Постанова

від 08.05.2018 по справі 916/1827/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/1827/17 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.,

секретар судового засідання Селиверстова М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Вергелес Ю.О. (за довіреністю),

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Фінростбанк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Фінростбанк Андронова Олега Борисовича

на рішення Господарського суду Одеської області від 05 лютого 2018 року

у справі №916/1827/17

за позовом Публічного акціонерного товариства Фінростбанк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Фінростбанк Карасюка Ігоря Івановича

до Товариства з обмеженою відповідальністю Лакреоме

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5

про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2017 року Публічне акціонерне товариство Фінростбанк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Фінростбанк Карасюка Ігоря Івановича (далі - Банк, позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лакреоме (далі - Товариство, відповідач) про визнання недійсним правочину з погашення заборгованості в розмірі 1 527 616, 41 грн. за кредитним договором №51-КЛ/КРВ з юридичною особою (про відкриття відличної відновлювальної кредитної лінії під заставу депозиту) укладеного 26.12.2012 між Банком та Товариством, вчинений Банком в односторонньому порядку на підставі меморіальних ордерів від 03.07.2014 № 50_6, №50_7, №50_8 та №50_9.

Позов обґрунтований тим, що односторонній правочин щодо погашення заборгованості відповідача за кредитним договором, не відповідає вимогам ч.ч.1, 2 ст.203 ЦК України, оскільки станом на 03.07.2014 у відповідача не існувало порушень за договором (простроченої заборгованості за тілом кредиту або процентами тощо). Також, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не було зареєстровано відповідних відомостей щодо звернення стягнення на предмет обтяження, що свідчить про порушення ч.3 ст.24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень якою встановлено, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Окрім того, договір застави банківського вкладу не містить обсягу інформації достатнього для належного виконання договірного списання грошей з рахунку платника, що свідчить про порушення вимог ст.26 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні .

Ухвалою суду першої інстанції від 06.09.2017 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5, третя особа).

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.02.2018 року (судова колегія у складі: головуючий суддя - Смелянець Г.Є., суддів: Степанова Л.В., Рога Н.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено порушення його прав під час здійснення ним самим на виконання умов кредитного договору та договору застави договірного списання коштів. Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що меморіальні ордери не є підставою для договірного списання коштів, а погашення заборгованості за кредитним договором само по собі не є одностороннім правочином.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції , Банк звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати, позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення господарського суду є незаконним і необґрунтованим, ухвалено з неправильним установленням обставин справи, які мають значення для справи та неправильним визначенням відповідно до встановлених судом обставин правовідносин, оскільки односторонні дії Банку здійснені 03.07.2014, які оформлені меморіальними ордерами щодо списання грошових коштів належних ОСОБА_5 за договором про строковий вклад №2169-д від 15.11.2013 в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором є правочином за наслідками якого ОСОБА_5 втратив своє право на грошові кошти, розміщені за договором про строковий вклад №2169-Д від 15.11.2013, а також припинився обов'язок відповідача перед позивачем за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів за його користування.

Крім цього, апелянт зазначає, що в рішенні суду відсутнє визначення умови будь-якого договору, укладеного між ОСОБА_5 та Банком, яке передбачає договірне списання грошей з його рахунків на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором, при відсутності порушень зобов'язань відповідача за кредитним договором.

Ухвалами суду апеляційної інстанції від 23.03.2018 колегією суддів у складі: голосуючий суддя - Головей В.М., суддів: Принцевської Н.М., Разюк Г.П. було відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 18.04.2018.

12.04.2018 у зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Разюк Г.П. у відряджені, склад судової колегії змінено на підставі розпорядження та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, та сформовано новий склад суду: головуючий суддя - Головей В.М., судді: Принцевська Н.М., Ярош А.І.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.04.2018 повідомлено сторін, що розгляд справи призначається на іншу дату, а саме на 08.05.2018, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Головея В.М. у відпустці з 16.04.2018 по 20.04.2018.

17.04.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, та таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Також, ОСОБА_5 зазначає, що господарським судом міста Києва було розглянуто дві справи № 910/22053/16 та № 910/3797/17, в яких Банку відмовлено в задоволенні позовних вимог та по яким рішення набрали законної сили. На думку ОСОБА_5 в справах № 910/22053/16, № 910/3797/17 та № 916/1827/17 ідентичні предмет та підстави позову. Крім цього, ОСОБА_5 вважає, що в кожній із зазначених судових справ Банк мав намір визнати недійсним правочин. В першому випадку - через призму стягнення коштів, в другому випадку - через призму визнання недійсними меморіальних ордерів. Хоча в кожному з випадків підстави пред'явлення позовів на думку ОСОБА_5 одні і ті ж самі, він вважає, що такі дії позивача мають бути розцінені, як зловживання своїми процесуальними правами.

ОСОБА_5 у відзиві також зазначає, що доводи апелянта щодо відсутності простроченої заборгованості за тілом кредиту або процентами за Кредитним договором, жодним чином не свідчить про наявність підстав для визнання недійним правочину, вчиненого на підставі меморіальних догорів від 03.07.2017. Крім цього, ОСОБА_5 повідомив, що не має жодних претензій до Банку і його правонаступників та відповідача з приводу виконання ним договору застави №51-Z-1 від 15.11.2013.

Представник відповідача в судове засідання 08.05.2018 не з'явився та не скористалися своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлялися належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні ухвали про призначення справи до розгляду, відправленої рекомендаційною кореспонденцією.

Зокрема, надіслана апеляційним судом Товариству поштова кореспонденція разом з ухвалами суду повернута у зв'язку із закінченням терміну зберігання та з відміткою пошти за зазначеною адресою не проживає , проте, колегія суддів вважає, що відповідач повідомлений належним чином про день, час і місце розгляду справи з огляду на таке.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році від 02.06.2006 №01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками адресат вибув , адресат відсутній і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином така неявка представника відповідачів не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалами Одеського апеляційного господарського суду явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

В судовому засіданні 08.05.2018 представник позивача надав пояснення, якими підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити останню.

Представник третьої особи в судовому засіданні 08.05.2018 надав пояснення, в яких просив суд, рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та третьої особи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 26.12.2012 між Банком і Товариством (Позичальник) укладений кредитний договір №51-КЛ/КРВ, згідно з яким на умовах визначених цим договором Банк надає Позичальнику грошові кошти шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 2 030 000 грн. строком користування з 26.12.2012 по 25.12.2013 зі сплатою 21% річних (п.1.1. договору).

Повернення кредиту здійснюється на умовах, визначених цим договором в термін до 25.12.2013р. (п.1.5.).

Відповідно до умов п. 2.2. договору кредит, наданий за цим договором, забезпечується заставою майнових прав на грошві кошти, що залучені Банком по договору про строковий вклад №125-Д Різдвяний з щомісячною сплатою процентів від 10.01.2012, укладеного з ОСОБА_7, згідно окремо складеного договору, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з умовами п.6.6. договору Банк має право в односторонньому порядку списувати на відповідні рахунки Банку з рахунків Позичальника, що відриті та можуть бути відкриті в АТ Фінростбанк суми в погашення заборгованості за цим договором за кредитом, процентами, іншими платежами.

Відповідно до умов п.10.1. для забезпечення своєчасного вкидання своїх зобов'язань за цим договором Позичальник доручає Банку у відповідності до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22, самостійно здійснювати договірне списання відповідних сум коштів з депозитного рахунку НОМЕР_1 та з будь-яких інших рахунків Позичальника, відкритих в АТ Фінростбанк на відповідний рахунок Банку у разі виникнення у Позичальника заборгованості за умовами даного договору без надання додаткових документів.

25.12.2013 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, умовами якої зокрема продовжений термін користування та повернення кредиту до 23.12.2014.

На виконання умов кредитного договору Банк, на підставі відповідної заяви Позичальника від 26.12.2012 за вх.№305, видав Позичальнику кредит в розмірі 2 026 393,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням №656 від 26.12.2012.

10.01.2012 між Банком і ОСОБА_5 (Вкладник) укладений договір про строковий вклад №125-Д з щомісячною сплатою відсотків Різдвяний , згідно з яким Вкладник передає Банку, а Банк приймає в депозит грошові коди на умовах визначених цим договором. Сума вкладу складається з суми первинного внеску за цим договором, яка становить 2 000 000,00 грн. Вклад розміщується на строк 67 днів з 10.01.2012 по 17.03.2012 (дата повернення включно). Відсотки на суму первинного внеску нараховуються з розрахунку 18 відсотків річних.

Для виконання умов цього договору Банк відриває Вкладникові депозитний рахунок НОМЕР_2 в Київському регіональному відділенні АТ Фінростбанк , на якому обліковується сума вкладу (п. 1.9. договору).

Пунктом 2.1.5. договору встановлено, що у разі передачі Банку у заставу вкладу/прав на вклад за договором, Банк має право задовольнити свої вимоги забезпечені заставою шляхом договірного списання з депозитного рахунку вкладника, зазначеного у п.1.9. цього договору.

10.01.2012 на депозитний рахунок НОМЕР_2 надійшов вклад ОСОБА_5 розмірі 2 000 000,00 грн., про що свідчить виписка Банку з особового рахунку з 10.01.2012 по 08.01.2013.

19.03.2012 між Банком і Вкладником укладено додаткову угоду до договору про строковий вклад, умовами якої продовжений строк розміщення депозиту на 365 днів з 18.03.2012 по 18.03.2013 та продовжений строк дії договору до 18.03.2013.

30.10.2012 між Банком і Вкладником укладено додаткову угоду до договору про строковий вклад, умовами якої сторони домовилися доповнити договір п.1.12. наступного змісту: У разі передання вкладу під заставу (обтяження), вкладник передає вклад в управління Банку без права його дострокового вилучення на весь строк дії кредитного договору, який забезпечений цією заставою та надає Банку право безперечного контролю та доступу до вкладу у разі невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором на наступний день після настання такої події. На строк перебування вкладу під заставою банку, положення цього договору щодо прав вкладника на дострокове отримання вкладу не діють. При зверненні стягнення на вклад, що знаходиться під заставою у валюті, що не відповідає валюті заборгованості за кредитним договором, вкладник надає Банку право здійснити перерахунок всієї суми вкладу та процентів, нарахованих та несплачених за фактичний період перебування коштів на депозитному рахунку в іншу валюту за курсом НГБУ, що діє на дату такого перерахунку.

26.12.2012 між Банком і Вкладником укладено додаткову угоду до договору про строковий вклад, умовами якої продовжений строк розміщення депозиту на 366 днів з 26.12.2012 по 27.12.2013 та продовжений строк дії договору до 27.12.2013.

26.12.2012 між Банком (Заставодержатель) і ОСОБА_5 (Заставодавець) укладений договір застави банківського вкладу (депозиту) №51-Z, яким забезпечується виконання зобов'язань ТОВ Лакреоме (Позичальник), що виникають з кредитного договору №51-КЛ/КРВ від 26.12.2012 та будь-яких додаткових угод до нього, укладених між Заставодержателем і Позичальником щодо повернення Заставодержателю кредиту в сумі 2 030 000,00 грн.; сплати процентів за весь період користування кредитом у розмірі 21 % річних, сплати пені, відшкодування Заставодержателю збитків, заподіяних порушенням Заставодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором.

За рахунок предмету застави Заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи (але не обмежуючись ними) суму кредиту, суму процентів, пені, інші платежі, що встановлені умовами Кредитного договору, відшкодування збитків, а також витрат на звернення стягнення на предмет застави та витрати, пов'язані з його реалізацією (конвертацією) (п.1.3. договору).

15.12.2013 між Заставодержателем і Заставодавцем укладено додаткову угоду про розірвання договору застави банківського вкладу №51-Z від 26.12.2012, згідно з якою після підписання сторонами цієї угоди договір №51-Z від 26.12.2012 припиняє свою дію.

Згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №425503669 від 15.11.2013, з державного реєстру обтяжень рухомого майна вилучено запис 13444427 щодо обтяження рухомого майна грошових коштів на підставі договору застави банківського вкладу (депозиту) №№51- Z від 26.12.2012.

15.11.2013 між Банком (Заставодержатель) і ОСОБА_5 (Заставодавець) укладений договір застави банківського вкладу №51-Z-1 та 25.12.2013 укладено додаткову угоду №1 до цього договору, згідно з якими цим договором забезпечується виконання зобов'язань ТОВ Лакреоме (Боржник), що виникають з кредитного договору №-КЛ/КРВ від 26.12.2012 та будь-яких додаткових угод до нього, укладених між Заставодержателем та Боржником, щодо:

- повернення Заставодержателем кредиту в сумі 2 030 000,00 грн. в строк до 23.12.2014;

- сплати процентів за весь період користування;

- сплати пені за весь період прострочення;

- відшкодування збитків, заподіяних порушенням Заставодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором.

Згідно з п.1.2. договору в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Заставодавець передає в заставу всі належні йому грошові кошти за договором про строковий вклад №2169-Д Листопад VIP від 15.11.2013, укладеному між сторонами, відповідно до умов якого на рахунок НОМЕР_3 в АТ Фінростбанк зарахована грошова сума в розмірі 1 500 000,00 грн. на строк до 24.12.2014 під 15 процентів річних.

Відповідно до п.1.4. договору за узгодженням сторін вартість предмету застави складає 1 500 000,00 грн. При цьому сторони дійшли згоди, що при зверненні стягнення на предмет застави Заставодержатель не буде будь-яким чином обмежений вказаною вище вартістю предмету застави.

Для звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку шляхом переказу Заставодержателю відповідної грошової суми сторони передбачили умови договірного списання в договорі банківського вкладу (п. 4.4. договору).

Господарським судом вірно встановлено, що 04.02.2013 Позичальник повернув Банку частину кредиту в розмірі 26 393,44 грн. та 12.11.2013 частину кредиту в розмірі 500 000,00 грн., про що свідчить виписка з особового рахунку Банку з 26.12.2012 по 03.07.2014.

Крім цього, 03.07.2014 Банку достроково повернуто кредит в розмірі 1 500000, 00 грн. та достроково погашено заборгованість з оплати відсотків за користування кредитом, які нараховані з 18.06.2014 по 03.07.2014 включно в розмірі 27 616,41 грн. шляхом списання грошових коштів з вкладного рахунку ОСОБА_5 НОМЕР_3 на транзитний рахунок за кредитними операціями НОМЕР_4 та з транзитного рахунку на кредитний рахунок ТОВ Лакреоме №20620063000051, про що свідчать меморіальні ордери №506 від 03.07.2014, №508 від 03.07.2014, №507 від 03.07.2014, №509 від 03.07.2014.

З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2014 постановою Правління НБУ від 12.06.2014 3350/БТ ПАТ Фінростбанк було віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів згідно з постановою Правління Національного банку України від 12.06.2014 №350/БТ. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладі фізичних осіб від 16.10.2014 №113 Про початок процедури ліквідації АТ Фінростбанк та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку розпочато процедуру ліквідації Банку з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 16.10.2014.

Отже, господарським судом вірно встановлено, що на підставі кредитного договору, який укладений між Банком і відповідачем, у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення позивачу виданого кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Поряд з цим, на підставі договору строкового банківського вкладу, який укладений між позивачем і третьою особою, у позивача виникло зобов'язання виплачувати третій особі прийняту від неї грошову суму (вклад) та проценти на неї.

Водночас, на підставі договору застави банківського вкладу (депозиту), який також укладений між позивачем і третьою особою, у позивача виникло право у разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків, одержати задоволення за рахунок заставлених третьою особою грошових коштів.

03.07.2014 позивачем здійснено списання грошових коштів, які знаходилися на вкладному рахунку третьої особи та їх зарахування на рахунок відповідача, який відкритий для повернення кредиту, та рахунок відповідача, який відкритий для обліку нарахованих процентів за користування кредитом, про що складені відповідні меморіальні ордери.

У відповідності до приписів ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

За змістом ст.ст.215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

Звертаючись до суду, позивач просить визнати недійсним правочин, вчинений Банком та Товариством, який полягає у списанні грошових коштів, які знаходилися на вкладному рахунку третьої особи та їх зарахування на рахунок відповідача, про що складені відповідні меморіальні ордери.

Ст.202 Цивільного кодексу України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Разом з тим, як обґрунтовано зазначає місцевий господарський суд, погашення заборгованості відповідача за кредитним договором не є такою дією, адже фактично здійснено на виконання умов кредитного договору та договору застави. Договірне списання коштів, яке оформлене меморіальними ордерами не спрямоване на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, адже здійснюється банком у порядку, який визначений сторонами у договорі, отже фактично є виконанням умов кредитного договору та договору застави. Таке списання не можна вважати одностороннім правочином, оскільки воно не є вольовою дією і не створює обов'язків для інших осіб, а лише виконує умови раніше укладених договорів (правочинів).

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у розумінні цивільного законодавства погашення 03.07.2014 заборгованості в розмірі 1 527 616,41 грн. за кредитним договором №51-КЛ/КРВ з юридичною особою, укладеного 26.12.2012 між Банком та Товариством, вчинений позивачем, не є одностороннім правочином, а тому положення закону щодо визнання правочину недійсним не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Приймаючи до уваги викладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмов у задоволенні позову Банку, оскільки позивач звернувся до суду з позовом, предмет розгляду якого не відповідає способам захисту, встановленим в ст.16 ЦК України, адже неможливо визнати недійсним правочин, який не містить елементів правочину.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи, згідно приписів ст.269 ГПК України, справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та встановивши відсутність порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст. ст. 277-279 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2018 року залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Принцевська Н.М.

Ярош А.І.