Ухвала

від 16.01.2019 по справі 711/647/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

16 січня 2019 року

м. Київ

справа № 711/647/18

провадження № 61-150ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 24 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Черкаської міської ради, треті особи: міський голова БондаренкоАнатолій Васильович, Територіальний центр надання соціальних послуг міста Черкаси, про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Черкаської міської ради, треті особи: міський голова Бондаренко А. В., Територіальний центр надання соціальних послуг міста Черкаси, про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 01 квітня 2009 року по 27 грудня

2017 року ОСОБА_4 працювала на посаді директора Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району міста Черкаси.

Розпорядженням міського голови міста Черкаси від 27 грудня 2017 року

№ 516-р(к) позивача було звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв'язку із реорганізацією.

Підставою для звільнення стало рішення Черкаської міської ради

від 24 квітня 2017 року № 2-1977 Про перейменування територіального центру соціальної допомоги Соснівського району міста Черкаси та реорганізацію Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району міста Черкаси .

Також позивач вказувала, що її не було ознайомлено з наказом, згідно з яким її посада або її особисто скорочують, а рішення Черкаської міської ради від 24 квітня 2017 року № 2-1977 не є підставою для попередження про наступне вивільнення, оскільки не містить переліку працівників або штатних одиниць, які скорочуються.

Посилаючись на те, що її звільнення відбулось з порушенням трудового законодавства, зокрема, без законної підстави та з порушенням встановленого порядку, ОСОБА_4, з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, просила суд визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови Бондаренка А. В. від 27 грудня 2017 року

№ 516-р(к) про звільнення ОСОБА_4 з посади директора Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району міста Черкаси та поновити на зазначеній посаді; стягнути з Черкаської міської ради на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу

з 28 грудня 2017 року по день постановлення рішення суду; рішення в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді директора Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району міста Черкаси та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання; стягнути з Черкаської міської ради на свою користь 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 24 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 16 листопада

2018 року рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси

від 24 квітня 2018 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем були дотримані вимоги статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування ОСОБА_4

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Також у касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови Апеляційного суду Черкаської області від 16 листопада 2018 року отримано 23 листопада 2018 року, що підтверджується копією конверта Апеляційного суду Черкаської області щодо направлення копії постанови

від 16 листопада 2018 року на її адресу, а також інформацією щодо направлення поштових відправлень УДППЗ Укрпошта , з вказівкою часу приймання та отримання, згідно з номером ідентифікатора поштового відправлення.

Відповідно до частин другої, третьої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, наявні підстави для його поновлення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до вимог пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України

у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщоправильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суди встановили, що з 01 квітня 2009 року по 27 грудня 2017 року

ОСОБА_4 працювала на посаді директора Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району міста Черкаси.

Розпорядженням міського голови міста Черкаси від 27 грудня 2017 року

№ 516-р(к) позивача було звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв'язку із реорганізацією.

Згідно з частиною 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті переведення всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Так, рішенням Черкаської міської ради від 24 квітня 2017 року № 2-1977 Про перейменування територіального центру соціальної допомоги Соснівського району міста Черкаси та реорганізацію Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району міста Черкаси перейменовано територіальний центр соціальної допомоги Соснівського району міста Черкаси на Територіальний центр надання соціальних послуг міста Черкаси.

25 вересня 2017 року комісією з припинення Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району міста Черкаси позивача під підпис було ознайомлено з персональним попередженням про реорганізацію та наступне вивільнення, відповідно до змісту якого

ОСОБА_4 повідомлено про те, що на виконання рішення Черкаської міської ради від 24 квітня 2017 року № 2-1977 Територіальний центр соціальної допомоги Придніпровського району міста Черкаси буде реорганізовано.

На підставі статті 49-2 КЗпП України ОСОБА_4 запропоновано посаду заступника директора Територіального центру надання соціальних послуг міста Черкаси з посадовим окладом 4 879,00 грн. Проінформовано, що у разі відмови від пропозиції після закінчення тримісячного строку з моменту одержання персонального попередження трудовий договір розривається відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з наданням пільг та компенсації, передбачених законодавством про працю, зокрема, вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку (стаття 44 КЗпП України). Дата запланованого вивільнення 26 грудня 2017 року.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_4 як директор Територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району міста Черкаси була ознайомлена з рішенням Черкаської міської ради про припинення юридичної особи шляхом приєднання до Територіального центру надання соціальних послуг міста Черкаси, та врахувавши, що відповідачем було попереджено ОСОБА_4 про припинення установи та запропоновано посаду заступника директора Територіального центру надання соціальних послуг міста Черкаси, у зв'язку з чим дійшов правильного висновку, що звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої

статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Однак, посада, яку займала позивач, фактично виключалась зі штатного розпису, у зв'язку з приєднанням Територіального центру соціального допомоги Придніпровського району міста Черкаси до Територіального центру надання соціальних послуг міста Черкаси, тому не було перед ким визначити її переважене на залишення на роботі, а отже, правила

статті 42 КЗпП України не можуть застосовуватися у даному випадку.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки вони є похідними від позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі.

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

За правилом пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтею 390, пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.

Поновити ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 24 квітня 2018 року

та постанови Апеляційного суду Черкаської області від 16 листопада

2018 року.

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Черкаської міської ради, треті особи: міський голова Бондаренко Анатолій Васильович, Територіальний центр надання соціальних послуг міста Черкаси, про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди , за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 24 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 листопада 2018 рокувідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С. Висоцька

В. В. Пророк