Постанова

від 11.12.2019 по справі 183/3878/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9162/19 Справа № 183/3878/17 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д. І. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.,

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області

на рішення Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Фермерське господарство Олександрія про встановлення факту, який має юридичне значення, визнання права володіння земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2017 року до Новомосковського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Фермерське господарство Олександрія про встановлення факту, який має юридичне значення, визнання права володіння земельною ділянкою.

Рішенням Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Фермерське господарство Олександрія про встановлення факту, який має юридичне значення, визнання права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою в порядку спадкування за заповітом - задоволено.

Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що земельна ділянка площею 38,3 га., яка надана для ведення фермерського господарства та розташована на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області у відповідності до Державного акту на право користування землею серія Б № 097063, виданого у 1992 р. на підставі рішення Новомосковської районної ради народних депутатів Про виділення земельних ділянок від 27.12.1991 р. була надана ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , у довічне успадковуване володіння.

Визнано за ОСОБА_1 право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 38,3 га., кадастровий номер № 1223285500:01:016:0003, яка надана для ведення фермерського господарства та розташована на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом після батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була надана останньому у довічне успадковуване володіння, що оформлене у вигляді Державного акту на право користування землею серія Б № 097063, виданого у 1992 р. на підставі рішення Новомосковської районної ради народних депутатів Про виділення земельних ділянок від 27.12.1991 р.

Судові витрати покладено на позивача ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі Перший заступник прокурора Дніпропетровської області просить скасувати рішення Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року у справі №183/3878/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року просить закрити апеляційну провадження, у разі, якщо суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для закриття - залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відзиві Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року просить скасувати рішення Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року по справі №183/3878/19, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.

Відзивів на апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року від інших учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до висновку, що спірна земельна ділянка була видана ОСОБА_2 на підставі довічного успадковуваного володіння, а не на праві користування землею, а припинити таке право можливо лише на підставах, визначених законом, які наразі відсутні, а тому необхідно встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що земельна ділянка площею 38,3 га., яка надана для ведення фермерського господарства та розташована на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області у відповідності до Державного акту на право користування землею серія Б № 097063, виданого у 1992 р. на підставі рішення Новомосковської районної ради народних депутатів Про виділення земельних ділянок від 27.12.1991 р. була надана ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , у довічне успадковуване володіння.

Але з таким висновком суду повністю погодитись неможливо з наступних підстав.

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, свідоцтвом про шлюб (в частині зміни прізвища на ОСОБА_3 (а.с.8, 9, т.1).

Відповідно до Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 від 15 червня 2015 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Згідно із ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2017 року по справі № 183/5063/16 апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2017 року скасовано.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталія Володимирівна, про визнання права користування в порядку спадкування за законом відмовлено. Рішення суду набрало законної сили. (а.с.73, т.1).

З рішення вбачається, що предметом спору, який розглядався судом, крім іншого, була земельна ділянка площею 38,3 га., яка надана в користування для ведення селянського (фермерського) господарства) ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була надана останньому на підставі Державного акту на право користування землею серія Б № 097063.

Також встановлено, що за життя, 15 травня 2014 року ОСОБА_2 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шевченком О.М., яким ОСОБА_2 заповів все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, у усі майнові права та обов`язки, а також майнові права та обов`язки, які будуть належати йому на день смерті - ОСОБА_1

08 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулася нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області з заявою про прийняття спадщини після батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10 грудня 2015 року дружина спадкодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернулася до нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області з заявою про відмову від прийняття обов`язкової частки у спадщині та відсутність претензій щодо майна, набутого в шлюбі.

25 грудня 2015 року син спадкодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_5 звернувся до нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області з заявою про відсутність заперечень проти прийняття спадщини ОСОБА_1

10 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 38,3 га., надану для ведення фермерського господарства на території Піщанської сільської ради, яка перебувала в користування померлого ОСОБА_2 .

Постановою нотаріуса від 10 лютого 2016 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку відмовлено з посиланням на відсутність документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Тобто, у відповідності до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини є встановленими та такими, що не підлягають доведенню, оскільки вони встановлені рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2017 року.

Також встановлено, що 29 жовтня 1991 року рішенням Піщанської сільської ради народних депутатів Про виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства жителю с. Піщанка ОСОБА_2 , вирішено про виділення останньому земельної ділянки площею 32 га. для ведення фермерського господарства. (а.с.167, т.1)

На підставі п. 10 ч.1 ст. 9 Земельного кодексу УРСР в редакції від 18.12.1990 р., яка була чинною станом на дату прийняття рішення, до відання сільських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належало - подання до районної або міської Ради народних депутатів пропозиції про надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства.

Тобто, рішення Піщанської сільської ради народних депутатів від 29 жовтня 1991 року, фактично, є пропозицією про надання ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства.

27 грудня 1991 року Новомосковською районною радою народних депутатів було прийняте рішення Про виділення земельних ділянок відповідно до п. 1 якого вирішено виділити земельні ділянки для ведення селянських господарств згідно додатку № 1. (а.с. 164, т.1).

Згідно додатку № 1 до рішення від 27 грудня 1991 року, ОСОБА_2 виділяється земельна ділянка площею 38,3 га.

В пункті а частини 4 рішення Новомосковської районної ради народних депутатів Про виділення земельних ділянок від 27 грудня 1991 року зазначено, що право володіння земельною ділянкою можливо тільки після одержання актів на право користування землею.

Однак, зазначене рішення не міститься даних про те, на яких умовах виділяються в користування земельні ділянки.

Відповідно до ст. 23 земельного кодексу УРСР в редакції від 18.12.1990 право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів. Форми державних актів встановлюються Верховною Радою Української РСР.

На підставі рішення Новомосковської районної ради народних депутатів від 27.12.1991, у 1992 році ОСОБА_2 видано Державний акт на право користування землею Серії Б № 097063, на право користування земельною ділянкою площею 38,3 га., яка розташована на території Піщанської сільської ради, для організації фермерського господарства (а.с.14, т.1).

Разом з тим, Державний акт на право користування землею не містить точної дати його видачі ОСОБА_2 . Вказаної дати не встановлено і судом першої інстанції під час розгляду справи.

Також з матеріалів справи встановлено, що 03 січня 1992 року був складений акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.12, т.1).

У відповідності до Рішення виконавчого комітету Новомосковської районної ради депутатів № 166 від 02.02.1992 року було зареєстроване фермерське господарство Олександрія (а.с.16, т.1).

02 березня 1992 року Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області було видане свідоцтво про реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи Фермерського господарства Олександрія , місцезнаходження с. Піщанка, Новомосковського району, Дніпропетровської області, ідентифікаційний код 20232149. (а.с.17, т.1)

Також, був зареєстрований Статут Фермерського господарства Олександрія , відповідно до якого засновником господарства та головою господарства був ОСОБА_2 . (а.с.18, т.1).

30 вересня 2014 року рішенням власника (засновника) фермерського господарства Олександрія ОСОБА_1 була призначена головою господарства, відповідні зміни внесені до статуту, які зареєстровані у Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційною службою Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області. (а.с.21, т.1).

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не може підтверджуватися іншими засобами доказування.

У зв`язку з тим, що точної дати видачі державного акту на права користування землею судом першої інстанції не встановлено, то висновок суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_2 на праві довічного успадкованого володіння є припущенням, що не може бути покладено в основу судового рішення відповідно до положень ст.ст. 81, 89 ЦПК України.

До того ж, відповідно до Державного акту від 1992 року ОСОБА_2 отримав зазначену земельну ділянку саме на праві користування. Вказаний акт не містить відомостей про надання ОСОБА_2 землі на праві довічного успадкованого володіння.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 , будучи обізнаним про стан своїх майнових прав на спірну земельну ділянку, вживав заходів для їх захисту шляхом звернення до уповноважених органів для виправлення помилки щодо правового режиму володіння землею.

Відтак, не відповідають обставинам справи висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_2 мав відповідне правомірне очікування щодо спадкування спірної земельної ділянки спадкоємцями після його смерті.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання за нею в порядку спадкування права довічного успадковуваного володіння земельної ділянкою.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України, які регулюють загальні положення здійснення спадкування, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини), що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з положенням ст. 1225 ЦК України та ст. 131 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку підлягає спадкуванню на загальних підставах.

Разом з цим, аналіз спеціальних норм, що регулюють порядок спадкування речових прав на земельні ділянки, передбачених ст. 1225 ЦК України та ст.ст. 102-1, 107, 113, 131 Земельного кодексу України, свідчить, що право постійного користування землею, як і право довічного успадковуваного володіння, набуте на підставі державного акту, не підлягає спадкуванню.

Відповідно до положень ст. 407, 413 ЦК України та ст.102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім права користування земельною ДІЛЯнкою державної або комунальної власності, яке не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди).

Вказані норми матеріального права роз`яснено також Верховним Судом України в п. 10 постанови Пленуму № 7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування , який зокрема, зазначив, що у порядку спадкування можуть передаватися право власності на земельну ділянку, а також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Аналогічні за змістом роз`яснення надані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ в листі №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування .

Таким чином, положення ст. 1225 ЦК України і ст. 131 Земельного кодексу України, а також положення передбачені ст. ст. 407, 413 ЦК України та ст. 102-1 земельного кодексу України не передбачають можливість спадкування права постійного користування та права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою державної власності, що виникло у особи на підставі державного акту, не підлягає відчуженню та не може бути успадковане.

Відповідно до ст. ст. 402, 407, 413 ЦК України види користування земельними ділянками, що можуть бути успадковані, виникають на підставі договорів, тоді як громадянин ОСОБА_2 набув право користування землею на підставі державного акту.

Оскільки ОСОБА_2 (спадкодавцеві) було надано право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, яке не є емфітевзисом, суперфіцієм чи сервітутом, вказане право не може входити до складу спадщини та спадкуватися.

Право довічного успадковуваного володіння землею було введено Земельним кодексом Української РСР (в редакції 1990 року), таке право законодавчо визнавалось у період з 15.03.1991 року до 13.03.1992 року.

Згідно із ст.6 Земельного кодексу Української РСР 1990 року у довічне успадковуване володіння земля надавалася громадянам Української РСР, зокрема для ведення селянського (фермерського) господарства.

З 13.03.1992 року надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване землеволодіння було припинено, проте ті особи, які набули це право до вказаної дати, зберігають право довічного успадковуваного землеволодіння до того моменту, доки вони за власним бажанням не переоформлять земельну ділянку на одному із прав, передбачених чинним земельним законодавством.

Зокрема, у п.8 Постанови Верховної Ради України Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі від 13.03.1992 року визначено громадяни, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на Використання цих земельних ділянок до оформлення права власності в землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

У чинному Земельному кодексі України від 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року, право довічного успадковуваного землеволодіння також не передбачено. Тобто, у чинному земельному законодавстві України не передбачено можливості переходу права довічного успадковуваного землеволодіння, посвідченого Державним актом, до спадкоємців у випадку особи, яка набула це право у період з 15.03.1991 року до 13.03.1992 року.

Таким чином, норми цивільного та земельного законодавства не передбачають можливості спадкування права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою та права постійного користування, у зв`язку з чим доводи ОСОБА_1 про наявність підстав для спадкування такого права є безпідставними, оскільки спадкування такого права положеннями ст. ст. 1216, 1218,1225 ЦК України не передбачено.

Поміж іншого, ОСОБА_1 не враховано, що ОСОБА_2 за життя не скористався правом на оформлення права власності або землекористування землею відповідно до норм Земельного кодексу України.

Більше того, чинним законодавством визначено лише договірний порядок установлення емфітевзису та узагалі не передбачено судового порядку його встановлення.

Водночас ст. 26 ЦК України визначено, що фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

Разом з цим, на час відкриття спадщини після померлого ОСОБА_2 , ст. 92 ЗК України виключала можливість набуття громадянами права постійного користування землею та довічного успадковуваного володіння, що в свою чергу унеможливлює набуття ОСОБА_1 того права, що не може належати їй відповідно до закону.

Аналогічні висновки щодо неможливості успадкування права постійного користування земельною ділянкою та права довічного успадковуваного володіння землею, яке надане особі на підставі державного акту, а також застосування ст. 92, 102-1, 131, п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 392, 407, 1216, 1218 ЦК України надані в постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 року у справі №1817698/14, та від 23.11.2016 року у справі №657/731/14, а також у постановах Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №178/447/16, від 13.03.2019 року у справі №178/922/15 та від 08.07.2019 року у справі №222/1898/15.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Першого заступника прокурора Дніпропетровської області підлягає задоволенню, а рішення Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року скасуванню.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Фермерське господарство Олександрія про встановлення факту, який має юридичне значення, визнання права володіння земельною ділянкою - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Дніпропетровської області судові витрати в розмірі 1920,00 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області - задовольнити .

Рішення Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року - скасувати .

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковської районної ради Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Фермерське господарство Олександрія про встановлення факту, який має юридичне значення, визнання права володіння земельною ділянкою - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Дніпропетровської області судові витрати в розмірі 1920,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича