Постанова

від 04.09.2018 по справі 910/2553/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2018 р. м. Київ Справа № 910/2553/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Чорної Л.В.

Яковлєва М.Л.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача: згідно протоколу судового засідання від відповідача: згідно протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Правовест" на рішенняГосподарського суду міста Києва від 24.04.2015 суддя Сівакова В.В. повний текст складено 10.05.2018 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промтехгруп", м. Київ дотовариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Правовест", м. Київ пророзірвання договору № 1306 від 13.06.2017 та стягнення 53 000,00 грн.,

За результатом розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промтехгруп" (надалі-позивач/ ТОВ "НВП "Промтехгруп") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Правовест" (надалі - відповідач/ ТОВ "ЮФ "Правовест" ) про розірвання договору про надання юридичних послуг № 1306 від 13.06.2017 у зв'язку з істотним порушенням та невиконання умов цього договору; про стягнення 53.000,00 грн. збитків, у зв'язку з неналежним виконанням вказаного договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.06.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання юридичних послуг № 1306, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання надати позивачу юридичні послуги в об'ємі та на умовах, передбачених договором, а позивач зобов'язався оплатити надані послуги. оплата визначена в сумі 2.600,00 грн. за 1 годину роботи адвоката.

Як вказує позивач, останній зі свого боку умови договору виконав сплативши відповідачу передоплату в розмірі 79.000,00 грн. та надавши необхідні пояснення та документи. За умовами п. 4.1.2 договору відповідач зобов'язаний інформувати позивача про перебіг виконаних завдань за цим договором та не пізніше наступного робочого дня після фактичного їх надання позивачу зобов'язаний підготувати, підписати та передати позивачу акт наданих послуг.

Однак, відповідач в порушення умов договору не повідомляв позивача про проведення будь-яких дій щодо захисту позивача з приводу неправомірних дій ТОВ "КРЗ-Інвест" та акти здачі-приймання робіт за договором не надавав, а надав лише 15.12.2017 після звернення позивача з відповідним питанням.

Позивач у визначений умовами договору строк не погодившись із обсягом зазначених в акті робіт надав відповідачу свої заперечення. 20.01.2018 позивач звертався до відповідача з пропозицією укласти угоду про розірвання договору, але відповіді не отримав.

Позивач зазначає, що відсутність документального підтвердження виконаних робіт і часу, затрачених на них, звільняє користувача послуг від необхідності оплати робіт, виконання яких документально не підтверджено. Розірвання договору викликано істотним порушення його положень зі сторони відповідача, а тому позивач має право вимагати відшкодування збитків.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на наступне. Як вказує, ТОВ "ЮФ "Правовест" останнім належним чином виконувалися умови договору та надавалися численні юридичні консультації позивачу з вирішення питання щодо неправомірних дій ТОВ "КРЗ-Інвест", було проведено виїзди для фіксування протиправних дій з боку ТОВ "КРЗ-Інвест", приймалась участь у допиті директора ТОВ "НВП "Промтехгруп", і все це було відображено в акті здачі-приймання робіт. Позивач не зазначає, що ним самим також порушено умови договору. Так, згідно з п. 2.3 договору позивач має внести депозит на юридичні послуги в розмірі 158.000,00 грн., з яких 79 000,00 грн. мають бути сплачені протягом трьох днів з дати підписання договору та інші 79 000,00 грн. до 10.07.2017. Позивачем внесено лише першу частину від загальної суми - 79 000,00 грн., а іншу ні.

Оскільки внесена позивачем сума не покривала кількості наданих послуг позивача було повідомлено та складено акт наданих послуг, який позивачем не підписано, чим порушено умови договору. Позивачем не надано доказів понесення ним витрат з вини відповідача, а також не надано доказів втрати або пошкодження майна. Позивачем не надано доказів протиправної поведінки відповідача та не доведено наявність збитків, причино-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками саме у розмірі 53 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі № 910/2553/18 позов задоволено повністю; за рішенням суду розірвано договір про надання юридичних послуг № 1306 від 13.06.2017, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промтехгруп" та товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Правовест"; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Правовест" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промтехгруп" 53 000,00 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд встановив факт, що позивач у визначений п. 4.1.3 договору № 1306 від 13.06.2017 термін направив відмову відповідачу від підписання акту здачі-приймання виконаних робіт, а тому послуги, що зазначені в цьому акті не вважаються наданими. Крім того, у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для його розірвання.

При цьому суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 11, 509, 530,. 611, 626, 627, 628, 651, 693, 901, 902, 906, 907 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 193, 224 Господарського кодексу України та ст.ст. 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі № 910/2553/18, ТОВ "ЮФ "Правовест" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постановлене судом першої інстанції рішення є незаконним та не обґрунтованим, оскільки при прийнятті останнього суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також порушив норми матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не було враховано те, що позивачем не було виконано вимоги п. 2.3. договору про надання юридичних послуг № 1306 від 13.06.2017, оскільки ТОВ "НВП "Промтехгруп" було внесено лише першу частину (50%) від загальної суми договору; в той час, як вищезазначеним пунктом договору на позивача був покладений обов'язок щодо сплати другої частини (50%) від суми договору до 10.07.2017.

Заявник апеляційної скарги вказує про те, що місцевим господарським судом не було надано належної оцінки акту здачі-приймання виконаних робіт за договором про надання юридичних послуг № 1306.

Скаржник зазначає, що позивачем не надано доказів протиправної поведінки відповідача та не доведено наявність збитків, причино-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками саме у розмірі 53.000,00 грн., у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про понесення позивачем збитків чим порушив вимоги ст. 224 Господарського кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 у справі № 910/2553/18 задоволено клопотання ТОВ "ЮФ "Правовест" та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі № 910/2553/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ЮФ "Правовест" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі № 910/2553/18 та призначено її до розгляду на 21.08.2018.

13.08.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярію) від ТОВ "НВП "Промтехгруп" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ЮФ "Правовест", позивач зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у апеляційній скарзі відповідача та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

20.08.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярію) від ТОВ "ЮФ "Правовест" надійшли заперечення на відзив/додаткові письмові пояснення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 розгляд справи № 910/2553/18 відкладено на 04.09.2018.

03.09.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярію) від ТОВ "ЮФ "Правовест" надійшли додаткові письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 21.08.2018.

У судовому засіданні адвокат скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі № 910/2553/18 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Адвокат позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечував, з викладених у відзиві на неї підстав та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення-без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 9 п.1 Перехідних положень ГПК України роз'яснено, що справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, що 13.06.2017 між позивачем (надалі замовник) та відповідачем (надалі - відповідач, виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг № 1306 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику юридичні послуги в об'ємі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник бере на себе зобов'язання оплатити надані послуги.

Замовник оплачує надані послуги та виконані виконавцем роботи за цим договором відповідно до ставки наданої виконавцем. Підставою для оплати послуг є акт здачі-приймання виконаних робіт наданих послуг ( п. 2.1. договору).

Згідно з п. 2.2 договору рахунки за правову допомогу виставляються замовнику на основі погодинних ставок працівників виконавця. Погодинні ставки працівників виконавця для замовника становлять: юрист 2.600,00 грн.

Пунктом 2.3 договору визначено, що замовник погоджується внести на розрахунковий рахунок виконавця депозит на юридичні послуги в розмірі 158.000,00 грн. у тому числі 20% відсотків ПДВ 26.333,33 грн. Замовник вносить на розрахунковий рахунок виконавця депозит на юридичні послуги у два етапи: перший етап: 50% від суми договору, тобто 79.000,00 грн. протягом З (трьох) днів з дати підписання цього договору; другий етап: 50% від суми договору, тобто 79.000,00 грн. до 10.07.2017.

Відповідно до п. 2.4 договору надання послуг оформлюється відповідним актом. Оформлення акту надання послуг відбувається в наступному порядку: виконавець направляє замовнику акт із зазначенням у ньому переліку наданих послуг та їх вартості. Замовник протягом трьох банківських днів з дня отримання акту зобов'язаний підписати та повернути його виконавцеві або направити письмову мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг.

Згідно з п. 2.5 договору форма розрахунку готівкова та/або безготівкова проводиться на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури, що надсилається разом з актом здачі-приймання виконаних робіт наданих послуг.

Відповідно до п. 4.1.3 договору виконавець зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня після фактичного надання замовнику послуг підготувати, підписати та передати замовнику акт наданих послуг. Однак, у разі не підписання акту наданих послуг протягом 3 днів з моменту пред'явлення його замовнику акт наданих послуг вважається такими, що є погодженими та підписаними замовником.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач у відповідності до умов договору 16.06.2017 згідно платіжного доручення № 917 перерахував на рахунок відповідача перший етап в розмірі 79 000,00 грн.

Позивачем поданий акт здачі-приймання виконаних робіт без дати та номеру, який з боку відповідача не підписаний та не скріплений печаткою, в якому зазначено, що відповідачем виконано наступні послуги:

1. Надання юридичної консультації адвоката за участю старшого партнера ТОВ ЮФ "Правовест" у кількості 3 годин на суму 300,00 доларів США;

2. Аналіз наданих документів ТОВ "НВП "Промтехгруп" та складання плану дій для подальшого проведення досудового розслідування у кількості 2 годин на суму 200,00 доларів США;

3. Виїзд адвоката для фіксування протиправних дій з боку посадових осіб TOB "КРЗ-Інвест" та інших у кількості 3 годин на суму 300,00 доларів США;

4. Виїзд адвоката до Національної Поліції та Прокуратури Солом'янського району міста Києва щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за матеріалами ЄО, щодо протиправних дій з боку посадових осіб ТОВ "КРЗ-Інвест" та інших у кількості 3 годин на суму 300,00 доларів США;

5. Виїзд адвоката для фіксування протиправних дій з боку посадових осіб TOB "КРЗ-Інвест" та інших у кількості 3 годин на суму 300,00 доларів США;

6. Виїзд адвоката для фіксування протиправних дій з боку посадових осіб TOB "КРЗ-Інвест" та інших у кількості 3 годин на суму 300,00 доларів США;

7. Допит потерпілого ОСОБА_3 щодо протиправних дій з боку посадових осіб ТОВ "КРЗ-Інвест" та інших у кількості 2 годин на суму 200,00 доларів США;

8. Підготовка та подання з особистого прийому громадян клопотань в рамках матеріалів кримінального провадження №12017100090006802 у кількості 2 годин на суму 200,00 доларів США;

9. Надання юридичної консультації адвоката за участю старшого партнера ТОВ ЮФ "Правовсет" щодо ТОВ "НВП "Промтехгруп" загальний період починаючи з червня - листопад 2017 року у кількості 20 годин на суму 2.000,00 доларів США .

Загалом в цьому акті зазначено, що послуги надано у кількості 40 годин на суму 4.000,00 доларів США.

Позивач зазначає, що отримав даний акт електронною поштою 15.12.2017, що не заперечується та не спростовано відповідачем.

Позивач листом від 18.12.2017 надав заперечення щодо підписання вказаного акту здачі-приймання виконаних робіт, в яких зазначив, що згідно договору оплата поводиться у гривні, а не доларами, як запропоновано в акті. Позивач погодився з наданням відповідачем послуг, визначених в пунктах 1, 4 акту здачі-приймання виконаних робіт; позивачем не заперечується надання відповідачем послуг, зазначених в пунктах 3, 5, 6 акту здачі-приймання виконаних робіт щодо виїзду адвоката для фіксування протиправних дій з боку посадових осіб ТОВ "КРЗ-Інвест" та інших, проте не у кількості 9 годин, а максимум 1,5 години; щодо п. 2 позивач зазначив що зможе визначитись після надання інформації, які документи вивчались та надання плану дій для подальшого проведення досудового розслідування; підтверджує, що адвокат був присутнім при допиті ОСОБА_3 (п. 7 акту здачі-приймання виконаних робіт) хоча в протоколі цього не зазначено, однак допит не проводив, протокол не підписував, згідно протоколу допит продовжувався 40 хвилин; в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які клопотання адвоката (п. 7 акту здачі-приймання виконаних робіт); не погоджується із терміном затраченого часу на послуги зазначені в п. 9 акту, вважає його надуманим, оскільки протягом півроку було надано консультацій не більше 1 години.

Позивач зазначив, що після надання і перевірки документів відповідач може допустити, що послуги надано не більше ніж 10 годин.

Спір виник внаслідок того, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та послуги в повному обсязі на надав, що на думку позивача є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України. Також позивачем пред'явлено вимогу про стягнення 53 000,00 грн. збитків.

Місцевий господарський суд погодився із доводами позивача покладеними в основу підстав позову та задовольнив позовні вимоги.

Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі- ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом

Статтею 509 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) визначено що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору ( ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що укладений між позивачем та відповідачем договір є договором про надання послуг

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ( ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Виконавець повинен надати послугу особисто ( ч. 1 ст. 902 ЦК України).

Положеннями ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, що позивачем на виконання вимог п. 2.3. договору 16.06.2017 було сплачено відповідачу 79 000,00 грн.

Вказане підтверджується платіжним дорученням № 917 від 16.06.2017.

У відповідності п. 4.1.3 договору виконавець зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня після фактичного надання замовнику послуг підготувати, підписати та передати замовнику акт наданих послуг. Однак, у разі не підписання акту наданих послуг протягом 3 днів з моменту пред'явлення його замовнику акт наданих послуг вважається такими, що є погодженими та підписаними замовником.

Матеріали справи підтверджено, що відповідачем, доказів у відповідності до умов договору, не пізніше наступного дня після фактичного надання відповідних послуг було складено акти наданих послуг та докази їх передачі позивачу не подано.

Тобто, доказів виконання відповідачем зобов'язань за договором не надано та матеріали справи не містять.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивачем було направлено лист про розірвання договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, розірвання договору.

В силу приписів ч. 1 ст. 18 8ГК України, ст.ст. 525, 651 ЦК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються , якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оцінка порушення умов договору, як істотне, повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що сталися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Обґрунтування істотності (значної міри) порушення умов договору відповідачем і підлягає дослідженню і оцінці в межах цієї справи.

Істотним порушенням умов договору яке, згідно з позовними вимогами, свідчить про наявність підстав для розірвання договору, є те, що відповідач не надав юридичні послуги за договором. Відповідачем дану обставину не спростовано.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем не спростовано факт істотного порушення останнім умов договору, а відтак, і свідчить про наявність передбачених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України підстав для розірвання договору.

Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одер жання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

Так, 20.01.2018 позивач звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання договору та про повернення 53.000,00 грн., сплачених на депозит, проте належних доказів його надіслання відповідачу не подано.

Норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання товариством (підприємством) відповідного порядку внесення змін до господарського договору чи його розірвання. Тому саме по собі таке недодержання не тягне за собою наслідків у вигляді відмови в прийнятті позовної заяви або її повернення чи припинення провадження у справі.

Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова від 17.06.2008 № 8/32пд).

З урахуванням вище викладено, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про задоволення позовних вимог щодо розірвання договору про надання юридичних послуг № 1306 від 13.06.2017, у зв'язку їх доведеністю та обґрунтованістю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 53.000,00 грн. збитків слід зазначити наступне.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема відшкодування збитків ( п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України)

Відповідно до ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Підставою позову є фактичні обставини, якими сторона обґрунтовує свою вимогу. Невірне посилання позивачем на законодавство в обґрунтування своїх позовних вимог не є достатньою підставою для відмови у позові, оскільки суд не позбавлений можливості самостійно визначити норми, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно з п. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегулювано питання попередньої оплати за договором про надання послуг, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону, зокрема ст. 693 Цивільного кодексу України (постанова Вищого господарського суду України від 04.05.2006, справа № 44/363).

Так, згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось раніше в матеріалах справи наявний лист позивача від 20.01.2018, в якому позивач запропонував відповідачу повернути 53.000,00 грн. сплачених на депозит, проте без належних доказів направлення цього листа відповідачу.

Разом з цим, відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Таким чином, місцевий господарський суд, з яким і погоджується суд апеляційної інстанції, прийшов до обґрунтованого висновку про існування у відповідача зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 53.000,00 грн. на підставі вимог ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання договору про надання юридичних послуг № 1306 від 13.06.2017, укладеного між ТОВ "НВП Н "Промтехгруп" та ТОВ "ЮФ "Правовест" та стягнення з відповідача збитків у розмірі 53 000,00 грн.

Крім того, скаржником до суду апеляційної інстанції було подано додаткові документи про те, судом апеляційної не приймаються до уваги додаткові документи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

З матеріалів справи вбачається, що подані скаржником докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім, при цьому скаржник не був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційних скаргах обставин.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Правовест" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі № 910/2533/18 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/2533/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 10.09.2018

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Л.В. Чорна

М.Л. Яковлєв