Постанова

від 22.07.2020 по справі 299/3792/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року

м. Київ

справа № 299/3792/17

адміністративне провадження № К/9901/55185/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Смоковича М. І.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №299/3792/17

за позовом адвоката Нечаєва Валерія Валерійовича до Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 - про визнання відмови у наданні інформації незаконною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2017 року, прийняте у складі: головуючого судді Трагнюк В.Р., і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року, ухвалену у складі: головуючого судді Макарика В.Я., суддів Коваля Р.Й., Глушка І.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Адвокат Нечаєв Валерій Валерійович (далі - адвокат Нечаєв В.В., позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області (далі - Теківська сільська рада, відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) - із вимогами:

1.1. визнати незаконною відмову в доступі до інформації, викладену Теківською сільською радою в листі-відповіді від 12 вересня 2017 року на адвокатський запит адвоката Нечаєва В.В. від 04 вересня 2017 року;

1.2. зобов`язати Теківську сільську раду надати адвокату Нечаєву В.В. усі рішення Теківської сільської ради (з додатками та протоколом сесії), які були прийняті в липні 2017 року);

1.3. зобов`язати Теківську сільську раду надати адвокату Нечаєву В.В. інформацію про дату, метод і джерело, у якому оприлюднені проєкти рішень, які були розглянуті на сесії Теківської сільської ради в липні 2017 року.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що посилання відповідача в оскаржуваній відмові на те, що рішення Теківської сільської ради, яких стосувався його адвокатський запит, містять конфіденційну інформацію є безпідставними.

3. Позивач доводить, що вказані рішення Теківської сільської ради є носіями публічної інформації, доступ до якої може бути обмежений виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

4. Позивач також наголошує на тому, що рішення Теківської сільської ради, якщо і містять персональні дані, доступ до них не може бути обмежений, оскільки такі рішення стосуються реалізації Теківською сільською радою повноважень розпорядження комунальним майном чи бюджетними коштами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

5. 04 вересня 2017 року позивачем в інтересах ОСОБА_2 до Теківської сільської ради був поданий адвокатський запит, у якому позивач просив надати: усі рішення Теківської сільської ради (із додатками та протоколом сесії), які були прийняті радою на сесії VII скликання у липні 2017 року; інформацію про дату, метод і джерело, у якому оприлюднені проєкти рішень, які були розглянуті на сесії ради в липні 2017 року.

6. Листом від 12 вересня 2017 року Теківська сільська рада повідомила позивача, що запитувана інформація містить персональні дані, у зв`язку з чим доступ до неї обмежений.

7. Не погоджуючись з відмовою в задоволенні запиту, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

8. Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року, адміністративний позов задоволено:

8.1. визнано незаконною відмову у доступі до інформації, викладену Теківською сільською радою, у листі-відповіді від 12 вересня 2017 року на адвокатський запит Нечаєва В.В . від 04 вересня 2017 року;

8.2. зобов`язано Теківську сільську раду надати адвокату Нечаєву В.В. усі рішення Теківської сільської ради (із додатками та протоколом сесії), які були прийняті Теківською сільською радою на сесії VII скликання в липні 2017 року, та інформацію про дату, метод і джерело, у якому оприлюднені проєкти рішень, які були розглянуті на сесії Теківської сільської ради в липні 2017 року.

9. Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що інформація, яку запитував позивач, є публічною, доступ до якої не може бути обмежений.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

10. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

11. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що рішення, які просив надати позивач, містять персональні дані членів територіальної громади, доступ до яких обмежений.

12. Відповідач також доводить, що оскаржуваними судовими рішеннями його зобов`язано надати позивачеві оригінали, вилучення яких здійснюється у виключних випадках.

13. Позивач також уважає, що обраний судами попередніх інстанцій спосіб захисту порушених прав позивача становить втручання у його дискреційні повноваження.

14. Позивач проти касаційної скарги заперечив. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначив, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.

15. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скарги передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Шарапи В.М, Данилевич Н.А.

16. Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

17. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 квітня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаних касаційних скарг.

18. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Смоковичу М.І.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

19. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

20. Водночас пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

21. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.

22. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено в Законі України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

24. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону №5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону №5076-VI професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності.

26. Згідно з частиною першою статті 24 Закону №5076-VI адвокатський запит - це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

27. Частиною другою статті 24 Закону №5076-VI передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

28. Зміст і види інформації з обмеженим доступом визначено в Законі України Про інформацію від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII (далі - Закон №2657-XII).

29. Відповідно до статті 20 Закону №2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

30. Частинами першою та другою статті 21 Закону №2657-XII передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

31. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

32. Згідно з частиною другою статті Закону №2657-XII не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

33. Водночас відповідно до статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

34. Відповідно до частин першої- п`ятої статті 6 Закону №2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

35. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

36. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.

37. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

38. Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

39. Частиною першою статті 7 Закону №2939-VI передбачено, що конфіденційна інформація - це інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

40. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

41. Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 5 Закону України Про захист персональних даних від 01 червня 2010 року №2297-VI зі змінами (далі - Закон № 2297) не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України Про доступ до публічної інформації .

VI. Позиція Верховного Суду

42. Положеннями Закону №5076-VI адвокатів наділено правом звертатися до органу державної влади, органу місцевого самоврядування з адвокатськими запитами про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

43. Водночас Законом №5076-VI не врегульовано характеру та обсягу інформації, яку зобов`язані надавати вказані особи, якщо адвокатський запит не стосується інформації безпосередньо про клієнта.

44. З урахуванням викладеного Суд застосовує загальні правила, що встановлюють режим доступу до інформації, передбачені Законами №2657-XII, №2297-VI та №2939-VI.

45. Аналіз положень, викладених у Законах №2657-XII, №2297-VI та №2939-VI, дає підстави для висновку, що за загальним правилом конфіденційна інформація про особу є інформацією з обмеженим доступом, однак інформація про отримання фізичною особою бюджетних коштів у будь-якій формі, володіння, користування чи розпорядження державним або комунальним майном не належить до інформації з обмеженим доступом, за винятком випадків, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

46. Тобто до конфіденційної інформації не належать інформація про прізвища, ім`я, по батькові фізичних осіб, які внаслідок реалізації органами державної влади або органами місцевого самоврядування повноважень щодо володіння, користування чи розпорядження державним або комунальним коштами/майном отримала або отримує в будь-якій формі бюджетні чи комунальні кошти, або майно, копії відповідних нормативно-правових актів й договорів, які містять указану інформацію.

47. Якщо в договорі купівлі-продажу, нормативно-правовому акті органу державної влади чи органу місцевого самоврядування міститься інша інформація, яка має ознаки конфіденційної, то при наданні копій вказаних документів вона підлягає вилученню у спосіб, який унеможливлює її з`ясування.

48. У справі, яка розглядається, відповідач наполягав на тому, шо предмет запиту стосувався, у тому числі, рішень Теківської сільської ради у сфері земельних відносин, тобто інформації про розпорядження органом місцевого самоврядування об`єктами комунальної власності, прозоре відчуження (надання у користування) яких становить суспільний інтерес. При цьому позивач не наполягав на наданні у запитуваних копіях документів персональних даних щодо фізичних осіб, які набули права власності чи інших речових прав на зазначені об`єкти (їхні паспортні дані, ідентифікаційні коди, адреси проживання тощо).

49. Таким чином, судами попередніх інстанцій було обґрунтовано відхилено посилання відповідача на те, що рішення Теківської сільської ради, прийняті в липні 2017 року, містили конфіденційну інформацію про мешканців відповідної територіальної громади, у тому числі за їхніми заявами про відведення у власність земельних ділянок, що виключає можливість надання їх на адвокатський запит.

50. Суд також зауважує, що поряд з вимогами надати рішення Теківської сільської ради (із додатками та протоколом сесії), які були прийняті в липні 2017 року, адвокатський запит містив вимоги надати інформацію про дату, метод і джерело, у якому оприлюднені проєкти рішень, які були розглянуті на сесії ради в липні 2017 року.

51. Суд зауважує, що будь-яких обмежень щодо доступу до такої інформації Законами №2657-XII, №2297-VI та №2939-VI не передбачено. Водночас відповідач, обмежуючи доступ до такої інформації, мотивів на обґрунтування такого рішення в листі від 12 вересня 2017 року не навів.

52. Аргументи відповідача про те, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи адміністративний позов, не звернули уваги на те, що адвокатський запит позивача стосувався саме оригіналів документів, вилучення яких здійснюється у виключних випадках, Суд відхиляє.

53. Аналіз положень статті 24 Закону №5076-VI, у якій розкрито зміст і мету адвокатського запиту, у взаємозв`язку з положеннями Законів №2657-XII, №2297-VI та №2939-VI, що визначають режим і порядок доступу до інформації, у тому числі конфіденційної, дають підстави для висновку, що адвокатський запит є способом отримання копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту, і не є підставою для вилучення (виїмки) оригіналів рішень органів місцевого самоврядування.

54. Таким чином, відсутність в адвокатському запиті конкретизації того, що запитуються саме копії документів, виходячи зі змісту та мети адвокатського запиту та передбаченого вказаними законами порядку доступу до інформації, не дає підстав уважати, що в спірних правовідносинах позивач мав намір одержати оригінали документів, зазначених в адвокатському запиті, як і не дає підстав для висновку, що, обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, суди попередніх інстанцій поклали на відповідача обов`язок надати на запит позивача оригінали запитуваних документів.

55. Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що, зобов`язавши його надати інформацію та документи на адвокатський запит позивача, суди попередніх інстанцій втрутилися у його дискрецію.

56. Суд зазначає, що в національному законодавстві зміст поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень не розкрито. Водночас поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка була прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під ним необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за даних обставин..

57. Отже, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та органів місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проєктом нормативно-правового акта.

58. У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

59. Водночас повноваження суб`єктів владних повноважень не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Таким чином, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до їхнього вчинення у судовому порядку.

60. У справі, рішення в якій переглядаються, повноваження Теківської сільської ради не є дискреційним, оскільки за умови відповідності адвокатського запиту вимогам Закону №5076-VI, характеру та обсягу запитуваної інформації - Законам №2657-XII, №2297-VI та №2939-VI, у Теківської сільської ради відсутні варіанти правомірної поведінки, крім обов`язку задовольнити адвокатський запит.

61. Суд також повністю відхиляє доводи відповідача про необхідність розгляду цієї справи виключно в порядку загального позовного провадження.

62. Відповідно до частини другої статті 257 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

63. Частиною четвертою статті 257 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

64. Суд зазначає, що справа, рішення в якій переглядаються, не відповідає ознакам справи, розгляд якої суд першої інстанції зобов`язаний здійснити в порядку загального позовного провадження, а тому суд першої інстанції мав правові підстави для вирішення її в порядку спрощеного позовного провадження.

65. Зауваження відповідача про те, що справи щодо оскарження дій чи рішень (на відміну від бездіяльності) суб`єкта владних повноважень - розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію, у розумінні статті 12 КАС України, прямо не відносяться до справ незначної складності, зазначених висновків Суду не спростовують.

66. Аналіз положень статей 12, 257 КАС України дає підстави для висновку, що встановлений у частині шостій статті 12 КАС України перелік категорій справ незначної складності не є вичерпним.

67. Суд першої інстанції на підстави критеріїв, передбачених частиною третьою статті 257 КАС України (з урахуванням виключень, передбачених частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України), самостійно обирає вид провадження, і під час віднесення тієї чи іншої справи до категорії незначних не обмежений категоріями справ, перелік яких визначено в пунктах 1-11 частини шостої статті 12 КАС України.

68. З урахуванням викладеного Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що відмова відповідача надати документи та інформацію на адвокатський запит позивача була незаконною та вважає правильними їхні висновки про необхідність задоволення адміністративного позову шляхом покладення на відповідача обов`язку задовольнити адвокатський запит позивача.

69. Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

70. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

71. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

72. Переглянувши оскаржувані судове рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанції в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

73. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

74. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

75. Касаційну скаргу Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області залишити без задоволення.

76. Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року в справі №299/3792/17 залишити без змін.

77. Судові витрати не розподіляються.

78. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

М.І. Смокович