Ухвала

від 07.05.2018 по справі 183/3878/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

07 травня 2018 року

м. Київ

справа № 183/3878/17

провадження № 61-21098ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), АнтоненкоН. О., Крата В. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В., у справі за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - фермерське господарство Олександрія , про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права на спадщину за заповітом,

встановив:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (далі - Піщанська сільська рада), Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області), третя особа - фермерське господарство Олександрія , у якому просила встановити факт надання ОСОБА_5 у довічне успадковане володіння для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 38,3 гектарів, яка розташована на території Піщанської сільської ради, та визнати за нею право на спадкування за заповітом на цю земельну ділянку після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

З метою забезпечення позову ОСОБА_4 подала заяву про заборону ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області вчинення будь-яких дій, пов'язаних із розпорядженням спірною земельною ділянкою.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідачем можуть бути здійснені дії, спрямовані на відчуження вищезазначеного нерухомого майна на користь третіх осіб, що зробить у майбутньому неможливим або утруднить виконання судового рішення.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2017 року у складі судді Городецького Д. І. заяву ОСОБА_4 задоволено. Заборонено ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області вчиняти будь-які дії, пов'язані з розпорядженням вищевказаною земельною ділянкою, а також із наданням (затвердженням) дозвільних документів на виготовлення будь-якої землевпорядної документації відносно цієї земельної ділянки до набрання чинності рішенням суду.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В., ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2017 року скасовано, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову.

У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2018 року.

Вважає помилковим висновок апеляційного суду про відсутність підстав для забезпечення позову. Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заборона ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області вчиняти будь-які дії щодо розпорядження спірним майно є способом захисту прав та інтересів заявника, а невжиття відповідних заходів зробить неможливим виконання рішення суду у майбутньому.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду та відмовляючи у забезпеченні позову, суд апеляційної інстанції, застосувавши положення статей 151, 152 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), виходив із необґрунтованості вимог заяви ОСОБА_4 про заборону вчинення ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області будь-яких дій щодо розпорядження земельною ділянкою. Суд зазначив, що заявник не надала суду доказів співмірності обраного заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Колегія погоджується з висновком апеляційного суду.

Як свідчить тлумачення статей 149, 150 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Встановивши, що заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відсутність передбачених законом підстав для задоволення цієї заяви.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GУMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга не містить посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області спірної земельної ділянки на користь третіх осіб.

З огляду на викладене правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга необґрунтованою.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини другої, пунктом 2 частини четвертої, частинами п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України,

ухвалив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2018 року у справі за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - фермерське господарство Олександрія , про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права на спадщину за заповітом відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В. І. Крат