Постанова

від 14.04.2021 по справі 183/3878/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 183/3878/17

провадження № 61-514св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковська районна рада Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

третя особа - фермерське господарство Олександрія ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом, який неодноразово уточнювала, до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Фермерське господарство Олександрія , про встановлення факту, який має юридичне значення, визнання права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2017 року прокуратура Дніпропетровської області залучена до участі у справі в інтересах держави в особі відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Позов мотивований тим, що 29 жовтня 1991 року рішенням Піщанської сільської ради народних депутатів Про виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства жителю с. Піщанка ОСОБА_3 , останньому було виділено 32 га для ведення фермерського господарства. 27 грудня 1991 року Новомосковською районною радою народних депутатів було прийняте рішення Про виділення земельних ділянок , в той же час, зазначене рішення не містить даних про те, на яких умовах виділяються земельні ділянки. В пункті а частини 4 рішення Новомосковської районної ради народних депутатів Про виділення земельних ділянок від 27 грудня 1991 року зазначено, що право володіння земельною ділянкою можливо тільки після одержання актів на право користування землею.

У 1992 році ОСОБА_3 виданий Державний акт на право користування землею серії Б № 097063, площею 38,3 га, яка розташована на території Піщанської сільської ради, для організації фермерського господарства.

02 березня 1992 року Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області видане свідоцтво про реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи Фермерського господарства Олександрія , місцезнаходження с. Піщанка, Новомосковського району, Дніпропетровської області, ідентифікаційний код 20232149, зареєстрований Статут Фермерського господарства Олександрія , відповідно до якого засновником господарства та головою господарства був ОСОБА_3

30 вересня 2014 року рішенням власника (засновника) фермерського господарства Олександрія головою господарства призначено ОСОБА_1 , відповідні зміни внесені до статуту, які зареєстровані у Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційною службою Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

При підготовці документів для реєстрації прав позивача на користування земельною ділянкою площею 38,3 га, яка розташована на території Піщанської сільської ради, встановлено, що в Державному акті, який надає право на користування спірною земельною ділянкою наявна помилка.

Станом на дату надання ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення фермерського господарства, земельна ділянка останньому надавалася в довічне успадковуване володіння, а не просто у володіння, в зв`язку з чим, виникла необхідність у встановленні факту, який має юридичне значення.

Встановлення факту, а саме, що земельна ділянка була виділена ОСОБА_3 у довічне успадковуване володіння необхідно для оформлення спадкових прав.

Позивач просила:

встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що земельна ділянка площею 38,3 га, яка надана для ведення фермерського господарства та розташована на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області у відповідності до Державного акту на право користування землею серія Б № 097063, виданого у 1992 році на підставі рішення Новомосковської районної ради народних депутатів Про виділення земельних ділянок від 27 грудня 1991 року, була надана ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у довічне успадковуване володіння;

визнати за нею право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 38,3 га, кадастровий номер № 1223285500:01:016:0003, яка надана для ведення фермерського господарства та розташована на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом після батька - ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була надана останньому у довічне успадковане володіння, що оформлене у вигляді Державного акту на право користування землею серія Б № 097063, виданого у 1992 році на підставі рішення Новомосковської районної ради народних депутатів Про виділення земельних ділянок від 27 грудня 1991 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що земельна ділянка площею 38,3 га, яка надана для ведення фермерського господарства та розташована на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області у відповідності до Державного акту на право користування землею серія Б № 097063, виданого у 1992 році на підставі рішення Новомосковської районної ради народних депутатів Про виділення земельних ділянок від 27 грудня 1991 року була надана ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , у довічне успадковуване володіння.

Визнано за ОСОБА_1 право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 38,3 га, кадастровий номер № 1223285500:01:016:0003, яка надана для ведення фермерського господарства та розташована на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом після батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була надана останньому у довічне успадковуване володіння, що оформлене у вигляді Державного акту на право користування землею серія Б № 097063, виданого у 1992 році на підставі рішення Новомосковської районної ради народних депутатів Про виділення земельних ділянок від 27 грудня 1991 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_3 на підставі довічного успадковуваного володіння, а не на праві користування землею, припинити таке право можливо лише на підставах, визначених законом, які наразі відсутні, а тому необхідно встановити факт, що має юридичне значення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 рокурішення Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що норми цивільного та земельного законодавства не передбачають можливості спадкування права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою та права постійного користування, у зв`язку з чим відсутні підстави для спадкування позивачем такого права, оскільки спадкування такого права положеннями статей 1216, 1218, 1225 ЦК України не передбачено. На час відкриття спадщини після померлого ОСОБА_3 , стаття 92 ЗК України виключала можливість набуття громадянами права постійного користування землею та довічного успадковуваного володіння, що в свою чергу унеможливлює набуття ОСОБА_1 того права, що не може належати їй відповідно до закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана ОСОБА_2 , в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року та залишити в силі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпровської області від 05 серпня 2019 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції проігнорував доводи позивача та докази у справі, про те, що винен державний орган, який допустив ситуацію з невизначеністю дати видачі акту, невірно оформив документ на землю. Крім того, не надано оцінки тому, що станом на час оформлення ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення фермерського господарства, діюче на той час законодавство, не надавало альтернативного способу оформлення землі, окрім того, як у вигляді акту на довічне успадковуване володіння. Суд апеляційної інстанції послався на норми діючого цивільного та земельного законодавства, які не передбачають можливість спадкування права довічного успадковуваного володіння землею. Неправильно застосувавши норми матеріального права, суд порушив і норми процесуального права, проігнорувавши постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 368/54/17. Крім того, судом не надано оцінки законності участі у справі прокурора на боці відповідача Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, порушено правовий висновок викладений в рішеннях Верховного Суду (справи № № 587/430/16-ц та 923/129/17).

Аргументи учасників справи

У лютому 2020 року представник ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області - Полішко І. О. направив відзив на касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що оскільки ОСОБА_3 було надано право користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, яке не є емфітевзисом, суперфіцієм чи сервітутом, вказане право не може входити до складу спадщини та спадкуватися. У чинному Земельному кодексі України від 25 жовтня 2001 року механізм права довічного успадкованого володіння не передбачений та не передбачено успадкування права постійного користування земельними ділянками, яке виникло у період з 1990 років.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яке підписано електронним підписом представника ОСОБА_2 , про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року.

У лютому 2020 року матеріали цивільної справи № 183/3878/17 надійшли до Верховного Суду та 18 лютого 2020 року передано судді-доповідачу Дундар І. О.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає доводи, викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 29 жовтня 1991 року рішенням Піщанської сільської ради народних депутатів Про виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства жителю с. Піщанка ОСОБА_3 , вирішено питання про виділення останньому земельної ділянки площею 32 га для ведення фермерського господарства.

27 грудня 1991 року Новомосковською районною радою народних депутатів прийняте рішення Про виділення земельних ділянок , відповідно до пункту 1 якого вирішено виділити земельні ділянки для ведення селянських господарств згідно додатку № 1, за яким, ОСОБА_3 виділяється земельна ділянка площею 38,3 га.

В пункті а частини 4 рішення Новомосковської районної ради народних депутатів Про виділення земельних ділянок від 27 грудня 1991 року зазначено, що право володіння земельною ділянкою можливо тільки після одержання актів на право користування землею.

Зазначене рішення не містить даних про те, на яких умовах виділяються в користування земельні ділянки.

На підставі рішення Новомосковської районної ради народних депутатів від 27 грудня 1991 року, у 1992 році ОСОБА_3 видано Державний акт на право користування землею Серії Б № 097063, площею 38,3 га, яка розташована на території Піщанської сільської ради, для організації фермерського господарства.

Державний акт на право користування землею не містить точної дати його видачі ОСОБА_3

03 січня 1992 року складений акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У відповідності до рішення виконавчого комітету Новомосковської районної ради депутатів № 166 від 02 лютого 1992 року зареєстроване ФГ Олександрія .

02 березня 1992 року Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області видане свідоцтво про реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ФГ Олександрія , місцезнаходження с. Піщанка, Новомосковського району, Дніпропетровської області, ідентифікаційний код 20232149.

Також, був зареєстрований Статут Фермерського господарства Олександрія , відповідно до якого засновником господарства та головою господарства був ОСОБА_3

30 вересня 2014 року рішенням власника (засновника) фермерського господарства Олександрія головою господарства призначена ОСОБА_1 , відповідні зміни внесені до статуту, які зареєстровані у Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційною службою Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області.

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2017 року у справі № 183/5063/16 скасовано рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2017 року. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н. В., про визнання права користування в порядку спадкування за законом відмовлено.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважав, що норми цивільного та земельного законодавства не передбачають можливості спадкування права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком з таких підстав.

Районна Рада народних депутатів вирішує передбачені законодавством Української РСР і віднесені до її компетенції інші питання, а також здійснює окремі повноваження, передані їй за взаємною згодою Радами базового рівня місцевого самоврядування та обласною Радою (пункт 19 частина перша статті 36 Закону Української РСР Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування у редакції, чинній станом дату прийняття рішення про виділення земельної ділянки).

За змістом положень пункту 25 частини 1 статті 38 зазначеного Закону вирішення питань регулювання земельних відносин відповідно до законодавства Української РСР є виключною компетенцією Ради та відбувається виключно на пленарних засіданнях Ради народних депутатів.

Місцеві Ради народних депутатів приймають рішення в межах повноважень, наданих їм законодавством Союзу РСР і Української РСР. Рішення місцевих Рад є обов`язковими для виконання всіма розташованими на території Ради підприємствами, установами й організаціями, а також службовими особами і громадянами (стаття 127 Конституції Української РСР 1978 року).

Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції надають земельні ділянки у володіння або користування та вилучають їх (частина перша статті 5 ЗК УРСР в редакції від 18 грудня 1990 року).

Згідно з частиною 3 статті 18 ЗК УРСР надання земельних ділянок за межами населених пунктів для ведення селянського (фермерського) господарства здійснюється районними Радами народних депутатів.

Відповідно до ЗК УРСР для ведення селянського (фермерського) господарствагромадянам Української РСР земля надається у довічне успадковуване володіння (частина перша статті 6, частина перша статті 50) або в оренду (частина третя статті 8, частина перша статті 50), володіння (частина перша статті 5, пункт третій частини першої, частина друга статті 27, частини перша, друга статті 53, частини перша, друга статті 55, частина третя статті 57, частина друга статті 59), користування (частина перша1 статті 5, пункт третій частини першої статті 27).

На підставі системного аналізу зазначених норм можна дійти висновку про два види права громадян на землю з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства - володіння (з такими кваліфікуючими ознаками, як довічність та успадковуваність ) і користування (у т.ч. на умовах оренди), що в цілому узгоджується з положеннями частини першої статті 5 ЗК УРСР про правомочність Рад народних депутатів щодо розпорядження землею, зокрема, надання земельних ділянок у володіння або користування.

Право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (частина1 перша статті 22 ЗК УРСР).

Відповідно до статті 23 ЗК УРСР право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів. Форми державних актів встановлюються Верховною Радою Української РСР. Як убачається з положень цієї норми, державний акт є правовстановлюючим документом, яким посвідчується не лише право на земельну ділянку як таке, а й конкретний вид такого права - право володіння або право постійного користування землею, а також визначається відповідний правовий статус особи - як землеволодільця, або як землекористувача.

Постановою ВР УРСР Про форми державних актів на право володіння або користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок від 27 березня 1991 року № 889-XII було затверджено такі форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

Ця постанова втратила чинність на підставі постанови Верховної Ради України Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею від 13 березня 1992 року № 2201-XII, якою було затверджено такі форми державних актів: на право колективної власності на землю; на право приватної власності на землю; на право постійного користування землею.

Судами встановлено, що:

рішення Новомосковської районної ради народних депутатів Про виділення земельних ділянок від 27 грудня 1991 року, яким ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку, не містить даних про те, на яких умовах її було виділено;

ОСОБА_3 у 1992 році було видано Державний акт на право користування землею, який не містить точної дати його видачі.

Попри те, що з відомостей, які містяться у цьому Державному акті об`єктивно неможливо встановити під час чинності якої саме із зазначених вище постанов парламенту - № 889-XII чи № 2201-XII - його було видано, є очевидним таке:

за формою такий акт жодній із цих постанов не відповідає - кожна з них передбачала таку форму, як право постійного користування землею , але не право користування землею (ще одним недоліком акту є те, що попри вжите у ЗК УРСР формулювання для ведення селянського (фермерського) господарства , в акті міститься формулювання для організації фермерського господарства . Оскільки поняття організація та ведення є різними за своїм змістом, із суто формальних міркувань з Державного акту вбачається, що ОСОБА_3 земельна ділянка саме для ведення (у значенні, передбаченому ЗК УРСР) фермерського господарства не виділялася).

Відповідно до ЗК УРСР рішення районної ради народних депутатів із земельних питань належали до категорії оспорюваних актів:

у разі відмови у наданні земель це питання може бути вирішено в судовому порядку (частина шоста статті 50);

у судовому порядку оскаржуються рішення Ради народних депутатів з питань вилучення земель (стаття 31), відмови у наданні земель для ведення селянського господарства (стаття 50) (частина третя статті 112).

У частині першій статті 315 ЦПК наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоч за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).

Отже, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, розглядаються судовим порядком, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, а також при неможливості одержання заінтересованими особами відповідних документів чи при неможливості відновлення загублених або знищених документів, що посвідчують ці факти.

Законодавством, чинним на дату виділення земельної ділянки, а саме, частиною 1 статті 22, статтею 23 ЗК УРСР було передбачено спосіб посвідчення права володіння або права користування наданою земельною ділянкою та вид документа, що посвідчує кожне із цих прав.

У судовому порядку не може бути встановлений факт надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння, оскільки статтею 23 ЗК УРСР передбачено виключну компетенцію сільських, селищних, районних, міських Рад народних депутатів щодо визначення виду права конкретної особи на землю - права володіння або права постійного користування землею та посвідчення такого права у виданих і зареєстрованих ними державних актах.

У справі, що переглядається, позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння не підлягають розгляду в судовому порядку, оскільки неможливо встановити в судовому порядку вид права конкретної особи на землю (факту надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння чи інше).

На підставі викладеного суди дійшли помилкового висновку про можливість розгляду по суті позовних вимог про встановлення факту надання земельної ділянку у довічне успадковуване володіння, тому судові рішення підлягають скасуванню з закриттям провадження у справі.

Оскільки позовні вимоги в частині встановлення факту надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння не підлягають розгляду в судовому порядку, у справі, що переглядається, інші похідні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки право на спірну земельну ділянку не входило до складу спадщини, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на неї за позивачем.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог, але помилився щодо мотивів такої відмови.

Аргументи касаційної скарги про ненадання оцінки суду щодо законності участі прокурора на боці відповідача ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області є необґрунтованими з таких підстав.

На підставі частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини третьої статті 45 ЦПК України, в редакції, яка діяла на час вступу прокурора у справу, з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2017 року від 06 жовтня 2017 року на підставі заяви про вступ прокурора у справу допущено прокурора до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - ФГ Олександрія про встановлення факту, який має юридичне значення, визнання право на спадкування земельної ділянки в інтересах Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Отже, участь прокурора у цій справі визнана судами доцільною і обґрунтованою, оскільки викликана необхідністю дотримання встановленого законом порядку набуття прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності держави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, судові рішення в частині позовних вимог про встановлення факту підлягають скасуванню з закриттям провадження у справі в цій частині.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання права довічного успадковуваного володіння ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову апеляційного суду в цій частині змінити,виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 255, 400, 411, 414, 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про встановлення факту надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння скасувати.

Провадження у цивільній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про встановлення факту надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння закрити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права довічного успадковуваного володіннязмінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року в скасованій частині втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук