Ухвала

від 03.05.2018 по справі 640/4371/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №640/4371/18 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/790/707/18 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 року м.Харків

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

з секретарем - ОСОБА_5 ,

за участю прокурора - ОСОБА_6 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 16 квітня 2018 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 16.04.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_8 про арешт майна по кримінальному провадженню №32018220000000057 від 07.03.2018 року за ознаками ч.1 ст.205-1 КК України.

Не погодившись із зазначеним рішенням слідчого судді, прокурор відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 16.04.2018 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про арешт майна по кримінальному провадженню №32018220000000057 від 07.03.2018 року, із забороною службовим особам, працівникам ТОВ «Старвей Консалт» та його представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що грошові кошти на спеціальних рахунках є речовим доказом у кримінальному провадженні №32018220000000057. Наявні підстави вважати, що дані грошові кошти можуть бути використані для надання безпідставного податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки, що призведе до їх втрати і унеможливить відшкодування шкоди державі та встановлення причетних до злочину осіб.

Посилається на те, що не повідомлення підозри жодній особі накладенню арешту на майно з метою збереження речових доказів, не перешкоджає.

Вислухавши доповідь судді, доводи прокурора на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні№32018220000000057 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України.

Відповідно до положень ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з вимогами ч.3 вказаної статті, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчий звернувся до районного суду з клопотанням про накладення арешту на майно, в якому зазначив про необхідність накладення арешту з метою забезпечення доказової бази по кримінальному провадженню №32018220000000057, оскільки грошові кошти є предметом протиправної діяльності, отриманні внаслідок проведення незаконної діяльності шляхом мінімізації податкових зобов`язань, можуть бути засобами для розкриття злочину, виявлення винних осіб, а також з метою забезпечення можливої конфіскації майна, цивільного позову та збереження речових доказів.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні клопотання від 12.04.2018 року слідчий суддя посилався на відсутність підстав для арешту грошових коштів на банківських рахунках ТОВ «Старвей Консалт», розмір яких не визначений, з метою подання цивільного позову в майбутньому, оскільки слідчим не доведено, що вказані грошові кошти відповідають критеріям вказаним ст.98 КПК України та причетність ТОВ «Старвей Консалт» до вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України

Зазначені висновки суду доводами апеляційної скарги прокурора не спростовані.

За правилами ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об*єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Законом передбачено обов*язковість матеріальності будь-якого речового доказу, адже тільки матеріальний об*єкт може зберегти на собі сліди правопорушення або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ. Сума ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по ТОВ "Старвей Консалт" на яку вказаний платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не може бути речовими доказами, оскільки не є матеріальними об*єктами, а є виключно інформація в електронному вигляді.

До того ж, санкція ч.1 ст. 205-1 КПК не передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, а цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про відсутність достатніх підстав для накладення вищевказаного арешту та вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання дотримався вимог, передбачених ст.ст.172, 173 КПК України.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

За викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 16 квітня 2018 року є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 16 квітня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна в рамках кримінального провадження №32018220000000057 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст.424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді