Постанова

від 16.11.2018 по справі 711/647/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1465/18Головуючий по 1 інстанції - Скляренко В.М. Категорія: 53, 54, 55 Доповідач в апеляційній інстанції - Вініченко Б.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Гончар Н.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря Чуйко А.В.

позивача ОСОБА_3

представника позивача - адвоката ОСОБА_4

представника Черкаської міської ради за довіреністю Гордієнко О.А.

представника Територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси Польової Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Черкаської міської ради, треті особи: міський голова Бондаренко Анатолій Васильович, Територіальний центр надання соціальних послуг м. Черкаси про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У січні 2018 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що вона з 01.05.2004 року працювала на посаді директора територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси.

27 грудня 2017 року розпорядженням міського голови Бондаренка А.В. за № 516-р (к) позивача було звільнено з посади директора територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району у зв'язку із реорганізацією за п. 1 ст. 40 КЗпП України, про що зроблено запис у трудовій книжці.

Підставою для звільнення стало рішення Черкаської міської ради від 24.04.2017 року №2-1977 Про перейменування територіального центру соціальної допомоги Соснівського району м. Черкаси та реорганізацію територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси .

Вказує, що її звільнення відбулось з порушенням трудового законодавства - без законної підстави та з порушенням встановленого порядку.

Зазначає, що прийняття рішення Черкаською міською радою про реорганізацію територіального центру шляхом приєднання не передбачає автоматичного скорочення чисельності або штату його працівників.

Так, позивач вказує, що її не було ознайомлено з наказом, згідно якого її посада або її особисто скорочують, а рішення Черкаської міської ради №2-1977 не є підставою для попередження про наступне вивільнення, оскільки не містить переліку працівників або штатних одиниць, які скорочуються.

При цьому, при врученні позивачу 25.09.2017 року письмового попередження про наступне вивільнення не було вказано дату запланованого звільнення.

Відповідачем проігноровано приписи статті 42 КЗпП України щодо переважного права залишення на роботі.

Крім того, позивач вказує, що відповідно до положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також позивачем зазначено, що внаслідок незаконного звільнення їй було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що вона безпідставно була позбавлена права на отримання заробітку, внаслідок чого змушена була прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та сім'ї, яку вона оцінює в розмірі 30 000 грн.

На підставі викладеного та з врахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, ОСОБА_3 просила суд визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови Бондаренка А.В. № 516-р(к) від 27.12.2017 року про звільнення ОСОБА_3 з посади директора територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси та поновити на зазначеній посаді; стягнути з Черкаської міської ради на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28 грудня 2017 року по день постановлення рішення суду; рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді директора територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання; стягнути з Черкаської міської ради на користь позивача 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що доводи позивача та її представника про те, що у вказаному попередженні не було зазначено запланованої дати вивільнення, а також щодо неврахування відповідачем переважного права залишення її на роботі, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки з дослідженого в судовому засіданні попередження вбачається, що позивачу була запропонована посада заступника директора територіального центру надання соціальних послуг міста Черкаси, тобто найвища вакантна посада за відповідною професією та спеціальністю, і в ньому зазначена запланована дата вивільнення - 26.12.2017 року. З викладеного слідує, що відповідачем були дотримані вимоги ст. 49? КЗпП України щодо працевлаштування позивачки.

Щодо доводів позивача та її представника про те, що профспілковій організації не було надано інформації про звільнення працівників, а відповідно не було отримано згоди на її звільнення, а також про не включення до комісії з припинення представника первинної профспілкової організації, членом якої вона являється, то суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 обіймала керівну посаду, а саме посаду директора територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси, в силу ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України, згода профспілкової організації на розірвання трудового договору з позивачем не потребувалась.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що потягло за собою однобічне та неповне з'ясування судом усіх фактичних обставин справи, їх не дослідження та не надання їм належної оцінки, у зв'язку з чим рішення суду не відповідає обставинам справи та є незаконним, просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем було порушено порядок вивільнення працівників, порушена процедура звільненні позивача, оскільки їй не було запропоновано всі вакантні посади або роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації одночасно з попередженням про звільнення; не враховане переважне право позивача на залишення на роботі; порушено вимоги ч.ч. 3, 4 ст. 36, ч. 2 ст. 40, ст.ст. 42, 49-2, 49-4 КЗпП України, скорочення чисельності або штату працівників фактично не відбувалось.

Вказує, що відповідач не надав суду будь-яких переконливих доказів в обґрунтування того, що позивача неможливо було перевести за її згодою на іншу роботу.

Інші доводи апеляційної скарги узгоджуються із позицією позивача викладеною нею у поданій позовній заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Черкаської міської ради та міського голови м. Черкаси Бондаренка А.В. - ОСОБА_8 зазначив, що 25.09.2017 року ОСОБА_3 була ознайомлена із персональним попередженням про реорганізацію та наступне вивільнення 26.12.2017 року, про що свідчить її підпис на цьому документі. Зазначене спростовує твердження позивача про відсутність у письмовому попередженні дати звільнення. Крім того, вказує, що неможливо погодитись з позицією апелянта стосовно відсутності обґрунтування неможливості переведення її на іншу роботу, оскільки їй була запропонована посада заступника директора територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси.

Стосовно твердження ОСОБА_3, що в порушення вимог статті 49-2 КЗпП України, її було звільнено через шість місяців після прийняття рішення Черкаської міської ради, відповідач та третя особа вважають необґрунтованими, оскільки положення даної статті передбачають обов'язок роботодавця не пізніше ніж за два місяці повідомити працівника про наступне вивільнення. Зокрема, апелянта було попереджено за три місяці, що жодним чином не порушує її права та узгоджується з приписами зазначеної норми закону.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 з 01.04.2009 року по 27.12.2017 року працювала на посаді директора територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси, що підтверджується відомостями Трудової книжки серії НОМЕР_1.

Розпорядженням міського голови м. Черкаси від 27.12.2017 року №516-р(к) ОСОБА_3 було звільнено з посади директора територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси у зв'язку із реорганізацією, п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті переведення всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Так, рішенням Черкаської міської ради №2-1977 від 24.04.2017 року Про перейменування територіального центру соціальної допомоги Соснівського району м. Черкаси та реорганізацію територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси перейменовано територіальний центр соціальної допомоги Соснівського району м. Черкаси (код ЄДРПОУ 21356385) на територіальний центр надання соціальних послуг м. Черкаси (п.1).

Відповідно до пунктів 4, 5, 7, 9, 10 вказаного рішення Черкаської міської ради затверджено Положення про територіальний центр надання соціальних послуг м. Черкаси згідно з додатком 1. Затверджено чисельність працівників територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси у кількості 178,5 штатних одиниці та визначено перелік його підрозділів. Припинено територіальний центр соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси (код ЄДРПОУ 34726244) шляхом приєднання до територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси. Визнано територіальний центр надання соціальних послуг м. Черкаси правонаступником усіх майнових і немайнових прав і обов'язків територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси. Утворено комісію з припинення територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси та затверджено її персональний склад.

Відповідно до Додатку №3 затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 24.04.2017 року №2-1977, головою комісії з припинення територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси призначено Ніконенко Ю.В.

Відповідно до Типового штатного розпису територіального центру соціальних послуг м. Черкаси, який затверджений 16 червня 2017 року заступником директора департаменту-начальником управління розвитку соціальної сфери департаменту соціальної політики Черкаської міської ради Ніконенко Ю.В., в центрі передбачено 178,5 штатних посад.

Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як видно із матеріалів справи, 25 вересня 2017 року Комісією з припинення територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси позивача під підпис було ознайомлено з персональним попередженням про реорганізацію та наступне вивільнення, у відповідності до змісту якого ОСОБА_3 повідомлено про те, що на виконання рішення Черкаської міської ради від 24.04.2017 року № 2-1977 територіальний центр соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси буде реорганізовано. Згідно зі статтею 49-2 КЗпП України ОСОБА_3 запропоновано посаду заступника директора територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси, з посадовим окладом 4 879,00 грн. Проінформовано, що у разі відмови від пропозиції після закінчення 3-х місячного строку з моменту одержання персонального попередження трудовий договір розривається відповідно до п. 1 статті 40 КЗпП України з наданням пільг та компенсації, передбачених законодавством про працю, зокрема вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку (стаття 44 КЗпП України). Дата запланованого вивільнення 26 грудня 2017 року.

При цьому, ОСОБА_3 на вказаному попередженні було здійснено власноручне посилання на статтю 17 ЗУ Про соціальний захист інвалідів та п. 4 статті 36 КЗпП України (а.с. 108), що свідчить про належне виконання відповідачем вимог частини 1 ст. 49-2 КЗпП України щодо попередження працівника не пізніше ніж за 2 місяці про наступне вивільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

За таких обставин, та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, ОСОБА_3 як директор територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси була ознайомлена з рішенням Черкаської міської ради про припинення юридичної особи шляхом приєднання до територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси, тому звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, оскільки відповідачем дійсно проведено реорганізацію установи шляхом її приєднання до територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси.

Крім того, судом враховано, що відповідачем було попереджено ОСОБА_3 про припинення установи та запропоновано посаду заступника директора територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси.

Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги в частині того, що на момент попередження позивача про наступне вивільнення у територіальному центрі надання соціальних послуг м. Черкаси були вакантні посади завідувачів відділення соціальної реабілітації дітей-інвалідів та відділення денного догляду дітей-інвалідів, оскільки статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, установі, організації. Водночас, установа в якій працювала ОСОБА_3 на посаді директора припинила свою діяльність, а тому вказана норма не підлягає до застосування до вказаних правовідносин, оскільки такі вакансії фактично в даній установі відсутні.

Разом з тим, як встановлено судом, позивачу було запропоновано посаду, проте згоди на її зайняття позивачем надано не було.

В позовній заяві ОСОБА_3 було також звернуто увагу суду на те, що відповідачем було проігноровано приписи статті 42 КЗпП України щодо переважного права залишення її на роботі.

Згідно з статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При вивільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

Колегія суддів звертає увагу, що посада, яку займала позивач, як вірно зазначив суд першої інстанції, фактично виключалася із штатного розпису, у зв'язку із приєднанням територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси до територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси, а тому не було перед ким визначати її переважне право на залишення на роботі та у такому випадку правила статті 42 КЗпП України не можуть застосовуватися.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що первинна профспілкова організація територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси не була повідомлена про заплановані заходи, які тягнуть за собою скорочення чисельності або штату, та міською радою також було проігноровано профспілку - до складу комісії з припинення не був включений її представник, то колегія суддів виходить з наступного.

Нормою статті 43-1 КЗпП України передбачені випадки за яких розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Так, у відповідності до вказаної статті розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається, зокрема, у випадках звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних орачів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян.

З огляду на зазначене, у зв'язку із тим, що позивач ОСОБА_3 займала посаду директора територіального центру соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси, в силу статі 43-1 КЗпП України, її звільнення можливе без згоди виборного органу первинної профспілкової організації, а тому вимог законодавства відповідачем порушено не було.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 листопада 2018 року.

Судді: Б.Б. Вініченко

Н.І. Гончар

Ю.В. Сіренко