Рішення

від 24.04.2018 по справі 910/2553/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2018Справа № 910/2553/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. при секретарі судового засідання Кимлик Ю.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство

Промтехгруп

до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Правовест

про розірвання договору № 1306 від 13.06.2017 та стягнення 53.000,00 грн.

За участю представників сторін :

від позивача Мазуркевич М.А., договір № б/н від 30.10.2017

від відповідача Хромеєв Д.С., довіреність № б/н від 11.01.2018

СУТЬ СПОРУ:

05.03.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Промтехгруп до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Правовест про розірвання договору про надання юридичних послуг № 1306 від 13.06.2017, у зв'язку з істотним порушенням та невиконання умов цього договору; про стягнення 53.000,00 грн. збитків, у зв'язку з неналежним виконанням вказаного договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.06.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання юридичних послуг № 1306, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання надати позивачу юридичні послуги в об'ємі та на умовах, передбачених договором, а позивач зобов'язався оплатити надані послуги. оплата визначена в сумі 2.600,00 грн. за 1 годину роботи адвоката. Позивач зі свого боку умови договору виконав сплативши відповідачу передоплату в розмірі 79.000,00 грн. та надавши необхідні пояснення та документи. За умовами п. 4.1.2 договору відповідач зобов'язаний інформувати позивача про перебіг виконаних завдань за цим договором та не пізніше наступного робочого дня після фактичного їх надання позивачу зобов'язаний підготувати, підписати та передати позивачу акт наданих послуг. Відповідач в порушення умов договору не повідомляв позивача про проведення будь-яких дій щодо захисту позивача з приводу неправомірних дій ТОВ КРЗ-Інвест та акти здачі-приймання робіт за договором не надавав, а надав лише 15.12.2017 після звернення позивача з відповідним питанням. Позивач у визначений умовами договору строк не погодившись із обсягом зазначених в акті робіт надав відповідачу свої заперечення. 20.01.2018 позивач звертався до відповідача з пропозицією укласти угоду про розірвання договору, але відповіді не отримав. Позивач зазначає, що відсутність документального підтвердження виконаних робіт і часу, затрачених на них, звільняє користувача послуг від необхідності оплати робіт, виконання яких документально не підтверджено. Розірвання договору викликано істотним порушення його положень зі сторони відповідача, а тому позивач має право вимагати відшкодування збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/2553/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання призначено на 03.04.2018.

Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 07.03.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103045207491 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01033, м. Київ, вул. Гайдара, 50, корп.. А, А', офіс 9, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 07.03.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 07.03.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 13.03.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103045207491, а отже відповідач мав подати відзив до 29.03.2018.

Відповідачем 16.03.2018 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання матеріалів справи № 910/2553/18 для ознайомлення. Представник відповідача 16.03.2018 ознайомився з матеріалами справи № 910/2553/18, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою останнього.

Відповідач у поданому 30.03.2018 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на наступне. Відповідач належно виконуючи умови договору надав численні юридичні консультації позивачу з вирішення питання щодо неправомірних дій ТОВ КРЗ-Інвест , було проведено виїзди для фіксування протиправних дій з боку ТОВ КРЗ-Інвест , приймалась участь у допиті директора ТОВ НВП Промтехгруп , і все це було відображено в акті здачі-приймання робіт. Позивач не зазначає, що ним самим також порушено умови договору. Так, згідно з п. 2.3 договору позивач має внести депозит на юридичні послуги в розмірі 158.000,00 грн., з яких 79.000,00 грн. мають бути сплачені протягом трьох днів з дати підписання договору та інші 79.000,00 грн. до 10.07.2017. Позивачем внесено лише першу частину від загальної суми - 79.000,00 грн., а іншу ні. Оскільки внесена позивачем сума не покривала кількості наданих послуг позивача було повідомлено та виставлено акт наданих послуг, який позивачем не підписано, чим порушено умови договору. Позивачем не надано доказів понесення ним витрат з вини відповідача, а також не надано доказів втрати або пошкодження майна. Позивачем не надано доказів протиправної поведінки відповідача та не доведено наявність збитків, причино-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками саме у розмірі 53.000,00 грн.

Позивачем 30.03.2018 до відділу діловодства суду подано пояснення, в яких зазначає, що пред'явлена до стягнення сума в розмірі 53.000,00 грн. є збитками позивача, які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 906 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Позивач в судовому засіданні 03.04.2018 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 03.04.2018 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 03.04.2018 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 24.04.2018.

Позивачем 16.04.2018 до відділу діловодства суду подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що до відзиву не долучено жодного доказу, який спростував би твердження та докази, надані позивачем. Щодо вказівки відповідача, що всі роботи відображені в акті здачі-приймання виконаних робіт зазначає, що надісланий позивачу акт по електронній пошті є проектом акту, на ньому відсутня дата та підписи уповноважених сторін. Зазначає, що згідно з п. 2.1 договору підставою для оплати послуг є акт здачі-приймання виконаних робіт наданих послуг. Внесення позивачем депозиту на рахунок відповідача не звільняло останнього від виконання вказаних умов договору. Але з серпня 2017 року представники перестали спілкуватись з позивачем та останній не інформувався про будь-яку роботу зі сторони відповідача. Тому твердження про те. що робота була припинення у зв'язку з несплатою позивачем другої частини грошей на депозит і що це є порушенням умов договору, не випливає з цих умов, оскільки на 10.07.2017 були відсутні документальні дані про виконання робіт на суму, яка була первинно внесена на депозит. У передбачений договором 3-денний термін позивач направив відповідачу заперечення на акт, запропонувавши надати додаткові документи, які підтверджували б обсяг робіт в 40 годин (вказаний в проекті акту), але відповіді не отримав. Також не було надано відповіді на пропозицію позивача про розірвання договору з поверненням 53.000,00 грн. У ст. 614 та ст. 1166 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання або завдала шкоди та доведення відсутності вини покладається на правопорушника. Щодо розрахунку збитку вказує, що позивачем внесено 79.000,00 грн. та у позивача є інформація хоча й не підтверджена документально, що відповідачем надано 10 годин послуг, що підлягають оплаті в розмірі 26.000,00 грн. Відповідачем доказів надання послуг в більшому розмірі не надано. Тому розмір збитків становить 79.000,00 грн. - 26.000,00 грн. = 53.000,00 грн.

Відповідачем 24.04.2018 до відділу діловодства суду подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Клопотання мотивовано тим, що предметом доказування у справі в частині розірвання договору є встановлення обставин щодо надання юридичних послуг відповідачем позивачу. Однак, позивачем заперечується обсяг наданих відповідачем послуг, що зазначені в акті, отриманому позивачем, на суму 104.000,00 грн. Враховуючи характер та вид юридичних послуг та доведення останніх належними та допустимим доказами без врахування показань та виклику свідків вбачається не можливим, оскільки значна частина надання таких послуг не стосувалась їх фактичного закріплення на папері (усні консультації), інша частина знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12017100090006802 в межах якого проводилось досудове розслідування, а розголошення відомостей з якого без погодження із слідчим керівником не допускається, відповідач вважає за можливе довести обставини надання послуг шляхом показання свідків. Проте в межах розгляду справи в порядку спрощеного провадження свідки не викликаються (ч. 9 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України). Доказами є будь-які дані, які встановлюються показаннями свідків (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України). Отже на думку відповідача існує необхідність встановлення обставин справи шляхом показання свідків та переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Суд розглянувши подане відповідачем клопотання відмовив в його задоволенні з огляду на наступне

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справи незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Суд відкриваючи провадження у даній справі з огляду на предмет спору в тому числі ціну позову та незначну складність справи дійшов висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Переданий на вирішення суду спір не входить до переліку, встановленому ст. 247 вказаного Кодексу для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, а отже має розглядатись тільки в порядку спрощеного провадження, що в свою чергу виключає можливість застосування ст. 250 Господарського процесуального кодексу України в частині переведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідачем 24.04.2018 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи на строк необхідний для підписання позивачем надісланого йому відповідачем 23.04.2018 акту прийому-передачі наданих послуг за договором або обґрунтованої відмови від його підписання.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи суд відзначає, що зазначена відповідачем обставина не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст.ст. 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Позивачем в судовому засіданні 24.04.2018 подано пояснення по справі.

В судовому засіданні 24.04.2018, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Промтехгруп (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Правовест (далі - відповідач, виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг № 1306 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику юридичні послуги в об'ємі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник бере на себе зобов'язання оплатити надані послуги.

Спір виник внаслідок того, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та послуги в повному обсязі на надав, що на думку позивача є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України. Також позивачем пред'явлено вимогу про стягнення 53.000,00 грн. збитків.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.1 договору замовник оплачує надані послуги та виконані виконавцем роботи за цим договором відповідно до ставки наданої виконавцем. Підставою для оплати послуг є акт здачі-приймання виконаних робіт наданих послуг.

Згідно з п. 2.2 договору рахунки за правову допомогу виставляються замовнику на основі погодинних ставок працівників виконавця. Погодинні ставки працівників виконавця для замовника становлять: юрист 2.600,00 грн.

Пунктом 2.3 договору визначено, що замовник погоджується внести на розрахунковий рахунок виконавця депозит на юридичні послуги в розмірі 158.000,00 грн. у тому числі 20% відсотків ПДВ 26.333,33 грн. Замовник вносить на розрахунковий рахунок виконавця депозит на юридичні послуги у два етапи: перший етап: 50% від суми договору, тобто 79.000,00 грн. протягом З (трьох) днів з дати підписання цього договору; другий етап: 50% від суми договору, тобто 79.000,00 грн. до 10.07.2017.

Як вбачається з матеріалів справи позивач у відповідності до умов договору 16.06.2017 згідно платіжного доручення № 917 перерахував на рахунок відповідача перший етап в розмірі 79.000,00 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору надання послуг оформлюється відповідним актом. Оформлення акту надання послуг відбувається в наступному порядку: виконавець направляє замовнику акт із зазначенням у ньому переліку наданих послуг та їх вартості. Замовник протягом трьох банківських днів з дня отримання акту зобов'язаний підписати та повернути його виконавцеві або направити письмову мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг.

Згідно з п. 2.5 договору форма розрахунку готівкова та/або безготівкова проводиться на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури, що надсилається разом з актом здачі-приймання виконаних робіт наданих послуг.

Відповідно до п. 4.1.3 договору виконавець зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня після фактичного надання замовнику послуг підготувати, підписати та передати замовнику акт наданих послуг. Однак, у разі не підписання акту наданих послуг протягом 3 днів з моменту пред'явлення його замовнику акт наданих послуг вважається такими, що є погодженими та підписаними замовником.

Доказів того, що відповідачем, у відповідності до умов договору, не пізніше наступного дня після фактичного надання відповідних послуг було складено акти наданих послуг та докази їх передачі позивачу не подано.

Позивачем поданий акт здачі-приймання виконаних робіт без дати та номеру, який з боку відповідача не підписаний та не скріплений печаткою, в якому зазначено, що відповідачем виконано наступні послуги:

1. Надання юридичної консультації адвоката за участю старшого партнера ТОВ ЮФ Правовест у кількості 3 годин на суму 300,00 доларів США;

2. Аналіз наданих документів ТОВ НВП Промтехгруп та складання плану дій для подальшого проведення досудового розслідування у кількості 2 годин на суму 200,00 доларів США;

3. Виїзд адвоката для фіксування протиправних дій з боку посадових осіб TOB КРЗ-Інвест та інших у кількості 3 годин на суму 300,00 доларів США;

4. Виїзд адвоката до Національної Поліції та Прокуратури Солом'янського району міста Києва щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за матеріалами ЄО, щодо протиправних дій з боку посадових осіб ТОВ КРЗ-Інвест та інших у кількості 3 годин на суму 300,00 доларів США;

5. Виїзд адвоката для фіксування протиправних дій з боку посадових осіб TOB КРЗ-Інвест та інших у кількості 3 годин на суму 300,00 доларів США;

6. Виїзд адвоката для фіксування протиправних дій з боку посадових осіб TOB КРЗ-Інвест та інших у кількості 3 годин на суму 300,00 доларів США;

7. Допит потерпілого ОСОБА_3 щодо протиправних дій з боку посадових осіб ТОВ КРЗ-Інвест та інших у кількості 2 годин на суму 200,00 доларів США;

8. Підготовка та подання з особистого прийому громадян клопотань в рамках матеріалів кримінального провадження №12017100090006802 у кількості 2 годин на суму 200,00 доларів США;

9. Надання юридичної консультації адвоката за участю старшого партнера ТОВ ЮФ Правовсет щодо ТОВ НВП Промтехгруп загальний період починаючи з червня - листопад 2017 року у кількості 20 годин на суму 2.000,00 доларів США .

Загалом в цьому акті зазначено, що послуги надано у кількості 40 годин на суму 4.000,00 доларів США.

Позивач зазначає, що отримав даний акт електронною поштою 15.12.2017, що не заперечується та не спростовано відповідачем.

Позивач листом від 18.12.2017 надав заперечення щодо підписання вказаного акту здачі-приймання виконаних робіт, в яких зазначив, що згідно договору оплата поводиться у гривні, а не доларами, як запропоновано в акті. Позивач погодився з наданням відповідачем послуг, визначених в пунктах 1, 4 акту здачі-приймання виконаних робіт; позивачем не заперечується надання відповідачем послуг, зазначених в пунктах 3, 5, 6 акту здачі-приймання виконаних робіт щодо виїзду адвоката для фіксування протиправних дій з боку посадових осіб ТОВ КРЗ-Інвест та інших, проте не у кількості 9 годин, а максимум 1,5 години; щодо п. 2 позивач зазначив що зможе визначитись після надання інформації, які документи вивчались та надання плану дій для подальшого проведення досудового розслідування; підтверджує, що адвокат був присутнім при допиті ОСОБА_3 (п. 7 акту здачі-приймання виконаних робіт) хоча в протоколі цього не зазначено, однак допит не проводив, протокол не підписував, згідно протоколу допит продовжувався 40 хвилин; в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які клопотання адвоката (п. 7 акту здачі-приймання виконаних робіт); не погоджується із терміном затраченого часу на послуги зазначені в п. 9 акту, вважає його надуманим, оскільки протягом півроку було надано консультацій не більше 1 години. зазначив, що після надання і перевірки документів відповідач може допустити, що послуги надано не більше ніж 10 годин.

Отже, позивач у визначений п. 4.1.3 договору термін направив відмову від підписання вказаного акту, а тому послуги, що зазначені в цьому акті не вважаються наданими.

Будь-яких інших доказів в підтвердження надання відповідачем позивачу юридичних послуг за договором не подано.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, розірвання договору.

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів водносторонньому порядку не допускаються , якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оцінка порушення умов договору, як істотне, повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що сталися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Обґрунтування істотності (значної міри) порушення умов договору відповідачем і підлягає дослідженню і оцінці в межах цієї справи.

Істотним порушенням умов договору яке, згідно з позовними вимогами, свідчить про наявність підстав для розірвання договору, є те, що відповідач не надав юридичні послуги за договором. Відповідачем дану обставину не спростовано.

Судом на підставі наявних у справі доказів встановлено, а відповідачем не спростовано факт істотного порушення останнім умов договору, а відтак, і свідчить про наявність передбачених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України підстав для розірвання договору.

Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одер жання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

В матеріалах справи наявне звернення позивача від 20.01.2018 з пропозицією про розірвання договору та про повернення 53.000,00 грн., сплачених на депозит, проте належних доказів його надіслання відповідачу не подано.

Норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання товариством (підприємством) відповідного порядку внесення змін до господарського договору чи його розірвання. Тому саме по собі таке недодержання не тягне за собою наслідків у вигляді відмови в прийнятті позовної заяви або її повернення чи припинення провадження у справі.

Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова від 17.06.2008 № 8/32пд).

З огляду на наведене, вимоги позивача щодо розірвання договору про надання юридичних послуг № 1306 від 13.06.2017 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивач вважає, що сплачені ним за договором кошти на депозит в розмірі 53.000,00 грн. є збитками, які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.ст. 611, 907 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухвалені рішення суд, окрім іншого, вирішує таке питання як, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин.

Підставою позову є фактичні обставини, якими сторона обґрунтовує свою вимогу. Невірне посилання позивачем на законодавство в обґрунтування своїх позовних вимог не є достатньою підставою для відмови у позові, оскільки суд не позбавлений можливості самостійно визначити норми, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно з п. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегулювано питання попередньої оплати за договором про надання послуг, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону, зокрема ст. 693 Цивільного кодексу України (постанова Вищого господарського суду України від 04.05.2006, справа № 44/363).

Так, згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось раніше в матеріалах справи наявний лист позивача від 20.01.2018, в якому позивач запропонував відповідачу повернути 53.000,00 грн. сплачених на депозит, проте без належних доказів направлення цього листа відповідачу.

Разом з цим, відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 53.000,00 грн. на підставі вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Промтехгруп є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір про надання юридичних послуг № 1306 від 13.06.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Промтехгруп та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Правовест .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Правовест (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 50, корпус А, А', офіс 9, код ЄДРПОУ 37559415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Промтехгруп (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 22/15, код ЄДРПОУ 35962711) 53.000 (п'ятдесят три тисячі) грн. 00 коп. попередньої оплати, 3.524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 10.05.2018.

СуддяВ.В. Сівакова