі Черкаської області за №71104000400099 і №71104000400098.

Відповідно до п. 2.3 договорів оренди земельних ділянок на земельних ділянках по вул. Обухова, 3-а та 3-б у м. Золотоноші розташовані об'єкти нерухомого майна: нежилі приміщення (ринок).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.12.2017 року зі справи №925/479/17 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано поновленим з моменту набрання рішенням законної сили укладений між Золотоніською міською радою та Черкаською обласною спілкою споживчих товариств договір оренди земельної ділянки від 07.02.2012 року, зареєстрованого 15.03.2012р. у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі за №71104000400099.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 року зі справи №925/479/17 рішення суду першої інстанції від 11.12.2017 року залишено без змін.

30.01.2013 року виконавчий комітет Золотоніської міської ради прийняв рішенням №25 "Про діяльність ринку", яким затвердив план території ринку споживчого товариства "Центральний ринок - Золотоноша" Черкаської облспоживспілки за адресою: м. Золотоноша, вул Обухова, 3-а, 3-б згідно з додатком №1, який містить план-схему вказаного ринку на 480 місць загальною площею земельної ділянки згідно з договорами оренди від 07 лютого 2012 року у розмірі 4 801,0 кв. м. і з торговельною площею під об'єктами торгівлі у розмірі 1 776 кв. м.

В подальшому 01.01.2016 року між Черкаською обласною спілкою споживчих товариств (орендодавець) та споживчим товариством "Центральний ринок - Золотоноша" (орендар) було укладено договір оренди об'єкта нерухомості та підписано акт приймання-передачі в оренду об'єкта нерухомості, за якими орендодавець передав орендарю, а останній прийняв у строкове платне користування розташоване за адресою: м. Золотоноша, вул. Обухова, 3-а та 3-б нерухоме майно у складі (а.с. 52-54):

магазину з комунальними мережами (водопроводу, каналізації, теплотраси);

замощення площею 2 504 кв. м.;

замощення площею 878 кв. м.;

замощення залізобетонні плити 51 штука;

воріт 3 штуки;

воріт 2 штуки площею 18,4 кв. м.;

огорожі площею 44 кв. м.;

вигрібної ями залізобетонної 2 штуки;

сміттєзбірника;

вбиральні.

У п. 1.2 договору оренди об'єкта нерухомості сторони передбачили, що об'єкт оренди використовується для підприємницької діяльності з правом його передачі в суборенду третім особам.

Відповідно до пунктів 4.1 - 4.3 договору оренди об'єкта нерухомості цей договір набирає чинності з 01.01.2016 року і діє до 31.12.2016 року включно. Термін оренди об'єкта обчислюється з дня підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди. Якщо орендар користується орендованим майном після закінчення строку договору і у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця протягом одного місяця, договір вважається укладеним на тих же умовах і на той самий строк.

Згідно з даними із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про проведення державної реєстрації споживчого товариства "Центральний ринок - Золотоноша" як юридичної особи з ідентифікаційним кодом 38094781 до цього реєстру внесено 27 січня 2012 року. Засновниками (учасниками) цього споживчого товариства стали і наразі є п'ять фізичних осіб.

З вищевстановлених фактичних обставин справи випливає, що Черкаська обласна спілка споживчих товариств не була і не є засновником (учасником) споживчого товариства "Центральний ринок - Золотоноша", а відповідно останнє не є підприємством вказаної спілки, як про це безпідставно вказано у рішенні виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 30 січня 2013 року №25.

На день укладення спірного договору від 01.03.2017 року споживче товариство "Центральний ринок - Золотоноша" не мало ніяких прав (власності, володіння та користування) на земельну ділянку, на якій розташовувався ринок, торгові місця, якого це споживче товариство надало за спірним договором в оренду фізичній особі - підприємцю Гребенюк Юлії Олекснадрівні.

У користуванні споживчого товариства "Центральний ринок - Золотоноша" на правах оренди на день укладення спірного договору перебували лише об'єкти нерухомого майна Черкаської обласної спілки споживчих товариств: у складі: магазину з комунальними мережами (водопроводу, каналізації, теплотраси); замощення площею 2 504 кв. м.; замощення площею 878 кв. м.; замощення залізобетонні плити 51 штука; воріт 3 штуки; воріт 2 штуки площею 18,4 кв. м.; огорожі площею 44 кв. м.; вигрібної ями залізобетонної 2 штуки; сміттєзбірника; вбиральні. (п. 1.1 договору оренди об'єкта нерухомості від 01.01.2016 а/с 36), розташовані на території ринку, а не сам ринок, як об'єкт торгівлі.

Згідно п. 13 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України, Держстандарту України, МВС України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26 лютого 2002 року №57/188/84/105 торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

Пунктом 20 вищевказаних Правил визначено, що адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Отже, надання торговельного місця для торгівлі по суті є орендою торговельного місця, а тому відносини оренди регулюються главою 58 ЦК України та параграфом 5 Глави 30 ГК України.

Частинами 1, 2, 3, 6 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Згідно ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Частиною 1 ст. 184 ЦК України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року №868, містить, зокрема, такі норми:

1. Дія цього Положення поширюється на продовольчі, непродовольчі та змішані ринки (далі - ринки) незалежно від форми власності.

2. У Положенні під терміном "ринок" розуміється об'єкт торгівлі, на території якого суб'єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій даний об'єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями (далі - суб'єкт господарювання). Об'єкти торгівлі, які функціонують як гіпермаркети, торговельні центри, універмаги, універсами, супермаркети, міні-маркети, магазини, крамниці, є відокремленими капітальними спорудами та мають окрему поштову адресу, до ринків не належать.

3. Послуги з обслуговування та утримання торговельних місць на території ринку надаються суб'єктом господарювання, який є юридичною особою.

4. У разі коли підприємець сплатив ринковий збір за 30 і більше днів на одному ринку, суб'єкт господарювання зобов'язаний за заявою такого підприємця укласти з ним договір оренди торговельного місця згідно з типовою формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 № 278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи".

6. Суб'єкт господарювання повинен мати затверджений відповідним органом місцевого самоврядування план території ринку, в якому зазначається розмір земельної ділянки, інформація про наявність правовстановлюючих документів на неї, кількість торговельних місць та займана ними площа, площа стоянок для транспортних засобів (із зазначенням кількості таких засобів, що можуть розміститися на стоянці), найменування, призначення і площа будівель та інших споруд, розташованих на території ринку.

Кабінет Міністрів України постановою від 05 березня 2009 року №278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи", з урахуванням внесених до неї постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2010 року №557 змін, затвердив Примірний договір оренди торговельного місця.

Проте постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2010 року у справі №2а-4429/09/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року, вищевказану постанову Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №278 визнано незаконною та скасовано.

Відповідно до ст. 129 1 Конституції України та ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України вказана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2010 року у справі №2а-4429/09/2670, яка набрала законної сили, є обов'язковою до виконання на всій території України.

Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи" і затверджений нею Примірний договір оренди торговельного місця застосуванню до спірних правовідносин не підлягають через визнання незаконною скасування її у судовому порядку.

Відтак, оцінивши спірний договір оренди торгового місця від 01.03.2017 року на предмет його відповідності вимогам приведених вище норм чинного законодавства колегія суддів зазначає.

Торгове місце на ринку є окремим індивідуально визначеним майном, що може бути об'єктом оренди.

Споживче товариство "Центральний ринок - Золотоноша", як суб'єкт господарювання, у відповідності з вимогам ч. 1 ст. 761 ЦК України та п. 2 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року №868, не мало права на передачу в оренду торгових місць на території ринку за адресою: м. Золотоноша, вул. Обухова, 3-а, оскільки не мало права власності чи майнових (у даному випадку речових) прав на цей ринок, як на об'єкт торгівлі, а відповідно й на його торгові місця, а також прав на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій цей ринок розташований, що є основною підставою для здійснення цим споживчим товариством на вказаному ринку діяльності з організації та/або створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями, а відповідно і для передачі їм торговельних місць в оренду.

Таким чином, за оцінкою колегії суддів спірний договір не відповідає вимогам ч. 1 ст. 761 ЦК України та п. 2 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року №868.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині, якщо воно не відповідає вимогам закону.

Таким чином, у даному випадку невідповідність спірного договору вимогам ч. 1 ст. 761 ЦК України та п. 2 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 №868 є підставою для визнання його недійсним відповідно до вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення зустрічного позову фізичної особи - підприємця Гребенюк Юлії Олександрівни у повному обсязі, як доведеного та обґрунтованого.

Щодо вимог первісного позову, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Колегія суддів звертає увагу, що гідно з частиною 1 статті 236 ЦК правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким із моменту його вчинення.

Разом із тим частиною 3 статті 207 ГК передбачено, що господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення. Якщо ж за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним з моменту його виникнення і припиняється на майбутнє, а не з моменту укладення.

Фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому, хоча такий договір повинен визнаватися судом недійсним з моменту вчинення (ч.1, ст. 236 ЦК), але зобов`язання по ньому припиняються лише на майбутнє, а не з моменту укладення. (ч.3, ст. 207 ЦК).

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 року №910/21153/14.

Відповідачем за первісними позовом не спростовано належними доказами факт фактичного користування майном.

Виходячи із викладеного, договір оренди від 01.03.2017 року є недійсним на майбутнє.

Відтак, позовні вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення суми основного боргу за оренду торгового місця в розмірі 866, 00 грн. підлягають задоволенню, враховуючи фактичне користування вказаним майном під час дії спірного договору оренди.

Відповідно до п. 5.2. договору оренди торгового місця передбачено, за несвоєчасну сплату орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відтак, позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення пені за дні прострочення з 20.05.2017 року по 31.07.2017 року в розмірі 33, 90 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення вартості наданих послуг: розруб м`яса 3 416, 49 грн., зважування на торгових вагах 68, 15 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що остання задоволенню не підлягає, оскільки позивачем за первісним позовом не надано доказів укладення з відповідачем за первісним позовом договору щодо порядку надання цих послуг та їх оплати.

Окрім цього, матеріали справи не містять доказів надання таких послуг.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Споживчого товариства "Центральний ринок - Золотоноша" на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2018 року №925/1011/17 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2018 року у справі №925/1011/17 скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гребенюк Юлії Олександрівни (АДРЕСА_1, 19723, код НОМЕР_1) на користь Споживчого товариства "Центральний ринок - Золотоноша" (вул. Грибоєдова, 2, м. Золотоноша, Черкаська область, 19700, код 38094781) суму основного боргу в розмірі 866 (вісімсот шістдесят шість гривень) 00 коп., пеню в сумі 33 (тридцять три гривні) 90 коп.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гребенюк Юлії Олександрівни (АДРЕСА_1, 19723, код НОМЕР_1) на користь Споживчого товариства "Центральний ринок - Золотоноша" (вул. Грибоєдова, 2, м. Золотоноша, Черкаська область, 19700, код 38094781) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 328 (триста двадцять вісім гривень) 40 коп.

3. В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2018 року у справі №925/1011/17 залишити без змін.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гребенюк Юлії Олександрівни (АДРЕСА_1, 19723, код НОМЕР_1) на користь Споживчого товариства "Центральний ринок - Золотоноша" (19700, Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Грибоєдова, 2 код ЄДРПОУ 38094781) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 492 (чотириста дев`яносто дві гривні) 59 коп.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду Черкаської області.

6. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1011/17.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.09.2018 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.І. Буравльов

Г.А. Жук