Постанова

від 11.06.2020 по справі 826/6737/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №826/6737/17

адміністративне провадження №К/9901/66119/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головної державної фітосанітарної інспекції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства аграрної політики та продовольства України, про стягнення коштів, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Кишенею Володимиром Сергійовичем, на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Епель О.В., суддів Карпушової О.В., Сорочка Є.О.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головної державної фітосанітарної інспекції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства аграрної політики та продовольства України, про стягнення 120831,25 грн заробітної плати за період з 21 грудня 2007 року по 21 квітня 2010 року.

ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з Головної державної фітосанітарної інспекції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 грудня 2007 року по 20 квітня 2010 року в розмірі 117074,57 грн за вирахуванням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

3. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з 21 грудня 2007 року (20 грудня 2007 року позивачем подано до суду позовну заяву щодо незаконного звільнення) по 20 квітня 2010 року (21 квітня 2010 року позивача наказом поновлено на посаді) заробітна плата ОСОБА_1 не виплачувалась, то він має право на отримання за цей період середнього заробітку за час вимушеного прогулу за статтею 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у розмірі 117074,57 грн.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року скасовано та в задоволенні позову відмовлено.

5. Суд апеляційної інстанції не погодився з рішенням суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, пославшись на те, що за правилами статті 235 КЗпП України вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу розглядаються одночасно з прийняттям рішення про поновлення працівника на роботі й постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року в справі №22-а-24244/08 стягнуто з Міністерства аграрної політики України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 5064 грн, а підставою для звернення до суду з позовом у цій справі є саме незгода ОСОБА_1 із визначеним періодом та розміром заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка була йому виплачена відповідачем при виконанні вказаного судового рішення. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи ОСОБА_1 і підстави звернення до суду зводяться до переоцінки доказів судом, не ґрунтуються на нормах Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та суперечать принципу юридичної визначеності. Також суд апеляційної інстанції зазначив про те, що відповідальність роботодавця у разі затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, регламентовано статтею 236 КЗпП України, а позов у цій справі поданий з інших підстав, тому наведена норма не може бути застосована судом. Водночас суд апеляційної інстанції вказав, що статтями 382, 383 КАС України регламентовано інститут судового контролю за виконанням судових рішень, проте позивач обрав інший спосіб захисту, звернувшись до суду з новим позовом, який має інші підстави подання, ніж позовна заява у справі №22-а-24244/08, однак також фактично передбачає вирішення питання про відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, адвокат Кишеня В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року.

7. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова є незаконною, прийнятою судом апеляційної інстанції з неправильним застосуванням частини другої статті 235 КЗпП України та порушенням норм процесуального права. У касаційній скарзі вказано про те, що цей позов стосується стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 21 грудня 2007 року по 20 квітня 2010 року, який раніше не був предметом судового розгляду і відмовивши в задоволенні цього позову, суд апеляційної інстанції позбавив позивача права на захист його порушених прав.

IV. Позиція інших учасників справи

8. Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року - без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9. Міністерством аграрної політики та продовольства України відзив на касаційну скаргу не подано.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Данилевич Н.А., Шарапи В.М. ухвалою від 22 листопада 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

11. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07 травня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року №752/0/78-20 касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (судді-доповідачу, головуючому судді), Радишевській О.Р., Уханенку С.А.

12. Ухвалою Верховного Суду в складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 10 червня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 11 червня 2020 року.

VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

13. 27 листопада 2007 року наказом Міністерства аграрної політики України №230-п ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Головної державної інспекції з карантину рослин України Укрголовдержкарантин .

14. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року в справі №22-а-24244/08 наказ Міністерства аграрної політики України від 27 листопада 2007 року №230-п визнано протиправним і скасовано. Зобов`язано Міністерство аграрної політики України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головної державної інспекції з карантину рослин України Укрголовдержкарантин . Стягнуто з Міністерства аграрної політики України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 5064 грн.

15. Позивачем постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року не оскаржувалася, а ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2009 року вона за касаційними скаргами відповідачів залишена без змін.

16. Наказом Міністерства аграрної політики України від 21 квітня 2010 року №75-п на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року в справі №22-а-24244/08 поновлено з 27 листопада 2007 року ОСОБА_1 на посаді начальника Головної державної інспекції з карантину рослин - Головного державного інспектора з карантину рослин.

17. Наказом Міністерства аграрної політики України від 21 квітня 2010 року №76-п ОСОБА_1 з 21 квітня 2010 року звільнено з посади начальника Головної державної інспекції з карантину рослин - Головного державного інспектора з карантину рослин за переведенням до Херсонської обласної державної адміністрації.

VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

18. За приписами частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

19. Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

VІІІ. Позиція Верховного Суду

20. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів і вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судами першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

21. Приписами частин першої-четвертої статті 242 КАС України закріплено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

22. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

23. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

24. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

25. Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року в справі №22-а-24244/08 зобов`язано Міністерство аграрної політики України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головної державної інспекції з карантину рослин України Укрголовдержкарантин та стягнуто з Міністерства аграрної політики України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 5064 грн.

26. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року в справі №22-а-24244/08 відмовлено. Водночас у цій ухвалі зазначено, що судом апеляційної інстанції було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 у повному обсязі, в тому числі стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 5064 грн, визначеному в позовній заяві станом на день подання адміністративного позову до суду. Жодних змін, доповнень, уточнень або заяв про збільшення позовних вимог матеріали справи не містять.

27. Зі змісту позовної заяви від 20 грудня 2007 року, поданої ОСОБА_1 у зазначеній справі, вбачається, що на день пред`явлення позову до суду він перебував у вимушеному прогулі з 27 листопада 2007 року по 20 грудня 2007 року, що є підставою для виплати відповідачем на його користь заробітної плати у сумі 5064 грн. У цій позовній заяві також вказано, що вимоги у зазначеній частині позивачем буде збільшено на день розгляду справи в суді, проте, як вбачається зі змісту ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року, жодних заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

28. За таких обставин слідує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року в справі №22-а-24244/08 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 5064 грн на користь ОСОБА_1 стягнуто з відповідача за період з дня звільнення, тобто з 27 листопада 2007 року, по день подання позовної заяви до суду, тобто по 20 грудня 2007 року.

29. Питання про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 грудня 2007 року судом не вирішувалось, а тому таку позовну вимогу ним заявлено у цій справі.

30. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

31. Приписи статті 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштування.

32. Відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року №108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

33. Середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

34. Рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу приймається судом одночасно з рішенням про поновлення на роботі. Якщо стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу при поновленні на роботі не відбулося, працівник з урахуванням змісту статті 235 КЗпП України не позбавлений процесуальної можливості заявити таку вимогу за окремим позовом.

35. Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не є законною і обґрунтованою.

36. Нормами КЗпП України передбачені випадки стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема у разі поновлення на роботі вирішується питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України), а у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника вирішується питання оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника (стаття 236 КЗпП України).

37. У даній справі вимушений прогул, за який позивач просив стягнути середній заробіток, фактично складається з двох частин, а саме: за період з 21 грудня 2007 року по 01 липня 2009 року - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з прийняттям рішення про поновлення позивача на роботі (стаття 235 КЗпП України) та за період з 02 липня 2009 року по 20 квітня 2010 року - стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).

38. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

39. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

40. Ураховуючи викладене, Верховний Суд уважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за період з 21 грудня 2007 року по 20 квітня 2010 року.

41. Водночас Верховний Суд дійшов висновку про те, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не розділив позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку на дві частини, а саме на періоди: з 21 грудня 2007 року по 01 липня 2009 року - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з прийняттям рішення про поновлення позивача на роботі (стаття 235 КЗпП України) та з 02 липня 2009 року по 20 квітня 2010 року - стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України), однак це не може слугувати підставою для відмови позивачеві у отриманні середнього заробітку за вказаний період, законність права на отримання якого підтверджується матеріалами справи та узгоджується з приписами чинного законодавства.

42. За таких обставин, з огляду на приписи статті 351 КАС України, Верховний Суд уважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року та змінити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року в частині мотивування підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за період з 02 липня 2009 року по 20 квітня 2010 року і викласти відповідне мотивування у редакції цієї постанови з посиланням на статтю 236 КЗпП України. У іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

IХ. Судові витрати

43. Позивачем не був сплачений судовий збір за подання позовної заяви та касаційної скарги, а тому судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кишенею Володимиром Сергійовичем, задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року в справі №826/6737/17 скасувати.

3. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року в справі №826/6737/17 змінити у частині мотивування підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за період з 02 липня 2009 року по 20 квітня 2010 року і викласти відповідне мотивування у редакції цієї постанови з посиланням на статтю 236 Кодексу законів про працю України.

4. У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року в справі №826/6737/17 залишити без змін.

5. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко