Постанова

від 10.05.2018 по справі 471/1207/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2018 року

м. Київ

справа №471/1207/16-а

адміністративне провадження №К/9901/9695/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М

розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.11.2017р. (судді - Стрелець Т.Г., Мороз Л.Л., Калашнікова О.В.) у справі №471/1207/16-а за його позовом до Управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області про визнання дій і рішення протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправними дії та скасувати рішення відповідача від 18.11.2016р. №6 щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов?язати відповідача здійснити з 01.12.2015р. перерахунок його пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції на час призначення пенсії), у розмірі 90% від місячного заробітку та підвищення на 25% без обмеження її максимального розміру на підставі довідки прокуратури Микодаївської області від 24.10.2016р. №18/264.

Постановою Братського районного суду Миколаївської області від 26.12.2016р. позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Братському районні Миколаївської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку раніше призначеної пенсії та скасовано рішення Управління Пенсійного Фонду України в Братському районні Миколаївської області від 18.11.2016 р. за №6.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Братському районні Миколаївської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок раніше призначеної пенсії у відповідності до вимог ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру (із змінами і доповненнями в редакції, що діяла на час призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку, згідно довідки прокуратури Миколаївської області №18/264 вих-16 від 24.10.2016р., та здійснити відповідні виплати з 01.11.2016 р.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. постанову Братського районного суду Миколаївської області від 26.12.2016р. скасовано, та ухвалено нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2017р. постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. залишено без змін.

У листопаді 2017р. позивач звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.11.2017р. в порядку Глави 3 Розділу ІV КАС України, в редакції чинній до 15.12.2017р., у зв'язку із неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ.

У заяві позивач просив скасувати рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на приклад неоднакового застосування норм матеріального права позивач посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.01.2016р. справа №520/1069/13-а (№К/800/23512/14), від 06.12.2017р. справа №484/2804/16-а (К/800/10767/17), від 06.12.2017р. справа №686/22394/16-а (К/800/5954/17), від 06.12.2017р. справа №333/6042/16-а (К/800/11591/17).

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, в редакції після 15.12.2017р., матеріали заяви передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2018р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області про визнання дій і рішення протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Так, в ході розгляду справи судами встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України Про прокуратуру в розмірі 90% від середнього заробітку.

09.11.2016р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача з завою про перерахунок пенсії.

Рішенням від 18.11.2016р. №6 відповідач відмовив позивачу в проведенні перерахунку пенсії, з посиланням на розділ ІІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 р., згідно якого з 01.06.2015 р. пенсії призначені в порядку та на умовах, визначених, зокрема Законом України Про прокуратуру , не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Крім того, відповідач посилався на те, що п. 20 ст. 86 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014р. №1697-VІІ передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, яким на даний час такі умови та порядок не визначено.

Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015р. зміни до статті 50-1 Закону України Про прокуратуру щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що норми законодавства, на підставі яких позивач просить перерахувати йому пенсію, на момент його звернення до Пенсійного фонду за перерахунком втратили чинність, а тому відповідачем правомірно відмовлено позивачу у задоволенні заяви про перерахунок пенсії.

Вищий адміністративний суд України погодився з позицією суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_1 посилається на те, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано у подібних правовідносинах статтю 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії) що, на думку заявника, підтверджується ухвалами Вищого адміністративного суду України від від 27.01.2016р. справа №520/1069/13-а (№К/800/23512/14), від 06.12.2017р. справа №484/2804/16-а (К/800/10767/17), від 06.12.2017р. справа №686/22394/16-а (К/800/5954/17), від 06.12.2017р. справа №333/6042/16-а (К/800/11591/17).

Перевіривши наведені у заяві доводи, суд дійшов висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ.

У рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд касаційної інстанції, погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (крім частин третьої, четвертої, шостої, одинадцятої) втратили чинність згідно з Законом №1697-VII. Натомість визначення умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, за Законом №1697-VI віднесено до відання Кабінету Міністрів України, який мав би ці правовідносини врегулювати. Водночас, Кабінетом Міністрів України умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено і відповідний нормативно-правовий акт не прийнято. Тому відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії з підстав, про які зазначено вище, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу, в ухвалах Вищого адміністративного суду України, наданих як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд прийшов до висновку, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури повинна застосовуватись норма, що визначає розмір у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. При цьому зміст та обсяг набутих працівниками прокуратури соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, суд виходить із такого.

Відповідно до частини 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) було передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Разом з тим, на час звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії правове регулювання відносин, що виникають у сфері пенсійного забезпечення прокурорів змінилося.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. №76-VІІІ, який набув чинності з 01.01.2015 р., до частини 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" внесено зміни. Після внесення змін, частина 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" викладена в наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р. №213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ.

Крім того, 15.07.2015р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII (далі - Закон №1697-VІІ), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-ХІІ, крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015р.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, відповідно до частини 20 якої (у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" підвищено розміри заробітку працюючих працівників прокуратури.

Проте, положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013 не містить.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

При цьому, положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII, якими частину 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26.12.2011р. № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами даної справи й наявними у ній доказами, колегія суддів дійшла висновку про те, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення ОСОБА_1 за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Кабінетом Міністрів України будь-яких умов для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому Управління Пенсійного фонду України в Братському районі Миколаївської області, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За відсутності постанови Кабінету Міністрів України щодо умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це було передбачено частиною 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", а потім - частиною 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII), у пенсійного органу немає законодавчо-визначених підстав та правового механізму для їх перерахунку.

Отже, рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому відповідно до частини першої статті 244 КАС України у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.), статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.), -

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук