Рішення

від 14.05.2018 по справі 826/6737/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2018 року № 826/6737/17

Окружний адміністративний суд міста Києва під головуванням судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головної державної фітосанітарної інспекції, третя особа - Міністерством аграрної політки України про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головної державної фітосанітарної інспекції, за участю третьої особи - Міністерства аграрної політики України, та просить суд стягнути на його користь 120 831,25 гривень заробітної плати за період з 21 грудня 2007 року по 21 квітня 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року, яку ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2009 року залишено без змін, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства аграрної політики України від 27 листопада 2009 року № 230-п та позивача поновлено на посаді начальника Головної державної інспекції з карантину рослин України, та стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 5 064,00 гривень.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 21 квітня 2010 року № 75-п позивача поновлено на посаді начальника Головної державної інспекції з карантину рослин України з 27 листопада 2007 року. Проте, з моменту поновлення позивача на посаді заробітну плату йому не було виплачено, що є підставою для звернення до суду.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 826/6737/17, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Виходячи з положень частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вчинення процесуальної дії), враховуючи відсутність заперечень з боку сторін, у судовому засіданні судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 21 вересня 2016 року призначено на посаду начальника Головної державної інспекції з карантину рослин України на підставі наказу Міністерства аграрної політики України від 19 вересня 2016 року № 509-к.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 27 листопада 2017 року № 230-п позивача звільнено з займаної посади у зв'язку із нез'явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців внаслідок тимчасової непрацездатності, відповідно до пункту 5 статті 40 Кодексу Законів про працю України.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року наказ Міністерства аграрної політики України від 27 листопада 2007 року № 230-п визнано протиправним та скасовано, одночасно, зобов'язано Міністерство аграрної політики України поновити позивача на посаді начальника Головної державної інспекції з карантину рослин України Укрголовдержкарантин , стягнуто з Міністерства аграрної політики України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 5 064,00 гривень.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2009 року залишено без змін.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 21 квітня 2010 року № 75-п на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року позивача поновлено на посаді начальника Головної державної інспекції з карантину рослин України Укрголовдержкарантин з 27 листопада 2007 року.

Водночас, наказом Міністерства аграрної політики України від 21 квітня 2010 року № 76-п позивача звільнено з 21 квітня 2010 року за переведенням до Херсонської обласної державної адміністрації, згідно із пунктом 5 статті 36 КЗпП України.

Однак за період з 20 грудня 2017 року (з дня подачі позовної заяви до суду) по день поновлення його на посаді, тобто по 21 квітня 2010 року заробітна плата позивачу не виплачувалась.

Вказані обставини підтверджено довідкою Головної державної фітосанітарної інспекції Міністерства аграрної політики України від 22 грудня 2014 року, копію якої долучено до матеріалів справи.

Згідно з наданою довідкою посадовий оклад з надбавками за ранг державного службовця та вислугу років начальника Головної державної інспекції з карантину рослин України згідно штатного розпису за період з грудня 2007 року по квітень 2010 року становив: з грудня 2007 року по січень 2008 року - 2990,00 гривень щомісячно, з лютого 2008 року по квітнень 2010 року - 4253,75 гривень щомісячно.

Позивач вважає, що за зазначений період йому необхідно виплатити 120 831,25 гривень заробітної плати: з них податок на доходи з фізичних осіб (15%) - 17019,06 гривень та ЄСВ (6,1%) - 7370,74 гривень сплатити до Державного бюджету України.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною другою статті 38 Конституції України громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною шостою зазначеної статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із правових гарантій захисту громадян від незаконного звільнення з роботи є встановлений законами України вичерпний перелік підстав для звільнення працівника.

Відповідно до пункту 17 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 1 КЗпП України, Кодекс законів про працю регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 3 КЗпП України передбачено, що законодавством про працю, яке відповідно до статті 4 КЗпП України складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначено Законом України Про оплату праці від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР.

Відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівникам у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 8 (далі - Порядок).

Так, відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплати за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Порядку, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до останнього абзацу пункту 4 Порядку, в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідач зауважує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року при поновленні позивача на роботі прийнято рішення про виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 5 064,00 гривень.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1092 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та наказу Держветфітослужби від 16 січня 2016 року Про реорганізацію територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби із змінами внесеними наказом від 03 серпня 2016 року № 1447 Головна державна фітосанітарна інспекція знаходиться в стадії реорганізації та створено комісію з реорганізації і здійснюються заходи щодо припинення її діяльності.

Одним із заходів по припиненню діяльності інспекції є виявлення кредиторів та складання ліквідаційного балансу. Ліквідаційний баланс Головної державної фітосанітарної інспекції складений станом на 01 січня 2016 року та поданий до Управління Державної казначейської служби у Голосіївському районі міста Києва. Згідно з зазначеним ліквідаційним балансом у Головній державній фітосанітарній інспекції відсутня будь-яка заборгованість, у тому числі і по заробітній платі.

Лист Головної державної фітосанітарної інспекції від 21 грудня 2014 року № 196, який долучено до матеріалів справи, за підписом заступника начальника, містить інформацію про посадовий оклад з надбавками за ранг та вислугу років на посаді начальника Головної державної інспекції з карантину рослин України іншої особи, яка у період з грудня 2007 року по квітень 2010 року обіймала зазначену посаду.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Нарахування та виплата заробітної плати позивачу у зазначений період не здійснювалась.

Разом з тим, суд зауважує, що протиправність наказу Міністерства аграрної політки України від 27 листопада 2007 року № 230-п про звільнення позивача з займаної посади у зв'язку із нез'явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців внаслідок тимчасової непрацездатності, відповідно до пункту 5 статті 40 Кодексу Законів про працю України встановлено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судова колегія Київського апеляційного адміністративного суду під час прийняття 01 липня 2009 року постанови, прийнявши рішення про поновлення позивача на роботі, дійшла висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнула з Міністерства аграрної політики України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 5 064,00 гривень.

Разом з тим, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року не містить вказівки на період, за який стягується на користь позивача сума заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року по справі за його апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2008 року по справи за його позовом до Міністерства аграрної політики України, Головної державної інспекції з карантину рослин України про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовлено.

З даної ухвали вбачається, що судом апеляційної інстанції було задоволено адміністративний позов в повному обсязі, в тому числі стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 5 064,00 гривень, визначеному в позовній заяві станом на день подачі адміністративного позову до суду. Жодних змін, доповнень, уточнено або заяв про збільшення позовних вимог матеріали справи не містять.

З позовної заяви ОСОБА_1 від 20 грудня 2007 року вбачається, що на день пред'явлення позову до суду, позивач перебуває у вимушеному прогулі 20 днів, а саме: з 27 листопада по 20 грудня 2007 року, що є підставою для виплати відповідачем на його користь заробітної плати у сумі 5 064 гривень. Розрахунок позивачем проведено на підставі довідки ДПІ Солом'янського району міста Києва про доходи за липень-жовтень поточного року від 07 грудня 2007 року № 19955-07-16.

Водночас, позивачем у позовній заяві зазначено, що вимоги у зазначеній частині ним буде збільшено на день розгляду справи у суді, проте жодних заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 5 064,00 гривень на користь позивача стягнуто з відповідача за період: з дня звільнення, тобто з 27 листопада 2007 року по день подачі позовної заяви до суду, тобто по 20 грудня 2007 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу у період з 21 грудня 2007 року по 20 квітня 2010 року.

В матеріалах справи наявна довідка Головної державної фітосанітарної служби від 22 грудня 2014 року № 196 за підписом заступника начальника, з якої вбачається, що посадовий оклад з надбавками за 3-й ранг держаного службовця та вислугу років у розмірі 25% начальника Головної державної інспекції з карантину рослин України - головного державного інспектора з карантину рослин України згідно штатного розпису за період з грудня 2007 року по квітень 2010 року становив: з грудня 2007 року по січень 2008 року - 2990,00 гривень, з січня 2008 року по квітень 2010 року - 4253,75 гривень.

Згідно розрахунку ОСОБА_1 за період з грудня 2007 року по квітень 2010 року йому необхідно виплатити 120 831,25 гривень.

Разом з тим, суд зауважує, що стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу здійснюється саме з 21 грудня 2007 року, тобто лише за 6 робочих днів у грудні 2007 року. Загалом у грудні 2007 року 21 робочий день, а тому виплаті позивачу підлягає 2990,00 / 21 = 142,3 * 6 = 853,80 гривень.

У період з січня 2008 року по березень 2010 року виплаті позивачу підлягає 113 587,50 гривень.

Позивача поновлено на посаді 21 квітня 2010 року, а тому виплаті підлягає заробітна плата по 20 квітня 2010 року, тобто за 13 робочих днів, що складає 4253,75 / 21 = 202,55 * 13 = 2 633,27 гривень.

Із урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що на користь позивача підлягає стягненню заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 грудня 2007 року по 20 квітня 2010 року у розмірі 117 074,57 гривень, який суд вважає за необхідне задовольнити.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини п'ятої зазначеної статті, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів

Згідно з частинами першою-четвертою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головної державної фітосанітарної інспекції (ЄДРПОУ 38455011) (вулиця Саперно-Слобідська, 8, місто Київ, 03028) на користь ОСОБА_1 (номер облікової картки: НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 грудня 2007 року по 20 квітня 2010 року у розмірі 117 074,57 (сто сімнадцять тисяч сімдесят чотири гривень п'ятдесят сім копійок) за вирахуванням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда