Рішення

від 04.05.2018 по справі 711/647/18

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/647/18

Провадження № 2/711/703/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Слабко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, треті особи: Міський голова ОСОБА_3, Територіальний центр надання соціальних послуг м. Черкаси про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 міської ради, треті особи: Міський голова ОСОБА_3, Територіальний центр надання соціальних послуг м. Черкаси про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказує, що вона з 01.05.2004 року працювала на посаді директора територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси.

Розпорядженням міського голови ОСОБА_3 № 516-р (к) від 27.12.2017 року її було звільнено з посади директора територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси у зв'язку із реорганізацією за п. 1 ст. 40 КЗпП України, про що зроблено запис у трудовій книжці.

Підставою для звільнення стало рішення ОСОБА_2 міської ради від 24.04.2017 року № 2-1977 Про перейменування територіального центру соціальної допомоги Соснівського району м. Черкаси та реорганізацію територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси .

Вважає, що звільнення відбулось з порушенням трудового законодавства - без законної підстави та з порушенням встановленого порядку.

Відповідно до Положення про територіальний центр соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси, затвердженого рішенням ОСОБА_2 міської ради від 15.04.2014 року № 4-617, територіальний центр є юридичною особою (комунальна установа), рішення щодо утворення, ліквідації або реорганізації якого приймається ОСОБА_2 міською радою. Положення про територіальний центр, його структура, гранична чисельність і фонд оплати праці затверджуються рішення ОСОБА_2 міської ради за пропозицією департаменту соціальної політики. Кошторис та штатний розпис територіального центру затверджує директор департаменту соціальної політики ОСОБА_2 міської ради.

Згідно розділу 5 Положення, територіальний центр очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади міським головою за поданням департаменту соціальної політики ОСОБА_2 міської ради та підпорядковується у своїй діяльності директору департаменту соціальної політики ОСОБА_2 міської ради та заступнику директора департаменту - начальнику управління соціальних послуг.

24.04.2017 року ОСОБА_2 міською радою прийнято рішення № 2-1977 Про перейменування територіального центру соціальної допомоги Соснівського району м. Черкаси та реорганізацію територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси .

Згідно пункту 1 вказаного рішення територіальний центр соціальної допомоги Соснівського району м. Черкаси (код ЄДРПОУ 21356385) перейменовано на територіальний центр надання соціальних послуг м. Черкаси.

Пунктом 5 цього ж рішення затверджено чисельність працівників територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси у кількості 178,5 штатних одиниць.

Пунктом 7 рішення припинено територіальний центр соціальної допомоги Придніпровського району (код ЄДРПОУ 34726244) шляхом приєднання до територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси.

Пунктом 9 рішення територіальний центр надання соціальних послуг м. Черкаси визнано правонаступником територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси.

Пунктом 10 рішення утворено комісію з припинення територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси та затверджено її персональний склад згідно з додатком 3.

16.06.2017 року заступником директора Департаменту соціальної політики ОСОБА_4 (вона ж голова комісії з припинення територіального центру Придніпровського району) було затверджено штатний розпис територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси штатною чисельністю 178,5 одиниць, при цьому продовжує діяти штатний розпис територіального центру Придніпровського району - 93 одиниці.

Пунктом 1 статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини 3 статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40 KЗпП України).

Прийняття рішення ОСОБА_2 міською радою про реорганізацію територіального центру шляхом приєднання не передбачає автоматичного скорочення чисельності або штату його працівників.

При звільненні працівника за п. 1 ст. 40 КЗпП України власник повинен додержуватись порядку розірвання трудового договору, передбаченого ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 40, ст. ст. 42, 43, 44, 49-2, 49-4 КЗпП України.

Вказаний порядок розірвання трудового договору відповідачами порушено, оскільки профспілкам не була надана інформація про заплановані заходи, які тягнуть за собою наступні звільнення працівників, тоді як власник зобов'язаний надати інформацію профспілкам не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення про реорганізацію. До складу комісії з припинення не був навіть включений представник первинної профспілкової організації, яка у територіальному центрі була створена і членом якої вона (позивачка) являється.

Крім того, її не було ознайомлено з наказом, згідно якого її посада або її особисто скорочують, та було проігноровано приписи ст. 42 КЗпП України щодо переважного права залишення на роботі.

Також при врученні їй 25.09.2017 року письмового попередження про наступне вивільнення не було вказано дату запланованого звільнення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України - при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вказує, що середньоденна заробітна плата складає 496 грн. 37 коп., тому просить врахувати це при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також вказує, що незаконним звільненням з посади їй було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що вона безпідставно була позбавлена права на отримання заробітку, внаслідок чого змушена була прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та сім'ї. Постійні хвилювання про те, як матеріально забезпечити себе та свою сім'ю, тримали її в постійній нервовій та психологічній напрузі, а запис, зроблений відповідачем у її трудовій книжці, перешкоджає працевлаштуванню та підриває її ділову репутацію, оскільки її вважають професійно непридатною. Крім того, вона фактично стала безробітною та позбавлена можливості оплачувати квартплату та комунальні послуги, що спричиняє їй значних моральних страждань. Звільнення, яке відбулось без будь-яких законних підстав, порушило її звичний режим життя, принизило її честь, гідність та ділову репутацію перед іншими працівниками установи, в зв'язку з чим вона переживала, нервувала, що призвело до погіршення стану здоров'я. Завдану їй моральну шкоду оцінює в 30000 грн.

А тому, просить: визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови ОСОБА_3 № 516-р(к) від 27.12.2017 року про звільнення її - ОСОБА_1 з посади директора територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси та поновити її на зазначеній посаді; стягнути з ОСОБА_2 міської ради на її користь заробітну плату за вимушений прогул з 28.12.2017 року по день постановлення рішення суду; стягнути з ОСОБА_2 міської ради на її користь моральну шкоду в розмірі 30000 грн.; рішення в частині поновлення на посаді директора територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

В судових засіданнях представники відповідача ОСОБА_2 міської ради - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просили відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

В судовому засіданні представники третіх осіб ОСОБА_8, ОСОБА_6 заперечували проти задоволення позову ОСОБА_1

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_5, представників відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7, представників третіх осіб ОСОБА_8, ОСОБА_6, пояснення свідка ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 01.04.2009 року по 27.12.2017 року працювала на посаді директора територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси, що стверджується даними трудової книжки позивачки (а.с. 9-12) .

На підставі розпорядження міського голови м. Черкаси від 27.12.2017 року № 516-р(к) позивачка ОСОБА_1 була звільнена з посади директора територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси у зв'язку із реорганізацією, п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с 17-18).

Не погоджуючись із таким звільненням позивачка звернулася до суду з даним позовом, в якому просить поновити її на попередній посаді, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботі незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49 2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49 2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів містяться роз'яснення, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП України, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо). Ці норми кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення (ст. 43 Конституції України).

Відповідно до Положення про територіальний центр соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси та Положення про територіальний центр соціальної допомоги Соснівського району м. Черкаси, затверджених рішенням ОСОБА_2 міської ради від 15.04.2014 року № 4-617, територіальний центр є бюджетною установою, рішення щодо утворення, ліквідації або реорганізації якого приймається ОСОБА_2 міською радою. Положення про територіальний центр, його структура затверджуються рішення ОСОБА_2 міської ради за пропозицією департаменту соціальної політики ОСОБА_2 міської ради. Кошторис та штатний розпис територіального центру затверджує директор департаменту соціальної політики ОСОБА_2 міської ради.

Згідно розділу 5 Положення, територіальний центр очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади міським головою за поданням департаменту соціальної політики ОСОБА_2 міської ради та підпорядковується у своїй діяльності директору департаменту соціальної політики ОСОБА_2 міської ради та заступнику директора департаменту - начальнику управління соціальних послуг.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням ОСОБА_2 міської ради № 2-1977 від 24.04.2017 року Про перейменування територіального центру соціальної допомоги Соснівського району м. Черкаси та реорганізацію територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси перенайменовано територіальний центр соціальної допомоги Соснівського району м. Черкаси (код ЄДРПОУ 2135685) на територіальний центр надання соціальних послуг м. Черкаси (п. 1 рішення).

Одночасно даним рішенням затверджено Положення про територіальний центр надання соціальних послуг м. Черкаси згідно з додатком № 1, затверджено чисельність працівників територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси у кількості 178,5 штатних одиниць та визначено перелік його структурних підрозділів: відділення соціальної допомоги вдома; відділення денного перебування № 1; відділення денного перебування №2; відділення соціальної реабілітації дітей-інвалідів; відділення денного догляду дітей-інвалідів; відділення організаційного надання адресної натуральної допомоги; відділення визначення індивідуальних потреб у соціальних послугах; відділ бухгалтерського обліку та звітності 2 (п.п. 4-5 рішення).

Також даним рішенням припинено територіальний центр соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси (код ЄДРПОУ 34726244) шляхом приєднання до територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси (п. 7 рішення).

Згідно Положення про територіальний центр надання соціальних послуг міста Черкаси, затвердженого рішенням ОСОБА_2 міської ради від 24.04.2017 року № 2-1977 територіальний центр надання соціальних послуг міста Черкаси є правонаступником усіх майнових і немайнових прав і обов'язків територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси. Центр очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади міським головою за поданням директора департаменту. Штатний розпис та кошторис витрат центру затверджується директором департаменту.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2017 року заступником директора департаменту ОСОБА_4 був затверджений штатний розпис територіального центру надання соціальних послуг міста Черкаси у кількості 178,5 штатних одиниць. Даний штатний розпис передбачав лише одну посаду керівника - директора центру, на якій працювала ОСОБА_8, оскільки територіальний центр в якому вона обіймала посаду директора був перенайменований в територіальний центр надання соціальних послуг міста Черкаси. Тобто реорганізація територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси хоча відбувалася шляхом приєднання останнього до територіального центру надання соціальних послуг міста Черкаси, але супроводжувалася скороченням чисельності штатних одиниць, зокрема посади директора територіального центру.

Позивачці, як директору територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси, який реорганізовувався шляхом приєднання до територіального центру надання соціальних послуг міста Черкаси, 25.09.2017 року було повідомлено про таку реорганізацію та запропоновано посаду заступника директора територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси, з посадовим окладом 4879 грн. Одночасно в даному повідомленні позивачці було роз'яснено, що у разі відмови від пропозиції після закінчення трьохмісячного строку з моменту одержання персонального попередження трудовий договір розривається відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України, дата запланованого вивільнення - 26.12.2017 року.

Доводи позивачки та її представника про те, що у вказаному попередженні не було зазначено запланованої дати вивільнення, а також щодо неврахування відповідачем переважного права залишення її роботі, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки з дослідженого в судовому засіданні попередження вбачається, що позивачці була запропонована посада заступника директора територіального центру надання соціальних послуг міста Черкаси, тобто найвища вакантна посада за відповідною професією та спеціальністю, і в ньому зазначена запланована дата вивільнення - 26.12.2017 року. Крім того, сама позивачка при ознайомленні з ним власноручно зазначила про не дотримання вимог ст. 17 Закону України Про соціальний захист інвалідів та п. 4 ст. 36 КЗпП України, відповідно до яких дія трудового договору продовжується. Про те, що вказане попередження не містить дати вивільнення позивачка не зазначала, що тільки доводить наявність в попередженні такої дати.

З викладеного слідує, що відповідачем були дотримані вимоги ст. 49 2 КЗпП України щодо працевлаштування позивачки, оскільки їй було запропоновано найвищу вакантну посаду в територіальному центрі надання соціальних послуг міста Черкаси, а саме посаду заступника директора центру, яка відповідала її кваліфікації та освіті, на заміщення якої остання згоди не дала.

Щодо доводів позивачки та її представника про те, що профспілковій організації не було надано інформації про звільнення працівників, а відповідно не було отримано згоди на її (позивачки) звільнення, а також про не включення до комісії з припинення представника первинної профспілкової організації, членом якої вона являється, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян.

Враховуючи, що позивачка обіймала керівну посаду, а саме посаду директора територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси, в силу ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України, згода профспілкової організації на розірвання трудового договору з позивачкою не потребувалася. Тому і факт не включення до комісії з припинення представника первинної профспілкової організації, на який посилається позивачка, не порушує її трудових та конституційних прав.

Разом з тим, суд не вбачає і порушень вимог ст. 17 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , на який в попередженні посилалася позивачка, оскільки згідно з вказаною нормою не допускається звільнення особи за ініціативою адміністрації з мотивів інвалідності, а в даному випадку трудовий договір з позивачкою був розірваний не з цих мотивів.

А тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування розпорядження міського голови ОСОБА_3 № 516-р(к) від 27.12.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси та поновлення її на цій посаді.

Також не підлягають до задоволення і позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 міської ради на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, оскільки вони є похідними від основної вимоги, в задоволенні якої судом відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України Про оплату праці , ст.ст. 36, 40, 43-1, 49-2, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 13, 80, 81, 82, 89, 95, 141, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, треті особи: Міський голова ОСОБА_3, Територіальний центр надання соціальних послуг м. Черкаси про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подання у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий: В.М. Скляренко