Постанова

від 03.05.2018 по справі 299/3792/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/1498/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Коваля Р.Й., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2017 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Трагнюк В.Р., м. Виноградів) у справі №299/3792/17 за адміністративним позовом адвоката Нечаєва Валерія Валерійовича до Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання відмови у наданні інформації незаконною,-

В С Т А Н О В И В:

05 грудня 2017 року адвокат Нечаєв Валерій Валерійович звернувся до суду з адміністративним позовом до Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, третя особа ОСОБА_3 в якому просив визнати незаконною відмову у доступі до інформації, викладену Теківською сільською радою у листі-відповіді від 12.09.2017 року на адвокатський запит адвоката Нечаєва Валерія Валерійовича від 04.09.2017 року. Зобов'язати Теківську сільську раду надати позивачу всі рішення сільської ради (з додатками та протоколом сесії, які були прийняті на сесії сьомого скликання в липні 2017 року); надати інформацію про дату, метод та джерело, в якому оприлюднені проекти рішень, які були розглянуті на сесії Теківської сільської ради в липні 2017 року.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконною відмову у доступі до інформації, викладену Теківською сільською радою у листі-відповіді від 12.09.2017 року на адвокатський запит адвоката Нечаєва Валерія Валерійовича від 04.09.2017 року;

Зобовязано Теківську сільську раду надати позивачу - адвокату Нечаєву Валерію Валерійовичу: всі рішення Теківської сільської ради (з додатками та протоколом сесії), які були прийняті Теківською сільською радою на сесії сьомого скликання в липні 2017 року; 2) надати інформацію про дату, метод та джерело, в якому оприлюднені проекти рішень, які були розглянуті на сесії Теківської сільської ради в липні 2017 року.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640 гривень стягнуто з Теківської сільської ради Виноградівського району (за рахунок бюджетних асигнувань).

Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, просить таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: відповідно до ст. 22 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадках, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом. За нормами ч. 2 ст. 7 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише зокрема в інтересах добробуту та прав людини. Також апелянт зазначає, що не відмовляв позивачу у наданні інформації, а надав відповідь про те, що інформація не може бути надана у зв'язку з наявністю у матеріалах сесії персональних даних громадян, і для надання такої інформації необхідна згода таких громадян. Тобто, зі змісту відповіді випливає, якщо запитувач інформації наполягає на отриманні рішень та документів з персональними даними, надання такої інформації можливе після отримання згоди громадян, або інформація може бути надана без відомостей про персональні дані громадян.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

04 вересня 2017 року позивачем був поданий адвокатський запит в інтересах ОСОБА_3 до Теківської сільської ради, щодо: 1) надання копій всіх рішень Теківської сільської ради (з додатками та протоколом сесії), які були прийняті радою на сесії сьомого скликання в липні 2017 року; 2) надати інформацію про дату, метод та джерело, в якому оприлюднені проекти рішень, які були розглянуті на сесії ради в липні 2017 року. У зазначеному запиті, позивач просив надати відповідь протягом п'яти робочих днів згідно чинного законодавства на поштову адресу та копію відповіді на електронну адресу. Також в запиті було додатково зазначено, що …Дана інформація необхідна для захисту прав та інтересів клієнта, а тому не може бути обмежена в доступі адвокату… .

12.09.2017 року позивач отримав відповідь Теківської сільської ради без номера. У даній відповіді на адвокатський запит отримано відмову щодо надання такої інформації з мотивів, що запитувана інформація відноситься до конфіденційної інформації та може бути надана тільки за згодою отримувача допомоги. Позивач вважає, що така відповідь незаконна, що змусило позивача звернутись до суду за захистом порушеного права на доступ до публічної інформації.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено в Законі України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012р. №5076-VI (далі - Закон №5076).

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Закону №5076 під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

За змістом п.1 ч.1 ст.23 Закону №5076 професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема, забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи у відносинах з адвокатами зобов'язані дотримуватися вимог Конституції України та законів України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, практики Європейського суду з прав людини.

Адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється (ч.1 ст.24 Закону №5076).

Згідно ж із частинами 2 та 3 ст.24 Закону №5076 орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Частиною 1 статті 5 Закону України Про інформацію від 02.10.1992р. №2657-XII (далі - Закон №2657) передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Право на інформацію забезпечується, зокрема: створенням механізму реалізації права на інформацію; обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення (ч.1 ст.6 Закону №2657).

Статтею 1 Закону №2939 визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом; публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

За змістом ст.4 Закону №2939 доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; 2) вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію (ст.5 Закону №2939).

Згідно із ч.1 та ч.2 Закону №2939 інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно ж до ч.5 ст.6 Закону №2939 не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

При цьому, ч.2 ст.21 Закону №2657 передбачає, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Таким чином, ані Закон №2939, ані Закон №2657 не встановлюють обмежень щодо надання запитуваної позивачем інформації копії рішень сесії ради за липень 2017 року та метод оприлюднення проектів цих рішень, а відмова надати таку інформацію порушує право позивача та його довірителя на доступ до інформації та положення ст.24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач, відмовляючи у наданні запитуваної інформації зіслався на те, що в запитуваних рішеннях сесії ради містяться персональні дані громадян - заявників.

Суд апеляційної інстанції щодо обґрунтування відмови відповідача зазначає наступне.

Відповідно до п.5 ст.6 Закону України Про доступ до публічної інформації не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Відповідно до ч.2 ст.21 Закону №2657 конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Водночас, рішення органу місцевого самоврядування є публічними актами, незалежно від того чи прийняті такі відносно однієї особи, чи міської громади в цілому, оскільки вони прямо чи побічно впливають на інтереси усієї громади міста, й такі рішення не можна вважати відомостями про особу, оскільки вони є публічними документами з огляду на публічність їх прийняття.

Відповідач у відповіді зазначає, що запитувана позивачем інформація є конфіденційною і не може бути надана позивачу.

Відповідно до частини 2 статі 6 Закону України Про інформацію право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

У частині 2 статті 21 вищезгаданого Закону зазначається: Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. .

Відповідно до ст. 11 ЗУ Про інформацію інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

У частині 2 цієї ж статті зазначено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Суд апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції, що позивач звернувся з адвокатським запитом з метою захисту прав людини, а саме Гейруша Й.М., запитувана інформація повинна була бути надана позивачу відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи вищезазначені норми, відмова відповідача є неправомірно.

Суд апеляційної інстанції взявши до уваги викладене вище, вважає, що запитувана інформація не є персональними даними та не є конфіденційною, Теківська сільська рада не мала права відмовляти у задоволенні адвокатського запиту, що, в свою чергу є порушенням Закону України Про інформацію та Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2017 року у справі №299/3792/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. Я. Макарик судді Р. Й. Коваль І. В. Глушко Повний текст постанови складений 10 травня 2018 року.