Постанова

від 02.05.2018 по справі 446/977/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 446/977/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Самсін М.Л.

Провадження № 22-ц/783/552/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Мельничук О.Я.,

секретаря Юзефович Ю.І.

з участю представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кам янка-Бузького районного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Батятицької сільської ради Кам янка-Бузького району про визнання недійсним заповіту,-

встановила:

В травні 2015 року позивач ОСОБА_5 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_6, Батятицької сільської ради Кам'янка-Бузького району про визнання заповіту недійсним, просила визнати недійсним заповіт від 14.11.2014р., вчинений від імені ОСОБА_7, посвідченого секретарем Батятицької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області та зареєстрованого в реєстрі за № 261.

Вимоги обґрунтовувала тим, що звернувшись до Кам'янка-Бузької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1., з матеріалів спадкової справи їй стало відомо про наявність заповіту ОСОБА_7 від 14.11.2014р., яким він усе своє майно заповідає ОСОБА_6 Вважає оспорюваний заповіт недійсним у зв'язку з тим, що на ньому міститься підпис іншої особи, а не особисто заповідача ОСОБА_7

Оскаржуваним рішенням Кам янка-Бузького районного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_5 (зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до ОСОБА_6 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2), Батятицької сільської ради Кам'янка-Бузького району (Львівська обл., Кам'янка-Бузький р-н, с. Батятичі, вул. І.Франка, 112, код ЄДРПОУ - 04374157) про визнання недійсним заповіту від 14.11.2014р., вчиненого від імені ОСОБА_7, посвідченого секретарем Батятицької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області та зареєстрованого в реєстрі за № 261 - відмовлено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_5 (зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_6 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) судові витрати в розмірі 8 506,06 грн., з яких 2 976 грн. витрати на оплату проведення судової експертизи та 5 530,06 грн. витрати на правову допомогу.

Вжиті у даній справі заходи забезпечення позову на підставі ухвали судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 15.05.2015р. - скасовано після набрання рішенням законної сили, зокрема, скасувавши заборону Кам'янка-Бузькій державній нотаріальній конторі та її державним нотаріусам видавати свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1., а також скасувавши заборону ОСОБА_6 вчиняти дії спрямовані на оформлення права на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_5, вважає рішення необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

На думку апелянта, суд першої інстанції під час розгляду зазначеної справи допустив порушення норм процесуального права, яке полягало в затягуванні розгляду справи, відмови у наданні експерту зібраних за участю апелянта оригіналів необхідних додаткових документів.

Звертає увагу на те, що суд, в супереч клопотання представника позивача, призначив у справі повторну судово-почеркознавчу експертизу, не зваждаючи на те, що висновок № 4150 криміналістичної експертизи не був визнаний необґрунтованим чи таким, що суперечить матеріалам справи.

Зазначає, що за відсутності повної оплати повторної експертизи, експерти Київського НДІСЕ приступили до виконання ухвали суду про призначення повторної експертизи та безпідставно склали висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи.

На думку апелянта Київський НДІСЕ МЮУ провів судово-почеркознавчу експертизу як первинну, а не повторну, як цього вимагав суд в ухвалі від 26.06.2017 року.

Додатково зазначає, що висновок судової-почеркознавчої експертизи від 21.08.2017 року № 13002/13003/17-32/13004/17-33 суперечить іншим матеріалам справи, при цьому експерти вийшли за межі поставлених питань.

Вважає, що суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання представника позивача про допит в режимі відеоконференції судових експертів.

Крім цього, не погоджується із стягнутими витратами на правову допомогу, оскільки не могла заперечити такі через те, що клопотання про долучення до матеріалів справи квитанції не обговорювалось.

Вважає, що під час розгляду апеляційної скарги, відповідно до п. 1 ст. 150 ЦПК України, є підстави для призначення додаткової експертизи.

Просить скасувати рішення Кам янка-Бузького районного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення про визнання недійсним заповіту від 14.11.2014 року.

15.03.2018 року представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу у якому зазначає, що доводи скарги не спростовують правомірності оскаржуваного рішення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підтримку доводів скарги, а також пояснення представника відповідача ОСОБА_4 на заперечення таких, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із такого.

Згідно із пунктом 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (надалі ЦПК України).

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача з приводу того, що оспорюваний заповіт підписано не заповідачем ОСОБА_7 є недоведеними, інші підстави щодо визнання заповіту недійсним позивач не обґрунтував жодними належними і допустимими доказами.

При цьому, суд взяв до уваги результати судово-почеркознавчої експертизи Київського НДІСЕ згідно Висновку від 21.08.2017р., оскільки такий містить відповіді на усі поставлені судом питання в ухвалі від 26.06.2017р., є повним, зрозумілим та обґрунтованим.

Суд вказав, що повторна експертиза призначалась внаслідок визнання висновку Львівського НДІСЕ №4150 від 10.03.2016р. неповним, оскільки такий не містив категоричної відповіді на питання щодо того, чи підписи від імені ОСОБА_7 на оспорюваному заповіті виконано особисто ОСОБА_7 чи іншою особою.

Суд також спростував доводи позивача про те, що оспорюваний заповіт не відповідає вимогам закону й за формою його складення.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що при складанні заповіту порушень щодо його оформлення та посвідчення не встановлено, а волевиявлення ОСОБА_7 на складання заповіту було вільним і відповідало його волі, тому підстав для визнання цього заповіту недійсним немає.

Відмовивши у задоволенні позовних вимог суд вирішив питання про розподіл судових витрат, а саме частково задовольнив вимогу про стягнення витрат на правову допомогу та стягнув оплату вартості повторної експертизи.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову у повному обсязі, суд врахувавши положення ст. 158 ЦПК України, скасував вжиті на підставі ухвали суду від 15.05.2015 року заходи забезпечення позову.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із свідоцтва про народження ОСОБА_7 НОМЕР_3 та свідоцтва про народження ОСОБА_5 НОМЕР_4, (дошлюбне прізвище ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_5), позивачка є рідною сестрою померлого ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1. помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 18.11.2014р. НОМЕР_6.

За життя ОСОБА_7 склав заповіт, який посвідчений секретарем Батятицької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області та зареєстрований в реєстрі за № 261.

Згідно заповіту ОСОБА_7 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, що усе його майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що за законом матиме право, заповів ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

23.12.2014р. у Кам'янка-Бузькій державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа №302/2014 після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1., номер у спадковому реєстрі 56942016, що підтверджується Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі №39260549 від 23.12.2014р.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що 23.12.2014р. спадкоємець за заповітом, відповідач ОСОБА_6, подав заяву про прийняття спадщини.

30.01.2015р. із відповідною заявою про прийняття спадщини звернулась до нотаріальної контори позивач ОСОБА_5 як спадкоємець другої черги.

Звертаючись з позовними вимогами про визнання заповіту недійсним позивач ОСОБА_5 покликалась на те, що на оспорюваному заповіті міститься підпис іншої особи, а не особисто заповідача, спадкодавця ОСОБА_7, з цих підстав просила визнати заповіт недійсним.

Згідно із статтями 1233-1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт здійснюється особисто.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем, а також заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (ст. 1251 ЦК України).

Згідно із ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

За положеннями ст. 202 ЦК України заповіт можна віднести до односторонніх правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено частиною 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме особа, яка вчиняє правочин, повинна мати обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Таким чином, заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З метою об'єктивного розгляду справи та з огляду на заявлені вимоги та їх підстави, суд першої інстанції призначав судові експертизи.

За результатами судово-почеркознавчої експертизи, проведеної Львівським НДІСЕ на підставі ухвали суду 13.10.2015р., складено висновок № 4150 від 10.03.2015р. криміналістичної експертизи з дослідження почерку та підписів.

Відповідно до вказаного висновку експертизи рукописні записи "Мною, гр. ОСОБА_7, текст заповіту прочитано вголос і власноручно підписано" на двох примірниках заповіту від імені ОСОБА_7 від 14.11.2014р. виконані однією особою. Вказані рукописні записи виконані не ОСОБА_7, а іншою особою. Ознак наслідування почерка ОСОБА_7, експертом не виявлено.

Підписи від імені ОСОБА_7, розташовані після слова "Підпис" на двох примірниках заповіту від імені ОСОБА_7 від 14.11.2014р., виконані однією особою. Встановити чи відписи від імені ОСОБА_7, розташовані після слова "Підпис" на двох примірниках заповіту від імені ОСОБА_7 від 14.11.2014р., виконані самим ОСОБА_7 під впливом збиваючих факторів природного характеру чи ці підписи виконані іншою особою з намаганням наслідувати підписи ОСОБА_7, не виявилось можливим з причин, викладених в дослідницькій частині висновку (т. 1 а.с. 222-225).

Колегія суддів погоджується з критичною оцінкою місцевим судом зазначеного висноку, оскільки такий не містить категоричної відповіді на питання щодо того, чи підписи від імені ОСОБА_7 на оспорюваному заповіті виконано особисто ОСОБА_7 чи іншою особою, зокрема, з тих підстав, що у розпорядження експерта не були надані вільні зразки підписів ОСОБА_7 максимально наближені до часу виконання підписів на представлених на експертизу документах.

Ухвалою суду від 26.10.2017 року призначена повторна судово-почеркознавча експертиза, проведення якої доручено Київському НДІСЕ.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи Київського НДІСЕ № 13002/13003/17-32/13004/17-33 від 21.08.2017р. "Підписи від імені ОСОБА_7, що містяться у графі "Підпис" у двох примірниках заповіту від імені ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_6 від 14.11.2014р. та підпис від імені ОСОБА_7, що міститься у графі: "Підпис осіб (їх представників)", які звернулись за вчиненням нотаріальної дії по заповіту за реєстровим № 261 у Реєстрі реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування Батятицької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області (т.1 - на 72 арк.), виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

Примірник заповіту від імені ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_6 від 14.11.2014р., в якому відсутні сліди скріплення, служив підложкою при виконанні рукописного запису "Мною, гр. ОСОБА_7, текст заповіту прочитано в голос і власноручно підписано" та підпису від імені ОСОБА_7 у графі "Підпис" у другому примірнику заповіту від імені ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_6 від 14.11.2014р. (судовий експерт першого кваліфікаційного класу ОСОБА_8)

Рукописні записи: "Мною, гр. ОСОБА_7, текст заповіту прочитано в голос і власноручно підписано" та підписи від імені ОСОБА_7, що містяться у графі "Підпис" у двох примірниках заповіту від імені ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_6 від 14.11.2014р. та підпис від імені ОСОБА_7, що міститься у графі: "Підпис осіб (їх представників)", які звернулись за вчиненням нотаріальної дії по заповіту за реєстровим № 261 у Реєстрі реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування Батятицької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області (т.1 - на 72 арк.), виконані ОСОБА_7 під впливом на процес письма збиваючих факторів природного характеру до яких може відноситись похилий або старечий вік виконавця, його хворобливий стан та інше (судові експерти першого кваліфікаційного класу ОСОБА_9 та ОСОБА_10.).

Надаючи оцінку висновку Київського НДІСЕ від 21.08.2017р., суд виходив з того, що така експертиза проводилась з урахуванням висновку судово-почеркознавчої експертизи № 4150 від 10.03.2016р.

Як вбачається із дослідницької частини висновку Київського НДІСЕ від 21.08.2017р. судовими експертами в ході дослідження використовувались для порівняння вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_7 у документах 2013 - 2014 років, які датовані максимально наближено до дати складання оспорюваного заповіту, в той час як, під час проведення експертного дослідження Львівським НДІСЕ для порівняння почерку та підписів ОСОБА_7 використовувались в основному документи датовані 1996 - 2002 років та 2014 року.

Зазначений висновок експертизи Київського НДІСЕ від 21.08.2017р. є належним і допустимим доказом в розумінні статтей 102-108, 110 ЦПК України, відтак під час апеляційного розгляду справи колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 про призначення по справі додаткової експертизи щодо визначення виконавця підпису від імені ОСОБА_7 у графі "Підпис", а також про призначення повторної експертизи щодо запису "Мною, гр. ОСОБА_7, текст заповіту прочитано в голос і власноручно підписано" у досліджуваних примірниках заповіту, оскільки судом не встановлено підстав для визнання висновку експертизи Київського НДІСЕ від 21.08.2017р. необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або викликає сумнів в його правильності.

З врахуванням наведеного та оцінки доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить переконання, що висновок місцевого суду про те, що рукописний текст та підпис ОСОБА_7 на заповіті від 14.11.2014р., а також підпис ОСОБА_7 у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій Батятицької сільської ради, виконані ОСОБА_7, є обґрунтованим, а протилежні доводи позивача з цього приводу недоведеними.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, сторона позивача фактично свої доводи зводить до визнання заповіду недійсним крізь призму експертних досліджень та клопотань про призначення таких, які на думку позивача, проведені незаконно, необґрунтовано, з порушенням вимог інструкції, а саме, що суд всупереч клопотання представника позивача призначив у справі повторну судово-почеркознавчу експертизу, не зваждаючи на те, що висновок № 4150 криміналістичної експертизи не був визнаний необґрунтованим чи таким, що суперечить матеріалам справи.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що клопотання, як про призначення додаткової так і повторної судової експертизи були предметом судового розгляду 26.06.2017 року з участю представників сторін, з приводу чого постановлена ухвала, що відповідає процесуальному закону.

Питання визначення експертної установи також мотивовано судом, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Колегія суддів також погоджується із частковим задоволенням вимог щодо стягнення судових витрат, з підстав зазначених судом першої інстанції, при цьому звертає увагу апелянта на те, що подання клопотання про вирішення такого питання в день ухвалення рішення не є підставою для зміни чи скасування рішення у відповідній частині, оскільки таке відповідає положенням ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Кам янка-Бузького районного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 04 травня 2018 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

О.Я. Мельничук