Ухвала

від 03.05.2018 по справі 640/4371/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційне провадження № 11сс/790/708/18 Головуючий 1ї інстанції ОСОБА_1

Справа №640/4371/50/18 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія : у порядку КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Харківської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого першого відділу розслідування кримінальних проваджень ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_7 по кримінальному провадженню №32018220000000057 від 07.03.2018 року про арешт майна за ознаками ч.1 ст. 205-1 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого першого відділу розслідування кримінальних проваджень ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_7 по кримінальному провадженню №32018220000000057 від 07.03.2018 року про арешт майна за ознаками ч.1 ст. 205-1 КК України.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Харківської області ОСОБА_6 подавапеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2018 рокупро відмову в накладенні арешту та винести нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по ТОВ «Агробізнесторг» (код ЄДРПОУ 39757434) у сумі 14389154,31 грн., на яку вказаний платник податків має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які знаходяться на рахунках № 37511000244755, № 37615100244755, відкритих в Державній Казначейській службі України (електронне адміністрування податку) (МФО 899998), розташованій за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, 6 , та використовуються ТОВ «Агробізнесторг» , із забороною службовим особам та працівникам його представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно.

В обґрунтування скарги зазначив, що ТОВ «Агробізнесторг» зареєстроване з 21.04.2015 та перебуває на обліку в Київській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з 07.04.2017 , однак фактично за місцем реєстрації відсутнє. Також встановлені ознаки фіктивності ТОВ «СтарвейсКонсалт», у якого на підприємстві відсутній необхідний персонал, транспортні засоби, основні засоби для проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Агробізнесторг» щодо придбання у останнього пального в значних обсягах. Тому є підстави вважати, що грошові кошти, що знаходяться на вищевказаних рахунках є предметом протиправної діяльності, отримані внаслідок проведення незаконної діяльності шляхом мінімізації податкових зобов`язань, можуть бути засобами для розкриття злочину, виявлення винних осіб, а також необхідні з метою збереження речових доказів. Вказане свідчить, що вони можуть бути використані для надання безпідставного податкового кредиту з ПДВ, що призведе до їх втрати і унеможливить відшкодування шкоди державі та встановленню причетних до злочину осіб. Для розгляду клопотання суду направлялись всі документи, які підтверджують наявність у ТОВ «Агробізнесторг» спеціальних рахунків у Державній Казначейській службі України та сум ліміту з ПДВ на них у конкретній сумі. Неповідомлення про підозру жодній особі не перешкоджає накладенню арешту на майно з метою збереження речових доказів.

Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши представлені матеріали судового провадження, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого першого відділу розслідування кримінальних проваджень ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_7 по кримінальному провадженню №32018220000000057 від 07.03.2018 року про арешт майна за ознаками ч.1 ст. 205-1 КК України.

Приймаючи рішення про відмову в накладенні арешту на майно, суд першої інстанції мотивував рішення тим, що матеріали клопотання не містять достатніх фактичних даних на підтвердження доводів слідчого щодо руху коштів на рахунках ТОВ «Агробізнесторг» та проведення фіктивних операцій. Відповідними даними, отриманими в межах досудового розслідування в даному кримінальному провадженні такі обставини не підтверджуються, а інших фактичних даних, отриманих у передбаченому КПК порядку в ході слідчих дій, матеріали клопотання не містять. Також відсутня обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування таких заходів забезпечення кримінального провадження. Доводи в клопотанні ґрунтуються на припущеннях. Арешт грошових коштів на банківських рахунках ТОВ «Агробізнесторг», розмір яких не визначений, з метою подання цивільного позову в майбутньому, як мета та підстави застосування арешту майна не визначений ст. 170 КПК України.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках ТОВ «Агробізнесторг» оскільки слідчим, у клопотанні, не доведені правові підстави для арешту майна, можливість використання його як доказу у кримінальному провадженні та для забезпечення даного кримінального провадження, а матеріали клопотання не містять достатніх фактичних даних на підтвердження доводів слідчого щодо руху коштів на рахунках ТОВ «Агробізнесторг» та проведення фіктивних операцій. Також відсутня обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування таких заходів забезпечення кримінального провадження.

В клопотанні слідчий посилається на внесення невстановленими особами в документи для проведення державної реєстрації ТОВ «Агробізнесторг» завідомо неправдивих відомостей. Проте документів, на підроблення яких посилається слідчий, до матеріалів клопотанні не додав.

Згідно ч. 1ст. 170 КПК Українизаборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані, лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Однак прокурором, як в судовому засіданні суду першої інстанції так і в засіданні апеляційного суду не доведено існування таких обставин, а клопотання слідчого в цій частині не відповідає вищезазначеним нормам закону.

Слідчим не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб та не доведено значення вилучення майна для встановлення обставин у вказаному кримінальному провадженні і можливість використання його як доказ у кримінальному провадженні, який може бути зіпсований, знищений, перетворений, пошкоджений чи прихований.

Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Стаття 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор, відповідно до п. 2 ч. 3 ст.132 КПК України не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, про який ідеться в клопотанні.

Оскільки слідчим не надано суду доказів того, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205-1 КК України, то слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна необхідно відмовити. За наведених вище обставин судова колегія вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора оскільки вони не спростовують висновки ухвали слідчого судді і не підтвердженні належними доказами.

Доводи апеляційної скарги фактично повторюють доводи клопотання слідчого, які були належним чином досліджені слідчим суддею та цим доводам дана оцінка.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для скасування або зміни ухвали слідчого судді, за доводами апеляційної скарги не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 392,404,405,407,418,419,423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Харківської області ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2018 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає .

Головуючий-

Судді-